ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОЗНАКИ НАЯВНОСТІ АКАДЕМІЧНОГО ПЛАГІАТУ, ФАЛЬСИФІКАЦІЇ, ФАБРИКАЦІЇ В АКАДЕМІЧНОМУ ТВОРІ
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти затвердило «Примірний порядок (розділ) розгляду повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання».
Документ визначає процедуру розгляду закладом освіти, науковою установою, його уповноваженим органом, повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання; процедуру розгляду рішення НАЗЯВО про встановлення (невстановлення) наявності академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в академічному творі (академічних творах), на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, присвоєно вчене звання; процедуру розгляду скарги на рішення уповноваженого органу. НАЗЯВО рекомендує закладам вищої освіти та науковим установам використовувати цей «Примірний порядок…» у своїй практичній діяльності під час розбудови внутрішніх систем забезпечення академічної доброчесності та врегулювання процедур розгляду відповідних повідомлень.
Детальніше: https://naqa.gov.ua/2026/07/%d0%b7%d0%b0%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bc%d1%96%d1%80%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%8f%d0%b4%d0%ba%d1%83-%d1%80%d0%be%d0%b7/,https://naqa.gov.ua/wp-content/uploads/2026/07/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA-4-%D0%B4%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83-%E2%84%96-12-103-%D0%B2%D1%96%D0%B4-07.07.2026.pdf
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти затвердило «Примірний порядок (розділ) розгляду повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання».
Документ визначає процедуру розгляду закладом освіти, науковою установою, його уповноваженим органом, повідомлення про ознаки наявності академічного плагіату, фальсифікації, фабрикації в академічному творі (академічних творах) на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі було присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, ступінь вищої освіти або присвоєно вчене звання; процедуру розгляду рішення НАЗЯВО про встановлення (невстановлення) наявності академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в академічному творі (академічних творах), на підставі чи з урахуванням якого (яких) особі присуджено науковий ступінь, ступінь доктора мистецтва, присвоєно вчене звання; процедуру розгляду скарги на рішення уповноваженого органу. НАЗЯВО рекомендує закладам вищої освіти та науковим установам використовувати цей «Примірний порядок…» у своїй практичній діяльності під час розбудови внутрішніх систем забезпечення академічної доброчесності та врегулювання процедур розгляду відповідних повідомлень.
Детальніше: https://naqa.gov.ua/2026/07/%d0%b7%d0%b0%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80%d0%b4%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bc%d1%96%d1%80%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%8f%d0%b4%d0%ba%d1%83-%d1%80%d0%be%d0%b7/,https://naqa.gov.ua/wp-content/uploads/2026/07/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA-4-%D0%B4%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83-%E2%84%96-12-103-%D0%B2%D1%96%D0%B4-07.07.2026.pdf
РЕЦЕНЗОВАНІ ЖУРНАЛИ ПОТРЕБУЮТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува ««Зламана система журналів» потребує державного нагляду, вважає нобелівський лауреат».
У ній йдеться про позицію лауреата Нобелівської премії Томаса Зюдгофа щодо нагальної потреби у запровадженні державного регулювання діяльності наукових журналів, які позиціонують себе як рецензовані, а також його оцінка сучасної системи академічного видавництва та механізмів забезпечення якості наукових публікацій. Під час Ліндауської зустрічі нобелівських лауреатів 2026 року професор нейронаук Стенфордського університету, лауреат Нобелівської премії Томас Зюдгоф, заявив, що сучасна система наукових журналів не забезпечує достатньої прозорості та підзвітності. Сьогодні будь-яке видання безперешкодно може називати себе рецензованим, оскільки відсутні загальновизнані обов'язкові вимоги, які б підтверджували належну якість процедур експертного оцінювання. Мінімальні стандарти для журналів мають встановлювати не видавці, а державні органи. У числі таких вимог має бути обов'язкове оприлюднення рецензій разом зі статтями, а також щорічне опублікування переліку всіх рецензентів, які співпрацювали з журналом. Це дасть можливість науковій спільноті та суспільству переконатися, що оцінювання здійснюють фахівці відповідної кваліфікації. Він проводить аналогію з фармацевтичною галуззю: лікарські засоби можуть виходити на ринок лише після проходження державного регулювання та контролю, тоді як наукові журнали можуть продавати свої видання під виглядом рецензованих без будь-якої зовнішньої перевірки. Для наукового видавничого сектору необхідно створити систему регулювання, подібну до тієї, яку в США здійснює Управління з контролю за продуктами й лікарськими засобами. А спроби галузі самостійно забезпечувати належні стандарти публікаційної етики, наприклад, через Committee on Publication Ethics, він сприймає критично, оскільки організація насамперед представляє інтереси видавничої індустрії. Також скептично він оцінює діяльність незалежних