"Всі системи: небезпека", "Штучний стан", "Нестандартний протокол", "Стратегія відходу" Марта Веллс #books

В похмурому майбутньому 40 тисячоліття заселена людьми частина космосу остаточно скотилася в корпоративне пекло.
Корпорації керують (майже) всім, слідкують за співробітниками навіть в сортирі, підуть на все заради прибутку.
Для охорони своїх співробітників (чи напада на чужих, тут як піде) використовують таких собі вартмехів - кіборгів, що мають одночасно переваги і роботів, і - завдяки органічному мозку - людей.

І от один з таких вартмехів внаслідок [redacted] епізода спромігся хакнути сам себе і отримати більше свободи ніж колись мав би мати.
Осознав себе як особистість і зрозумів, що спілкуватися з людьми йому не дуже подобається, а більш за все хочеться дивитися ніскенчені серіали - дуже релейтед, нуль питань.
Але робота/місія нікуди не поділась, навіть навпаки - там якраз щось незрозуміле як завєртє...

Основна заслуга Марти Веллс, на мій погляд, в тому, що вона дуже талановито перетворює слабкі місця своїх повістей (яких наразі 7 + пара оповідань, українською перекладено 4) в їх фічі.
Трошки інфантильний протагоніст (а оповідь йде від першої особи)? Ну а що ви чекали від кіборга, який щойно осознав себе і в усіх питаннях не пов'язаних з професійною, так би мовити, діяльністю перебуває на рівні дитини.
Цей же відсторонений погляд героя на людські проблеми дозволяє авторці підіймати зовсім непрості питання людської етіки і т.д, вдало переміжаючи їх зі сміхуйочками.

Обраний формат повістей не лишає місця для надмірної кількості води - події розгортаються швидко, кожна повість має свою сюжетну арку, без кліфхангерів, але трохи і вкладає в глобальний сюжет (не певен, шо він взагалі був задуманий на початку роботи над циклом)

Тож в ітозі маємо досить лайтову фантастику, що дуже швидко читається і лишає по собі приємний післясмак. Я точно читатиму далі.
(А ще вже за кілька тижнів почне виходити екранізація від Еппл яка, щоправда, схоже буде мати упор на комедійну складову цикла. Але це не точно)

"The Mask of Fear" Alexander Freed #books #starwars

Одразу зізнаюся: я, м'яко кажучи, максимально невисокої думки про книжки по "Зоряним війнам", як явище.
На мій смак (і досвід прочитання кількох десятків цих книжок - час, який мені ніхто не поверне, нажаль) хороші там можна перерахувати на пальцях (і майже всі вони будуть від ще тіснішого кола авторів).

Але я, при цьому, дуже люблю "Зоряні війни" як всесвіт, тож періодично роблю нову спробу погризти цей кактус з примарною надією відшукати прихований скарб.

Не буду тягнути інтригу - "Маска страху" з хороших книжок. Не настільки прям хороших-хороших, щоб її був сенс читати комусь, кому байдужі "Зоряні війни", але достатньо хороших, щоб умовний фанат аж ніяк не пожалкував про витрачений час.

Особливо, ящо цей умовний фанат любить умовно-серйозну сторону ЗВ в стилі Андора та імперський період історії сеттінгу (в цьому романі - це самий початок становлення Імперії, Палпатін лічені тижні тому оголосив себе імператором, джедаїв - зрадниками і т.д.)

"Маска страху" - роман про одержимість.
Кожен з кількох його протагоністів буквально одержимий якоюсь ідеєю.

Мон Мотма - одержима спробою обмежити владу Палпатіна шляхом демократичного голосування в сенаті. Читачу очевидні всі грандіозні перспективи цього рішення, але сенаторка поки ще не зрозуміла, що трапилося і пушить свій законопроект не рахуючись із втратами. Я майже заподозрив тут тонку алюзію на сучасні справи в отих їхніх США, але навіть хронологія погано матчиться, тож буду вважати, що життя знов імітує мистецтво, а американчикам тіки предстоїть find out деякі речі.

Бейл Органа - одержимий пошуком доказів невиновності Джедаїв у зраді. Так ніби це щось має змінити.

Соджен Вак-Наліс - кіборг-коммандо конфедерації - одержимий помстою за остаточно програну війну і сумніви має виключно щодо того з кого почати - своїх зрадників чи республіканських функционерів.

Со Геррера - несподівано на фоні всіх інших виглядає майже поміркованим, отакий плот твіст.

А Імперія... Імперія не прийшла представлена безликими "представниками адміністрації", клонами, поліцією та іншими гвинтиками в машині, що нічого не вирішують, але є силою майже стихійною.

І все це закручується в цілком якісний політичний триллер.
Він - неспішний, екшен епізоди (яких чимало, це ж ЗВ все-таки) переміжаються розлогими рефлексіями персонажів;
- напружений, попре те, що з очевидних причин ми впевнені в абсолютній безпеці певних персонажів - класичне прокляття подібних творів, яке пан Фрід подолав з честю.
- похмурий - з нотками антиутопії, так би мовити.

Якщо любите таке (і ЗВ) - моя рекомендація.

