Свої мільйони Іван Тиктор заробив не на нафті чи золоті. Виходець із села, вояк УСС і ГА першим серед галицьких українців перетворив видавничу справу на бізнес і став газетним магнатом.
На початку ХХ століття його прізвище було справжнім брендом. Та після радянської окупації чоловік та його рідня стали запеклими ворогами режиму.
До 130-річчя від дня народження Івана Тиктора пропонуємо прочитати історію успіху засновника видавничого концерну “Українська Преса”. Про його шлях розповідає філологиня та письменниця Оксана Думанська у матеріалі ↓
https://localhistory.org.ua/texts/statti/magnat-ukrayinskoyi-presi-ivan-tiktor/
На початку ХХ століття його прізвище було справжнім брендом. Та після радянської окупації чоловік та його рідня стали запеклими ворогами режиму.
До 130-річчя від дня народження Івана Тиктора пропонуємо прочитати історію успіху засновника видавничого концерну “Українська Преса”. Про його шлях розповідає філологиня та письменниця Оксана Думанська у матеріалі ↓
https://localhistory.org.ua/texts/statti/magnat-ukrayinskoyi-presi-ivan-tiktor/
Локальна історія
Магнат української преси Іван Тиктор
Виходець із села, вояк УСС і ГА першим серед галицьких українців перетворив видавничу справу на бізнес і став газетним магнатом
❤9
Більше про Українських січових стрільців читайте у спецвипуску "Локальної історії".
Купуйте журнал в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinski-sichovi-strilczi-7-8-2025/
Купуйте журнал в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinski-sichovi-strilczi-7-8-2025/
Магазин Локальної історії
Українські січові стрільці #7-8 (2025) - Магазин Локальної історії
Подвійний номер – 200 сторінок захопливих історій про Українських Січових Стрільців!
❤7
Дві книги видавництва “Локальна історія” увійшли до переліку рекомендованого нонфікшну для старшокласників, який сформувало Міністерство освіти і науки України:
📘Радомир Мокрик “Культурна колонізація”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/
Громадянська та історична галузь (гуманітарний блок: мова, історія, мистецтво).
Культура може бути не лише спадщиною, а й полем боротьби. Саме про це книжка Радомира Мокрика. Вона осмислює роль культури в російсько-українському протистоянні, розповідає про шістдесятників, дисидентів і правозахисників та нагадує, чому боротьба за українську ідентичність була боротьбою за майбутнє.
📗Оксана Мастерс “Долаючи біль”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/dolayuchy-bil-memuary-pro-vidvagu-ta-triumf/
Фізична культура (прогресивна особистість: психологія, здоров'я, спорт).
Відверті мемуари однієї з найтитулованіших параатлеток світу, яка народилася в Україні. Це історія про силу волі, людську стійкість і шлях до перемог, попри біль, втрати та випробування.
Пишаємося, що наші видання стали частиною цього переліку, і будемо раді, якщо вони знайдуть відгук у молодих читачів!🙌🏻
📘Радомир Мокрик “Культурна колонізація”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/
Громадянська та історична галузь (гуманітарний блок: мова, історія, мистецтво).
Культура може бути не лише спадщиною, а й полем боротьби. Саме про це книжка Радомира Мокрика. Вона осмислює роль культури в російсько-українському протистоянні, розповідає про шістдесятників, дисидентів і правозахисників та нагадує, чому боротьба за українську ідентичність була боротьбою за майбутнє.
📗Оксана Мастерс “Долаючи біль”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/dolayuchy-bil-memuary-pro-vidvagu-ta-triumf/
Фізична культура (прогресивна особистість: психологія, здоров'я, спорт).
Відверті мемуари однієї з найтитулованіших параатлеток світу, яка народилася в Україні. Це історія про силу волі, людську стійкість і шлях до перемог, попри біль, втрати та випробування.
