Зрозуміло, що суб’єкт «Путін» не може взяти Харків. Не сумнівайтеся, він це прекрасно знає. Що він насправді може й хоче?
Може артилерією через кордон безкарно зносити населені пункти Харківської області, а ракетними ударами нищити сам Харків. Це змусить жителів залишати друге за кількістю населення місто України або гинути під руїнами. Страждання мирних людей мотивують Україну вимагати у союзників далекобійне озброєння з дозволом застосувати його проти батарей на ворожій території.
Союзники в межах досі дивної концепції «менеджменту ескалації» частково відмовлять.
Стосунки всередині антиросійського альянсу частково погіршаться.
Все розраховано.
Не здатний перемогти на полі бою, кремлівський режим грається у спецоперації. Відмовляючи Україні в праві оборонятися всім наявним озброєнням, Захід діє за прописаними в Москві ходами.
Навіщо?
Може артилерією через кордон безкарно зносити населені пункти Харківської області, а ракетними ударами нищити сам Харків. Це змусить жителів залишати друге за кількістю населення місто України або гинути під руїнами. Страждання мирних людей мотивують Україну вимагати у союзників далекобійне озброєння з дозволом застосувати його проти батарей на ворожій території.
Союзники в межах досі дивної концепції «менеджменту ескалації» частково відмовлять.
Стосунки всередині антиросійського альянсу частково погіршаться.
Все розраховано.
Не здатний перемогти на полі бою, кремлівський режим грається у спецоперації. Відмовляючи Україні в праві оборонятися всім наявним озброєнням, Захід діє за прописаними в Москві ходами.
Навіщо?
Цього року через усі ключові новини проходять дві головні максими (або ж навіть істини) війни в Україні.
Перша. Усі необхідні рішення будуть ухвалені й уся необхідна допомога Україні буде надана. Повторюю, буде все. Жодні передвиборчі маневри в різних країнах і вагання окремих персоналій не можуть змінити консенсусу політичного класу провідних держав світу – не плутати з найбільшими, – щодо того, що Рф становить глобальну загрозу й має бути переможена.
Друга. Усі рішення будуть ухвалені та вся допомога буде надана… обовʼязково, на жаль, із запізненням. Щоразу проходження сигналу від мозкових центрів до виконавчих органів вимагає більше часу, ніж реально потрібно. Це дає певні ситуативні шанси Рф на полі бою, але передусім буде використано нею в інформаційній війні. Проте пам’ятайте, що будь-які ситуативні дії ворога є тимчасовими, бо – перша максима.
Перша. Усі необхідні рішення будуть ухвалені й уся необхідна допомога Україні буде надана. Повторюю, буде все. Жодні передвиборчі маневри в різних країнах і вагання окремих персоналій не можуть змінити консенсусу політичного класу провідних держав світу – не плутати з найбільшими, – щодо того, що Рф становить глобальну загрозу й має бути переможена.
Друга. Усі рішення будуть ухвалені та вся допомога буде надана… обовʼязково, на жаль, із запізненням. Щоразу проходження сигналу від мозкових центрів до виконавчих органів вимагає більше часу, ніж реально потрібно. Це дає певні ситуативні шанси Рф на полі бою, але передусім буде використано нею в інформаційній війні. Проте пам’ятайте, що будь-які ситуативні дії ворога є тимчасовими, бо – перша максима.
Тривають одразу чотири ключові дискусії, які суттєво вплинуть на хід/результати війни...
Перша: пасивний захист українського неба за допомогою авіації та сил ПРО/ППО партнерів. Важливо збивати російські ракети в суверенному повітряному просторі України й тим самим дозволити самій Україні концентрувати дефіцитні системи ПРО на сході та півдні країни...
Друга: системні та масовані удари по території Росії, по прикордонних районах, де відбувається постійна концентрація сил та ресурсів для наступних атак на території України. В іншому разі Росія завжди матиме примітивну перевагу, яку й спробувала реалізувати на Харківському напрямку...
Третя: можливе введення на територію України іноземних контингентів для виконання тилових, інженерних, логістичних, тренінгових чи охоронних функцій. Воно дасть змогу розвантажити від цих функцій ЗСУ та розширить їхню маневреність…
Четверта: безумовне використання російських «заморожених активів». Тут взагалі немає предмета для дискусії. Організувавши агресію, Росія вийшла з/під дії міжнародного права, тож захисні юридичні механізми на неї не поширюються. Ба більше, Росія зобов’язана просто зараз оплатити буквально контр/війну проти себе. Що вищі витрати на війну, то швидше приходить усвідомлення власної нікчемності...
Потрібні рішення – правильні рішення щодо всіх чотирьох пунктів. Це і є шлях до фіналу...
Перша: пасивний захист українського неба за допомогою авіації та сил ПРО/ППО партнерів. Важливо збивати російські ракети в суверенному повітряному просторі України й тим самим дозволити самій Україні концентрувати дефіцитні системи ПРО на сході та півдні країни...
Друга: системні та масовані удари по території Росії, по прикордонних районах, де відбувається постійна концентрація сил та ресурсів для наступних атак на території України. В іншому разі Росія завжди матиме примітивну перевагу, яку й спробувала реалізувати на Харківському напрямку...
