Знову про «зберегти обличчя Путіну»
На жаль, навіть після 10 місяців війни пан Кіссінджер так нічого і не зрозумів… Ані природи цієї війни, ані її впливу на світовий порядок. Рецепт, до якого закликає ексдержсекретар, але боїться проговорити вголос, простий: умиротворити агресора шляхом принесення в жертву частини території України з отриманням гарантій про ненапад на інші держави Східної Європи.
Кіссінджер не розуміє: якщо всім потенційним «відморозкам» стане зрозуміло, що дорослих немає вдома (тобто міжнародне право не працює), це означатиме, що безпеку неядерних країн тепер зможе врятувати лише наявність ядерної зброї. І я не певен, що йому сподобається такий розвиток подій.
Усі прихильники «простих рішень» мають пам’ятати очевидне: будь-яка угода з дияволом – «поганий мир» за рахунок територій України – стане перемогою Путіна та рецептом успіху для автократів по всьому світу. Тобто лише масштабує апетити Росії, суттєво збільшить російську агресивність, мультиплікує нові конфлікти по всьому світу, зробить ракети інструментом міжнародних відносин і призведе до ери нестабільності й нової гонитви за атомом з боку неядерних держав.
Єдиний можливий шлях закінчення війни та встановлення миру лежить через повернення поваги до міжнародного права. А отже, через звільнення Україною своїх територій, відкритий судовий процес над російськими воєнними злочинцями та зобов’язання Росії до багаторічної виплати репарацій.
На щастя, із кожним днем це все більше розуміють у західних столицях по обидва боки океану: ми чуємо це від Столтенберга та Борреля, Штайнмаєра та Держсекретаря Блінкена. Це говорить про одне: час «совєтологів» і любителів у будь-якій незрозумілій ситуації принести в жертву частину Європи закінчився разом із падінням Берлінської стіни. Настав час відповідального лідерства.
На жаль, навіть після 10 місяців війни пан Кіссінджер так нічого і не зрозумів… Ані природи цієї війни, ані її впливу на світовий порядок. Рецепт, до якого закликає ексдержсекретар, але боїться проговорити вголос, простий: умиротворити агресора шляхом принесення в жертву частини території України з отриманням гарантій про ненапад на інші держави Східної Європи.
Кіссінджер не розуміє: якщо всім потенційним «відморозкам» стане зрозуміло, що дорослих немає вдома (тобто міжнародне право не працює), це означатиме, що безпеку неядерних країн тепер зможе врятувати лише наявність ядерної зброї. І я не певен, що йому сподобається такий розвиток подій.
Усі прихильники «простих рішень» мають пам’ятати очевидне: будь-яка угода з дияволом – «поганий мир» за рахунок територій України – стане перемогою Путіна та рецептом успіху для автократів по всьому світу. Тобто лише масштабує апетити Росії, суттєво збільшить російську агресивність, мультиплікує нові конфлікти по всьому світу, зробить ракети інструментом міжнародних відносин і призведе до ери нестабільності й нової гонитви за атомом з боку неядерних держав.
Єдиний можливий шлях закінчення війни та встановлення миру лежить через повернення поваги до міжнародного права. А отже, через звільнення Україною своїх територій, відкритий судовий процес над російськими воєнними злочинцями та зобов’язання Росії до багаторічної виплати репарацій.
На щастя, із кожним днем це все більше розуміють у західних столицях по обидва боки океану: ми чуємо це від Столтенберга та Борреля, Штайнмаєра та Держсекретаря Блінкена. Це говорить про одне: час «совєтологів» і любителів у будь-якій незрозумілій ситуації принести в жертву частину Європи закінчився разом із падінням Берлінської стіни. Настав час відповідального лідерства.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
К русским… изгоям…
В ночь с 31 декабря 2022 на 1 января 2023 подумайте остатками своих «коллективных мозгов», почему вас презирает мир и почему вы тупиковая ветвь человечества…
В ночь с 31 декабря 2022 на 1 января 2023 подумайте остатками своих «коллективных мозгов», почему вас презирает мир и почему вы тупиковая ветвь человечества…
14 января 2023 года. Днепр. Умышленный удар российской ракетой по многоквартирному дому. Россия делает это преднамеренно, демонстративно, публично, показывая всем еще раз: «Мы, русские, пришли убивать, решать, разрушать...» Поэтому нет никаких финальных вариантов. Кроме одного: обязательного, безусловного проигрыша России. Чтобы реально остановить войну. Чтобы физически и юридически достать каждого убийцу. Чтобы каждый из нелюдей сел на скамью подсудимых. Чтобы вернуть ответственность за военные преступления. Все на самом деле просто.
Первое: не обращайте внимания на любые слова русских. Это ложь, под скребущиеся звуки которой они умышленно бьют ракетой по многоквартирному дому, чтобы орать от радости. Точно хотите видеть эти измазанные чужой кровью лица?
Второе: перестаньте предлагать «мирные планы», «турецкие столы переговоров», «обязательные гарантии России». Не кормите убийц. Не поощряйте негодяев. Не порождайте у них желания убивать еще больше. Лучше лишний раз помолчите и демонстрируйте публично абсолютное непонимание природы «русского зла». Делаете только хуже. Затягиваете войну. Поощряете следующие убийства. Еще раз: убийцы должны нести наказание, иначе это никогда не закончится…
Третье: давайте перестанем думать/ждать. Остро, просто вчера еще необходимо было оружие – много оружия. Чтобы дойти до конца. Чтобы наказать. Чтобы заставить платить. В том числе за многоквартирный дом в Днепре. Украина это сделает – обязательно. Просто нужно оружие. Много оружия. Прямо сейчас. Поэтому выберите для себя опцию: дать оружие или молча смотреть на то, как русский убийца убивает гражданских…
Четвертое: Герасимов. Впишите и эту фамилию в один ряд с авторами концепции «массированно атакуем многоквартирные дома». Герасимов также не умеет воевать, как и прочие русские. Только убийства гражданских, запугивания, крылатые ракеты и масса мобилизованных. Тактика русских неизменна: открытый геноцид…
И пятое: перетерпим, обязательно догоним, сломаем хребет. Это уже вне всяких сомнений. Если кому/то из партнеров страшно, просто стойте за нашей спиной. Молча. Не нужно продолжать «искать выход». Мы дойдем до конца. Потому что нужно. Потому что нет другого выхода. Потому что это справедливо…
Фото: Государственная служба Украины по чрезвычайным ситуациям
Первое: не обращайте внимания на любые слова русских. Это ложь, под скребущиеся звуки которой они умышленно бьют ракетой по многоквартирному дому, чтобы орать от радости. Точно хотите видеть эти измазанные чужой кровью лица?
Второе: перестаньте предлагать «мирные планы», «турецкие столы переговоров», «обязательные гарантии России». Не кормите убийц. Не поощряйте негодяев. Не порождайте у них желания убивать еще больше. Лучше лишний раз помолчите и демонстрируйте публично абсолютное непонимание природы «русского зла». Делаете только хуже. Затягиваете войну. Поощряете следующие убийства. Еще раз: убийцы должны нести наказание, иначе это никогда не закончится…
Третье: давайте перестанем думать/ждать. Остро, просто вчера еще необходимо было оружие – много оружия. Чтобы дойти до конца. Чтобы наказать. Чтобы заставить платить. В том числе за многоквартирный дом в Днепре. Украина это сделает – обязательно. Просто нужно оружие. Много оружия. Прямо сейчас. Поэтому выберите для себя опцию: дать оружие или молча смотреть на то, как русский убийца убивает гражданских…
Четвертое: Герасимов. Впишите и эту фамилию в один ряд с авторами концепции «массированно атакуем многоквартирные дома». Герасимов также не умеет воевать, как и прочие русские. Только убийства гражданских, запугивания, крылатые ракеты и масса мобилизованных. Тактика русских неизменна: открытый геноцид…
И пятое: перетерпим, обязательно догоним, сломаем хребет. Это уже вне всяких сомнений. Если кому/то из партнеров страшно, просто стойте за нашей спиной. Молча. Не нужно продолжать «искать выход». Мы дойдем до конца. Потому что нужно. Потому что нет другого выхода. Потому что это справедливо…
Фото: Государственная служба Украины по чрезвычайным ситуациям
Чому я вже неодноразово підкреслював сумнівну якість інтелекту ключових російських персонажів? І чому є великі сумніви в тому, що той же Путін у класичному сенсі ще є дієздатним?
Дивіться. Сьогодні суб’єкт Пєсков знову включив свій відомий типаж глашатая-шарманщика і на повному серйозі заявив, що Україна для закінчення війни має «врахувати вимоги Росії». Тобто віддати території, забути масштабні злочини, знищену інфраструктуру, прийняти право росіян втручатися в нашу внутрішню політику та відмовитися від зовнішньополітичного суверенітету. Пєсков навіть іще зухваліше продовжив: «Що раніше Зеленський виявить готовність враховувати вимоги росії, то швидше все закінчиться», у такий спосіб ніби натякаючи, що в іншому разі вона продовжить бомбити, вбивати, знищувати…
Так ось, чому все ж таки в них «глибинні проблеми» з інтелектом? Тому що насправді подібні заяви Пєскова треба читати дещо по-іншому. Серійні вбивці зайшли в чужий будинок, спалили кімнату, побили/зґвалтували/вбили дітей і жінок і тепер вустами особистого обслуговчого персоналу кажуть: «Швидко погодьтеся з масштабним приниженням і розбоєм, не чиніть опору та не вбивайте наших хлопчиків, які мають право вас безкарно вбивати, приготуйте нам борщ – і… гаразд, ми вас, українців, прощаємо!» Точно ще хтось не зрозумів, що з не дуже адекватними суб’єктами розмовляти нема про що?
