Як солдати навчилися на слух розрізняти різні типи артилерії? Які хвороби спричиняло життя в окопах? Чому деякі поранення вважали ганебними і як повсюдна присутність мертвих впливала на свідомість живих?

У книжці "Бруд війни" американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою. Світ борні дослідниця відтворює через відчуття вояків: звуки й запахи поля бою, смак пайків, бруд, холод та сирість передової.

"Бруд війни" — це глибоке й подекуди приголомшливе дослідження того, як воєнний побут визначив покоління комбатантів Другої світової і сформував універсальний досвід, який негоже ігнорувати і сьогодні.

Публікуємо фрагмент із книжки, яка вийде у світ у червні у видавництві "Локальна історія" ↓

https://localhistory.org.ua/rubrics/book/brud-viini/

Купуйте книжку "Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій" Мері Луїза Робертс в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/brud-vijny-soldaty-na-poli-boyu-u-drugij-svitovij/

Поки СРСР 1960-х хизувався ядерною могутністю та польотами в космос, всередині бідного та обмеженого у свободах суспільства назрівала криза. Молодь, знаходячи платівки Beatles і Rolling Stones, налаштовуючи радіохвилі "ворожих голосів", дедалі більше віддалялася від держави. І не маючи змоги запропонувати новому поколінню привабливе майбутнє, влада Брежнєва вирішила розвернути країну обличчям до минулого.

Головним "гачком" цієї політики став сором — почуття боргу перед загиблими у Другій світовій війні.
Культ "Великої Вітчизняної" Кремль фактично перетворив на світську релігію, а меморіали почали виконувати роль "храмів", навколо яких формувалися нові обряди. Сьогодні ці "храми" на тлі повномасштабної війни Росії проти України, здається, переживають свою вирішальну трансформацію.

До Дня пам’яті та примирення ми поїхали в три українські села: Грузевицю Хмельницької області, Петриківку на Дніпропетровщині Лисичово на Закарпатті, аби побачити, як радянська "монументальна експансія" виживає та змінюється в умовах російсько-української війни.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/betonni-idoli-srsr-iak-memoriali-chervonii-armiyi-staiut-svidkami-viini-za-nezalezhnist/

Більше про Другу світову війну читайте у журналі "Локальна історія". Замовити номер можна в онлайн-крамниці: https://publishing.localhistory.org.ua/product/druga-svitova-vijna-11-12-2023/

“Сучасна мати-українка мусить виховати покоління залізне, тверде, непохитне! Покоління свідоме своїх національних прав і обов'язків і повне посвяти”.

Сьогодні українці традиційно відзначають День матері. В цей день кожен з нас вітає найрідніших – тих, хто подарував нам життя.

94 роки тому у Галичині це свято також шанували. Але в умовах тодішньої бездержавності українців та початку відстоювання жіноцтвом своїх громадянських прав воно було і черговим приводом для роздумів: а якою є та має бути роль жінки-матері у житті народу?

Цьому присвячена стаття "Свято Матері", яка побачила світ 1 червня 1932 року на сторінках газети "Діло". Читайте у матеріалі → https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/sviato-materi-stattia-z-gazeti-dilo-za-1932-rik/

Фото ілюстративне: Іванна Давидович з дітьми Іваном і Ростиславом, м. Кам’янка-Струмилівська, Львівське воєводство, 1920 рік.

Збери свою повну торбу історій. Купуй сувенірну продукцію в онлайн-крамниці: https://publishing.localhistory.org.ua/product/sumka-povna-torba-istorij/