ГАРМОНІЗОВАНИЙ ПІДХІД ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО НАУКОВИХ ВІДКРИТТІВ
Європейська асоціація університетів опублікувала матеріал «Директива про єдиний цифровий ринок: необхідний гармонізований підхід ЄС для забезпечення доступу громадськості до наукових відкриттів».
У ньому зазначається, що ЄАУ виступає за забезпечення справедливої системи наукових публікацій. Наразі багато наукових публікацій залишаються в рамках платних моделей, що суттєво ускладнює можливості повторного використання контенту з відкритим доступом. Перегляд Європейською Комісією Директиви про авторське право на єдиному цифровому ринку є цінною можливістю ще раз підтвердити, що законодавство про дані та цифрові технології має захищати академічну свободу для установ і дослідників. У відповідь на заклик Комісії надати докази, Асоціація юрисконсультів повідомляє, що публічний доступ до наукових відкриттів є важливим для створення знань, їх валоризації та максимізації державних інвестицій. Гармонізований підхід ЄС може забезпечити це завдяки поєднанню прав на вторинні публікації в масштабах ЄС, надійним виняткам для досліджень, а також інтелектуального аналізу текстів і даних. Необхідно зміцнювати дослідницький суверенітет та стратегічну автономію Європи, забезпечити доступність та повторне використання результатів досліджень, що фінансуються державою, щоб усі зацікавлені могли повною мірою скористатися найповнішою базою знань.
Детальніше: https://eua.eu/news/eua-news/digital-single-market-directive-harmonised-eu-approach-needed-to-ensure-public-access-to-scientific-discoveries.html
Європейська асоціація університетів опублікувала матеріал «Директива про єдиний цифровий ринок: необхідний гармонізований підхід ЄС для забезпечення доступу громадськості до наукових відкриттів».
У ньому зазначається, що ЄАУ виступає за забезпечення справедливої системи наукових публікацій. Наразі багато наукових публікацій залишаються в рамках платних моделей, що суттєво ускладнює можливості повторного використання контенту з відкритим доступом. Перегляд Європейською Комісією Директиви про авторське право на єдиному цифровому ринку є цінною можливістю ще раз підтвердити, що законодавство про дані та цифрові технології має захищати академічну свободу для установ і дослідників. У відповідь на заклик Комісії надати докази, Асоціація юрисконсультів повідомляє, що публічний доступ до наукових відкриттів є важливим для створення знань, їх валоризації та максимізації державних інвестицій. Гармонізований підхід ЄС може забезпечити це завдяки поєднанню прав на вторинні публікації в масштабах ЄС, надійним виняткам для досліджень, а також інтелектуального аналізу текстів і даних. Необхідно зміцнювати дослідницький суверенітет та стратегічну автономію Європи, забезпечити доступність та повторне використання результатів досліджень, що фінансуються державою, щоб усі зацікавлені могли повною мірою скористатися найповнішою базою знань.
Детальніше: https://eua.eu/news/eua-news/digital-single-market-directive-harmonised-eu-approach-needed-to-ensure-public-access-to-scientific-discoveries.html
НАУКОВІ ЖУРНАЛИ МАЮТЬ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВІДКРИТІСТЬ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ДАНИХ ДО ОПУБЛІКУВАННЯ СТАТЕЙ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Науковим журналам радять посилити контроль за виконанням правил обміну даними».
У ній розглядаються причини низької ефективності політик відкритого поширення дослідницьких даних та пояснюється, чому формальні вимоги без належного контролю не забезпечують прозорості й відтворюваності наукових результатів. Попри те, що дедалі більше наукових журналів вимагають від авторів робити вихідні дані досліджень доступними, фактичне виконання цих вимог залишається низьким. На це звертає увагу група дослідників з Канади та Швеції які стверджують, що слабкий контроль за дотриманням політик відкритості призвів до формування «кризи прозорості» в академічному світі. Більшість журналів декларують політики обміну даними, однак їх виконання майже не перевіряється. Як наслідок, значна частина наборів даних залишається недоступною для незалежної перевірки. Аналіз 7750 біомедичних статей, опублікованих у 2015–2020 роках, показав, що лише 9 % авторів пообіцяли зробити всі дані відкритими, а виконали це зобов'язання лише 3 %. Журнали майже не публікують інформацію про те, як саме контролюють виконання власних вимог щодо відкритості даних, що негативно позначається на дослідницькій доброчесності як окремих публікацій, так і наукових видань в цілому. Однією з причин такого стану є нечіткість формулювання політик відкритості, які допускають різне тлумачення. Для підвищення ефективності контролю слід використовувати однозначні вимоги, зокрема - міжнародні стандарти CONSORT, працювати зі стандартизованими контрольними списками замість загальних декларацій про відкритість. Не слід покладатись на практики, за яких журнали дозволяють авторам обмежуватися формулюванням «дані будуть надані за запитом», оскільки це не забезпечує реального доступу до інформації (фактично більшість подібних запитів залишається без відповіді). Журнали мають перевіряти доступність вихідних даних ще до прийняття статті до публікації та контролювати виконання цієї вимоги. Загалом відсутність відкритих даних призводить до неповних узагальнень доказів, дублювання досліджень, неефективного використання державних ресурсів і ухвалення клінічних рішень на основі неповної доказової бази. Проблему неможливо розв'язати окремими ініціативами окремих журналів або добровільним дотриманням рекомендацій. Хоча деякі видання (The BMJ, PLOS Medicine) запровадили обов'язкові вимоги щодо відкритого поширення даних і програмного коду, масштабні зміни потребуватимуть більш рішучих кроків з боку великих міжнародних видавничих груп. Системний контроль за виконанням політик відкритості може стати важливою умовою підвищення прозорості, перевірюваності та надійності сучасних наукових досліджень.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/tackle-weak-enforcement-data-sharing-rules-journals-told
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Науковим журналам радять посилити контроль за виконанням правил обміну даними».
