Наступного дня після Великодня в Україні здавна обливалися водою. Цей звичай зберігся й донині. За народними віруваннями, той, кого цього дня щедро “скупали”, матиме здоров’я, силу й захист від пристріту, зурочень і недоброго ока на цілий рік.

Традиційно у Світлий понеділок ініціатива належала хлопцям і чоловікам, вони обливали дівчат і жінок. Утім уже наступного дня, у вівторок, ролі змінювалися: за свідченнями ще XVII століття, жінки “ще більш лукаво” віддячували тим самим. Найкраще ця традиція збереглася у західних регіонах України. На інших територіях її поступово витісняли, зокрема через протидію з боку Російської православної церкви.

У матеріалі розповідаємо, що здавна символізувало великоднє обливання для українців і в яких країнах Європи також поширений цей ритуал ↓

https://localhistory.org.ua/texts/statti/khloptsi-v-ponedilok-a-divchata-shche-lukavishe-u-vivtorok-pro-zvichai-velikodnogo-oblivannia/

Війна України за незалежність зумовила за кордоном хвилю зацікавлення українською минувшиною. Як розповідає "Локальній історії" канадський науковець Мирослав Шкандрій, іноземцям цікаво дізнатися про незаангажовану історію українців, знайти відповідь на питання, чому цей народ настільки мужньо і згуртовано протистоїть страшному ворогові. Кожен, хто занурюється в цю тему, обов’язково наштовхується на УПА та Бандеру.

Пан Шкандрій наголошує: закордонній громадськості складно розібратися з тим, ким були українські націоналісти, і важко збагнути культ ідола-провідника. Тим паче, що в цій темі з одного та другого боків утвердилося багато мітів.

Мирослав Шкандрій — заслужений професор і колишній керівник департаменту германістики та славістики в Манітобському університеті, автор монографії "Український націоналізм: політика, ідеологія і література, 1929—1956".

Ми розмовляємо про те, як трансформувався імідж УПА за кордоном, якими є світла й тіні українського націоналістичного підпілля і з якими іноземними ребеліантами можна порівняти упівців ↓

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/miroslav-shkandrii-tsei-natsionalizm-pro-bazhannia-ukrayini-buti-nezalezhnoiu/

Замовляйте книгу “Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956” в онлайн-крамниці видавництва:
https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinskyj-naczionalizm-polityka-ideologiya-ta-literatura-1920-1956/

«В Україні, на відміну багатьох інших європейських країн, відьми не асоціювалися з дияволом», — розповідає історикиня Катерина Диса, авторка книги «Історія з відьмами», яка базована на цілком реальних історіях зі судових справ.

У виданні судові процеси про чари представлено не лише як прояв забобонів. А й як відображення глибших соціальних напружень, страхів і уявлень про справедливість. Авторка відтворює розгляд справ, розповідає про роль тортур, чуток і репутацій у винесенні вироків. Спираючись на майже 200 справ, показує, як діяли правові механізми. Як церковні та народні уявлення про демонічне впливали на судову практику. Й ким були люди, яких підозрювали у відьомстві.

«Історія з відьмами» – це дослідження, яке допомагає зазирнути в будні ранньомодерного суспільства. У його страхи, конфлікти і способи їх розв’язати. Український матеріал подано в ширшому європейському контексті. Це дає змогу побачити спільне й відмінне між локальними судовими процесами та відомими з історіографії «полюваннями на відьом».

Друге видання книги доповнене новим вступом і висновками, які враховують зміни в дослідженнях історії відьомських процесів за останні майже двадцять років.

Чому книгу перевидають через 18 років? Чим українські відьми відрізнялися від європейських і яке покарання загрожувало за відьомство? Про це читайте в розмові з Катериною Дисою, яку опублікували Медіа «Львівська Пошта» ↓

https://www.lvivpost.net/littred/vidmam-prygotuvatys-istoriya-z-vidmamy-kateryny-dysy-povertayetsya/

Придбати видання за спеціальною ціною 380 грн (замість 450 грн) можна у видавництві «Локальна історія. Передпродаж триває до кінця квітня»: https://publishing.localhistory.org.ua/product/istoriya-z-vidmamy-sudy-pro-chary-v-ukrayinskyh-voyevodstvah-rechi-pospolytoyi-xvii-xviii-stolittya/

90 років тому народився Валентин Мороз, дисидент, історик і правозахисник, який відбував ув’язнення за “антирадянську агітацію”. Та навіть після цього він не припинив своєї діяльности: організовував самвидав, підтримував політв’язнів і досліджував українські традиції.

