ВАРІАНТИ ВИКОРИСТАННЯ ІМЕРСИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
12 лютого 2026 року відбудеться вебінар «Імерсивні технології: варіанти використання та політичні підходи». Захід покликаний продемонструвати зацікавленим учасникам переваги та широкі можливості використання імерсивних технологій на засадах людиноцентричності та етичних цінностей. Під час вебінару планується обговорити, як саме різні країни можуть співпрацювати, щоб найповніше розкрити трансформаційний потенціал імерсивних технологій, як керувати ризиками використання цих технологій, як краще поширювати успішні практики у різних галузях (зокрема - охороні здоров'я, психічному благополуччі, розвитку міст, управління кліматичними ризиками тощо), як формувати національні стратегії та політики стосовно імерсивних технологій. Під час заходу відбудеться презентація доповіді «Огляд національних стратегій та політик щодо імерсивних технологій». Організатор – ОЕСР.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/72l7R
12 лютого 2026 року відбудеться вебінар «Імерсивні технології: варіанти використання та політичні підходи». Захід покликаний продемонструвати зацікавленим учасникам переваги та широкі можливості використання імерсивних технологій на засадах людиноцентричності та етичних цінностей. Під час вебінару планується обговорити, як саме різні країни можуть співпрацювати, щоб найповніше розкрити трансформаційний потенціал імерсивних технологій, як керувати ризиками використання цих технологій, як краще поширювати успішні практики у різних галузях (зокрема - охороні здоров'я, психічному благополуччі, розвитку міст, управління кліматичними ризиками тощо), як формувати національні стратегії та політики стосовно імерсивних технологій. Під час заходу відбудеться презентація доповіді «Огляд національних стратегій та політик щодо імерсивних технологій». Організатор – ОЕСР.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/72l7R
👍1
ЦИФРОВА ДОСТУПНІСТЬ СТАЄ ПИТАННЯМ УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО ЛІДЕРСТВА
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Чому цифрова доступність є питанням лідерства для університетів». У ній автор аналізує трансформацію підходів до цифрової доступності у вищій освіті. Дійсно, доступність цифрових сервісів стає сферою стратегічної відповідальності університетського керівництва, а не окремих ІТ-фахівців чи відповідних профільних підрозділів. Йдеться не лише про навчальні платформи, а й адміністративні сервіси, системи комунікації зі студентами, організацію процесу вступу, бібліотечні ресурси та внутрішні системи управління. Причому все це має бути доступним для людей з інвалідністю та інших вразливих груп, щоб забезпечувати рівні можливості, підвищення репутації університету та виконання його суспільної місії. Але цифрова доступність часто упроваджується реактивно, у відповідь на нові нормативні вимоги, скарги або ризики юридичної відповідальності. Необхідно застосовувати проактивну модель, коли цифрова доступність закладається на етапі стратегічного планування, здійснення закупівель, розроблення цифрових рішень і кадрової політики. Ключову роль у цій моделі відіграють керівники ЗВО (ректори, проректори, керівники структурних підрозділів), - вони визначають пріоритети, впливають на розподіл ресурсів і делегують відповідальність. Також слід ураховувати, що цифрова доступність пов’язана з питаннями інституційної культури, лідерства й довіри.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/6bOeQ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Чому цифрова доступність є питанням лідерства для університетів». У ній автор аналізує трансформацію підходів до цифрової доступності у вищій освіті. Дійсно, доступність цифрових сервісів стає сферою стратегічної відповідальності університетського керівництва, а не окремих ІТ-фахівців чи відповідних профільних підрозділів. Йдеться не лише про навчальні платформи, а й адміністративні сервіси, системи комунікації зі студентами, організацію процесу вступу, бібліотечні ресурси та внутрішні системи управління. Причому все це має бути доступним для людей з інвалідністю та інших вразливих груп, щоб забезпечувати рівні можливості, підвищення репутації університету та виконання його суспільної місії. Але цифрова доступність часто упроваджується реактивно, у відповідь на нові нормативні вимоги, скарги або ризики юридичної відповідальності. Необхідно застосовувати проактивну модель, коли цифрова доступність закладається на етапі стратегічного планування, здійснення закупівель, розроблення цифрових рішень і кадрової політики. Ключову роль у цій моделі відіграють керівники ЗВО (ректори, проректори, керівники структурних підрозділів), - вони визначають пріоритети, впливають на розподіл ресурсів і делегують відповідальність. Також слід ураховувати, що цифрова доступність пов’язана з питаннями інституційної культури, лідерства й довіри.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/6bOeQ
👍1
ЖУРНАЛИ ВІДКРИТОГО ДОСТУПУ, ГОТОВІ ПІДТРИМАТИ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ
EIFL оприлюднила оновлений перелік наукових журналів які для українських авторів пропонують пільгові умови публікації - без оплати або зі знижкою APC (Article Processing Charges). Electronic Information for Libraries є некомерційною організацією, яка співпрацює з бібліотеками для забезпечення доступу до наукових знань у країнах, що розвиваються та країнах з перехідною економікою. У співпраці з бібліотечними консорціумами було укладено 15 угод з провідними науковими видавцями щодо застосування пільгових умов публікації статей українських дослідників. Ознайомитись з повним переліком журналів, що беруть участь у цих угодах, а також із детальною інформацію щодо кожної угоди з видавцями та інструктивними матеріалами можна, скориставшись інформацією на вебсайті EIFL.
