"Мантикора" Робертсон Девіс #books

Другий роман так званої "Депфордської трилогії". Відгук на перший тут - і я маю одразу виправити свою помилку: другий роман не про другого з трьох хлопців, яких колись пов'язав Випадок, а про його сина.

Воно насправді і логічно, бо про самого "Боя" Стонтона нам вже достатньо розповів його давній друг Данстан Рамзі в "П'ятій фігурі" - надто їх життя були пов'язані.

Єдине, що візьму на себе сміливість заявити, що Девіс сильно злукавив про незалежність "депфордських" романів - читати "Мантикору" першою мабуть можна, але знання про Данстана Рамзі і його специфічну вдачу, про характер і вчинки "Боя" Стонтона, про те, хто така, зрештою, Лізл, - впливає на враження дуже сильно. Тож радив би не експерементувати, а читати трилогію послідовно.

Але я відволікся. Тож маємо такого собі Девіда Стонтона - успішного адвоката, алкоголіка, мецената і глибоко травмовану батьком людину. Після психічного нападу він вирушає до Цюриха, щоб там здатися психоаналітикам-юнгіанцям (якщо вже йти до мозкоправів, то до кращих - думає собі Девід).

Власне, з бесід із докторкою Йоганною фон Галлер і складається левова частка романа. Дуже несподівано було отримати такий трюк двічі майже поспіль - привіт, "Стелла Маріс". Добре, що тут пан Девіс не намагається змусити мозок читача вибухнути, навпаки - разом із Девідом ми потроху наводимо лад в голові. Звісно ж не без участі докторки Галлер - якщо Данстан Рамзі був достатньо впертий і цілеспрямований, щоб сповідуватись паперу, то Девід без допомоги таке не здужав би.

І знов ми починаємо з самого початку, з дитинства... щоб дізнатись, що на відміну від Данстона, Девіда кризи двадцятого століття якось оминали. Він марнів в тіні свого батька (а ми знаємо достатньо про те, що то був за один)... але дивом примудрився зберегти несподівану людяність і шанс на свою власну долю.

Або навіть Долю (з великої літери). Звісно ж, знайшлося в цій історії місце і його величності Випадку, тут і сумнівів не було.

І все ще - це просто чудова проза. Чекаю на третій роман.

Звичка підводити ітоги року на місці.

Цього разу в кожній номінації один переможець і один максимум два (теж важливих) special mention, тож буде трохи спаму.
Я буквально по парі слів про кожен зі згаданих творів.

#ітогироку #movies #music #games #books

Фільм року

"Ти - космос"

Дожити до часів, коли виходить український фантастичний фільм, який чудовий без жодних знижок на те, що він наш - це вже несподівана вдача в поточних обставинах.
На даний момент я бачив кіно вже двічи і, завдяки дружині, в мене є навіть фізичне видання на блюрей - тож записуйте мене просто в фанати.
А що робити, якщо кіно круте і безумовно варте уваги.
Ну і Андрюха-з-Хмельницького - персонаж, який в серденьку назавжди. Дуже легко йому співчувати.

https://youtu.be/xRc7oWuDjR4?si=pPvX5d4jB-wR0YtD

Special mention 1

"Sinners"

Блюз, вампіри і трошки магії. Що ще треба?

https://youtu.be/7joulECTx_U?si=9zT3VLzrzWyEeVtM

Special mention 2

"2000 метрів до Андріївки"

Документалка, на яку я не зміг змусити себе сходити в кино (квиток купив, звісно).
Подивився вже потім в цифрі, за кілька підходів.
Пан Чернов вміє зробити боляче.

https://youtu.be/xRSPxuptLd8?si=7D57YpkiMhlytQRj

Серіал року

"Adolescence"

Теж боляче і теж дуже релейтед.
А ще - бездоганно знято з технічної точки зору.
Дуже вразило.

https://youtu.be/Wk5OxqtpBR4?si=iRoXz75MW-VxG_l7

Special mention 1

"Pluribus"

Великий і жахливий Вінс Гілліган з ноги заходить в новий для себе жанр.
Цікаво написано, чудово знято, гарно зіграно.
Кількість людей, які взялися хейтити головну героїню, порушила б мою віру в людство, якби в мене ще лишалася та віра.

https://youtu.be/a6lzvWby9UE?si=tYU80kTvEKoKXvhH

Special mention 2

"Andor" season 2

Скажу просто - якби це не було продовження, а оригінальне шоу - був би мій однозначний вибір на серіал року.
Кращі Зоряні Війни з часів оригінальної трилогії.
Свято фаната, яке не скоро повториться.

https://youtu.be/AE4wxt70aUM?si=aUe_0_TpFq0ibXja

Гра року

Ще один непоганий рік для геймінгу: кілька довгоочікуваних сіквелів (Silksong, ясна справа, але й Ghost of Yotei чудово вийшов), купа інді хітів (Ball-x-Pit один чого вартий, а ще та Shinobi, 9 kings, As We Descend, Absolum і т.д., і т.п.), чимало гарних ААА (та АА), було з чого обирати...