Дивіться. Сьогодні суб’єкт Пєсков знову включив свій відомий типаж глашатая-шарманщика і на повному серйозі заявив, що Україна для закінчення війни має «врахувати вимоги Росії». Тобто віддати території, забути масштабні злочини, знищену інфраструктуру, прийняти право росіян втручатися в нашу внутрішню політику та відмовитися від зовнішньополітичного суверенітету. Пєсков навіть іще зухваліше продовжив: «Що раніше Зеленський виявить готовність враховувати вимоги росії, то швидше все закінчиться», у такий спосіб ніби натякаючи, що в іншому разі вона продовжить бомбити, вбивати, знищувати…
Так ось, чому все ж таки в них «глибинні проблеми» з інтелектом? Тому що насправді подібні заяви Пєскова треба читати дещо по-іншому. Серійні вбивці зайшли в чужий будинок, спалили кімнату, побили/зґвалтували/вбили дітей і жінок і тепер вустами особистого обслуговчого персоналу кажуть: «Швидко погодьтеся з масштабним приниженням і розбоєм, не чиніть опору та не вбивайте наших хлопчиків, які мають право вас безкарно вбивати, приготуйте нам борщ – і… гаразд, ми вас, українців, прощаємо!» Точно ще хтось не зрозумів, що з не дуже адекватними суб’єктами розмовляти нема про що?
Ключовий сценарій…
У короткостроковій перспективі Рф вдасться до певних наступальних дій, через які обов’язково втратить багато особового складу, сил і засобів. У межах контрнаступу, який розробляється Генштабом ЗСУ й докладно обговорюється на засіданнях Ставки Верховного Головнокомандувача, Рф зазнає двох-чотирьох суттєвих поразок, і саме після цього процеси розпаду й остаточної деморалізації в російській армії стануть незворотними.
Росіяни продовжать тікати. Водночас вони отримають ще більше мертвих, а на вулиці російських міст масово виходитимуть поранені й ампутанти і жорстко протестуватимуть. Територією Рф ширитиметься протест не політичного, а соціального характеру – через втрачених на війні близьких. У цей час в оточенні Путіна розгоряться суттєві внутрішні міжусобиці. Почнеться класичний російський пошук винних. Силові вертикалі ослабнуть і почнуть швидко занепадати.
Українська армія зупиниться на кордонах 1991 року, а в росії розпочнеться неконтрольована політична трансформація. Певні суб’єкти федерації (етнічні) отримають супер/шанс стати самостійними і зможуть це зробити.
Ядерна зброя так чи інакше контролюватиметься, зокрема й залишками російського генералітету. Тому немає великих ризиків, що вона з’явиться на чорному ринку чи буде принаймні якийсь час неконтрольованою.
Тимчасово сформований уряд Рф почне реальні переговори щодо відповідальності за злочини в Україні й щодо зон демілітаризації на кордоні. І зрозуміло, щодо значних компенсацій за вбивства та руйнації.
Дата реалізації цього сценарію залежить від наявного в України інструментарію – від того, коли Україна отримає точну кількість чітко визначеного озброєння. Україна надала нашому партнерському Альянсу конкретні цифри й найменування. Нині ми на етапі, коли війна є обґрунтованою математичною моделлю.
Формула проста: хочете якнайшвидшого завершення війни – своєчасно дайте Україні більше зброї, якої ми просимо.
У короткостроковій перспективі Рф вдасться до певних наступальних дій, через які обов’язково втратить багато особового складу, сил і засобів. У межах контрнаступу, який розробляється Генштабом ЗСУ й докладно обговорюється на засіданнях Ставки Верховного Головнокомандувача, Рф зазнає двох-чотирьох суттєвих поразок, і саме після цього процеси розпаду й остаточної деморалізації в російській армії стануть незворотними.
Росіяни продовжать тікати. Водночас вони отримають ще більше мертвих, а на вулиці російських міст масово виходитимуть поранені й ампутанти і жорстко протестуватимуть. Територією Рф ширитиметься протест не політичного, а соціального характеру – через втрачених на війні близьких. У цей час в оточенні Путіна розгоряться суттєві внутрішні міжусобиці. Почнеться класичний російський пошук винних. Силові вертикалі ослабнуть і почнуть швидко занепадати.
Українська армія зупиниться на кордонах 1991 року, а в росії розпочнеться неконтрольована політична трансформація. Певні суб’єкти федерації (етнічні) отримають супер/шанс стати самостійними і зможуть це зробити.
Ядерна зброя так чи інакше контролюватиметься, зокрема й залишками російського генералітету. Тому немає великих ризиків, що вона з’явиться на чорному ринку чи буде принаймні якийсь час неконтрольованою.
Тимчасово сформований уряд Рф почне реальні переговори щодо відповідальності за злочини в Україні й щодо зон демілітаризації на кордоні. І зрозуміло, щодо значних компенсацій за вбивства та руйнації.
Дата реалізації цього сценарію залежить від наявного в України інструментарію – від того, коли Україна отримає точну кількість чітко визначеного озброєння. Україна надала нашому партнерському Альянсу конкретні цифри й найменування. Нині ми на етапі, коли війна є обґрунтованою математичною моделлю.
Формула проста: хочете якнайшвидшого завершення війни – своєчасно дайте Україні більше зброї, якої ми просимо.
Гібрідноє…
Паніка, страх і знову паніка. А також – масштабні внутрішні інформаційні конфлікти. Саме на це роблять ставку росіяни в межах інтенсифікації гібридного компоненту війни…
І так, не слід недооцінювати інформаційної складової: у опонентів є ресурс, масштаб, креативні групи, розуміння, що «стиль Скабєєва/Соловйов» – це не для серйозної гри… Приклад? Масштабування меседжу про те, що «вони потужно атакують одразу з усіх напрямків і візьмуть під контроль центри ухвалення рішень». Це може деморалізувати. І навіть налякати. Головна мета – паніка, а за нею – зневіра. А на додачу – внутрішні «моральні ангели», які потужно розносять «всі крадуть, всіх у відставки»…
Це важливо для агресора? Безумовно. Бо:
11 місяців війни показали, що ми можемо дати відсіч та встояти. Боротьба триває, спротив міцнішає, а підтримка наших закордонних партнерів збільшується. Це дуже лякає представників «великої Рф, яка всіх за три дні на шматки рве»…
До речі, навіть вчорашні найбільші євро/песимісти вже кажуть, що війна має завершитися програшом росії. На це націлена не лише Україна, а й увесь цивілізований світ.
Так от, все/таки нам треба розділяти «реальні можливості Рф» та слова Рф про ці можливості. Російські пропагандисти вміють гучно говорити про перемоги, яких немає. Що ж по факту? Вони не можуть взяти навіть маленькі населені пункти і діють методом «спаленої землі»: обстрілюють територію та заходять в села, де не залишається нічого живого.
Вони пробуватимуть відволікати наші Сили оборони, наступаючи з різних напрямків, але наша розвідка все фіксує. Знову ж таки, вони могли робити це більш-менш ефективно, коли мали контрактну армію – найбільш злагоджену та логістично відбудовану. Натомість зараз у них – армія мобілізованих, у якій вибито командирську ланку нижчого та середнього рівня.
Лякаючи нас та Європу гібридним компонентом війни, росіяни продовжуватимуть схиляти владу до поступок. Будь-які поступки – це капітуляція, і ми цього не допустимо за жодних обставин.
Тимчасове перемир’я призведе лише до наступного етапу війни в Україні, а в Європі розгорнеться хаос та тероризм, щедро фінансований російськими грошима.
Усе це очевидно. Тому, перше – не реагуємо на гібридні прояви росіян. Друге – пам’ятаємо, що Україна все бачить, контролює, готує відповіді. Третє – не граємо в гру росіян про «великий наступ, якого треба боятись». Рф втратила свою армію, а зараз пробує дограти мобілізованим резервом. Четверте – не втягуємось у руйнівні внутрішні «війни». Усіх крадіїв самі доженемо.
Паніка, страх і знову паніка. А також – масштабні внутрішні інформаційні конфлікти. Саме на це роблять ставку росіяни в межах інтенсифікації гібридного компоненту війни…
І так, не слід недооцінювати інформаційної складової: у опонентів є ресурс, масштаб, креативні групи, розуміння, що «стиль Скабєєва/Соловйов» – це не для серйозної гри… Приклад? Масштабування меседжу про те, що «вони потужно атакують одразу з усіх напрямків і візьмуть під контроль центри ухвалення рішень». Це може деморалізувати. І навіть налякати. Головна мета – паніка, а за нею – зневіра. А на додачу – внутрішні «моральні ангели», які потужно розносять «всі крадуть, всіх у відставки»…
Це важливо для агресора? Безумовно. Бо:
11 місяців війни показали, що ми можемо дати відсіч та встояти. Боротьба триває, спротив міцнішає, а підтримка наших закордонних партнерів збільшується. Це дуже лякає представників «великої Рф, яка всіх за три дні на шматки рве»…
До речі, навіть вчорашні найбільші євро/песимісти вже кажуть, що війна має завершитися програшом росії. На це націлена не лише Україна, а й увесь цивілізований світ.