Детальніше: https://dntb.gov.ua/news/8344ee5d6, https://qrpage.net/qr/BQreE, https://www.eifl.net/apcs
EIFL оприлюднила оновлений перелік наукових журналів які для українських авторів пропонують пільгові умови публікації - без оплати або зі знижкою APC (Article Processing Charges). Electronic Information for Libraries є некомерційною організацією, яка співпрацює з бібліотеками для забезпечення доступу до наукових знань у країнах, що розвиваються та країнах з перехідною економікою. У співпраці з бібліотечними консорціумами було укладено 15 угод з провідними науковими видавцями щодо застосування пільгових умов публікації статей українських дослідників. Ознайомитись з повним переліком журналів, що беруть участь у цих угодах, а також із детальною інформацію щодо кожної угоди з видавцями та інструктивними матеріалами можна, скориставшись інформацією на вебсайті EIFL.
Детальніше: https://dntb.gov.ua/news/8344ee5d6, https://qrpage.net/qr/BQreE, https://www.eifl.net/apcs
👍1
ПОЛІТИКИ ТА ПРАКТИКИ ВІДКРИТОЇ НАУКИ УСТАНОВ, ЩО ФІНАНСУЮТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ
20 лютого 2026 року відбудеться вебінар «Політики та практики відкритої науки в діяльності установ, що фінансують дослідження». Захід стане площадкою для обговорення актуальних питань підтримки наукової спільноти, зміцнення спроможності управління науковими проєктами та розвитку наукової екосистеми України. Планується розглянути, як принципи відкритої науки інтегруються в політики та практики організацій, що фінансують наукові дослідження; роль відкритих наукових практик у процедурах оцінювання та реалізації проєктів; зарубіжний досвід від міжнародних експертів Італійського національного інституту ядерної фізики, Французького національного дослідницького агентства, Німецького дослідницького фонду, Національного наукового центру Польщі та Європейської комісії. Організатори: Національний фонд досліджень України, Асоціація Science Europe.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/qKydA, https://qrpage.net/qr/y4Ob1
20 лютого 2026 року відбудеться вебінар «Політики та практики відкритої науки в діяльності установ, що фінансують дослідження». Захід стане площадкою для обговорення актуальних питань підтримки наукової спільноти, зміцнення спроможності управління науковими проєктами та розвитку наукової екосистеми України. Планується розглянути, як принципи відкритої науки інтегруються в політики та практики організацій, що фінансують наукові дослідження; роль відкритих наукових практик у процедурах оцінювання та реалізації проєктів; зарубіжний досвід від міжнародних експертів Італійського національного інституту ядерної фізики, Французького національного дослідницького агентства, Німецького дослідницького фонду, Національного наукового центру Польщі та Європейської комісії. Організатори: Національний фонд досліджень України, Асоціація Science Europe.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/qKydA, https://qrpage.net/qr/y4Ob1
👍1
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ДОСЛІДЖЕННЯХ: ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ ТА РИЗИК ЯКОСТІ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Генеративний штучний інтелект – асистент дослідника». У ній автор аналізує потенціал генеративного штучного інтелекту як допоміжного інструменту академічних досліджень та звертає увагу на ризики, які виникають у разі некритичного або надмірного використання таких технологій. ГШІ може суттєво полегшувати окремі етапи дослідницького процесу, зокрема - первинну орієнтацію в проблематиці, структурування ідей, формулювання ключових запитань, підготовку чернеток або узагальнення великих масивів тексту. За умови обережного застосування ці інструменти здатні економити час і підтримувати інтелектуальну роботу дослідника, особливо на ранніх стадіях роботи. Водночас слід пам’ятати, що генеративні моделі не можуть замінити ключові академічні компетентності — аналітичне мислення, методологічну рефлексію, здатність оцінювати наукову новизну та якість джерел. ГШІ не володіє розумінням наукового контексту, а працює з імовірнісними мовними шаблонами, що створює ризик помилок, спрощень і відтворення домінуючих наративів. Особливу загрозу становить можливість появи вигаданих або неточно інтерпретованих посилань, що підриває довіру до результатів дослідження. Не