Наприкінці XIX століття у селі Демня, що на Львівщині, процвітав каменярський промисел. З 1600 мешканців – сто були майстрами, які увічнювали пам’ять про померлих унікальними надгробками.

Донині вони збереглися на місцевому цвинтарі. Найкрасивіші – на могилах родів Фіалковичі, Яніви, Дзиндри, Николишині, Зубрицькі… Важко всіх перелічити. Їхні нащадки досі живуть в селі і дехто продовжує родинну справу.

Першим відомим представником династії демнянських різьбярів був Федір Дзиндра. Його нащадок – один із найвідоміших українських скульпторів ХХ століття – Євген Дзиндра. Більше про Демню і тамтешній промисел написала письменниця Галина Пагутяк. Репортаж читайте на нашому сайті ⬇
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/kameniari-iz-demni/?fbclid=IwAR1UuVLClbjn-s9AnaGzqBdUTdFzS_qt8YC2YdZEg2bOxIe1C6jrg4KcTqY

Стати закарпатським бокорашем століття тому — означало бути при грошах. За один успішний сплав річкою можна було заробити місячну плату. Заробляли не деревом, а майстерністю, сміливістю, витримкою і силою.

Чоловіки розуміли, що нитка життя може обірватися будь-якої миті в холодній воді. Часто сім’я втрачала свого єдиного годувальника, а про нещасний випадок нагадував дерев’яний хрест на березі Чорної Ріки.

Про зникле ремесло читайте у матеріалі на нашому сайті. Унікальні світлини та факти відшукав Михайло Маркович
https://localhistory.org.ua/texts/statti/zhittia-za-techiieiu-ekstremalni-zarobitki-zakarpatskikh-bokorashiv/?fbclid=IwAR21tkNGFeztimWgOrhi5_D_IIWg4jIly03YYy1nglQaSpyycWAMNZWvURI

🖤 Знижки до "Чорної п'ятниці" на журнали "Локальна історія"!
☝️ Лише 5 днів - з 22 по 26 листопада даруємо до -40% на всі журнали в наявності!
Поспішайте, тиражі закінчуються надзвичайно швидко
✅Замовити можна вже за посиланням 👉 https://shop.localhistory.org.ua/product-category/magazines/

Андрій Максимчук (позивний "Бетмен") прийшов до військкомату на другий день повномасштабного російського вторгнення. Починав як десантник — допомагав деокуповувати Чорнобиль. Відтак перепрофілювався на розвідника.

Війна підштовхнула Андрія до ще одного нового заняття — у вільний від бойових завдань час він взявся писати поему для своїх синів. Коштів, виручених від продажу першого тиражу книжки, вистачило, щоб придбати два дрони.

Про роботу розвідки та творчість в окопі "Бетмен" розповів "Локальній історії".
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/ditiacha-knizhka-napisana-v-okopi/?fbclid=IwAR2pQilQrakqLhCOsK8q0vfrAY5SOE6YpCpVnFWAiRh-nXCTAmHPA-0M8jg

"300 днів (триста!) без куска хліба до вбогого обіду". Це підпис до світлини, яку фотограф із Батурина Микола Бокань зробив 2 квітня 1933 року. На знимці голова сімейства з дружиною та чотирма дітьми схилилися над мисками, більше на столі немає нічого.

Микола Бокань — один із небагатьох, хто закарбував на фото події 1932—1933 років. Ба більше, він зафіксував трагедію власної сім’ї, яка мешкала тоді на Чернігівщині. Зокрема, смерть свого сина Костянтина. Парубок помер просто на колгоспному полі.

Світлини Боканя стали відомими лише 2007 року, коли в архіві СБУ Чернігівської області віднайшли його кримінальну справу.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/golodomor-na-zaboronenikh-foto-mikoli-bokania/?fbclid=IwAR3aOJA0Y0eTaxnc8ZMlYhxQ7CWO58fg5VsBtjEtnMQa-hEKb43MPPMTUU8

Одночасно з масовим голодом радянська влада застосувала й інші механізми знищення української державності. Один з авторів терміну “геноцид” Рафаель Лемкін вважав, що геноцид українців мав кілька складових.

