ОЕСР: ІННОВАЦІЇ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ, ЗАСНОВАНІ НА СУСПІЛЬНІЙ УЧАСТІ
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Корейська лабораторія відкритої політики: партисипативний підхід до інновацій у державному секторі».
У ньому розглядається еволюція реформ державного управління у Республіці Корея упродовж 30 років, зокрема: перехід від адміністративної модернізації та економічного розвитку до відкритих, орієнтованих на залучення громадськості та інноваційні підходи. Інституціоналізація участі громадян та зацікавлених сторін у рамках політичного процесу - визначальна риса трансформації відповідно до Рекомендацій Ради ОЕСР про відкритий уряд. Наразі Корея входить до групи світових лідерів у застосуванні принципів відкритого уряду для покращення політики та залучення зацікавлених сторін до ухвалення рішень, а також лідерів Індексу цифрового урядування ОЕСР. Країна розробила такі механізми участі, як платформа Sotong24, через яку громадяни можуть взаємодіяти з урядом за допомогою політичних пропозицій, оглядів, опитувань та публічних конкурсів. Також Корея запровадила орієнтовані на людину підходи до спрощення адміністративних процесів, використовуючи цифровий уряд, інтеграцію даних та сумісні системи (зокрема - портал Gov24) для зниження адміністративного навантаження на громадян та підприємства. У сукупності ці зусилля дозволяють уряду бути «оперативним» у задоволенні потреб громадян і здатним своєчасно вирішувати проблеми, що виникають. У дослідженні розглядається досвід Кореї щодо упровадження партисипативних та спільних підходів до розробки політики за допомогою Лабораторії відкритої політики - платформи, що об'єднує експертів з предметної області, фахівців-практиків та зацікавлені сторони для спільної розробки політики, особливо - на ранніх стадіях та в умовах невизначеності.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/public-governance-case-studies_575651e4-en/korea-s-open-policy-lab-a-participatory-approach-to-public-sector-innovation_06bf04c1-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2025/11/public-governance-case-studies_00915c72/korea-s-open-policy-lab-a-participatory-approach-to-public-sector-innovation_65137a6e/06bf04c1-en.pdf
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала звіт «Корейська лабораторія відкритої політики: партисипативний підхід до інновацій у державному секторі».
У ньому розглядається еволюція реформ державного управління у Республіці Корея упродовж 30 років, зокрема: перехід від адміністративної модернізації та економічного розвитку до відкритих, орієнтованих на залучення громадськості та інноваційні підходи. Інституціоналізація участі громадян та зацікавлених сторін у рамках політичного процесу - визначальна риса трансформації відповідно до Рекомендацій Ради ОЕСР про відкритий уряд. Наразі Корея входить до групи світових лідерів у застосуванні принципів відкритого уряду для покращення політики та залучення зацікавлених сторін до ухвалення рішень, а також лідерів Індексу цифрового урядування ОЕСР. Країна розробила такі механізми участі, як платформа Sotong24, через яку громадяни можуть взаємодіяти з урядом за допомогою політичних пропозицій, оглядів, опитувань та публічних конкурсів. Також Корея запровадила орієнтовані на людину підходи до спрощення адміністративних процесів, використовуючи цифровий уряд, інтеграцію даних та сумісні системи (зокрема - портал Gov24) для зниження адміністративного навантаження на громадян та підприємства. У сукупності ці зусилля дозволяють уряду бути «оперативним» у задоволенні потреб громадян і здатним своєчасно вирішувати проблеми, що виникають. У дослідженні розглядається досвід Кореї щодо упровадження партисипативних та спільних підходів до розробки політики за допомогою Лабораторії відкритої політики - платформи, що об'єднує експертів з предметної області, фахівців-практиків та зацікавлені сторони для спільної розробки політики, особливо - на ранніх стадіях та в умовах невизначеності.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/public-governance-case-studies_575651e4-en/korea-s-open-policy-lab-a-participatory-approach-to-public-sector-innovation_06bf04c1-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2025/11/public-governance-case-studies_00915c72/korea-s-open-policy-lab-a-participatory-approach-to-public-sector-innovation_65137a6e/06bf04c1-en.pdf
ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ПРОЄКТУ СТАНДАРТУ ВИЩОЇ ОСВІТИ З МАРКЕТИНГУ
Міністерство освіти і науки пропонує до громадського обговорення проєкт стандарту вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня зі спеціальності D5 «Маркетинг» у галузі знань D «Бізнес, адміністрування та право».
