Як послуга раннього втручання допомагає зберегти здоров’я маленької дитини?
Рубрика #МаюПраво
Кому надається послуга раннього втручання? Як вона впроваджується в Україні? Куди звернутися, щоб її отримати?
Послуга раннього втручання є надзвичайно актуальною оскільки передбачає раннє виявлення проблем здоров’я дитини, вчасне і оперативне надання допомоги дитині та її сім’ї, що безпосередньо впливає на зниження інвалідизації дитини в майбутньому.
Послуга раннього втручання надається сім’ям, які виховують дітей віком до 4 років:
з порушеннями розвитку;
з ризиком виникнення порушень розвитку;
з інвалідністю.
Команда раннього втручання складається: з психолога, логопеда (спеціального педагога), фізичного терапевта, лікаря-педіатра, лікаря-невролога, ерготерапевта, лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фахівця із соціальної роботи / соціального працівника, координатора / реєстратора послуги раннього втручання).
В залежності від потреб дитини склад команди раннього втручання може розширюватися.
За професійною допомогою батьки можуть звернутись до центрів раннього втручання, що створені в десяти пілотних областях: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Одеській та Харківській.
Крім того, батьки можуть самостійно оцінити розвиток своєї дитини, відповівши на питання онлайн-скринінгу, який допоможе вчасно виявити в дитини порушення розвитку.
Скринінг-тест у формі анкети, яку легко заповнити в режимі онлайн, можна пройти на сайті Мінсоцполітики за посиланням: http://bit.ly/eci_xx_screening.
Для забезпечення діяльності центрів раннього втручання в усіх регіонах України Урядом у травні поточного року схвалено Концепцію створення та розвитку системи раннього втручання, а у вересні – затверджений план заходів щодо реалізації Концепції створення та розвитку системи раннього втручання в Україні на період до 2026 року.
Рубрика #МаюПраво
Кому надається послуга раннього втручання? Як вона впроваджується в Україні? Куди звернутися, щоб її отримати?
Послуга раннього втручання є надзвичайно актуальною оскільки передбачає раннє виявлення проблем здоров’я дитини, вчасне і оперативне надання допомоги дитині та її сім’ї, що безпосередньо впливає на зниження інвалідизації дитини в майбутньому.
Послуга раннього втручання надається сім’ям, які виховують дітей віком до 4 років:
з порушеннями розвитку;
з ризиком виникнення порушень розвитку;
з інвалідністю.
Команда раннього втручання складається: з психолога, логопеда (спеціального педагога), фізичного терапевта, лікаря-педіатра, лікаря-невролога, ерготерапевта, лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фахівця із соціальної роботи / соціального працівника, координатора / реєстратора послуги раннього втручання).
В залежності від потреб дитини склад команди раннього втручання може розширюватися.
За професійною допомогою батьки можуть звернутись до центрів раннього втручання, що створені в десяти пілотних областях: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Одеській та Харківській.
Крім того, батьки можуть самостійно оцінити розвиток своєї дитини, відповівши на питання онлайн-скринінгу, який допоможе вчасно виявити в дитини порушення розвитку.
Скринінг-тест у формі анкети, яку легко заповнити в режимі онлайн, можна пройти на сайті Мінсоцполітики за посиланням: http://bit.ly/eci_xx_screening.
Для забезпечення діяльності центрів раннього втручання в усіх регіонах України Урядом у травні поточного року схвалено Концепцію створення та розвитку системи раннього втручання, а у вересні – затверджений план заходів щодо реалізації Концепції створення та розвитку системи раннього втручання в Україні на період до 2026 року.
Як відпочити батькам, які доглядають за дітьми з інвалідністю?
Рубрика #МаюПраво
Батькам, які взяли на себе нелегку відповідальність виховувати дитину з інвалідністю, теж потрібно хоча б раз на рік відпочивати. Але з ким залишити дитину, яка потребує постійного догляду?
Для цього прийнято Державний стандарт соціальної послуги тимчасового відпочинку для батьків (або тих, хто їх замінює), які доглядають за дітьми з інвалідністю. Він передбачає право на 30-денний відпочинок раз на рік, який можна розбити на 10 частин.
Для того, щоб скористатися послугою перепочинку, необхідно звернутися з усною чи письмовою заявою (можна в електронному вигляді) до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) або структурного підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу територіальної громади за місцем проживання чи перебування громадянина або надавача соціальних послуг недержавного сектору.