можна ігнорувати питання відповідальності дослідника за результати роботи, створені за участі штучного інтелекту. Використання ГШІ не знімає з науковця обов’язку перевіряти дані, забезпечити коректність аргументації та відповідність академічним стандартам. Роль людини в цьому процесі стає більш вимогливою, оскільки потребує постійного контролю, редагування та критичної оцінки згенерованого матеріалу. Генеративний штучний інтелект не є і не має бути автономним учасником дослідницької діяльності, а лише допоміжним інструментом, ефективність якого залежить від рівня академічної культури та відповідальності користувача. За відсутності чітких меж і критичного підходу ГШІ може не підтримувати наукову роботу, а знецінювати дослідницьку практику, підміняючи аналітичну глибину технічною зручністю.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/dxiz7
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю «Генеративний штучний інтелект – асистент дослідника». У ній автор аналізує потенціал генеративного штучного інтелекту як допоміжного інструменту академічних досліджень та звертає увагу на ризики, які виникають у разі некритичного або надмірного використання таких технологій. ГШІ може суттєво полегшувати окремі етапи дослідницького процесу, зокрема - первинну орієнтацію в проблематиці, структурування ідей, формулювання ключових запитань, підготовку чернеток або узагальнення великих масивів тексту. За умови обережного застосування ці інструменти здатні економити час і підтримувати інтелектуальну роботу дослідника, особливо на ранніх стадіях роботи. Водночас слід пам’ятати, що генеративні моделі не можуть замінити ключові академічні компетентності — аналітичне мислення, методологічну рефлексію, здатність оцінювати наукову новизну та якість джерел. ГШІ не володіє розумінням наукового контексту, а працює з імовірнісними мовними шаблонами, що створює ризик помилок, спрощень і відтворення домінуючих наративів. Особливу загрозу становить можливість появи вигаданих або неточно інтерпретованих посилань, що підриває довіру до результатів дослідження. Не можна ігнорувати питання відповідальності дослідника за результати роботи, створені за участі штучного інтелекту. Використання ГШІ не знімає з науковця обов’язку перевіряти дані, забезпечити коректність аргументації та відповідність академічним стандартам. Роль людини в цьому процесі стає більш вимогливою, оскільки потребує постійного контролю, редагування та критичної оцінки згенерованого матеріалу. Генеративний штучний інтелект не є і не має бути автономним учасником дослідницької діяльності, а лише допоміжним інструментом, ефективність якого залежить від рівня академічної культури та відповідальності користувача. За відсутності чітких меж і критичного підходу ГШІ може не підтримувати наукову роботу, а знецінювати дослідницьку практику, підміняючи аналітичну глибину технічною зручністю.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/dxiz7
👍1
ОЕСР: РІЗНІ АСПЕКТИ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала аналітичний документ «Багатогранність освіти дорослих: хто вчиться, чому і хто залишається позаду». У ньому зазначається, що навчання дорослих відбувається з різних причин, які є індивідуальними – відповідно до зовнішніх вимог, обставин, а також їхніх потреб та прагнень. Багато дорослих беруть участь у навчанні з професійною метою – для виконання вимог роботодавця, просування по службі або підготовки до зміни професії, інші керуються особистим інтересом або бажанням саморозвитку. Ці мотиви часто тісно пов'язані з індивідуальними рисами, - віком, рівнем освіти, статусом зайнятості, попереднім досвідом навчання тощо. Також багато дорослих не беруть участь у навчанні через поєднання структурних та поведінкових бар'єрів. До поширених структурних проблем належать нестача часу, пов'язана з роботою або сімейними обов'язками, фінансові обмеження, складність доступу до відповідних можливостей навчання. Поведінкові бар'єри - небажання брати участь у навчанні через низьку самооцінку, обмежене сприйняття актуальності чи негативний попередній освітній досвід. Основна проблема полягає в тому, що дорослі, які могли б отримати найбільшу користь від навчання, менше схильні до цього та стикаються з суттєвими бар'єрами. Експерти пропонують новий підхід до розуміння того, як і чому дорослі беруть участь у навчанні, побудований на групуванні дорослих за різними профілями. На основі опитувань визначаються групи учнів з урахуванням того, що мотивує людей до навчання та що перешкоджає їм у цьому. Виявляючи зв’язки між різними групами та їхньою мотивацією і поведінкою, можна формувати персоналізовані та актуальні політичні рішення для підтримки навчання дорослих. У документі представлена модель сегментації учнів, розроблена для Фландрії (Бельгія) та застосована у Болгарії, Фінляндії, Ірландії та Португалії.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/kMlBf, https://qrpage.net/qr/jaM6W, https://doi.org/10.1787/a5a1893a-en