У ній розглядаються причини низької ефективності політик відкритого поширення дослідницьких даних та пояснюється, чому формальні вимоги без належного контролю не забезпечують прозорості й відтворюваності наукових результатів. Попри те, що дедалі більше наукових журналів вимагають від авторів робити вихідні дані досліджень доступними, фактичне виконання цих вимог залишається низьким. На це звертає увагу група дослідників з Канади та Швеції які стверджують, що слабкий контроль за дотриманням політик відкритості призвів до формування «кризи прозорості» в академічному світі. Більшість журналів декларують політики обміну даними, однак їх виконання майже не перевіряється. Як наслідок, значна частина наборів даних залишається недоступною для незалежної перевірки. Аналіз 7750 біомедичних статей, опублікованих у 2015–2020 роках, показав, що лише 9 % авторів пообіцяли зробити всі дані відкритими, а виконали це зобов'язання лише 3 %. Журнали майже не публікують інформацію про те, як саме контролюють виконання власних вимог щодо відкритості даних, що негативно позначається на дослідницькій доброчесності як окремих публікацій, так і наукових видань в цілому. Однією з причин такого стану є нечіткість формулювання політик відкритості, які допускають різне тлумачення. Для підвищення ефективності контролю слід використовувати однозначні вимоги, зокрема - міжнародні стандарти CONSORT, працювати зі стандартизованими контрольними списками замість загальних декларацій про відкритість. Не слід покладатись на практики, за яких журнали дозволяють авторам обмежуватися формулюванням «дані будуть надані за запитом», оскільки це не забезпечує реального доступу до інформації (фактично більшість подібних запитів залишається без відповіді). Журнали мають перевіряти доступність вихідних даних ще до прийняття статті до публікації та контролювати виконання цієї вимоги. Загалом відсутність відкритих даних призводить до неповних узагальнень доказів, дублювання досліджень, неефективного використання державних ресурсів і ухвалення клінічних рішень на основі неповної доказової бази. Проблему неможливо розв'язати окремими ініціативами окремих журналів або добровільним дотриманням рекомендацій. Хоча деякі видання (The BMJ, PLOS Medicine) запровадили обов'язкові вимоги щодо відкритого поширення даних і програмного коду, масштабні зміни потребуватимуть більш рішучих кроків з боку великих міжнародних видавничих груп. Системний контроль за виконанням політик відкритості може стати важливою умовою підвищення прозорості, перевірюваності та надійності сучасних наукових досліджень.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/tackle-weak-enforcement-data-sharing-rules-journals-told
ПЕРЕТВОРЕННЯ МОВЛЕННЯ НА ТЕКСТ ЗА ДОПОМОГОЮ ШІ
25 серпня 2026 року відбудеться вебінар «Перетворення мовлення на текст за допомогою штучного інтелекту: робочі процеси для бібліотек, тестування та оцінювання».
Захід покликаний надати слухачам розуміння того, як упроваджувати та підтримувати сервіси перетворення мовлення на текст на основі технологій штучного інтелекту в бібліотечному середовищі, що особливо актуально у контексті розширення академічними бібліотеками власних цифрових колекцій та виконання зобов’язань щодо доступності. Інструменти перетворення мовлення на текст на основі штучного інтелекту стають критично важливим компонентом сучасних робочих процесів бібліотекарів та науковців. Планується розглянути практичний досвід застосування таких інструментів Радою університетських бібліотек Онтаріо; як сучасні моделі перетворення мовлення на текст можуть підтримувати доступність, пошук та збереження інформації, створюючи транскрипти й різноманітні формати субтитрів для лекцій, аудіовізуальних колекцій, одночасно забезпечуючи текстовий пошук та дослідницькі робочі процеси; наявні обмеження технологій, такі як прогалини в роботі з багатомовними ресурсами, відсутність ідентифікації мовця та постійна потреба у коригуванні з боку людини; практичні міркування щодо інфраструктури, робочих процесів та майбутнього розвитку технологій. Організатор – Сhoice.
