🙌🏻Запрошуємо на презентацію спецвипуску “Локальної історії”, присвяченому постаті Івана Франка.

Зустріч відбудеться у середу, 2 вересня, початок о 18:00 у Домі Франка (вул. Івана Франка, 150/152).

Чому Франко – не Каменяр та з яких творів краще починати знайомство з ним? Звідки походить родина письменника і ким були його предки? Яким був світ часів Івана Франка? Чому письменник обирав для праці гамір львівських каварень і де шукати “його місця” у Відні? Якими були вакації Франка у Криворівні?

Про це та багато іншого ми поговоримо на презентації номера.

Участь у заході візьмуть:
👉🏼Віталій Ляска – головний редактор “Локальної історії”.
👉🏼Галина Пагутяк – письменниця, авторка книг “Тісні люде” і “Урізька готика”.
👉🏼Богдан Тихолоз – літературознавець, франкознавець; директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
👉🏼Наталія Тихолоз – літературознавиця, франкознавиця; директорка Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.

Придбати журнал можна на сайті → https://publishing.localhistory.org.ua/product/franko-4-2026/

Коли: 2 вересня (середа) о 18.00.
Місце зустрічі: м. Львів. Дім Франка (вул. Івана Франка, 150/152)

Вхід вільний.

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками.

Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Читайте фрагмент із його книжки “Невиграна війна” у матеріалі "Історична Правда": https://www.istpravda.com.ua/articles/2026/07/31/166049/

Європейська освіта, чудовий естетичний смак, неповторна манера вираження, висока репутація у мистецьких колах. У 1913 році амбітний художник Олекса Новаківський переїздить із Кракова до Львова. Тут митцеві пропонують житло і приміщення для майстерні, опіку йому надає сам митрополит Андрей Шептицький. Новаківський мріє про нові творчі вершини, про кінець злиднів і отримує місію – заопікуватися школою для нової генерації митців. Але невдовзі починається війна, і все опиняється під загрозою…

Новаківський досяг висот і став одним із найбільш цікавих українських художників. Він став чудовим педагогом і таки заснував свою школу після війни. Зі слів мистецтвознавиці Діани Клочко, серед українських художників нині картини Новаківського є найдорожчими.

У річницю смерті митця пропонуємо ознайомитися з путівником його життям і найбільш знаковими роботами ↓

https://localhistory.org.ua/texts/statti/150-rokiv-oleksi-novakivskomu-onlain-vistavka-naibilsh-znakovikh-robit/

В умовах російсько-української війни змінився й поховальний ритуал. Насамперед йдеться про похорон загиблих військовослужбовців. У ньому дуже тісно взаємодіють традиційні й нові звичаї, які сформувалися підо впливом воєнного часу. Так відбувається в різних регіонах України, хоча є чимало особливостей.

Сьогодні, у День пам’яті захисників і захисниць України, які віддали життя за нашу незалежність, пропонуємо ознайомитися з поховальними ритуалами, які сформувалися підо впливом воєнного часу ↓

https://localhistory.org.ua/texts/statti/geroiam-slava-chin-pokhoronu-ukrayinskikh-viiskovosluzhbovtsiv/

Більше про некрополі в спецвипуску "Локальної історії".

Купуйте журнал в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/nekropoli-10-2024/

📚Приїхала з друку книга “Невиграна війна” Івана Гаврилюка! Перші примірники уже вирушили до своїх передплатників.

✍🏼Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками.

Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції, аналізуючи події 1648–1651 років крізь призму оперативно-стратегічного планування, тактики, управління військами та розвідки. У центрі цього дослідження — не лише Богдан Хмельницький, а й інші козацькі полководці, чиї рішення безпосередньо визначали хід кампаній та битв. Автор продемонстрував, що тими роками козацтво досягло піку своєї військової могутности, і водночас розглянув його слабкі сторони, як-от залежність від союзу з Кримським ханством, брак ресурсів і труднощі переходу від повстанської боротьби до затяжної війни.

“Невиграна війна” — це спроба по-новому осмислити одну з найважливіших сторінок української історії та зрозуміти, чому Хмельниччина стала і небаченим доти тріумфом, і одним із найбільших нереалізованих шансів ранньомодерної України.

Купуйте книгу на сайті “Локальної історії” 👉🏼https://publishing.localhistory.org.ua/product/nevygrana-vijna-voyenne-mystecztvo-bogdana-hmelnyczkogo-j-inshyh-kozaczkyh-polkovodcziv-1648-1651/

Традиційний одяг може розповісти про життя людей не менше, ніж їхні звичаї та побут. За одягом можна зрозуміти соціальний статус, родинний стан та події в житті людини. Вбрання жителів Бойківщини мало свою символіку, особливості переробки матеріалів та десятки назв.