Так от, все/таки нам треба розділяти «реальні можливості Рф» та слова Рф про ці можливості. Російські пропагандисти вміють гучно говорити про перемоги, яких немає. Що ж по факту? Вони не можуть взяти навіть маленькі населені пункти і діють методом «спаленої землі»: обстрілюють територію та заходять в села, де не залишається нічого живого.
Вони пробуватимуть відволікати наші Сили оборони, наступаючи з різних напрямків, але наша розвідка все фіксує. Знову ж таки, вони могли робити це більш-менш ефективно, коли мали контрактну армію – найбільш злагоджену та логістично відбудовану. Натомість зараз у них – армія мобілізованих, у якій вибито командирську ланку нижчого та середнього рівня.
Лякаючи нас та Європу гібридним компонентом війни, росіяни продовжуватимуть схиляти владу до поступок. Будь-які поступки – це капітуляція, і ми цього не допустимо за жодних обставин.
Тимчасове перемир’я призведе лише до наступного етапу війни в Україні, а в Європі розгорнеться хаос та тероризм, щедро фінансований російськими грошима.
Усе це очевидно. Тому, перше – не реагуємо на гібридні прояви росіян. Друге – пам’ятаємо, що Україна все бачить, контролює, готує відповіді. Третє – не граємо в гру росіян про «великий наступ, якого треба боятись». Рф втратила свою армію, а зараз пробує дограти мобілізованим резервом. Четверте – не втягуємось у руйнівні внутрішні «війни». Усіх крадіїв самі доженемо.
Грані… лицемірства…
Майже рік війни. І лише 9% із майже півтори тисячі світових компаній покинули ринок Рф…
Серед західних компаній, які залишилися працювати в Росії, найбільшу частку становлять німецькі (19,5%), 12,4% – американські, 7% – японські.
Зокрема, залишилися працювати в державі-терористі: METRO, Leroy Merlin, Auchan, Nestle, Unilever, Procter & Gamble, Siemens, Pfizer, Philip Morris, Bayer, Acer, Alibaba, CloudFlare, Societe Generale, Credit Suisse, Lenovo, Asus, Cersanit тощо.
Деякі західні банки взагалі за рік повномасштабної війни отримали надприбутки в Росії. Raiffeisen збільшив прибуток у Росії на 313%. За 2022 рік прибуток російського філіалу склав 474 мільйони євро, і це найбільша сума серед філіалів Південно-Східної Європи.
Податок на прибуток компаній у Росії – 20%. Отже, Raiffeisen за останній фінансовий рік поповнив російську казну на 94,8 мільйона євро тільки цим податком. Сума інших зборів набагато більша. Тобто це і є податок на війну, на вбивства українців.
Більше того, Raiffeisen визнав псевдореспубліки «Л(Д)НР», запропонувавши частково мобілізованим кредитні канікули. Його приклад наслідували Citibank, Credit Europe Bank й OTP Bank.
Нещодавно НАЗК визнало американську корпорацію міжнародним спонсором війни. Компанії належать такі дочірні підприємства та бренди, як Gillette, Fairy, Tide, Ariel, Lenor, Mr. Proper, Pampers, Always, Head & Shoulders, Pantene, Old Spice, Hugo Boss, Max Factor тощо.
Вони не лише не вийшли з ринку рф, але й продовжують роботу комбінату побутової хімії, що є найбільшим у світі виробником мийних засобів для P&G, і заводу з виготовлення лез та станків для гоління Gillette.
Працюючи в Рф, міжнародні компанії сплачують у російський держбюджет податки, які використовуються для виготовлення продукції оборонно-промислового комплексу.
Загальний річний виторг цих 1200+ компаній у Росії – майже 290 мільярдів доларів. Це п’ята частина ВВП Рф.
Окрім того, компанії ще й сприяють мобілізаційним заходам. Відповідно до нового російського законодавства, корпорації, які працюють у Рф, змушені сприяти призову працівників до армії та фінансувати їхнє військове спорядження.
Не вийти з ринку Рф за рік повномасштабної війни – це не випадковість, а свідома позиція.
Не забуваймо і про рівень корупції в Рф. Кожен бізнес поповнює кишені безпосередньо путіна та його оточення – авторів агресивної війни в центрі Європи.
Пасивна бездіяльність – це також злочин. Поповнюючи російський бюджет мільярдами доларів, вони заважають швидко та в правильний спосіб завершити війну.
Єдиний можливий шлях закінчення війни – це абсолютна поразка Росії, трибунал для вищого керівництва й військового командування та репарації для України.
А колективний Захід, чий ринок для міжнародних корпорацій є пріоритетнішим, ніж Рф, має проявити жорстку позицію.
Зрештою кожен суб’єкт у цій партії має визначитися: декларувати цінності на папері чи діяти. Мовчання вбиває. Буквально.
Майже рік війни. І лише 9% із майже півтори тисячі світових компаній покинули ринок Рф…
Серед західних компаній, які залишилися працювати в Росії, найбільшу частку становлять німецькі (19,5%), 12,4% – американські, 7% – японські.
Зокрема, залишилися працювати в державі-терористі: METRO, Leroy Merlin, Auchan, Nestle, Unilever, Procter & Gamble, Siemens, Pfizer, Philip Morris, Bayer, Acer, Alibaba, CloudFlare, Societe Generale, Credit Suisse, Lenovo, Asus, Cersanit тощо.
Деякі західні банки взагалі за рік повномасштабної війни отримали надприбутки в Росії. Raiffeisen збільшив прибуток у Росії на 313%. За 2022 рік прибуток російського філіалу склав 474 мільйони євро, і це найбільша сума серед філіалів Південно-Східної Європи.
Податок на прибуток компаній у Росії – 20%. Отже, Raiffeisen за останній фінансовий рік поповнив російську казну на 94,8 мільйона євро тільки цим податком. Сума інших зборів набагато більша. Тобто це і є податок на війну, на вбивства українців.
Більше того, Raiffeisen визнав псевдореспубліки «Л(Д)НР», запропонувавши частково мобілізованим кредитні канікули. Його приклад наслідували Citibank, Credit Europe Bank й OTP Bank.
Нещодавно НАЗК визнало американську корпорацію міжнародним спонсором війни. Компанії належать такі дочірні підприємства та бренди, як Gillette, Fairy, Tide, Ariel, Lenor, Mr. Proper, Pampers, Always, Head & Shoulders, Pantene, Old Spice, Hugo Boss, Max Factor тощо.
Вони не лише не вийшли з ринку рф, але й продовжують роботу комбінату побутової хімії, що є найбільшим у світі виробником мийних засобів для P&G, і заводу з виготовлення лез та станків для гоління Gillette.
Працюючи в Рф, міжнародні компанії сплачують у російський держбюджет податки, які використовуються для виготовлення продукції оборонно-промислового комплексу.
Загальний річний виторг цих 1200+ компаній у Росії – майже 290 мільярдів доларів. Це п’ята частина ВВП Рф.
Окрім того, компанії ще й сприяють мобілізаційним заходам. Відповідно до нового російського законодавства, корпорації, які працюють у Рф, змушені сприяти призову працівників до армії та фінансувати їхнє військове спорядження.
Не вийти з ринку Рф за рік повномасштабної війни – це не випадковість, а свідома позиція.
Не забуваймо і про рівень корупції в Рф. Кожен бізнес поповнює кишені безпосередньо путіна та його оточення – авторів агресивної війни в центрі Європи.
Пасивна бездіяльність – це також злочин. Поповнюючи російський бюджет мільярдами доларів, вони заважають швидко та в правильний спосіб завершити війну.
Єдиний можливий шлях закінчення війни – це абсолютна поразка Росії, трибунал для вищого керівництва й військового командування та репарації для України.
А колективний Захід, чий ринок для міжнародних корпорацій є пріоритетнішим, ніж Рф, має проявити жорстку позицію.
Зрештою кожен суб’єкт у цій партії має визначитися: декларувати цінності на папері чи діяти. Мовчання вбиває. Буквально.
FATFізація Рф…
Як ми вже з’ясували, на жаль, російські компанії і досі ведуть бізнес із закордонними контрагентами. Ми як держава робимо все, щоб ускладнити ці процеси, бо розуміємо: «російські гроші дорівнюють ракетам», випущеним по містах України.
Наступного тижня ми ініціюємо виключення росії, яка є спонсором тероризму, із членів FATF – міжурядової групи з протидії відмиванню брудних грошей. Рф цинічно порушила свої зобов’язання по лінії FATF, розпочавши загарбницьку війну проти України.
Нині для росії все ще залишається відкритою суттєва частина світової економіки, яка досі не запровадила санкції. І на жаль, є держави, які не гребують рахувати криваві російські гроші.