дослідників, які аналізують уже опубліковані роботи та публікують зауваження на платформі PubPeer. Анонімні коментарі нерідко сприяють формуванню антинаукових настроїв, переслідують авторів через незначні помилки, безпідставно руйнують наукову репутацію, спричиняють втрату цінних результатів досліджень. Він навіть провів історичну паралель із переслідуванням учених за часів Галілея. Та головною проблемою залишається не діяльність окремих критиків, а відсутність єдиних правил функціонування рецензованих журналів. Через це дедалі важче відрізнити авторитетне наукове видання від журналу з низькими стандартами експертизи, внаслідок чого суспільство втрачає здатність оцінювати достовірність опублікованих результатів, а довіра до науки поступово послаблюється. Тому будь-який журнал, що заявляє про рецензування, повинен мати документальні підтвердження проходження цієї процедури та нести відповідальність за її якість. Сучасній системі наукового видавництва необхідна прозора нормативна основа, яка забезпечить зрозумілі правила для всіх учасників процесу та дозволить чітко відрізняти дійсно рецензовані публікації від тих, що лише декларують відповідність заявленим стандартам. Стаття порушує актуальну дискусію про майбутнє академічного рецензування, баланс між саморегулюванням наукової спільноти та державним наглядом, а також про механізми зміцнення суспільної довіри до результатів наукових досліджень.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/broken-journal-system-needs-government-oversight-says-nobelist
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува ««Зламана система журналів» потребує державного нагляду, вважає нобелівський лауреат».
У ній йдеться про позицію лауреата Нобелівської премії Томаса Зюдгофа щодо нагальної потреби у запровадженні державного регулювання діяльності наукових журналів, які позиціонують себе як рецензовані, а також його оцінка сучасної системи академічного видавництва та механізмів забезпечення якості наукових публікацій. Під час Ліндауської зустрічі нобелівських лауреатів 2026 року професор нейронаук Стенфордського університету, лауреат Нобелівської премії Томас Зюдгоф, заявив, що сучасна система наукових журналів не забезпечує достатньої прозорості та підзвітності. Сьогодні будь-яке видання безперешкодно може називати себе рецензованим, оскільки відсутні загальновизнані обов'язкові вимоги, які б підтверджували належну якість процедур експертного оцінювання. Мінімальні стандарти для журналів мають встановлювати не видавці, а державні органи. У числі таких вимог має бути обов'язкове оприлюднення рецензій разом зі статтями, а також щорічне опублікування переліку всіх рецензентів, які співпрацювали з журналом. Це дасть можливість науковій спільноті та суспільству переконатися, що оцінювання здійснюють фахівці відповідної кваліфікації. Він проводить аналогію з фармацевтичною галуззю: лікарські засоби можуть виходити на ринок лише після проходження державного регулювання та контролю, тоді як наукові журнали можуть продавати свої видання під виглядом рецензованих без будь-якої зовнішньої перевірки. Для наукового видавничого сектору необхідно створити систему регулювання, подібну до тієї, яку в США здійснює Управління з контролю за продуктами й лікарськими засобами. А спроби галузі самостійно забезпечувати належні стандарти публікаційної етики, наприклад, через Committee on Publication Ethics, він сприймає критично, оскільки організація насамперед представляє інтереси видавничої індустрії. Також скептично він оцінює діяльність незалежних дослідників, які аналізують уже опубліковані роботи та публікують зауваження на платформі PubPeer. Анонімні коментарі нерідко сприяють формуванню антинаукових настроїв, переслідують авторів через незначні помилки, безпідставно руйнують наукову репутацію, спричиняють втрату цінних результатів досліджень. Він навіть провів історичну паралель із переслідуванням учених за часів Галілея. Та головною проблемою залишається не діяльність окремих критиків, а відсутність єдиних правил функціонування рецензованих журналів. Через це дедалі важче відрізнити авторитетне наукове видання від журналу з низькими стандартами експертизи, внаслідок чого суспільство втрачає здатність оцінювати достовірність опублікованих результатів, а довіра до науки поступово послаблюється. Тому будь-який журнал, що заявляє про рецензування, повинен мати документальні підтвердження проходження цієї процедури та нести відповідальність за її якість. Сучасній системі наукового видавництва необхідна прозора нормативна основа, яка забезпечить зрозумілі правила для всіх учасників процесу та дозволить чітко відрізняти дійсно рецензовані публікації від тих, що лише декларують відповідність заявленим стандартам. Стаття порушує актуальну дискусію про майбутнє академічного рецензування, баланс між саморегулюванням наукової спільноти та державним наглядом, а також про механізми зміцнення суспільної довіри до результатів наукових досліджень.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/broken-journal-system-needs-government-oversight-says-nobelist
КОМПЛЕКСНИЙ ПОШУК У WEB OF SCIENCE
27 серпня 2026 року відбудеться вебінар «Комплексний пошук у Web of Science: можливості спеціалізованих баз даних».