Проєкт стандарту розроблено на виконання статті 10 Закону України «Про вищу освіту». Він містить загальну характеристику; вимоги щодо обсягу кредитів ЄКТС, необхідного для здобуття відповідного рівня освіти; зміст освітньої та наукової складових; мінімальний обсяг практичної підготовки для освітньо-професійних програм; опис предметної області; перелік обов’язкових компетентностей випускника, загальні компетентності, форму атестації, перелік нормативних документів. Дія стандарту поширюватиметься на здобувачів вищої освіти та заклади вищої освіти. Його упровадження забезпечить встановлення рамкових вимог до освітніх програм та компетентностей здобувачів освіти. Зауваження та пропозиції до проєкту стандарту можна подати до 7 червня 2026 року.
Детальніше: https://mon.gov.ua/news/mon-proponuie-do-hromadskoho-obhovorennia-proiekt-standartu-vyshchoi-osvity-tretoho-osvitno-naukovoho-rivnia-zi-spetsialnosti-d5-marketynh, https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/gromadske-obgovorennya/2026/05/22/d5-phd.docx
Міністерство освіти і науки пропонує до громадського обговорення проєкт стандарту вищої освіти третього (освітньо-наукового) рівня зі спеціальності D5 «Маркетинг» у галузі знань D «Бізнес, адміністрування та право».
Проєкт стандарту розроблено на виконання статті 10 Закону України «Про вищу освіту». Він містить загальну характеристику; вимоги щодо обсягу кредитів ЄКТС, необхідного для здобуття відповідного рівня освіти; зміст освітньої та наукової складових; мінімальний обсяг практичної підготовки для освітньо-професійних програм; опис предметної області; перелік обов’язкових компетентностей випускника, загальні компетентності, форму атестації, перелік нормативних документів. Дія стандарту поширюватиметься на здобувачів вищої освіти та заклади вищої освіти. Його упровадження забезпечить встановлення рамкових вимог до освітніх програм та компетентностей здобувачів освіти. Зауваження та пропозиції до проєкту стандарту можна подати до 7 червня 2026 року.
Детальніше: https://mon.gov.ua/news/mon-proponuie-do-hromadskoho-obhovorennia-proiekt-standartu-vyshchoi-osvity-tretoho-osvitno-naukovoho-rivnia-zi-spetsialnosti-d5-marketynh, https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/gromadske-obgovorennya/2026/05/22/d5-phd.docx
СЛІПА ПЛЯМА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
На сайті Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) у черговому випуску «Кур'єр ЮНЕСКО» опублікована стаття Джеймса Майсірі «Африканські мови - сліпа пляма штучного інтелекту».
Йдеться про те, що технології штучного інтелекту, навчені на контенті, доступному домінуючими мовами, є менш ефективними, коли йдеться про створення продукції мовами хауса або зулу. Нещодавно кенійський викладач розповів на конференції, що початкові оптимістичні очікування щодо використання навчального застосунку на базі ШІ, змінились під впливом реальності. Більшість освітніх систем штучного інтелекту працюють англійською мовою. У Нігерії ChatGPT є одним із найпоширеніших інструментів штучного інтелекту, що використовуються для навчання, але він розпізнає лише 20 % матеріалів мовою хауса, хоча цією мовою розмовляють понад 80 мільйонів людей у країні. Відповідно студенти змушені масово відмовлятися від навчання рідною мовою та переходити на англійську. Але мова – це більше, ніж просто слова, - вона кодує культуру та світогляд її носіїв. Коли технології на базі штучного інтелекту маргіналізують місцеві мови, вони послаблюють культурні рамки, через які студенти інтерпретують знання. У Гані створили GhanaGPT, - спеціалізований інструмент штучного інтелекту для підтримки локалізованих навчальних програм, що дозволяє учням отримувати інструкції як англійською, так і місцевими мовами, такими як тві. Але зараз ця технологія ще недосконала, схильна до галюцинацій, похибок перекладу та нездатна адекватно інтерпретувати ряд понять. Ця проблема не є унікальною для декількох країн чи мов. Навіть такі позитивні ініціативи, як «Анотації голосами корінних народів» у Південній Африці, мають проблеми з обмеженими даними про мови корінних народів. Ця ініціатива мала на меті використовувати штучний інтелект для перекладу академічних текстів місцевими мовами, але дуже погано спрацювала з перекладом навчальних матеріалів на зулу. І так сталось не тому, що зулу надто складна, а тому, що в мережі інтернет недостатньо тексту для навчання ГШІ, оскільки значна частина освіти на зулу здійснюється усно.
