Миколай Данилевич
2.78K subscribers
470 photos
118 videos
4 files
563 links
Телеграм-простір священника УПЦ Миколая Данилевича.
Download Telegram
Сьогодні прийшла новина про те, що на Волині в селі Навіз таки захопили наш храм. Прийшли, зрізали замки. Попередньо рейдерським способом перереєструвавши громаду, про що сам настоятель дізнався спочатку з інтернету.

Загалом, ці люди (з ПЦУ) не думають про майбутнє, про те, що їм прийдеться рано чи пізно з нами миритися. Вони, виражаючись словами з Нового Заповіту, збирають собі вугілля на голову, і ніби спеціально роблять все для того, щоб ніколи не настав міжконфесійний мир і православна єдність в Україні, про що сьогодні можна лише мріяти.

Жаль …
Покров, Константинополь и Волынь

Именно в такие моменты, когда захватывают храм, когда беззаконие торжествует, и по-человечески христиане ничего сделать не могут, именно в эти моменты особенно ощущается нужда в помощи Божией и в Покрове Божией Матери.

Ведь и тогда, в далёком 7 веке, жители Константинополя, который был осаждён неприятелем, тоже молились Божией Матери о спасении города. И Божия Матерь явилась, покрыла и спасла.

Не сомневаемся, что и сейчас на Волыни Божия Матерь покроет и сохранит Своих верных.
Точная оценка от владыки Ионы
https://t.me/pravfut

Очень приятно, что есть православные мечтатели, и среди них такие мечтатели-священники. Рекомендую канал о. Святослава Шевченко. Мне прежде всего понравилась идея - мечтать, смотреть в будущее, и начинать его реализовывать уже сейчас, в настоящем.
Вектор в будущее - самый правильный и самый конструктивный. Не зацикливаться на том, что было, на прошлом, которое Сам Бог не может изменить (по словам одного богослова), потому оно уже произошло, а смотреть вперёд, своей деятельностью исправлять ошибки прошлого и создавать / творить новое будущее. Будущее Церкви, прежде всего. Но этот принцип важен и полезен для всех сфер деятельности человека.
Так что вперёд, в будущее, в данном случае будущее Церкви - на пути к Царству (будущего) Небесному!
Гарна новина, церковний позитив
​​Блаженніший #МитрополитОнуфрій освятив медичний центр при Банченському монастирі.

18 жовтня 2021 року Предстоятель звершив чин освячення медичного центру «Клініка святителя Луки» при Свято-Вознесенському чоловічому монастирі у Банченах.

Участь у богослужінні разом з Його Блаженством взяли митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій, намісник Банченського монастиря митрополит Банченський Лонгин, архієпископ Хотинський Веніамін, єпископ Ірпінський Лавр, єпископ Бородянський Марк, єпископ Герцаївський Силуан, духовенство та віряни.

Після чину освячення Блаженніший владика звернувся до присутніх з архіпастирським словом.

«Всіх вас, дорогі отці, брати і сестри, сердечно вітаю з цим знаменним днем, коли ми освятили і відкрили для допомоги людям цю лікарню, – сказав Предстоятель.

Господь створив людину з душею і тілом. Для душі лікарнею є храм Божий. А для тіла буває, що потрібні інші лікарні – як така, яку ми сьогодні освятили. Де людина може прийти і відновити ту гармонію у своєму тілі, яку ми порушуємо своїми гріхами.

Я хочу побажати усім лікарям, усім медсестрам, усім трудівникам цієї лікарні допомоги Божої. Ви знаєте, що лікарем бути – це як священником, треба мати велике терпіння, смирення і вміти себе приносити в жертву.
Хочу подякувати владиці Лонгину за те, що він створив таку красу в цей важкий час і зробив це для того, щоб люди могли користуватися цим добром»
.

Блаженніший владика також висловив подяку благодійникам, які допомагали будувати клініку, прикликав на них благословіння Боже і побажав, щоб вони «не мали потреби в лікарнях».
Перебуваю зараз в Лівані з нашими студентами. Цікаво і пізнавально.

«Заплановано, що під час перебування в межах Антіохійського Патріархату українські студенти будуть відвідувати лекції на Богословському факультеті Баламандського університету (Ліван), вивчатимуть основи арабської мови, а також відвідають найбільш відомі храми, монастирі та інші святі місця Лівану, ознайомляться з парафіяльним та монастирським життям Антіохійського Патріархату».