Пишаємося, що наші видання стали частиною цього переліку, і будемо раді, якщо вони знайдуть відгук у молодих читачів!🙌🏻
Магазин Локальної історії
Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії - Магазин Локальної історії
Доставка протягом 2-3 робочих днів Найкраща українська книжка 2025 року за версією Українського ПЕН. Переможець Національного рейтингу Укрінформу «Книжковий
❤8
Сьогодні минає 8 років від дня смерті Левка Лук’яненка.
Його дитинство припало на розкуркулення, Голодомор, сталінські репресії, зрештою – Другу світову війну. А згодом за прагнення мирним шляхом домогтися виходу України з СРСР чоловіка засудили до розстрілу. Протягом 72 діб Лук’яненко перебував у камері смертників, а коли йому запропонували зректися своїх поглядів, у кутку документа написав: “Україна буде самостійною”.
Верховний Суд УРСР замінив розстріл на 15 років позбавлення волі, яке відбував переважно у Мордовії. Тамтешні табори стали для Лук’яненка не місцем “радянського перевиховання”, а ще одним потужним інструментом для усвідомлення свого шляху. Невдовзі після звільнення у 1976 році Лук’яненко став членом новоствореної Української Гельсінської групи. А вже 1978 року його визнали винним в антирадянській агітації і пропаганді. Вирок – 10 років таборів та 5 в засланні у статусі “особливо небезпечного рецидивіста”.
24 серпня 1991-го розпочалася позачергова сесія українського парламенту. Поки тривали дебати, Лук’яненко на аркуші шкільного зошита написав чернетковий проєкт можливого документа, що стосувався незалежності України. Спершу хотів назвати його Універсалом, апелюючи до діловодства часів Гетьманщини. Потім узяв це слово в дужечки, закреслив і дописав правіше “Акт”.
Остаточно відредагований текст з усталеною назвою “Акт проголошення незалежності України” оперативно перенабрали на друкарській машинці й о 17:55 винесли на голосування Верховної Ради. Підсумом - 346 голосів “за”, історичний документ прийнято!
“Ми всі обнімалися, потім мене качали на руках, а я думав: якби моє життя закінчилось би прямо зараз, я б знав, що прожив його не марно”, – згадував Левко Григорович.
Про життя та боротьбу Левка Лук'яненка читайте у матеріалі на нашому сайті ↓
https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/batko-ukrayinskoyi-nezalezhnosti-levko-lukianenko/
Його дитинство припало на розкуркулення, Голодомор, сталінські репресії, зрештою – Другу світову війну. А згодом за прагнення мирним шляхом домогтися виходу України з СРСР чоловіка засудили до розстрілу. Протягом 72 діб Лук’яненко перебував у камері смертників, а коли йому запропонували зректися своїх поглядів, у кутку документа написав: “Україна буде самостійною”.
Верховний Суд УРСР замінив розстріл на 15 років позбавлення волі, яке відбував переважно у Мордовії. Тамтешні табори стали для Лук’яненка не місцем “радянського перевиховання”, а ще одним потужним інструментом для усвідомлення свого шляху. Невдовзі після звільнення у 1976 році Лук’яненко став членом новоствореної Української Гельсінської групи. А вже 1978 року його визнали винним в антирадянській агітації і пропаганді. Вирок – 10 років таборів та 5 в засланні у статусі “особливо небезпечного рецидивіста”.
24 серпня 1991-го розпочалася позачергова сесія українського парламенту. Поки тривали дебати, Лук’яненко на аркуші шкільного зошита написав чернетковий проєкт можливого документа, що стосувався незалежності України. Спершу хотів назвати його Універсалом, апелюючи до діловодства часів Гетьманщини. Потім узяв це слово в дужечки, закреслив і дописав правіше “Акт”.
Остаточно відредагований текст з усталеною назвою “Акт проголошення незалежності України” оперативно перенабрали на друкарській машинці й о 17:55 винесли на голосування Верховної Ради. Підсумом - 346 голосів “за”, історичний документ прийнято!