Як виключення з FATF вплине на Рф? Коротко…
➖Суттєве підвищення вартості ведення бізнесу з Рф. Внесення Рф до чорного списку «юрисдикцій високого ризику» означатиме, що іноземні банки й інші фінансові установи муситимуть проводити додаткові перевірки під час роботи з російськими юридичними особами, щоб перевірити, чи не є вони злочинцями/шахраями. Закордонним контрагентам стане дорожче, а отже, невигідно вести бізнес із росією. Різке збільшення вартості так званої «юридичної логістики»…
➖Зменшення можливостей ухилятися від санкцій. Наразі режим санкцій часто дає російським компаніям змогу обійти фінансові санкції, наприклад структуруючи транзакцію через російський банк, який не потрапив під санкції. Внесення Рф як держави до чорного списку ліквідує такі «безпечні притулки» та свободи…
➖Обмеження торгівлі Рф зі світом. Буде важче отримувати платежі за експорт і здійснювати платежі за імпорт. Наприклад, коли Іран потрапив до чорного списку FATF у 2020 році, його експорт товарів і послуг скоротився приблизно на 30%.
➖Відтік прямих іноземних інвестицій. Іноземні компанії зіткнуться з набагато більшими витратами на інвестування в Рф, а переказ коштів до Рф стане проблематичним. Навіщо мати головний біль? Репутаційні ризики, дорого та незручно…
Поширюйте в соцмережах заклик виключити росію зі складу FATF як державу – спонсора тероризму – #BlacklistRussia.
Як ми вже з’ясували, на жаль, російські компанії і досі ведуть бізнес із закордонними контрагентами. Ми як держава робимо все, щоб ускладнити ці процеси, бо розуміємо: «російські гроші дорівнюють ракетам», випущеним по містах України.
Наступного тижня ми ініціюємо виключення росії, яка є спонсором тероризму, із членів FATF – міжурядової групи з протидії відмиванню брудних грошей. Рф цинічно порушила свої зобов’язання по лінії FATF, розпочавши загарбницьку війну проти України.
Нині для росії все ще залишається відкритою суттєва частина світової економіки, яка досі не запровадила санкції. І на жаль, є держави, які не гребують рахувати криваві російські гроші.
Як виключення з FATF вплине на Рф? Коротко…
➖Суттєве підвищення вартості ведення бізнесу з Рф. Внесення Рф до чорного списку «юрисдикцій високого ризику» означатиме, що іноземні банки й інші фінансові установи муситимуть проводити додаткові перевірки під час роботи з російськими юридичними особами, щоб перевірити, чи не є вони злочинцями/шахраями. Закордонним контрагентам стане дорожче, а отже, невигідно вести бізнес із росією. Різке збільшення вартості так званої «юридичної логістики»…
➖Зменшення можливостей ухилятися від санкцій. Наразі режим санкцій часто дає російським компаніям змогу обійти фінансові санкції, наприклад структуруючи транзакцію через російський банк, який не потрапив під санкції. Внесення Рф як держави до чорного списку ліквідує такі «безпечні притулки» та свободи…
➖Обмеження торгівлі Рф зі світом. Буде важче отримувати платежі за експорт і здійснювати платежі за імпорт. Наприклад, коли Іран потрапив до чорного списку FATF у 2020 році, його експорт товарів і послуг скоротився приблизно на 30%.
➖Відтік прямих іноземних інвестицій. Іноземні компанії зіткнуться з набагато більшими витратами на інвестування в Рф, а переказ коштів до Рф стане проблематичним. Навіщо мати головний біль? Репутаційні ризики, дорого та незручно…
Поширюйте в соцмережах заклик виключити росію зі складу FATF як державу – спонсора тероризму – #BlacklistRussia.
Просто зброя…
Військова стратегія постачання дуже проста. Вона визначається виключно «етапом війни» та «цілями війни на цьому етапі»…
Російська мета: накопичивши ресурси, спробувати перехопити ініціативу. І… заморозити війну на невизначений час. Залишившись на окупованих територіях і втягнувши нас у марні інформаційні протистояння…
Мета України зовсім інша. Знищити залишковий ресурс російської боєздатності, завдати кілька великих тактичних поразок, зламати оборону на окупованих територіях і різко наростити темп деокупації. Для цього нам потрібні конкретні інструменти.
1. Системи протиракетної оборони. Щоб закрити небо та вберегти цивільних і міста. Захистити критичну інфраструктуру і транспортну логістику. У цьому ж сенсі також потрібні і винищувачі (ті ж F16), щоб ефективно знищувати балістичні та гіперзвукові ракети.
2. Снаряди важких калібрів. 155 мм. Або 152/122 мм. Багато. Снаряди вкрай потрібні для знищення великих обсягів російських мобілізованих і для недопущення прямих контактних бойових зіткнень.
3. Далекобійні ракети. 150 км і вище. Потрібні для ефективного відпрацювання місць накопичення російських резервів, до/знищення великих тактичних і стратегічних складів, руйнування тилової логістики. Це дозволить суттєво скоротити боєздатність російської армії та подовжити/ускладнити їх логістику.
4. Безпілотна авіація. Ударні, розвідувальні, інші дрони. Контроль простору. Різке підвищення точності знищення живої сили та техніки. Постійна напруга на всій лінії фронту. І ефективні точкові удари, які створюють дисбаланси на конкретних ділянках.
5. Бронетехніка. Важкі танки і бронетранспортери. Необхідні для зламу фортифікаційної оборони росіян на окупованих територіях, максимально швидкого просування на великих траєкторіях. Дозволяють мінімізувати бойові втрати і нарощувати темпи швидкої деокупації, не дозволяючи росіянам фіксуватися на інших позиціях. Що має у свою чергу важливе психологічне значення.
6. Штурмова авіація (разом із фронтовими мобільними елементами ПРО/ЗРК). Необхідна для ефективного прикриття наступаючих частин. Вогневі удари авіації, по суті, прорубують «просіки» в оборонних лавах ворога і тим самим, знову ж таки, мінімізують наші втрати.
Уся перерахована номенклатура зброї вкрай важлива саме на цьому етапі. У цілком конкретних – математично обумовлених – обсягах. Партнери абсолютно точно знають всю логіку та математику цього етапу.
Військова стратегія постачання дуже проста. Вона визначається виключно «етапом війни» та «цілями війни на цьому етапі»…
Російська мета: накопичивши ресурси, спробувати перехопити ініціативу. І… заморозити війну на невизначений час. Залишившись на окупованих територіях і втягнувши нас у марні інформаційні протистояння…
Мета України зовсім інша. Знищити залишковий ресурс російської боєздатності, завдати кілька великих тактичних поразок, зламати оборону на окупованих територіях і різко наростити темп деокупації. Для цього нам потрібні конкретні інструменти.
1. Системи протиракетної оборони. Щоб закрити небо та вберегти цивільних і міста. Захистити критичну інфраструктуру і транспортну логістику. У цьому ж сенсі також потрібні і винищувачі (ті ж F16), щоб ефективно знищувати балістичні та гіперзвукові ракети.
2. Снаряди важких калібрів. 155 мм. Або 152/122 мм. Багато. Снаряди вкрай потрібні для знищення великих обсягів російських мобілізованих і для недопущення прямих контактних бойових зіткнень.
3. Далекобійні ракети. 150 км і вище. Потрібні для ефективного відпрацювання місць накопичення російських резервів, до/знищення великих тактичних і стратегічних складів, руйнування тилової логістики. Це дозволить суттєво скоротити боєздатність російської армії та подовжити/ускладнити їх логістику.
4. Безпілотна авіація. Ударні, розвідувальні, інші дрони. Контроль простору. Різке підвищення точності знищення живої сили та техніки. Постійна напруга на всій лінії фронту. І ефективні точкові удари, які створюють дисбаланси на конкретних ділянках.
5. Бронетехніка. Важкі танки і бронетранспортери. Необхідні для зламу фортифікаційної оборони росіян на окупованих територіях, максимально швидкого просування на великих траєкторіях. Дозволяють мінімізувати бойові втрати і нарощувати темпи швидкої деокупації, не дозволяючи росіянам фіксуватися на інших позиціях. Що має у свою чергу важливе психологічне значення.
6. Штурмова авіація (разом із фронтовими мобільними елементами ПРО/ЗРК). Необхідна для ефективного прикриття наступаючих частин. Вогневі удари авіації, по суті, прорубують «просіки» в оборонних лавах ворога і тим самим, знову ж таки, мінімізують наші втрати.
Уся перерахована номенклатура зброї вкрай важлива саме на цьому етапі. У цілком конкретних – математично обумовлених – обсягах. Партнери абсолютно точно знають всю логіку та математику цього етапу.
Що таке… путін?
Саме «що». Тому що це про специфічне явище, коли ти абсолютно не на своєму місці і поводишся як класичний такий «борис/годунов» чи навіть як істеричний «лжедмітрій». Тільки ціна твоєї дивної психічної поведінки – тисячі безвинно загиблих українців.
Минув рік великої війни, яка показала нутро «путіна» (як явища). Не путінізму, а саме путіна. Тому що інші – це банальні мерці, випадкові ноунейми (незалежно від прізвищ). Ніщо і ні про що. Просто жерти, красти, дивитися на карикатурного бога, який періодично прискає росою….
Путін розпочав найбільшу за останні 80 років війну, а російський народ, який на сніданок, обід і вечерю їсть пропаганду про уявну велич, кривозубо підтримав.