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала аналітичний документ «Багатогранність освіти дорослих: хто вчиться, чому і хто залишається позаду». У ньому зазначається, що навчання дорослих відбувається з різних причин, які є індивідуальними – відповідно до зовнішніх вимог, обставин, а також їхніх потреб та прагнень. Багато дорослих беруть участь у навчанні з професійною метою – для виконання вимог роботодавця, просування по службі або підготовки до зміни професії, інші керуються особистим інтересом або бажанням саморозвитку. Ці мотиви часто тісно пов'язані з індивідуальними рисами, - віком, рівнем освіти, статусом зайнятості, попереднім досвідом навчання тощо. Також багато дорослих не беруть участь у навчанні через поєднання структурних та поведінкових бар'єрів. До поширених структурних проблем належать нестача часу, пов'язана з роботою або сімейними обов'язками, фінансові обмеження, складність доступу до відповідних можливостей навчання. Поведінкові бар'єри - небажання брати участь у навчанні через низьку самооцінку, обмежене сприйняття актуальності чи негативний попередній освітній досвід. Основна проблема полягає в тому, що дорослі, які могли б отримати найбільшу користь від навчання, менше схильні до цього та стикаються з суттєвими бар'єрами. Експерти пропонують новий підхід до розуміння того, як і чому дорослі беруть участь у навчанні, побудований на групуванні дорослих за різними профілями. На основі опитувань визначаються групи учнів з урахуванням того, що мотивує людей до навчання та що перешкоджає їм у цьому. Виявляючи зв’язки між різними групами та їхньою мотивацією і поведінкою, можна формувати персоналізовані та актуальні політичні рішення для підтримки навчання дорослих. У документі представлена модель сегментації учнів, розроблена для Фландрії (Бельгія) та застосована у Болгарії, Фінляндії, Ірландії та Португалії.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/kMlBf, https://qrpage.net/qr/jaM6W, https://doi.org/10.1787/a5a1893a-en
👍2
ОЕСР: ОГЛЯД НАЦІОНАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ ТА ПОЛІТИКИ У ГАЛУЗІ ІММЕРСІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Огляд національних стратегій та політики у галузі імерсійних технологій». У ньому зазначається, що імерсійні технології, такі як доповнена реальність, віртуальна реальність, змішана реальність, цифрові двійники та віртуальні світи швидко змінюють способи взаємодії суспільства з цифровим контентом, відкриваючи нові можливості у різних секторах, включаючи виробництво, охорону здоров'я, освіту, культуру. Незважаючи на їхню значущість, розроблення політики, специфічної для імерсійних технологій, залишається на початковій стадії. У цьому документі представлено огляд національних та регіональних стратегій та політик щодо імерсійних технологій, який базується на даних 53 політик із 23 країн та Європейського союзу в цілому. Експерти визначають п'ять основних політичних підходів: цільове фінансування (пряма фінансова підтримка розроблення та упровадження імерсійних технологій); нецільове фінансування (розширені програми цифрової трансформації, що включають імерсійні технології); підтримка екосистеми цифрових технологій (ініціативи у галузі інфраструктури, навичок та стандартів для забезпечення упровадження імерсійних технологій); стратегічні рамки (національні та регіональні стратегії, що визначають довгострокові перспективи розвитку імерсійних технологій); керівні принципи (добровільні рамки, що сприяють відповідальним інноваціям та безпеці). Відзначається, що розроблення політики у галузі імерсійних технологій прискорилось після 2020 року, що свідчить про зростаючі масштаби їх упровадження та значний