“Ми всі обнімалися, потім мене качали на руках, а я думав: якби моє життя закінчилось би прямо зараз, я б знав, що прожив його не марно”, – згадував Левко Григорович.
Про життя та боротьбу Левка Лук'яненка читайте у матеріалі на нашому сайті ↓
https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/batko-ukrayinskoyi-nezalezhnosti-levko-lukianenko/
localhistory.org.ua
Батько української незалежності. Левко Лук’яненко
Історія одного фото.
❤14
Історію боротьби шістдесятників, дисидентів і правозахисників читайте у книзі Радомира Мокрика “Культурна колонізація”. https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/
Магазин Локальної історії
Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії - Магазин Локальної історії
Доставка протягом 2-3 робочих днів Найкраща українська книжка 2025 року за версією Українського ПЕН. Переможець Національного рейтингу Укрінформу «Книжковий
🔥Відкриваємо передпродаж книги “Загадка мови. Як ми розмовами проклали собі шлях із кам’яної доби” Стівена Мітена!
✍🏻Як виникла мова? Коли наші далекі предки перейшли від простих звуків та вигуків до перших слів, а відтак до мов, здатних передавати найскладніші думки й об’єднувати людей? Чому саме мова стала однією з головних переваг Homo sapiens, що визначила хід людської історії? І звідки взялися понад 7000 мов, якими людство розмовляє сьогодні?
Британський археолог Стівен Мітен пропонує інноваційний погляд на походження мови, спираючись на найновіші відкриття археології, лінгвістики, антропології, психології, генетики та нейронаук.
Простежуючи еволюцію людини від появи перших представників роду Homo майже 2,8 мільйона років тому, він показує, як формування мозку, виготовлення кам’яних знарядь і опанування вогню посприяли розвитку символічного мислення та утворенню людських спільнот. Мітен переконливо доводить, що мова стала не лише наслідком людської еволюції, а й рушійною силою, яка відкрила шлях до абстрактного мислення, розвитку землеробства, виникнення цивілізацій і, зрештою, змінила наш світ.
Ґрунтовна і блискуче написана, ця книжка розповідає історію того, як мова зробила нас людьми.
👉🏼Поки видання друкують, можете замовити його за зниженою ціною – 590 грн замість 680 грн → https://publishing.localhistory.org.ua/product/zagadka-movy-yak-my-rozmovamy-proklaly-sobi-shlyah-iz-kamyanoyi-doby/
❗️Очікуємо на початку вересня 2026 року. Дата може змінюватися.
✍🏻Як виникла мова? Коли наші далекі предки перейшли від простих звуків та вигуків до перших слів, а відтак до мов, здатних передавати найскладніші думки й об’єднувати людей? Чому саме мова стала однією з головних переваг Homo sapiens, що визначила хід людської історії? І звідки взялися понад 7000 мов, якими людство розмовляє сьогодні?
Британський археолог Стівен Мітен пропонує інноваційний погляд на походження мови, спираючись на найновіші відкриття археології, лінгвістики, антропології, психології, генетики та нейронаук.
Простежуючи еволюцію людини від появи перших представників роду Homo майже 2,8 мільйона років тому, він показує, як формування мозку, виготовлення кам’яних знарядь і опанування вогню посприяли розвитку символічного мислення та утворенню людських спільнот. Мітен переконливо доводить, що мова стала не лише наслідком людської еволюції, а й рушійною силою, яка відкрила шлях до абстрактного мислення, розвитку землеробства, виникнення цивілізацій і, зрештою, змінила наш світ.
Ґрунтовна і блискуче написана, ця книжка розповідає історію того, як мова зробила нас людьми.
👉🏼Поки видання друкують, можете замовити його за зниженою ціною – 590 грн замість 680 грн → https://publishing.localhistory.org.ua/product/zagadka-movy-yak-my-rozmovamy-proklaly-sobi-shlyah-iz-kamyanoyi-doby/
❗️Очікуємо на початку вересня 2026 року. Дата може змінюватися.