Детальніше: https://www.choice360.org/webinars/ai-speech-to-text-in-practice-lessons-for-library-workflows-testing-and-evaluation/,https://ocul.on.ca/sites/default/public/2026-02/OCUL_AIML_AudioTextProject_FAQ_20260219.pdf, https://ala-events.zoom.us/webinar/register/WN__Wv3p2toSJu34NrOXn02XQ#/registration
25 серпня 2026 року відбудеться вебінар «Перетворення мовлення на текст за допомогою штучного інтелекту: робочі процеси для бібліотек, тестування та оцінювання».
Захід покликаний надати слухачам розуміння того, як упроваджувати та підтримувати сервіси перетворення мовлення на текст на основі технологій штучного інтелекту в бібліотечному середовищі, що особливо актуально у контексті розширення академічними бібліотеками власних цифрових колекцій та виконання зобов’язань щодо доступності. Інструменти перетворення мовлення на текст на основі штучного інтелекту стають критично важливим компонентом сучасних робочих процесів бібліотекарів та науковців. Планується розглянути практичний досвід застосування таких інструментів Радою університетських бібліотек Онтаріо; як сучасні моделі перетворення мовлення на текст можуть підтримувати доступність, пошук та збереження інформації, створюючи транскрипти й різноманітні формати субтитрів для лекцій, аудіовізуальних колекцій, одночасно забезпечуючи текстовий пошук та дослідницькі робочі процеси; наявні обмеження технологій, такі як прогалини в роботі з багатомовними ресурсами, відсутність ідентифікації мовця та постійна потреба у коригуванні з боку людини; практичні міркування щодо інфраструктури, робочих процесів та майбутнього розвитку технологій. Організатор – Сhoice.
Детальніше: https://www.choice360.org/webinars/ai-speech-to-text-in-practice-lessons-for-library-workflows-testing-and-evaluation/,https://ocul.on.ca/sites/default/public/2026-02/OCUL_AIML_AudioTextProject_FAQ_20260219.pdf, https://ala-events.zoom.us/webinar/register/WN__Wv3p2toSJu34NrOXn02XQ#/registration
РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НРАТ ІЗ ЛОКАЛЬНИМИ РЕПОЗИТАРІЯМИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ, НАУКОВИХ УСТАНОВ ТА ВИДАВНИЦТВ УКРАЇНИ
№14 Журнал «Політичні дослідження» (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України)
Шлях доступу: http://pd.ipiend.gov.ua/
Інформаційна інтеграція з НРАТ стартувала 2024-09-23
Наразі відвідувачі та користувачі Національного репозитарію академічних текстів на офіційному вебпорталі НРАТ мають можливість ознайомитись із 79 академічними текстами цієї інституції.
Довідково: Офіційний веб-портал НРАТ – nrat.ukrintei.ua. Власник НРАТ – держава в особі МОН, розпорядник - УкрІНТЕІ. НРАТ зареєстрований як джерело бібліотечних та наукових даних в OpenDOAR та FairsharingЗ повним переліком інституціональних учасників НРАТ та умовами співпраці можна ознайомитись за посиланням: https://nrat.ukrintei.ua/pro-nrat/lokalni-repozytariyi
№14 Журнал «Політичні дослідження» (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України)
Шлях доступу: http://pd.ipiend.gov.ua/
Інформаційна інтеграція з НРАТ стартувала 2024-09-23
Наразі відвідувачі та користувачі Національного репозитарію академічних текстів на офіційному вебпорталі НРАТ мають можливість ознайомитись із 79 академічними текстами цієї інституції.
Довідково: Офіційний веб-портал НРАТ – nrat.ukrintei.ua. Власник НРАТ – держава в особі МОН, розпорядник - УкрІНТЕІ. НРАТ зареєстрований як джерело бібліотечних та наукових даних в OpenDOAR та FairsharingЗ повним переліком інституціональних учасників НРАТ та умовами співпраці можна ознайомитись за посиланням: https://nrat.ukrintei.ua/pro-nrat/lokalni-repozytariyi
ЗНАЙОМСТВО З DOAJ
На сторінці блогу DOAJ опубліковано черговий допис «Знайомтесь з командою DOAJ».
У ньому висвітлюються питання поточної діяльності та пріоритетів DOAJ, - індексу, що охоплює понад 23 тис. журналів, а також стратегічний план його розвитку. DOAJ забезпечує підтримку високих галузевих стандартів, а також належну якість метаданих, що надзвичайно важливо для наукової спільноти. Нова стратегія DOAJ на 2026-2028 роки характеризує поточний мінливий ландшафт, фіксує досягнення попереднього періоду, визначає завдання розвитку партнерств, ставить цілі із розширення охоплення, дієвої підтримки журналів відкритого доступу, модернізацію глобальних стандартів якості. Окрему увагу приділено перспективам відкритого доступу та змінам, що відбулися з 2012 року, коли обговорювалось питання моделей та шляхів відкритого доступу з фокусом на «зелений» і «золотий». Тоді академічні бібліотекари поспішали подавати публікації викладачів до відкритих репозиторіїв, щоб досягти «зеленого» відкритого доступу. З того часу і до сьогодні точились дискусії щодо оцінювання досліджень, забезпечення рівного доступу до наукових знань, публікації препринтів, цінність публікаційних угод, розвиток гібридного відкритого доступу, перспективи «діамантового» відкритого доступ.
