Музика року

Цього року слухав старого набагато більше ніж нового.
(спонсор - спотіфай який якось зламал алгоритми так, що половину Discover Weekly доводиться приховувати не слухаючи)
Але кілька нових альбомів дуже хочеться згадати. Зокрема оці:

Cruachan "The Living and the Dead"

Легенди фолк-міталу вчергове доводять, що вони все ще огогого.
Насправді, не думаю, що вам потрібні якись додаткові коментарі, якщо ви цікавитесь жанром.
(А якщо ні, то "The Living and the Dead" - непоганий спосіб почати знайомство)

https://youtu.be/pW8uG7CeciQ?si=pVe89Bdh0WV8ts6A

https://open.spotify.com/album/4W5j6t64ca4oKkku2VnQSe?si=W5_fJ5KeRFSotvNhbArIkw

Old Gods of Asgard "Rebirth"

Моє знайомство з Poets of the Fall (а як ми всі знаємо, за псевдонімом Old Gods of Asgard скриваються саме вони) цілком передбачувано почалося
з ігр від Remedy (трошки вище я вже зізнавався, що це одна з улюблених мною студій).

Група більш ніж гідна того, щоб любити її незалежно від відеоігр, чимало пісень живе в моємо постійному плейлисті, але альбому зі старих та нових пісень,
написаних для Remedy просто гарантомано місце в моєму серденьку.

https://youtu.be/5KUzrHadGAE?si=1mf0jxNuAPjyPHGa

https://open.spotify.com/album/0LZhC50aIf7O233yj7IH4Z?si=K7T749mUQtG1rYOPp_4ShA

Традиційний бонус трек: напій року.
Мінеральна вода "Моршинська" ;)

Такі справи. Най прийдешній рок буде кращим.

42
Все ще тут
Кидайте гроші на ЗСУ

Все ще не готовий відмовлятися від звички підводити ітоги року.
(і необережно планую трохи оживити канал, див. нижче)

Цього разу в кожній номінації один переможець і один (теж важливий) special mention

#итогигода #movies #music #games #books

Фільм року
Цього разу обрати було не дуже складно.
Хорошого кино було чимало, але такого, щоб прям запало в душу - одиниці

"Furiosa: A Mad Max Saga"

Беззастережний мій фаворит.
George Miller примудрився зняти кіно, яке б з одного боку не повторювало легендарну "Дорогу ярості" (досі соромно, що в 2015 я назвав фільмом року не її, а був надто радий хоч якомусь поверненюю "Star Wars", на щастя цього ніхто не пам'ятає), а з іншого - довало б такий самий досконалий екшен і історію, що без зайвих слів б'є прямо в серденька.

Те, що кіно вийшло так собі успішним - просто чергове підтвердження того, що ми все далі від Бога.

https://youtu.be/FVswuip0-co?si=G3IKRjmNGfVrppsE

(special mention) "Alien: Romulus"

Цей фільм неможливо оминути уваги - краще, що траплялося із франшизою аж з 1986 року, після числених так-собі вдалих спроб, я прям не сподівався дожити до такого.

Феде Альварез довів, що не потрібні сотні мільйонів доларів бюджету, супервідомі зірки та тонни фансервісу, щоб зняти кіно, що сподобається як старим фанатам, так і новим глядачам.
Незалежно від "Чужих" планую слідкувати за подальшою його кар'єрою.

https://youtu.be/x0XDEhP4MQs?si=qWYcT-z9N9WMqukz

Серіал Року
З серіалами, на відміну від повного метра, було дуже складно. Рік був дуже багатий на новинки - оригінальні шоу, продовження, анімація, одна з найвдаліших екранизацій відеоігр ever, чудовий не-тільки-дитячий серіал по "Зоряним Війнам", що йде прямо зараз - обирати було складно.