Поки батьки відпочиватимуть, їхні діти в залежності від індивідуальних потреб й визначеного плану:
- цілодобово знаходитимуться під наглядом команди фахівців: психолога, соціального педагога, вихователя, медика, реабілітолога, інструктора з праці тощо, але не менше трьох спеціалістів;
- отримуватимуть повноцінне харчування і допомогу в самообслуговуванні чи санітарно-гігієнічний догляд;
-матимуть змогу відвідувати заклади освіти чи реабілітаційні установи;
- змістовно проводитимуть дозвілля та відпочинок, в тому числі, їздитимуть на екскурсії, святкуватимуть дні народження, зустрічатимуться з друзями і близькими.
Ця послуга може надаватися як за місцем проживання заявника, так і в спеціально пристосованому приміщенні надавача послуги (скажімо, в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями), де умови максимально пристосовані для пересування маломобільних людей.
Рубрика #МаюПраво
Батькам, які взяли на себе нелегку відповідальність виховувати дитину з інвалідністю, теж потрібно хоча б раз на рік відпочивати. Але з ким залишити дитину, яка потребує постійного догляду?
Для цього прийнято Державний стандарт соціальної послуги тимчасового відпочинку для батьків (або тих, хто їх замінює), які доглядають за дітьми з інвалідністю. Він передбачає право на 30-денний відпочинок раз на рік, який можна розбити на 10 частин.
Для того, щоб скористатися послугою перепочинку, необхідно звернутися з усною чи письмовою заявою (можна в електронному вигляді) до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) або структурного підрозділу з питань соціального захисту населення виконавчого органу територіальної громади за місцем проживання чи перебування громадянина або надавача соціальних послуг недержавного сектору.
Поки батьки відпочиватимуть, їхні діти в залежності від індивідуальних потреб й визначеного плану:
- цілодобово знаходитимуться під наглядом команди фахівців: психолога, соціального педагога, вихователя, медика, реабілітолога, інструктора з праці тощо, але не менше трьох спеціалістів;
- отримуватимуть повноцінне харчування і допомогу в самообслуговуванні чи санітарно-гігієнічний догляд;
-матимуть змогу відвідувати заклади освіти чи реабілітаційні установи;
- змістовно проводитимуть дозвілля та відпочинок, в тому числі, їздитимуть на екскурсії, святкуватимуть дні народження, зустрічатимуться з друзями і близькими.
Ця послуга може надаватися як за місцем проживання заявника, так і в спеціально пристосованому приміщенні надавача послуги (скажімо, в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями), де умови максимально пристосовані для пересування маломобільних людей.
Рубрика #МаюПраво
Кожна дитина має право на захист, і сьогодні поговоримо про таку проблему, як насильство над дитиною. Дитина може відчути прояви насильства у родині або за межами домівки. Тому, аби захистити дитину від будь-яких форм насильства, кожен громадянин повинен бути небайдужим і повинен знати, куди можна звернутися у разі виявлення такої ситуації.
Що вважається насильством над дитиною?
Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.
Це все травмує дитячу психіку і навіть може призвести до фізичного каліцтва, негативні наслідки якого можуть бути безповоротними та залишитися на все життя. Для того, щоб захистити дитину від жорстокого поводження та покарати кривдників, необхідно чітко розуміти ключові прояви насильства та алгоритм дій у випадках жорстокого поводження або домашнього насильства щодо дитини:
1. Зробити кривднику зауваження. Якщо кривдник не відреагує на зауваження, за можливості, зняти все на камеру;
2. Якщо кривдник не відреагував на зауваження - викликати поліцію та стисло описати ситуацію;
3. Підійти до дитини та спокійно запитати про її самопочуття;
4. Якщо дитина потребує медичної допомоги, викликати швидку допомогу;
5. За необхідності зателефонуйте до відповідних служб.
Якщо Ви потребуєте консультації але ще не готові звернутися до поліції з даного питання, то можете зателефонувати на номери «гарячих ліній», де Вам нададуть консультації та роз’яснення:
• 15-47 - урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства;
• 116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 - національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
• 116 111 (з мобільного); 0 800 500 225 - національна «гаряча лінія» для дітей та молоді;
• 0 800 213 103 – «гаряча лінія» системи безоплатної правової допомоги.
Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги для забезпечення захисту їхніх прав (стаття 3 Закону України "Про охорону дитинства").
Кожна дитина має право на захист, і сьогодні поговоримо про таку проблему, як насильство над дитиною. Дитина може відчути прояви насильства у родині або за межами домівки. Тому, аби захистити дитину від будь-яких форм насильства, кожен громадянин повинен бути небайдужим і повинен знати, куди можна звернутися у разі виявлення такої ситуації.
Що вважається насильством над дитиною?
Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.