Детальніше: https://blog.doaj.org/2026/07/14/meet-the-doaj-team-editorial-programme-manager-leena-shah/,
На сторінці блогу DOAJ опубліковано черговий допис «Знайомтесь з командою DOAJ».
У ньому висвітлюються питання поточної діяльності та пріоритетів DOAJ, - індексу, що охоплює понад 23 тис. журналів, а також стратегічний план його розвитку. DOAJ забезпечує підтримку високих галузевих стандартів, а також належну якість метаданих, що надзвичайно важливо для наукової спільноти. Нова стратегія DOAJ на 2026-2028 роки характеризує поточний мінливий ландшафт, фіксує досягнення попереднього періоду, визначає завдання розвитку партнерств, ставить цілі із розширення охоплення, дієвої підтримки журналів відкритого доступу, модернізацію глобальних стандартів якості. Окрему увагу приділено перспективам відкритого доступу та змінам, що відбулися з 2012 року, коли обговорювалось питання моделей та шляхів відкритого доступу з фокусом на «зелений» і «золотий». Тоді академічні бібліотекари поспішали подавати публікації викладачів до відкритих репозиторіїв, щоб досягти «зеленого» відкритого доступу. З того часу і до сьогодні точились дискусії щодо оцінювання досліджень, забезпечення рівного доступу до наукових знань, публікації препринтів, цінність публікаційних угод, розвиток гібридного відкритого доступу, перспективи «діамантового» відкритого доступ.
Детальніше: https://blog.doaj.org/2026/07/14/meet-the-doaj-team-editorial-programme-manager-leena-shah/,
МЕТОДИКА ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ ЗА БЕЗПЕКОВИМ НАПРЯМОМ
Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служба безпеки України затвердили Методику та особливості проведення державної атестації за науковим напрямом «Безпековий».
Відповідний спільний наказ від 07 липня 2026 р. № 1060/242/637/519/250 оприлюднено на офіційному сайті МОН. Документ визначає єдиний порядок подання інформації про результати наукової та науково-технічної діяльності у сфері безпеки та оборони й процедуру оцінювання ЗВО і НУ. Науковий напрям «Безпековий» є останнім із семи наукових напрямів, за якими проводиться державна атестація. У 2024-2025 роках державну атестацію вже проведено за напрямами «Аграрно-ветеринарний», «Суспільний», «Природничо-математичний», «Інженерно-технологічний», «Біомедичний» та «Гуманітарно-мистецький». Атестація стосуватиметься наукових установ, вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, а також окремих наукових напрямів і структурних підрозділів університетів, які виконують дослідження у сфері безпеки та оборони. Через специфіку досліджень у сфері безпеки й оборони для цього напряму розробили й погодили окрему методику. Вона враховує, що частина результатів, розробок і відомостей не може бути оприлюднена через обмежений доступ. Під час атестації учасники зможуть подавати матеріали, що містять службову або таємну інформацію. Під час атестації буде враховуватись кадровий потенціал наукової установи або закладу; результати наукової та науково-технічної діяльності; створення та впровадження розробок; патенти й інші об’єкти інтелектуальної власності; участь у державних і міжнародних дослідницьких проєктах; залучене зовнішнє фінансування; вплив результатів на безпеку, обороноздатність, економіку та суспільство. Оцінювання складатиметься з розрахунку показників та експертного аналізу результатів, який буде мати більшу вагу у порівнянні з цивільними напрямами. За його підсумками установи й наукові напрями ЗВО будуть віднесені до однієї з чотирьох груп — А, Б, В або неатестовані.
Детальніше: https://mon.gov.ua/news/zatverdzheno-metodyku-derzhavnoi-atestatsii-nu-ta-zvo-za-naukovym-napriamom-bezpekovyi, https://mon.gov.ua/npa/pro-derzhavnu-atestatsiiu-naukovykh-ustanov-ta-zakladiv-vyshchoi-osvity-vyshchykh-viiskovykh-navchalnykh-zakladiv-zakladiv-vyshchoi-osvity-iz-spetsyfichnymy-umovamy-navchannia-v-chastyni-prov
Міністерство освіти і науки України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служба безпеки України затвердили Методику та особливості проведення державної атестації за науковим напрямом «Безпековий».
