Приїхала з друку книга “Бруд війни”!🔥

Як пахла війна? Що відчував солдат, який днями не міг висушити одяг, потерпав від холоду, бруду, виснаження й постійної загрози смерті? У книжці “Бруд війни” американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує поглянути на Другу світову війну не через великі битви чи військові стратегії, а через повсякденний досвід тих, хто воював.

Це глибоке й подекуди приголомшливе дослідження того, як воєнний побут визначив покоління комбатантів Другої світової і сформував універсальний досвід, який негоже ігнорувати і сьогодні.

Придбати книгу можна в онлайн-крамниці видавництва “Локальна історія”👉🏼 https://publishing.localhistory.org.ua/product/brud-vijny-soldaty-na-poli-boyu-u-drugij-svitovij/

“Цінність книги Томаша Вісліча “Любощі. Шлюб та сексуальне життя селян Речі Посполитої XVII–XVIII століть” полягає в тому, що вона показує нормальність будь-чого в тогочасному сільському житті.

Ось, наприклад, історія про хлопця й дівчину, які любилися на сіні. Нічого страшного ще не сталося, принаймні в розумінні гріховності. Та їх побачив парафіяльний священик, почав сварити й навіть прикладати руку. Тут підійшли батьки однієї зі сторін, здається, дівчини, і вже вони почали сварити священика: мовляв, чого ти заважаєш людям? І ось ця ситуація дуже промовиста. Це не сьогодення, коли знайомство між молодими людьми кожен вибудовує по-своєму і суспільство на це гостро не реагує. Тут же священик і батьки однієї з молодих людей сперечаються через те, що хлопець і дівчина пообіймалися й поцілувалися на сіні біля хати.

Оце і є та нормальність, якої нам так бракує в історії. Саме таких живих прикладів.

Або інші історії, де люди вибудовують набагато складніші, ніж ми очікуємо від селян, життєві стратегії: використовують одне одного, маніпулюють. Тут “хлопський розум” постає у всій красі. Він зовсім не такий простий, не обмежується побутом чи природними циклами, які прив'язують людину до землі. Він і не такий слухняний із погляду Церкви. Бо навіть щонеділі слухаючи проповідь, людина все одно робить по-своєму: її “хлопський розум” усе це трансформує і розуміє зовсім інакше.

І це теж дуже цікаво збагнути: ці люди мали свій багатий внутрішній світ, який ми можемо поволі реконструювати хоча б через судові справи. Власне, вся класична література з мікроісторичних досліджень, починаючи ще з 1970-х років, коли першість у цьому напрямі взяли італійські історики, показала, як за допомогою таких джерел можна побачити зовсім інший світ. Якщо перефразувати мовою сучасної популярної культури, то можна сказати: мультивсесвіт існує. І для цього не обов'язково дивитися пригоди героїв із фільмів та серіалів Marvel”.

Про світ, який століттями залишався на маргінесі великої політичної та військової історії, читайте у книзі “Любощі”. Більше про неї cлухайте у новому епізоді "Нащо читати" 👉🏼 https://youtu.be/uGxONyPUI6U?si=HchEidWpUH1EjSyb

Купуйте книгу Томаша Вісліча “Любощі. Шлюб та сексуальне життя селян Речі Посполитої XVII–XVIII століть” в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/lyuboshhi-shlyub-ta-seksualne-zhyttya-selyan-rechi-pospolytoyi-xvii-xviii-stolit/

“Якщо Росія втягнеться у війну чи війни, масштаби яких будуть ще більшими, ніж ті, що ми спостерігаємо зараз, я думаю, що майбутнє нинішньої російської держави справді опиниться під загрозою. Я вважаю, що Росія вже перебуває в такій ситуації, коли, судячи з того, що відбувається всередині країни, стає цілком очевидно: війна в Україні веде цю країну не швидко, але досить впевнено до того моменту, коли вона опиниться в невигідному становищі щодо решти світу, а не тільки до Європи в широкому сенсі”.

Чи може війна Росії проти України перерости у глобальний конфлікт між великими державами? Чи має Європа зараз вести прямі переговори з Путіним? Чи оголосить Кремль нову мобілізацію, як у 2022 році, чи все ж піде на перемовини?

На ці запитання відповів Одд Арне Вестад — норвезький історик, професор Єльського університету, один із провідних дослідників історії “холодної війни”, Китаю та Східної Азії. Навесні 2026 року вийшла його книжка “Чергова буря. Влада, конфлікти та попередження історії”, а український переклад опублікувало видавництво “Локальна історія”.

У подкасті для DW українською історик пояснює, як має завершитися війна Росії проти України та наскільки реальним є ризик Третьої світової війни ↓
https://www.dw.com/uk/profesor-ela-u-trampa-posililasa-nepriazn-do-putina/a-77819659

Придбати книгу “Насувається буря” можна в онлайн-крамниці нашого видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/nasuvayetsya-burya-vlada-konflikt-ta-poperedzhennya-z-istoriyi/

Свої мільйони Іван Тиктор заробив не на нафті чи золоті. Виходець із села, вояк УСС і ГА першим серед галицьких українців перетворив видавничу справу на бізнес і став газетним магнатом.