Детальніше: https://courier.unesco.org/en/articles/african-languages-blind-spot-ai
На сайті Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) у черговому випуску «Кур'єр ЮНЕСКО» опублікована стаття Джеймса Майсірі «Африканські мови - сліпа пляма штучного інтелекту».
Йдеться про те, що технології штучного інтелекту, навчені на контенті, доступному домінуючими мовами, є менш ефективними, коли йдеться про створення продукції мовами хауса або зулу. Нещодавно кенійський викладач розповів на конференції, що початкові оптимістичні очікування щодо використання навчального застосунку на базі ШІ, змінились під впливом реальності. Більшість освітніх систем штучного інтелекту працюють англійською мовою. У Нігерії ChatGPT є одним із найпоширеніших інструментів штучного інтелекту, що використовуються для навчання, але він розпізнає лише 20 % матеріалів мовою хауса, хоча цією мовою розмовляють понад 80 мільйонів людей у країні. Відповідно студенти змушені масово відмовлятися від навчання рідною мовою та переходити на англійську. Але мова – це більше, ніж просто слова, - вона кодує культуру та світогляд її носіїв. Коли технології на базі штучного інтелекту маргіналізують місцеві мови, вони послаблюють культурні рамки, через які студенти інтерпретують знання. У Гані створили GhanaGPT, - спеціалізований інструмент штучного інтелекту для підтримки локалізованих навчальних програм, що дозволяє учням отримувати інструкції як англійською, так і місцевими мовами, такими як тві. Але зараз ця технологія ще недосконала, схильна до галюцинацій, похибок перекладу та нездатна адекватно інтерпретувати ряд понять. Ця проблема не є унікальною для декількох країн чи мов. Навіть такі позитивні ініціативи, як «Анотації голосами корінних народів» у Південній Африці, мають проблеми з обмеженими даними про мови корінних народів. Ця ініціатива мала на меті використовувати штучний інтелект для перекладу академічних текстів місцевими мовами, але дуже погано спрацювала з перекладом навчальних матеріалів на зулу. І так сталось не тому, що зулу надто складна, а тому, що в мережі інтернет недостатньо тексту для навчання ГШІ, оскільки значна частина освіти на зулу здійснюється усно.
Детальніше: https://courier.unesco.org/en/articles/african-languages-blind-spot-ai
ЧИ СПРАВДІ ШІ РУЙНУЄ КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ?
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Іана Річардсона «Посилання на шкоду ШІ для критичного мислення — слабкий захист університетів».