Відповідний спільний наказ від 07 липня 2026 р. № 1060/242/637/519/250 оприлюднено на офіційному сайті МОН. Документ визначає єдиний порядок подання інформації про результати наукової та науково-технічної діяльності у сфері безпеки та оборони й процедуру оцінювання ЗВО і НУ. Науковий напрям «Безпековий» є останнім із семи наукових напрямів, за якими проводиться державна атестація. У 2024-2025 роках державну атестацію вже проведено за напрямами «Аграрно-ветеринарний», «Суспільний», «Природничо-математичний», «Інженерно-технологічний», «Біомедичний» та «Гуманітарно-мистецький». Атестація стосуватиметься наукових установ, вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, а також окремих наукових напрямів і структурних підрозділів університетів, які виконують дослідження у сфері безпеки та оборони. Через специфіку досліджень у сфері безпеки й оборони для цього напряму розробили й погодили окрему методику. Вона враховує, що частина результатів, розробок і відомостей не може бути оприлюднена через обмежений доступ. Під час атестації учасники зможуть подавати матеріали, що містять службову або таємну інформацію. Під час атестації буде враховуватись кадровий потенціал наукової установи або закладу; результати наукової та науково-технічної діяльності; створення та впровадження розробок; патенти й інші об’єкти інтелектуальної власності; участь у державних і міжнародних дослідницьких проєктах; залучене зовнішнє фінансування; вплив результатів на безпеку, обороноздатність, економіку та суспільство. Оцінювання складатиметься з розрахунку показників та експертного аналізу результатів, який буде мати більшу вагу у порівнянні з цивільними напрямами. За його підсумками установи й наукові напрями ЗВО будуть віднесені до однієї з чотирьох груп — А, Б, В або неатестовані.
Детальніше: https://mon.gov.ua/news/zatverdzheno-metodyku-derzhavnoi-atestatsii-nu-ta-zvo-za-naukovym-napriamom-bezpekovyi, https://mon.gov.ua/npa/pro-derzhavnu-atestatsiiu-naukovykh-ustanov-ta-zakladiv-vyshchoi-osvity-vyshchykh-viiskovykh-navchalnykh-zakladiv-zakladiv-vyshchoi-osvity-iz-spetsyfichnymy-umovamy-navchannia-v-chastyni-prov
ІННОВАЦІЇ В АТОМНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ
24–25 вересня 2026 року відбудеться міжнародна конференція NUCNEXT-2026 «Перспективи впровадження інновацій у атомну енергетику».
Захід покликаний стати площадкою для обговорення сучасного стану, викликів та перспектив розвитку ядерної енергетики в Україні, впровадження інноваційних рішень і новітніх технологій. Планується розглянути: тенденції у розвитку реакторних технологій, інноваційні ядерні технології та перспективи їх впровадження; розробки у сфері підвищення безпеки та фізичного захисту АЕС, загрози та виклики для атомної галузі в умовах війни; продовження строків експлуатації діючих та будівництво нових АЕС; інновації у сфері поводження з відпрацьованим ядерним паливом, радіоактивними відходами, радіоекології. Організатори: Українське ядерне товариство, Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»», ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки».
Детальніше: https://www.nas.gov.ua/news/zaproshuyemo-na-viii-mizhnarodnu-konferenciyu-nucnext-2026-perspektivi-vprovadzhennya-innovaciy-u-atomnu-energetiku, https://www.nas.gov.ua/storage/editor/files/nucnext2026-informaczijne-povidomlennya-1.pdf, https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSce_4L639NC54yV7Pwxy_qCpBO0Hhgc-F-chRR64IMxOIc3Zg/viewform
24–25 вересня 2026 року відбудеться міжнародна конференція NUCNEXT-2026 «Перспективи впровадження інновацій у атомну енергетику».
Захід покликаний стати площадкою для обговорення сучасного стану, викликів та перспектив розвитку ядерної енергетики в Україні, впровадження інноваційних рішень і новітніх технологій. Планується розглянути: тенденції у розвитку реакторних технологій, інноваційні ядерні технології та перспективи їх впровадження; розробки у сфері підвищення безпеки та фізичного захисту АЕС, загрози та виклики для атомної галузі в умовах війни; продовження строків експлуатації діючих та будівництво нових АЕС; інновації у сфері поводження з відпрацьованим ядерним паливом, радіоактивними відходами, радіоекології. Організатори: Українське ядерне товариство, Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»», ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки».
Детальніше: https://www.nas.gov.ua/news/zaproshuyemo-na-viii-mizhnarodnu-konferenciyu-nucnext-2026-perspektivi-vprovadzhennya-innovaciy-u-atomnu-energetiku, https://www.nas.gov.ua/storage/editor/files/nucnext2026-informaczijne-povidomlennya-1.pdf, https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSce_4L639NC54yV7Pwxy_qCpBO0Hhgc-F-chRR64IMxOIc3Zg/viewform
РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НРАТ ІЗ ЛОКАЛЬНИМИ РЕПОЗИТАРІЯМИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ, НАУКОВИХ УСТАНОВ ТА ВИДАВНИЦТВ УКРАЇНИ
№15 Український католицький університет
Шлях доступу: https://er.ucu.edu.ua/
Інформаційна інтеграція з НРАТ стартувала 2024-11-11
Наразі відвідувачі та користувачі Національного репозитарію академічних текстів на офіційному вебпорталі НРАТ мають можливість ознайомитись із 3452 академічними текстами цієї інституції.