Це все травмує дитячу психіку і навіть може призвести до фізичного каліцтва, негативні наслідки якого можуть бути безповоротними та залишитися на все життя. Для того, щоб захистити дитину від жорстокого поводження та покарати кривдників, необхідно чітко розуміти ключові прояви насильства та алгоритм дій у випадках жорстокого поводження або домашнього насильства щодо дитини:
1. Зробити кривднику зауваження. Якщо кривдник не відреагує на зауваження, за можливості, зняти все на камеру;
2. Якщо кривдник не відреагував на зауваження - викликати поліцію та стисло описати ситуацію;
3. Підійти до дитини та спокійно запитати про її самопочуття;
4. Якщо дитина потребує медичної допомоги, викликати швидку допомогу;
5. За необхідності зателефонуйте до відповідних служб.
Якщо Ви потребуєте консультації але ще не готові звернутися до поліції з даного питання, то можете зателефонувати на номери «гарячих ліній», де Вам нададуть консультації та роз’яснення:
• 15-47 - урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства;
• 116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 - національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
• 116 111 (з мобільного); 0 800 500 225 - національна «гаряча лінія» для дітей та молоді;
• 0 800 213 103 – «гаряча лінія» системи безоплатної правової допомоги.
Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги для забезпечення захисту їхніх прав (стаття 3 Закону України "Про охорону дитинства").
Рубрика #МаюПраво
Продовжуємо говорити про запобігання насильства над дитиною. Якщо трапилося так, що Ви стали свідком насильства, перше питання, яке виникає, - «Куди звернутися за допомогою». У разі виникнення такого випадку, команда Мінсоцполітики підготувала пам’ятку.
До кого звернутися, якщо ви стали свідком насильства над дитиною?
До органів та установ, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, належать:
• служби у справах дітей;
• уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
• органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
• органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я;
• центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
• суди;
• прокуратура;
• уповноважені органи з питань пробації.
До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать:
• центри соціальних служб;
• притулки для дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• центри соціально-психологічної допомоги;
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать:
• притулки та центри медико-соціальної реабілітації для постраждалих осіб;
• кол-центри з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
• мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
• заклади та установи, призначені виключно для постраждалих від домашнього насильства осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
«Гарячі лінії» з питань запобігання та протидії домашньому насильству (усі дзвінки безкоштовні):
15-47 - урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства;
116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 - національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
116 111 (з мобільного); 0 800 500 225 - національна «гаряча лінія» для дітей та молоді;
0 800 213 103 – «гаряча лінія» системи безоплатної правової допомоги.
Продовжуємо говорити про запобігання насильства над дитиною. Якщо трапилося так, що Ви стали свідком насильства, перше питання, яке виникає, - «Куди звернутися за допомогою». У разі виникнення такого випадку, команда Мінсоцполітики підготувала пам’ятку.
До кого звернутися, якщо ви стали свідком насильства над дитиною?
До органів та установ, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, належать:
• служби у справах дітей;
• уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
• органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
• органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я;
• центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
• суди;
• прокуратура;
• уповноважені органи з питань пробації.
До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать:
• центри соціальних служб;
• притулки для дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• центри соціально-психологічної допомоги;
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать:
• притулки та центри медико-соціальної реабілітації для постраждалих осіб;
• кол-центри з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
• мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
• заклади та установи, призначені виключно для постраждалих від домашнього насильства осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
«Гарячі лінії» з питань запобігання та протидії домашньому насильству (усі дзвінки безкоштовні):
15-47 - урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства;
116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 - національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
116 111 (з мобільного); 0 800 500 225 - національна «гаряча лінія» для дітей та молоді;
0 800 213 103 – «гаряча лінія» системи безоплатної правової допомоги.
Рубрика #МаюПраво
Друзі, сьогодні поговоримо про критерії діяльності надавачів соціальних послуг, які розроблено з метою встановлення єдиних вимог до них незалежно від форми власності та господарювання.
Надавачі соціальних послуг, діяльність яких відповідає цим критеріям, вносяться до Реєстру надавачів соціальних послуг.
Отже, які є критерії діяльності надавачів соціальних послуг?
Критерії діяльності надавачів соціальних послуг поділяються на загальні та спеціальні. Загальних критеріїв зобов’язані дотримуватися всі надавачі соціальних послуг, а спеціальних критеріїв - лише ті, що надають наступні соціальні послуги:
• цілодобове перебування/проживання,
• нічне або денне перебування у приміщенні надавача соціальних послуг, зокрема з харчуванням (догляд, підтримане проживання, притулок та інші),
• соціальні послуги, що надаються екстрено (кризово).