Магазин Локальної історії
Загадка мови. Як ми розмовами проклали собі шлях із кам’яної доби - Магазин Локальної історії
Очікуємо на початку вересня 2026 року. Дата може змінюватися.
❤14🔥1
8 липня 1709 року поблизу Полтави відбулася одна з ключових подій в історії України – Полтавська битва. Після поразки шведів і Мазепи, Україна втратила шанс на здобуття автономії, а московська влада посилила контроль над українськими землями. Це сприяло подальшій інтеграції України в склад Російської імперії та занепаду козацької державності.
У 217 річницю доленосної битви полтавець Віктор Андрієвський, виступаючи у Калуші, поділився власними міркування про значення цієї події.
Пропонуємо ознайомитися із фрагментами його доповіді ↓
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/pid-poltavoiu-zrosheno-kroviu-nashu-ideiu-derzhavnosti-viktor-andriievskii-pro-znachennia-poltavskoyi-bitvi/
У 217 річницю доленосної битви полтавець Віктор Андрієвський, виступаючи у Калуші, поділився власними міркування про значення цієї події.
Пропонуємо ознайомитися із фрагментами його доповіді ↓
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/pid-poltavoiu-zrosheno-kroviu-nashu-ideiu-derzhavnosti-viktor-andriievskii-pro-znachennia-poltavskoyi-bitvi/
Локальна історія
"Під Полтавою зрошено кровю нашу ідею державности". Віктор Андрієвський про значення Полтавської битви
Полтавська битва відбулася 8 липня 1709 року.
👍9❤5
Більше про Івана Мазепу читайте у спецвипуску “Локальної історії”. Купуйте електронну версію журналу тут: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ivan-mazepa-9-2021/
Магазин Локальної історії
Іван Мазепа #9 (2021) - Магазин Локальної історії
👍11
“На межі березня та квітня 1940 року Ванда Василевська, польська ліва активістка й письменниця, пакувала речі в московському готельному номері, готуючись їхати до Львова, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонили з Кремля. Того ж вечора полька стояла перед Сталіним. “Ваш батько діяв проти нас, а от ви разом із нами, з комуністами”, — доброзичливо зауважив він, а потім із явним задоволенням підсумував: “Діалектика”.
Хоча Василевська тоді погано володіла російською, Сталін терпляче слухав її. Дискусія затягнулася до пізньої ночі. Ворожість до Радянського Союзу неприпустима, запевняла письменниця, а нейтралітет — безплідний і небезпечний. Поляки мають тільки один розсудливий вихід: активну співпрацю з Країною Рад і очікування, що через певний час він відбудує під своєю егідою їхню батьківщину.
До Москви Василевська приїхала, щоб отримати мандат депутатки Верховної Ради Радянського Союзу. Вона дістала його як одна з двох польських депутатів на виборах, організованих радянською владою на захоплених теренах східної Польщі. Ці вибори совєти, як зазвичай, безсоромно сфальсифікували. Кандидувати на таких виборах означало зраджувати Польську державу. Василевська цим не надто переймалася.
Коли вибухнула війна й німецькі війська у вересні 1939 року дійшли до передмість Варшави, письменниця покинула столицю та вирушила на схід. Поблизу Холма зустріла війська Червоної армії, що рухалися в протилежному напрямку. Василевська радо їх привітала. Незабаром після цього радянська влада скерувала її до Львова. Там Василевська полинула у вир політичної діяльності. Письменниця невтомно агітувала за новий лад, публікувала довжелезні статті в радянській пресі, проголошувала, що “Західна Україна починає нове, щасливе, вільне життя”.
Водночас вона боронила польську культуру й допомагала співвітчизникам, яким загрожували репресії. Василевська, мабуть, не бачила в цьому суперечности: адже вона зрікалася не своєї польськости, а лише польської держави в її довоєнному кшталті. За її заповзятливість письменницю нагородили місцем у Верховній Раді Радянського Союзу, а згодом також майже необмеженим доступом до вуха Сталіна.