На початку ХХ століття його прізвище було справжнім брендом. Та після радянської окупації чоловік та його рідня стали запеклими ворогами режиму.

До 130-річчя від дня народження Івана Тиктора пропонуємо прочитати історію успіху засновника видавничого концерну “Українська Преса”. Про його шлях розповідає філологиня та письменниця Оксана Думанська у матеріалі ↓

https://localhistory.org.ua/texts/statti/magnat-ukrayinskoyi-presi-ivan-tiktor/

Більше про Українських січових стрільців читайте у спецвипуску "Локальної історії".

Купуйте журнал в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinski-sichovi-strilczi-7-8-2025/

Дві книги видавництва “Локальна історія” увійшли до переліку рекомендованого нонфікшну для старшокласників, який сформувало Міністерство освіти і науки України:

📘Радомир Мокрик “Культурна колонізація”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/

Громадянська та історична галузь (гуманітарний блок: мова, історія, мистецтво).

Культура може бути не лише спадщиною, а й полем боротьби. Саме про це книжка Радомира Мокрика. Вона осмислює роль культури в російсько-українському протистоянні, розповідає про шістдесятників, дисидентів і правозахисників та нагадує, чому боротьба за українську ідентичність була боротьбою за майбутнє.

📗Оксана Мастерс “Долаючи біль”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/dolayuchy-bil-memuary-pro-vidvagu-ta-triumf/

Фізична культура (прогресивна особистість: психологія, здоров'я, спорт).

Відверті мемуари однієї з найтитулованіших параатлеток світу, яка народилася в Україні. Це історія про силу волі, людську стійкість і шлях до перемог, попри біль, втрати та випробування.

Пишаємося, що наші видання стали частиною цього переліку, і будемо раді, якщо вони знайдуть відгук у молодих читачів!🙌🏻

Сьогодні минає 8 років від дня смерті Левка Лук’яненка.

Його дитинство припало на розкуркулення, Голодомор, сталінські репресії, зрештою – Другу світову війну. А згодом за прагнення мирним шляхом домогтися виходу України з СРСР чоловіка засудили до розстрілу. Протягом 72 діб Лук’яненко перебував у камері смертників, а коли йому запропонували зректися своїх поглядів, у кутку документа написав: “Україна буде самостійною”.

Верховний Суд УРСР замінив розстріл на 15 років позбавлення волі, яке відбував переважно у Мордовії. Тамтешні табори стали для Лук’яненка не місцем “радянського перевиховання”, а ще одним потужним інструментом для усвідомлення свого шляху. Невдовзі після звільнення у 1976 році Лук’яненко став членом новоствореної Української Гельсінської групи. А вже 1978 року його визнали винним в антирадянській агітації і пропаганді. Вирок – 10 років таборів та 5 в засланні у статусі “особливо небезпечного рецидивіста”.

24 серпня 1991-го розпочалася позачергова сесія українського парламенту. Поки тривали дебати, Лук’яненко на аркуші шкільного зошита написав чернетковий проєкт можливого документа, що стосувався незалежності України. Спершу хотів назвати його Універсалом, апелюючи до діловодства часів Гетьманщини. Потім узяв це слово в дужечки, закреслив і дописав правіше “Акт”.

Остаточно відредагований текст з усталеною назвою “Акт проголошення незалежності України” оперативно перенабрали на друкарській машинці й о 17:55 винесли на голосування Верховної Ради. Підсумом - 346 голосів “за”, історичний документ прийнято!

“Ми всі обнімалися, потім мене качали на руках, а я думав: якби моє життя закінчилось би прямо зараз, я б знав, що прожив його не марно”, – згадував Левко Григорович.

Про життя та боротьбу Левка Лук'яненка читайте у матеріалі на нашому сайті ↓

https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/batko-ukrayinskoyi-nezalezhnosti-levko-lukianenko/

Історію боротьби шістдесятників, дисидентів і правозахисників читайте у книзі Радомира Мокрика “Культурна колонізація”. https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/

🔥Відкриваємо передпродаж книги “Загадка мови. Як ми розмовами проклали собі шлях із кам’яної доби” Стівена Мітена!

✍🏻Як виникла мова? Коли наші далекі предки перейшли від простих звуків та вигуків до перших слів, а відтак до мов, здатних передавати найскладніші думки й об’єднувати людей? Чому саме мова стала однією з головних переваг Homo sapiens, що визначила хід людської історії? І звідки взялися понад 7000 мов, якими людство розмовляє сьогодні?

Британський археолог Стівен Мітен пропонує інноваційний погляд на походження мови, спираючись на найновіші відкриття археології, лінгвістики, антропології, психології, генетики та нейронаук.