Деталі нижче
21 жовтня 2021 року, з благословення Блаженнішого Патріарха Антіохійського і всього Сходу Іоанна Х та Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, розпочалась освітня поїздка студентів духовних шкіл Української Православної Церкви до Антіохійського Патріархату.
Льюіс, як завжди, глибоко про дружбу. Сподобалося
Ще інші скажуть, що Дружба є надзвичайно важливою для окремого індивіда, а можливо, й необхідною для виживання. На це знайдеться повно доказів: „Тяжко на світі без дружнього плеча”, „справжній друг рідніший за рідного брата“. Але коли ми так говоримо, то вживаємо слово друг у значенні „союзник“. Загалом же слово друг означає чи має означати набагато більше. Друг, поза сумнівом, покаже себе також як союзник, коли цей союз стане важливим: позичить чи дасть нам у потребі, доглядатиме в недузі, заступиться за нас перед ворогами, зробить усе, що в його силах, для наших вдів і сиріт. Але ці добрі послуги не становлять суті Дружби. Нагода для них – це майже втручання. З одного боку, вони стосуються її, з іншого – ні. Стосуються, бо ви були б нещирим другом, якщо б не допомогли в біді; не стосуються, бо роль доброчинця завжди залишається випадковою, навіть трохи чужою для ролі Друга. Вона є майже обтяжливою. Бо Дружба цілковито позбавлена ознаки, характерної для Прив’язаности, – бути потрібною. Нам прикро, що якийсь дарунок, позика або нічне чергування були необхідними – а зараз, заради Бога, забудьмо про все це і повернімося до речей, які нам справді хочеться робити чи обговорювати. Навіть вдячність не може збагатити цю любов. Стандартна фраза „Нема за що … забудьмо це“ у цьому випадку висловлює наші справжні почуття. Свідченням досконалої Дружби буде не те, що ми допоможемо в скруті (звичайно, що так), але те, що наша допомога нічого не міняє. Це було відволікання, аномалія. Це була жахлива трата часу, якого й так бракує, коли ми разом. Можливо, у нас було тільки кілька годин, щоб поговорити, і, слава Богу, лише двадцять хвилин треба було відвести на справи!

Бо ми, звичайно, зовсім не хочемо знати про справи нашого Друга. Дружба, на відміну від Еросу, недопитлива. Ви стаєте комусь Другом, не знаючи або не розпитуючи про його сімейний статус чи як він заробляє собі на життя. Що спільного мають всі ці „другорядні речі, факти“ з реальним запитанням: «Ти бачиш ту саму правду?». У колі справжніх Друзів кожен є просто тим, ким він є: не відповідає ні за що, крім себе. Усім далеко байдуже до чиєїсь сім’ї, професії, класу, доходів, раси чи минулого. Звичайно, врешті-решт ви довідаєтесь про все це. Але мимохідь. Воно виринатиме одне за одним, як приклад для ілюстрації чи аналогії, або як дотеп в анекдоті, але ніколи не заради себе самого. У цьому царственість Дружби. Ми зустрічаємось як суверенні принци незалежних держав, за кордоном, на нейтральній території, вивільнені з наших контекстів. Ця любов ігнорує не лише наші фізичні тіла, але все, що стосується нашої сім’ї, роботи, минулого і зв’язків. Удома, крім того, що ми Пітер або Джейн, маємо ще загальний статус: чоловік або дружина, брат або сестра, начальник, колега або підлеглий. Не серед Друзів. В Еросі будуть нагі тіла; в Дружбі – нагі особистості.

Чотири Любові
#thefourloves
#lewisdaily
""Маленькое счастье" — так один человек это называл. Он рассказал мне, как пережил трудные и тяжелые времена. Иногда такие времена бывают в жизни. Он оказался в крошечной комнатке на окраине, убогой и бедной: кроватка и тумбочка влезли. Без окна была комнатка, кладовка даже. Лампочка под потолком. Плитка и чайник. Денег почти нет, полное одиночество и самочувствие так себе — так вот случилось. И работу он не мог найти долго. Была холодная и промозглая осень, грязь и тоска. И впору было повеситься, как советуют романтические поэты. Впрочем, они иногда так и поступают… А этот Игорь рассказал вот что; я, говорит, стал гулять подолгу по улицам. Холод страшный, грязь, сыро. А я гуляю. Иду и иду. Гуляю и гуляю. Пока не продрогну до костей, не озябну страшно, пока ноги не промочу в худых ботинках… Пока от усталости не зашатаюсь, не задрожу от холода. И тогда я возвращался домой, в свою комнатку в подвале. И она казалась мне такой уютной и теплой. И я ставил чайник на плитку. И пил горячий чай с сахаром — я специально приберегал на вечер чай и сахар. А потом варил картофельный супчик и ел его, горячий, с хлебом. И ложился с хорошей книжкой на кровать, укрывшись одеялом. Мне было тепло, сытно, уютно и безопасно. И я засыпал уставшим и согревшимся — не было у меня сил ни о чем думать, тревожиться, переживать. Я сам себе делал маленькое счастье. И так выжил, пережил тяжелые времена — со своим маленьким теплом, уютом и счастьем. Потому что это счастье — после холодной и темной улицы прийти домой, в тепло. Иметь дом — это маленькое счастье. Пить сладкий горячий чай с хлебом — маленькое счастье. И читать перед сном хорошую книжку в своей постели — это маленькое счастье. И это каждый может себе позволить и устроить, даже если все остальное пока так себе. Надо ценить то, что есть. И научиться радоваться этому. И искать выход, конечно. Или просто — переживать трудные времена."