Але, в сухому залишку, десь так:

"Shogun"

Дорога і неймовірно красива історична драма (знаю, що певні категорії глядачів люблять дойобуватись, що все _насправді_ було не так; кожен раз дивуюся, як ці люди в дитинстві пережили "Трьох мушкетерів" Дюма). Відома книга у якості першоджерела забезпечує закінчену і внятну історію (другий сезон буде, але перший - все одно абсолютно завершений). Чудова акторська гра і бездоганна картинка просто не дозволяють назвати кращим серіалом 2024 року щось інше.

https://youtu.be/yAN5uspO_hk?si=_wO1lHvxRbJMBbgb

(special mention) "Penguin"

Головний конкурент Сьогуна за місце в моєму сердці - очікувано крута акторска робота Коліна Фаррела і несподівано прекрасна як світанок Крістін Міліотті.
Філігранне балансування між вайбами кінокоміксів і бандюганською класикою на кштальт "Сопрано".
Воскресіння давно забутого мистецтва робити антагоністів огидними.
Просто дуже хороше шоу, подивіть обов'язково, навіть якщо принципово не любите комікси.

https://youtu.be/sfJG6IiA_s8?si=yc9CWmURsmbGLZdy

Гра року

2024 в ігровій індустрії видався не таким ураганним як попередній рік, але хорошого було чимало. Соні порадували Астроботом (одразу зізнання - я ще не встиг в нього пограти, але виходячи з усього, що бачив - певен, що буду у захваті) та Helldivers 2 (а от їх пограв конкретно і з певним сумом мушу сказати, що якби видавець любив цю гру хоч вполовину так сильно, як розробник, то вона б вийшла ще кращою). Інді розробники продовжують видавати неймовірні речі - тут і великий та ужасний Balatro (маю його на купі платформ, граю досі на мобільному), і чудові Tactical Breach Wizards (які поєднують пазлообразну тактику в стилі Into the Breach з неймовірно написаними текстами), і кривавий ретро-шутер MULLET MADJACK... і ще багато чого, легко можна було б набрати кілька десятків позицій тільки з інді. В ААА трапилось дві чудових подорожі в улюблені кіносвіти - Indiana Jones and the Great Circle та Star wars: Outlaws (так, друга гра теж хороша, хто б там що не казав). Еталонний рімейк Silent Hill 2. Навіть Call of Duty порадували кращою кампанією за кілька років.

Але мій вибір гри року, мабуть, досить передбачуваний:

"S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl"

Ніколи не був фанатом оригінального Сталкера, хоча пробував грати в нього кілька разів (перший - ще на релізі *кряхтить по пенсіонерськи*) - ніколи не подобався ганплей в ньому, тож нічого особливого не чекав і від сіквела. Тим паче - на фоні усіх переносів та ускладнень на фоні повномасштабного вторгнення руських. Передзамовив на фоні великих утечок і абсолютно мразотних нападок "фанатів" з однієї там країни - суто підтримати. Потім передзамовив молодшій дитині - щоб можна було грати одночасно. А потім і пограв... і гра вийшла набагато кращою за всі мої сподівання. Атмосфера, картинка, відхід від настопиздівшої вже формули дефолтних опенворлд ігр, навіть до ганплею тут не можу придратися. Абсолютно певен, що ця гра з нами на багато років.

https://youtu.be/1dHmayETd4c?si=0OQ872fOXjG7U3AN

(special mention) "Witchfire"

Формально кажучи, вихід цієї гри в ранній доступ відбувся ще минулого року в Epic Store, а повний реліз - відбудеться тільки в кінці наступного, проте цієї осені я залишив в ній кількадесят годин, неминуче повернуся ще і щиро вважаю, що чуло про гру набагато менше людей, ніж вона варто.

Ідеальна стрільба, стильна графіка і абсолютно аддиктивна ігрова формула, що поєднує елементи екстракшен-шутерів (гра сінглова при цьому), соулз-лайків та ще пари-трійки жанрів.

І любов розробників - теж важливий інгрідієнт, не недооцінюйте його.
Тож істино кажу вам - пограйте. Ну чи хоч в вішліст додайте.

https://youtu.be/Ts1ZZkx2d1s?si=ECOBiQt7rdIlM39o

Книга року

Цього року з великим щастям та полегшенням вкотився назад в читання художніх книжок на рівні, що навіть перевищує пару доповномасштабних років.
Прочитав ажно 53 книжкі (деякі - перечитував, пара були дуже короткі і ще пара - комікси, але то таке) - здебільшого хороші.
Подивитись які можна тут https://www.goodreads.com/user/year_in_books/2024/174667041
Або ось так - https://www.goodreads.com/review/list/174667041?shelf=2024
(та й взагалі, хто користується гудрідзом - додавайтесь в друзі, оце все)
Планую (хаха) в 2025 продовжувати в тому ж дусі. І навіть, якщо все буде добре, коротко відписувати про прочитане тут, тож канал трошки оживе.
Сподіваюся.