Так що це таке – «путін»? Недалекоглядність, інтелектуальна тупість, дріб’язковість і боягузтво – ці домінуючі риси призвели до найбільш беззмістовної війни в історії Рф.
Путін – це точно не про людське. Це скоріше явище колективного несвідомого росіян. Матеріальна реінкарнація глибинної суті російськості.
Вони хотіли взяти Україну за кілька днів, а в результаті отримали десятки тисяч загиблих, світову ізоляцію, кризу та наростаюче презирство. Але їм це подобається…
Війна стала для них кульмінацією внутрішньої нікчемності. Як спроба розповсюдити цю нікчемність на інші території. Вони йшли до цього роками: позбавилися політичної конкуренції, убили медіа, ув’язнили опонентів. Населення довели до межі бідності, залишивши лише міф про росіян – переможців над нацизмом та «унітаз», який отримаєш тільки за видатні досягнення на шляху нищення інших. «У меня ничего нет: разрушенный дом, я феерический бомжара, но я лично победитель над фашизмом! Или нацизмом?.. Какая разница?! Я «искандерами» разрушу Европу за три дня – и на Берлин!»
Але таке явище, як «путін», – це завжди виключно про програш. Величезний програш. Обов’язковий програш…
І до речі, із наближенням ефектного фіналу війни, тріумфального для України, усе більше рупорів російської пропаганди істерично розповідатимуть правду про колективного «путіна»… Але це не матимете жодного значення. Тому що 24 лютого 2022 року кожен із «цирку російських уродців» вписав своє ім’я в історію та зробив мерзенний вибір…
Саме «що». Тому що це про специфічне явище, коли ти абсолютно не на своєму місці і поводишся як класичний такий «борис/годунов» чи навіть як істеричний «лжедмітрій». Тільки ціна твоєї дивної психічної поведінки – тисячі безвинно загиблих українців.
Минув рік великої війни, яка показала нутро «путіна» (як явища). Не путінізму, а саме путіна. Тому що інші – це банальні мерці, випадкові ноунейми (незалежно від прізвищ). Ніщо і ні про що. Просто жерти, красти, дивитися на карикатурного бога, який періодично прискає росою….
Путін розпочав найбільшу за останні 80 років війну, а російський народ, який на сніданок, обід і вечерю їсть пропаганду про уявну велич, кривозубо підтримав.
Так що це таке – «путін»? Недалекоглядність, інтелектуальна тупість, дріб’язковість і боягузтво – ці домінуючі риси призвели до найбільш беззмістовної війни в історії Рф.
Путін – це точно не про людське. Це скоріше явище колективного несвідомого росіян. Матеріальна реінкарнація глибинної суті російськості.
Вони хотіли взяти Україну за кілька днів, а в результаті отримали десятки тисяч загиблих, світову ізоляцію, кризу та наростаюче презирство. Але їм це подобається…
Війна стала для них кульмінацією внутрішньої нікчемності. Як спроба розповсюдити цю нікчемність на інші території. Вони йшли до цього роками: позбавилися політичної конкуренції, убили медіа, ув’язнили опонентів. Населення довели до межі бідності, залишивши лише міф про росіян – переможців над нацизмом та «унітаз», який отримаєш тільки за видатні досягнення на шляху нищення інших. «У меня ничего нет: разрушенный дом, я феерический бомжара, но я лично победитель над фашизмом! Или нацизмом?.. Какая разница?! Я «искандерами» разрушу Европу за три дня – и на Берлин!»
Але таке явище, як «путін», – це завжди виключно про програш. Величезний програш. Обов’язковий програш…
І до речі, із наближенням ефектного фіналу війни, тріумфального для України, усе більше рупорів російської пропаганди істерично розповідатимуть правду про колективного «путіна»… Але це не матимете жодного значення. Тому що 24 лютого 2022 року кожен із «цирку російських уродців» вписав своє ім’я в історію та зробив мерзенний вибір…
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Заява щодо фейкових «українських ДРГ» у Брянській області.
Україна не атакує територію Росії!
Україна не відправляє туди ДРГ і не вбиває цивільних людей!
Україні цього не потрібно!
Україна не атакує територію Росії!
Україна не відправляє туди ДРГ і не вбиває цивільних людей!
Україні цього не потрібно!
Трошки «блогерської» анти/конспірології…
Для уникнення буяння «конспірологічних теорій» і відповідного перекручування інформації коротко роз’ясню деталі зустрічі з низкою українських блогерів.
В Україні вже 9 років триває гібридна війна, що, окрім бойового фактора, має інформаційний складник. Знаємо це добре. І тому ми повинні залучати всі інструменти для протидії російському впливу в Україні та світі.
Кожен інфлуенсер – це окремий канал інформації для своєї аудиторії, яка вимірюється сотнями, тисячами та мільйонами людей. На мій погляд, спільнота блогерів має бути на одній хвилі – продержавницькій і проукраїнській.
1. Ні Офіс Президента, ні я особисто, зрозуміло, не давали жодних нагород присутнім блогерам. Тим більше «нагород інших відомств». Це абсолютно неможливо. За нагородження військових і волонтерів відповідають різні відомства. Тому поставте на цьому величезну крапку…
2. Мета зустрічей – налагодити комунікацію з інфлуенсерами, розповісти про інформаційну гігієну, етичний складник комунікації в період війни та обговорити, яким чином вони можуть бути корисні для боротьби з гібридними загрозами Рф. Не всі однаково розуміють природу війни і тих подій, які відбуваються. Тому мають право на питання, щоб позиції стали більш структурованими…
3. Планую та проводжу безліч непублічних зустрічей із різними представниками впливу в українських соцмережах. Учора відбулася одна з них. Різні аудиторії – різні оф/рекі…
Тому не треба конспірології там, де її немає. Подібні зустрічі не є елітарними чи для відзначення якихось досягнень – для цього є українське суспільство, яке саме може дійти висновків, хто та чим займається під час війни. Наше завдання – вести роз’яснювальну роботу, залучаючи всі можливі інструменти.
Для уникнення буяння «конспірологічних теорій» і відповідного перекручування інформації коротко роз’ясню деталі зустрічі з низкою українських блогерів.
В Україні вже 9 років триває гібридна війна, що, окрім бойового фактора, має інформаційний складник. Знаємо це добре. І тому ми повинні залучати всі інструменти для протидії російському впливу в Україні та світі.
Кожен інфлуенсер – це окремий канал інформації для своєї аудиторії, яка вимірюється сотнями, тисячами та мільйонами людей. На мій погляд, спільнота блогерів має бути на одній хвилі – продержавницькій і проукраїнській.
1. Ні Офіс Президента, ні я особисто, зрозуміло, не давали жодних нагород присутнім блогерам. Тим більше «нагород інших відомств». Це абсолютно неможливо. За нагородження військових і волонтерів відповідають різні відомства. Тому поставте на цьому величезну крапку…
2. Мета зустрічей – налагодити комунікацію з інфлуенсерами, розповісти про інформаційну гігієну, етичний складник комунікації в період війни та обговорити, яким чином вони можуть бути корисні для боротьби з гібридними загрозами Рф. Не всі однаково розуміють природу війни і тих подій, які відбуваються. Тому мають право на питання, щоб позиції стали більш структурованими…
3. Планую та проводжу безліч непублічних зустрічей із різними представниками впливу в українських соцмережах. Учора відбулася одна з них. Різні аудиторії – різні оф/рекі…
Тому не треба конспірології там, де її немає. Подібні зустрічі не є елітарними чи для відзначення якихось досягнень – для цього є українське суспільство, яке саме може дійти висновків, хто та чим займається під час війни. Наше завдання – вести роз’яснювальну роботу, залучаючи всі можливі інструменти.
Якщо у вас є робочий канал отримання розвідданих із Пентагону – ви не станете його руйнувати заради одноденного інформаційного приводу. Якщо ви володієте інформацією про рівень забезпечення та військові задуми противника – ви зробите вигляд, що нею не володієте. Якщо намагаєтеся створити вигляд, що ви знаєте, – отже, ви нічого не знаєте. Це блеф, пил в очі. Ви не володієте даними, а лише намагаєтеся зіграти в дестабілізацію, інформаційно та психологічно вплинути на осіб, що приймають рішення.
Росія шукає будь-яких способів перехопити інформаційну ініціативу, спробувати вплинути на сценарні плани контрнаступу України. Внести сумніви, скомпрометувати попередні ідеї, налякати своєю «обізнаністю». Але це лише стандартні елементи оперативної гри російської розвідки – і нічого більше. До реальних планів України це не має відношення.
Опубліковані дані, скоріше, спираються на статистичний аналіз поставок, можливих оперативно-тактичних задумів, а також великий обсяг фіктивної інформації. Це по-перше. І по-друге: безперечно, будь-яка війна передбачає постійні спроби розвідорганів ворожої сторони отримати доступ до напрацювань Генерального штабу. І якби Росія справді отримала реальні сценарні заготовки – вона навряд чи оприлюднила б їх. Адже набагато вигідніше заготувати власні зустрічні пастки, залишаючи при цьому другий бік у незнанні про власне знання. Натомість публікація сьогодні – це безумовний доказ виключно оперативної інформаційної гри Росії.