соціальний вплив у першу чергу віртуальної та доповненої реальності. Більшість політичних заходів спрямовані на прискорення розроблення та упровадження у першу чергу на малих та середніх підприємствах й державному секторі, а найбільш поширені з них - цільове фінансування та стратегічні ініціативи. Необхідно ураховувати потенційні ризики щодо збереження конфіденційності та забезпечення цифрової безпеки, особливо коли досвід персоналізований на основі емоційних реакцій або висновків, зроблених на основі поведінкових та біометрії. Ці та інші проблеми, включно зі психологічною безпекою та безпекою дітей, можуть бути вирішені виключно за допомогою керівних принципів або стратегій, які вказують на довгострокові наміри, тому у документі наголошується на важливості міжнародного співробітництва з огляду на транскордонний характер імерсійних технологій, необхідності забезпечення сумісності та загальних стандартів.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/K3q6I, https://qrpage.net/qr/zOnH3, https://doi.org/10.1787/2da1d7da-en
Організація економічного співробітництва та розвитку опублікувала робочий документ «Огляд національних стратегій та політики у галузі імерсійних технологій». У ньому зазначається, що імерсійні технології, такі як доповнена реальність, віртуальна реальність, змішана реальність, цифрові двійники та віртуальні світи швидко змінюють способи взаємодії суспільства з цифровим контентом, відкриваючи нові можливості у різних секторах, включаючи виробництво, охорону здоров'я, освіту, культуру. Незважаючи на їхню значущість, розроблення політики, специфічної для імерсійних технологій, залишається на початковій стадії. У цьому документі представлено огляд національних та регіональних стратегій та політик щодо імерсійних технологій, який базується на даних 53 політик із 23 країн та Європейського союзу в цілому. Експерти визначають п'ять основних політичних підходів: цільове фінансування (пряма фінансова підтримка розроблення та упровадження імерсійних технологій); нецільове фінансування (розширені програми цифрової трансформації, що включають імерсійні технології); підтримка екосистеми цифрових технологій (ініціативи у галузі інфраструктури, навичок та стандартів для забезпечення упровадження імерсійних технологій); стратегічні рамки (національні та регіональні стратегії, що визначають довгострокові перспективи розвитку імерсійних технологій); керівні принципи (добровільні рамки, що сприяють відповідальним інноваціям та безпеці). Відзначається, що розроблення політики у галузі імерсійних технологій прискорилось після 2020 року, що свідчить про зростаючі масштаби їх упровадження та значний соціальний вплив у першу чергу віртуальної та доповненої реальності. Більшість політичних заходів спрямовані на прискорення розроблення та упровадження у першу чергу на малих та середніх підприємствах й державному секторі, а найбільш поширені з них - цільове фінансування та стратегічні ініціативи. Необхідно ураховувати потенційні ризики щодо збереження конфіденційності та забезпечення цифрової безпеки, особливо коли досвід персоналізований на основі емоційних реакцій або висновків, зроблених на основі поведінкових та біометрії. Ці та інші проблеми, включно зі психологічною безпекою та безпекою дітей, можуть бути вирішені виключно за допомогою керівних принципів або стратегій, які вказують на довгострокові наміри, тому у документі наголошується на важливості міжнародного співробітництва з огляду на транскордонний характер імерсійних технологій, необхідності забезпечення сумісності та загальних стандартів.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/K3q6I, https://qrpage.net/qr/zOnH3, https://doi.org/10.1787/2da1d7da-en
👍1
МІЖНАРОДНЕ СТАЖУВАННЯ БІБЛІОТЕКАРІВ У ЛИТВІ
