_Чемпіонат України з мотоболу відновиться 30 травня грою у Стовбиній Долині, де місцевий «Колос» прийматиме «Дружбу».
Наша команда тим часом готується до серії виїзних матчів. Уже 19, 20 та 21 червня нам доведеться зіграти відповідно з «Колосом», «Дружбою» та «Нивою». Як розумієте, випробування буде надзвичайно непростим: це будуть наші перші матчі в нинішньому чемпіонаті, та ще й три гри поспіль на виїзді. Але такою є реальність нашої першості.
Раніше, коли в чемпіонаті брав участь «Восход», виїзди розтягувалися більш ніж на тиждень. Щоправда, тоді матчі не були усі поспіль.
Наша команда тим часом готується до серії виїзних матчів. Уже 19, 20 та 21 червня нам доведеться зіграти відповідно з «Колосом», «Дружбою» та «Нивою». Як розумієте, випробування буде надзвичайно непростим: це будуть наші перші матчі в нинішньому чемпіонаті, та ще й три гри поспіль на виїзді. Але такою є реальність нашої першості.
Раніше, коли в чемпіонаті брав участь «Восход», виїзди розтягувалися більш ніж на тиждень. Щоправда, тоді матчі не були усі поспіль.
_Мотоболіст у наших реаліях — це не просто гравець, а ще й механік, зварювальник, інженер і трохи чарівник. Бо з цієї купи деталей потрібно не лише зібрати мотоцикл, а й зробити так, щоб він надійно їхав і витримував навантаження на полі.
За кожним виїздом на матч стоять десятки годин у боксі, брудні руки, розібрані двигуни та постійний пошук рішень.
Мотобол — це не лише гра, а й величезна праця, яку вболівальники часто не бачать.
За кожним виїздом на матч стоять десятки годин у боксі, брудні руки, розібрані двигуни та постійний пошук рішень.
Мотобол — це не лише гра, а й величезна праця, яку вболівальники часто не бачать.
_Пригадаємо Кубок України 2018 року, коли перемогу на рідному майданчику святкували господарі турніру — вознесенський «Восход». Здається, це було зовсім недавно, але за ці роки ми пережили і пандемію COVID-19, і повномасштабне вторгнення, і «Восхода» вже немає…
_Сьогодні ми відзначаємо славну дату в історії українського мотоболу. Свій 70-й день народження святкує справжній титан мотоболу — Сергій Григорович Макаренко.
Спортивний шлях Сергія Григоровича розпочався у славетній вознесенській школі мотоболу, де він опанував ази цієї видовищної та небезпечної гри. Проте справжнім «золотим часом» для майстра став 1981 рік, коли він пов’язав свою долю з кам’янецьким «Поділлям».
Саме тут, у серці Поділля, Сергій Макаренко провів свої найкращі роки, ставши не просто ключовим гравцем, а живою легендою клубу.
Шановний Сергію Григоровичу! Нехай Ваш "двигун" працює без збоїв, здоров'я буде міцним, а життя дарує лише приємні віражі.
Спортивний шлях Сергія Григоровича розпочався у славетній вознесенській школі мотоболу, де він опанував ази цієї видовищної та небезпечної гри. Проте справжнім «золотим часом» для майстра став 1981 рік, коли він пов’язав свою долю з кам’янецьким «Поділлям».
Саме тут, у серці Поділля, Сергій Макаренко провів свої найкращі роки, ставши не просто ключовим гравцем, а живою легендою клубу.
Шановний Сергію Григоровичу! Нехай Ваш "двигун" працює без збоїв, здоров'я буде міцним, а життя дарує лише приємні віражі.
🍾1
_Все колись закінчується. Я вирішив, що моя каденція в ролі адміністратора цієї сторінки добігла кінця. Це був справді цікавий і важливий для мене період.
Дякую всім, а особливо Павлу Відлацькому, за свого часу зроблену пропозицію.
Дякую кожному, хто читав, ставив реакції, коментував, підтримував і сперечався. За ці майже два роки вдалося зробити чимало для мотоболу, і я щиро сподіваюся, що мої думки та критика підуть на користь команді й мотоболу загалом.
Щось за цей час вдалося реалізувати, щось — ні. Але, як на мене, в медійному полі ми наблизилися до хороших результатів. Щодо досягнень безпосередньо на мотобольному полі — команда, на мою суб’єктивну думку, трохи пробуксовує, хоча далеко не всі зі мною погодяться.
Одні сварили мене за те, що я занадто хвалю гравців, інші — навпаки, вважали, що я надто багато критикую. Тож тепер і в одних, і в інших буде привід сказати: «Ну нарешті».
Миру всім нам. А мотобол — це лише гра.
Дякую всім, а особливо Павлу Відлацькому, за свого часу зроблену пропозицію.
Дякую кожному, хто читав, ставив реакції, коментував, підтримував і сперечався. За ці майже два роки вдалося зробити чимало для мотоболу, і я щиро сподіваюся, що мої думки та критика підуть на користь команді й мотоболу загалом.
Щось за цей час вдалося реалізувати, щось — ні. Але, як на мене, в медійному полі ми наблизилися до хороших результатів. Щодо досягнень безпосередньо на мотобольному полі — команда, на мою суб’єктивну думку, трохи пробуксовує, хоча далеко не всі зі мною погодяться.
Одні сварили мене за те, що я занадто хвалю гравців, інші — навпаки, вважали, що я надто багато критикую. Тож тепер і в одних, і в інших буде привід сказати: «Ну нарешті».
Миру всім нам. А мотобол — це лише гра.
😢3🔥2
_Хоч я і вийшов з адмінів групи, але звичка писати, зокрема й на мотобольні теми, нікуди не поділася. 😉
Переглядав старі фотографії з матчів і помітив одну цікавинку: погляньте на суддів — вони з прапорцями. Виходить, що звук свистка дублювався підняттям прапорця, чи як це працювало?
Впевнений, що хтось із досвідчених знавців дасть точну відповідь на це запитання. Я її не знаю, лише ділюся своїми здогадками.
Переглядав старі фотографії з матчів і помітив одну цікавинку: погляньте на суддів — вони з прапорцями. Виходить, що звук свистка дублювався підняттям прапорця, чи як це працювало?
Впевнений, що хтось із досвідчених знавців дасть точну відповідь на це запитання. Я її не знаю, лише ділюся своїми здогадками.
_Литовці вміють вразити. Такого „апарату“ для поливу мотобольного поля я ще не бачив.
❤1