Довідково: Офіційний веб-портал НРАТ – nrat.ukrintei.ua. Власник НРАТ – держава в особі МОН, розпорядник - УкрІНТЕІ. НРАТ зареєстрований як джерело бібліотечних та наукових даних в OpenDOAR та FairsharingЗ повним переліком інституціональних учасників НРАТ та умовами співпраці можна ознайомитись за посиланням: https://nrat.ukrintei.ua/pro-nrat/lokalni-repozytariyi
№15 Український католицький університет
Шлях доступу: https://er.ucu.edu.ua/
Інформаційна інтеграція з НРАТ стартувала 2024-11-11
Наразі відвідувачі та користувачі Національного репозитарію академічних текстів на офіційному вебпорталі НРАТ мають можливість ознайомитись із 3452 академічними текстами цієї інституції.
Довідково: Офіційний веб-портал НРАТ – nrat.ukrintei.ua. Власник НРАТ – держава в особі МОН, розпорядник - УкрІНТЕІ. НРАТ зареєстрований як джерело бібліотечних та наукових даних в OpenDOAR та FairsharingЗ повним переліком інституціональних учасників НРАТ та умовами співпраці можна ознайомитись за посиланням: https://nrat.ukrintei.ua/pro-nrat/lokalni-repozytariyi
ОЕСР: ОГЛЯД ІНФРАСТРУКТУРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Огляд інфраструктурної політики України».
У ньому зазначається, що інфраструктура України стикається з подвійним викликом: підтримкою функціонування в умовах руйнувань й підготовкою до реконструкції та модернізації. Експрес-оцінка збитків та потреб, проведена Групою Світового банку, Урядом України, Європейською Комісією та Організацією Об'єднаних Націй визначила масштаб потреб у фінансуванні на рівні 588 млрд дол. США упродовж 2026-2035 років, що майже втричі перевищує ВВП України за 2025 рік. Потрібно визначити, яким чином можна задовольнити інвестиційні потреби, яку роль може відігравати приватна участь у їх вирішенні, а також як забезпечити перетворення пріоритетів на реалізовані проекти, які зберігають цілісність та економічну ефективність упродовж усього життєвого циклу. Військові ризики, макрофіскальні обмеження, слабке фінансове посередництво та проблеми з доброчесністю обмежують участь приватного сектору. Подолання цих обмежень вимагає послідовних реформ задля забезпечення сприятливих умов, поглиблення потенціалу державно-приватного партнерства, розвитку внутрішніх фінансових ринків та інтеграції кліматичної стійкості і стандартів сталого розвитку, узгоджених з ЄС до всіх інфраструктурних проектів.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/2026/06/infrastructure-policy-review-of-ukraine_15286cb8.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/06/infrastructure-policy-review-of-ukraine_15286cb8/eeef2059-en.pdf, https://doi.org/10.1787/eeef2059-en
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Огляд інфраструктурної політики України».
У ньому зазначається, що інфраструктура України стикається з подвійним викликом: підтримкою функціонування в умовах руйнувань й підготовкою до реконструкції та модернізації. Експрес-оцінка збитків та потреб, проведена Групою Світового банку, Урядом України, Європейською Комісією та Організацією Об'єднаних Націй визначила масштаб потреб у фінансуванні на рівні 588 млрд дол. США упродовж 2026-2035 років, що майже втричі перевищує ВВП України за 2025 рік. Потрібно визначити, яким чином можна задовольнити інвестиційні потреби, яку роль може відігравати приватна участь у їх вирішенні, а також як забезпечити перетворення пріоритетів на реалізовані проекти, які зберігають цілісність та економічну ефективність упродовж усього життєвого циклу. Військові ризики, макрофіскальні обмеження, слабке фінансове посередництво та проблеми з доброчесністю обмежують участь приватного сектору. Подолання цих обмежень вимагає послідовних реформ задля забезпечення сприятливих умов, поглиблення потенціалу державно-приватного партнерства, розвитку внутрішніх фінансових ринків та інтеграції кліматичної стійкості і стандартів сталого розвитку, узгоджених з ЄС до всіх інфраструктурних проектів.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/2026/06/infrastructure-policy-review-of-ukraine_15286cb8.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/06/infrastructure-policy-review-of-ukraine_15286cb8/eeef2059-en.pdf, https://doi.org/10.1787/eeef2059-en
КОНКУРС ПРОЄКТІВ У СФЕРІ ЯДЕРНОЇ НАУКИ, АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ПРОМИСЛОВОСТІ
Українське ядерне товариство у партнерстві з Національною академією наук України та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» оголосили про старт конкурсу проєктів у сфері ядерної науки, атомної енергетики та промисловості «Атомні інноватори – 2026».
