З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні, на 102-му році життя, відійшов у засвіти Дмитро Марусяк — стрілець дивізії «Галичина».

Його молодість припала на буремні часи Другої світової війни. Разом із братом Василем Дмитра вивезли на примусові роботи до Німеччини. Під час відпустки додому, до Коломиї, він разом з односельцем вирішив записатися до дивізії «Галичина». Через три місяці отримав повідомлення про зарахування.
Спочатку Дмитро служив в Австрії, ніс вартову службу, згодом — патрульну. Пройшов військовий вишкіл в Альпах, а пізніше служив у підрозділах зенітної артилерії.

Згодом в Граці Дмитро потрапив до радянських військ, проте зміг приховати свою приналежність до дивізії. Його мобілізували до радянської армії, у складі якої він два роки служив у Румунії. Згодом чоловік утік із війська, за що був заарештований і відбував покарання в Хабаровському краї. Повернувшись додому, мусив приховувати своє минуле.

Відсутність татуювання з групою крові та персональними даними, яке робили під час вишколу, допомогла йому не розкрити своєї приналежності до дивізії.

Щиро співчуваємо рідним, близьким і всім, хто знав Дмитра Марусяка. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами. Світла пам’ять.

На цих фото — одна й та сама людина, Іван Світличний. На першому — до ув’язнення, на другому — під час нього. Арешт і заслання стали важким випробуванням для поета через слабке здоров’я та вимушену відірваність від своєї звичної бурхливої культурницької діяльності. 1981 року в нього стався інсульт і здоров’я остаточно похитнулося. Усе ж Світличний витримав 12 років.

“Усі ми зібрані Іваном, усі ми зійшлися на світло його серця… Довколо Івана оберталась Україна, тобто все, що було в Україні найкращого”, – згадувала поетеса Ірина Жиленко.

На Уманській, у домі Світличних, вирувало життя – безкінечні дискусії і літературні читання, збиралися знакові постаті української культури – Симоненко, Стус, Драч, Костенко, Калинець, Вінграновський, Сверстюк, Дзюба. Він був другом, критиком, організатором, а Симоненко називав поета “вусатий естет”.

Саме він штовхав це покоління, яке ми сьогодні знаємо як шістдесятників. Не лише своєю критикою і порадами молодим поетам, не лише організаційним талантом, а й передусім етичними максимами. Без перебільшення можна ствердити, що історія шістдесятників – це історія Івана Світличного. А історія Івана Світличного – це і є шістдесятництво. Те найкраще, що було в українській культурі у справді непрості часи.

34 роки тому відійшов у засвіти Іван Світличний. Більше про життя та творчість поета читайте у матеріалі Радомира Мокрика: https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/vusatii-estet-z-umanskoyi-do-tridtsiatikh-rokovin-smerti-ivana-svitlichnogo/

Більше про те, як культура стала полем бою читайте у книзі "Культурна колонізація" Радомира Мокрика. Купуйте книжку в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/

Що відбувалося на землях Запоріжжя між княжою добою та поширенням козацтва? Кому належав Південь у XIII–XV століттях? Невже концепція Дикого Поля – це посестра Новоросії?

У другому епізоді подкасту “За порогами” доктор історичних наук Віктор Брехуненко у подробицях розповідає про становлення козацтва: теорії походження, триб життя, тюркські впливи, взаємодію з сусідами. Простежує, як козаки стали оборонцями українського простору, сформували свою еліту та увійшли в образ християнських лицарів.

У цьому випуску також почуєте, чим степовий фронтир в Україні подібний та відмінний зі світовими прикордоннями.

Вмикайте: https://youtu.be/AE8bmQvg6LE?si=JMnGo3R70qhFkJjM

Проєкт створено у співпраці із Запорізькою міською радою.

📚До Дня української писемності та мови відкриваємо передпродаж книжки Ольги Казакевич “Слово як влада. Українська мова в стратегіях імперій та національних еліт другої половини ХІХ – початку ХХ століття”!

✍🏼Чому французька мова стала панівною у Провансі, а англійська — у Шотландії, Вельсі й Ірландії? І чому в Україні російська так і не витіснила українську, хоча Петербург діяв значно цинічніше за Париж і Лондон?

Історикиня Ольга Казакевич розглядає мовне питання як питання влади. Хто вирішує, що є мовою, а що лише “наріччям”, той визначає, чиє слово звучатиме у школі, суді й на сцені. У другій половині ХІХ століття українці жили по обидва боки кордону двох імперій із різною мовною політикою. На Галичині українська мала статус крайової мови, а на Наддніпрянщині її обмежували циркулярами, указами й цензурою. Проте і там, і там українські діячі укладали словники, сперечалися про правопис, видавали книжки та домагалися української школи.