У ній автор пропонує обговорити поширене у вищій освіті твердження про те, що генеративний штучний інтелект руйнує критичне мислення студентів. Іан нагадує, що університети традиційно зустрічали нові технології з побоюваннями щодо «занепаду» інтелектуальної культури, - це було у часи становлення друкарства, винаходу калькуляторів, поширення пошукових систем, інструментів текстового редагування, які свого часу сприймалися як загроза для справжнього навчання. З часом більшість цих технологій ставали звичними елементами академічного середовища, а попередні страхи втрачали актуальність. Центральним аргументом публікації є критика уявлення про те, що університетська система успішно формує критичне мислення і лише генеративний ШІ ставить це під загрозу. Річард Арум і Йосип Рокса ще десять років тому били на сполох щодо обмеженості прогресу американських студентів в частині розвитку аналітичних навичок під час навчання в університетах. Звіт ОЕСР 2022 року зафіксував помірне зростання рівня критичного мислення студентів у різних країнах. Отже, проблема має системний характер і виникла задовго до появи генеративного ШІ. Реакція частини представників академічного середовища на нові технології доволі емоційна, але за нею часто стоїть не лише турбота про студентів, а й побоювання щодо зміни традиційної ролі університетів і викладачів у суспільстві. Технології зазвичай змінюють усталені механізми авторитету й контролю, тому академічні інституції нерідко сприймають їх як виклик власній моделі функціонування. Не можна нехтувати питань оцінювання та організації навчання: усні іспити, компетентнісне оцінювання, розвиток метакогнітивних навичок і робота з аргументацією можуть співіснувати з ШІ. Тому потрібно зосередитись не на встановленні обмежень і заборон, а на комплексному переосмисленні того, які саме інтелектуальні вміння формуються.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/invoking-ais-harm-critical-thinking-weak-defence-universities
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Іана Річардсона «Посилання на шкоду ШІ для критичного мислення — слабкий захист університетів».
У ній автор пропонує обговорити поширене у вищій освіті твердження про те, що генеративний штучний інтелект руйнує критичне мислення студентів. Іан нагадує, що університети традиційно зустрічали нові технології з побоюваннями щодо «занепаду» інтелектуальної культури, - це було у часи становлення друкарства, винаходу калькуляторів, поширення пошукових систем, інструментів текстового редагування, які свого часу сприймалися як загроза для справжнього навчання. З часом більшість цих технологій ставали звичними елементами академічного середовища, а попередні страхи втрачали актуальність. Центральним аргументом публікації є критика уявлення про те, що університетська система успішно формує критичне мислення і лише генеративний ШІ ставить це під загрозу. Річард Арум і Йосип Рокса ще десять років тому били на сполох щодо обмеженості прогресу американських студентів в частині розвитку аналітичних навичок під час навчання в університетах. Звіт ОЕСР 2022 року зафіксував помірне зростання рівня критичного мислення студентів у різних країнах. Отже, проблема має системний характер і виникла задовго до появи генеративного ШІ. Реакція частини представників академічного середовища на нові технології доволі емоційна, але за нею часто стоїть не лише турбота про студентів, а й побоювання щодо зміни традиційної ролі університетів і викладачів у суспільстві. Технології зазвичай змінюють усталені механізми авторитету й контролю, тому академічні інституції нерідко сприймають їх як виклик власній моделі функціонування. Не можна нехтувати питань оцінювання та організації навчання: усні іспити, компетентнісне оцінювання, розвиток метакогнітивних навичок і робота з аргументацією можуть співіснувати з ШІ. Тому потрібно зосередитись не на встановленні обмежень і заборон, а на комплексному переосмисленні того, які саме інтелектуальні вміння формуються.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/invoking-ais-harm-critical-thinking-weak-defence-universities
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТА КОРИСНІ КОПАЛИНИ УКРАЇНИ
15-16 вересня 2026 року у змішаному форматі відбудеться всеукраїнська наукова конференція «Геологічна будова та корисні копалини України».
Планується обговорити наступні питання: геохімія, мінералогія, петрологія; геохронологія та стратиграфія; тектоніка і геодинаміка; удоносність; геохімія ландшафтів; наукова термінологія в геологічних науках. Організатори: Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України, Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, Українське мінералогічне товариство, ДП «Українська геологічна компанія», Державна служба геології та надр України, Громадська організація «Спілка геологів України», Інститут геологічних наук НАН України, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України.
Детальніше: https://igmr.org.ua/view_event.php?id=827, https://igmr.org.ua/pdf/1%20%D0%A6%D0%B8%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%80%20(%D1%83%D0%BA%D1%80.).doc, https://www.nas.gov.ua/news/ii-vseukranska-naukova-konferenciya-geologichna-budova-ta-korisni-kopalini-ukrani-anons
15-16 вересня 2026 року у змішаному форматі відбудеться всеукраїнська наукова конференція «Геологічна будова та корисні копалини України».