Третя: можливе введення на територію України іноземних контингентів для виконання тилових, інженерних, логістичних, тренінгових чи охоронних функцій. Воно дасть змогу розвантажити від цих функцій ЗСУ та розширить їхню маневреність…
Четверта: безумовне використання російських «заморожених активів». Тут взагалі немає предмета для дискусії. Організувавши агресію, Росія вийшла з/під дії міжнародного права, тож захисні юридичні механізми на неї не поширюються. Ба більше, Росія зобов’язана просто зараз оплатити буквально контр/війну проти себе. Що вищі витрати на війну, то швидше приходить усвідомлення власної нікчемності...
Потрібні рішення – правильні рішення щодо всіх чотирьох пунктів. Це і є шлях до фіналу...
Війна вже велика. Усі вчорашні червоні лінії зникли. Все те, що вчора здавалося немислимим, уже реальність. Ескалація? Так, є. Але сам факт агресії та обнулення міжнародного права з боку Росії – максимальна ескалація. Тому не треба продовжувати озиратися назад.
Є лише дві речі, які треба остаточно прийняти для себе. Перша: паритетність війни. Україні потрібен порівнянний обсяг зброї. Високоточної. Щоб компенсувати російську кількість. По-іншому ніяк… І друге: швидкість ухвалення рішень у війні. Все треба робити швидко. Будь-яке зволікання – це завжди шлях до підвищення ціни війни...
Але так чи інакше, важливо зрозуміти: за такого обсягу агресії та воєнних злочинів з боку Рф гарантувати реальний мир не можна в жоден інший спосіб, крім обов’язкової воєнної поразки агресора...
Є лише дві речі, які треба остаточно прийняти для себе. Перша: паритетність війни. Україні потрібен порівнянний обсяг зброї. Високоточної. Щоб компенсувати російську кількість. По-іншому ніяк… І друге: швидкість ухвалення рішень у війні. Все треба робити швидко. Будь-яке зволікання – це завжди шлях до підвищення ціни війни...
Але так чи інакше, важливо зрозуміти: за такого обсягу агресії та воєнних злочинів з боку Рф гарантувати реальний мир не можна в жоден інший спосіб, крім обов’язкової воєнної поразки агресора...
Немає жодних нових «мирних пропозицій» Росії. Суб'єкт Путін озвучив лише «стандартний набір агресора», який звучав уже багато разів. Зміст його цілком конкретний, украй образливий для міжнародного права та абсолютно промовисто говорить про недієздатність нинішнього російського керівництва адекватно оцінювати реалії.
По пунктах «пропозиція Рф» має такий вигляд:
1. Віддайте нам ваші території.
2. Відмовтеся від суверенітету та своєї суб'єктності.
3. Залиште себе незахищеними (жодних членств в альянсах).
4. Скасуйте (разом із країнами Заходу) усі санкції в повному обсязі та негайно, щоб ми могли наповнити свою мілітарну економіку та зробити більше інвестицій в інформаційні провокації по всьому світу.
Ну і головне. 5. Негайно зафіксуймо «не/програш Росії» за рахунок України.
Безумовно, у цьому немає жодної новизни, реальних мирних пропозицій та бажання закінчити війну. Але є бажання не платити за цю війну та продовжити її у нових форматах. Усе це – цілковита фікція. А тому – повторюю – позбавляйтеся ілюзій і перестаньте серйозно сприймати образливі для здорового глузду «пропозиції Рф»…
По пунктах «пропозиція Рф» має такий вигляд:
1. Віддайте нам ваші території.
2. Відмовтеся від суверенітету та своєї суб'єктності.
3. Залиште себе незахищеними (жодних членств в альянсах).
4. Скасуйте (разом із країнами Заходу) усі санкції в повному обсязі та негайно, щоб ми могли наповнити свою мілітарну економіку та зробити більше інвестицій в інформаційні провокації по всьому світу.
Ну і головне. 5. Негайно зафіксуймо «не/програш Росії» за рахунок України.
Безумовно, у цьому немає жодної новизни, реальних мирних пропозицій та бажання закінчити війну. Але є бажання не платити за цю війну та продовжити її у нових форматах. Усе це – цілковита фікція. А тому – повторюю – позбавляйтеся ілюзій і перестаньте серйозно сприймати образливі для здорового глузду «пропозиції Рф»…
На тлі Глобальної мирної конференції у Швейцарії попередньо коротко підсумуємо, чому Україна добивається саме сталого (справжнього, справедливого) миру через поразку Рф, а не тимчасового фіктивного перемир’я (на чому іноді наполягають деякі інші країни), навіть якби воно означало припинення бойових дій уже завтра.
• Наразі не існує гарантій, які б завадили Рф поновити бойові дії в будь-який момент після укладення фіктивного перемир’я. Більше того, саме так і вчинить Рф, яка не буде покарана за масові злочини та руйнацію міжнародного права.
• Рф, безумовно, одержить стратегічну перевагу. Поводитиметься на глобальних ринках ще більш зухвало. Точно сформує активну мережу країн-провокаторів, які почнуть більш активно дестабілізувати регіони. Кремль також використає цей час для переозброєння й підготовки до нового етапу агресії чи агресій.
• Тимчасове перемир’я абсолютно зафіксує окупацію з боку Рф частини українських земель і затвердить у світовому порядку право агресора на анексію територій військовим шляхом. Це буде вкрай насичена мілітарна зона. А «право сильного» і «право на загарбницьку війну» стануть ключовими елементами зовнішньої політики.
• Обов’язковою умовою перемир’я буде відмова України від вступу до НАТО. Це дасть Рф надію та можливість утримувати Україну у своїй орбіті впливу. І це позбавляє будь-якого сенсу такі концепції, як «суверенітет» та «суб’єктність». Це абсолютний нонсенс для сучасного світу.