Авторка показує, як Шевченкові вірші й український театр згуртовували українців, а за допомогою переписів населення спростовує міт про українську як винятково “селянську говірку”.

“Слово як влада” пояснює, чому російська асиміляційна політика зазнала невдачі та як українська мова стала одним із головних чинників формування модерної нації. А також чому війна за українську мову й досі не закінчилася.

Поки видання друкують, можете замовити його за зниженою ціною — 390 грн замість 490 грн 👉🏼 https://publishing.localhistory.org.ua/product/slovo-yak-vlada-ukrayinska-mova-v-strategiyah-imperij-ta-naczionalnyh-elit-drugoyi-polovyny-hih-pochatku-hh-stolittya/

❗️Очікуємо наприкінці грудня 2026 року. Дата може змінюватися.

27 жовтня 1937 року в урочищі Сандармох на півночі Росії почалися розстріли в’язнів Соловецької тюрми. За кілька днів жовтня та листопада працівники НКВС убили 1111 людей, серед яких — понад дві сотні українців. Жертвами стали діячі політики, науки, культури, мистецтва й освіти. Місце масових розстрілів вдалося відкрити лише через 60 років.

Багато з убитих належали до покоління українських інтелектуалів, чиї праці, ідеї та діяльність формували національну культуру й суспільне життя. Радянська влада прагнула не лише фізично знищити цих людей, а й стерти пам’ять про них.

У спецпроєкті “Сандармох. Незабуті імена” ми розповідаємо про п’ятьох визначних постатей того покоління та їхній внесок в українську справу. Сім текстів і п’ять епізодів подкасту розкривають історію Сандармоху: як організували й здійснили масові розстріли, як приховували цей злочин упродовж десятиліть і як імена загиблих повертаються в нашу пам’ять.

◼️ Степан Рудницький. Зачинатель української географії →
https://sandarmoh.localhistory.org.ua/rudnytsky

◼️ Володимир Чехівський. Міністр УНР та співзасновник Української автокефальної церкви →
https://sandarmoh.localhistory.org.ua/chekhivskii

◼️ Олекса Слісаренко. Блискучий новеліст, один із найпопулярніших авторів наших 20-х → https://sandarmoh.localhistory.org.ua/slisarenko

◼️ Антін Крушельницький. Міністр УНР, педагог та письменник, усіх дітей якого розстріляли → https://sandarmoh.localhistory.org.ua/krushelnytskiy

◼️ Мирослав Ірчан. Січовий стрілець та письменник, який став більшовицьким агітатором → https://sandarmoh.localhistory.org.ua/irchan

◼️ Хроніка злочину у Сандармосі. Відтворення шляху жертв та імена виконавців → https://sandarmoh.localhistory.org.ua/extermination

◼️ Індустрія терору. Як СРСР знищував небажаних у 1920–1930 роках →
https://sandarmoh.localhistory.org.ua/terror

◼️ Подкаст → https://youtube.com/playlist?list=PLjhjDQTF1TWtp1QRyVyyBE2I0AxEc011o&si=iU1tYMyVun9do0_u

У міжвоєнний період неписьменність залишалася однією з найгостріших проблем західних українців. Після розпаду Австро-Угорщини й включення краю до складу Польщі українці опинилися в умовах обмеженого доступу до державної освіти, бідності сільського населення та недостатньої шкільної мережі.

У цій ситуації ключову роль у ліквідації неписьменності взяло на себе товариство “Просвіта”, яке через читацькі організації, курси для дорослих, бібліотеки, видавничу діяльність і співпрацю з “Рідною школою” та священиками систематично поширювало грамотність серед українців.

За даними перепису 1931 року, у Східній Галичині неписьменними були 34,51% українців віком понад 10 років. На північно-західних українських землях — 52%.
“Недержавний нарід не має в своїх руках найпотрібніших матеріяльних і моральних засобів у боротьбі за підвищення народньої освіти, національної культури”.

До Дня української писемності та мови згадуємо, як майже 90 років тому товариство “Просвіта” боролося з неписьменністю українців: https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/vorog-ukrayinskogo-narodu-v-tsifrakh-zvit-prosviti-pro-nepismennist/

Фото: Члени товариства "Просвіта", с. Лімна Турківського п-ту Станіславівського в-ва, 1935 р.