Наразі детально розглянемо загальні критерії діяльності надавачів соціальних послуг. Зверніть увагу, що ці критерії не поширюються на фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» без провадження підприємницької діяльності.
Загальні критерії діяльності надавачів соціальних послуг:
1. Наявність установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг, що відповідає класифікатору соціальних послуг, затвердженому Мінсоцполітики, категорії осіб, яким надаються такі послуги, що підтверджується засвідченою копією установчих та інших документів, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;
2. Надання соціальних послуг відповідно до державних стандартів соціальних послуг;
3. Відповідний фаховий рівень працівників надавача соціальних послуг (соціальних працівників, соціальних менеджерів, фахівців із соціальної роботи, соціальних педагогів, психологів та інших), які надають соціальні послуги. Фаховий рівень працівників повинен бути підтвердженим документом про освіту, свідоцтвом про підвищення кваліфікації та/або про проходження атестації відповідно до законодавства. Працівники надавача соціальних послуг повинні відповідати вимогам, визначеним у Випуску 80 «Соціальні послуги»;
4. Працівники надавача соціальних послуг повинні мати особисті медичні книжки та своєчасно проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди (Постанова від 23 травня 2001 р. № 559);
5. У штатному розписі/трудових договорах з найманими працівниками надавача соціальних послуг назви посад і професій повинні відповідати Національному класифікатору України «Класифікатор професій»
ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28 липня
2010 р. № 327, а кваліфікаційні категорії та розряди — Випуску 80;
6. Відсутність заборгованості із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що підтверджується довідкою територіальних органів ДФС;
7. Наявність у надавача соціальних послуг приміщень, які відповідають державним будівельним норм В.2.2-40:2018, що документально підтверджується фахівцем з питань технічного обстеження будівель і споруд, який має кваліфікаційний сертифікат. (Увага! У разі неможливості повністю пристосувати об’єкти надавача соціальних послуг для потреб осіб з інвалідністю забезпечується їх розумне пристосування відповідно до частини другої статті 27 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, що підтверджується інформацією засновника (власника) надавача соціальних послуг за погодженням із громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю);
8. Інформувати населення про наявні соціальні послуги та електронні сервіси через: електронні засоби комунікації та соціальні мережі, смс-інформування, друковану продукцію (буклети, ліфлети тощо) у формі, доступній для сприйняття особами з будь-якими порушеннями здоров’я;
9. Наявність публічного звіту про діяльність з надання соціальних послуг та результатів оцінки якості соціальних послуг (для надавачів соціальних послуг з досвідом роботи у сфері надання соціальних послуг понад три роки).
Друзі, сьогодні поговоримо про критерії діяльності надавачів соціальних послуг, які розроблено з метою встановлення єдиних вимог до них незалежно від форми власності та господарювання.
Надавачі соціальних послуг, діяльність яких відповідає цим критеріям, вносяться до Реєстру надавачів соціальних послуг.
Отже, які є критерії діяльності надавачів соціальних послуг?
Критерії діяльності надавачів соціальних послуг поділяються на загальні та спеціальні. Загальних критеріїв зобов’язані дотримуватися всі надавачі соціальних послуг, а спеціальних критеріїв - лише ті, що надають наступні соціальні послуги:
• цілодобове перебування/проживання,
• нічне або денне перебування у приміщенні надавача соціальних послуг, зокрема з харчуванням (догляд, підтримане проживання, притулок та інші),
• соціальні послуги, що надаються екстрено (кризово).
Наразі детально розглянемо загальні критерії діяльності надавачів соціальних послуг. Зверніть увагу, що ці критерії не поширюються на фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» без провадження підприємницької діяльності.