• Справжнє відновлення України (території, інфраструктури, якості життя громадян) можливе лише за умови повернення контролю над територіями. Тимчасове припинення бойових дій не зупинить страждання мільйонів українців, які залишаються під окупацією, не дасть біженцям мотивацію повернутися з-за кордону, не зможе привабити інвесторів. Ще раз: мільйони громадян, у яких просто зараз Росія краде майно, житло, бізнеси, не зможуть повернутися.
Слід пам'ятати, що справжній мир не може бути досягнутий ціною поступок агресору, які лише розпалюють його апетит. Інакше – тільки шлях до катастрофи…
• Наразі не існує гарантій, які б завадили Рф поновити бойові дії в будь-який момент після укладення фіктивного перемир’я. Більше того, саме так і вчинить Рф, яка не буде покарана за масові злочини та руйнацію міжнародного права.
• Рф, безумовно, одержить стратегічну перевагу. Поводитиметься на глобальних ринках ще більш зухвало. Точно сформує активну мережу країн-провокаторів, які почнуть більш активно дестабілізувати регіони. Кремль також використає цей час для переозброєння й підготовки до нового етапу агресії чи агресій.
• Тимчасове перемир’я абсолютно зафіксує окупацію з боку Рф частини українських земель і затвердить у світовому порядку право агресора на анексію територій військовим шляхом. Це буде вкрай насичена мілітарна зона. А «право сильного» і «право на загарбницьку війну» стануть ключовими елементами зовнішньої політики.
• Обов’язковою умовою перемир’я буде відмова України від вступу до НАТО. Це дасть Рф надію та можливість утримувати Україну у своїй орбіті впливу. І це позбавляє будь-якого сенсу такі концепції, як «суверенітет» та «суб’єктність». Це абсолютний нонсенс для сучасного світу.
• Справжнє відновлення України (території, інфраструктури, якості життя громадян) можливе лише за умови повернення контролю над територіями. Тимчасове припинення бойових дій не зупинить страждання мільйонів українців, які залишаються під окупацією, не дасть біженцям мотивацію повернутися з-за кордону, не зможе привабити інвесторів. Ще раз: мільйони громадян, у яких просто зараз Росія краде майно, житло, бізнеси, не зможуть повернутися.
Слід пам'ятати, що справжній мир не може бути досягнутий ціною поступок агресору, які лише розпалюють його апетит. Інакше – тільки шлях до катастрофи…
Розставимо деякі практичні акценти…
10 травня 2024 року, одразу після «дня перемоги», який традиційно помпезно відзначають у Москві, російська армія почала наступ на Харків. У середині червня можна впевнено сказати, що ця «операція» стала для окупантів однією з найфатальніших за час війни. Через величезні втрати противник змушений перекидати резерви з інших напрямків, але навіть із ними не може захопити невеличке містечко Вовчанськ, що стоїть лише за 5 кілометрів від українсько-російського кордону. Ця кампанія вже остаточно довела фейковість багатьох традиційних міфів про «міць Росії».
Що зміцнило оборону ЗСУ?
Два чинники стали вирішальними: вчасне надходження військової допомоги, насамперед артилерійських снарядів, і дозвіл завдавати ударів західною далекобійною зброєю по військових об’єктах на території Рф. По місцях безпосередньої концентрації в таборах і на складах. Бо Рф «уміє» воювати, тільки коли для неї не існує заборон та конвенцій, а жертву мають суворо обмежувати у форматах відповіді. Тепер російські підрозділи розбиваються не лише на передовій, а й у тилу.
Так от. Простий висновок. Якби снаряди й розв’язані руки Україна мала з 2022 року, сьогодні лінія фронту проходила б набагато ближче особисто для авторів війни з Рф.
Сумні уроки «деескалації», безсумнівно, будуть вивчені військовими й політиками по всьому світу. А толерування агресора залишиться в минулому.
10 травня 2024 року, одразу після «дня перемоги», який традиційно помпезно відзначають у Москві, російська армія почала наступ на Харків. У середині червня можна впевнено сказати, що ця «операція» стала для окупантів однією з найфатальніших за час війни. Через величезні втрати противник змушений перекидати резерви з інших напрямків, але навіть із ними не може захопити невеличке містечко Вовчанськ, що стоїть лише за 5 кілометрів від українсько-російського кордону. Ця кампанія вже остаточно довела фейковість багатьох традиційних міфів про «міць Росії».
Що зміцнило оборону ЗСУ?
Два чинники стали вирішальними: вчасне надходження військової допомоги, насамперед артилерійських снарядів, і дозвіл завдавати ударів західною далекобійною зброєю по військових об’єктах на території Рф. По місцях безпосередньої концентрації в таборах і на складах. Бо Рф «уміє» воювати, тільки коли для неї не існує заборон та конвенцій, а жертву мають суворо обмежувати у форматах відповіді. Тепер російські підрозділи розбиваються не лише на передовій, а й у тилу.
Так от. Простий висновок. Якби снаряди й розв’язані руки Україна мала з 2022 року, сьогодні лінія фронту проходила б набагато ближче особисто для авторів війни з Рф.
Сумні уроки «деескалації», безсумнівно, будуть вивчені військовими й політиками по всьому світу. А толерування агресора залишиться в минулому.
Все абсолютно очевидно. У межах свого азійського вояжу з двох зупинок «суб’єкт Путін» після Північної Кореї вирушив до В’єтнаму. Нескладно помітити, що він об’їжджає… вчорашніх сателітів СРСР. І це все відбувається в межах спроби відновити в повному обсязі стратегічний антидемократичний агресивний альянс.
