АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОФІЛІВ АВТОРІВ У ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
9 квітня 2026 року відбудеться вебінар «Актуалізація профілів авторів у цифровому середовищі». Захід покликаний надати загальне уявлення про кращі практики ефективного управління цифровими ідентифікаторами вченого й показати, як коректно налаштовані профілі підвищують видимість авторів у світовому науковому просторі та рейтингові показники закладу вищої освіти або наукової установи. Планується обговорити практичні аспекти створення, упорядкування та підтримання в актуальному стані профілів Google Scholar, ORCID та профілів у МНБД Scopus і Web of Science. Організатор – Науково-технічна бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Детальніше: https://t.me/kpi_library/5119, https://forms.gle/QgTRi2ZSxMiGiCiB7
9 квітня 2026 року відбудеться вебінар «Актуалізація профілів авторів у цифровому середовищі». Захід покликаний надати загальне уявлення про кращі практики ефективного управління цифровими ідентифікаторами вченого й показати, як коректно налаштовані профілі підвищують видимість авторів у світовому науковому просторі та рейтингові показники закладу вищої освіти або наукової установи. Планується обговорити практичні аспекти створення, упорядкування та підтримання в актуальному стані профілів Google Scholar, ORCID та профілів у МНБД Scopus і Web of Science. Організатор – Науково-технічна бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Детальніше: https://t.me/kpi_library/5119, https://forms.gle/QgTRi2ZSxMiGiCiB7
👍2
ВИМОГИ ДО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ ДЛЯ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ ТА КЕРІВНИКІВ У СФЕРІ ОСВІТИ
Кабінет Міністрів України ухвалив вимоги до рівня володіння англійською мовою для претендентів на окремі посади у державному управлінні, освіті, науці та інших сферах. Відповідна постанова від 01 квітня 2026 р. № 425 розміщена на урядовому порталі. Рішення прийнято на виконання Закону України «Про застосування англійської мови в Україні». Воно встановлює диференційовані вимоги залежно від посади та рівня відповідальності. Зокрема, для претендентів на посади державної служби категорії «А», а також голів місцевих державних адміністрацій, їхніх заступників визначено вимогу володіння англійською мовою на рівні не нижче B1 за шкалою CEFR. Ці вимоги набирають чинності через чотири роки з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Окремо врегульовано вимоги для сфери освіти і науки: претенденти на посади керівників державних наукових установ та закладів вищої освіти повинні мати рівень не нижче B2. Для окремих посад державної служби категорій «Б» і «В», а також для ряду посад у сфері освіти і науки уряд визначив диференційований підхід, згідно якого необхідний рівень володіння англійською залежить від конкретної посади та її функціоналу. Для окремих претендентів на посади у цій сфері може братися до уваги знання іншої офіційної мови Європейського Союзу. Норми застосовуються до окремих посад, перелік яких визначено законом і відповідними актами Кабінету Міністрів України.
Детальніше: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vstanovlennia-vymoh-shchodo-rivnia-volodinnia-anhliiskoiu-movoiu-osobamy-iaki-t10426, https://mon.gov.ua/news/mon-vstanovylo-vymohy-do-rivnia-volodinnia-anhliiskoiu-movoiu-dlia-derzhsluzhbovtsiv-ta-kerivnykiv-u-sferi-osvity
Кабінет Міністрів України ухвалив вимоги до рівня володіння англійською мовою для претендентів на окремі посади у державному управлінні, освіті, науці та інших сферах. Відповідна постанова від 01 квітня 2026 р. № 425 розміщена на урядовому порталі. Рішення прийнято на виконання Закону України «Про застосування англійської мови в Україні». Воно встановлює диференційовані вимоги залежно від посади та рівня відповідальності. Зокрема, для претендентів на посади державної служби категорії «А», а також голів місцевих державних адміністрацій, їхніх заступників визначено вимогу володіння англійською мовою на рівні не нижче B1 за шкалою CEFR. Ці вимоги набирають чинності через чотири роки з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Окремо врегульовано вимоги для сфери освіти і науки: претенденти на посади керівників державних наукових установ та закладів вищої освіти повинні мати рівень не нижче B2. Для окремих посад державної служби категорій «Б» і «В», а також для ряду посад у сфері освіти і науки уряд визначив диференційований підхід, згідно якого необхідний рівень володіння англійською залежить від конкретної посади та її функціоналу. Для окремих претендентів на посади у цій сфері може братися до уваги знання іншої офіційної мови Європейського Союзу. Норми застосовуються до окремих посад, перелік яких визначено законом і відповідними актами Кабінету Міністрів України.
