Наприкінці XIX століття у Львові збудували заклад для невиліковно хворих, один із найсучасніших тоді у Європі. Лічниця приймала нужденних, пережила дві світові війни, а радянська окупація стерла пам’ять про неї. Сьогодні її історію продовжує Лікарня МЦ Святої Параскеви у Львові. Ініціаторкою відродження стала Тетяна Міхнова.

Сьогодні центр на вулиці Смаль-Стоцького працює як повноцінна лікарня з терапевтичним відділенням. Тут є мамологічний, лапараскопічний, діагностичний і ендоскопічний центри, стаціонар ортопедії, загальна хірургія, нейрохірургія хребта. Потік пацієнтів — 500 осіб на день, а стаціонарно в лікарні можуть перебувати до 60 пацієнтів. Загалом у Медцентрі святої Параскеви у Львові працює 700 осіб, серед яких — 200 лікарів.

«Окрім нашої основної роботи, ми також працюємо над розвитком культури приватної медицини, навчанням медиків. А ще намагаємося боротися з корупцією у сфері. За весь час діяльності «Параскеви» ми не давали хабарів, не працювали з відкатами. У нас «білі», одні з найвищих зарплат у місті.

Маємо й низку соціальних проєктів, як-от відновлення памʼяті про лічницю Білінського та ревіталізація архітектурної спадщини. Плануємо відновити гробівець родини фундаторів на Личакові. Надаємо безкоштовні послуги військовим, яких скеровує Військово-медичний клінічний центр Західного регіону. Співпрацюємо з фондом «Діти героїв» — надаємо послуги дітям, батьки яких загинули, захищаючи Україну», – розповідає Тетяна Міхнова.

Жінка живе в Києві, але упродовж 15 років, адже саме стільки часу минуло з відкриття першого закладу «Параскеви», три дні на тиждень проводить у Львові. Це непросто, але її надихають робота та команда, рух уперед.

«Поруч зі мною люди, які по-справжньому люблять свою роботу. Я відчуваю велику відповідальність за наших пацієнтів і колектив, тому роблю все для того, щоби забезпечувати колегам можливість розвиватися професійно. Ми – бізнес із цінностями, які не тільки декларуємо, а й щоденно втілюємо кожен на своєму рівні».

[ Матеріал створено у партнерстві з Лікарнею МЦ Святої Параскеви ]

👉🏼Більше про відновлення лічниці читайте у матеріалі на нашому сайті: https://localhistory.org.ua/texts/statti/dopomoga-neduzhim-i-ievropeiski-standarti-iak-privatnii-biznes-povertaie-istorichnu-spravedlivist/

Про те, як приватний бізнес повертає історичну справедливість, читайте у новому номері журналу “Локальна історія”, який присвячений постаті Андрея Шептицького: https://publishing.localhistory.org.ua/product/andrej-sheptyczkyj-11-12-2025/

Книжка "Роздуми про ХХ століття" — не зовсім типовий для українського книжкового ринку формат, адже вона побудована як діалог між двома науковцями — Тоні Джадтом та Тімоті Снайдером. Тим не менш, коли на сторінках книги два публічних інтелектуали, формат відіграє другорядну роль.

Будучи смертельно хворим на аміотрофічний склероз, Тоні Джадт погодився надиктувати свої роздуми у форматі діалогу. Упродовж пів року щочетверга Тімоті Снайдер їздив до Тоні Джадта для записів. З кожним тижнем Джадт ставав все фізично слабшим, але на його інтелект хвороба ніяк не вплинула. Джадт вже не міг писати і друкувати, але чудово міг говорити, і саме з таких розмов з’явилася ця книга.

👉🏼Рецензію історика Олександра Сапронова на книгу "Роздуми про ХХ століття" Тоні Джадта і Тімоті Снайдера читайте у каруселі. Придбати видання: https://publishing.localhistory.org.ua/product/rozdumy-pro-dvadczyate-stolittya/

"Чому книжка Мацея Ґурного "Велика війна професорів" може бути корисною для українського читача? Передусім тому, що вона є вагомим внеском у порівняльну історію національних рухів у Європі — історію, частиною якої є й Україна.

