«Інтелігентні українські родини, які жили в Києві наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, святкували Різдво з рідними та друзями. Воно ставало формою опору русифікації і проявом тяглости традиції, а також простором для творчости.

Розкидані по світах родичі намагалися з’їхатися і зібратися разом. Зі Львова до свого київського будинку поверталися Грушевські. А пов’язані сімейними зв’язками Косачі, Старицькі та Лисенки винаймали оселі на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці, щоб зимувати і святкувати гуртом. На різдвяну Службу Божу ходили до Софії чи Володимирського собору. Або ж до парафіяльної Маріїнсько-Благовіщенської церкви, хоч там і «разила страшенно російська вимова», про яку несхвально відгукнувся Грушевський у щоденнику.

Формою вітань було не звичне нині «Христос рождається!», а «Святий вечір, добрий вечір!». Леся Українка писала з грузинського Хоні напередодні нового 1912 року: «Ну бувай здорова, люба мамочко! Тут у нас уже попідвіконню колядують, тож можна вже сказати «святий вечор, добрий вечор»!». А Михайло Косач вітав батьків: «З Різдвом, з Колядою! Будьте здорові та веселі!»

На Святвечір 1894 року київська шляхетна молодь узялася колядувати. Спочатку Людмила, Оксана та Юрій Старицькі разом із гостями подалися до своїх родичів — родини Аршеневських. Згодом до веселого гурту долучився й батько, Михайло Старицький. І колядники вирушили до Косачів, а від них — до Миколи Лисенка. Родина та гості склали імпровізований хор, яким диригував сам господар.

Тим часом господиня Софія Старицька готувалася до першого дня Різдва. «На перший день я наказала, щоб наїдків було багато, і навіть сама попередньо всю ніч пекла булки та вертуту; та все ж таки поприходило людей, крім своїх запрошених, чоловіків, в тому числі Самійленко, що прибув з Чернігова на хвилинку до Києва. І навіть за столом зустрілися вороги Славинський та Тимченко, через що я дуже злякалась; та смачний обід та достаток страв вгамували пристрасті і все закінчилось спокійно», — писала вона до старшої доньки, акторки Марії Старицької.

Ізидора Косач, згадуючи Різдво 1907-го, писала, як вони організували коляду і збирали пожертви на українську книгозбірню. «У Києві ходили теж колядувати, бували зрідка й з вертепом, а частіше тільки зо звіздою. ...ми ходили колядувати (сестри мої, брат і я) з гуртом (душ 15–16) інтелігентної молоді — студентів та інших знайомих українських родин. Нас гостили і давали гроші, бо ми збирали на якусь благородну ціль, наприклад, пам’ятаю, на Різдво 1907 р. ми колядували на придбання книжок до бібліотеки київської «Просвіти»».

Із колядок найчастіше співали «Добрий вечір тобі, пане господарю» і «Нова радість стала». Обходили всі «знатні родини»: Старицьких, Шульгіних, Чикаленків, Антоновичів, Лисенків... Літній та недужий Павло Житецький був розчулений, що молодь і його не забула та прийшла з колядою».

Більше про київське Різдво в колі української еліти розповідає Ольга Петренко-Цеунова у новому номері журналу «Локальна історія»: https://publishing.localhistory.org.ua/product/rizdvyani-svyata-10-2025/

[ Випуск "Різдвяні свята" створено спільно з KredoBank в рамках проєкту “Крафтове Різдво” ]

Фото: Київська зимова листівка, початок ХХ століття.

Вчора, 24 грудня, Національний рейтинг Укрінформу «Книжковий інфобум-2025» оголосив переможців. У номінації «Найкраща книга публіцистики, нонфікшн» перемогла книга Радомира Мокрика «Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії», яка нещодавно вийшла у видавництві «Локальна історія»!

Ця книжка — про культуру як поле бою в російсько-українському протистоянні. Радомир Мокрик показує, як через мову, історію та міти російсько-радянська імперія вибудовувала систему культурної колонізації й готувала ґрунт для окупації. Водночас це історія опору — шістдесятників, дисидентів і правозахисників, які розуміли: боротьба за культуру є боротьбою за майбутнє.