Більше про те, як українська мова стала одним із головних чинників формування модерної нації читайте у книзі Ольги Казакевич "Слово як влада". Купуйте книжку в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/slovo-yak-vlada-ukrayinska-mova-v-strategiyah-imperij-ta-naczionalnyh-elit-drugoyi-polovyny-hih-pochatku-hh-stolittya/

Як виникла мова і як вона змінила людство? Коли перші звуки перетворилися на слова, а слова на інструмент, що допоміг людям ділитися знаннями, мислити абстрактно й будувати цивілізації?

У “Загадці мови” Стівен Мітен досліджує, як зароджувалася мова, розвивалося людське мислення та формувалися спільноти.

Замовляйте книжку на нашому сайті: https://publishing.localhistory.org.ua/product/zagadka-movy-yak-my-rozmovamy-proklaly-sobi-shlyah-iz-kamyanoyi-doby/

“Локальна історія” долучилася до створення першого в Україні “Путівника мілітарними традиціями”!

Це дослідження мілітарної культури та традицій від давньої української історії до сучасного війська. Путівник розповідає про історію українського воїнства, традиції сучасних підрозділів, військове повсякдення, символи, ритуали, ветеранський досвід і культуру пам’яті. 

Над виданням працювали понад 30 експертів: історики, етнографи, соціологи, антропологи, комунікаційники. Розділ путівника про традиції українського війська створила команда "Локальної історії", яка є партнером проєкту. Зокрема, залучили найкращих експертів у своїй тематиці: Оксану Ліфантій, Вадима Арістова, Володимира Гуцула, Віктора Брехуненка, Миколу Глібіщука, Романа Пономаренка, Олесю Ісаюк, Павла Артимишина, Роксолану Попелюк. 

“Мілітарні традиції перестали бути просто метафорою, вони міцно вплетені у нашу сьогочасність. Бригади ЗСУ носять імена короля Данила Романовича, князя Костянтина Острозького чи генерал-хорунжого Романа Дашкевича (батька Ярослава), військовим маршем стала пісня, народжена в середовищі ОУН, а привітання “Слава Україні!” лунає так само гучно, як за Перших визвольних змагань. Війна, яку веде Україна, надала минулим епохам нової оптики: ми читаємо про скіфів, козаків чи “кіборгів” Донецького аеропорту не як про давнину, а як про попередні розділи історії, крайній з яких пишеться саме зараз”, — зазначив головний редактор “Локальної історії” Віталій Ляска.

Цифрове видання разом з істориками, дослідниками та бойовими підрозділами створили мілітарний проєкт “Гальт”, який розвиває напрям цивільно-військового партнерства, і проєкт “Витоки” — який допомагає осмислювати українські традиції та знаходити їм місце в сучасному житті та майбутньому.  

Завантажити “Путівник мілітарними традиціями” можна безкоштовно за посиланням ⬇️ 
https://vytoky.com/series/militarni-traditsii/?utm_medium=media&utm_source=&utm_campaign=

Хто розповідатиме про історію Запоріжжя в подкасті “За порогами”?

Якою була ця земля за часів Русі? Хто жив у запорізьких степах до появи козацтва? Як виник Олександрівськ і що визначило розвиток міста? 

Про це та інші сторінки історії Запорізького краю говоритимемо з істориками й дослідниками в подкасті “За порогами”.

Серед наших гостей:

▪️ Вадим Арістов — про Дніпрові пороги, князя Святослава, бродників і зв’язки русів із тюркським світом.

▪️ Віктор Брехуненко — про те, як козаки стали провідною силою Запорізького краю.

▪️ Владислав Грибовський — про кочові народи, які відігравали важливу роль в історії українського степу, але часто залишаються поза увагою.

▪️ Павло Кравчук — про заснування Олександрівська та міфи, які супроводжують історію міста.

▪️ Олег Власов — про менонітів і їхній внесок у промисловий розвиток краю.

▪️ Катерина Петрова — про те, як Запоріжжя розвивалося в ХІХ — на початку ХХ століття.

▪️ Сергій Білівненко — про повоєнні зміни міста за радянської доби та повернення до його історії сьогодні.

Перші два епізоди вже можна переглянути на YouTube. А нові випуски виходитимуть щопонеділка!

🎧 Слухайте подкаст за покликанням: https://youtube.com/playlist?list=PLb-WrwDWbqo8&si=LDdF5TCxnjUparpW 

Проєкт створено у співпраці із Запорізькою міською радою.