Що ж стосується реальних планів контрнаступу – безумовно, російські війська ознайомляться з ними першими. Я б припустив, що це станеться дуже скоро.
Росія шукає будь-яких способів перехопити інформаційну ініціативу, спробувати вплинути на сценарні плани контрнаступу України. Внести сумніви, скомпрометувати попередні ідеї, налякати своєю «обізнаністю». Але це лише стандартні елементи оперативної гри російської розвідки – і нічого більше. До реальних планів України це не має відношення.
Опубліковані дані, скоріше, спираються на статистичний аналіз поставок, можливих оперативно-тактичних задумів, а також великий обсяг фіктивної інформації. Це по-перше. І по-друге: безперечно, будь-яка війна передбачає постійні спроби розвідорганів ворожої сторони отримати доступ до напрацювань Генерального штабу. І якби Росія справді отримала реальні сценарні заготовки – вона навряд чи оприлюднила б їх. Адже набагато вигідніше заготувати власні зустрічні пастки, залишаючи при цьому другий бік у незнанні про власне знання. Натомість публікація сьогодні – це безумовний доказ виключно оперативної інформаційної гри Росії.
Що ж стосується реальних планів контрнаступу – безумовно, російські війська ознайомляться з ними першими. Я б припустив, що це станеться дуже скоро.
Сучасний «інформаційний простір», і особливо те, як він реагує на спекулятивні теми, є абсолютно передбачуваним. Він дуже активно відгукується на провокативні «зливи», навіть якщо ці «зливи» на вигляд безглузді та неохайні.
Росія, і це вже аксіома, випала з глобального «порядку денного» (вірніше, не модерує його ініціативно у своїх інтересах, як робила це останні 15–17 років). Але іноді все ще намагається через умовно «нейтральні» джерела організовувати масштабні компрометуючі кампанії. «Злив документів» про нібито сценарії контрнаступу України чи про оцінки перспектив Близького Сходу – типова гра росіян…
Перше: береш тематичні брифінги, щоб створити ілюзію правдоподібності. Частина цих брифінгів відкрита, частину закрито. Компілюєш матеріал як основу майбутнього «документа».
Друге: на підставі власного аналізу відкритих брифінгів доходиш необхідних висновків і вбудовуєш їх у «документ».
Третє: додаєш трохи перехоплених розмов чи розмов чиновників у барах/ресторанах. На жаль, людина слабка і періодично любить поговорити з колегами про «секрети».
Четверте: додаєш відверто фіктивних даних, які й мають спровокувати недовіру.
І нарешті, п’яте: масово публікуєш у соц/мережах, легалізуючи «злив».
Абсолютно простий алгоритм. Важливо лише забезпечити відносну правдоподібність «документа», актуальний час публікації (у період глобального інформаційного затишшя) і знайти репутаційні «джерела передачі» (або прямі – щоб джерела самостійно передали щось журналістам, не розуміючи, що грають у чужу гру; або непрямі – розмістити матеріали на майданчиках, які моніторяться журналістами та потенційними авторами)…
Мета «зливів» начебто секретних даних очевидна. Відвернути увагу від актуальної підготовки до наступного етапу війни…. Посіяти певні сумніви та взаємні підозри між партнерами: «То чи є зливи? А якщо є, то звідки?» і «Чи не треба зменшити обсяги довірливої комунікації?». Внести розколи в певні внутрішні підготовчі процеси…
Росія, і це вже аксіома, випала з глобального «порядку денного» (вірніше, не модерує його ініціативно у своїх інтересах, як робила це останні 15–17 років). Але іноді все ще намагається через умовно «нейтральні» джерела організовувати масштабні компрометуючі кампанії. «Злив документів» про нібито сценарії контрнаступу України чи про оцінки перспектив Близького Сходу – типова гра росіян…
Перше: береш тематичні брифінги, щоб створити ілюзію правдоподібності. Частина цих брифінгів відкрита, частину закрито. Компілюєш матеріал як основу майбутнього «документа».
Друге: на підставі власного аналізу відкритих брифінгів доходиш необхідних висновків і вбудовуєш їх у «документ».
Третє: додаєш трохи перехоплених розмов чи розмов чиновників у барах/ресторанах. На жаль, людина слабка і періодично любить поговорити з колегами про «секрети».
Четверте: додаєш відверто фіктивних даних, які й мають спровокувати недовіру.
І нарешті, п’яте: масово публікуєш у соц/мережах, легалізуючи «злив».
Абсолютно простий алгоритм. Важливо лише забезпечити відносну правдоподібність «документа», актуальний час публікації (у період глобального інформаційного затишшя) і знайти репутаційні «джерела передачі» (або прямі – щоб джерела самостійно передали щось журналістам, не розуміючи, що грають у чужу гру; або непрямі – розмістити матеріали на майданчиках, які моніторяться журналістами та потенційними авторами)…
Мета «зливів» начебто секретних даних очевидна. Відвернути увагу від актуальної підготовки до наступного етапу війни…. Посіяти певні сумніви та взаємні підозри між партнерами: «То чи є зливи? А якщо є, то звідки?» і «Чи не треба зменшити обсяги довірливої комунікації?». Внести розколи в певні внутрішні підготовчі процеси…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Росія, відрізаючи голови…
Країна, яка наживо відрізає голову людині, не може належати до сучасної цивілізації. Не може мати партнерських стосунків із кимось. Не може мати право дипломатичного голосу. Не може купляти собі нерухомість в інших країнах. І точно не може головувати в Раді Безпеки ООН. Бо Росія – безумовна країна-людоїд, яка до того ж цим бравує. Залишатися сьогодні, після оприлюднення реальних дій Рф в Україні, нейтральним – це заздалегідь програшна позиція, бо не можна шукати безпеки в пащі людожера.
Демонстративно різати голови, катувати беззахисних, убивати беззбройних, ґвалтувати – це і є славетна «русская душа» та єдино можливий «русскій мір». У нас взагалі немає варіантів «домовитися» (хай усі потенційні «миротворці» з інших країн уважно подивляться це відео, а потім іще раз і ще раз). Будь-які спроби шукати компромісу з терористами мають жорстко припинятися. Росію треба ізолювати на тривалий «гуманітарний карантин» від решти світу. Із суттєвими обмеженнями.
Жодні дії Рф не деморалізують українців, бо ми не маємо іншого шляху, окрім як дійти до перемоги. Щоб кожного дістати й покарати. Це лише стимул працювати інтенсивніше, донатити більше та стати адвокатом України в парламенті чи за трибуною в кожному куточку планети.
Країна, яка наживо відрізає голову людині, не може належати до сучасної цивілізації. Не може мати партнерських стосунків із кимось. Не може мати право дипломатичного голосу. Не може купляти собі нерухомість в інших країнах. І точно не може головувати в Раді Безпеки ООН. Бо Росія – безумовна країна-людоїд, яка до того ж цим бравує. Залишатися сьогодні, після оприлюднення реальних дій Рф в Україні, нейтральним – це заздалегідь програшна позиція, бо не можна шукати безпеки в пащі людожера.
Демонстративно різати голови, катувати беззахисних, убивати беззбройних, ґвалтувати – це і є славетна «русская душа» та єдино можливий «русскій мір». У нас взагалі немає варіантів «домовитися» (хай усі потенційні «миротворці» з інших країн уважно подивляться це відео, а потім іще раз і ще раз). Будь-які спроби шукати компромісу з терористами мають жорстко припинятися. Росію треба ізолювати на тривалий «гуманітарний карантин» від решти світу. Із суттєвими обмеженнями.
Жодні дії Рф не деморалізують українців, бо ми не маємо іншого шляху, окрім як дійти до перемоги. Щоб кожного дістати й покарати. Це лише стимул працювати інтенсивніше, донатити більше та стати адвокатом України в парламенті чи за трибуною в кожному куточку планети.
Феерические танцы феерических людей. Мощнейший фейковый «миротворец» – Беларусь – ультимативно предлагает нам прекратить огонь и сесть за стол переговоров. Немедленно. И при этом – внимательно – не менее ультимативно настаивает на… полном запрете передислокации, поставки оружия, перемещении военных. По сути же прямо говорит – «не сопротивляйтесь уже и дайте России вас дорезать»… Прекрасно понимаю, что легкая жизнерадостная глупость позволяет надеяться на снисходительное отношение. Но не настолько же явно следует проявлять свою жизненную несуразность. Беларусь косвенно участвует в войне на стороне Рф. Т.е. страна активно и даже агрессивно заинтересована в проигрыше Украины. Беларусь предоставляет военную и гражданскую инфраструктуру, территорию, воздушное пространство, полигоны, складские запасы оружия русским для убийства украинцев. Беларусь явно потеряла остатки субъектности, поэтому молча прожевывает безумные «инициативы» безумных «российских шляпников» по тактическому ядерному. И несмотря на все это выходит так на публику и говорит – «а может мы выступим в роли посредника? Мы же такие авторитетные. Мы же имеем право слова»… Простота точно хуже воровства.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Що таке сучасна Рф? Все просто: це кров, вбивства, знову кров і знову вбивства. Тільки вбивства і тільки кров. Ну ще й мародерство… Росія зумисно, зухвало, демонстративно вбиває і відверто знущається з… міжнародного права. «Хочете побачити, як крилата ракета влітає в багатоповерхівку і вбиває дітей, що сплять? Сейчас исполним». І навіть зафіксуємо в офіційному статусі Міноборони РФ – «Точно в цель!»