Захід покликаний познайомити слухачів з низкою спеціалізованих баз даних, що містять дисертації, патенти, препринти, набори даних, інформацію про гранти, нормативні документи та інші типи наукового контенту на платформі Web of Science. Планується розглянути, як формуються різноманітні наукові бази у WoS, який контент у них представлений, чим він відрізняється від Core Collection; продемонструвати можливості пошуку та аналізу цих ресурсів; обговорити можливості використання наукових баз для проведення досліджень, пошуку партнерів і підготовки публікацій. Організатор – Сlarivate.
Детальніше: https://clarivate.libguides.com/europe/ukraine, https://us02web.zoom.us/webinar/register/WN_1imFlTEfQVKrZIu0yaRSNw
27 серпня 2026 року відбудеться вебінар «Комплексний пошук у Web of Science: можливості спеціалізованих баз даних».
Захід покликаний познайомити слухачів з низкою спеціалізованих баз даних, що містять дисертації, патенти, препринти, набори даних, інформацію про гранти, нормативні документи та інші типи наукового контенту на платформі Web of Science. Планується розглянути, як формуються різноманітні наукові бази у WoS, який контент у них представлений, чим він відрізняється від Core Collection; продемонструвати можливості пошуку та аналізу цих ресурсів; обговорити можливості використання наукових баз для проведення досліджень, пошуку партнерів і підготовки публікацій. Організатор – Сlarivate.
Детальніше: https://clarivate.libguides.com/europe/ukraine, https://us02web.zoom.us/webinar/register/WN_1imFlTEfQVKrZIu0yaRSNw
РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НРАТ ІЗ ЛОКАЛЬНИМИ РЕПОЗИТАРІЯМИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ, НАУКОВИХ УСТАНОВ ТА ВИДАВНИЦТВ УКРАЇНИ
№19 Одеський Національний університет імені І.І. Мечникова
Шлях доступу: https://dspace.onu.edu.ua/
Інформаційна інтеграція з НРАТ стартувала 2025-05-19
Наразі відвідувачі та користувачі Національного репозитарію академічних текстів на офіційному вебпорталі НРАТ мають можливість ознайомитись із 17 академічними текстами цієї інституції.
Довідково: Офіційний веб-портал НРАТ – nrat.ukrintei.ua. Власник НРАТ – держава в особі МОН, розпорядник - УкрІНТЕІ. НРАТ зареєстрований як джерело бібліотечних та наукових даних в OpenDOAR та FairsharingЗ повним переліком інституціональних учасників НРАТ та умовами співпраці можна ознайомитись за посиланням: https://nrat.ukrintei.ua/pro-nrat/lokalni-repozytariyi
№19 Одеський Національний університет імені І.І. Мечникова
Шлях доступу: https://dspace.onu.edu.ua/
Інформаційна інтеграція з НРАТ стартувала 2025-05-19
Наразі відвідувачі та користувачі Національного репозитарію академічних текстів на офіційному вебпорталі НРАТ мають можливість ознайомитись із 17 академічними текстами цієї інституції.
Довідково: Офіційний веб-портал НРАТ – nrat.ukrintei.ua. Власник НРАТ – держава в особі МОН, розпорядник - УкрІНТЕІ. НРАТ зареєстрований як джерело бібліотечних та наукових даних в OpenDOAR та FairsharingЗ повним переліком інституціональних учасників НРАТ та умовами співпраці можна ознайомитись за посиланням: https://nrat.ukrintei.ua/pro-nrat/lokalni-repozytariyi
ОЕСР: ЧОМУ ОСВІТА ТА ЗНАННЯ ВЧИТЕЛІВ ВАЖЛИВІ
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття Хівун Бе «Чому освіта та знання вчителів важливі: висновки з опитування щодо знань вчителів».