Загальні критерії діяльності надавачів соціальних послуг:
1. Наявність установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг, що відповідає класифікатору соціальних послуг, затвердженому Мінсоцполітики, категорії осіб, яким надаються такі послуги, що підтверджується засвідченою копією установчих та інших документів, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;
2. Надання соціальних послуг відповідно до державних стандартів соціальних послуг;
3. Відповідний фаховий рівень працівників надавача соціальних послуг (соціальних працівників, соціальних менеджерів, фахівців із соціальної роботи, соціальних педагогів, психологів та інших), які надають соціальні послуги. Фаховий рівень працівників повинен бути підтвердженим документом про освіту, свідоцтвом про підвищення кваліфікації та/або про проходження атестації відповідно до законодавства. Працівники надавача соціальних послуг повинні відповідати вимогам, визначеним у Випуску 80 «Соціальні послуги»;
4. Працівники надавача соціальних послуг повинні мати особисті медичні книжки та своєчасно проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди (Постанова від 23 травня 2001 р. № 559);
5. У штатному розписі/трудових договорах з найманими працівниками надавача соціальних послуг назви посад і професій повинні відповідати Національному класифікатору України «Класифікатор професій»
ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28 липня
2010 р. № 327, а кваліфікаційні категорії та розряди — Випуску 80;
6. Відсутність заборгованості із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що підтверджується довідкою територіальних органів ДФС;
7. Наявність у надавача соціальних послуг приміщень, які відповідають державним будівельним норм В.2.2-40:2018, що документально підтверджується фахівцем з питань технічного обстеження будівель і споруд, який має кваліфікаційний сертифікат. (Увага! У разі неможливості повністю пристосувати об’єкти надавача соціальних послуг для потреб осіб з інвалідністю забезпечується їх розумне пристосування відповідно до частини другої статті 27 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, що підтверджується інформацією засновника (власника) надавача соціальних послуг за погодженням із громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю);
8. Інформувати населення про наявні соціальні послуги та електронні сервіси через: електронні засоби комунікації та соціальні мережі, смс-інформування, друковану продукцію (буклети, ліфлети тощо) у формі, доступній для сприйняття особами з будь-якими порушеннями здоров’я;
9. Наявність публічного звіту про діяльність з надання соціальних послуг та результатів оцінки якості соціальних послуг (для надавачів соціальних послуг з досвідом роботи у сфері надання соціальних послуг понад три роки).
Рубрика #МаюПраво
Соціальна послуга профілактики – це комплекс заходів, спрямованих на повноцінне життя людей, що опинилися у складних обставинах
Особа, сім’я, група осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров’я, соціальним становищем, бездомністю, відбуванням покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк тощо, мають право на отримання соціальної послуги профілактики. Мета цієї послуги:
- попередження виникнення проблем та негативних явищ на рівні особистості, сім’ї, групи, громади;
- недопущення загострення вже існуючих проблем або негативних явищ;
- формування позитивних ціннісних орієнтацій, мотивування отримувачів послуги до зміни поведінки та/або подолання складних життєвих обставин;
- мінімізація ризиків повторення (рецидиву) проблем або негативних явищ;
- адаптація, інтеграція та реінтеграція, ресоціалізація тих отримувачів соціальної послуги, які зазнали негативних наслідків у результаті обставин, які виникли, або поглиблення (погіршення) проблем та негативних явищ.
Державним стандартом визначено, що цей комплекс заходів надається з використанням різних методів впливу соціального, юридичного, педагогічного, психологічного характеру і здійснюються суб’єктом, який надає соціальні послуги. А замовником послуги (на рівнях громади, групи) є представник підприємства, установи, організації, закладу, де потенційний отримувач навчається, працює, перебуває, проживає, отримує інші соціальні послуги.
Підставою для отримання соціальної послуги профілактики є звернення (заява) потенційного отримувача соціальної послуги або його законного представника до місцевої державної адміністрації чи структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають:
- організацію навчання та просвіту щодо зміни поведінки на більш безпечну, що мотивує до здорового способу життя;
- надання довідкових послуг, зокрема, щодо проходження профілактики, реабілітації, програм замісної чи антиретровірусної терапії та проходження тестів на ВІЛ та ІПСШ;
- розроблення та розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів, індивідуальних засобів (у тому числі шприців, презервативів).
Заходи соціальної послуги реалізовуються через такі основні форми:
- соціальна реклама (розробка, тиражування, розповсюдження інформаційних матеріалів, соціальної реклами);
- інформаційно-освітні матеріали (ІОМ) (розробка, тиражування, розповсюдження), лекція, відеолекторій, бесіда (групова та індивідуальна), дебати, семінар, тренінг, форум-театр, "жива бібліотека", масовий захід/акція.
Зазначені форми можуть застосовуватись у разі надання послуг первинної, вторинної та третинної соціальної профілактики. У кожному випадку вибір форми залежить від потреб отримувача та мети надання послуги.
Суб’єкт, який надає соціальну послугу, може використовувати інші форми відповідно до потреб отримувача послуг та з урахуванням ресурсів.
Соціальна послуга профілактики – це комплекс заходів, спрямованих на повноцінне життя людей, що опинилися у складних обставинах
Особа, сім’я, група осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров’я, соціальним становищем, бездомністю, відбуванням покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк тощо, мають право на отримання соціальної послуги профілактики. Мета цієї послуги:
- попередження виникнення проблем та негативних явищ на рівні особистості, сім’ї, групи, громади;
- недопущення загострення вже існуючих проблем або негативних явищ;
- формування позитивних ціннісних орієнтацій, мотивування отримувачів послуги до зміни поведінки та/або подолання складних життєвих обставин;
- мінімізація ризиків повторення (рецидиву) проблем або негативних явищ;
- адаптація, інтеграція та реінтеграція, ресоціалізація тих отримувачів соціальної послуги, які зазнали негативних наслідків у результаті обставин, які виникли, або поглиблення (погіршення) проблем та негативних явищ.