Все ще хочете дискутувати щодо того, як має скінчитись війна? Все ще переймаєтесь майбутнім Рф? Банальна дикунська та варварська країна.
Росія – це не про цивілізоване дотримання правил, а про їхнє системне порушення. Це стосується не лише України, а в цілому моделі поведінки. Рф, як сарана, приходитиме на будь-які території, вбиваючи, грабуючи, щоб потім з високої трибуни міжнародної організації цинічно розповідати про багатополярний світ.
Враховуючи вже заплачену ціну, ми повинні завершити цю війну правильно, виключно поразкою Рф, та повернути верховенство права і мир на континент. А тому, перефразовуючи Гемінґвея, ще раз скажу: «Привіт, зброє!» Привіт, багато зброї…
Все ще хочете дискутувати щодо того, як має скінчитись війна? Все ще переймаєтесь майбутнім Рф? Банальна дикунська та варварська країна.
Росія – це не про цивілізоване дотримання правил, а про їхнє системне порушення. Це стосується не лише України, а в цілому моделі поведінки. Рф, як сарана, приходитиме на будь-які території, вбиваючи, грабуючи, щоб потім з високої трибуни міжнародної організації цинічно розповідати про багатополярний світ.
Враховуючи вже заплачену ціну, ми повинні завершити цю війну правильно, виключно поразкою Рф, та повернути верховенство права і мир на континент. А тому, перефразовуючи Гемінґвея, ще раз скажу: «Привіт, зброє!» Привіт, багато зброї…
Глобальна дискусія щодо майбутнього місця Рф, країни з дивними, але абсолютно очевидними історичними девіаціями, набирає обертів. І це вкрай важливо. Бо без відповідної терапії нічого не буде. І однією з найважливіших умов «лікування» є поступовий злам історичних фейків (традиційних для СРСР 2.0, під карикатурним брендом якого виступає сучасна Рф).
Так, Польща вперше заявила, що хоче домогтися від Рф виплати репарацій за шкоду, завдану в Другій світовій війні. Але ж не тільки в другій. Треба говорити й про іншу шкоду, завдану державним суверенітетам: тотальні обмеження, примусове психіатричне лікування, масові арешти дисидентів тощо. Так чи інакше, початок є. Багато років абсолютно несправедливо СРСР і його правонаступниця Рф вважалися виключно країною – переможцем у Другій світовий. Але категорично замовчувалося те, що Союз і Третій рейх були співавторами війни в 1939 році, що мало вкрай тяжкі наслідки для багатьох країн. Відповідні докази очевидні й не потребують додаткових вивчень, а потребують виключно початкових юридичних фіксацій.
На мій погляд, офіційна Варшава виступає з надзвичайно важливою ініціативою, яка розпочинає абсолютно необхідну розмову про відповідальність і покаяння радянського режиму. Репарації для Польщі, на яку віроломно напали з двох боків, – це лише один з елементів цієї розмови.
Маємо говорити і про обовʼязкові російські виплати окупованим країнам Балтії, компенсації депортованим народам – кримським татарам, калмикам, інгушам, ічкерійцям, карачаївцям, балкарцям, ногайцям, понтійським грекам тощо. Російська імперія, а згодом СРСР системно й цинічно знищували українців: спочатку схід України заморили тотальним голодом, а після окупації західної частини провели масову «людську чистку» й там. Жорстокість, убивства, депортації, системні катування...
Такі злочини не мають строків давності. Треба відновити історичну справедливість і притягнути до юридичної відповідальності. Росія саме тому й поводиться сьогодні так нахабно, що за десятки років злочинів не понесла суттєвої відповідальності – не пройшла через покаяння та масштабні репараційні виплати, які на власній кишені відчув би кожен росіянин. А безкарність завжди є оптимальним живильним середовищем для агресії, реваншизму й класичної російської експансії на суверенні сусідні території…
Так, Польща вперше заявила, що хоче домогтися від Рф виплати репарацій за шкоду, завдану в Другій світовій війні. Але ж не тільки в другій. Треба говорити й про іншу шкоду, завдану державним суверенітетам: тотальні обмеження, примусове психіатричне лікування, масові арешти дисидентів тощо. Так чи інакше, початок є. Багато років абсолютно несправедливо СРСР і його правонаступниця Рф вважалися виключно країною – переможцем у Другій світовий. Але категорично замовчувалося те, що Союз і Третій рейх були співавторами війни в 1939 році, що мало вкрай тяжкі наслідки для багатьох країн. Відповідні докази очевидні й не потребують додаткових вивчень, а потребують виключно початкових юридичних фіксацій.
На мій погляд, офіційна Варшава виступає з надзвичайно важливою ініціативою, яка розпочинає абсолютно необхідну розмову про відповідальність і покаяння радянського режиму. Репарації для Польщі, на яку віроломно напали з двох боків, – це лише один з елементів цієї розмови.
Маємо говорити і про обовʼязкові російські виплати окупованим країнам Балтії, компенсації депортованим народам – кримським татарам, калмикам, інгушам, ічкерійцям, карачаївцям, балкарцям, ногайцям, понтійським грекам тощо. Російська імперія, а згодом СРСР системно й цинічно знищували українців: спочатку схід України заморили тотальним голодом, а після окупації західної частини провели масову «людську чистку» й там. Жорстокість, убивства, депортації, системні катування...
Такі злочини не мають строків давності. Треба відновити історичну справедливість і притягнути до юридичної відповідальності. Росія саме тому й поводиться сьогодні так нахабно, що за десятки років злочинів не понесла суттєвої відповідальності – не пройшла через покаяння та масштабні репараційні виплати, які на власній кишені відчув би кожен росіянин. А безкарність завжди є оптимальним живильним середовищем для агресії, реваншизму й класичної російської експансії на суверенні сусідні території…
Що то було?
Паніка, примітивізм, класичне афективне самовиправдання агресора: «Мене змусили вбивати, ґвалтувати, мародерити». Саме таким є сьогодні Путін – людина, яка остаточно «вбила» Росію як імперію, спробу реанімувати СРСР і «День/Перемоги», що пожирає розум… Банальні повтори штампів (брехливого алармістського типу «На нас напали!») на тлі тотальної могилізації регіонів явно неконкурентної та варварської країни Рф – ось що таке «9 травня по-російськи». Особисто Путін сьогодні є ідеальною ілюстрацією того, що таке «розщеплення свідомості» з підручників із психоаналізу. Субʼєкт вигадав особистий віртуальний світ, у якому досі уявляє себе великим геополітичним стратегом із «другою армією світу» й обовʼязковим Леніним/Фоменком/Ільїним як творцями «справедливого всесвіту». Потім розпочинає масштабну війну, масово вбиває цивільних, влаштовує примусові депортації, ущент руйнує великі та маленькі міста, отримує по зубах і виє про те, як на нього віроломно напали. Але/але… Інформаційна ера. Усе під софітами. У прямому етері. Війну розв’язала виключно мракобісна Росія, яка охоче, наввипередки і з насолодою очолює міжнародний тероризм…
Поясню просто…
1. Україна абсолютно незалежна. Хоч би що тут відбувалося, хоч би які політичні чи соціальні процеси тривали, Росію це взагалі не обходить. Хто ви взагалі такі? Тому, коли субʼєкт П. знову починає своє тужливе «про державний переворот в Україні у 2014-му», це тільки про повну неадекватність російської політичної «еліти». Хоч би що відбувалося в Україні, Росія не має до цього жодного відношення. Тридцять два роки тому ми стали незалежними країнами, кожна з яких крокує власним шляхом. Ні революції, ні міжнародні альянси України не стосуються росварварів…
2. Відверте насилля, яке демонструє Рф, – це взагалі не про цивілізацію, міждержавні відносини, ідеологію, «багатовекторну політику». Яка взагалі ідеологія може бути в банальних злочинців? Украв, зловили, на шконку – ось ваша ідеологія. Або вертухаєм. Тому що Рф – то тільки про злочини, майбутні суди, покарання та репарації.
3. Росіянам доведеться навчитися платити за рахунками. Попри те що десятиліттями Росія звикала до безкарності, кожна ниточка рано чи пізно закінчується. Для нинішньої Рф історія вже підготувала міцну петлю спецтрибуналу та ще одну – історії.
Парад? Ні. Тільки морок. Нині Росію поглинає паніка та фатальний сценарій. Людям, яких Путін затягнув у вигаданий шизофренічний світ «неоімперії», доведеться повернутися в реальність і заплатити з власної кишені за десятиліття байдужості та толерантності до зла. І це добре.