Ще простіше визначити конкретну мету – росія потребує військово-технічної допомоги та гарматного м’яса. Багато снарядів і багато інших інструментів агресії. І багато конкретної ескалації…
Для нас це визначає ще одну відповідь на запитання, за що воює Україна. Ми воюємо зокрема за повноцінну незалежність, за остаточний вихід з орбіти російсько-радянської імперії. Щоб наступного разу, коли кремлівський Godfather встрягне в невдалу колоніальну війну, він не міг вимагати від України заплатити данину людьми та зброєю…
Ще простіше визначити конкретну мету – росія потребує військово-технічної допомоги та гарматного м’яса. Багато снарядів і багато інших інструментів агресії. І багато конкретної ескалації…
Для нас це визначає ще одну відповідь на запитання, за що воює Україна. Ми воюємо зокрема за повноцінну незалежність, за остаточний вихід з орбіти російсько-радянської імперії. Щоб наступного разу, коли кремлівський Godfather встрягне в невдалу колоніальну війну, він не міг вимагати від України заплатити данину людьми та зброєю…
У Криму немає й не може бути жодних «пляжів», «туристичних зон» та інших фіктивних ознак «мирного життя». Крим – це безумовно окупована Росією чужа територія, де йдуть бойові дії, триває повномасштабна війна. Та сама війна, яку розв'язала Росія виключно з геноцидною й загарбницькою метою.
Крим – це також великий військовий табір і склад, із сотнями прямих військових цілей, який росіяни цинічно намагаються маскувати й закривати власними цивільними. Які, зі свого боку, є… цивільними окупантами.
Крим – це також великий військовий табір і склад, із сотнями прямих військових цілей, який росіяни цинічно намагаються маскувати й закривати власними цивільними. Які, зі свого боку, є… цивільними окупантами.
Ще раз про об'єктивну реальність… Немає жодних «терактів» на території Росії, за якими стоїть Україна. Будьте юридично коректними. Росія абсолютно навмисно напала на Україну й веде сьогодні війну проти суверенної країни, застосовуючи зокрема терористичні та геноцидні практики, масштабно атакуючи ракетами / бомбами / снарядами всю територію України, включно з цивільним населенням.
Будь-які дії у відповідь країни (України), яка веде оборонну війну, є абсолютно коректними з військового погляду й абсолютно законними – з юридичного. Тому не транслюйте заяв офіційних осіб Рф, у яких вони згадують слово «теракт». Це позбавлено найменшого сенсу...
Будь-які дії у відповідь країни (України), яка веде оборонну війну, є абсолютно коректними з військового погляду й абсолютно законними – з юридичного. Тому не транслюйте заяв офіційних осіб Рф, у яких вони згадують слово «теракт». Це позбавлено найменшого сенсу...
Повернімося до чергових нав'язливих бажань/заяв «суб'єкта Путіна». Цей суб'єкт знову публічно повторює, що «його пропозиції ведуть до реального миру, дипломатичного врегулювання кризи».
По/перше, немає жодної кризи, а є розв'язана Рф велика війна з цілком конкретною окупаційною та геноцидною метою.
По/друге, будь-яка доросла дипломатія можлива лише в адекватних переговорах, а для цього Росія має повернутися до міжнародного права (що неможливо, якщо врахувати якість нинішньої російської еліти) й залишити територію іншої країни (що можливо лише внаслідок військового примусу).
По/третє, масові доведені воєнні злочини й масштабні руйнування інфраструктури України вимагають належних та жорстких юридичних рішень. Насамперед стосовно авторів війни (Радбез Рф і той-таки Путін). Інакше глобальна безпека та глобальні правила будуть остаточно «вбиті».
По/четверте, будь-яка фіксація «не програшу Росії» неминуче призведе до наступних етапів війни. І Путін однозначно це добре розуміє. Йому потрібен час на подальшу мілітаризацію, посилення глобального пропагандистського тиску та дооформлення агресивного альянсу з країн/організацій, готових до експансій на інших територіях.
Ну й, безперечно, головне: Росія не пропонує жодного «миру» (Рф просто не знає, що це таке), але наполягає на капітуляції України, попри те що зазнає в цій війні величезних втрат. Навіщо зберігати «путінський режим», який нічого не зможе запропонувати завтра, окрім війн?
По/перше, немає жодної кризи, а є розв'язана Рф велика війна з цілком конкретною окупаційною та геноцидною метою.
По/друге, будь-яка доросла дипломатія можлива лише в адекватних переговорах, а для цього Росія має повернутися до міжнародного права (що неможливо, якщо врахувати якість нинішньої російської еліти) й залишити територію іншої країни (що можливо лише внаслідок військового примусу).
По/третє, масові доведені воєнні злочини й масштабні руйнування інфраструктури України вимагають належних та жорстких юридичних рішень. Насамперед стосовно авторів війни (Радбез Рф і той-таки Путін). Інакше глобальна безпека та глобальні правила будуть остаточно «вбиті».
По/четверте, будь-яка фіксація «не програшу Росії» неминуче призведе до наступних етапів війни. І Путін однозначно це добре розуміє. Йому потрібен час на подальшу мілітаризацію, посилення глобального пропагандистського тиску та дооформлення агресивного альянсу з країн/організацій, готових до експансій на інших територіях.
Ну й, безперечно, головне: Росія не пропонує жодного «миру» (Рф просто не знає, що це таке), але наполягає на капітуляції України, попри те що зазнає в цій війні величезних втрат. Навіщо зберігати «путінський режим», який нічого не зможе запропонувати завтра, окрім війн?