Конкурс покликаний надати підтримку молодим науковцям, студентам, аспірантам і фахівцям підприємств атомної галузі у їхній діяльності зі створення інноваційних рішень та розробок у галузі ядерної енергетики (підвищення ефективності виробничих процесів, безпечна експлуатація ядерних об’єктів тощо). Взяти участь у конкурсі можуть автори оригінальних робіт, що презентують наукове дослідження або прикладну розробку. Критерії оцінювання: особиста участь у реалізації проєкту/розробки, інноваційність рішення, наукова новизна, цінність для розвитку ядерної науки, вдосконалення процесів, покращення властивостей тощо. Переможці конкурсу отримають грошові премії у розмірі 20 тис. гривень, а також підтримку в подальшій реалізації та масштабуванні власного проєкту. Заявку на участь у конкурсі можна подати до 1 серпня 2026 року.
Детальніше: https://www.nas.gov.ua/news/trivaye-konkurs-proyektiv-u-sferi-yaderno-nauki-atomno-energetiki-ta-promislovosti-atomni-innovatori2026, https://support.google.com/drive/answer/6283888,https://www.nas.gov.ua/storage/editor/files/atomni-innovatori-2026.pdf
Українське ядерне товариство у партнерстві з Національною академією наук України та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» оголосили про старт конкурсу проєктів у сфері ядерної науки, атомної енергетики та промисловості «Атомні інноватори – 2026».
Конкурс покликаний надати підтримку молодим науковцям, студентам, аспірантам і фахівцям підприємств атомної галузі у їхній діяльності зі створення інноваційних рішень та розробок у галузі ядерної енергетики (підвищення ефективності виробничих процесів, безпечна експлуатація ядерних об’єктів тощо). Взяти участь у конкурсі можуть автори оригінальних робіт, що презентують наукове дослідження або прикладну розробку. Критерії оцінювання: особиста участь у реалізації проєкту/розробки, інноваційність рішення, наукова новизна, цінність для розвитку ядерної науки, вдосконалення процесів, покращення властивостей тощо. Переможці конкурсу отримають грошові премії у розмірі 20 тис. гривень, а також підтримку в подальшій реалізації та масштабуванні власного проєкту. Заявку на участь у конкурсі можна подати до 1 серпня 2026 року.
Детальніше: https://www.nas.gov.ua/news/trivaye-konkurs-proyektiv-u-sferi-yaderno-nauki-atomno-energetiki-ta-promislovosti-atomni-innovatori2026, https://support.google.com/drive/answer/6283888,https://www.nas.gov.ua/storage/editor/files/atomni-innovatori-2026.pdf
ІСТОРІЯ ЗАНЕПАДУ МОНАСТИРІВ НАГАДУЄ УНІВЕРСИТЕТАМ ПРО НЕБЕЗПЕКУ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джеффа Малгана «Як показує історія, університети мають пристосовуватися до мінливого світу або зникнути».
У ній автор розмірковує над тим, чому університети, попри свою безпрецедентну силу й вплив, дедалі частіше стикаються з викликами, які вимагають не окремих реформ, а переосмислення самої моделі їхнього існування. Останнім часом вища освіта пережила небачене розширення: якщо у 1960 році у світі навчалося близько 13 мільйонів студентів, то нині їх понад 260 мільйонів; кількість університетів зросла приблизно з однієї до понад п'ятдесяти тисяч, а їхній сукупний річний обіг наближається до трильйона доларів. Багато університетів стали ключовими економічними центрами своїх регіонів або важливими джерелами експортних надходжень. Проте саме цей грандіозний масштаб робить систему менш гнучкою та більш вразливою до мінливого світу. П'ять століть тому європейські монастирі були осередками знань, багатства й суспільного авторитету, вони здавалися непохитними інституціями, однак за декілька століть втратили своє значення через нездатність своєчасно усвідомити масштабні зміни, такі як поява книгодруку, реформація, поширення емпіричного наукового підходу. На думку автора, сучасні університети ризикують повторити цю помилку, якщо будуть й надалі недооцінювати зміни, що відбуваються, зокрема - стрімкий розвиток штучного інтелекту. Пітер Друкер наприкінці 1990-х років пророкував швидке зникнення університетських кампусів через цифрові технології, але очне навчання й надалі забезпечує соціальну взаємодію та передачу неформальних знань, які важко замінити технологіями. Разом із тим, сьогодні процеси викладання, навчання й наукових досліджень входять у період глибоких змін під впливом ШІ та нових цифрових моделей створення й поширення знань. Другим важливим чинником, який не можна нехтувати, є політичне середовище - посилення критики університетів, звинувачення їх в елітарності, надмірній бюрократизації, ідеологічній упередженості. Натомість відповідь самих університетів часто зводиться до вимог збільшити фінансування або гарантувати ширшу автономію, тоді як фундаментальні питання їхньої суспільної ролі залишаються без належного осмислення. Не вирішуються належним чином внутрішні проблеми університетської системи: установи, які базують свою діяльність на дослідженнях, експериментах і доказах, майже не застосовують ці підходи до власного розвитку. Натомість переважає інституційний ізоморфізм: університети дедалі більше копіюють один одного, використовуючи однакові формати навчальних програм, лекцій, підготовки докторів філософії та академічної кар'єри незалежно від особливостей країни чи суспільних потреб. Експерименти все частіше відбуваються поза межами традиційної системи, достатньо згадати нові освітні моделі London Interdisciplinary School, New Model Institute for Technology and Engineering, Krea University, а також крупні онлайн-платформи (Coursera, FutureLearn), Focused Research Organisations у сфері науки. Університетський сектор не має власних механізмів систематичного вивчення, оцінювання й масштабування таких інновацій, а їхня реакція на фінансові труднощі зосереджена на управлінських, а не стратегічних питаннях. Замість глибокого переосмислення своєї місії університети звертаються до консультантів, які пропонують злиття установ, централізацію управління та розширення бюрократичного апарату. Автор пропонує переглянути суспільний договір між університетами та державою, радикально спростити організацію наукових досліджень, переосмислити зв'язок між викладанням і дослідженнями, а також більш активно використовувати штучний інтелект для розвитку метакогнітивних умінь студентів, а не лише для підтримки традиційних освітніх моделей. Таким чином багатовікова історія університетів не гарантує їм незмінного та успішного майбутнього. Здатність критично переосмислювати власну діяльність і своєчасно адаптуватися до нових умов є необхідною передумовою того, що університети й надалі…
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джеффа Малгана «Як показує історія, університети мають пристосовуватися до мінливого світу або зникнути».
