«Сталін, мастак політичних маніпуляцій, представив український голод через призму особистих мотивів та звинувачень. Першим його імпульсом і тривкою тенденцією було розглядати голод українських селян як зраду українських комуністичних партійців. Він не визнавав, що до цього призвела його політика колективізації; проблема полягала в її виконанні, у місцевому керівництві, у чому завгодно, але не в самій концепції.

Навесні-влітку 1932 року Сталін, схоже, міркував, що якщо не визнавати голоду, то проблема зникне сама собою. Можливо, він вважав, що Україна і так перенаселена, а смерть кількох сотень тисяч людей у довготерміновій перспективі не матиме великого значення. Він наполягав, щоб місцеві українські партійні активісти, попри низькі врожаї, все-таки виконували плани хлібозаготівлі.

Довкола місцевих партійних активістів панувала смерть, а над ними її заперечували. Від якогось моменту голодний селянин більше не міг ефективно працювати, і жодні ідеологічні вказівки чи особиста відданість не могли цього змінити. Однак коли цю інформацію переказували нагору, вищому керівництву, в неї не вірили. Правдиві звіти про голод від місцевих партійців зіткнулися з політичним тиском вищого керівництва на пленумі центрального комітету української партії 6–9 липня 1932 року в Харкові. Українські промовці скаржилися на неможливість виконати річний план щодо реквізицій зерна.

Однак Лазар Каганович і В’ячеслав Молотов, члени політбюро та посланці Сталіна з Москви, їх не слухали. Сталін велів їм угамувати «українських панікерів». Молотов і Каганович служили Сталіну та служили революції, вони ототожнювали ці поняття. Каганович уже називав Сталіна «нашим батьком». У липні 1932 року в Харкові вони обидва заявили українським товаришам, що розмови про голод — це тільки виправдання ледачих селян і партійців, які не хочуть примушувати селян працювати й виконувати плани заготівлі зерна.

На той час Сталін перебував у відпустці, подорожував поїздом (у якому подавали вишукані наїдки) на південь — з Москви через голодну Україну до чудового чорноморського курортного містечка Сочі. Сталін і Каганович регулярно листувалися, у листах погоджувалися, що голод був частиною змови, спрямованої проти них особисто. Сталін вдало перевернув ситуацію з ніг на голову, визнаючи, що це селяни, а не він, використовують голод як зброю.

І Сталін, і Каганович погодилися, що єдине раціональне рішення — це продовжити політику реквізицій та якнайшвидше експортувати зерно. На той момент Сталін, схоже, зрозумів, принаймні для себе самого, зв’язок між голодом і нелояльністю українських комуністів: голод був результатом саботажу, місцеві партійні активісти — саботажники, а зрадливе партійне керівництво прикривало своїх підлеглих — і все це на користь польської розвідки».

Про те, як Сталін свідомо заперечував Голодомор читайте у книзі Тімоті Снайдера «Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним» →
https://publishing.localhistory.org.ua/product/kryvavi-zemli-yevropa-mizh-gitlerom-i-stalinym/

[ «Криваві землі» Тімоті Снайдера виходять друком українською у співпраці видавництва «Човен» та видавництва «Локальна історія» за ексклюзивної підтримки книгарні Сенс]

Фото: Розкуркулена сім'я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття.

🔥Остання нагода придбати річну передплату на журнал «Локальна історія» за ціною 2025 року!

До 17 квітня вартість річної передплати — 2700 грн.
З 18 квітня передплата на 12 номерів становитиме 3500 грн, а вартість окремого номера — 350 грн.

Подаруйте собі та близьким рік із «Локальною історією»: https://publishing.localhistory.org.ua/product/peredplatyty-zhurnal/

Дякуємо, що разом з нами творите простір глибини та сенсів🫂

Друзі!
До Великодня ми підготували особливу серію листівок з ілюстраціями Мар’яни Микитюк: набір “Мальований Великдень”, а також окремі роботи — “Вартові”, “Коло церкви”, “Галунки” та “На обрусі”✨

Надруковані на дизайнерському картоні Tintoretto Gesso та доповнені кальковими конвертами. Встигніть придбати, адже наклад лімітований!

Вартість набору — 250 грн, окремих листівок — 70 грн.

👉🏼Замовляйте на сайті видавництва "Локальна історія": https://publishing.localhistory.org.ua/product/nabir-lystivok-malovanyj-velykden/

У книзі “Український націоналізм” Мирослав Шкандрій не уникає контраверсійних тем і пропонує багатовимірний аналіз руху, який поєднав визвольний імпульс, модернізаційні прагнення, радикалізм, амбівалентність і внутрішні суперечності.

У час нових воєн пам’яті, коли російська агресія вкотре намагається дискредитувати українське минуле, ця праця набуває особливої ваги. Вона дає українському читачеві інструменти для тверезого й виваженого осмислення історії, відокремлює факти від пропаганди та відкриває шлях до зрілого діалогу про націоналізм без ідеалізації та без демонізації.

👉🏼Придбати видання можна на сайті “Локальної історії”: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinskyj-naczionalizm-polityka-ideologiya-ta-literatura-1920-1956/

За тиждень Великдень!✨

Друзі, «Локальна історія» має для вас чудову новину.