Асоціація публічних повітових бібліотек Литви за фінансової підтримки Міністерства культури Литовської Республіки оголосила про прийом заявок на участь у шести міжнародних програмах професійного навчання бібліотекарів, які відбудуться в Литві. Ці програми спрямовані на зміцнення професійних компетенцій, сприяння інституційній співпраці, підтримку професійної стійкості фахівців публічних бібліотек. Учасникам буде запропоновано пройти 5-денну програму в одній з публічних бібліотек Литви - Каунаського повіту «Оук Гай», Клайпедського повіту імені Ієви Сімонайтіте, Паневежського повіту імені Габріелі Петкявічайте-Біте, Шяуляйського повіту імені Повіласа Вішинського, Вільнюського повіту імені Адомаса Міцкявічюса та Литовській аудіосенсорній бібліотеці (Вільнюс). Конкурсний відбір здійснюватиметься на основі критеріїв професійної мотивації, актуальності участі та потенційному інституційному впливі. Взяти участь у конкурсі можуть фахівці українських публічних бібліотек з рівнем володіння англійською мовою щонайменше B1. Організатори забезпечать проживання у Литві для всіх учасників, компенсацію витрат на проїзд та добові (у розрахунку до 550 євро на особу). Заявку на участь у стажуванні можна подати до 23 лютого 2026 року.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/bmnmh, https://qrpage.net/qr/Rbnww, https://qrpage.net/qr/jc03w
Асоціація публічних повітових бібліотек Литви за фінансової підтримки Міністерства культури Литовської Республіки оголосила про прийом заявок на участь у шести міжнародних програмах професійного навчання бібліотекарів, які відбудуться в Литві. Ці програми спрямовані на зміцнення професійних компетенцій, сприяння інституційній співпраці, підтримку професійної стійкості фахівців публічних бібліотек. Учасникам буде запропоновано пройти 5-денну програму в одній з публічних бібліотек Литви - Каунаського повіту «Оук Гай», Клайпедського повіту імені Ієви Сімонайтіте, Паневежського повіту імені Габріелі Петкявічайте-Біте, Шяуляйського повіту імені Повіласа Вішинського, Вільнюського повіту імені Адомаса Міцкявічюса та Литовській аудіосенсорній бібліотеці (Вільнюс). Конкурсний відбір здійснюватиметься на основі критеріїв професійної мотивації, актуальності участі та потенційному інституційному впливі. Взяти участь у конкурсі можуть фахівці українських публічних бібліотек з рівнем володіння англійською мовою щонайменше B1. Організатори забезпечать проживання у Литві для всіх учасників, компенсацію витрат на проїзд та добові (у розрахунку до 550 євро на особу). Заявку на участь у стажуванні можна подати до 23 лютого 2026 року.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/bmnmh, https://qrpage.net/qr/Rbnww, https://qrpage.net/qr/jc03w
👍1
CORE ДЛЯ ДОСЛІДНИКІВ І НАУКОВИХ БІБЛІОТЕК
25 лютого 2026 року відбудеться вебінар «Можливості CORE для наукових бібліотек та дослідників». Він покликаний поінформувати науковців, освітян, бібліотекарів та усіх, хто підтримує відкриту науку, - про відкритий доступ до наукових публікацій та перспективи розвитку інституційних репозитаріїв. Планується обговорити наступні питання: що таке CORE; яке місце займає CORE в системі е-інфраструктур відкритої науки; як бібліотеки можуть підвищити видимість досліджень через інтеграцію репозитаріїв; які практичні можливості надає CORE Dashboard; як відбувається індексація, формується статистика та оцінюється якість метаданих; якою є роль бібліотек у сталому розвитку репозитаріїв. Організатор - Науково-технічна бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/CaH3A, https://t.me/kpi_library/5006, https://tinyurl.com/yckym9y7
25 лютого 2026 року відбудеться вебінар «Можливості CORE для наукових бібліотек та дослідників». Він покликаний поінформувати науковців, освітян, бібліотекарів та усіх, хто підтримує відкриту науку, - про відкритий доступ до наукових публікацій та перспективи розвитку інституційних репозитаріїв. Планується обговорити наступні питання: що таке CORE; яке місце займає CORE в системі е-інфраструктур відкритої науки; як бібліотеки можуть підвищити видимість досліджень через інтеграцію репозитаріїв; які практичні можливості надає CORE Dashboard; як відбувається індексація, формується статистика та оцінюється якість метаданих; якою є роль бібліотек у сталому розвитку репозитаріїв. Організатор - Науково-технічна бібліотека КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/CaH3A, https://t.me/kpi_library/5006, https://tinyurl.com/yckym9y7
ПОВІДОМЛЕННЯ ЩОДО ЗАХИСТІВ ДИСЕРТАЦІЙ ДОКТОРІВ ТА КАНДИДАТІВ НАУК
Міністерство освіти і науки України 4 лютого 2026 року оприлюднило повідомлення про захисти на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук. Публікація здійснена відповідно до чинного порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року № 943.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/3swlL, https://qrpage.net/qr/yx6sa, https://qrpage.net/qr/l4qlO, https://qrpage.net/qr/X99V3