Чимало наслідків агресії будуть для Росії незворотними і вкрай руйнівними (юридично, фінансово, фізично). І йдеться навіть не про колосальні людські втрати. «Баби ще народять» сотні тисяч чоловіків замість тих, що лягли в українську землю. Але неможливо буде скасувати рішення міжнародних судів. Вони ще довгі роки справедливо псуватимуть життя всім причетним до нападу на Україну, заважатимуть зовнішньополітичним контактам Росії, лежатимуть найчорнішою плямою на репутації країни (якщо вона збережеться у своєму нинішньому вигляді, у чому є обґрунтовані сумніви).
Окрім виданого Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт Шойгу та Герасимова, хочу звернути увагу на свіже рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)».
Вперше міжнародний суд зафіксував системні репресії в окупованому Криму, які охоплюють, серед іншого, зникнення людей за етнічними ознаками, незаконне затримання, жорстоке поводження, неможливість відмови від отримання російського громадянства, придушення українських ЗМІ та української мови, а також переведення ув’язнених до в'язниць у глибині Рф.
Вперше у міжнародній практиці також зафіксовано дату початку окупації Криму – 27 лютого 2014 року.
Тепер доведено: війна Росії проти України триває десять років. Платити та каятися після її завершення окупантам доведеться значно довше.
Окрім виданого Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт Шойгу та Герасимова, хочу звернути увагу на свіже рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)».
Вперше міжнародний суд зафіксував системні репресії в окупованому Криму, які охоплюють, серед іншого, зникнення людей за етнічними ознаками, незаконне затримання, жорстоке поводження, неможливість відмови від отримання російського громадянства, придушення українських ЗМІ та української мови, а також переведення ув’язнених до в'язниць у глибині Рф.
Вперше у міжнародній практиці також зафіксовано дату початку окупації Криму – 27 лютого 2014 року.
Тепер доведено: війна Росії проти України триває десять років. Платити та каятися після її завершення окупантам доведеться значно довше.
Мало того що КНДР спокійно вийшла з-під світових санкцій і активно займається військовою співпрацею з Рф – зараз вона прямо посилає спеціальні інженерні війська для участі безпосередньо у війні проти України на боці агресора.
І? А нічого. Тиша. Замість відповідної реакції, ООН запрошує на «миротворчий саміт»... міністра внутрішніх справ Рф Колокольцева, який перебуває під «жорсткими» персональними санкціями, щоб обговорити публічно «миротворчість» і ще раз сказати нейтральним країнам, що «нападати на інші суверенітети, убивати масово цивільних – чудово, правильно». Саме це – демонстративне ігнорування прямої участі Північної Кореї у війні на боці Рф і запрошення авторів геноцидної війни на саміти – веде до справедливого фіналу (сарказм).
Потрібно більше інвестувати в ООН і чекати на ефективність (повторний сарказм).
І? А нічого. Тиша. Замість відповідної реакції, ООН запрошує на «миротворчий саміт»... міністра внутрішніх справ Рф Колокольцева, який перебуває під «жорсткими» персональними санкціями, щоб обговорити публічно «миротворчість» і ще раз сказати нейтральним країнам, що «нападати на інші суверенітети, убивати масово цивільних – чудово, правильно». Саме це – демонстративне ігнорування прямої участі Північної Кореї у війні на боці Рф і запрошення авторів геноцидної війни на саміти – веде до справедливого фіналу (сарказм).
Потрібно більше інвестувати в ООН і чекати на ефективність (повторний сарказм).
Вкрай цікаві пропозиції: Україна має негайно та в односторонньому порядку припинити вогонь (сарказм). Особливо, звісно ж, припинити удари далекобійними засобами ураження й особливо по окупованій Рф території та прикордонню Рф. Росія ж може продовжувати завдавати ударів (про що неодноразово заявляв той-таки Лавров, наполягаючи, що навіть у разі початку переговорного процесу ніхто не зупинить удари по території України). Що це все означає?
Простіше простого. Росія буквально випрошує через дивних посередників повернення неформального рішення про заборону... для України на оборонні удари. Щоб у тиші продовжувати підтягувати ресурси у прикордоння, готувати нові масштабні атаки, не втрачати засоби ППО й техніку… Просто і примітивно. Ще простіше і примітивніше.
Питання риторичне: як розуміти людей, які беруть участь у кампанії з примусу країни, на яку напали, до одностороннього припинення вогню… А головне: невже ці пропозиції робляться всерйоз і невже вони приведуть до закінчення війни?
Простіше простого. Росія буквально випрошує через дивних посередників повернення неформального рішення про заборону... для України на оборонні удари. Щоб у тиші продовжувати підтягувати ресурси у прикордоння, готувати нові масштабні атаки, не втрачати засоби ППО й техніку… Просто і примітивно. Ще простіше і примітивніше.
Питання риторичне: як розуміти людей, які беруть участь у кампанії з примусу країни, на яку напали, до одностороннього припинення вогню… А головне: невже ці пропозиції робляться всерйоз і невже вони приведуть до закінчення війни?