У ній зазначається, що знання предмету мають фундаментальне значення для вчителів, цього замало, оскільки гарний учитель — це не просто «ходяча енциклопедія». Знання того, як розв’язувати математичні задачі, не означає, що ви знаєте, як навчити розв’язувати задачі учнів і зробити це водночас цікавим. Предметні знання вчителів доповнюються їхніми знаннями з викладання, навчання та оцінювання, відомими як загальна педагогіка. Результати нещодавньо проведеного опитування щодо загальних педагогічних знань (ЗПЗ) вчителів, показали, що вчителі з вищим рівнем ЗПЗ витрачають більше часу на заняття, займаючись фактичним викладанням та навчанням, і менше часу – дисциплінарними чи адміністративними завданнями. У країнах, де вчителі мають вищі бали ЗПЗ, учні, як правило, мають кращі результати з математики та читання відповідно до результатів PISA. Наявність педагогічних знань також підтримує благополуччя вчителів: ті, хто мають більші педагогічні знання у більшості країн, як правило, повідомляють про менший стрес від поведінки учнів тому, що вони можуть обмежити деструктивну поведінку в класах. Вчителі, які більше знають про загальну педагогіку, менше стресують від тиску, пов'язаного з підзвітністю, підтримкою різноманітних навчальних потреб, адаптацією до реформ та професійним навчанням. Для багатьох вчителів початкова педагогічна освіта - перше знайомство з педагогічними теоріями та практикою. Але для деяких вчителів навчання на початкову кваліфікацію може навіть не передбачати таких практик. Майже половина вчителів у Саудівській Аравії заявили, що почали викладати лише з предметною кваліфікацією. У Марокко кожен п'ятий вчитель заявив, що почав викладати, маючи лише предметну підготовку. Вчителі, які мають лише предметну кваліфікацію, мають нижчий середній бал знань учнів у Хорватії, Чилі та Португалії.
Детальніше: https://oecdedutoday.com/why-teacher-education-and-knowledge-matter-insights-from-the-teacher-knowledge-survey/, https://www.oecd.org/en/publications/results-from-the-teacher-knowledge-survey_5542e88a-en.html
У блозі Організації економічного співробітництва та розвитку опублікована стаття Хівун Бе «Чому освіта та знання вчителів важливі: висновки з опитування щодо знань вчителів».
У ній зазначається, що знання предмету мають фундаментальне значення для вчителів, цього замало, оскільки гарний учитель — це не просто «ходяча енциклопедія». Знання того, як розв’язувати математичні задачі, не означає, що ви знаєте, як навчити розв’язувати задачі учнів і зробити це водночас цікавим. Предметні знання вчителів доповнюються їхніми знаннями з викладання, навчання та оцінювання, відомими як загальна педагогіка. Результати нещодавньо проведеного опитування щодо загальних педагогічних знань (ЗПЗ) вчителів, показали, що вчителі з вищим рівнем ЗПЗ витрачають більше часу на заняття, займаючись фактичним викладанням та навчанням, і менше часу – дисциплінарними чи адміністративними завданнями. У країнах, де вчителі мають вищі бали ЗПЗ, учні, як правило, мають кращі результати з математики та читання відповідно до результатів PISA. Наявність педагогічних знань також підтримує благополуччя вчителів: ті, хто мають більші педагогічні знання у більшості країн, як правило, повідомляють про менший стрес від поведінки учнів тому, що вони можуть обмежити деструктивну поведінку в класах. Вчителі, які більше знають про загальну педагогіку, менше стресують від тиску, пов'язаного з підзвітністю, підтримкою різноманітних навчальних потреб, адаптацією до реформ та професійним навчанням. Для багатьох вчителів початкова педагогічна освіта - перше знайомство з педагогічними теоріями та практикою. Але для деяких вчителів навчання на початкову кваліфікацію може навіть не передбачати таких практик. Майже половина вчителів у Саудівській Аравії заявили, що почали викладати лише з предметною кваліфікацією. У Марокко кожен п'ятий вчитель заявив, що почав викладати, маючи лише предметну підготовку. Вчителі, які мають лише предметну кваліфікацію, мають нижчий середній бал знань учнів у Хорватії, Чилі та Португалії.
Детальніше: https://oecdedutoday.com/why-teacher-education-and-knowledge-matter-insights-from-the-teacher-knowledge-survey/, https://www.oecd.org/en/publications/results-from-the-teacher-knowledge-survey_5542e88a-en.html
INTO CHANGE AWARD 2026
Національний фонд досліджень України повідомляє про старт прийому номінацій на Into Change Award 2026.
