Придбати книгу Лесі Бондарук “Справа Гончарука”. Останній розстріляний повстанець можна в онлайн-крамниці видавництва:
https://publishing.localhistory.org.ua/product/sprava-goncharuka-ostannij-rozstrilyanyj-povstanecz/

У Національному музеї відбулась презентація книги “Карпати. Коротка історія мандрів” від видавництва Локальна історія.

Авторка книги Ірина Пустиннікова – журналістка, краєзнавиця, мандрівниця, фотохудожниця родом з Кам’янця-Подільського. Її праця – це історичний репортаж про Карпати, в якому йдеться про видатні курорти понад сторічної давнини, початки лещетарських виправ, пластові літування в горах, "холерників" і "літників", карпатських гостей королівської крові й добірне товариство української інтеліґенції серед відпочивальників в карпатських Атенах.

Дослідження вражає несподіваними фактами, як-от промоцією Карпат як місця водного відпочинку. Для облаштування пляжів на берегах тутешніх річок привозили добірний пісок аж із Балтики. Шанувальникам екстремального відпочинку пропонували спуск гірськими потоками плотами-дарабами з керманичами-бокорашами.
Для заможніших туристів курсували "дансинг-бридж" потяги, які вдень зупинялися в лижних місцях, а ввечері, чи в несприятливу для лещетарства погоду, пропонували танці, кінопокази та інші розваги в спеціально облаштованих вагонах.

Ірина Пустиннікова опрацювала десятки давніх путівників Карпатським регіоном - польських, німецьких, угорських, вивчала пресу того періоду, мемуари людей, які побували в наших горах, листування тощо.

"Коротка історія мандрів” - це теж путівник Карпатами в усі пори року, що знадобиться і сучасним мандрівникам.
Видання проілюстроване більш ніж 200 архівними світлинами (чимало з них друкуються вперше); в ньому описано понад 20 локацій з урахуванням ексклюзивних пропозицій кожної з них.

Модерувала подію – докторка філологічних наук Наталя Мочернюк, яка разом з усіма присутніми подивляла обсяг опрацьованого авторкою матеріалу і натхенні розповіді пошуковиці про славне туристичне минуле Карпат.

Минуло п'ять років від передчасної смерти професора Ігоря Скочиляса. Однак люди, які знали історика, тепло розповідають історії з його життя, ніби вони трапилися вчора.

Учні дослідника, яких він згуртував довкола ідеї Ad fontes, продовжують його працю. Триває й один із найамбітніших проєктів професора — "Київське християнство".

Як Ігореві Скочилясу вдалося торкнутися стількох сердець і умів? Можливо, історії та спогади його рідних, друзів і колег допоможуть нам краще пізнати науковця.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/vkladav-v-istoriiu-ta-v-liudei-spogadi-pro-igoria-skochiliasa/

“Якщо коротко підсумувати ключові здобутки Петра Могили, то це легалізація й розвиток Православної церкви в Речі Посполитій, заснування Києво-Могилянської академії та видання першого православного катехизису. А ще він увів українську мову в широкий вжиток”, – каже Юрій Мицик.

Пів століття його життя — це реформи, які визначили розвиток українського суспільства на віки вперед. Свою кар’єру він почав як воїн, а закінчив як церковник. Він легалізував і реформував Православну церкву. Успішно розвивав книгодрукування й освіту. Заснував Києво-Могилянську академію. Запам’ятався як діяч, що прагнув зробити Київ “другим Єрусалимом”

Сьогодні минає 429 років з дня народження Петра Могили. Його називають людиною діалогу й дипломатом. Він прагнув примирення Церков, що часто викликало підозри й нерозуміння. Вів діалог з уніатами, щоби здобути поступки для Православної церкви. Вів діалог із Військом Запорозьким, деякі представники якого звинувачували Петра Могилу в симпатіях до уніатів. 

Жив у непростий час і мусив ухвалювати непрості рішення. Утім, його перевагою було те, що він чітко бачив, яким має бути результат, – і досяг його.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/petro-mogila-voyin-diplomat-sviatii/ 

У книжці “Тіньові імперії” американський антрополог Томас Барфілд пропонує новий погляд на глобальну історію імперій за останні 2500 років. У його баченні імперії постають у двох формах: ендогенній, як централізовані утворення, що виростають із внутрішніх ресурсів (Китай, Рим, Персія), та тіньовій, або екзогенній, яка формується у взаємодії з потужнішими цивілізаціями на їхніх периферіях.

Барфілд проводить читача крізь розмаїття імперських форм — від Атен, Каролінгів і Омеядів до кочових моделей Хунну, Монгольської імперії та маньчжурської династії Цін. Серед них і Київська Русь — вакуумна імперія, що виникла між степом і лісом, на теренах, які не мали усталених імперських структур.

“Тіньові імперії” — це концептуальна карта історії влади, що дає змогу побачити відомий світ у новому світлі та краще зрозуміти, як периферії минулого стали центрами сили сьогодення.

Замовляйте книгу “Тіньові імперії. Альтернативна історія імперій” в онлайн-крамниці видавництва: https://publishing.localhistory.org.ua/product/tinovi-imperiyi-alternatyvna-istoriya-imperij/

Сцену очікування Різдва втілив художник Олекса Новаківський у картині “Коляда”! Три жінки у білих сорочках і яскравих гаптованих камізельках “лейбиках” читають із розгорнутої книжки, стоячи біля вікна, за яким видніються невисокі пагорби, вкриті снігом.

Відтінки та барви художник поєднав так, що, здається, чуємо спів на три голоси, ранкове домашнє музикування.

Полотно настільки вразило митрополита Андрея Шептицького, що він, ймовірно, придбав “Коляду” для своєї приватної колекції.

Більше про картину читайте у матеріалі мистецтвознавиці Діани Клочко: https://localhistory.org.ua/rubrics/painting/repetitsiia-radosti-koliada-oleksi-novakivskogo/