Довгі війни завжди перевіряють:
- сталість і дієвість загальних правил (зокрема, і міжнародного права);
- реальні компетенції національних розвідок (наскільки добре вони орієнтуються в сакральних знаннях про внутрішні проблеми опонента – Рф);
- психологічну готовність лідерів нести тягар лідерства й уникати поспішних рішень, які в майбутньому лише масштабують нерозв’язані проблеми;
- аналітичні можливості систем (чи розуміють вони всі ризики в будь-якому обсязі);
- відповідність власних уявлень про ресурси/силу їхньому реального стану…
А головне, будь-яка війна – це завжди спроба ініціатора війни (агресора) взяти більше неформальної влади, стати більш впливовим, принизити решту. І зазвичай ініціатор (агресор) якоїсь миті починає агресивно блефувати, розуміючи, що прорахувався. Саме це зараз активно робить «суб’єкт Путін». Тому правильно оцінюйте причини та наслідки…
- сталість і дієвість загальних правил (зокрема, і міжнародного права);
- реальні компетенції національних розвідок (наскільки добре вони орієнтуються в сакральних знаннях про внутрішні проблеми опонента – Рф);
- психологічну готовність лідерів нести тягар лідерства й уникати поспішних рішень, які в майбутньому лише масштабують нерозв’язані проблеми;
- аналітичні можливості систем (чи розуміють вони всі ризики в будь-якому обсязі);
- відповідність власних уявлень про ресурси/силу їхньому реального стану…
А головне, будь-яка війна – це завжди спроба ініціатора війни (агресора) взяти більше неформальної влади, стати більш впливовим, принизити решту. І зазвичай ініціатор (агресор) якоїсь миті починає агресивно блефувати, розуміючи, що прорахувався. Саме це зараз активно робить «суб’єкт Путін». Тому правильно оцінюйте причини та наслідки…
Три безумовні висновки у зв’язку з умисним ракетним ударом (ракети класу X-101) по найбільшій дитячій лікарні України «Охматдит»...
1. Це абсолютно продумана дія, спеціально розроблена та схвалена суб’єктом Путіним. Напередодні саміту НАТО. Як ляпас Альянсу. Рф посилає всім неформальний сигнал приблизно такого змісту: «Навіть відверте вбивство дітей не змусить їх (Альянс) ухвалити всі необхідні рішення. І тому продовжуємо атакувати...»
2. Майже одночасно з навмисним ударом по дітях в українській столиці з вуст лідерів Угорщини та Китаю вкотре пролунала вимога «про негайне припинення вогню». Ця вимога не адресована Росії. Вона адресована лише Заходу та Україні. І її мета – створити хибне відчуття: агресор має право вбивати, бо говорить про «мир», а жертва не повинна оборонятись і тому має негайно припинити опір, залишивши території та власних громадян агресору… Це має вкрай неприродний вигляд і абсолютно точно стимулює Росію продовжувати атакувати…
3. Просто зараз країна, яка навмисно завдала масованого удару по українських містах і дитячому лікувальному закладу в Києві, продовжує головувати в… РБ ООН. Це абсолютно блюзнірський сигнал усім нейтральним країнам: правил немає, а пряме людожерство заохочується. Ба більше, немає належної реакції ООН, що прямо вказує на очевидне: якщо війна не закінчиться тотальною поразкою Росії, на світ чекає жахлива коротка історія кривавого хаосу, у якому життя не має цінності, а смерть – новий синонім слова «росія».
1. Це абсолютно продумана дія, спеціально розроблена та схвалена суб’єктом Путіним. Напередодні саміту НАТО. Як ляпас Альянсу. Рф посилає всім неформальний сигнал приблизно такого змісту: «Навіть відверте вбивство дітей не змусить їх (Альянс) ухвалити всі необхідні рішення. І тому продовжуємо атакувати...»
2. Майже одночасно з навмисним ударом по дітях в українській столиці з вуст лідерів Угорщини та Китаю вкотре пролунала вимога «про негайне припинення вогню». Ця вимога не адресована Росії. Вона адресована лише Заходу та Україні. І її мета – створити хибне відчуття: агресор має право вбивати, бо говорить про «мир», а жертва не повинна оборонятись і тому має негайно припинити опір, залишивши території та власних громадян агресору… Це має вкрай неприродний вигляд і абсолютно точно стимулює Росію продовжувати атакувати…
3. Просто зараз країна, яка навмисно завдала масованого удару по українських містах і дитячому лікувальному закладу в Києві, продовжує головувати в… РБ ООН. Це абсолютно блюзнірський сигнал усім нейтральним країнам: правил немає, а пряме людожерство заохочується. Ба більше, немає належної реакції ООН, що прямо вказує на очевидне: якщо війна не закінчиться тотальною поразкою Росії, на світ чекає жахлива коротка історія кривавого хаосу, у якому життя не має цінності, а смерть – новий синонім слова «росія».
Що насправді мається на увазі під терміном «удари вглиб Росії»?
Безумовно, йдеться не про символічні, демонстраційні поодинокі удари заради ударів… Це про системну руйнацію насамперед авіабаз, на яких базується стратегічна авіація, що зі свого боку завдає навмисних масованих ударів по цивільному населенню та цивільних об’єктах України. Це також руйнація інфраструктури та забезпечення війни. Це руйнація військових виробництв і місць накопичення ресурсів.
Правильна стратегія якраз передбачає ослаблення Рф за трьома напрямами: підвищення вартості війни, руйнація логістики і збільшення часу постачання ресурсів на поле бою, техніки й загальне скорочення ресурсності.
Безумовно, йдеться не про символічні, демонстраційні поодинокі удари заради ударів… Це про системну руйнацію насамперед авіабаз, на яких базується стратегічна авіація, що зі свого боку завдає навмисних масованих ударів по цивільному населенню та цивільних об’єктах України. Це також руйнація інфраструктури та забезпечення війни. Це руйнація військових виробництв і місць накопичення ресурсів.