Детальніше: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-vstanovlennia-vymoh-shchodo-rivnia-volodinnia-anhliiskoiu-movoiu-osobamy-iaki-t10426, https://mon.gov.ua/news/mon-vstanovylo-vymohy-do-rivnia-volodinnia-anhliiskoiu-movoiu-dlia-derzhsluzhbovtsiv-ta-kerivnykiv-u-sferi-osvity
👍1
БУДУЮЧИ МІСТ: ІНТЕГРАЦІЯ НАУКИ У ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
3 квітня 2026 року у межах серії онлайн-семінарів «Наука для суспільства. Наукові діалоги» відбудеться перший захід «Будуючи міст: інтеграція науки у формування політики в Україні». Він стане відкритою площадкою для діалогу представників наукової спільноти, органів державної влади, бізнесу та громадянського суспільства щодо актуальних питань розвитку науки, освіти та інновацій. Планується розглянути роль науки у суспільстві; підвищення рівня залученості громадян до наукової та науково-технічної діяльності; популяризація науки в Україні; знайомство з науковцями та експертами, які формують наукову політику та визначають майбутнє науки в Україні; інтеграція України до Європейського дослідницького простору; розвиток міжнародної наукової співпраці; упровадження кращих європейських практик валоризації знань; як наука може ефективно впливати на формування державної політики; практичні механізми взаємодії між дослідниками та особами, які ухвалюють рішення. Організатор - Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.
Детальніше: https://nrfu.org.ua/news/naukovyj-komitet-zapuskaye-seriyu-onlajn-seminariv-nauka-dlya-suspilstva-naukovi-dialogy/,
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEf6hoZ_U6xaNk84wi5lf-01VEf-Grqm-ZFYci9ddqUhne5g/viewform
3 квітня 2026 року у межах серії онлайн-семінарів «Наука для суспільства. Наукові діалоги» відбудеться перший захід «Будуючи міст: інтеграція науки у формування політики в Україні». Він стане відкритою площадкою для діалогу представників наукової спільноти, органів державної влади, бізнесу та громадянського суспільства щодо актуальних питань розвитку науки, освіти та інновацій. Планується розглянути роль науки у суспільстві; підвищення рівня залученості громадян до наукової та науково-технічної діяльності; популяризація науки в Україні; знайомство з науковцями та експертами, які формують наукову політику та визначають майбутнє науки в Україні; інтеграція України до Європейського дослідницького простору; розвиток міжнародної наукової співпраці; упровадження кращих європейських практик валоризації знань; як наука може ефективно впливати на формування державної політики; практичні механізми взаємодії між дослідниками та особами, які ухвалюють рішення. Організатор - Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.
Детальніше: https://nrfu.org.ua/news/naukovyj-komitet-zapuskaye-seriyu-onlajn-seminariv-nauka-dlya-suspilstva-naukovi-dialogy/,
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfEf6hoZ_U6xaNk84wi5lf-01VEf-Grqm-ZFYci9ddqUhne5g/viewform
👍2
КЕРІВНИЦТВО З ЕТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ШІ І ДАНИХ В ОСВІТІ
На сторінці видавничого бюро ЄС оприлюднене «Керівництво з етичного використання штучного інтелекту та даних у викладанні та освіті для педагогів». Документ підготовлений генеральним директоратом Європейської Комісії з питань освіти, молоді, спорту та культури і призначений для вчителів, керівників закладів освіти та освітніх фахівців. Це видання стало стратегічною відповіддю на стрімку експансію генеративного штучного інтелекту та набрання чинності Законом ЄС «Про штучний інтелект». Попередня версія видання, яка вийшла у 2022 році, лише окреслювала потенціал цієї технології, а нинішній документ фокусується на практичній реалізації етичних принципів ШІ у світі, де він став повсякденним інструментом навчання. Документ структурований за трьома основними напрямами: правовий контекст, етичні вимоги і практичне упровадження. Огляд питань правового та регуляторного фундаменту базується на синергії регламенту про захист даних (GDPR) та закону про ШІ (EU AI Act). Настанови чітко класифікують освітні ШІ-системи як такі, що мають високий рівень ризику, оскільки вони безпосередньо впливають на майбутнє молодих людей. Особлива увага приділяється прозорості алгоритмів оцінювання та недопущенню автоматизованого прийняття рішень без участі людини. При визначенні ключових етичних вимог Європейська комісія зосереджується на шести стовпах