Планується обговорити наступні питання: геохімія, мінералогія, петрологія; геохронологія та стратиграфія; тектоніка і геодинаміка; удоносність; геохімія ландшафтів; наукова термінологія в геологічних науках. Організатори: Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України, Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, Українське мінералогічне товариство, ДП «Українська геологічна компанія», Державна служба геології та надр України, Громадська організація «Спілка геологів України», Інститут геологічних наук НАН України, Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України.
Детальніше: https://igmr.org.ua/view_event.php?id=827, https://igmr.org.ua/pdf/1%20%D0%A6%D0%B8%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%80%20(%D1%83%D0%BA%D1%80.).doc, https://www.nas.gov.ua/news/ii-vseukranska-naukova-konferenciya-geologichna-budova-ta-korisni-kopalini-ukrani-anons
WELDING AND RELATED TECHNOLOGIES – 2026
5-9 жовтня 2026 року відбудеться міжнародна конференція «Welding and Related Technologies – 2026».
Захід присвячений проблематиці досягнень у галузі зварювання та споріднених технологій. Він стане площадкою для розгляду актуальних тенденцій розвитку сучасного виробництва, матеріалознавства та промислових технологій, а саме: сучасні технології, матеріали та обладнання для зварювання; нові конструкційні та функціональні матеріали; адитивне виробництво та 3D-друк; неруйнівний контроль і технічна діагностика; спеціальна електрометалургія; екологічні та медичні аспекти зварювального виробництва; застосування AI та smart-технологій у промислових процесах. Організатор - Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
Детальніше: https://wrt2026.com.ua/, https://www.nas.gov.ua/news/institut-elektrozvaryuvannya-im-yeo-patona-zaproshuye-do-uchasti-u-mizhnarodniy-konferenci-welding-and-related-technologies--2026
5-9 жовтня 2026 року відбудеться міжнародна конференція «Welding and Related Technologies – 2026».
Захід присвячений проблематиці досягнень у галузі зварювання та споріднених технологій. Він стане площадкою для розгляду актуальних тенденцій розвитку сучасного виробництва, матеріалознавства та промислових технологій, а саме: сучасні технології, матеріали та обладнання для зварювання; нові конструкційні та функціональні матеріали; адитивне виробництво та 3D-друк; неруйнівний контроль і технічна діагностика; спеціальна електрометалургія; екологічні та медичні аспекти зварювального виробництва; застосування AI та smart-технологій у промислових процесах. Організатор - Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
Детальніше: https://wrt2026.com.ua/, https://www.nas.gov.ua/news/institut-elektrozvaryuvannya-im-yeo-patona-zaproshuye-do-uchasti-u-mizhnarodniy-konferenci-welding-and-related-technologies--2026
ОЕСР: ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ТА ПРОДОВОЛЬЧОГО ШОКІВ НА ПОВСЯКДЕННІ ВИТРАТИ СПОЖИВАЧІВ
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Яким був вплив пандемії та енергетичного і продовольчого шоків на повсякденні витрати європейських споживачів?» із серії «Робочі документи департаменту економіки ОЕСР».
У ньому подані результати аналізу даних про щомісячні витрати за 9-ма категоріями витрат у 12 країнах. Експерти наголошують, що європейські споживачі починаючи з 2019 року зіткнулися з низкою великих потрясінь: пандемія COVID-19, шок цін на енергоносії та продукти харчування, підвищення загального рівня цін, посилення грошово-кредитної політики. Хоча сукупне споживання домогосподарств єврозони до 2024 року помірно відновилося, зберігаються суттєві відмінності між країнами, категоріями витрат та регіонами. Повсякденні витрати, включаючи паливо та продукти харчування, добре вимірюються як компонент споживання, найбільш тісно пов'язаний з дискреційними витратами домогосподарств, за допомогою агрегованих анонімізованих даних про транзакції від Mastercard. Повсякденні витрати відновилися після пандемії, але з 2022 року знизилися і наразі демонструють слабку динаміку. Аналіз даних субнаціональних регіонів показує, що в бідніших регіонах спостерігалося більш сильне уповільнення зростання повсякденних витрат, що пов’язано з їх більшою залежністю від товарів першої необхідності.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/what-was-the-impact-of-the-pandemic-and-energy-food-shocks-on-european-consumers-everyday-spending_608804a8-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/05/what-was-the-impact-of-the-pandemic-and-energy-food-shocks-on-european-consumers-everyday-spending_74864e8a/608804a8-en.pdf, https://doi.org/10.1787/608804a8-en
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Яким був вплив пандемії та енергетичного і продовольчого шоків на повсякденні витрати європейських споживачів?» із серії «Робочі документи департаменту економіки ОЕСР».