Голодомор українського селянства – носія культури й мови, нищення інтелігенції – мозку нації, ліквідація української Церкви, заселення українських теренів представниками інших етносів.

До Голодомору УСРР мала певну автономію в економіці, освіті, культурі, готувалася формувати власні збройні сили. Але до невпізнання змінилася в час геноциду. Про репресії, яких зазнала Україна на початку 1930-х – читайте у матеріалі.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/iak-radianskii-genotsid-zminiv-ukrayinu/?fbclid=IwAR0jrTC81MoniAnqxtFhTun6yw8etu7-Ihu7IRL_q0q860jQ0k0ADepmIJo

У день пам'яті загиблих під час Голодомору українці запалюють на вікні свічку. Цю традицію на початку 2000-х запропонував Джеймс Мейс, американський дослідник, який присвятив себе вивченню трагедії 1932–1933.

Він першим ще у 90-х почав переконувати світ, що Голодомор був актом геноциду проти українського народу. Сформулював концепцію постгеноцидного суспільства. Вважав, що реформи в Україні не вдаються через травми минулого. Застерігав про агресію Росії.

Мейс дізнався про Голодомор випадково. Слухав лекцію Романа Шпорлюка про Голокост у Мічиганському університеті – професор згадав про Великий голод в Україні як співмірну трагедію. Мейс відреагував: "Цього не може бути! Ми би знали про трагедію таких масштабів — такі втрати неможливо замовчати!". Так, Мейс переїхав в Україну, знайшов тут свою місію і любов.

Пропонуємо пригадати історію Джеймса Мейса, яку розповіла його дружина Наталія Дзюбенко-Мейс.
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/v-ukrayinu-poklikali-mertvi-ale-ne-chuli-zhivi/?fbclid=IwAR2M9oWQC-IzEhVOYdrHny9mHWvXEVBHp0pe7uNObeqIipj9Gdv1ziYHmjA

Друзі, запрошуємо на презентацію нашого журналу "Локальна історія" у Івано-Франківську!

Подія відбудеться у Книгарні "Є" за адресою: вул. Незалежності, 31, 5 поверх о 17.00

https://fb.me/e/4Ra0isItx

Як упівці давали відсіч ворогам: наймасштабніші бої, диверсії та вдалі спецоперації українського визвольного руху. Противник перевершував повстанців у живій силі та техніці, але воякам УПА таки вдавалося здобувати перемоги.

Бій під Космачем та Гурбами, Колківська республіка, визволення в'язнів з тюрми у Володимирці та інші успішні атаки повстанців. Про них розповідаємо у п'ятому епізоді подкасту "УПА. Сила опору".

Слухайте на зручній для вас платформі – li.sten.to/upa5

[ Подкаст створено спільно з рестораном Криївка ]

Після 9 років судів з Росією в Україну повернули колекцію відому як "скіфське золото". Це 565 експонатів з чотирьох кримських музеїв та заповідників, які опинилися на виставці за кордоном 2013 року, незадовго до окупації півострова.

Більшість старожитностей із колекції залишили на теренах України пізні скіфи, сармати, греки, готи, гуни. Деякі повернули в Україну ще 2014 року. Зокрема, залізний меч у піхвах із золотими оздобами із кургану Товста Могила.