етичного використання ШІ в освіті: 1) людський нагляд (вчитель залишається центральною фігурою, яка має право вето на будь-яке рішення ШІ); 2) технічна надійність і безпека (захист від кіберзагроз та передбачуваність результатів); 3) конфіденційність (жорсткий контроль за тим, як збираються та використовуються дані здобувачів освіти); 4) прозорість (розуміння того, як саме система формує рекомендації чи відповіді); 5) різноманітність та недискримінація (усунення упереджень, які можуть бути закладені в навчальні дані ШІ); 6) суспільний добробут (підтримка критичного мислення та креативності, а не заміна їх автоматизацією). Щодо практичної цінності та інструментарію, то важливо коректно працювати з набором контрольних запитань і сценаріїв. Для цього пропонується використовувати набір запитань для самоперевірки: чи сприяє цей чат-бот інклюзії; чи не обмежує він творчість учня; як довести логіку використання адаптивних платформ. Окрема увага приділена «ШІ-грамотності», оскільки сучасний педагог має не просто вміти користуватися інструментами, а й розуміти їхню природу, виявляти «галюцинації» нейромереж та навчати учнів відповідальному промпт-інжинірингу. Документ фактично є дієвою дорожньою картою, що здатна знизити недовіру до технологій, замінивши її усвідомленим підходом, де ШІ виступає як підсилювач людських здібностей, а не їхня заміна й гарантуючи захист фундаментальних прав людини в цифровому середовищі.
Детальніше: https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/f692aa0b-17a7-11f1-8870-01aa75ed71a1, https://data.europa.eu/doi/10.2766/7967834
На сторінці видавничого бюро ЄС оприлюднене «Керівництво з етичного використання штучного інтелекту та даних у викладанні та освіті для педагогів». Документ підготовлений генеральним директоратом Європейської Комісії з питань освіти, молоді, спорту та культури і призначений для вчителів, керівників закладів освіти та освітніх фахівців. Це видання стало стратегічною відповіддю на стрімку експансію генеративного штучного інтелекту та набрання чинності Законом ЄС «Про штучний інтелект». Попередня версія видання, яка вийшла у 2022 році, лише окреслювала потенціал цієї технології, а нинішній документ фокусується на практичній реалізації етичних принципів ШІ у світі, де він став повсякденним інструментом навчання. Документ структурований за трьома основними напрямами: правовий контекст, етичні вимоги і практичне упровадження. Огляд питань правового та регуляторного фундаменту базується на синергії регламенту про захист даних (GDPR) та закону про ШІ (EU AI Act). Настанови чітко класифікують освітні ШІ-системи як такі, що мають високий рівень ризику, оскільки вони безпосередньо впливають на майбутнє молодих людей. Особлива увага приділяється прозорості алгоритмів оцінювання та недопущенню автоматизованого прийняття рішень без участі людини. При визначенні ключових етичних вимог Європейська комісія зосереджується на шести стовпах етичного використання ШІ в освіті: 1) людський нагляд (вчитель залишається центральною фігурою, яка має право вето на будь-яке рішення ШІ); 2) технічна надійність і безпека (захист від кіберзагроз та передбачуваність результатів); 3) конфіденційність (жорсткий контроль за тим, як збираються та використовуються дані здобувачів освіти); 4) прозорість (розуміння того, як саме система формує рекомендації чи відповіді); 5) різноманітність та недискримінація (усунення упереджень, які можуть бути закладені в навчальні дані ШІ); 6) суспільний добробут (підтримка критичного мислення та креативності, а не заміна їх автоматизацією). Щодо практичної цінності та інструментарію, то важливо коректно працювати з набором контрольних запитань і сценаріїв. Для цього пропонується використовувати набір запитань для самоперевірки: чи сприяє цей чат-бот інклюзії; чи не обмежує він творчість учня; як довести логіку використання адаптивних платформ. Окрема увага приділена «ШІ-грамотності», оскільки сучасний педагог має не просто вміти користуватися інструментами, а й розуміти їхню природу, виявляти «галюцинації» нейромереж та навчати учнів відповідальному промпт-інжинірингу. Документ фактично є дієвою дорожньою картою, що здатна знизити недовіру до технологій, замінивши її усвідомленим підходом, де ШІ виступає як підсилювач людських здібностей, а не їхня заміна й гарантуючи захист фундаментальних прав людини в цифровому середовищі.