Паніка, примітивізм, класичне афективне самовиправдання агресора: «Мене змусили вбивати, ґвалтувати, мародерити». Саме таким є сьогодні Путін – людина, яка остаточно «вбила» Росію як імперію, спробу реанімувати СРСР і «День/Перемоги», що пожирає розум… Банальні повтори штампів (брехливого алармістського типу «На нас напали!») на тлі тотальної могилізації регіонів явно неконкурентної та варварської країни Рф – ось що таке «9 травня по-російськи». Особисто Путін сьогодні є ідеальною ілюстрацією того, що таке «розщеплення свідомості» з підручників із психоаналізу. Субʼєкт вигадав особистий віртуальний світ, у якому досі уявляє себе великим геополітичним стратегом із «другою армією світу» й обовʼязковим Леніним/Фоменком/Ільїним як творцями «справедливого всесвіту». Потім розпочинає масштабну війну, масово вбиває цивільних, влаштовує примусові депортації, ущент руйнує великі та маленькі міста, отримує по зубах і виє про те, як на нього віроломно напали. Але/але… Інформаційна ера. Усе під софітами. У прямому етері. Війну розв’язала виключно мракобісна Росія, яка охоче, наввипередки і з насолодою очолює міжнародний тероризм…
Поясню просто…
1. Україна абсолютно незалежна. Хоч би що тут відбувалося, хоч би які політичні чи соціальні процеси тривали, Росію це взагалі не обходить. Хто ви взагалі такі? Тому, коли субʼєкт П. знову починає своє тужливе «про державний переворот в Україні у 2014-му», це тільки про повну неадекватність російської політичної «еліти». Хоч би що відбувалося в Україні, Росія не має до цього жодного відношення. Тридцять два роки тому ми стали незалежними країнами, кожна з яких крокує власним шляхом. Ні революції, ні міжнародні альянси України не стосуються росварварів…
2. Відверте насилля, яке демонструє Рф, – це взагалі не про цивілізацію, міждержавні відносини, ідеологію, «багатовекторну політику». Яка взагалі ідеологія може бути в банальних злочинців? Украв, зловили, на шконку – ось ваша ідеологія. Або вертухаєм. Тому що Рф – то тільки про злочини, майбутні суди, покарання та репарації.
3. Росіянам доведеться навчитися платити за рахунками. Попри те що десятиліттями Росія звикала до безкарності, кожна ниточка рано чи пізно закінчується. Для нинішньої Рф історія вже підготувала міцну петлю спецтрибуналу та ще одну – історії.
Парад? Ні. Тільки морок. Нині Росію поглинає паніка та фатальний сценарій. Людям, яких Путін затягнув у вигаданий шизофренічний світ «неоімперії», доведеться повернутися в реальність і заплатити з власної кишені за десятиліття байдужості та толерантності до зла. І це добре.
Про дивне, що досі затягує правильний фінал війни…
Якщо коротко, то мова про неадекватні акценти. Які відволікають увагу (свідомо чи несвідомо). Найбільш очевидний приклад: світові медіа тиждень обговорювали постановочне збиття дронів поблизу Кремля, натомість обстріл супермаркету в Херсоні того ж дня, який забрав життя щонайменше 23 людей, залишився поза активною увагою. Це неправильно.. «Документи Тейшейри», в яких щось сказано про можливі сценарії і задуми України, на фоні використання Росією величезної кількості КАБів для масових убивств цивільних – це дивно. Адже у першому випадку – про «ймовірності», а в другому – про реальні смерті.
Те саме відбувається просто зараз. Сотні заголовків про спроби «мирного врегулювання» розбиваються на уламки об українську реальність, де Росія збільшила інтенсивність обстрілів мирного населення прикордонних регіонів. Лише за останній тиждень – з 8 по 16 травня – російські війська 162 рази обстріляли Харківську, Чернігівську та Сумську області з артилерійських та мінометних установок. Це не про абстракцію. Ще раз по складах – Рф 162 рази свідомо обстріляла прикордонні області України з очевидним наміром вбити цивільних.
На фоні вкрай неадекватного стану російської армії на фронті Кремль намагається переконати у своїй вчорашній «міфічній могутності» шляхом саме безпосереднього масованого вбивства цивільних. Лише на Харківщині за цей тиждень загинули 12 осіб, 23 особи поранено, двоє з яких – діти. У Сумській області 1 людина загинула, ще 2 – поранено, в тому числі 1 дитина. На Чернігівщині – 3 загиблих і 3 поранених.
Субʼєкт П. несамовито повірив у самостійно вигаданий міф про непереможність «другої армії світу» – але реальність зовсім інша. У «найбільших стратегів сучасності», яких ще вчора вважали потужними гравцями і тому дозволяли вести себе нагло і мерзенно, порушуючи міжнародне право, – афективна, панічна, істерична поведінка все ясніше проявляється. Тепер це помітно для багатьох. Тому риторика глобальної політики змінилась – Росія характеризується вкрай негативно. Ніяких перспектив. Але потрібні дії. Конкретні дії. Менше конспірології. Менше рефлексії на слова російських vip-screamer… Це взагалі не має значення.
Бо що таке типовий колективний «Путін»? Це класичний приклад токсичної емоційної гіперкомпенсації: коли немає спроможності протистояти сильному супернику на фронті – доводиться задовольняти власні комплекси шляхом вбивства дітей у житлових кварталах.
Якщо коротко, то мова про неадекватні акценти. Які відволікають увагу (свідомо чи несвідомо). Найбільш очевидний приклад: світові медіа тиждень обговорювали постановочне збиття дронів поблизу Кремля, натомість обстріл супермаркету в Херсоні того ж дня, який забрав життя щонайменше 23 людей, залишився поза активною увагою. Це неправильно.. «Документи Тейшейри», в яких щось сказано про можливі сценарії і задуми України, на фоні використання Росією величезної кількості КАБів для масових убивств цивільних – це дивно. Адже у першому випадку – про «ймовірності», а в другому – про реальні смерті.
Те саме відбувається просто зараз. Сотні заголовків про спроби «мирного врегулювання» розбиваються на уламки об українську реальність, де Росія збільшила інтенсивність обстрілів мирного населення прикордонних регіонів. Лише за останній тиждень – з 8 по 16 травня – російські війська 162 рази обстріляли Харківську, Чернігівську та Сумську області з артилерійських та мінометних установок. Це не про абстракцію. Ще раз по складах – Рф 162 рази свідомо обстріляла прикордонні області України з очевидним наміром вбити цивільних.
На фоні вкрай неадекватного стану російської армії на фронті Кремль намагається переконати у своїй вчорашній «міфічній могутності» шляхом саме безпосереднього масованого вбивства цивільних. Лише на Харківщині за цей тиждень загинули 12 осіб, 23 особи поранено, двоє з яких – діти. У Сумській області 1 людина загинула, ще 2 – поранено, в тому числі 1 дитина. На Чернігівщині – 3 загиблих і 3 поранених.
Субʼєкт П. несамовито повірив у самостійно вигаданий міф про непереможність «другої армії світу» – але реальність зовсім інша. У «найбільших стратегів сучасності», яких ще вчора вважали потужними гравцями і тому дозволяли вести себе нагло і мерзенно, порушуючи міжнародне право, – афективна, панічна, істерична поведінка все ясніше проявляється. Тепер це помітно для багатьох. Тому риторика глобальної політики змінилась – Росія характеризується вкрай негативно. Ніяких перспектив. Але потрібні дії. Конкретні дії. Менше конспірології. Менше рефлексії на слова російських vip-screamer… Це взагалі не має значення.
Бо що таке типовий колективний «Путін»? Це класичний приклад токсичної емоційної гіперкомпенсації: коли немає спроможності протистояти сильному супернику на фронті – доводиться задовольняти власні комплекси шляхом вбивства дітей у житлових кварталах.
Хайп дорожчий за життя?
По всій країні – повітряна тривога та підвищений рівень небезпеки. Якими ще словами на 15-му місяці повномасштабної війни потрібно пояснювати кожному чиновнику ОВА, мерам та інстаграм-блогерам, що не можна публікувати роботу ППО, фотографії з місць падіння ракет, перелік об’єктів атаки та ін.
Попри велику конвенційну війну держава не обмежувала свободу слова та не вводила цензуру. Кожен і досі може вільно збирати та поширювати інформацію, яка не несе загрози національній безпеці та обороні. Але розповсюдження критичної інформації вже схоже на злочинну недбалість, а у випадку з представниками влади – на зловживання інформацією, до якої у них є доступ ex officio.
Зрозуміло, що це підвищує активність та цитування. Але ж точно чужі життя не повинні бути платою за підвищені індекси цитування. Так само, як справжня «дорослість» – це не про паспортний вік, а про розуміння, що можна робити, а чого робити категорично не треба.
По всій країні – повітряна тривога та підвищений рівень небезпеки. Якими ще словами на 15-му місяці повномасштабної війни потрібно пояснювати кожному чиновнику ОВА, мерам та інстаграм-блогерам, що не можна публікувати роботу ППО, фотографії з місць падіння ракет, перелік об’єктів атаки та ін.
Попри велику конвенційну війну держава не обмежувала свободу слова та не вводила цензуру. Кожен і досі може вільно збирати та поширювати інформацію, яка не несе загрози національній безпеці та обороні. Але розповсюдження критичної інформації вже схоже на злочинну недбалість, а у випадку з представниками влади – на зловживання інформацією, до якої у них є доступ ex officio.
Зрозуміло, що це підвищує активність та цитування. Але ж точно чужі життя не повинні бути платою за підвищені індекси цитування. Так само, як справжня «дорослість» – це не про паспортний вік, а про розуміння, що можна робити, а чого робити категорично не треба.