Василевська віддячувала своїй прибраній батьківщині беззастережною лояльністю. Вона не писнула ні звуку, коли в квітні 1940 року функціонери НКВС нишком убили її чоловіка. Дехто вважав, що ця трагедія прискорила переродження душі Василевської, вона зламала польську комуністку та перетворила її на беззаперечно слухняний інструмент радянської політики. Біограф Василевської висунув тезу, що вона шалено покохала нову батьківщину, бо мала враження, що її кохання нарешті стало взаємним”.
Більше читайте у книзі Пйотра М.Маєвського “Бридке слово на “к”. Оповідь про колабораціонізм”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/brydke-slovo-na-k-opovid-pro-kolaboraczionizm/
Хоча Василевська тоді погано володіла російською, Сталін терпляче слухав її. Дискусія затягнулася до пізньої ночі. Ворожість до Радянського Союзу неприпустима, запевняла письменниця, а нейтралітет — безплідний і небезпечний. Поляки мають тільки один розсудливий вихід: активну співпрацю з Країною Рад і очікування, що через певний час він відбудує під своєю егідою їхню батьківщину.
До Москви Василевська приїхала, щоб отримати мандат депутатки Верховної Ради Радянського Союзу. Вона дістала його як одна з двох польських депутатів на виборах, організованих радянською владою на захоплених теренах східної Польщі. Ці вибори совєти, як зазвичай, безсоромно сфальсифікували. Кандидувати на таких виборах означало зраджувати Польську державу. Василевська цим не надто переймалася.
Коли вибухнула війна й німецькі війська у вересні 1939 року дійшли до передмість Варшави, письменниця покинула столицю та вирушила на схід. Поблизу Холма зустріла війська Червоної армії, що рухалися в протилежному напрямку. Василевська радо їх привітала. Незабаром після цього радянська влада скерувала її до Львова. Там Василевська полинула у вир політичної діяльності. Письменниця невтомно агітувала за новий лад, публікувала довжелезні статті в радянській пресі, проголошувала, що “Західна Україна починає нове, щасливе, вільне життя”.
Водночас вона боронила польську культуру й допомагала співвітчизникам, яким загрожували репресії. Василевська, мабуть, не бачила в цьому суперечности: адже вона зрікалася не своєї польськости, а лише польської держави в її довоєнному кшталті. За її заповзятливість письменницю нагородили місцем у Верховній Раді Радянського Союзу, а згодом також майже необмеженим доступом до вуха Сталіна.
Василевська віддячувала своїй прибраній батьківщині беззастережною лояльністю. Вона не писнула ні звуку, коли в квітні 1940 року функціонери НКВС нишком убили її чоловіка. Дехто вважав, що ця трагедія прискорила переродження душі Василевської, вона зламала польську комуністку та перетворила її на беззаперечно слухняний інструмент радянської політики. Біограф Василевської висунув тезу, що вона шалено покохала нову батьківщину, бо мала враження, що її кохання нарешті стало взаємним”.
Більше читайте у книзі Пйотра М.Маєвського “Бридке слово на “к”. Оповідь про колабораціонізм”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/brydke-slovo-na-k-opovid-pro-kolaboraczionizm/
Магазин Локальної історії
Бридке слово на «к». Оповідь про колабораціонізм - Магазин Локальної історії
Відправляємо протягом 2-3 робочих днів.
❤6
“Ще один приклад із записів Петра Могили демонструє, як історії про демонів і відьом можна майстерно використати в релігійній полеміці.
У польського шляхтича Войцеха померла дружина на ім’я Анна. Після її смерті з-за груби почувся дивний голос, що стверджував, ніби він належить душі Анни, яка потрапила до чистилища. Голос вимагав запросити до будинку єзуїтів помолитися за рабу Божу Анну. Голос, ясна річ, належав демонові, якому вдалося всіх ошукати.