Державним стандартом визначено, що цей комплекс заходів надається з використанням різних методів впливу соціального, юридичного, педагогічного, психологічного характеру і здійснюються суб’єктом, який надає соціальні послуги. А замовником послуги (на рівнях громади, групи) є представник підприємства, установи, організації, закладу, де потенційний отримувач навчається, працює, перебуває, проживає, отримує інші соціальні послуги.
Підставою для отримання соціальної послуги профілактики є звернення (заява) потенційного отримувача соціальної послуги або його законного представника до місцевої державної адміністрації чи структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги, передбачають:
- організацію навчання та просвіту щодо зміни поведінки на більш безпечну, що мотивує до здорового способу життя;
- надання довідкових послуг, зокрема, щодо проходження профілактики, реабілітації, програм замісної чи антиретровірусної терапії та проходження тестів на ВІЛ та ІПСШ;
- розроблення та розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів, індивідуальних засобів (у тому числі шприців, презервативів).
Заходи соціальної послуги реалізовуються через такі основні форми:
- соціальна реклама (розробка, тиражування, розповсюдження інформаційних матеріалів, соціальної реклами);
- інформаційно-освітні матеріали (ІОМ) (розробка, тиражування, розповсюдження), лекція, відеолекторій, бесіда (групова та індивідуальна), дебати, семінар, тренінг, форум-театр, "жива бібліотека", масовий захід/акція.
Зазначені форми можуть застосовуватись у разі надання послуг первинної, вторинної та третинної соціальної профілактики. У кожному випадку вибір форми залежить від потреб отримувача та мети надання послуги.
Суб’єкт, який надає соціальну послугу, може використовувати інші форми відповідно до потреб отримувача послуг та з урахуванням ресурсів.
Рубрика #МаюПраво
У кризовій ситуації треба звертатися на телефон довіри
Якщо Ви постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, Ви можете звернутися за допомогою, скориставшись телефонним номером «гарячої лінії» 1547.
Така ситуація може виникнути у будь-якій сім’ї незалежно від статків та соціального статусу.
І першим кроком для подолання проблеми є анонімна консультація по телефону довіри. Це найшвидший спосіб сповістити про кризову ситуацію й отримати необхідну інформацію та поради. Якщо існує загроза життю чи здоров’ю людини, консультанти негайно в телефонному режимі зв’язуються з поліцією, яка здійснює екстрене втручання, оперативний захист і підтримку того, хто переживає кризову ситуацію.
«Гаряча лінія» 1547 є швидким засобом повідомлення про вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі та насильства стосовно дітей, його запобіганню та протидії. Даний сервіс є безкоштовним, цілодобовим та доступним на всій території України. Особа, яка звернулася на гарячу лінію, має отримати:
• консультаційну,
• психологічну,
• інформаційну допомогу,
а, у разі необхідності, працівники мають забезпечити екстрений виклик поліції чи/та бригади швидкої медичної допомоги.
#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
У кризовій ситуації треба звертатися на телефон довіри
Якщо Ви постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, Ви можете звернутися за допомогою, скориставшись телефонним номером «гарячої лінії» 1547.
Така ситуація може виникнути у будь-якій сім’ї незалежно від статків та соціального статусу.
І першим кроком для подолання проблеми є анонімна консультація по телефону довіри. Це найшвидший спосіб сповістити про кризову ситуацію й отримати необхідну інформацію та поради. Якщо існує загроза життю чи здоров’ю людини, консультанти негайно в телефонному режимі зв’язуються з поліцією, яка здійснює екстрене втручання, оперативний захист і підтримку того, хто переживає кризову ситуацію.
«Гаряча лінія» 1547 є швидким засобом повідомлення про вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі та насильства стосовно дітей, його запобіганню та протидії. Даний сервіс є безкоштовним, цілодобовим та доступним на всій території України. Особа, яка звернулася на гарячу лінію, має отримати:
• консультаційну,
• психологічну,
• інформаційну допомогу,
а, у разі необхідності, працівники мають забезпечити екстрений виклик поліції чи/та бригади швидкої медичної допомоги.