P.S. Роман заявлений першою частиною умовної трилогії "Reign of Empire", але є абсолютно самостійним і закінченим, а 2-3 романи пишуть інші автори.
P.P.S "Mask of Fear" - очевидна відсилка до фрази з маніфеста Неміка в "Андорі" - "...Oppression is the mask of fear..."

"Зоряні Війни Висока Республіка: Меч" Чарльз Соул, Марко Кастіелло, Джетро Моралес #books #comics #starwars

Відносно свіжому періоду High Republic в хронології Зоряних Війн я абсолютно щиро зичу всього кращего - бо це гідна схвалення спроба створити у франшизі щось нове, що не спирається на десятиліття старого контенту (і не змушене оминати десятиліття накопившихся копролітів). Але виходить покищо дуже так собі. Принаймні в книгах і, простихоспади, серіалі.

На цьому сумному тлі історія про те як молодий, але вже прославлений джедай-фехтувальник Портер Енгл (чомусь схожий на молодого Хеллбоя, але це ж очевидний плюс) та його названа сестра вирушають на далеку планету зупиняти громадянський конфлікт, виглядає цілком пристойно. Навіть добре.

Але об'єктивно вона дуже проста і не сильно оригінально, тож пропустивши цей комікс ви втратите не дуже багато.
Хіба, що ви фанат.

(Вукіпедія люб'язно підказала мені, що в цього Портера Енгла було довге і насичене подіями життя, тож якщо комусь зайде, то буде чим додатково обмазатись)

"Зоряні Війни: Сходження Кайло Рена" Чарльз Соул, Уілл Слайні
(також відомий як "Комікс про діснеївську принцесу")

Щодо т.з. "сіквельної трилогії" Зоряних Війн - з усіх сил намагаюся робити вигляд, що її ніколи не існувало і забути як страшний сон.

Тож цей комікс куплений виключно як інвестиція в подальше видання ЗВ контенту українською.

Але, раз купив, то вже і прочитав, що робити.

Історія о чотирьох випусках мала б розповісти нам, як саме Бен Соло докотився до того жалюгідного життя, яке ми могли бачити в неіснуючій трилогії (в краще б - ні).
Але, по факту, історія тут починається десь через хвилину після того як Бенчіка невдало намагався вбити його вчитель і закінчується тим як він прибивається до тих самих Лицарів Рен (що це за банда волоцюг вам толком так і не скажуть) дорогою намагаючись видушити з себе Поганий Вчинок.

Місцями непогано намальовано, але сюжет анекдотичний в поганому сенсі. Ну, типу ніяких очікувань в мене і не було.

P.S. Цей тиждень зоряних війн аж ніяк не був запланований заздалегідь, чисте співпадіння. Далі рушаю читати нормальні книжки вже. Плюc про комікси я не дуже розумію як розповідати, прошу зрозуміти і пробачити, оце все.

Clair Obscur: Expedition 33 #games

Ця мразь відеогра винна в тому, що я два тижні майже не читав книжок і я хочу зробити її вона вже і так відома на весь інтернет, тож це просто формальне визнання моєї любові.
Приємний геймплей, чудовий артдірекшен, неймовірна музика, що оселилася в моєму постійному плейлісті та - головне - прекрасна історія, цілком гідна романа, що легко став би культовим.

В той же час - чарівна помилка вижившого історія про те, як маленька вмотивована команда робила проект мрії і зробила несподіваний хіт. Щиро радий за Sandfall Interactive.

І абсолютно щиро раджу Експедицію всім, хто грає в відеоігри.
А далі вже знов про книжки...

https://youtu.be/LpNVf8sczqU?si=61hZqzkU9UBkT-vJ

"Чорноязикий злодій" Крістофер Б'юлман #books

Сталося так, що в Людосвіті щойно відгриміли руйнівні війни з гоблінами. Руйнівні настільки, що коштували людям 9 з 10 дорослих чоловіків, безліч жінок і всіх коней (бо гобліни виявились не чуждими біологічній зброї*)

Скінчилися ці війни виключно тому, що в жодної із сторін - дуже умовно об'єднаних королевств людей та орди гоблінів - не було вже сил продовжувати. І є обгрунтована підозра, що щойно одна із сторін оклигає достатньо, щоб відчути в собі трохи сил - все почнеться заново. Але це згодом, а покищо королевства підіймаються з руїн, а люди радіють, що живі.

На тлі цього сумного пейзажу молодий та амбітний крадій Кінч На Шаннак вирушає у мандрівку, яка мала б допомогти йому розрахуватися із втіленням людської організованої злочинності - Гільдією Тих-Хто-Бере (розрахуватися не за щось, а за здобуту освіту, між іншим). Але, як водиться, одна випадкова зустріч докорінно змінює плани і мотиви нашого героя. І все стає сильно складнішим.

Якщо коротко, то "Чорноязикий злодій" - чудове плутовське фентезі/роад муві (роад бук?). З небанальним світом, живими персонажами (Пані Мертві Ноги, вам окремий уклін) та логічним сюжетом.
Якщо читаєте таке - нема жодних причин пропускати.