Детальніше: https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/f692aa0b-17a7-11f1-8870-01aa75ed71a1, https://data.europa.eu/doi/10.2766/7967834
👍1
ФЕНОМЕН ГІПЕРПРОДУКТИВНИХ АВТОРІВ: ПУБЛІКУВАТИ БІЛЬШЕ ЧИ ДОСЛІДЖУВАТИ ГЛИБШЕ?
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Чи справді слід турбуватися про гіперпродуктивних авторів?». У ній автор аналізує надмірно високу публікаційну активність деяких дослідників та намагається визначити, чи становить це реальну загрозу академічній системі. Зростання кількості так званих гіперпродуктивних авторів викликає занепокоєння у науковій спільноті. Йдеться про дослідників, які здатні публікувати десятки або навіть понад сімдесят робіт на рік, що ставить під сумнів можливість їхнього повноцінного залучення до кожного окремого дослідження. Така інтенсивність публікацій породжує підозри щодо якості наукових результатів, формального підходу до авторства та перевантаження системи рецензування. Сама по собі вища за середню кількість публікацій не є свідченням академічних порушень. У багатьох галузях сучасна наука дедалі більше спирається на командні дослідження, великі міжнародні проєкти та колективну роботу, що призводить до збільшення кількості співавторів і публікацій. У таких умовах індивідуальний внесок складно оцінити традиційними методами, що ускладнює однозначні висновки стосовно доброчесності авторства. Крім того, нав’язана науковцям культура «публікуй або зникни», орієнтація на кількісні показники при оцінюванні продуктивності вченого та використання бібліометричних індикаторів створюють умови, за яких зростання кількості публікацій стає не лише бажаним, а й необхідним для професійного розвитку. У цьому контексті проблема гіперпродуктивності постає не стільки як індивідуальне відхилення, скільки як наслідок структурних особливостей сучасної науки. Окремо у статті порушується питання потенційного впливу технологій штучного інтелекту, який може ще більше прискорити підготовку наукових текстів і збільшити обсяги публікацій. Це актуалізує дискусію щодо якості досліджень, авторства наукових робіт, навантаження на рецензентів, переосмислення критеріїв оцінювання наукової діяльності. Джек Гроув вважає, що занепокоєння відносно гіперпродуктивних авторів є частково виправданим, однак не може розглядатися ізольовано від ширшого контексту функціонування академічної системи. Ключовою проблемою залишається не кількість публікацій, а механізм оцінювання наукової праці, оскільки саме він формує поведінку дослідників і визначає їхні пріоритети.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/do-we-really-need-worry-about-hyper-prolific-authors
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джека Гроува «Чи справді слід турбуватися про гіперпродуктивних авторів?». У ній автор аналізує надмірно високу публікаційну активність деяких дослідників та намагається визначити, чи становить це реальну загрозу академічній системі. Зростання кількості так званих гіперпродуктивних авторів викликає занепокоєння у науковій спільноті. Йдеться про дослідників, які здатні публікувати десятки або навіть понад сімдесят робіт на рік, що ставить під сумнів можливість їхнього повноцінного залучення до кожного окремого дослідження. Така інтенсивність публікацій породжує підозри щодо якості наукових результатів, формального підходу до авторства та перевантаження системи рецензування. Сама по собі вища за середню кількість публікацій не є свідченням академічних порушень. У багатьох галузях сучасна наука дедалі більше спирається на командні дослідження, великі міжнародні проєкти та колективну роботу, що призводить до збільшення кількості співавторів і публікацій. У таких умовах індивідуальний внесок складно оцінити традиційними методами, що ускладнює однозначні висновки стосовно доброчесності авторства. Крім того, нав’язана науковцям культура «публікуй або зникни», орієнтація на кількісні показники при оцінюванні продуктивності вченого та використання бібліометричних індикаторів створюють умови, за яких зростання кількості публікацій стає не лише бажаним, а й необхідним для професійного розвитку. У цьому контексті проблема гіперпродуктивності постає не стільки як індивідуальне відхилення, скільки як наслідок структурних особливостей сучасної науки. Окремо у статті порушується питання потенційного впливу технологій штучного інтелекту, який може ще більше прискорити підготовку наукових текстів і збільшити обсяги публікацій. Це актуалізує дискусію щодо якості досліджень, авторства наукових робіт, навантаження на рецензентів, переосмислення критеріїв оцінювання наукової діяльності. Джек Гроув вважає, що занепокоєння відносно гіперпродуктивних авторів є частково виправданим, однак не може розглядатися ізольовано від ширшого контексту функціонування академічної системи. Ключовою проблемою залишається не кількість публікацій, а механізм оцінювання наукової праці, оскільки саме він формує поведінку дослідників і визначає їхні пріоритети.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/depth/do-we-really-need-worry-about-hyper-prolific-authors