Анна Кирьянова.
https://spzh.news/ru/news/83624-mne-plevaty-glava-fanara-ob-isklyuchenii-jego-imeni-iz-diptihov-rpc

Такое ощущение, что патриарх Константинопольский скоро начнёт ругаться матом. Это следующий шаг. Особенно когда он будет слышать об РПЦ или УПЦ.

Как-то даже неприятно за него самого из-за такой манеры выражения. Ну что ж, от избытка сердца глаголют уста.
Умеренно грубо, близко к хамству

Кстати, уточнил у знакомых русскоязычных греков, которые одинаково хорошо владеют обеими языками, можно ли перевести эти слова Патриарха Варфоломея «σκασίλα μου» как «Мне плевать». Оказывается, так и есть. Это «умеренно грубо, близко к хамству».

Кстати, в пользу такого понимания этих слов свидетельствует ещё и факт смеха аудитории. На видео это слышно.

Если бы патриарх Варфоломей сказал: «подумаешь, какое горе» (сарказм) или «мне то что за дело», вряд ли была бы такая реакция. А вот жаргонные слова в устах Патриарха звучат особенно непривычно и остро, а для мирских людей поэтому и смешно.
Десакрализация Церкви

Проблема в том, что ереси, расколы, споры и конфликты вокруг Церкви и недостойное поведение клириков - все это десакрализирует Церковь в глазах внешних людей. По причине этого «путь истины будет в поношении».

Полная цитата из 2 Послания апостола Петра «Были и лжепророки в народе, как и у вас будут лжеучители, которые введут пагубные ереси и, отвергаясь искупившего их Господа, навлекут сами на себя скорую погибель. И многие последуют их разврату, и через них путь истины будет в поношении» (2 Петра, 2:2).

Иными словами, те люди, которые несмотря на эти все проблемы, захотят жить полноценной христианской жизнью, идти путём истины, они будут подвергаться поношениям. Сам способ их жизни будет подвергаться поношению от внешних. И мало кто захочет идти этим путём. Так написано.

Но всё-равно идти этим путём надо, несмотря ни на что. И жить в Церкви и с Церковью. А Бог будет прилагать спасаемых к Церкви. (ср. Деян.2:47).
Доброй Литургии

Кстати, у греков есть красивое пожелание, которое они могут сказать человеку, идущему на службу:
«Доброй Вам Литургии!»

Так что, доброй всем вам Литургии и молитвы, несмотря ни на что!
8 нових храмів в УПЦ освятили лише за минулий тиждень. Приємна новина. І це при тому, що є проблеми в реєстрації нових парафій. Передбачаю, що після відміни закону про перейменування УПЦ, буде хвиля реєстрації нових парафій УПЦ.
Ці парафії подібні до квітки, яка проростає через асфальт.
За минулий тиждень в УПЦ освячено вісім нових храмів.

31 жовтня 2021 року у Сумській єпархії освячено храм на честь прп. Лаврентія Чернігівського в селі Косівщина, 30 жовтня в Хустській єпархії освячено престол в храмі на честь всіх Святих в селі Кричево, у Волинській єпархії — новий храм на честь ікони Божої Матері «Несподівана радість», побудований замість захопленого в селі Угринів, у Ніжинській — Свято-Троїцький храм в с. Махнівка, 28 жовтня в Кам’янській єпархії освятили храм-каплицю на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії при хоспісі в м. Кам’янське.
Раніше повідомлялося, що 28 жовтня було освячено храм у Вінницькій єпархії – у с. Стрижавка, зведений замість захопленого «ПЦУ», 26 жовтня освятили престол Благовіщенського храму Луцька, 25 жовтня чин Великого освячення храму звершили в Архангело-Михайлівському жіночому монастирі Одеси.
АНОНС. У середу, 3 листопада, о 12.30 у прес-центрі інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна" розпочнеться відкритий діалог отця Миколи Данилевича та публіциста Костянтина Матвієнка про суспільно-релігійну ситуацію в Україні (вул. Рейтарська, 8/5а). Трансляція буде доступна на Youtube-каналі агентства "Інтерфакс-Україна". https://ua.interfax.com.ua/news/press-announcement/776763.html?fbclid=IwAR0ZYzfZ7DXeU7puRmCmLg1LT0SFO7p18N4aYS4oenVimvFJ63yI0m5L3q8
Знаю цього священика особисто. В один час навчалися в семінарії. Прошу допомогти!
Нужна помощь семье клирика Тернопольской епархии, чей дом сгорел в пожаре
https://spzh.news/ru/news/83679-nuzhna-pomoshhy-semyje-klirika-ternopolyskoj-jeparkhii-chej-dom-sgorel-v-pozhare