Долучення українського досвіду до ширшого європейського контексту дає змогу по-іншому поглянути на національну історію, відкриваючи її нові грані. Книжка показує, що, попри територіальні відмінності, національні уявлення в різних регіонах мали багато спільного. Вона дає змогу краще зрозуміти, як формувався модерний національний часопростір — тобто те, як нація осмислює себе в координатах часу (історії, пам’яті, спадщини, уявлень про теперішнє і майбутнє) та простору (території, кордонів, географії, символічних місць).

У книжці згадано низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології: Олександра Барвінського, Федора (Хведора) Вовка, Теофіла Горникевича, Михайла Грушевського, Дмитра Донцова, Дмитра Дорошенка, Михайла Драгоманова, Володимира Кушніра, Євгена Левицького, Михайла Лозинського, Степана Рудницького, Степана Томашівського, Лонгина Цегельського.

Особливу увагу автор приділяє географу Степанові Рудницькому, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію, а також у визначенні антропологічних відмінностей між українцями, поляками та росіянами".

Передмову до книжки "Велика війна професорів. Науки про людину (1912—1923)" Мацея Ґурного, яку написав доцент кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка Мар'ян Мудрий, читайте у матеріалі ↓
https://localhistory.org.ua/rubrics/book/natsiia-viina-i-nauka-v-epokhu-globalnikh-potriasin-peredmova-do-knizhki-velika-viina-profesoriv-matseia-gurnogo/

Купуйте книжку "Велика війна професорів. Науки про людину (1912—1923)" Мацея Ґурного в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/velyka-vijna-profesoriv-nauky-pro-lyudynu-1912-1923/

Оксана Мастерс здобула вже п’яту медаль на Параолімпіаді-2026!

Вона — найтитулованіша параатлетка в історії світового спорту, уродженка України та авторка мемуарів «Долаючи біль», які вийшли друком у видавництві «Локальна історія».

Книга спортсменки — це відверта і сильна розповідь про боротьбу, біль і неймовірну жагу до життя. Оксана ділиться власним досвідом подолання викликів і тим, як знаходити силу навіть у найтемніші моменти. 

Вона не забуває і про своє українське коріння. У 2016 році жінка приїжджала на батьківщину, зустрічалася з ветеранами російсько-української війни та дітьми з сиротинців. Розповідала їм про те, як вийти із темряви та будувати повноцінне життя.
Історію Оксани Мастерс розповідали провідні світові медіа. Зокрема Sports Illustrated, The New York Times та The Players’ Tribune.

👉🏼Придбати мемуари «Долаючи біль» можна в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/dolayuchy-bil-memuary-pro-vidvagu-ta-triumf/ 

Сьогодні минає 387 років від дня народження Івана Мазепи — постаті, що й досі балансує між образами романтичного героя епохи бароко, “підступного зрадника”, мецената української культури та авантюрного коханця. Читайте в електронній версії журналу “Локальна історія” про те, як і чому Іван Мазепа досі оприявнюється в нашому сьогоденні.

✍🏻У номері про те, як один анекдот сформував європейський романтичний образ Івана Мазепи та чому його постать у мистецтві виглядає щоразу інакше. Розкриваємо феномен візуальної мазепіани, історію анафеми та уявлення про посмертну долю гетьмана.

Пояснюємо масштаби його шпигунської мережі й відділяємо факти від міфів у стосунках із Мотрею Кочубей, між легендами про чари й реальними політичними мотивами. Окремо про те, як постать Мазепи осмислювали в європейській літературі.

👉🏼Електронну версію номера “Іван Мазепа” можна придбати в онлайн-крамниці видавництва за 100 грн: https://publishing.localhistory.org.ua/product/ivan-mazepa-9-2021/