Тож до ітогів:

"Хто ти такий?" Артем Чех

Дуже дивне відчуття, коли хтось інший раптом взяв і написав книжку про _твоє_ дитинство.
Так, пан Чех очевидно писав про власне та й в нас з ним різниця у віці в кілька років, але це було таке максимальне попадання в ціль, що точніше вже не буде.
Відчуття, ніби ти знов тільки входиш в підлітковий вік, розбив коліно і здираєш з ранки сукровицю - ніби і боляче, але зупинитися нема ніяких сил.
Дуже раджу кожному, кому чомусь цікаво як росли діти в українських містах 1990х років.
Без зайвої чернухи та гидотної бандитської романтики, але і без лубочної безтурботності.
(екранизація 2024 року, завдяки якій я і дізнався про книгу, теж як мінімум непогана, але книга - набагато глибша)

https://www.goodreads.com/book/show/58685907

(special mention) "Таке яскраве минуле" Ґай Ґевріел Кей

З не дуже зрозумілих мені самому причин, досі романи Кея якось уникали моєї уваги.
Неприпустима помилка, яку я почав виправляти цього року.
Прочитав всі три романи, виданих українською, і читатиму далі все.
Всі три були чудові, але коли вже треба обрати щось одне, то най буде цей.
Хто незнайомий з концепцією Кея - він пише майже історичні романи... просто не з історії нашого світу. Багацько його творів об'єднані в великий метацикл і, попри абсолютну власну самостійність, дозволяють нам зазирнути в різні періоди історії одного світу, оцінити як від вчинків героїв розбігаються хвилі наслідків кріз віки, як історія стає міфом і зазнає змін крізь числені перекази... Або можна не заморочуватись на це і просто читати спогади немолодого вже чоловіка в країні, що нагадує ренесансну Італію про те, як йому довелося бути знайомим з видатними людьми свого часу і до чого це все призвело.

Дуже раджу, Кей - краще, що зі мною трапилося в жанрі фентезі за чимало років.

https://www.goodreads.com/book/show/220881043

Музика року

Цього року знов скотився в болото звички і старе-знайоме слухав сильно більше ніж щось новеньке.
Нового було чимало, як нашого (чого вартий тільки абсолютно несподіваний музичний експеримент третьої штурмової бригади) так і закордонного, але обидва альбома, які згадаю тут - від давно відомих та улюблених виконавців.

Не думаю, що варто якось додатково коментувати.

"Wild God" Nick Cave & The Bad Seeds

https://youtu.be/uAgsn7la3jg?si=UyUQpo-npL_X64Wv

https://open.spotify.com/album/0TRr4JGEPJ4eAb5QKRaunf?si=LTQJx3EbT26lqMF-f9cuWw

(special mention) “Chains & Stakes” The Dead South

https://youtu.be/zEf98SnGm-0?si=kSDR9kRQ7zHKAfTH

https://open.spotify.com/album/7y1TBs8QPwekErm9r0YZy7?si=w_75Ea1QR8OAvvnvttM3GA

Традиційний бонус трек: напій року.
Все ще мінеральна вода "Моршинська" ;)

Такі справи.
Всі ми знаємо, чого бажаємо в наступному році.
Тож будемо сподіватися.

"Крабат" Отфрід Пройслер #books
Наче ідея починати читацький рік з казки минулого разу норм спрацювала, тож пробую ще раз.
Тільки замість сто разів читаного "Гобіта" - "Крабат" (написаний у 1971 році), який до цього моменту, до мого сорому, в руки не потрапляв.

Останнім поштовхом була рекомендація шановного Володимира Кузнєцова ще у вересні:

"Крабат" - це один із найкращих творів про школу чаклунства, який ви будь-коли прочитаєте.

І такі да.

Сувора німецька казка, все як ми любимо - смерті, тлєн, страждання (та й загалом, Саксонія на рубежі XVII та XVIII століть - не саме приємне місце).
Але казка порядна при цьому, тож - любов, дружба, людяність, надія.
Аж ніяк не шкадую, що осьо разом з хлопчиком на ім'я Крабат зазирнув до Козельбрухського млину.
Моя щира рекомендація.