👍2
ОЕСР: ЗМІЦНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала аналітичний документ «Передові методи зміцнення державної відповідальності» із серії «Документи ОЕСР з питань ділової та фінансової політики». У ньому зазначається, що відповідальне, підзвітне та сумлінне управління державними підприємствами за допомогою належного корпоративного управління має важливе значення для забезпечення їхнього внеску в конкурентоспроможність, економічну стійкість та сталий розвиток країни. Досягнення вказаних цілей передусім потребує ясності щодо того, чому і як держава діє як власник: обґрунтування, цілі, структура управління, механізми нагляду. Потрібна єдина чітка політична основа на противагу фрагментованих правових чи політичних інструментів, які впливають деструктивно. Наразі біля половини країн, опитаних ОЕСР, мають узгоджену політику щодо державної власності. У цьому документі представлені основні компоненти ефективної політики щодо власності, а саме: обґрунтування державної власності, механізми управління, що розмежовують ролі та обов'язки держави та органів управління державних підприємств, механізми реалізації, моніторингу та оцінювання. Експерти підкреслюють важливість прозорості та підзвітності через публічне розкриття інформації та здійснення регулярних перевірок. Дедалі більше країн інтегрують принципи стійкості та сумлінності у практику управління власністю. Йдеться про наступні ключові моменти: підтримка на найвищому політичному рівні (забезпечення легітимності); публічне розкриття політики (прозорість), контроль за допомогою зведеної звітності та зовнішньої оцінки для підвищення підзвітності; надійний нагляд, контроль показників ефективності та регулярні перевірки; політика щодо власності має бути «живим» документом, що адаптується до мінливих умов, при збереженні послідовності в управлінні та очікуваннях. Дотримуючись наданих рекомендацій, уряди можуть забезпечити прозорість, підзвітність та відповідність своєї політики щодо державної власності проголошеним цілям.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/good-practices-for-strengthening-state-ownership_b5afe67e-en.html,
https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/04/good-practices-for-strengthening-state-ownership_cf134832/b5afe67e-en.pdf,
https://doi.org/10.1787/b5afe67e-en
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала аналітичний документ «Передові методи зміцнення державної відповідальності» із серії «Документи ОЕСР з питань ділової та фінансової політики». У ньому зазначається, що відповідальне, підзвітне та сумлінне управління державними підприємствами за допомогою належного корпоративного управління має важливе значення для забезпечення їхнього внеску в конкурентоспроможність, економічну стійкість та сталий розвиток країни. Досягнення вказаних цілей передусім потребує ясності щодо того, чому і як держава діє як власник: обґрунтування, цілі, структура управління, механізми нагляду. Потрібна єдина чітка політична основа на противагу фрагментованих правових чи політичних інструментів, які впливають деструктивно. Наразі біля половини країн, опитаних ОЕСР, мають узгоджену політику щодо державної власності. У цьому документі представлені основні компоненти ефективної політики щодо власності, а саме: обґрунтування державної власності, механізми управління, що розмежовують ролі та обов'язки держави та органів управління державних підприємств, механізми реалізації, моніторингу та оцінювання. Експерти підкреслюють важливість прозорості та підзвітності через публічне розкриття інформації та здійснення регулярних перевірок. Дедалі більше країн інтегрують принципи стійкості та сумлінності у практику управління власністю. Йдеться про наступні ключові моменти: підтримка на найвищому політичному рівні (забезпечення легітимності); публічне розкриття політики (прозорість), контроль за допомогою зведеної звітності та зовнішньої оцінки для підвищення підзвітності; надійний нагляд, контроль показників ефективності та регулярні перевірки; політика щодо власності має бути «живим» документом, що адаптується до мінливих умов, при збереженні послідовності в управлінні та очікуваннях. Дотримуючись наданих рекомендацій, уряди можуть забезпечити прозорість, підзвітність та відповідність своєї політики щодо державної власності проголошеним цілям.