До маєтку прибули єзуїти і почали молитися, а голос у цей час дякував їм і просив скропити все святою водою (загалом дуже дивна поведінка як на демона). Поступово з’їжджаються паломники, а голос просив, щоб лише до будинку не пускали русинів і православних. Та якось до господи зайшов слуга князя Василя Острозького Мартин Грабкович. Він одразу зрозумів, що тут діється, й оголосив, що це демон дурить усіх навколо. Після цього голос замовк, але єзуїти заявили, що душа просто не хоче спілкуватися з православним, котрий не вірить у чистилище.
Мартин Грабкович почав молитися, і врешті-решт голос визнав, що він демонський. Тоді Мартин спитав господаря, чи хтось у його домі часом не займається чарами, бо здогадався, що чорт цей має належати якійсь відьмі. Виявилося, що Войцехова куховарка і справді відьма. На муках вона зізналася, що сама відьма, а демона свого привезла з Великопольщі, після чого її покарали належним чином.
Як бачимо, історія ця складається з низки повчальних моментів: по-перше, відьма і лихий дух з’являються й легко ошукують саме марновірного польського шляхтича латинської віри; по-друге, зайвий раз наголошено, що уявлення про чистилище облудне; по-третє, єзуїти зображені мало не спільниками злого духа; нарешті, обман недаремно розкриває православна людина та ще й слуга князя Острозького”.
Більше читайте у книзі Катерини Диси “Історія з відьмами”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/istoriya-z-vidmamy-sudy-pro-chary-v-ukrayinskyh-voyevodstvah-rechi-pospolytoyi-xvii-xviii-stolittya/
У польського шляхтича Войцеха померла дружина на ім’я Анна. Після її смерті з-за груби почувся дивний голос, що стверджував, ніби він належить душі Анни, яка потрапила до чистилища. Голос вимагав запросити до будинку єзуїтів помолитися за рабу Божу Анну. Голос, ясна річ, належав демонові, якому вдалося всіх ошукати.
До маєтку прибули єзуїти і почали молитися, а голос у цей час дякував їм і просив скропити все святою водою (загалом дуже дивна поведінка як на демона). Поступово з’їжджаються паломники, а голос просив, щоб лише до будинку не пускали русинів і православних. Та якось до господи зайшов слуга князя Василя Острозького Мартин Грабкович. Він одразу зрозумів, що тут діється, й оголосив, що це демон дурить усіх навколо. Після цього голос замовк, але єзуїти заявили, що душа просто не хоче спілкуватися з православним, котрий не вірить у чистилище.
Мартин Грабкович почав молитися, і врешті-решт голос визнав, що він демонський. Тоді Мартин спитав господаря, чи хтось у його домі часом не займається чарами, бо здогадався, що чорт цей має належати якійсь відьмі. Виявилося, що Войцехова куховарка і справді відьма. На муках вона зізналася, що сама відьма, а демона свого привезла з Великопольщі, після чого її покарали належним чином.
Як бачимо, історія ця складається з низки повчальних моментів: по-перше, відьма і лихий дух з’являються й легко ошукують саме марновірного польського шляхтича латинської віри; по-друге, зайвий раз наголошено, що уявлення про чистилище облудне; по-третє, єзуїти зображені мало не спільниками злого духа; нарешті, обман недаремно розкриває православна людина та ще й слуга князя Острозького”.
Більше читайте у книзі Катерини Диси “Історія з відьмами”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/istoriya-z-vidmamy-sudy-pro-chary-v-ukrayinskyh-voyevodstvah-rechi-pospolytoyi-xvii-xviii-stolittya/
Магазин Локальної історії
Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століття - Магазин Локальної історії
Доставляємо протягом 2-3 робочих днів
❤5
Де Іван Франко знаходив натхнення? Чому щоліта повертався до Криворівні? Які львівські та віденські каварні й кнайпи стали його улюбленими? Що відомо про рід Франків і родинні цінності, які передавалися з покоління в покоління?