#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
Рубрика #МаюПраво
Постраждалі особи від домашнього та / або насильства за ознакою статі часто замовчують про проблему, адже бояться реакції соціуму або не знають, що в такому випадку робити. Поговоримо про кімнати кризового реагування.
Що таке «кризова кімната»?
Кімната кризового реагування - безпечне місце перебування постраждалих осіб від домашнього насильства. Це тимчасовий притулок для жінок, дітей і чоловіків, які зазнали домашнього або гендерно зумовленого насильства.
Право на влаштування до «кризової кімнати» має:
• повнолітня постраждала особа за особистим зверненням, або особа, направлена структурним підрозділом місцевої держадміністрації або виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, центром соціальних служб або мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим особам;
• особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (перебувала) у зареєстрованому шлюбі;
• дитина разом з матір’ю/батьком або особою, яка їх замінює.
Де знаходяться «кризові кімнати»? Як довго можна в них перебувати?
Адреси не розголошуються з безпеки постраждалих від насильства, і потрапити до «кризової кімнати» можна лише за направленням соціальної служби або поліції.
Термін перебування у кімнаті кризового реагування – 10 днів. Під час перебування у «кризовій кімнаті» постраждала особа зможе отримати психологічну та юридичну допомогу, а також задовольнити фізіологічні потреби (харчування, засоби особистої гігієни тощо). Місце перебування облаштоване усіма необхідними речами та абсолютно безпечне, отже, можна не хвилюватися, що кривдник може завдати дискомфорту.
#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
Постраждалі особи від домашнього та / або насильства за ознакою статі часто замовчують про проблему, адже бояться реакції соціуму або не знають, що в такому випадку робити. Поговоримо про кімнати кризового реагування.
Що таке «кризова кімната»?
Кімната кризового реагування - безпечне місце перебування постраждалих осіб від домашнього насильства. Це тимчасовий притулок для жінок, дітей і чоловіків, які зазнали домашнього або гендерно зумовленого насильства.
Право на влаштування до «кризової кімнати» має:
• повнолітня постраждала особа за особистим зверненням, або особа, направлена структурним підрозділом місцевої держадміністрації або виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, центром соціальних служб або мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим особам;
• особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (перебувала) у зареєстрованому шлюбі;
• дитина разом з матір’ю/батьком або особою, яка їх замінює.
Де знаходяться «кризові кімнати»? Як довго можна в них перебувати?
Адреси не розголошуються з безпеки постраждалих від насильства, і потрапити до «кризової кімнати» можна лише за направленням соціальної служби або поліції.
Термін перебування у кімнаті кризового реагування – 10 днів. Під час перебування у «кризовій кімнаті» постраждала особа зможе отримати психологічну та юридичну допомогу, а також задовольнити фізіологічні потреби (харчування, засоби особистої гігієни тощо). Місце перебування облаштоване усіма необхідними речами та абсолютно безпечне, отже, можна не хвилюватися, що кривдник може завдати дискомфорту.
#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
Рубрика #МаюПраво
Підтримка поруч. Як випускникам інтернатів допоможуть вступити у самостійне життя
Як адаптуватися до самостійного дорослого життя після випуску з інтернатного закладу? Держава не залишить таку молоду людину наодинці з її проблемами.
Надання соціальної послуги інтеграції (саме так вона називається) розпочинається не пізніше ніж за чотири місяці до випуску. Вона покликана підготувати випускників інтернатних закладів до самостійного життя, розвинути навички соціальної компетентності, допомогти в реалізації особистого потенціалу, уникнути ймовірних ризиків, які можуть виникнути в подальшому самостійному житті тощо.
Під час надання такої послуги фахівці допоможуть сформувати у дітей навички самообслуговування, планування особистого бюджету, прийняття самостійних рішень, формування здорового способу життя та безпечної поведінки, розвинути навички спілкування тощо.
Випускники отримають консультації з питань професійного самовизначення, здобуття освіти, працевлаштування.
Водночас фахівці сприятимуть у зміцненні чи відновленні родинних і суспільно-корисних зв’язків (зустрічі, бесіди, спілкування телефоном із родичами, знайомими.
Дитині-сироті чи дитині, позбавленій батьківського піклування допоможуть підібрати наставника, який стане помічником і представником інтересів такої дитини.
Щоб отримати цю послугу потрібно особисто або через керівника закладу звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. І навіть після випуску дитина отримуватиме допомогу.
Так важливо, щоб дитина на початку дорослого життя отримувала підтримку та поради.
Нова філософія соціального захисту: вразливим – підтримку, можливості – всім!
Підтримка поруч. Як випускникам інтернатів допоможуть вступити у самостійне життя
Як адаптуватися до самостійного дорослого життя після випуску з інтернатного закладу? Держава не залишить таку молоду людину наодинці з її проблемами.