Простежуючи еволюцію людини від появи перших представників роду Homo майже 2,8 мільйона років тому, він показує, як формування мозку, виготовлення кам’яних знарядь і опанування вогню посприяли розвитку символічного мислення та утворенню людських спільнот. Мітен переконливо доводить, що мова стала не лише наслідком людської еволюції, а й рушійною силою, яка відкрила шлях до абстрактного мислення, розвитку землеробства, виникнення цивілізацій і, зрештою, змінила наш світ.

Ґрунтовна і блискуче написана, ця книжка розповідає історію того, як мова зробила нас людьми.

👉🏼Поки видання друкують, можете замовити його за зниженою ціною – 590 грн замість 680 грн → https://publishing.localhistory.org.ua/product/zagadka-movy-yak-my-rozmovamy-proklaly-sobi-shlyah-iz-kamyanoyi-doby/

❗️Очікуємо на початку вересня 2026 року. Дата може змінюватися.

8 липня 1709 року поблизу Полтави відбулася одна з ключових подій в історії України – Полтавська битва. Після поразки шведів і Мазепи, Україна втратила шанс на здобуття автономії, а московська влада посилила контроль над українськими землями. Це сприяло подальшій інтеграції України в склад Російської імперії та занепаду козацької державності.

У 217 річницю доленосної битви полтавець Віктор Андрієвський, виступаючи у Калуші, поділився власними міркування про значення цієї події.

Пропонуємо ознайомитися із фрагментами його доповіді ↓

https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/pid-poltavoiu-zrosheno-kroviu-nashu-ideiu-derzhavnosti-viktor-andriievskii-pro-znachennia-poltavskoyi-bitvi/ 

Більше про Івана Мазепу читайте у спецвипуску “Локальної історії”. Купуйте електронну версію журналу тут: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ivan-mazepa-9-2021/

“На межі березня та квітня 1940 року Ванда Василевська, польська ліва активістка й письменниця, пакувала речі в московському готельному номері, готуючись їхати до Львова, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонили з Кремля. Того ж вечора полька стояла перед Сталіним. “Ваш батько діяв проти нас, а от ви разом із нами, з комуністами”, — доброзичливо зауважив він, а потім із явним задоволенням підсумував: “Діалектика”.

Хоча Василевська тоді погано володіла російською, Сталін терпляче слухав її. Дискусія затягнулася до пізньої ночі. Ворожість до Радянського Союзу неприпустима, запевняла письменниця, а нейтралітет — безплідний і небезпечний. Поляки мають тільки один розсудливий вихід: активну співпрацю з Країною Рад і очікування, що через певний час він відбудує під своєю егідою їхню батьківщину.

До Москви Василевська приїхала, щоб отримати мандат депутатки Верховної Ради Радянського Союзу. Вона дістала його як одна з двох польських депутатів на виборах, організованих радянською владою на захоплених теренах східної Польщі. Ці вибори совєти, як зазвичай, безсоромно сфальсифікували. Кандидувати на таких виборах означало зраджувати Польську державу. Василевська цим не надто переймалася.

Коли вибухнула війна й німецькі війська у вересні 1939 року дійшли до передмість Варшави, письменниця покинула столицю та вирушила на схід. Поблизу Холма зустріла війська Червоної армії, що рухалися в протилежному напрямку. Василевська радо їх привітала. Незабаром після цього радянська влада скерувала її до Львова. Там Василевська полинула у вир політичної діяльності. Письменниця невтомно агітувала за новий лад, публікувала довжелезні статті в радянській пресі, проголошувала, що “Західна Україна починає нове, щасливе, вільне життя”.

Водночас вона боронила польську культуру й допомагала співвітчизникам, яким загрожували репресії. Василевська, мабуть, не бачила в цьому суперечности: адже вона зрікалася не своєї польськости, а лише польської держави в її довоєнному кшталті. За її заповзятливість письменницю нагородили місцем у Верховній Раді Радянського Союзу, а згодом також майже необмеженим доступом до вуха Сталіна.

Василевська віддячувала своїй прибраній батьківщині беззастережною лояльністю. Вона не писнула ні звуку, коли в квітні 1940 року функціонери НКВС нишком убили її чоловіка. Дехто вважав, що ця трагедія прискорила переродження душі Василевської, вона зламала польську комуністку та перетворила її на беззаперечно слухняний інструмент радянської політики. Біограф Василевської висунув тезу, що вона шалено покохала нову батьківщину, бо мала враження, що її кохання нарешті стало взаємним”.

Більше читайте у книзі Пйотра М.Маєвського “Бридке слово на “к”. Оповідь про колабораціонізм”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/brydke-slovo-na-k-opovid-pro-kolaboraczionizm/

Фото: Ванда Василевська як провідниця Союзу польських патріотів, поруч із нею генерал Зиґмунт Берлінґ, 1943.