Це - європейська премія, що відзначає видатні дослідницькі групи, які здійснюють вагомий внесок у розвиток науки, інновацій та суспільства. Премія присуджується за підтримки Міністерства науки, вищої освіти та цифрових справ Данії та покликана підтримати внесок науки та інновацій у здатність Європи відповідати на глобальні виклики, знаходити спільні рішення, сприяти сталому розвитку, створювати позитивні зміни. Особливий акцент – на міжнародній співпраці, що об’єднує дослідників із різних країн, наукових дисциплін та установ. Взяти участь у конкурсі можуть дослідницькі групи з усіх галузей науки, що працюють у європейських установах та складаються з 3-8 активних дослідників. Критерії відбору дослідницьких команд: виняткові наукові досягнення або значний внесок у розвиток відповідної галузі знань; вагомий суспільний вплив, сприяння розв’язанню викликів у сферах довкілля, безпеки, демократії, конкурентоспроможності, розвитку суспільного добробуту, державних сервісів і публічних дискусій; відданість ключовим цінностям наукової діяльності - допитливості, співпраці, відповідальності, взаємоповаги та відкритості. Загальний розмір премії у 2026 році становить 8 млн данських крон. Кожен із членів команди-переможця отримає почесну винагороду в розмірі 100 тис. данських крон, а решта коштів буде у вигляді рамкового гранту надана дослідницькій групі. Заявку на участь у конкурсі можна подати до 14 серпня 2026 року.
Детальніше: https://ufsn.dk/english/research-and-innovation/communicating-research/into-change-awards/into-change/,
Національний фонд досліджень України повідомляє про старт прийому номінацій на Into Change Award 2026.
Це - європейська премія, що відзначає видатні дослідницькі групи, які здійснюють вагомий внесок у розвиток науки, інновацій та суспільства. Премія присуджується за підтримки Міністерства науки, вищої освіти та цифрових справ Данії та покликана підтримати внесок науки та інновацій у здатність Європи відповідати на глобальні виклики, знаходити спільні рішення, сприяти сталому розвитку, створювати позитивні зміни. Особливий акцент – на міжнародній співпраці, що об’єднує дослідників із різних країн, наукових дисциплін та установ. Взяти участь у конкурсі можуть дослідницькі групи з усіх галузей науки, що працюють у європейських установах та складаються з 3-8 активних дослідників. Критерії відбору дослідницьких команд: виняткові наукові досягнення або значний внесок у розвиток відповідної галузі знань; вагомий суспільний вплив, сприяння розв’язанню викликів у сферах довкілля, безпеки, демократії, конкурентоспроможності, розвитку суспільного добробуту, державних сервісів і публічних дискусій; відданість ключовим цінностям наукової діяльності - допитливості, співпраці, відповідальності, взаємоповаги та відкритості. Загальний розмір премії у 2026 році становить 8 млн данських крон. Кожен із членів команди-переможця отримає почесну винагороду в розмірі 100 тис. данських крон, а решта коштів буде у вигляді рамкового гранту надана дослідницькій групі. Заявку на участь у конкурсі можна подати до 14 серпня 2026 року.
Детальніше: https://ufsn.dk/english/research-and-innovation/communicating-research/into-change-awards/into-change/,
РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖЗАМОВЛЕННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ
Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо формування в Україні державного замовлення на підготовку фахівців на основі довгострокового прогнозу потреб ринку праці.
Відповідна постанова від 13 липня 2026 року № 906 розміщена на урядовому порталі. Документ започатковує реформу державного замовлення у сфері освіти: відтепер його формування базуватиметься не лише на пропозиціях державних замовників, а насамперед - на прогнозі того, яких фахівців потребуватиме економіка України у майбутньому. Це перший в Україні довгостроковий прогноз потреб економіки у фахівцях, підготовлений на основі економічного моделювання. Наразі український ринок праці характеризується суттєвим структурним дисбалансом: попит роботодавців і пропозиція робочої сили не співпадають, має місце невідповідність знань, навичок і кваліфікацій потребам реальної економіки. Для подолання цього дисбалансу необхідно системно прогнозувати, які фахівці та компетентності будуть потрібні Україні у найближчі роки та відповідно адаптувати систему освіти. Новий підхід буде застосовано до державного замовлення на 2026-2027 роки. Постанова запроваджує три взаємопов'язані елементи нового підходу до формування державного замовлення: довгострокове прогнозування потреб ринку праці; оцінювання потреб економіки у нових фахівцях; новий підхід до формування державного замовлення. Надалі прогноз планується оновлювати на регулярній основі, щоб державне замовлення могло оперативно реагувати на зміни в економіці та на ринку праці. Довгострокова мета реформи - зробити прогноз потреб ринку праці відкритим і доступним інструментом для держави, закладів освіти, роботодавців і майбутніх вступників.