Надання соціальної послуги інтеграції (саме так вона називається) розпочинається не пізніше ніж за чотири місяці до випуску. Вона покликана підготувати випускників інтернатних закладів до самостійного життя, розвинути навички соціальної компетентності, допомогти в реалізації особистого потенціалу, уникнути ймовірних ризиків, які можуть виникнути в подальшому самостійному житті тощо.
Під час надання такої послуги фахівці допоможуть сформувати у дітей навички самообслуговування, планування особистого бюджету, прийняття самостійних рішень, формування здорового способу життя та безпечної поведінки, розвинути навички спілкування тощо.
Випускники отримають консультації з питань професійного самовизначення, здобуття освіти, працевлаштування.
Водночас фахівці сприятимуть у зміцненні чи відновленні родинних і суспільно-корисних зв’язків (зустрічі, бесіди, спілкування телефоном із родичами, знайомими.
Дитині-сироті чи дитині, позбавленій батьківського піклування допоможуть підібрати наставника, який стане помічником і представником інтересів такої дитини.
Щоб отримати цю послугу потрібно особисто або через керівника закладу звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. І навіть після випуску дитина отримуватиме допомогу.
Так важливо, щоб дитина на початку дорослого життя отримувала підтримку та поради.
Нова філософія соціального захисту: вразливим – підтримку, можливості – всім!
Рубрика #МаюПраво
Якщо Ви постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, Вам необхідно знати алгортм дій, які допоможуть у скаладних життєвих обставинах.
Алгоритм дій у випадках домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі:
1. Якщо починається сварка, яка може закінчитися фізичним насильством, намагайтеся уникнути контакту і перейдіть у інше приміщення, яке можна легко покинути. Тримайтеся ближче до виходу. Уникайте суперечки у приміщенні, де є гострі та ріжучі предмети.
2. Знайдіть місце, куди можете піти у разі небезпеки. Це місце повинне бути безпечним, щоб кривдник вас не знайшов.
3. Домовтесь зі своїми сусідами, щоб вони викликали поліцію у випадку, коли почують крик з вашого помешкання.
4. Зробіть дублікат ключів та сховайте їх у надійному місці, щоб у разі небезпеки ви могли швидко вийти з приміщення та дістатися до безпечного місця.
5. Заховайте у безпечному місці необхідну суму грошей, список з необхідними номерами телефонів, паспорт, документи дитини та інші важливі документи, необхідний одяг та ліки.
6. Заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які можуть надати Вам необхідну підтримку та допомогу.
7. Не мовчіть! Розкажіть про свою проблему людям, яким довіряєте, і обов’язково зверніться за допомогою до спеціаліста.
Якщо Ви потребуєте консультації або роз’яснення з даного питання, то можете зателефонувати на номери «гарячих ліній»:
• 15-47
• 0-800-500-335
• 116-123
• 0-800-500-225
• 116-111
• 15-45
• 0-800-213-103
Якщо Ви постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, Вам необхідно знати алгортм дій, які допоможуть у скаладних життєвих обставинах.
Алгоритм дій у випадках домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі:
1. Якщо починається сварка, яка може закінчитися фізичним насильством, намагайтеся уникнути контакту і перейдіть у інше приміщення, яке можна легко покинути. Тримайтеся ближче до виходу. Уникайте суперечки у приміщенні, де є гострі та ріжучі предмети.
2. Знайдіть місце, куди можете піти у разі небезпеки. Це місце повинне бути безпечним, щоб кривдник вас не знайшов.
3. Домовтесь зі своїми сусідами, щоб вони викликали поліцію у випадку, коли почують крик з вашого помешкання.
4. Зробіть дублікат ключів та сховайте їх у надійному місці, щоб у разі небезпеки ви могли швидко вийти з приміщення та дістатися до безпечного місця.
5. Заховайте у безпечному місці необхідну суму грошей, список з необхідними номерами телефонів, паспорт, документи дитини та інші важливі документи, необхідний одяг та ліки.
6. Заздалегідь дізнайтеся телефони місцевих служб, які можуть надати Вам необхідну підтримку та допомогу.
7. Не мовчіть! Розкажіть про свою проблему людям, яким довіряєте, і обов’язково зверніться за допомогою до спеціаліста.
Якщо Ви потребуєте консультації або роз’яснення з даного питання, то можете зателефонувати на номери «гарячих ліній»:
• 15-47
• 0-800-500-335
• 116-123
• 0-800-500-225
• 116-111
• 15-45
• 0-800-213-103
