📚У видавництві "Локальна історія" вийшов друком український переклад книжки канадського історика Мирослава Шкандрія "Український націоналізм: політика, ідеологія і література, 1929–1956". Англійською це видання побачило світ ще у 2015 році, але саме тепер стало доступним українському читачеві.

Чому українцям варто прочитати цю книжку та що нового вони дізнаються про український націоналізм, "Локальна історія" запитала у доктора історичних наук, професора кафедри історії України Українського католицького університету Олександра Зайцева.

👉🏼 Придбати книгу: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinskyj-naczionalizm-polityka-ideologiya-ta-literatura-1920-1956/

18 травня 1944 року радянська влада злочинно й насильно депортувала кримськотатарський народ із рідної землі.

Цей акт геноциду назавжди змінив долі сотень тисяч людей, перетворивши квітучий півострів на зону відчуження та русифікації. Але чи вдалося тоталітарному режиму стерти справжній, український та кримськотатарський Крим?

✍🏼У спецвипуску “Локальної історії” читайте історію братів Умерових, лідерів кримськотатарського спротиву 1980-х, провідників національного руху в АР Крим. Розмову з чемпіоном України і Європи з греко-римської боротьби Февзі Мамутовим про український півострів, участь у Майдані та сучасний спротив окупації.

Як українські поети, меценати та митці минулих століть шукали й знаходили порятунок і натхнення біля кримського моря? Чому письменник і військовий Артем Чех, уявляючи повернення нашого Криму, бачить його безлюдним? Та якою насправді була Кримська війна — найбільш міфологізована в Росії кампанія, де століттями замовчували поразки й виправдовували агресію?

👉🏼Придбати електронну версію номера “Крим” за ціною 100 грн можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/krym-3-2024/

Проти ночі 18 травня 1944 року десятки тисяч оперативників, офіцерів та бійців НКВС-НКДБ розпочали процес вигнання татар в усіх населених пунктах Криму. З усіх-усюд до вузлових залізничних станцій прямували вантажівки з нещасними людьми, яких силоміць заганяли до товарних вагонів. Куди їх вивозили – ніхто не знав.

Уже 20 травня місцеві партійні функціонери рапортували у Кримський обком про успішно проведену акцію з виселення та доповідали про залишене майно кримських татар. Будинки депортованих перейшли “у житловий фонд виконкомів місцевих рад”. Їх займали “нові колгоспники” – переселенці, які приїхали переважно з різних областей Росії. Уже до 1 грудня 1944 року Крим прийняв 64 000 переселенців, серед яких – 30 444 працездатних.

Зовсім іншим був шлях кримськотатарських спецпереселенців. Дорогу в невідоме запам’ятали усі, хто її пережив. У дорозі багато людей захворіло та померло. Трупи без жодного оформлення документів конвоїри просто викидали з поїзда.
На нових місцях кримських татар ніхто не чекав. Люди, які пережили депортацію, особливо запам’ятали момент прибуття та перші враження від нових місць.“Нас вивантажили у степу. Повезли в колгосп Ворошилова-2, дали будинок, як зараз пам’ятаю, без даху. Чотири стіни. Очерету накидали, поряд ріс очерет. Приходили шакали, вили поряд. Нас було четверо дітей, без батька. Братів забрали до колгоспу”.

Депортація стала не лише трагедією кримськотатарського народу й національних меншин, вигнаних із території півострова. Внаслідок неї був зруйнований Крим, у якому мирно існуючи, але фактично не асимілюючись, жили представники різних етнічних та релігійних груп, співтовариство, у якому кожен хоч і належав до конкретної етноконфесійної групі, але відчував себе частиною більшого утворення – кримцем.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/krim-bez-oblichchia/

Більше про Крим читайте у спецвипуску журналу “Локальна історія”. Купуйте номер в онлайн-крамниці: https://publishing.localhistory.org.ua/product/krym-3-2024/