Детальніше: https://www.kmu.gov.ua/news/uriad-reformuie-pidkhid-do-derzhzamovlennia-u-sferi-osvity, https://me.gov.ua/News/Detail/83ab1339-654c-408d-a96f-5756aa383013?lang=uk-UA&title=UriadReformuPidkhidDoDerzhzamovlenniaUSferiOsviti, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/906-2026-%D0%BF#Text
Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо формування в Україні державного замовлення на підготовку фахівців на основі довгострокового прогнозу потреб ринку праці.
Відповідна постанова від 13 липня 2026 року № 906 розміщена на урядовому порталі. Документ започатковує реформу державного замовлення у сфері освіти: відтепер його формування базуватиметься не лише на пропозиціях державних замовників, а насамперед - на прогнозі того, яких фахівців потребуватиме економіка України у майбутньому. Це перший в Україні довгостроковий прогноз потреб економіки у фахівцях, підготовлений на основі економічного моделювання. Наразі український ринок праці характеризується суттєвим структурним дисбалансом: попит роботодавців і пропозиція робочої сили не співпадають, має місце невідповідність знань, навичок і кваліфікацій потребам реальної економіки. Для подолання цього дисбалансу необхідно системно прогнозувати, які фахівці та компетентності будуть потрібні Україні у найближчі роки та відповідно адаптувати систему освіти. Новий підхід буде застосовано до державного замовлення на 2026-2027 роки. Постанова запроваджує три взаємопов'язані елементи нового підходу до формування державного замовлення: довгострокове прогнозування потреб ринку праці; оцінювання потреб економіки у нових фахівцях; новий підхід до формування державного замовлення. Надалі прогноз планується оновлювати на регулярній основі, щоб державне замовлення могло оперативно реагувати на зміни в економіці та на ринку праці. Довгострокова мета реформи - зробити прогноз потреб ринку праці відкритим і доступним інструментом для держави, закладів освіти, роботодавців і майбутніх вступників.
Детальніше: https://www.kmu.gov.ua/news/uriad-reformuie-pidkhid-do-derzhzamovlennia-u-sferi-osvity, https://me.gov.ua/News/Detail/83ab1339-654c-408d-a96f-5756aa383013?lang=uk-UA&title=UriadReformuPidkhidDoDerzhzamovlenniaUSferiOsviti, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/906-2026-%D0%BF#Text
ЯК ЗМІЦНИТИ ДОВІРУ ДО УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ДИПЛОМІВ? СЛІД ПЕРЕВІРЯТИ НЕ ПРОЦЕДУРИ, А РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Алана Фінкеля «Університети слід перевіряти на предмет досягнення результатів навчання».
У ній автор розмірковує над тим, як стрімке поширення генеративного штучного інтелекту змінює підходи до оцінювання якості вищої освіти і пропонує запровадити незалежний аудит, який підтверджував би, що випускники дійсно опанували компетентності, передбачені освітніми програмами. Наразі традиційні механізми забезпечення якості все менше відповідають новим реаліям, в яких студенти широко використовують генеративний штучний інтелект під час навчання. Якщо раніше основна увага приділялася організації освітнього процесу, змісту програм і дотриманню встановлених процедур, то сьогодні ключовим питанням стає підтвердження того, що студент дійсно досяг визначених результатів навчання незалежно від інструментів, які використовувалися під час підготовки. Автор наголошує, що університетські дипломи мають залишатися суспільною гарантією сформованих знань і компетентностей. Зовнішнє забезпечення якості має оцінювати не лише відповідність освітнього процесу нормативним вимогам, а й фактичне досягнення випускниками результатів навчання, - університет має нести відповідальність за кінцевий результат. Боротьба з використанням ШІ й спроби повністю його заборонити в навчальній аудиторії навряд чи можуть стати довгостроковим рішенням. Необхідно переосмислити систему оцінювання, зосередившись на компетентностях здобувача освіти в умовах контрольованого оцінювання. Рішенням може стати запровадження незалежної системи міжнародного аудиту результатів навчання. Йдеться не про перевірку окремих студентів зовнішніми аудиторами, а про оцінювання того, наскільки ефективно сам університет забезпечує достовірність власної системи оцінювання та відповідність присвоєної кваліфікації реальному рівню підготовки. Тоді студенти отримуватимуть диплом, цінність якого підтверджена незалежною оцінкою; роботодавці матимуть більше упевненості у професійній підготовці випускників; університети отримають можливість зміцнити власну репутацію; а суспільство — додаткові гарантії того, що система вищої освіти ефективно виконує свою місію. Університети мають приділяти більше уваги розвитку критичного мислення, здатності аналізувати інформацію, аргументувати власну позицію, приймати обґрунтовані рішення та застосовувати знання в нових ситуаціях. Саме такі компетентності повинні стати основою сучасних результатів навчання. Автор пропонує переосмислити саму філософію зовнішнього забезпечення якості вищої освіти: якщо сьогодні системи акредитації переважно оцінюють організацію освітнього процесу та відповідність установленим вимогам, то надалі акцент має зміститись на підтвердження реальних освітніх результатів.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/universities-should-be-audited-whether-learning-outcomes-are-met
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Алана Фінкеля «Університети слід перевіряти на предмет досягнення результатів навчання».