У новому номері журналу “Локальна історія” читайте про знакового українського письменника:
👉🏼Чому Франко – не Каменяр та з яких творів краще починати знайомство з ним. Розмова з Тамарою Гундоровою
👉🏼Перші Олімпійські ігри, поява теорії відносности, трагедія “Титаніка”, скасування кріпацтва: яким був світ часів Івана Франка
👉🏼Рід Франків: звідки походить родина письменника і ким були його предки.
Нагуєвицькі чари та екзорцизм по-нагуєвицьки: оповідь Галини Пагутяк про янголів і демонів рідного села письменника
👉🏼Ексклюзивна розмова з німецьким істориком Мартіном Роде про Франка як організатора українського наукового життя і НТШ як Академію наук бездержавної нації
👉🏼Засідник кнайп і ресторацій: чому Франко обирав для праці гамір львівських каварень і де шукати “його місця” у Відні
👉🏼Лишав автограф на Писаному камені, лікувався водою з гуцульського чуркала, ходив до лісу по гриби: якими були вакації Івана Франка у Криворівні
👉🏼“Іменинний пиріг” і сотня пиріжків на Різдво: правнучки Франка про кулінарні традиції та цінності роду, які нащадки бережуть від Мадрида до Канади
Номер створено у співпраці із Домом Франка!
Купуйте журнал зі знижкою 300 грн замість 350 грн в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/franko-4-2026/
❗️Відправляємо номер після 24 липня 2026 року.
У новому номері журналу “Локальна історія” читайте про знакового українського письменника:
👉🏼Чому Франко – не Каменяр та з яких творів краще починати знайомство з ним. Розмова з Тамарою Гундоровою
👉🏼Перші Олімпійські ігри, поява теорії відносности, трагедія “Титаніка”, скасування кріпацтва: яким був світ часів Івана Франка
👉🏼Рід Франків: звідки походить родина письменника і ким були його предки.
Нагуєвицькі чари та екзорцизм по-нагуєвицьки: оповідь Галини Пагутяк про янголів і демонів рідного села письменника
👉🏼Ексклюзивна розмова з німецьким істориком Мартіном Роде про Франка як організатора українського наукового життя і НТШ як Академію наук бездержавної нації
👉🏼Засідник кнайп і ресторацій: чому Франко обирав для праці гамір львівських каварень і де шукати “його місця” у Відні
👉🏼Лишав автограф на Писаному камені, лікувався водою з гуцульського чуркала, ходив до лісу по гриби: якими були вакації Івана Франка у Криворівні
👉🏼“Іменинний пиріг” і сотня пиріжків на Різдво: правнучки Франка про кулінарні традиції та цінності роду, які нащадки бережуть від Мадрида до Канади
Номер створено у співпраці із Домом Франка!
Купуйте журнал зі знижкою 300 грн замість 350 грн в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/franko-4-2026/
❗️Відправляємо номер після 24 липня 2026 року.
Магазин Локальної історії
Франко #4 (2026) - Магазин Локальної історії
Номер створено у співпраці із Домом Франка.
❤11
“Легенди про ставлення Вільгельма до селянської власності ширилися всією Україною, і він став кимось на зразок Робіна Гуда з королівської родини. Він не дозволив Українській державі повернути землі попереднім власникам і, якщо було потрібно, персонально давав місцевій знаті відкоша, зупиняв габсбурзьку армію, що намагалася проводити продовольчі реквізиції. Архикнязь навіть давав прихисток партизанам, що захищали селян від габсбурзьких збройних сил.
Габсбурзька адміністрація у Києві з тривогою зауважувала, що Вільгельмова Січ перетворилася на “пункт призначення для всіх невдоволених елементів з України”. Те, як він причарував усіх невдоволених окупацією, помітили. Військових бентежило, що “серйозні люди” в колах українських політиків розглядали кандидатуру Вільгельма на роль короля України. Німці теж непокоїлися через “усе більшу популярність ерцгерцога Вільгельма, відомого серед людей як князь Василь””.