З мінусів - хіба що трошки перебор для мене з жопно-сортирними жартами та перепади темпу розповіді в різних частинах книги.

P.S. Не буду приховувати, що книгу я купив (та й взагалі про Б'юлмана почув) в першу чергу завдяки його постам на підтримку України в соцмережах.
Але роман виявився чудовим, тож тепер я чекаю на сіквел (який навіть не анонсований англійською, нажаль) та на українське видання пріквелу (яке, сподіваюся, буде).

"Щось лихе насуває" Рей Бредбері #books

Чергове перечитування.

Завжди важко щось сказати про визнану класику - всі кому це могло бути цікаво давно вже прочитали книгу і мають власну думку.

Тож я зупинюся лише на одному моменті, що чомусь спав мені на думку тіки зараз: загальновизнано, що повість вплинула на багатьох авторів хоррорів від Кінга з Баркером до Геймана зі Штайном, але по суті "Щось лихе..." - антипод класичної хорорної схеми.

Обидва героя-підлітка живуть не ідеальним життям, але обидва ж мають прихисток вдома (замість неминучого тлєна в творах того ж Кінга хехе), можуть довірити свої проблеми принаймні комусь з оточуючих дорослих (власне батько одного з них грає рішучу роль у розв'язці), а для перемоги над злом достатньо рішучості і трошки везіння.

Тож не хоррор, а скоріше казка, хоч і похмура.

І це чудово, обов'язково буду перечитувати ще.
Та й загалом "Грінтаунський" цикл непогано було б системно (пере)читати, бо з добрий десяток оповідань з нього я, здається, взагалі не читав.

"Довга хода" Стівен Кінг #books

Трейлер майбутньої екранизації нагадав, що цей "Бакменівський" роман Кінга я і не читав.

Одразу виправився і маю сказати, що цей "дідусь всіх підліткових антиутопій" все ще на голову вищий подавляючої більшості "внучат".

Кінг вдало обійшов логічні провали та протиріччя подібних сетінгів давши читачу досить неповну картину світу, причому виключно через точку зору персонажів.

Тому як саме США докотилися до такого життя і чому найпопулярніший вид спорта - це відправити 100 юнаків йти пішки в нікуди, доки не залишиться тільки один ми толком не дізнаємось.
Знаємо тільки, що була якась Зміна (з великої літери).

Але, знову ж зі слів молодих учасників ходи, можемо бути впевненими, що справи не дуже: "за моїм батьком прийшли з Загонів (теж з великої літери) і більше я його не бачив ніколи", "давно, ще до Зміни існували благодійні фонди, робили всяку хорошу фігню" і т.д.

Жодної надії, жодної революції - принаймні в героїв роману.

Тільки кілька діб дороги, втома і майже гарантована смерть.
Сотня учасників, їх розмови, їх думки.

Нічого зайвого в тексті, напружений від першої до останьої сторінки, чудовий роман.
Мої рекомендації.

"Плющ" Саща Буль #books

Постапокаліптичний вестерн, дія якого відбувається у світі, схожому на наш, але такому де пандемія 2019 року не зійшла по троху на нівець, а ставала дедалі гіршою, суспільство руйнувалося, а т.з. перший світ вирішив, що безпечніще обнести певну країну стіною і просто спостерігати, що ж там відбуватиметься (і тут світи болісно схожі між собою, хехе).

Відбулося це вже чимало років тому, але люди за стіною вперто відмовилися вмирати, побудували якусь пародію на старе суспільство і живуть собі, повторюючи старі помилки і роблячи нові.

І от одного дня молодий парубок Йона супроводжує свого старого наставника (і названого батька) на ярмарок - продавати коней... Ну а далі ви вже в книзі прочитаєте.

Можна сказати, що Саша Буль абсолютно не приховує джерело натхнення своєї книги - в романі буквально епіграф з Кормака Маккарті.
Щож, і приклад для наслідування гідний, і спроба вдала, на мій смак. Тож це плюс.

Іншою книгою, яку я неминуче згадував читаючи "Плющ" (хоча об'єктивно написана вона пізніше) була "Пісня відкритого шляху" Артема Чеха (і так, це теж комплімент)
Єдине, що ніби Йона з "Плюща" та Гнат з "Пісні" ніби рухаються в своїх подорожах в протилежні стороні, на зустріч один одному - і розминаються десь на півшляху.

З умовних мінусів роману - хіба що враження, що десь на середині пан Буль передумав писати один роман і почав геть інший. Обидва хороші, але стикуються між собою дуже умовно.

А от наявність в тексті qr-кодів на супроводжуючі пісні (у виконанні автора, який не тільки письменник, але й музикант) - дуже приємний і атмосферний бонус.

"Плющ. За стіною. Випуск 1" Саша Буль, Андрій Дяків

Що ж стосується комікса-компаньйона - то тут рано щось казати, бо перший випуск містить лише саму зав'язку історії.
Історії багатообіцяючої, але такої, що в наших реаліях може і не мати продовження.
Але якщо матиме - то я в ділі, початок сподобався.

P.S. Все ще жертвую відеоіграм час, який міг би витратити не книжки, але кидати читання неможливо не планую, тож лишайтеся з нами