153 роки тому народився гетьман Павло Скоропадський!

Українська Держава під його проводом проіснувала лише 7,5 місяців, її проголосили на Хліборобському конгресі в Києві 29 квітня 1918 року. Та попри короткий час існування, Гетьманат став періодом надзвичайно інтенсивного державотворення: від розвитку освіти й культури до розбудови адміністрації, армії та економіки.

Наприкінці травня 1918 року було розроблено законопроєкт про загальні засади військової служби, який відкидав станові принципи формування і забезпечував вільний доступ до військової освіти й посад. В червні суттєво оновили персональний склад військової адміністрації. Планувалося створити систему шкіл для підготовки офіцерів всіх родів зброї, розпочато організацію Державної військової академії.

Його уряд заснував два українські університети й Українську Академію наук. На відкритті університету у Києві Скоропадський покликався на "імена гетьманів Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Виговського, Дорошенка, а особливо Мазепи, як поборників і заступників народної освіти на Україні", які "повинні завжди лишитись на сторінках історії українського національного самопізнання".

Водночас тривало творення державного апарату. Дуже швидко налагоджено організацію і комплектування міністерств, здійснено розподіл на губернії та повіти, створено адміністративний губерніальний і повітовий апарат — староства. Всі закони та розпорядження центральних органів не залишались суто декларативними актами, як це переважно було за урядування Центральної Ради, а ефективно реалізовувалися на місцях.

Більше про правління Павла Скоропадського та його реформи читайте у матеріалі на нашому сайті: https://localhistory.org.ua/texts/statti/stvoriti-derzhavu-za-licheni-misiatsi/

Про знакових осіб в історії України читайте у журналі "Локальна історія". Придбати номер можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/postati-9-2024/

У новому епізоді подкасту “Нащо читати” Віталій Михайловський разом із Віталієм Ляскою обговорюють книгу Тоні Джадта і Тімоті Снайдера «Роздуми про двадцяте століття» – велику інтелектуальну розмову про пам’ять, ідеології, відповідальність та катастрофи минулого століття.

Чому погані ідеї знову і знову перемагають? Як особистий досвід, родинні травми та війни формують погляди істориків і цілих поколінь?

Чому саме XX століття стало епохою великих ідей – і великих трагедій? Чому нацизм і комунізм змогли захопити мільйони людей, попри свої катастрофічні наслідки? Як працює спокуса «простих відповідей» і чому суспільства знову шукають винних замість складних рішень? А ще – як формується сам історик: що впливає на його погляди, вибір тем і спосіб бачити минуле.

Ця розмова – не лише про книгу чи історію. Вона про чесність інтелектуала перед собою і світом. Про пам’ять, яка продовжує визначати наше сьогодення. Про те, чому людство так погано вчиться на власних помилках – і чи здатні ми взагалі вирватися з цього кола.

👉🏼Вмикайте на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/PZVq4w8odmo?si=w-kHjd2tctgqN5ti

"Ми всі думали, що нас будуть розстрілювати. Плачі були, голосіння, прощалися. Нарешті з тої сторони зачало гриміти і блискати… А ми вже кажемо: "Боже, і Бог на нас...", так страшно гримить і так блискає. Вже й забули за прощання. Одні плачуть, а другі прощаються. Та хмара як підходить, як зачинає блискати, гриміти, а дощ, як відром паде. Ми всі мокрі, що рубця нема сухого.

Вже й забули прощатися, вже кожен стоїть та й думає, що далі буде. Та раз хмара перейшла, показалося сонце, таке велике сонце, таке тепле, таке солодке…", – зі спогадів станичної ОУН Марії Пиріг про Кенгірське повстання, яке розпочалося 72 роки тому.

Приводом до бунту стала розправа над кількома українськими в’язнями, яких було розстріляно за великоднє привітання "Христос Воскрес". Під час придушення повстання загинуло і було поранено близько 700 в’язнів. За словами Марії Галятовської, вбитих поховали у степу: “Тоді ті, що ще могли ходити, всіх повиганяли з зони в степ. Убитих на самозвал, на машину, вирили яму, всіх покидали і пригорнули”.

Це був час свободи, коли втомлені знущаннями табірної адміністрації в'язні, самі диктували свої умови чинній владі. Час коли арештанти створили свою маленьку, вільну державу, із чіткою організацією, законами та навіть гімном. І за яку люди практично голіруч пішли проти танків.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/42-dni-kengirskogo-povstannia/ 

Більше про українців у радянських таборах читайте у книжці "Сила опору". Купуйте видання в онлайн-крамниці видавництва "Локальна історія": https://publishing.localhistory.org.ua/product/syla-oporu-ukrayinczi-v-radyanskyh-taborah/

🔥Відкриваємо передпродаж книги «Бридке слово на «к». Оповідь про колабораціонізм» Пйотра М.Маєвського!

✍🏻Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку?

Історик Пйотр М. Маєвський, знаний українському читачеві за книжкою «Коли спалахне війна», простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Спираючись на широкий компаративний матеріал, він аналізує мотиви й логіку вибору, що підштовхували окупованих до співпраці з окупантами: від режимів Петена і Квіслінґа та формування національних підрозділів у німецькій армії до функціонування юденратів і трагедії Голокосту.

Особливе місце в книжці посідає досвід націй Центрально-Східної Європи, зокрема поляків, чехів та українців у часи нацистської та радянської окупацій. Автор свідомо уникає ролі прокурора чи адвоката, показуючи, що одні й ті самі дії могли сприймати як зраду або як патріотизм залежно від того, хто і з якої перспективи на них дивився.

«Бридке слово на “к”» дає змогу поглянути на колабораціонізм не лише як на історичне явище, а й як на проблему морального вибору, що постає перед людиною у часи війни та окупації.

Книжка Пйотра Маєвського Brzydkie słowo na “K”. Rzecz o kolaboracji стала лауреаткою премії Ambasador Nowej Europy 2024, яку присуджують Європейський центр солідарності в Ґданську та Колегіум Східної Європи за найкращу польськомовну книжку, що по-новому осмислює історію та сучасний європейський досвід. У 2025 році вона також отримала відзнаку конкурсу Academia за одну з найкращих академічних і наукових книжок року та увійшла до короткого списку Міжнародної премії імені Вітольда Пілецького в категорії «Наукова історична книжка».

👉🏼Поки видання друкують, можете замовити його за зниженою ціною – 510 грн замість 580 грн → https://publishing.localhistory.org.ua/product/brydke-slovo-na-k-opovid-pro-kolaboraczionizm/

❗️Очікуємо впродовж липня 2026 року року. Дата може змінюватися.

📚У видавництві "Локальна історія" вийшов друком український переклад книжки канадського історика Мирослава Шкандрія "Український націоналізм: політика, ідеологія і література, 1929–1956". Англійською це видання побачило світ ще у 2015 році, але саме тепер стало доступним українському читачеві.

Чому українцям варто прочитати цю книжку та що нового вони дізнаються про український націоналізм, "Локальна історія" запитала у доктора історичних наук, професора кафедри історії України Українського католицького університету Олександра Зайцева.

👉🏼 Придбати книгу: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinskyj-naczionalizm-polityka-ideologiya-ta-literatura-1920-1956/