"Expedition 33"

Дуже банальний вибір, ну а шо?
Історія, музика, артдірекшен - все запало в душу настільки, що навіть не дуже улюблений jRPG геймлей не зіпсував враження

https://youtu.be/wWGIakhqr5g?si=qpUPuXBcMd2Px6Bg

Special mention 1

"Split Fiction"

Не дало такого вау-ефекту як "It takes two", але все одно - чудова коопна пригода на кілька вечорів.

https://youtu.be/vRDXNJJ5Y3c?si=4G-DF8AtGMK66lKp

Special mention 2

"Arc Raiders"

Грав дуже мало (але планую це виправити), але феноменом навколо гри - буквально заворожений.
Ну і зроблено все дуже якісно.

https://youtu.be/U0jK145mxec?si=px0v8QIGtOw4Cpfc

Книга року.

Цього року читав прям _нормально_, майже задоволений собою.

https://www.goodreads.com/user/year_in_books/2025/174667041

Здебільшого хороші книжки, хоче декілька було і поганих (не хочу про них зараз).

Майже на кожну спромігся написати відгук тут в канал (на дві не встиг, але напишу в січні) - планую з цією звичкою продовжувати.

Обрати те, що сподобалося найбільше було непросто, але якось ось так.

"Затруєна чаша" Роберт Джексон Беннетт

https://www.goodreads.com/book/show/238735953

Відгук тут

Чудовий мікс жанрів, приємні персонажи, інтригуючий сюжет, несіть сіквел.

Special mention 1

"Гра в перевдягання" Артем Чех

https://www.goodreads.com/book/show/237609067

Відгук тут

Не маю, що до нього додати.

Special mention 2

"Агла. Алеф" Радек Рак

https://www.goodreads.com/book/show/60805066-alef

Відгук тут

Мав кілька варіантів, яку книгу обрати для цієї згадки (тут і новий роман пана Павлюка, і останній роман пана Флінна, і купа гарного фентезі), але вирішив обрату ту, про яку говорять найменше.
А це, буквально, злочин. Читайте Рака, вам треба.

Музика року.

Murder By Death "Egg & Dart"

Ніякої інтриги: улюблена група, новий хороший альбом.

https://youtu.be/zXxyTaxJAm0?si=b0cTdmafGk5M625f

https://open.spotify.com/album/30XPPmWaWPZA0KN4c8QZcT?si=iZNmgw44RBKRiGtqKfKK_g

Special mention 1

Rome "Civitas Solis"

Можу сказати, що слухав пана Джерома Ройтера ще до того як це стало мейнстрімом в наших широтах.
І не планую спинятися.

https://youtu.be/RoSoBh4BKOM?si=DlpXmyDSDYSobxQD

https://open.spotify.com/album/2hVBpcEgUwXnjmUxqumZCg?si=ooNprN7PR8udb7VmeuySGA

Special mention 2

Dropkick Murphys "For the people"

Ще одна улюблена група з новим альбомом, в якому є чудова пісня про дідів. ШТОШ.

https://youtu.be/9Jrm0bc8MbU?si=dcHm5KrbnhWEQn19

https://open.spotify.com/album/7dGBAOMg6ktyYuA9wlX8lM?si=L2qTS5M9QBuRIem8ooy5-g

Традиційний бонус трек: напій року

Hathor Cappuccino Milk Stout від REBREW.

Такі справи.
Всі ми знаємо, чого бажаємо в наступному році.
Тож будемо сподіватися.

#ітогироку #movies #music #games #books

"Aurora Borealis" Максим Гах #books

Книга, об яку зламалися певні книжкові блогерки про яку дуже важко розповісти коротко - надто незвична. Але я спробую

В товстенному (800 сторінок) романі дві сюжетних лінії, розділи з яких чередуються. Спочатку зв'язок між ними неочевидний, але хвилюватися не варто - уважний читач почне його розуміти раніше за персонажів.

Перша - антична, трошки простіша - такий собі прямолінейний квест - молодий грек шукає батька, а знаходить дещо незвичне і небезпечне. Окремою фішкою цієї лінії є досить специфічні зноски - вони трохи бентежать спочатку, але в кінці нам розкажуть до чого вони.

Друга - умовно-майбутньо-кіберпанківська - але з одним величезним нюансом: в реальності книги Римська Імперія не розвалилася, а до тягнула до цієї самої кіберпанківської епохи. Ну майже дотягнула - зовсім недавно, в результаті жорстокої громадянської війни, стала республікою (ехо цієї війни досить гучно відлунює протягом всього сюжету). Шукати відмінності між світом Аврори Бореаліс і нашим - окреме задоволення, бо дещо схоже дуже сильно (аж до співпадіння назв торгових марок), а дещо - відрізняється суттєво (скажемо в "римлян" майбутнього є голограми і летаючі машини, але нема мобільних телефонів). Тут антиквару Віктору Корнелію Ерфе замовляють пошук відомостей про власника певного амулета, але робота виявляється... цікавішою, ніж здається на перший погляд.

Цитати з античних класиків в обох лініях - без лапок.

Як не важко здогадатися хоча б і з довжини абзаців, друга лінія зачепила мене більше - неодноразово ловив себе на думці, що із задоволенням почитав ще щось в тому сеттінгу - та хоча б і про громадянську війну. Але і питань до другої лінії більше: певна кількість сюжетів підвисає в повітрі незавершеними, кілька персонажів проходять нізвідки в нікуди, і незрозуміло, навіщо потрібні - антична частина собі такого не дозволяє.

Але всі оці історії в деяких відгуках, що "краще було розбити роман на два незалежні" - абсолютна дич. Чудова самобутня книга вийшла в пана Гаха, і можу сказати абсолютно відверто - враження від неї мені жодні недоліки не зіпсували. За автором слідкуватиму, нові книжки купуватиму одразу (власне, збірку оповідань вже купив).