"Чому книжка Мацея Ґурного "Велика війна професорів" може бути корисною для українського читача? Передусім тому, що вона є вагомим внеском у порівняльну історію національних рухів у Європі — історію, частиною якої є й Україна.

Долучення українського досвіду до ширшого європейського контексту дає змогу по-іншому поглянути на національну історію, відкриваючи її нові грані. Книжка показує, що, попри територіальні відмінності, національні уявлення в різних регіонах мали багато спільного. Вона дає змогу краще зрозуміти, як формувався модерний національний часопростір — тобто те, як нація осмислює себе в координатах часу (історії, пам’яті, спадщини, уявлень про теперішнє і майбутнє) та простору (території, кордонів, географії, символічних місць).

У книжці згадано низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології: Олександра Барвінського, Федора (Хведора) Вовка, Теофіла Горникевича, Михайла Грушевського, Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка, Михайла Драгоманова, Володимира Кушніра, Євгена Левицького, Михайла Лозинського, Степана Рудницького, Степана Томашівського, Лонгина Цегельського.

Особливу увагу автор приділяє географу Степанові Рудницькому, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію, а також у визначенні антропологічних відмінностей між українцями, поляками та росіянами".

Передмову до книжки "Велика війна професорів. Науки про людину (1912—1923)" Мацея Ґурного, яку написав доцент кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка Мар'ян Мудрий, читайте у матеріалі ↓
https://localhistory.org.ua/rubrics/book/natsiia-viina-i-nauka-v-epokhu-globalnikh-potriasin-peredmova-do-knizhki-velika-viina-profesoriv-matseia-gurnogo/

Купуйте книжку "Велика війна професорів. Науки про людину (1912—1923)" Мацея Ґурного в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/velyka-vijna-profesoriv-nauky-pro-lyudynu-1912-1923/

Оксана Мастерс здобула вже п’яту медаль на Параолімпіаді-2026!

Вона — найтитулованіша параатлетка в історії світового спорту, уродженка України та авторка мемуарів «Долаючи біль», які вийшли друком у видавництві «Локальна історія».

Книга спортсменки — це відверта і сильна розповідь про боротьбу, біль і неймовірну жагу до життя. Оксана ділиться власним досвідом подолання викликів і тим, як знаходити силу навіть у найтемніші моменти. 

Вона не забуває і про своє українське коріння. У 2016 році жінка приїжджала на батьківщину, зустрічалася з ветеранами російсько-української війни та дітьми з сиротинців. Розповідала їм про те, як вийти із темряви та будувати повноцінне життя.
Історію Оксани Мастерс розповідали провідні світові медіа. Зокрема Sports Illustrated, The New York Times та The Players’ Tribune.

👉🏼Придбати мемуари «Долаючи біль» можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/dolayuchy-bil-memuary-pro-vidvagu-ta-triumf/ 

Сьогодні минає 387 років від дня народження Івана Мазепи — постаті, що й досі балансує між образами романтичного героя епохи бароко, “підступного зрадника”, мецената української культури та авантюрного коханця. Читайте в електронній версії журналу “Локальна історія” про те, як і чому Іван Мазепа досі оприявнюється в нашому сьогоденні.

✍🏻У номері про те, як один анекдот сформував європейський романтичний образ Івана Мазепи та чому його постать у мистецтві виглядає щоразу інакше. Розкриваємо феномен візуальної мазепіани, історію анафеми та уявлення про посмертну долю гетьмана.

Пояснюємо масштаби його шпигунської мережі й відділяємо факти від міфів у стосунках із Мотрею Кочубей, між легендами про чари й реальними політичними мотивами. Окремо про те, як постать Мазепи осмислювали в європейській літературі.

👉🏼Електронну версію номера “Іван Мазепа” можна придбати в онлайн-крамниці видавництва за 100 грн: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ivan-mazepa-9-2021/

20 березня 1639 року в селі Мазепинці, за 15 кілометрів від Білої Церкви, народився Іван Мазепа.

Сьогодні тут живе близько 440 людей. Молодь виїжджає, старші доживають віку, хати порожніють. У селі немає ні школи, ні сільської ради. Та громада має свій герб — золотий хрест із місяцем та зіркою на червоному тлі. І давню історію, що сягає 1544 року. Минуло понад три століття, а Мазепа так і не став тут своїм.

“За часів Ющенка висунули припущення, що Мазепа народився не в Мазепинцях, а в Білій Церкві. Так вважав чернігівський історик Сергій Павленко. Він спирався на те, що в Білій Церкві зафіксований двір Мазеп. Дійсно, за документами такий двір є. Але про те, що Іван Степанович народився саме в Мазепинцях, написав Самійло Величко. Літописець особисто знав гетьмана і як полковий писар міг цю інформацію чути безпосередньо від гетьмана”, — переконаний історик і краєзнавець Євген Чернецький.

Пан Євген вважає, що з’ясувати точне місце народження Мазепи можливо. Але для цього треба розкопати все село. Обійти кожну садибу в Мазепинцях, кожен город, зібрати всю кераміку, оформити повний реєстр знахідок — і вже з цього робити висновки. Чоловік певен: треба ґрунтуватися на історичних фактах, а не на легендах. Бо помилок уже наробили.

Після відновлення незалежности Мазепинці стали цікавими, до села гетьмана Мазепи потягнулися туристи. Та що їм тут робити? “От якби музей відкрили, корчму якусь поставили. А то приїжджають цілі автобуси, люди йдуть до пам’ятника та й по всьому. Ніхто їм нічого не розкаже”.

Надія Пилипенко стоїть поряд із високим парканом біля свого обійстя. На масивних воротах великими літерами написано адресу: вул. Івана Мазепи, 31. Жінка мешкає навпроти пам’ятника історичному герою, якого вона пестливо називає Ванею. То для інших Ваня — гетьман з історичних книжок. А для Надії Олександрівни — просто сусід, якому вона вже 28 років витирає ганчіркою голову.

Жінка розповідає історії новітнього часу. Через два роки після встановлення пам’ятника на велосипеді приїхав чоловік. Поклонився гетьманові й посадив біля нього чотири кущі калини. Наступного дня у Мазепинцях довідалися, що того чоловіка дорогою додому на смерть збила машина. “Коли тут все перебудовували, міняли плитку, калину хотіли викорчувати. Я прибігла. Як розказала хлопцям, звідкіля та калина, вони аж завмерли, зразу відповіли: нє, ми її трогать не будемо”.
Із чотирьох кущів дожило три.

Щороку вони рясно вкриваються червоними, як кров, ягодами і змушують веселу пані Надю пригадувати ту сумну історію.

👉🏼Репортаж із села на Київщині, де народився Іван Мазепа, – у матеріалі: https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/batkivshchina-getmana-vani/