Особливості традиційного одягу бойків зафіксував Володимир Кобільник — український археолог та етнограф, який досліджував Бойківщину. У своїх працях він описав їхні традиції та побут, які у 1930-х роках опублікував у краєзнавчому часописі "Літопис Бойківщини".

Публікуємо уривок із детальним описом традиційного строю жителів Жукотина, що охоплює повсякденне, весільне та поховальне вбрання ↓

https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/shcho-nosili-zhukotinski-gazdi-i-gazdini-volodimir-kobilnik-pro-traditsiinii-odiag-boikiv/

Друзі, ми будемо на Форумі Видавців у Львові, який відбудеться з 10 по 13 вересня!🔥

Готуємо до зустрічі нові видання, а також книги й журнали, які вже стали улюбленими для наших читачів. Чекаємо вас на книжковому ярмарку в Палаці мистецтв — шукайте наш стенд № 313 на 3-му поверсі!

А також запрошуємо на події від нашого видавництва:

📌 Презентація серії регіональних випусків “Локальної історії”! Зустріч відбудеться у четвер, 10 вересня о 17:00 у залі №2 (3 поверх). Учасники події: Віталій Ляска, Юрій Пуківський та Тетяна Терен.

📌 Двокнижжя Галини Пагутяк: розмова про магічні світи Галичини! Зустріч відбудеться в п'ятницю, 11 вересня о 18:00 у залі № 1 (3 поверх). Учасники події: Галина Пагутяк та Віталій Ляска.

📌 “Велика Війна професорів. Науки про людину (1912-1923)”. Дискусія про симбіоз війни та науки. Зустріч відбудеться в суботу, 12 вересня о 16:00 у фотомузеї (-1 поверх). Учасники події: Мацей Ґурний, Віталій Михайловський, Віталій Ляска та Марʼян Мудрий.

📌 “Культурна колонізація. Страх приниження та опір України в радянській імперії”. Розмова про український досвід. Зустріч відбудеться в суботу, 12 вересня о 17:00 у фотомузеї (-1 поверх). Учасники події: Радомир Мокрик та Олександр Сапронов.

До зустрічі!🫂

Тілесні рани й чуттєвий досвід, прагнення вижити й свідома співпраця з ворогом, повернення з поля бою та адаптація до мирного життя.

Найбільший конфлікт XX століття не лише перекроїв світовий лад і забрав десятки мільйонів життів, а й визначив подальший шлях тих, кому вдалося пережити той буремний час.

Видавництво “Локальна історія” пропонує читачам добірку з трьох книжок, які розкривають тему Другої світової війни з неочевидних ракурсів: https://localhistory.org.ua/texts/statti/tri-neochevidni-knizhki-pro-drugu-svitovu-viinu/

“Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій” Мері Луїза Робертс: https://publishing.localhistory.org.ua/product/brud-vijny-soldaty-na-poli-boyu-u-drugij-svitovij/

“Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни” Алан Олпорт: https://publishing.localhistory.org.ua/product/demobilizovani-povernennya-dodomu-pislya-drugoyi-svitovoyi-vijny/

“Бридке слово на “к”. Оповідь про колабораціонізм” Пйотр М. Маєвський: https://publishing.localhistory.org.ua/product/brydke-slovo-na-k-opovid-pro-kolaboraczionizm/

Ігоря Юхновського називали “патріархом української Незалежності”. У парламенті першого скликання він очолював фракцію опозиційної Народної ради. І саме йому належить ідея референдуму 1 грудня 1991 року, котрий закріпив волю українців до Незалежності. “Без референдуму Незалежність не була би настільки цінною”, – пояснював він.

Ігор Юхновський створив у Львові школу статистичної фізики. Розробив оригінальні методи теоретичних досліджень систем взаємодіяльних частинок, які дозволили розв’язати серію принципових проблем у фізиці конденсованих речовин. Заснована Юхновським школа прославилася за межами Радянського Союзу. Сам науковець уже з 1960-х років вільно подорожував за кордон.

Ігор Рафаїлович зізнавався: завжди брався за найскладніші задачі. Працював, аж доки не знаходив розв’язку. Наполегливість була запорукою професійних успіхів науковця.

До дня народження Ігоря Юхновського пропонуємо прочитати велике інтерв'ю з науковцем, яке ”Локальна історія” записала за три роки до того, як він відійшов у засвіти ↓

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/naiskladnishi-zadachi-ia-rozviazuvav-ukrayinskoiu-movoiu/