⚡️⚡️⚡️ Цікавий інформаційний нюанс.

Уже близько двох тижнів у федеральних ефірах РФ та на публічних протокольних заходах немає двох ключових фігурантів силового блоку Росії – міністра Шойгу та начштабу Герасимова.

Зникли. Немає також системних і важливих протокольних заяв інших важковаговиків, включно з головами спецслужб Патрушевим, Бортниковим, Наришкіним. Також зникли з обов'язкових протоколів. Гучніше, ніж зазвичай, мовчать економісти – прем'єр Мішустін, голова ЦБ Набіулліна, міністр Решетніков. Словом, усі намертво зникли навіть із публічного протокольного простору.

Залишився тільки Лавров, який намагається на зовнішніх ринках довести, що якщо Росія не вбиватиме мирних громадян України, то Європа може задумати погане. Пєсков, який періодично щиро вірить, що все «за планом спецоперації» і тому обов'язково необхідно отримати для РФ п'ятий пакет санкцій із нафтовим ембарго та закриттям світових портів. І класичні російські пропагандисти, які продовжують наговорювати собі на цілком конкретні юридичні претензії «після». Цікава тиша…

⚡️⚡️⚡️ РФ дуже боїться санкцій.

Це ключовий їхній страх (крім хіба що ефективних дій ЗСУ, які лякають іще більше). Щоб хоч якось зменшити ефект від руйнівної дії санкційних пакетів, російська політична еліта шукає асиметричні відповіді. Наприклад такі, як перехід у розрахунках на юань або використання деяких азійських банків для проведення об'ємних транзакцій з виплати боргів або закупівлі товарів. Або відмова повертати чужі літаки з подальшим переведенням вкраденого майна для використання на внутрішньому ринку.

Утім, щойно РФ офіційно відкрила й повноцінний антиєвропейський фронт. Поки що фінансовий. Слідом за тривалими ціновими спекуляціями на енергоринку Путін заявив про переведення всіх розрахунків за російський газ для європейських споживачів у рублі та повну відмову від продажу ресурсів за долари/євро. Це, на думку РФ, явно спровокує деякі операційні провали у європейській енергосистемі та забезпечить відповідний проросійський тиск на громадську думку на тлі агресії проти України. Не факт, звісно.

Але росіяни продовжують наполегливо вірити у свої «геніальні ідеї». Так чи інакше, це другий крок до ескалації. Перший – прямі погрози авіаударами чи ударами крилатими ракетами по європейських логістичних центрах, які забезпечують допомогу Україні.

Ще раз про найважливіші правила інформаційної безпеки. На жаль, 28 днів війни не вистачило нам, щоб зрозуміти головне: РФ воює вже не проти української армії, а лише проти наших логістичних центрів, гумконвоїв, центрів постачання та розподілу харчів, одягу, ліків. І проти мирних громадян, які хочуть покинути місця боїв чи оточення.

❗️❗️❗️Росіяни намагаються перевести війну у частково «затяжну фазу».

Причина - надто високі втрати в особовому складі та техніці. А також - відсутність будь-якого значущого просування в усіх напрямках. Усе це не вдається приховувати від своєї аудиторії. Тому керівництво РФ намагається використати іншу тактику. Щоб різко знизити кількість втрат до прийнятного (з пропагандистської точки зору) рівня. І не отримувати кілька сотень загиблих щодня, включаючи командирів найвищої та середньої ланки.

Саме ця потреба – скоротити всі види втрат і спробувати максимально «зачистити» свої тили від нелояльних елементів (а це майже 90-95% мирного населення) росіяни намагаються запровадити нові обов'язкові елементи у свою військову тактику. Відбувається часткове окопування росіян на зайнятих рубежах, а така концентрація сил та засобів руйнування навколо наших великих міст для створення в них навмисних багатотисячних гуманітарних катастроф.

Тактика абсолютно людоїдська і має чіткі юридичні визначення в міжнародному праві в розділі військових злочинів та злочинів проти людяності.

Місяць війни. Віроломної, неспровокованої, лицемірної, а тому надзвичайно жорстокої. РФ своїм безцеремонним вторгненням в Україну та нелюдським веденням бойових дій проти мирних громадян обнулила свою історію, свою економіку та репутацію. Україна ж стала глобальним лідером, і тому ми просто зобов'язані перемогти.

⚡️⚡️⚡️ У РФ просто зараз розвиваються два скандальні процеси. Обидва, до речі, вкрай руйнівні для авторитарного каркасу держави-агресора.