26 квітня 1970 року Мороз прибув у Космач на Великдень. В атеїстичному Радянському Союзі це місце залишалося острівцем збереження релігійности та національних традицій. Того дня тут були не лише місцеві селяни, а й люди, захоплені гуцульською культурою й водночас незгодні з радянською системою.

Прибувши до храму, Валентин Мороз дістав магнітофон і почав записувати великодні пісні. У цей момент до нього підійшли представники влади і вимагали віддати запис. Коли він відмовився, його спробували затримати “для встановлення особи”.

Любов Возняк-Лемик описує той момент: “Його раптом оточують кагебісти. А він так, знаєте, трохи розпачливо кричить: “Люди!..” І тут гуцулка, бабуся, ніким не підіслана, підходить і до народу: “Люди, ніхто не відходіть з площі!” Стоять, як укопані. Не йдуть паски святити. Стоять і чекають. Ми готові були боронити Мороза, а підходить старенька жіночка, бере його за руку і каже: “Ходіть…” Відводить від кагебістів і каже: “Це мій гість. Він до мене приїхав, я його не відпущу”. І вони — пас. Знаєте, натовп народу, і вони його відпустили”.

Більше про те, як КДБ намагався затримати дисидента Валентина Мороза на Великдень 1970 року читайте у матеріалі на нашому сайті ↓

https://localhistory.org.ua/texts/statti/provokatsiia-pid-tserkovnoiu-bramoiu/

Продовження статті читайте у номері журналу "Локальна історія" про Великдень. Замовити журнал можна в онлайн-крамниці: https://publishing.localhistory.org.ua/.../velykden-2-2026/

Імперії нікуди не зникли? Як змінюється світ і хто насправді керує процесами?

У новому епізоді подкасту “Нащо читати” Віталій Михайловський разом із Віталієм Ляскою обговорюють книгу Томаса Барфілда "Тіньові імперії. Альтернативна історія імперій"!

Чому імперії не варто сприймати лише як держави з чіткими кордонами? Як Афіни можуть виявитися імперією, а сучасні корпорації — новими центрами глобального впливу? Чому ресурс і спосіб його отримання часто важливіші за територію, і як саме це пояснює експансію великих держав — від середньовічної Москви до сучасного Китаю та США?

Ця розмова — про закономірності, які повторюються століттями. Про те, як імперії народжуються на периферії, як вони трансформуються і чому ніколи не зникають остаточно. Про альтернативний погляд на історію, який змушує інакше подивитися і на сучасний світ. І головне — про те, чи живемо ми вже сьогодні в новій імперській реальності, яку ще не до кінця усвідомлюємо.

👉🏼Вмикайте новий епізод на нашому YouTube-каналі: https://www.youtube.com/watch?v=4KlYspOPySY&t=2s

Придбати книгу: https://publishing.localhistory.org.ua/product/tinovi-imperiyi-alternatyvna-istoriya-imperij/

“Думаючи про різне в полоні, я зрозумів, як багато чим я завдячую іншим людям. Згадував людей, які мені зустрілися в житті, різні люди за дуже різних обставин, і думав, що мені дуже пощастило, що стільки прекрасних людей мені зустрілося. І це якось мене підживлювало, дуже допомагало. Я просто вірив у те, що вони про мене не забувають, що вони про мене говорять. Люди – це насправді найважливіше”.

Максим Буткевич — журналіст, один із голосів українського правозахисного руху, багаторічний координатор проєктів допомоги біженцям. За правозахисну діяльність був відзначений премією “Світло Справедливості”.

