У значній частині гаївок обряд заручення чи сватання подається у жартівливій формі. Саме до такого типу належить гаївка, записана у 2014 році від Ольги Кобрин із селі Мерещів на Перемишлянщині. Цей твір також супроводжувався хороводом та ігровими елементами.

Під час виконання учасники рухаються по колу легко погойдуючись, ніби "розгойдують весну". На словах про Ясуня в центр виходить парубок і рухами імітує стан підпитого хлопця.

Потім до нього приєднується дівчина, і разом вони через жести та міміку передають зміст пісні, перетворюючи її на маленьку сценічну виставу.

👉🏼Більше про традиції найголовнішого свята року читайте у спецвипуску “Великдень”. Придбати номер можна в онлайн-крамниці “Локальної історії”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/velykden-2-2026/

162 роки тому народилась Ольга Хоружинська, письменниця, перекладачка й дружина Івана Франка.

Шлюб австро-угорського громадянина, яким був Іван Франко, з підданою Російської імперії Ольгою Хоружинською сприймався як символ соборності та був виявом політичних мрій "старих громадівців" про злуку з галичанами. Церемонія їх вінчання відбулася 4 травня 1886 року, в неділю, в церкві при Колегії Павла Ґалаґана по вулиці Фундуклеївській у Києві. Їли, пили, співали, виголошували тости, лейтмотивом яких було єднання України — Західної та Наддніпрянської.

Для Ольги шлюб і подальший переїзд до підавстрійської Галичини — це було "вікно в Європу", дорога до міфологізованої Західної цивілізації, краю Шекспіра, Байрона і Гете, про який доти вона хіба що читала в книжках.

Ольга цікавилася громадськими й видавничими справами. Одразу після переїзду до Львова взялася допомагати чоловікові. Її накладом було видано збірку Івана Франка "З вершин і низин" і щоквартальний журнал "Житє і слово". Часом їздила на Велику Україну, перевозила нелегальну літературу. Долучилася до діяльності Русько-української радикальної партії, виконувала функції секретаря на першому загальному жіночому вічі у Львові, була членкинею заснованого "Клубу русинок".

Промоторка життя Івана Франка. Помічниця, що вдовольняла усі його бажання, а він… відплатив їй невдячністю і зрадами. Така думка може скластися у свідомості українців після прочитання публікацій про Ольгу Франко, які з’явилися у мережі останнім часом. Факти й документи показують іншу картину.

Якою ж насправді була історія Ольги Хоружинської розповідаємо у матеріалі на нашому сайті: https://localhistory.org.ua/texts/statti/pravdiva-istoriia-pani-frankovoyi-chastina-1/

Іван та Ольга Франки в день одруження. Фото зроблене у Києві 4 (16) травня 1886 року у фотосалоні В. Висоцького.

Ольга Франко. Світлина з паспорта, 1920-ті роки.

Для повстанців Великдень тримав віру, пам’ять і зв’язок зі своїм світом. Навіть у підпіллі вони готувалися до свята, шукали можливість піти на службу, кликали священника до лісу, сідали до столу й віталися словами «Воскресне Україна!».

Разом із Простір «Гальт» ділимося горталкою на основі тексту Олесі Ісаюк, співробітниці Центру досліджень визвольного руху, Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького».

А якщо хочеться зануритися в тему глибше, шукайте новий випуск журналу «Локальна історія» про Великдень — у ньому зібрали більше матеріалів про свято, його сенси й традиції: https://publishing.localhistory.org.ua/product/velykden-2-2026/

Із прийдешнім Великоднем!

Повну статтю про повстанський Великдень читайте за посиланням:

https://localhistory.org.ua/texts/statti/voskresne-ukrayina/

У Великодні дні, коли церковне подвір’я знову наповнюється дитячим сміхом, співом і танцями, оживає один із найдавніших пластів української традиційної культури — гаївки. У цих коротких, на перший погляд, простих піснях збереглися не лише відгомони давніх весняних обрядів, а й соціально-побутові, історичні та національні сюжети. Гаївки поєднують у собі те, що часто розділяє сучасність: свято і пам’ять, гру і обряд, побут і сакральність, особисте і колективне.

Їх різноманіття вражає: тексти й форми змінюються залежно від регіону, локальних традицій і навіть окремих виконавців. Саме тому не існує одного канонічного виконання тієї чи іншої гаївки.

Цю багатоголосність особливо виразно демонструють записи дослідників проєкту “Жива історія”, зроблені в селах Львівщини. Послухати виконання гаївок від носіїв традиції та дізнатися історії їхнього походження можна у матеріалі на нашому сайті ↓

https://localhistory.org.ua/texts/statti/gayivki-iak-pamiat-vesni-gri-i-istoriyi/

Більше про традиції найголовнішого свята року читайте у спецвипуску “Великдень”. Придбати номер можна в онлайн-крамниці “Локальної історії”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/velykden-2-2026/