У ньому подані результати аналізу даних про щомісячні витрати за 9-ма категоріями витрат у 12 країнах. Експерти наголошують, що європейські споживачі починаючи з 2019 року зіткнулися з низкою великих потрясінь: пандемія COVID-19, шок цін на енергоносії та продукти харчування, підвищення загального рівня цін, посилення грошово-кредитної політики. Хоча сукупне споживання домогосподарств єврозони до 2024 року помірно відновилося, зберігаються суттєві відмінності між країнами, категоріями витрат та регіонами. Повсякденні витрати, включаючи паливо та продукти харчування, добре вимірюються як компонент споживання, найбільш тісно пов'язаний з дискреційними витратами домогосподарств, за допомогою агрегованих анонімізованих даних про транзакції від Mastercard. Повсякденні витрати відновилися після пандемії, але з 2022 року знизилися і наразі демонструють слабку динаміку. Аналіз даних субнаціональних регіонів показує, що в бідніших регіонах спостерігалося більш сильне уповільнення зростання повсякденних витрат, що пов’язано з їх більшою залежністю від товарів першої необхідності.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/what-was-the-impact-of-the-pandemic-and-energy-food-shocks-on-european-consumers-everyday-spending_608804a8-en.html, https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/05/what-was-the-impact-of-the-pandemic-and-energy-food-shocks-on-european-consumers-everyday-spending_74864e8a/608804a8-en.pdf, https://doi.org/10.1787/608804a8-en
ОСВІТА БЕЗ ДИСКРИМІНАЦІЇ, МОВА БЕЗ БАР’ЄРІВ
Міністерство освіти і науки України закликало освітні установи до системної роботи з формування культури безбар’єрної комунікації в освіті та оголосило про старт реалізації відповідної дорожньої карти змін.
Йдеться про системну роботу, що охоплюватиме навчання педагогів, авторів підручників та масштабну інформаційну кампанію. Для навчання педагогів підготовлений квест-курс «Освіта без дискримінації, мова без бар’єрів», який розкриває базову термінологію, пояснює ключові підходи до комунікації, допомагає розпізнавати мову упереджень, уникати дискримінаційних практик, формувати безпечне та дружнє освітнє середовище, будувати взаємодію на основі поваги та партнерства. Курс доступний на Національній платформі підвищення кваліфікації вчителів «Вектор». Ще один напрям роботи - створення безбар’єрного освітнього контенту. Вже розроблені курси для авторів підручників, освітніх програм щодо недискримінації та використання безбар’єрної мови. У червні–липні поточного року відбудеться очне навчання для авторів підручників та експертів, які пройдуть сертифікаційне тестування. Також МОН за підтримки UNICEF та Мережі батьківських організацій запускає комунікаційну кампанію «Безбар’єрна мова в освіті», покликану зробити принципи безбар’єрної комунікації зрозумілими.
Детальніше: https://mon.gov.ua/news/osvita-bez-dyskryminatsii-mova-bez-barieriv-mon-predstavylo-dorozhniu-kartu-formuvannia-kultury-bezbariernoi-komunikatsii-v-osviti, https://vector.uied.gov.ua/en/mpk/1496/detail/
Міністерство освіти і науки України закликало освітні установи до системної роботи з формування культури безбар’єрної комунікації в освіті та оголосило про старт реалізації відповідної дорожньої карти змін.