У ній автор розмірковує над тим, чому університети, попри свою безпрецедентну силу й вплив, дедалі частіше стикаються з викликами, які вимагають не окремих реформ, а переосмислення самої моделі їхнього існування. Останнім часом вища освіта пережила небачене розширення: якщо у 1960 році у світі навчалося близько 13 мільйонів студентів, то нині їх понад 260 мільйонів; кількість університетів зросла приблизно з однієї до понад п'ятдесяти тисяч, а їхній сукупний річний обіг наближається до трильйона доларів. Багато університетів стали ключовими економічними центрами своїх регіонів або важливими джерелами експортних надходжень. Проте саме цей грандіозний масштаб робить систему менш гнучкою та більш вразливою до мінливого світу. П'ять століть тому європейські монастирі були осередками знань, багатства й суспільного авторитету, вони здавалися непохитними інституціями, однак за декілька століть втратили своє значення через нездатність своєчасно усвідомити масштабні зміни, такі як поява книгодруку, реформація, поширення емпіричного наукового підходу. На думку автора, сучасні університети ризикують повторити цю помилку, якщо будуть й надалі недооцінювати зміни, що відбуваються, зокрема - стрімкий розвиток штучного інтелекту. Пітер Друкер наприкінці 1990-х років пророкував швидке зникнення університетських кампусів через цифрові технології, але очне навчання й надалі забезпечує соціальну взаємодію та передачу неформальних знань, які важко замінити технологіями. Разом із тим, сьогодні процеси викладання, навчання й наукових досліджень входять у період глибоких змін під впливом ШІ та нових цифрових моделей створення й поширення знань. Другим важливим чинником, який не можна нехтувати, є політичне середовище - посилення критики університетів, звинувачення їх в елітарності, надмірній бюрократизації, ідеологічній упередженості. Натомість відповідь самих університетів часто зводиться до вимог збільшити фінансування або гарантувати ширшу автономію, тоді як фундаментальні питання їхньої суспільної ролі залишаються без належного осмислення. Не вирішуються належним чином внутрішні проблеми університетської системи: установи, які базують свою діяльність на дослідженнях, експериментах і доказах, майже не застосовують ці підходи до власного розвитку. Натомість переважає інституційний ізоморфізм: університети дедалі більше копіюють один одного, використовуючи однакові формати навчальних програм, лекцій, підготовки докторів філософії та академічної кар'єри незалежно від особливостей країни чи суспільних потреб. Експерименти все частіше відбуваються поза межами традиційної системи, достатньо згадати нові освітні моделі London Interdisciplinary School, New Model Institute for Technology and Engineering, Krea University, а також крупні онлайн-платформи (Coursera, FutureLearn), Focused Research Organisations у сфері науки. Університетський сектор не має власних механізмів систематичного вивчення, оцінювання й масштабування таких інновацій, а їхня реакція на фінансові труднощі зосереджена на управлінських, а не стратегічних питаннях. Замість глибокого переосмислення своєї місії університети звертаються до консультантів, які пропонують злиття установ, централізацію управління та розширення бюрократичного апарату. Автор пропонує переглянути суспільний договір між університетами та державою, радикально спростити організацію наукових досліджень, переосмислити зв'язок між викладанням і дослідженнями, а також більш активно використовувати штучний інтелект для розвитку метакогнітивних умінь студентів, а не лише для підтримки традиційних освітніх моделей. Таким чином багатовікова історія університетів не гарантує їм незмінного та успішного майбутнього. Здатність критично переосмислювати власну діяльність і своєчасно адаптуватися до нових умов є необхідною передумовою того, що університети й надалі…