Чому ж скіфи так любили золоті прикраси? Який символізм у них вкладали? Та як з часом розвинули своє мистецтво? Пропонуємо пригадати зі статті дослідниці скіфів Оксани Ліфантій.
https://lm.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Flocalhistory.org.ua%2Ftexts%2Fstatti%2Fpokhodit-vid-boga-nalezhit-ukrayini-taiemnitsi-skifskogo-zolota%2F%3Ffbclid%3DIwAR348bj9KbkbdfBg5rNG-MWZ7XPYF9u_SomBW9ZrcfPeEs5_jS3Xl8fIUCw&h=AT2CE49-GmDbAV3pkQS94T6m_ggf_E2IBylg-fspImL2lWviy2qGVpllRl6k2QpRbLp1Qtd1gxkshp2D-HVsUFFnswN0RYO0WtsM8QOkNnGzVhzol-_N0xEmo-AKodl-w0PH

"До правдивого Григорія Сковороди як сущої людини ХVIII століття нам наблизитись непросто. Приблизно так само, як, наприклад, до його сучасника, таємничого скульптора Йогана Георга Пінзеля. Попри те, що про життя галицького генія ми не знаємо майже нічого, тоді як про генія Гетьманщини знаємо майже все.

Водночас і той, і той — постаті переважно вигадані. З різних причин. І обидва міфологізовані завдяки візуальному контексту. Бо ж Сковорода отримав у ХХ столітті таку розгалужену іконографію, якої, здається, жоден інший філософ дофотографічної ери не має".

Мистецтвознавиця Діана Клочко про один із найвідоміших портретів Григорія Сковороди, начебто змальований із прижиттєвого зображення філософа.
https://localhistory.org.ua/rubrics/painting/a-raptom-tse-mistifikatsiia/?fbclid=IwAR2l9s8CHV_hJfybH9z-PRa3LIPyXlP51U8X83n7Ywpig-vrXuMvmjKjkyY

XVIII століття подарувало Україні Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Георгія Конинського, багато інших видатних імен. Тоді період Козаччини відходив у минуле. Ця славетна епоха залишила по собі величезну історичну, культурну та духовну спадщину.

Але її змінила ера великих імперій у Східній Європі. Українські землі опинилися у центрі цієї трансформації, розділені між трьома великими монархіями — Російською, Австрійською та Османською.

Як українці сприймали інтеграцію до імперій, наскільки російська держава порівняно з європейськими відставала, якими були тодішні українські еліти — розповідає історик Володимир Маслійчук.
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/use-xviii-stolittia-mistifikovane/?fbclid=IwAR2LajO6OR82axVcMEzcuyCYTnohgUTFCjYVCI322mXXU-oUmWNlOn9H0XA

🎉Передплату журналу "Локальна історія" на 2024 рік розпочато!

Зробіть собі та своїм друзям найкращий подарунок до Святого Миколая та Різдвяних свят.

🏃‍♂️ Замовити передплату можна вже зараз, поспішайте - https://shop.localhistory.org.ua/.../peredplatyty-zhurnal/

Життєпис Григорія Сковороди – це переважно білі плями, припущення та домисли. Багато фактів, які пересічний обиватель знає про нього – «син бідного козака», «сам собі викопав могилу» – були вигадані пізнішими авторами.

Насправді ж філософ рідко згадується в тогочасних джерелах. А біографія, написана його учнем Михайлом Ковалинським, радше подібна до історії античного героя чи християнського святого: вихваляння чеснот і розуму, переказ головних ідей, оповідь про труднощі, які наставник стійко здолав.

Джерельні лакуни плюс неординарність особистості витворили міфологізований життєпис, який поєднався з реальним і увійшов у канон. Але що ж ми знаємо про Сковороду справжнього?
https://localhistory.org.ua/texts/statti/nespiimanii-filosof-mifi-i-fakti-pro-grigoriia-skovorodu/?fbclid=IwAR0W_2cP28D6qKi4e8iQJ35nmJiRTn8gksiUi6CF9BAYK5C-D1p2cb8G9DQ

"Прийнято вважати, що на українських землях завжди була конкуренція ідентичностей, яка, зрештою, і призвела до нинішньої війни та спроб остаточної та незворотної руйнації України Росією — війни, яка відбувається на наших очах.