Йдеться про системну роботу, що охоплюватиме навчання педагогів, авторів підручників та масштабну інформаційну кампанію. Для навчання педагогів підготовлений квест-курс «Освіта без дискримінації, мова без бар’єрів», який розкриває базову термінологію, пояснює ключові підходи до комунікації, допомагає розпізнавати мову упереджень, уникати дискримінаційних практик, формувати безпечне та дружнє освітнє середовище, будувати взаємодію на основі поваги та партнерства. Курс доступний на Національній платформі підвищення кваліфікації вчителів «Вектор». Ще один напрям роботи - створення безбар’єрного освітнього контенту. Вже розроблені курси для авторів підручників, освітніх програм щодо недискримінації та використання безбар’єрної мови. У червні–липні поточного року відбудеться очне навчання для авторів підручників та експертів, які пройдуть сертифікаційне тестування. Також МОН за підтримки UNICEF та Мережі батьківських організацій запускає комунікаційну кампанію «Безбар’єрна мова в освіті», покликану зробити принципи безбар’єрної комунікації зрозумілими.
Детальніше: https://mon.gov.ua/news/osvita-bez-dyskryminatsii-mova-bez-barieriv-mon-predstavylo-dorozhniu-kartu-formuvannia-kultury-bezbariernoi-komunikatsii-v-osviti, https://vector.uied.gov.ua/en/mpk/1496/detail/
ЗВІТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ МІСІЇ ЄС З АДАПТАЦІЇ ДО ЗМІНИ КЛІМАТУ
На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано «Звіт про діяльність Місії ЄС з адаптації до зміни клімату за 2025/26 роки».
У документі представлено матеріали аналізу прогресу щодо адаптації до зміни клімату та відповідних дій. Зафіксовано інформацію стосовно 400 регіональних та місцевих органів влади, які беруть участь у заходах та ініціативах місії, а також 65 проектів програми «Горизонт Європа» та Спільноти, що об’єднує понад 700 зацікавлених учасників, як забезпечують співпрацю, обмін знаннями та сприяють взаємному навчанню на всіх рівнях управління. Наголошується на важливості колективних дій у вирішенні зростаючих кліматичних ризиків: об’єднуючи регіони, міста, дослідників, громадян та інституції ЄС, можна забезпечити консолідацію зусиль у всій Європі та підготувати основи для Інтегрованої рамкової програми щодо стійкості до зміни клімату. Очікується, що ця програма посилить узгодженість політики адаптації та підтримає більш системні, ризикоорієнтовані та випереджувальні підходи до розбудови стійкості в усьому Європейському Союзі.
Детальніше: https://climate.ec.europa.eu/news-other-reads/news/eu-mission-adaptation-climate-change-publishes-its-202526-activity-report-2026-05-20_en, https://mission-adaptation-portal.ec.europa.eu/eu-mission-adaptation-climate-change-activity-report-20252026_en, https://climate.ec.europa.eu/eu-action/adaptation-and-resilience-climate-change/european-climate-resilience-and-risk-management-integrated-framework_en
На сайті Європейської Комісії у розділі «Дослідження та інновації» опубліковано «Звіт про діяльність Місії ЄС з адаптації до зміни клімату за 2025/26 роки».
У документі представлено матеріали аналізу прогресу щодо адаптації до зміни клімату та відповідних дій. Зафіксовано інформацію стосовно 400 регіональних та місцевих органів влади, які беруть участь у заходах та ініціативах місії, а також 65 проектів програми «Горизонт Європа» та Спільноти, що об’єднує понад 700 зацікавлених учасників, як забезпечують співпрацю, обмін знаннями та сприяють взаємному навчанню на всіх рівнях управління. Наголошується на важливості колективних дій у вирішенні зростаючих кліматичних ризиків: об’єднуючи регіони, міста, дослідників, громадян та інституції ЄС, можна забезпечити консолідацію зусиль у всій Європі та підготувати основи для Інтегрованої рамкової програми щодо стійкості до зміни клімату. Очікується, що ця програма посилить узгодженість політики адаптації та підтримає більш системні, ризикоорієнтовані та випереджувальні підходи до розбудови стійкості в усьому Європейському Союзі.