▶️ Книжка вже доступна до замовлення на сайті видавництва «Локальна історія»: https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/

Фото: Геннадій Мінченко, УКРІНФОРМ.

Від передріздвяних практик Пилипівського посту та Введення до святкування Святого вечора, обходів колядників, маланкування й завершального Йордансько-стрітенського періоду. "Різдво на Покутті" — перше комплексне дослідження традиційних зимових звичаїв та обрядів українців Покуття, написане на основі багаторічних польових етнографічних матеріалів.

Етнолог Михайло Романів відтворює живу та багатошарову мозаїку різдвяно-новорічних свят, густо пронизану архаїчними пластами традиції.

А також виокремлює локальні особливості колядування, щедрування, засівання з конем, ворожіння з "бичками" та інших обрядодій, що формують виразну етнокультурну специфіку Покуття.

https://localhistory.org.ua/rubrics/book/sviatvechirni-stravi-na-pokutti-urivok-iz-knigi/

Книжку "Різдво на Покутті" можна придбати в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/rizdvo-na-pokutti-tradyczijni-zymovi-zvychayi-ta-obryady/

Друзі, до рейтингу найкращих книжок за версією PEN Ukraine увійшло аж 6 книг видавництва "Локальна історія"!🔥 У списку книжки і українських, і іноземних авторів.

Серед відзначених:

👉🏼 "Тісні люде". Авторка Галина Пагутяк.
👉🏼 "“Справа Гончарука”. Останній розстріляний повстанець". Авторка Леся Бондарук.
👉🏼 "Світло і пломінь. Річ Посполита, 1733–1795". Автор Річард Баттервік.
👉🏼 "Культурна колонізація. Cтрах, приниження та опір України в радянській імперії". Автор Радомир Мокрик.
👉🏼 "Розділена династія. Родинна історія російського й українського націоналізмів". Автор Фабіан Бауманн.
👉🏼 "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним". Автор Тімоті Снайдер.

Щиро вітаємо наших авторів! Вдячні перекладачам, а також нашим читачам, які цікавляться цими виданнями!🫂

Нещодавно у видавництві "Локальна історія" вийшла друком книга Радомира Мокрика "Культурна колонізація".

Це розповідь про те, як культура стає полем бою. Це історія шістдесятників, дисидентів і правозахисників, які відстоювали національну ідентичність за радянських часів. Навіть після 1991 року радянська імперія лишила міти про «братні народи» та звичку озиратися на Москву.

Книга Мокрика аналізує роль культури у російсько-українському протистоянні та показує те, до яких наслідків може призвести нехтування нею.

▶️ Замовляйте видання на сайті "Локальної історії": https://publishing.localhistory.org.ua/product/kulturna-kolonizacziya-strah-prynyzhennya-ta-opir-ukrayiny-v-radyanskij-imperiyi/

Любов і далі являється🫶

На завершення року публікуємо останній епізод подкасту «Іван Франко: кохання без міфів». У ньому продовжимо тему 7-го випуску й поговоримо переважно про 1883–1885 роки, коли Іван Франко перебував на роздоріжжі вибору дружини. Разом з вами спробуємо поглянути, які ще варіанти він розглядав, хто був би не проти отримати від Франка таку пропозицію та пошукаємо відповіді на питання, що ж завадило якійсь із цих історій завершитися весіллям?

💖Вдячні за ваші прослуховування, коментарі та поширення, яких було чимало цього року! Дякуємо за ваші теплі враження від нашого першого подкасту, записаного разом з видавництвом «Локальна історія» за підтримки Фундації ЗМІN! До зустрічі в новому році!

🤝Подкаст «Іван Франко: кохання без міфів» підготовлений у межах проєкту «Реставрація сенсів (до 100-ліття ідеї Дому Франка)» громадської організації «Асоціація Музеїв Івана Франка» на базі Дому Франка у співпраці з видавництвом Локальна історія за підтримки ЗМІN Фундація у межах сталого партнерства.

Останній восьмий епізод уже на платформах Локальної історії:
https://youtu.be/A3Go6_ZkiSw?si=6Yh0dRcmYLwe-KVO