Міністерство освіти і науки України 4 лютого 2026 року оприлюднило повідомлення про захисти на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук. Публікація здійснена відповідно до чинного порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року № 943.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/3swlL, https://qrpage.net/qr/yx6sa, https://qrpage.net/qr/l4qlO, https://qrpage.net/qr/X99V3
👍1
ДОКТОРСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК СУСПІЛЬНЕ НАДБАННЯ: ВИКЛИКИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ДОСТУПУ
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Британську бібліотеку закликають приділити архіву дисертацій належну увагу». Автор аналізує питання збереження та доступності для ознайомлення докторських дисертацій у Великій Британії. Наголошується, що дисертаційні роботи становлять важливу частину національної наукової спадщини, але наразі залишаються недостатньо інтегрованими в сучасну систему академічної комунікації. Тисячі дисертацій, підготовлених у британських університетах, формально зберігаються в архівах, проте на практиці є складнодоступними для дослідників, політиків і широкої академічної спільноти. Попри розвиток цифрових репозитаріїв, наявна система залишається фрагментованою: різні університети застосовують власні стандарти зберігання, опису та доступу, що ускладнює пошук і повторне використання результатів досліджень. У цьому контексті Британська бібліотека розглядається як інституція, здатна відіграти координаційну роль і забезпечити більш цілісний підхід до архівування докторських робіт. Обмежений доступ до дисертацій знижує можливості перевірки методології, якості аналізу первинних даних та інтелектуальної еволюції наукових ідей. В умовах поширення відкритої науки така ситуація виглядає дедалі більш проблемною, адже докторські дослідження містять унікальні емпіричні матеріали, які не завжди повністю представлені у журнальних публікаціях. Недооцінка архівів дисертацій неприпустима. Докторська дисертація є кульмінацією багаторічної дослідницької роботи, а її маргіналізація у національній інфраструктурі знань суперечить декларованій цінності досліджень для суспільства. Посилення ролі Британської бібліотеки у створенні зрозумілих стандартів, інвестування у цифрову інфраструктуру та співпраця з університетами мають бути ключовими кроками, що допоможуть виправити ситуацію.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/X7HEs
На сайті Times Higher Education опубліковано статтю Джона Росса «Британську бібліотеку закликають приділити архіву дисертацій належну увагу». Автор аналізує питання збереження та доступності для ознайомлення докторських дисертацій у Великій Британії. Наголошується, що дисертаційні роботи становлять важливу частину національної наукової спадщини, але наразі залишаються недостатньо інтегрованими в сучасну систему академічної комунікації. Тисячі дисертацій, підготовлених у британських університетах, формально зберігаються в архівах, проте на практиці є складнодоступними для дослідників, політиків і широкої академічної спільноти. Попри розвиток цифрових репозитаріїв, наявна система залишається фрагментованою: різні університети застосовують власні стандарти зберігання, опису та доступу, що ускладнює пошук і повторне використання результатів досліджень. У цьому контексті Британська бібліотека розглядається як інституція, здатна відіграти координаційну роль і забезпечити більш цілісний підхід до архівування докторських робіт. Обмежений доступ до дисертацій знижує можливості перевірки методології, якості аналізу первинних даних та інтелектуальної еволюції наукових ідей. В умовах поширення відкритої науки така ситуація виглядає дедалі більш проблемною, адже докторські дослідження містять унікальні емпіричні матеріали, які не завжди повністю представлені у журнальних публікаціях. Недооцінка архівів дисертацій неприпустима. Докторська дисертація є кульмінацією багаторічної дослідницької роботи, а її маргіналізація у національній інфраструктурі знань суперечить декларованій цінності досліджень для суспільства. Посилення ролі Британської бібліотеки у створенні зрозумілих стандартів, інвестування у цифрову інфраструктуру та співпраця з університетами мають бути ключовими кроками, що допоможуть виправити ситуацію.
Детальніше: https://qrpage.net/qr/X7HEs