З початком повномасштабної війни Максим долучився до лав Збройних сил України. У 2022 році потрапив у російський полон, де провів понад два роки. Навіть у неволі він не втрачав внутрішньої опори: читав Біблію, багато розмірковував, молився і підтримував інших полонених. Віра та відчуття невидимого зв’язку з людьми допомогли йому вистояти. Після звільнення він повернувся до громадської діяльності. Продовжує працювати з темами прав людини й намагається донести світові, що Росія знищує все людське.

Максим як вірянин-християнин не запитує себе, де Бог у цьому всьому злі, чому він допускає це зло? У його Космосі за все, що відбувається, відповідальні люди: одні — за вбивства, другі — за порятунок. Залежно від вибору.

Він за свої вибори впродовж всього польоту спокійний. Вони запалюють у ньому Світло, урухомлюють його ракету, попри всі закони фізики. Це Світло ніхто не зміг погасити навіть у найтемніших камерах. І він несе його світові. З надією хоч трохи розсіяти темряву.

[ Проєкт втілено спільно з Інститутом лідерства та управління УКУ]

https://svitlo.localhistory.org.ua/butkevych.html 

The Village Україна обрали книжки квітня й пояснили, чому їх варто читати. Серед видань – праця Одда Арне Вестада «Насувається буря. Влада, конфлікт і попередження з історії»!

««Насувається буря» – одна з найбільш очікуваних книжок року за версією видання Foreign Policy. Українське видання виходить одночасно зі світовою прем'єрою.

«Можливо, це найважливіша книжка, яку ви прочитаєте цього року», – сказав у видавничій анотації «Насувається буря» Ніколас Бернс, професор Гарвардської школи Кеннеді й колишній посол США в Китаї.

Автор книжки – норвезький історик, професор Єльського університету Одд Арне Вестад аналізує сучасний світ через призму подій напередодні Першої світової війни. Він показує, як розвиток нових держав, політика Росії, внутрішні суперечки Заходу й боротьба за першість у сферах ядерних технологій і штучного інтелекту посилюють глобальну напругу.

Вестад приділяє особливу увагу Україні, Тайваню та Близькому Сходу й ставить запитання, чи здатні держави робити висновки з історії. «Це невелика книжка про велику тему, яка змушує замислюватися ще довго після того, як перегорнуто останню сторінку», – написав журналіст і політичний оглядач Фарід Закарія у видавничій анотації».

👉🏼Придбати книгу «Насувається буря» можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/nasuvayetsya-burya-vlada-konflikt-ta-poperedzhennya-z-istoriyi/

««Роздуми про двадцяте століття» демонструють можливості історичного мислення — бачити особисту історію в дуже широкому контексті, уявляти своїх родичів як персонажів світової історії, і водночас мислити історичний наратив як конструкт авторства конкретних людей, на творення якого нерідко впливають суб’єктивні чинники родинної історії».

✍🏻Книжка («історична розвідка, біографія й етичний трактат» водночас) побудована як тривалий діалог Тімоті Снайдера із Тоні Джадтом. Цей діалог тривав пів року, коли Тоні Джадт невиліковно хворів і втратив здатність писати. Виклад завершено липнем 2010 року, за місяць до смерті Джадта.

Історія родини, роду, народу, особисте зростання і професійне становлення як історика, динаміка історичних наративів, ідеології, воєнні та суспільно-політичні зміни протягом ХХ століття — усі ці сюжети переплітаються у книжці. Оповідь розгортається як на приватному рівні, так і на рівні історії ідей та ідеологій у пізньому ХІХ — ранньому ХХІ століттях».

[ «Роздуми про ХХ століття» Тоні Джадта та Тімоті Снайдера виходять друком українською у співпраці видавництв «Човен»та «Локальна історія»].

Рецензію Ольги Петренко-Цеунової на книгу Тоні Джадта та Тімоті Снайдера «Роздуми про XX століття» читайте у матеріалі «Тиждень» ↓

https://tyzhden.ua/dialoh-znanykh-istorykiv-pro-khkh-stolittia-retsenziia/

Придбати видання: https://publishing.localhistory.org.ua/product/rozdumy-pro-dvadczyate-stolittya/