Правильна стратегія якраз передбачає ослаблення Рф за трьома напрямами: підвищення вартості війни, руйнація логістики і збільшення часу постачання ресурсів на поле бою, техніки й загальне скорочення ресурсності.
Нагадаю про ціну «несвоєчасних рішень»… Десять років тому російські військові, яких той же «суб’єкт Путін» відправив, щоб вони під виглядом «сепаратистів» відібрали в України Донбас, збили армійським зенітно-ракетним комплексом «Бук» Boeing 777. На борту рейсу Malaysia Airlines Flight 17 були 298 пасажирів і членів екіпажу. Всі вони загинули.
Тоді здавалося, що ця трагедія покладе кінець «початковій» війні, що жертв надто багато і міжнародна спільнота обов’язково втрутиться. Здавалося, що у XXI столітті більше неможливі такі нахабні й криваві злочини, коли вони здійснюються проти громадян США, країн ЄС, потужних держав Азії. Здавалося, хтось має жорстко, показово поставити Рф на місце. І винести десятки довічних вироків…
Ми помилялися, а те масове вбивство було лише прелюдією до великої геноцидної війни у Європі. За десять років змінилися лише масштаби звірства. Так само потужно працювала російська дезінформаційна машина, і у світ був спрямований «брандспойт брехні». Так само безпорадними виявилися міжнародні організації. Таку саму безжальність проявив транснаціональний бізнес, що намагався зберегти всі можливі економічні зв’язки з Рф. Наслідки тієї байдужості болюче вдарили по Україні 2022 року, вбивши тепер не сотні, а десятки тисяч людей.
До речі, сьогодні день народження ексканцлера Ангели Меркель. Маю визнати цей збіг символічним. Так само я маю сказати, що треба перестати жити в ілюзіях щодо Рф, бізнесу та можливого майбутнього…
Тоді здавалося, що ця трагедія покладе кінець «початковій» війні, що жертв надто багато і міжнародна спільнота обов’язково втрутиться. Здавалося, що у XXI столітті більше неможливі такі нахабні й криваві злочини, коли вони здійснюються проти громадян США, країн ЄС, потужних держав Азії. Здавалося, хтось має жорстко, показово поставити Рф на місце. І винести десятки довічних вироків…
Ми помилялися, а те масове вбивство було лише прелюдією до великої геноцидної війни у Європі. За десять років змінилися лише масштаби звірства. Так само потужно працювала російська дезінформаційна машина, і у світ був спрямований «брандспойт брехні». Так само безпорадними виявилися міжнародні організації. Таку саму безжальність проявив транснаціональний бізнес, що намагався зберегти всі можливі економічні зв’язки з Рф. Наслідки тієї байдужості болюче вдарили по Україні 2022 року, вбивши тепер не сотні, а десятки тисяч людей.
До речі, сьогодні день народження ексканцлера Ангели Меркель. Маю визнати цей збіг символічним. Так само я маю сказати, що треба перестати жити в ілюзіях щодо Рф, бізнесу та можливого майбутнього…
Що маємо зараз:
1. Велика суб’єктність України. Україна активно формує глобальний порядок денний…
2. Тотальне обнулення і загальної репутації Росії (як країни глобального впливу), і репутації російського мілітарного блоку (разом із ВПК)…
3. Попри багаторазову ресурсну перевагу Рф, війна майже «замерзла», просування немає, ціна війни для Рф (зокрема, у цифрах санітарних і непоправних втрат) швидко зростає…
4. Переформатування глобального політичного простору. Стара система стримування та противаг не працює; старі міжнародні інститути недієздатні. Потрібні нові архітектури безпеки, що їх активно обговорюють. Запит на персональне та командне лідерство різко актуалізовано...
5. Нові перспективні альянси… Виведення тієї ж Росії в розряд токсичних і провокативних держав, яким не місце за глобальним столом…
6. Нова архітектура безпеки для України та для Європи загалом…
7. Переоснащення української армії, використання натівського стандарту, набуття Україною великої військової компетенції…
За всіма напрямами треба доопрацьовувати та дотискати ситуацію…
1. Велика суб’єктність України. Україна активно формує глобальний порядок денний…
2. Тотальне обнулення і загальної репутації Росії (як країни глобального впливу), і репутації російського мілітарного блоку (разом із ВПК)…
3. Попри багаторазову ресурсну перевагу Рф, війна майже «замерзла», просування немає, ціна війни для Рф (зокрема, у цифрах санітарних і непоправних втрат) швидко зростає…
4. Переформатування глобального політичного простору. Стара система стримування та противаг не працює; старі міжнародні інститути недієздатні. Потрібні нові архітектури безпеки, що їх активно обговорюють. Запит на персональне та командне лідерство різко актуалізовано...
5. Нові перспективні альянси… Виведення тієї ж Росії в розряд токсичних і провокативних держав, яким не місце за глобальним столом…
6. Нова архітектура безпеки для України та для Європи загалом…
7. Переоснащення української армії, використання натівського стандарту, набуття Україною великої військової компетенції…
За всіма напрямами треба доопрацьовувати та дотискати ситуацію…
Завтра в Парижі стартує Олімпіада, на якій нескорену Україну представлятимуть 140 атлетів. Ми безмежно вдячні кожному з учасників збірної, хто попри жахливі випробування зміг підготуватися до змагань.