З 3 до 5 квітня включно даруємо знижки на всі наші книжки та журнали — аж до 30%! Додавайте свої бажанки в кошик, адже що більше книжок та журналів оберете, то більшою буде ваша знижка.

👉🏼 При покупці одного товару отримайте –15%,
👉🏼 двох — 20%,
👉🏼 трьох — 25%,
👉🏼 чотирьох і більше — 30% знижки на кожен товар.

❗️Знижки не діють на передзамовлення, комплекти та електронні версії журналів, та не сумуються з іншими промокодами.

Не пропустіть нагоду поповнити свою бібліотеку бажаними виданнями «Локальної історії» за найкращими цінами: https://publishing.localhistory.org.ua

Зробіть собі подарунок до свята!

У ХІХ столітті гаївки біля церкви на Великдень водили лише дівчата. Хлопці мали свої забави: будували «Вежу» чи бавилися у «Кота». Однак на початку ХХ століття у гаївках брали участь вже всі охочі. Їх вивчали у захоронках (дитсадках) і школах, розучували до свят.

Цьому сприяла поява добірок гаївок із нотами та сценаріями ігор. Року 1910 «Гагілки для школи» видав у Львові український педагог Іван Ющишин. А 1922-го з’явився популярний збірник «Ягілки: 51 українських народних пісень і забав на Великдень» від упорядника Михайла Миханька.

У роки Першої світової війни до великодніх забавах долучалися і січові стрільці. Адже якщо через село не пролягала лінія фронту (на Великдень зазвичай було перемир’я), то місцеві селяни старалися відзначати всі релігійні свята та супроводжували їх традиційною народною обрядовістю.

У радянський час почався процес нищення українських народних традицій. Фактично неможливо стало проводити великодні гаївкові ігри. Було заборонено й досліджувати ці твори. Усі напрацювання, опубліковані до 1939 року, були вилучені та замкнені у спецфондах наукових бібліотек. Попри такі заборони, як згадують старожили, після смерти Сталіна у Львові на площі перед Собором святого Юра та поблизу у сквері молодь таки збиралася на гаївки. Хоча міліція особливо ретельно охороняла порядок.

У селах традиції оберігали старші жінки. Часто вони з онуками водили «Подоляночку» чи «Голубку». А молодь збиралася на гаївки, коли стемніло. Уперше після десятиліть заборон гаївки знову водили на Великдень 1988 року у Львові. Дійство організувало молодіжне «Товариство Лева» у Шевченківському гаю.

👉🏼Дізнавайтеся більше про давні традиції та обряди гаївок у матеріалі Орисі Голубець. Стаття увійшла до нашого нового Великоднього номера, який вже доступний в онлайн-крамниці: https://publishing.localhistory.org.ua/.../velykden-2-2026/

Великодні забави з сільськими дітьми. Фото архів Леґіон Українських Січових Стрільців.

Парубоцькі ігри хлопців в традиційному одязі. 1890-ті рр. XIX ст.

Гаївки. Фото надала Орися Голубець.

У новому епізоді подкасту “Нащо читати” Віталій Михайловський разом із Віталієм Ляскою обговорюють головну історичну книгу року: “Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956” Мирослава Шкандрія!📖

Чи існував єдиний український націоналізм і чому ми досі намагаємося пояснити його занадто просто? Як формувалися ці ідеї у ХХ столітті і чому вони були значно складнішими, ніж нам здається сьогодні? Чому імена Донцова, Бандери чи інших діячів – це лише частина значно ширшої картини і як змінювалися самі ідеї залежно від часу та обставин?

Ця розмова – про те, як інтелектуальне середовище Галичини та Волині формувало модерний український націоналізм. Про вплив літератури на політичні ідеї та про те, чому ми досі дивимося на ці процеси через спрощену оптику. І, головне, – про те, як читати такі книги сьогодні, щоб краще зрозуміти не лише минуле, а й самих себе.

👉🏼Вмикайте на нашому YouTube-каналі: https://youtu.be/nhnvag6kKMU?si=oy3Xlc1QCdebMnPz

👉🏼Придбати книгу Мирослава Шкандрія “Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956” можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinskyj-naczionalizm-polityka-ideologiya-ta-literatura-1920-1956/

У відео доктор історичних наук Віталій Михайловський розповідає про книгу Мирослава Шкандрія “Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956”.

✍🏻Спираючись на архіви України, Польщі, Канади і США, мемуари й літературу доби та застосовуючи модерний науковий інструментарій, автор показує нам, як український націоналізм пройшов шлях від інтегрального руху до демократичної трансформації у частині повоєнної еміграції.

Автор послідовно розглядає три виміри цього явища: політику через відносини з Польщею, нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, ідеологію через постаті основних теоретиків та внутрішні злами, а також літературу, яка стала важливим чинником формування міту націоналістичного покоління.

Мирослав Шкандрій не уникає навіть дуже контраверсійних тем і пропонує багатовимірний аналіз руху, який поєднав визвольний імпульс, модернізаційні прагнення, радикалізм, амбівалентність і внутрішні суперечності.

▶️Замовляйте книгу “Український націоналізм: Політика, ідеологія та література, 1920–1956” в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ukrayinskyj-naczionalizm-polityka-ideologiya-ta-literatura-1920-1956/