У ній автор розмірковує над тим, як стрімке поширення генеративного штучного інтелекту змінює підходи до оцінювання якості вищої освіти і пропонує запровадити незалежний аудит, який підтверджував би, що випускники дійсно опанували компетентності, передбачені освітніми програмами. Наразі традиційні механізми забезпечення якості все менше відповідають новим реаліям, в яких студенти широко використовують генеративний штучний інтелект під час навчання. Якщо раніше основна увага приділялася організації освітнього процесу, змісту програм і дотриманню встановлених процедур, то сьогодні ключовим питанням стає підтвердження того, що студент дійсно досяг визначених результатів навчання незалежно від інструментів, які використовувалися під час підготовки. Автор наголошує, що університетські дипломи мають залишатися суспільною гарантією сформованих знань і компетентностей. Зовнішнє забезпечення якості має оцінювати не лише відповідність освітнього процесу нормативним вимогам, а й фактичне досягнення випускниками результатів навчання, - університет має нести відповідальність за кінцевий результат. Боротьба з використанням ШІ й спроби повністю його заборонити в навчальній аудиторії навряд чи можуть стати довгостроковим рішенням. Необхідно переосмислити систему оцінювання, зосередившись на компетентностях здобувача освіти в умовах контрольованого оцінювання. Рішенням може стати запровадження незалежної системи міжнародного аудиту результатів навчання. Йдеться не про перевірку окремих студентів зовнішніми аудиторами, а про оцінювання того, наскільки ефективно сам університет забезпечує достовірність власної системи оцінювання та відповідність присвоєної кваліфікації реальному рівню підготовки. Тоді студенти отримуватимуть диплом, цінність якого підтверджена незалежною оцінкою; роботодавці матимуть більше упевненості у професійній підготовці випускників; університети отримають можливість зміцнити власну репутацію; а суспільство — додаткові гарантії того, що система вищої освіти ефективно виконує свою місію. Університети мають приділяти більше уваги розвитку критичного мислення, здатності аналізувати інформацію, аргументувати власну позицію, приймати обґрунтовані рішення та застосовувати знання в нових ситуаціях. Саме такі компетентності повинні стати основою сучасних результатів навчання. Автор пропонує переосмислити саму філософію зовнішнього забезпечення якості вищої освіти: якщо сьогодні системи акредитації переважно оцінюють організацію освітнього процесу та відповідність установленим вимогам, то надалі акцент має зміститись на підтвердження реальних освітніх результатів.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/universities-should-be-audited-whether-learning-outcomes-are-met
МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ПІДХОДИ І ПРАКТИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ, ВИВЧЕННЯ ТА ПРОМОЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
20-23 серпня 2026 року у змішаному форматі відбудеться всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Міждисциплінарні підходи і практики збереження, вивчення та промоції культурної спадщини».
Вона стане площадкою для обговорення актуальних проблем розвитку культурної, освітньої та наукової діяльності та напрацювання міждисциплінарних підходів до збереження, вивчення та промоції культурної спадщини України, міжсекторальної взаємодії та міжнародного партнерства у цій сфері. Планується розглянути наступні питання: міждисциплінарні підходи до збереження та вивчення культурної спадщини: теорія і практика; культурна спадщина в умовах війни: загрози, виклики та стратегії захисту; інституції пам'яті як осередки дослідження, збереження та промоції культурної спадщини; міжнародне партнерство та культурна дипломатія як інструменти захисту і промоції спадщини; регіональна та локальна спадщина в загальноукраїнському і світовому контексті; краєзнавчі дослідження як складова вивчення культурної спадщини; цифрові технології у збереженні, вивченні та популяризації культурної спадщини; нематеріальна культурна спадщина: документування, збереження та передача традицій. Організатори: Міністерство культури України, Державна архівна служба України, Одеська національна наукова бібліотека, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, ВГО «Українська бібліотечна асоціація», ГО «Одеське етнологічне товариство», ВГО «Бібліополіс».