Але… тільки 140. Всього 140… Це найменша команда в історії виступів України на літніх Олімпіадах. Трагічно й закономірно. І всі прекрасно розуміють чому. Бо Росія свідомо вбиває українців. Бо участь в олімпійському відборі не змогли взяти щонайменше 487 українських атлетів, які загинули – переважно зі зброєю в руках – після вторгнення Рф у 2022 році. Бо все має саме такий вигляд – спорт як продовження політики і як очевидна сьогодні несправедливість. Бо Росія може паралельно вбивати й забезпечувати своїх «спортсменів» із центральних спортивних клубів армії належними умовами підготовки, а потім міжнародні федерації вдають: «Так а спорт тут до чого?» До того. До умисного вбивства 487 атлетів з України росіянами. До позбавлення цілої країни змоги займатися спортивною підготовкою. До пропаганди війни як такої…
Ми віримо, що за чотири роки шанс виступити на Олімпіаді в Лос-Анджелесі матиме кожен із понад 4 тисяч українських спортсменів, які сьогодні захищають країну у лавах Сил оборони. І все ще неможливо уявити, що на аренах і доріжках колишні військовослужбовці ЗСУ знову зустрінуться з росіянами. Це означає, що заборона на участь Рф в Олімпіаді має бути продовжена – безстроково. Бо це – про справедливість. І про обов’язкову ціну, яку має платити країна-агресор, країна-людожер…
Але… тільки 140. Всього 140… Це найменша команда в історії виступів України на літніх Олімпіадах. Трагічно й закономірно. І всі прекрасно розуміють чому. Бо Росія свідомо вбиває українців. Бо участь в олімпійському відборі не змогли взяти щонайменше 487 українських атлетів, які загинули – переважно зі зброєю в руках – після вторгнення Рф у 2022 році. Бо все має саме такий вигляд – спорт як продовження політики і як очевидна сьогодні несправедливість. Бо Росія може паралельно вбивати й забезпечувати своїх «спортсменів» із центральних спортивних клубів армії належними умовами підготовки, а потім міжнародні федерації вдають: «Так а спорт тут до чого?» До того. До умисного вбивства 487 атлетів з України росіянами. До позбавлення цілої країни змоги займатися спортивною підготовкою. До пропаганди війни як такої…
Ми віримо, що за чотири роки шанс виступити на Олімпіаді в Лос-Анджелесі матиме кожен із понад 4 тисяч українських спортсменів, які сьогодні захищають країну у лавах Сил оборони. І все ще неможливо уявити, що на аренах і доріжках колишні військовослужбовці ЗСУ знову зустрінуться з росіянами. Це означає, що заборона на участь Рф в Олімпіаді має бути продовжена – безстроково. Бо це – про справедливість. І про обов’язкову ціну, яку має платити країна-агресор, країна-людожер…
Абсолютно зрозуміло, що ми хочемо закінчити війну, яку не починали і не провокували. І хочемо досягти фундаментальних домовленостей, які унеможливлять поновлення бойових дій тоді, коли Рф знову буде до них готова. А Рф завжди хотітиме воєн, бо не вміє жити в мирі та не вміє контролювати свій внутрішній простір шляхом підвищення якості життя і робить це лише через зовнішні експансії. Тож ми маємо позбавити агресора низки спроможностей і самі маємо отримати інструменти примусу…
Тактичні поразки Рф по лінії фронту дадуть Москві зрозуміти, що військовим шляхом вона нічого не досягне. Для цього треба покращувати національну систему ППО, треба збільшувати далекобійні спроможності України, щоб знищувати інфраструктуру війни, збільшувати кількість ресурсу, який Росія втрачає через її продовження. Крім того, потрібні фінансові інструменти, щоб карати не лише Рф, але й країни, які допомагають обходити санкції.
Дуже важливий дипломатичний тиск, зокрема від Китаю, який пояснив би Кремлю, що ескалація конфлікту завдає збитків усім учасникам глобальної економіки. Судячи з усього, Китай абсолютно чітко розуміє роль, яку сьогодні відіграє у світі, та, безумовно, зацікавлений у дотриманні міжнародного права.
Єдиним агресором є Росія. Утім ми готові до переговорного процесу на справедливих умовах. На тих умовах, які приведуть до сталого справедливого миру. До них не готова Росія. Попри всі свої заяви, Москва готова лише до війни, до ескалації, до експансії. Хоча б тому, що без існування зовнішнього ворога в неї можуть виникнути великі внутрішні проблеми революційного характеру.
Тактичні поразки Рф по лінії фронту дадуть Москві зрозуміти, що військовим шляхом вона нічого не досягне. Для цього треба покращувати національну систему ППО, треба збільшувати далекобійні спроможності України, щоб знищувати інфраструктуру війни, збільшувати кількість ресурсу, який Росія втрачає через її продовження. Крім того, потрібні фінансові інструменти, щоб карати не лише Рф, але й країни, які допомагають обходити санкції.
Дуже важливий дипломатичний тиск, зокрема від Китаю, який пояснив би Кремлю, що ескалація конфлікту завдає збитків усім учасникам глобальної економіки. Судячи з усього, Китай абсолютно чітко розуміє роль, яку сьогодні відіграє у світі, та, безумовно, зацікавлений у дотриманні міжнародного права.
Єдиним агресором є Росія. Утім ми готові до переговорного процесу на справедливих умовах. На тих умовах, які приведуть до сталого справедливого миру. До них не готова Росія. Попри всі свої заяви, Москва готова лише до війни, до ескалації, до експансії. Хоча б тому, що без існування зовнішнього ворога в неї можуть виникнути великі внутрішні проблеми революційного характеру.