Перший процес. У частині регіонів РФ була спроба часткової мобілізації. У найбільш депресивних і мовчазних реіонах. Проте навіть там одразу почалася паніка. І щоб її зняти, спікери російського Міноборони вийшли на публіку з дивною заявою: мобілізація справді відбувається, але її організували... українські спецслужби. Немає жодних сумнівів у тому, що українські специ дуже професійні та легко проводять ІПСО на території Росії. Однак очевидною є спроба виправдати власне бажання компенсувати строковиками дедалі суттєвіші втрати живої сили в межах «геніальної» спецоперації.

Другий. Управлінська еліта категорично намагається сховатися від будь-якої публічності. Геть зникли з коментарійного поля. І тому на перший план виходять або чисті пропагандисти, або ті, кого вчора вже списали й відправили на заслужену пенсію до того ж Радбезу. Найбільш органічний у цьому – Медведєв. Саме його поява в публічному полі безпосередньо вказує на те, що реальна панівна еліта відмовляється від публічної лояльності та шукає можливість так чи інакше втекти з «російського військового корабля».

❗️❗️❗️РФ действительно хочет быть изгоем. Полноценным. Везде.

Иначе никак нельзя оценить нелепость решения главного российского цензора - Роскомнадзора - который ультимативно требует от нескольких российских СМИ не публиковать двухчасовое интервью Владимира Зеленского.

Интервью, в котором подробно исследованы причины варварской войны, затеянной РФ против Украины.
И сказано, к каким именно катастрофическим последствиям это приведёт именно Россию. Само по себе поведение Роскомнадзора, как минимум, выглядит феерически трусливо и позорно.

Во/первых, РФ же считает себя «оплотом борьбы за правое дело». Но при этом трусливо поджимает хвост, когда имеется прямая речь другой стороны.

Во/вторых, а зачем тогда тратить столько денег на внутреннюю убийственную пропаганду, на всех этих упитанных пропагандистов с вечерних ток/шоу, если их ложь можно запросто обнулить одним интервью Президента Украины?

Роскомнадзор грозно так заявил: «ряд российских средств массовой информации, в том числе являющиеся иностранными СМИ, выполняющими функции иноагента, взяли интервью у президента Украины Зеленского». И не менее грозно настаивает на необходимости… отказаться от публикации видео/письменных версий. Иначе окончательно «убьёт» остатки прессы в РФ. Короче, «сильнейшая страна». Сильнейший Роскомнадзор.

Точно такой же как «сильнейшая российская армия». Ребята вообще ничего не боятся (ирония), кроме разве что Украины, ее Президента и собственных журналистов из редакций «Медузы», «Дождя», «Коммерсанта» и просто Михаила Зыгаря.

Стамбул позволил зафиксировать ряд важнейших договорных позиций, которые приняла к рассмотрению РФ. Договор о гарантиях безопасности по сути предполагает не в теории, а на практике получить действенный инструмент для защиты нашей территории и суверенитета. Странами-гарантами становятся, скажем так, ведущие армии мира, в том числе с ядерным компонентом, которые берут на себя конкретные юридические обязательства – по вмешательству в любой конфликт на территории Украины, по немедленным поставкам оружия. Надо сказать, что этот договор позволяет также начать пересмотр старой модели глобальной безопасности, которая не показала в нынешней ситуации эффективность, и перейти к более действенным моделям. Украина выглядит сильно именно в качестве инициатора реформы глобальной архитектуры безопасности. Дополнительно Украина получает гарантии обязательного вхождения в единый рынок Евросоюза в качестве полноценного члена. Что чрезвычайно важно – и в части финансирования объёмных программ модернизация экономики, и в части отказа от чрезмерных бюрократических процедур на пути входа в ЕС. Отдельно скажу, что присутствие наряду с США, Великобританией, Турцией, Германией и прочими странами России в качестве страны-подписанта многостороннего договора накладывает на россиян много дополнительных обременений и позволяет нам не идти на сложный двухсторонний формат. Только в рамках многостороннего договора можно избежать традиционной российской необязательности по юридическим договорам.

Особо хочу выделить раздел, касающийся Крыма. Прямые двухсторонние переговоры по крымской проблематике и фиксация нынешнего положения на 15 лет – это революционное предложение. Так как это означает, как минимум, возвращение темы Крыма в переговорную повестку. До этого россияне категорически отказывались от этого. А кроме того, позволяет сохранить нынешние юридические трактовки Крыма, так как для нас Крым, безусловно, является частью Украины. Отказ от взаимной военной эскалации по крымскому вопросу – ключ к общему прекращению войны.

Наші діти війни. Їх тисячі.

Частина була змушена покинути школи, друзів, гуртки, свої вулиці та переїхати до інших країн. Як справжнісінькі біженці. Частина залишилася в зруйнованих і захоплених наших містах, під окупацією навіть не російських солдатів, а закінчених російських мародерів/ґвалтівників. Але всі наші діти швидко й сильно подорослішали, зіткнувшись із жахами класичного «русского мира».