Детальніше: https://ula.org.ua/novyny-ta-podii/podii/icalrepeat.detail/2026/08/20/3781/-/vseukrainska-naukovo-praktychna-konferentsiia-z-mizhnarodnoiu-uchastiu-mizhdystsyplinarni-pidkhody-i-praktyky-zberezhennia-vyvchennia-ta-promotsii-kul
20-23 серпня 2026 року у змішаному форматі відбудеться всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Міждисциплінарні підходи і практики збереження, вивчення та промоції культурної спадщини».
Вона стане площадкою для обговорення актуальних проблем розвитку культурної, освітньої та наукової діяльності та напрацювання міждисциплінарних підходів до збереження, вивчення та промоції культурної спадщини України, міжсекторальної взаємодії та міжнародного партнерства у цій сфері. Планується розглянути наступні питання: міждисциплінарні підходи до збереження та вивчення культурної спадщини: теорія і практика; культурна спадщина в умовах війни: загрози, виклики та стратегії захисту; інституції пам'яті як осередки дослідження, збереження та промоції культурної спадщини; міжнародне партнерство та культурна дипломатія як інструменти захисту і промоції спадщини; регіональна та локальна спадщина в загальноукраїнському і світовому контексті; краєзнавчі дослідження як складова вивчення культурної спадщини; цифрові технології у збереженні, вивченні та популяризації культурної спадщини; нематеріальна культурна спадщина: документування, збереження та передача традицій. Організатори: Міністерство культури України, Державна архівна служба України, Одеська національна наукова бібліотека, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, ВГО «Українська бібліотечна асоціація», ГО «Одеське етнологічне товариство», ВГО «Бібліополіс».
Детальніше: https://ula.org.ua/novyny-ta-podii/podii/icalrepeat.detail/2026/08/20/3781/-/vseukrainska-naukovo-praktychna-konferentsiia-z-mizhnarodnoiu-uchastiu-mizhdystsyplinarni-pidkhody-i-praktyky-zberezhennia-vyvchennia-ta-promotsii-kul
УНІВЕРСИТЕТСЬКІ РЕЙТИНГИ: ЯК У СВІТІ ОЦІНЮЮТЬ ЗВО
10 вересня 2026 року відбудеться вебінар «Університетські рейтинги: як оцінюють заклади вищої освіти у світі».
Він стане площадкою для обговорення університетських рейтингів, які стали не лише інструментом оцінювання, а й важливим орієнтиром для стратегічного планування, розвитку наукової діяльності і підвищення міжнародної видимості установи. Під час заходу планується розглянути основні світові рейтинги, їхню методологію, джерела даних і показники, які визначають позиції університетів; відмінності у рейтингах THE, QS, ARWU та інших; які наукометричні показники використовуються під час оцінювання ЗВО; як дані Web of Science та InCites застосовуються у рейтингових дослідженнях; як можна підвищити міжнародну видимість та конкурентоспроможність університету. Організатор – Сlarivate.
Детальніше: https://clarivate.libguides.com/europe/ukraine, https://us02web.zoom.us/webinar/register/WN_d2PYgjueTT6KD-LVFH6tV
10 вересня 2026 року відбудеться вебінар «Університетські рейтинги: як оцінюють заклади вищої освіти у світі».
Він стане площадкою для обговорення університетських рейтингів, які стали не лише інструментом оцінювання, а й важливим орієнтиром для стратегічного планування, розвитку наукової діяльності і підвищення міжнародної видимості установи. Під час заходу планується розглянути основні світові рейтинги, їхню методологію, джерела даних і показники, які визначають позиції університетів; відмінності у рейтингах THE, QS, ARWU та інших; які наукометричні показники використовуються під час оцінювання ЗВО; як дані Web of Science та InCites застосовуються у рейтингових дослідженнях; як можна підвищити міжнародну видимість та конкурентоспроможність університету. Організатор – Сlarivate.
Детальніше: https://clarivate.libguides.com/europe/ukraine, https://us02web.zoom.us/webinar/register/WN_d2PYgjueTT6KD-LVFH6tV