Американський історик Тімоті Снайдер у книзі “Червоний князь” розповідає історію австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурґа, який обрав українську ідентичність, носив вишиванку, читав Франка і Шевченка, був командиром у легіоні Українських січових стрільців і всерйоз бачив себе правителем України. Саме через симпатії до селян польські офіцери назвали його “Червоним князем”.
[ Українське видання книги вийшло у співпраці видавництв Видавництво «Човен» і “Локальна історія” ]
Бабель опублікував уривок із книги — про те, як під час Першої світової війни габсбурзький ерцгерцог у козацькій бурці та смушковій шапці став для українських селян справжнім Робіном Гудом: захищав їх від власної армії, не дозволяв повертати землю поміщикам, давав прихисток партизанам і настільки занепокоїв німецьких союзників, що вони вважали його небезпечнішим за більшовиків.
Читайте уривок за посиланням ↓
https://babel.ua/texts/127310-vasil-vishivaniy-spadkoyemec-imperatorskoji-dinastiji-nadiya-sim-ji-ukrajinskiy-polkovnik-gey-avantyurist-i-shpigun-timoti-snayder-napisav-yogo-biografiyu-a-mi-publikuyemo-z-neji-urivok?fbclid=IwY2xjawSzJGpleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEebQE5aOGxA9v20gnUHmQ1mANa2NxgddSxA2l49w4QMF1yrm4DY87ZplGVrYU_aem_azjyRIxemEWRJlUtyc8ZJQ
Габсбурзька адміністрація у Києві з тривогою зауважувала, що Вільгельмова Січ перетворилася на “пункт призначення для всіх невдоволених елементів з України”. Те, як він причарував усіх невдоволених окупацією, помітили. Військових бентежило, що “серйозні люди” в колах українських політиків розглядали кандидатуру Вільгельма на роль короля України. Німці теж непокоїлися через “усе більшу популярність ерцгерцога Вільгельма, відомого серед людей як князь Василь””.
Американський історик Тімоті Снайдер у книзі “Червоний князь” розповідає історію австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурґа, який обрав українську ідентичність, носив вишиванку, читав Франка і Шевченка, був командиром у легіоні Українських січових стрільців і всерйоз бачив себе правителем України. Саме через симпатії до селян польські офіцери назвали його “Червоним князем”.
[ Українське видання книги вийшло у співпраці видавництв Видавництво «Човен» і “Локальна історія” ]
Бабель опублікував уривок із книги — про те, як під час Першої світової війни габсбурзький ерцгерцог у козацькій бурці та смушковій шапці став для українських селян справжнім Робіном Гудом: захищав їх від власної армії, не дозволяв повертати землю поміщикам, давав прихисток партизанам і настільки занепокоїв німецьких союзників, що вони вважали його небезпечнішим за більшовиків.
Читайте уривок за посиланням ↓
https://babel.ua/texts/127310-vasil-vishivaniy-spadkoyemec-imperatorskoji-dinastiji-nadiya-sim-ji-ukrajinskiy-polkovnik-gey-avantyurist-i-shpigun-timoti-snayder-napisav-yogo-biografiyu-a-mi-publikuyemo-z-neji-urivok?fbclid=IwY2xjawSzJGpleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZBAyMjIwMzkxNzg4MjAwODkyAAEebQE5aOGxA9v20gnUHmQ1mANa2NxgddSxA2l49w4QMF1yrm4DY87ZplGVrYU_aem_azjyRIxemEWRJlUtyc8ZJQ
Бабель
Василь Вишиваний — спадкоємець імператорської династії, надія сім’ї, український полковник, гей, авантюрист і шпигун. Тімоті Снайдер…
Американський історик Тімоті Снайдер — один з найвідоміших дослідників історії Східної Європи ХХ століття, націоналізму, тоталітаризму і Голокосту. Його книги, зокрема «Про свободу», «Криваві землі»,...
❤4