І сьогодні замість того щоб записувати огляди нових наборів Lego для YouTube або гарно танцювати в TikTok, наші діти рівними, спокійними, холодними, дорослими голосами розповідають про те, що сусідні будинки знищені, що знову чути завивання сирен, що зараз прилетить чергова крилата ракета, що води немає, але є сніг (такий смачний!), що проводити дитинство можна у підвалі (навіть у сирому, темному підвалі можна гратися в ляльки-машинки). Таке українське «дитяче кіно». Назавжди. З особливою зневагою до росіян...

Розумію, що в російському таборі для 80% істот, які з піною біля рота підтримують війну, прокат сучасного «дитячого кіно з України» марний.
Не розумію, як почуваються обивателі європейських країн, які не люблять поганих новин і знати не хочуть про нове страшне життя українських дітей. Краще сховатися, закритися, забути, піти. Але може все-таки хоч краєм ока подивимося дитячі замальовки із сучасного Маріуполя?

Після стрімкого відступу росіян з київського та чернігівських напрямків, а також якщо аналізувати всі передислокації та концентрації військ окупантів, абсолютно зрозуміло, що РФ зробила пріоритетом іншу тактику - відійти на схід/південь, втримати під контролем об’ємні захоплені території (не тільки в Донецькій та Луганській областях) та потужно там закріпитись…

Нашим партнерам треба, нарешті, зрозуміти, що бажаної для них «афганізації» й тривалого, виснажливого для Росії конфлікту, не буде. РФ піде з усіх українських територій, крім півдня та сходу. Спробує там наглухо окопатися, поставити ППО й тим самим різко знизити втрати своєї техніки та особового складу. Що своєю чергою не дасть можливість організувати дієву (по задуму наших партнерів) партизанську мережу на роки вперед та дозволить суттєво знизити тиск на суспільну думку у РФ емоційною інформацією про масові смерті військовослужбовців. До речі (якщо хтось не зрозумів), «афганізація» - це коли йде саме потужний партизанський опір по всій країні, який завдає агресору великих втрат протягом багатьох місяців чи навіть років і тим самим суттєво послаблює міць армії окупанта. Саме такі дії мали місце при спробі Радянського союзу контролювати Афганістан - афганські партизани роками нищили та послаблювали радянських окупантів. Як наслідок послабили РФ в цілому. Деякі наші партнери вважали, що щось подібне може мати місце в сьогоднішній Україні. Росіяни вважають інакше. Закріпились на сході та півдні й диктуємо жорсткі умови.

Тому без важкої зброї нам точно не обійтися, якщо ми хочемо деблокувати схід та Херсон і відправити росіян якомога далі.

Бучанская резня

Главное ведь, по мнению наших европейских партнёров, – не спровоцировать русских? (Злая ирония). Главное, чтобы Третья мировая не началась? Главное, чтобы россияне не обиделись и не использовали… Что не использовали? Ракеты, авиабомбы, танки, не совершали массовые убийства гражданских, бомбардировки жилых кварталов, массовые расстрелы, как в концентрационных лагерях? Что они ещё не использовали?

Как итог, мир получил тотальный непередаваемый ужас античеловечности в Буче, Ирпене, Гостомеле. Сотни, тысячи убитых, растерзанных, изнасилованных, связанных, опять изнасилованных и опять убитых. Сотни, тысячи мирных украинских граждан. Убиты с особым зверством.

Очень крутые и всезнающие вчерашние и сегодняшние «лидеры Европы», сотни действующих европолитиков, сытно кушающих и спокойно спящих сейчас в своих постелях, нет ли у вас желания внимательно посмотреть на этот фотоархив ада-XXI, устроенного русскими в Киевской области? Хотели Сребреницу XXI столетия? Получили? Довольны? Хотели реинкарнировать Треблинку, поощряя «русский мир»? Хотели вспомнить, что такое адский ужас работающих крематориев, заживо сжигающих людей, потому что они украинцы? Попробуете опять отвернуться? Организовать очередной саммит, чтобы озаботиться и покачать головой?

Нельзя запрещать русскую литературу в европейских университетах – это так негуманно?

Еще раз внимательно посмотрите на тысячи растерзанных, изнасилованных, сожжённых украинцев. В XXI веке. В рамках «спецоперации». Растерзанных РУССКИМИ. А теперь ещё раз скажите всему миру о том, что РФ – это нормально, это бизнес, что нельзя запрещать Рахманинова. Посмотрите и скажите. Или отвернитесь. Главное ведь – не спровоцировать. А они пусть массово режут украинцев…