Детальніше: https://climate.ec.europa.eu/news-other-reads/news/eu-mission-adaptation-climate-change-publishes-its-202526-activity-report-2026-05-20_en, https://mission-adaptation-portal.ec.europa.eu/eu-mission-adaptation-climate-change-activity-report-20252026_en, https://climate.ec.europa.eu/eu-action/adaptation-and-resilience-climate-change/european-climate-resilience-and-risk-management-integrated-framework_en
СУПЕРЕЧКА НАВКОЛО АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ BBC НАБИРАЄ ОБЕРТІВ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Меттью Рейза «Науковці закликають BBC переглянути зміни у доступі до архівів».
У ній привертається увага до зростаючого занепокоєння британських істориків та дослідників обмеженням доступу до документів BBC Written Archives Centre — одного з найважливіших архівних зібрань для вивчення британської культурної, медійної та суспільної історії ХХ століття. У центрі дискусії рішення BBC фактично призупинити систему індивідуального розгляду запитів на доступ до ще не відкритих архівних матеріалів. Раніше дослідники могли звертатися із проханням перевірити конкретні документи, які після процедури редагування персональних або чутливих даних ставали доступними для наукової роботи. Проте після початку масштабного аудиту архівних фондів у 2024 році ця практика була зупинена, і навіть після завершення перевірки обмеження не були зняті. Нові правила суттєво ускладнюють історичні дослідження: багато архівних матеріалів, які стали основою для відновлення маловідомих сторінок історії, були відкриті завдяки індивідуальним запитам дослідників, тоді як за нової моделі значна частина інформаційних матеріалів залишатиметься поза рамками історичних досліджень. Представники BBC пояснюють зміни прагненням систематизувати архівні фонди та зробити доступною більшу частину структурованих тематичних документів: частка таких матеріалів має зрости з 30 до 50 відсотків упродовж наступних п’яти років. Водночас критики нової системи стверджують, що без детальних каталогів і можливості працювати з конкретними запитами навіть відкриті матеріали можуть залишатися фактично невидимими для дослідників. Стаття порушує загальну проблему балансу між захистом персональних даних, адміністративними ресурсами архівних установ і потребами академічної спільноти. Дискусія навколо архівів BBC демонструє, що доступ до історичних документів дедалі частіше розглядається не лише як технічне або бюрократичне питання, а і як важливий елемент культурної пам’яті, дослідницької свободи та суспільного розуміння минулого.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/scholars-urge-bbc-rethink-changes-archive-access
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Меттью Рейза «Науковці закликають BBC переглянути зміни у доступі до архівів».
У ній привертається увага до зростаючого занепокоєння британських істориків та дослідників обмеженням доступу до документів BBC Written Archives Centre — одного з найважливіших архівних зібрань для вивчення британської культурної, медійної та суспільної історії ХХ століття. У центрі дискусії рішення BBC фактично призупинити систему індивідуального розгляду запитів на доступ до ще не відкритих архівних матеріалів. Раніше дослідники могли звертатися із проханням перевірити конкретні документи, які після процедури редагування персональних або чутливих даних ставали доступними для наукової роботи. Проте після початку масштабного аудиту архівних фондів у 2024 році ця практика була зупинена, і навіть після завершення перевірки обмеження не були зняті. Нові правила суттєво ускладнюють історичні дослідження: багато архівних матеріалів, які стали основою для відновлення маловідомих сторінок історії, були відкриті завдяки індивідуальним запитам дослідників, тоді як за нової моделі значна частина інформаційних матеріалів залишатиметься поза рамками історичних досліджень. Представники BBC пояснюють зміни прагненням систематизувати архівні фонди та зробити доступною більшу частину структурованих тематичних документів: частка таких матеріалів має зрости з 30 до 50 відсотків упродовж наступних п’яти років. Водночас критики нової системи стверджують, що без детальних каталогів і можливості працювати з конкретними запитами навіть відкриті матеріали можуть залишатися фактично невидимими для дослідників. Стаття порушує загальну проблему балансу між захистом персональних даних, адміністративними ресурсами архівних установ і потребами академічної спільноти. Дискусія навколо архівів BBC демонструє, що доступ до історичних документів дедалі частіше розглядається не лише як технічне або бюрократичне питання, а і як важливий елемент культурної пам’яті, дослідницької свободи та суспільного розуміння минулого.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/news/scholars-urge-bbc-rethink-changes-archive-access