Зранку 15 жовтня 1959 року Степан Бандера виїхав автомобілем з дому у супроводі охорони — але на обід повернувся сам, без жодного супроводу. Він був завантажений пакетами із продуктами і намагався дістати ключ із замка дверей. У цей момент убивця підійшов до нього, спитав, чи потрібна допомога, а коли провідник обернувся — вистрелив йому в обличчя отруту зі шприца.

16 жовтня Медично-судовий інститут Мюнхенського університету провів експертизу тіла Стефана Попеля. Дослідження засвідчило, що чоловік помер "на затруєння ціянкалієм". Українська ж преса на своїх шпальтах ще й наголошувала — йшлося про вбивство "від ворожої руки".

Похорон Провідника ОУНР відбувся 20 жовтня. О 9-ій ранку в українській церкві Святого Івана Хрестителя отець-пралат Петро Голинський разом із п'ятьма священиками відправив заупокійну Службу Божу, пізніше преосвященний єпископ Платон Корниляк у колі всіх присутніх священиків відправив панахиду, а рівно о 15:30 розпочався чин похорону.

Газета "Українська думка" писала: "Над Мюнхеном стояла золотиста осінь, але день 20 жовтня 1959 року був сірим, непривітним… В околицю лісового цвинтаря тягнулися різними шляхами й засобами сотні український людей, щоб відпровадити на останньому відтинку довгого і бурхливого шляху тіло славного українця. Більшість із них, може, ніколи в своєму житті не зустрічалися віч-на-віч з Степаном Бандерою, але для кожного з них саме лише Його ім'я було і прапором, і бойовою сурмою, і прикладом невгнутого борця за найвищі ідеали нації".

Про основні події з життя Степана Бандери розповідаємо у матеріалі👇🏻

https://localhistory.org.ua/texts/statti/stepan-bandera-zhittia-providnika-oun-u-12-foto/ 

Більше про Степана Бандеру читайте в спецвипуску «Локальної історії».

Придбати номер можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/stepan-bandera-1-2022/

Коралове намисто, дукачі, баламути та весільні вінки — усе це було частиною традиційного весільного вбрання українок. Прикраси не лише доповнювали образ нареченої, а й мали символічне значення.

Сьогодні ці традиції продовжує український бренд Oksana Boriychuk, поєднуючи давні мотиви із сучасним дизайном. Більше про історію весільних прикрас та їхнє переосмислення — у каруселі.

Більше про весільні традиції українців читайте у спецвипуску «Локальної історії». Придбати журнал можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/.../vesillya-6-2026/

Похорон Степана Бандери відбувся у Мюнхені 20 жовтня 1959 року. Через п’ять днів після вбивства провідника ОУН агентом КДБ Богданом Сташинським, який вистрілив у Бандеру струменем ціаністого калію. О дев’ятій ранку в греко-католицькому соборі святого Івана Хрестителя відправили заупокійну Службу Божу, яку очолив отець Петро Голинський разом із п’ятьма священиками, а пізніше єпископ Платон Корниляк провів панахиду.

У храмі були родина Бандери, його соратники та представники українського духовенства Західної Німеччини. Обличчя покійного залишили відкритим, щоб присутні могли попрощатися. О 15:30 розпочалася хода до цвинтаря Вальдфрідгоф.

Тривалий час після вбивства та похорону Степана Бандери українська та закордонна преса не знала про обставини смерті провідника ОУН. Пропонуємо ознайомитися із міркуваннями американської газети "Свобода" ↓

https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/ubivnik-nad-mogiloiu-banderi-gazeta-svoboda-pro-atentat-i-pokhoron-providnika-oun/

Більше про Степана Бандеру в спецвипуску "Локальної історії".
Купуйте електронну версію журналу в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/stepan-bandera-1-2022/

Чи знали ви, що колись до хліба додавали примерзлу калину, а зайве тісто не викидали, а смажили в олії?

Українська хлібна традиція зберігає чимало цікавих історій, але масове продукування хліба призвело до зникнення багатьох виробів, які готували віддавна. Деякі з них сьогодні відомі хіба з розповідей старших поколінь, хоча кожен мав свою історію та особливе місце в побуті.

Книші пекли з пшеничного борошна, здобрювали смаженою цибулею, а іноді додавали зверху маленький хлібець — "душу". На Поліссі готували великі, завтовшки з палець млинці з кислого тіста, які після випікання перемащували вершковим маслом або сметаною. А калита була неодмінною частиною вечорниць на Андрія: солодкий круглий корж прикрашали горіхами, маком і насінням, підвішували на червоній стрічці й намагалися відкусити шматочок під час забави.

Про ці та інші забуті наїдки розповіли співзасновниця проєкту Їzhakultura Олена Брайченко та директорка Музею Голодомору Леся Гасиджак у матеріалі: https://localhistory.org.ua/texts/statti/zabutii-khlib/

Сьогодні, у Всесвітній день хліба, дякуємо всім, хто попри небезпеку й постійні обстріли дбає про те, щоб на наших столах завжди був свіжий хліб.