Детальніше: https://www.oecd.org/en/publications/good-practices-for-strengthening-state-ownership_b5afe67e-en.html,
https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2026/04/good-practices-for-strengthening-state-ownership_cf134832/b5afe67e-en.pdf,
https://doi.org/10.1787/b5afe67e-en
👍1🤔1
INNOVATING EDUCATION 3.0
2 травня 2026 року в онлайн-форматі відбудеться конференція «Innovating Education 3-0». Вона стане площадкою для обміну досвідом викладацькою спільнотою, бізнесом і державою щодо розвитку сучасної освіти. Планується відпрацювати реальні приклади та обговорити найкращі освітні практики - від побудови ефективної комунікації зі студентами та інтеграції новітніх технологій у навчання, до синхронізації вищої освіти з реформою старшої школи; надати рекомендації щодо викладання у період криз задля підтримки якості освіти; обговорити специфіку роботи з новим поколінням «зет» та «альфа»; розглянути компетентності майбутнього в епоху ШІ (критичне мислення, креативність та емоційний інтелект). Організатори: Genesis, МОН, Мінцифри.
Детальніше: https://cutt.ly/FtAv4rRS, https://t.me/navchai_smilyvo/453, https://cutt.ly/FtAv4rRS
2 травня 2026 року в онлайн-форматі відбудеться конференція «Innovating Education 3-0». Вона стане площадкою для обміну досвідом викладацькою спільнотою, бізнесом і державою щодо розвитку сучасної освіти. Планується відпрацювати реальні приклади та обговорити найкращі освітні практики - від побудови ефективної комунікації зі студентами та інтеграції новітніх технологій у навчання, до синхронізації вищої освіти з реформою старшої школи; надати рекомендації щодо викладання у період криз задля підтримки якості освіти; обговорити специфіку роботи з новим поколінням «зет» та «альфа»; розглянути компетентності майбутнього в епоху ШІ (критичне мислення, креативність та емоційний інтелект). Організатори: Genesis, МОН, Мінцифри.
Детальніше: https://cutt.ly/FtAv4rRS, https://t.me/navchai_smilyvo/453, https://cutt.ly/FtAv4rRS
👍2
НОВА КУЛЬТУРА ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ
Центр медіації та посередництва, що функціонує на базі Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій інформує про старт ініціативи з підтримки розвитку нової культури вирішення спорів. Йдеться про створення спільноти «Агентів ІР медіації», для поширення медіації у сфері інтелектуальної власності, формування культури цивілізованого вирішення конфліктів з перетворенням інформаційної ініціативи у довготривалий соціальний процес, що впливає не лише на рівень обізнаності, а й на практики поведінки, підходи до розв’язання спорів. Взяти участь у проєкті можуть усі бажаючі у зручному для них форматі. Зокрема, долучення лідерів думок дозволить трансформувати інформаційний проект у живий соціальний рух. Освітяни та студенти зможуть підвищити рівень обізнаності та увести медіацію в освітньо-публічний дискурс. Підприємці та представники бізнесу можуть підтримувати медіацію, використовуючи її на практиці. Представники креативних індустрій скористаються нею як альтернативним інструментом врегулювання спорів. Юристи та адвокати зможуть ділитися знаннями про медіацію, а також на практиці сприяти ефективному вирішенню конфліктів і поширювати розуміння медіації у професійному середовищі та суспільстві.
Детальніше: https://nipo.gov.ua/ahenty-ip-mediatsii/, https://nipo.gov.ua/butfirstipmediation-start/, https://nipo.gov.ua/wp-content/uploads/2026/04/Ahent_IP_mediatsii.pdf, https://docs.google.com/forms/d/1_GO4qDWp8iyNyzNuBi01RsXHhb7Jtkm-DEgIbwKVN-s/edit?usp=drive_web&ouid=109355299131163732450
Центр медіації та посередництва, що функціонує на базі Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій інформує про старт ініціативи з підтримки розвитку нової культури вирішення спорів. Йдеться про створення спільноти «Агентів ІР медіації», для поширення медіації у сфері інтелектуальної власності, формування культури цивілізованого вирішення конфліктів з перетворенням інформаційної ініціативи у довготривалий соціальний процес, що впливає не лише на рівень обізнаності, а й на практики поведінки, підходи до розв’язання спорів. Взяти участь у проєкті можуть усі бажаючі у зручному для них форматі. Зокрема, долучення лідерів думок дозволить трансформувати інформаційний проект у живий соціальний рух. Освітяни та студенти зможуть підвищити рівень обізнаності та увести медіацію в освітньо-публічний дискурс. Підприємці та представники бізнесу можуть підтримувати медіацію, використовуючи її на практиці. Представники креативних індустрій скористаються нею як альтернативним інструментом врегулювання спорів. Юристи та адвокати зможуть ділитися знаннями про медіацію, а також на практиці сприяти ефективному вирішенню конфліктів і поширювати розуміння медіації у професійному середовищі та суспільстві.
Детальніше: https://nipo.gov.ua/ahenty-ip-mediatsii/, https://nipo.gov.ua/butfirstipmediation-start/, https://nipo.gov.ua/wp-content/uploads/2026/04/Ahent_IP_mediatsii.pdf, https://docs.google.com/forms/d/1_GO4qDWp8iyNyzNuBi01RsXHhb7Jtkm-DEgIbwKVN-s/edit?usp=drive_web&ouid=109355299131163732450
👍2
БАЗОВЕ ФІНАНСУВАННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ ТА НАУКОВИХ УСТАНОВ
6 квітня 2026 року відбудеться вебінар з інформування щодо нових підходів до базового фінансування наукових установ і закладів вищої освіти за результатами їхньої державної атестації. Слухачі дізнаються про механізми розподілу базового фінансування, принципи роботи формульного розподілу фінансування, наявні обмеження, будуть ознайомлені з напрямами цільового використання коштів,а також переліком необхідних документів та особливостями звітування. Організатори: Міністерство освіти і науки України, Державна науково-технічна бібліотека України.
Детальніше: https://dntb.gov.ua/news/d7417a2f9, https://us02web.zoom.us/meeting/register/Qr1WHOnhSXqbwsSjE6bcIg,
https://www.youtube.com/watch?v=knR1MbbRwnc&feature=youtu.be
https://www.youtube.com/watch?v=Bhx2Y3fmiko,
https://nauka.gov.ua/information/bf2026, https://nauka.gov.ua/information/ptv-bf2024
6 квітня 2026 року відбудеться вебінар з інформування щодо нових підходів до базового фінансування наукових установ і закладів вищої освіти за результатами їхньої державної атестації. Слухачі дізнаються про механізми розподілу базового фінансування, принципи роботи формульного розподілу фінансування, наявні обмеження, будуть ознайомлені з напрямами цільового використання коштів,а також переліком необхідних документів та особливостями звітування. Організатори: Міністерство освіти і науки України, Державна науково-технічна бібліотека України.
Детальніше: https://dntb.gov.ua/news/d7417a2f9, https://us02web.zoom.us/meeting/register/Qr1WHOnhSXqbwsSjE6bcIg,
https://www.youtube.com/watch?v=knR1MbbRwnc&feature=youtu.be
https://www.youtube.com/watch?v=Bhx2Y3fmiko,
https://nauka.gov.ua/information/bf2026, https://nauka.gov.ua/information/ptv-bf2024
👍2
МІЖ ВІДКРИТІСТЮ І БРАКОМ ФІНАНСІВ: ЯК ПІДТРИМАТИ ДОСТУПНІСТЬ МОНОГРАФІЙ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ліндсі Фармера «Великоформатні публікації у відкритому доступі не можуть ґрунтуватися на зобов’язаннях, що не фінансуються». У ній автор аналізує наслідки поширення політики відкритого доступу для монографій та інших великоформатних академічних текстів без належного фінансового забезпечення. У матеріалі наголошується, що відкритий доступ став важливим інструментом демократизації знань і розширення доступності результатів досліджень. Водночас більшість наявних моделей його реалізації сформувалися навколо журнальних статей, тоді як великоформатні публікації мають іншу економіку створення і потребують значно більших витрат на підготовку, рецензування, редагування й поширення. У цьому контексті запровадження обов’язкових вимог щодо відкритого доступу без відповідного фінансування створює ризик дестабілізації існуючих видавничих практик. Автор звертає увагу на те, що у гуманітарних і соціальних науках монографія залишається ключовою формою представлення результатів досліджень, яка дозволяє представити розгорнутий аналіз та у повному обсязі навести цілісну наукову аргументацію. Такі формати не можуть бути повноцінно замінені короткими публікаціями. Водночас саме ці формати публікацій, як правило, мають обмежений доступ до зовнішнього фінансування, що ускладнює виконання вимог відкритого доступу на практиці. Нефінансовані мандати можуть мати небажані наслідки у вигляді скорочення кількості публікацій, звуження їх тематичного розмаїття та посилення нерівності між інституціями та країнами з різними ресурсними можливостями. У результаті політика відкритого доступу, яка має на меті підвищення доступності знань, ризикує відтворювати існуючі дисбаланси або навіть поглиблювати їх. Ліндсі зосереджує увагу на необхідності узгодженого підходу до фінансування великоформатних публікацій: залучення державних структур, університетів, фінансуючих організацій і видавців до формування моделей, здатних забезпечити сталість відкритого доступу. Ефективна реалізація політики відкритого доступу потребує не лише нормативних вимог, а й системного фінансового підґрунтя, без чого існує ризик підриву тих форм наукової комунікації, які відіграють визначальну роль у розвитку гуманітарних і соціальних наук.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/long-form-open-access-cant-rely-unfunded-mandates
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Ліндсі Фармера «Великоформатні публікації у відкритому доступі не можуть ґрунтуватися на зобов’язаннях, що не фінансуються». У ній автор аналізує наслідки поширення політики відкритого доступу для монографій та інших великоформатних академічних текстів без належного фінансового забезпечення. У матеріалі наголошується, що відкритий доступ став важливим інструментом демократизації знань і розширення доступності результатів досліджень. Водночас більшість наявних моделей його реалізації сформувалися навколо журнальних статей, тоді як великоформатні публікації мають іншу економіку створення і потребують значно більших витрат на підготовку, рецензування, редагування й поширення. У цьому контексті запровадження обов’язкових вимог щодо відкритого доступу без відповідного фінансування створює ризик дестабілізації існуючих видавничих практик. Автор звертає увагу на те, що у гуманітарних і соціальних науках монографія залишається ключовою формою представлення результатів досліджень, яка дозволяє представити розгорнутий аналіз та у повному обсязі навести цілісну наукову аргументацію. Такі формати не можуть бути повноцінно замінені короткими публікаціями. Водночас саме ці формати публікацій, як правило, мають обмежений доступ до зовнішнього фінансування, що ускладнює виконання вимог відкритого доступу на практиці. Нефінансовані мандати можуть мати небажані наслідки у вигляді скорочення кількості публікацій, звуження їх тематичного розмаїття та посилення нерівності між інституціями та країнами з різними ресурсними можливостями. У результаті політика відкритого доступу, яка має на меті підвищення доступності знань, ризикує відтворювати існуючі дисбаланси або навіть поглиблювати їх. Ліндсі зосереджує увагу на необхідності узгодженого підходу до фінансування великоформатних публікацій: залучення державних структур, університетів, фінансуючих організацій і видавців до формування моделей, здатних забезпечити сталість відкритого доступу. Ефективна реалізація політики відкритого доступу потребує не лише нормативних вимог, а й системного фінансового підґрунтя, без чого існує ризик підриву тих форм наукової комунікації, які відіграють визначальну роль у розвитку гуманітарних і соціальних наук.
Детальніше: https://www.timeshighereducation.com/opinion/long-form-open-access-cant-rely-unfunded-mandates
👍1