Одна з цих ідентичностей завжди сприймала Україну не тільки як потенційно самостійну країну, а й як самостійну цивілізацію. Російські шовіністи об’єднали цю ідентичність у тріаду Мазепа — Петлюра — Бандера, але її можна було б із таким самим правом називати ідентичністю Шевченка та Франка.

Цій тожсамості завжди протистояла тожсамість тих, хто сприймав Україну лише як Росію, як "окраїну" Росії, а всі цивілізаційні зусилля опонентів — як небезпечну змову проти російської єдности. Саме так сприймає українські землі Володимир Путін. Але не треба сумніватися, що концепція "одного народу" та загальної цивілізації має мільйони прихильників і в Україні. Ніяка війна не змінить їхніх переконань; якщо Росія програє — вони програють разом із нею".

Із колонки публіциста Віталія Портникова "Цивілізація Сковороди". Продовження читайте на нашому сайті ⬇
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/tsivilizatsiia-skovorodi/?fbclid=IwAR06RxMq29Ug_wqncCH_4hlC2gutxENa6Mk6LnNzbQIOuLWBSmFCFjN87lk

Іще 100 років тому хатня ікона Чудотворця стояла майже в кожній українській домівці. Припускають, що культ святого Миколая виник у Києві завдяки Володимиру Хрестителю.

У XVII–XVIII століттях під впливом католицького чернечого ордену василіян Україною поширився культ Миколая як покровителя студентів і школярів.

Дуже шанували Миколая запорозькі козаки. Вони вважали його покровителем у своїх морських походах, він допомагав рятувати бранців із неволі. Чумаки-мандрівники брали з собою в нелегку дорогу образки Миколая Чудотворця. Нерідко їх малювали на сухій рибі-камбалі. Кілька років тому стародавню чумацьку техніку ікони на сушеній рибині відновили у Херсоні.

Більше про образ Миколая у культурах різних країн читайте на нашому сайті ⬇
https://localhistory.org.ua/texts/statti/zvidki-priishov-sviatii-mikolai/?fbclid=IwAR0PXQtG8Aiq96LxlWNSat6EhUPRG0FIyNzd8emoCOB5Q7EyrFX9GLAc54E

Олександр Скрипник багато років досліджує історію українських спецслужб. Деякий час він сам працював у структурах СБУ й зовнішньої розвідки. Його книжки містять архівні дані та свідчення безпосередніх учасників.

Пан Скрипник також є співавтором п'ятитомної праці "Спеціальні служби України від найдавніших часів і до сьогодення", у якій історію національної розвідки провадять від Княжих часів.

"Зрозуміло, що класичної розвідки тоді не було, але вивідувальну діяльність практикували. Князі вибирали людей, які могли непомітно пробратися у тил ворога та зібрати потрібну інформацію. То мали бути особи, які краще бачили, швидше бігали, вміли добре маскуватися і знали мови ворога.

Зі шкільних підручників знаємо про класичні битви — наприклад, похід князя Олега на Константинополь. Він прибув саме тоді, коли в місті було дуже мало війська, і ланцюговий захист бухти Золотого Рогу зазнав невдачі. Це результати вдалого вивідування.

Я іноді жартома кажу, що перша розвідувальна резидентура Руси створена у X столітті, коли було підписано перші договори між Києвом і Візантією. Згідно з ними, руські купці могли оселитися у передмісті Константинополя і без зброї заходити в центральне місто, паритися у банях, спілкуватися з місцевими й організовувати торгівлю. Ці люди теоретично могли збирати інформацію.

Якщо згадаємо хрещення Руси, то князь Володимир послав у різні краї своїх представників, щоб ті оцінили тамтешні релігії. Потім, проаналізувавши всю інформацію, він вирішив зупинитися на християнстві. Це також була своєрідна розвідувальна діяльність".
Читайте інтерв'ю з Олександром Скрипником про історію українських спецслужб на нашому сайті ⬇
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/vid-kniazhoyi-rozvidki-do-sbu/?fbclid=IwAR0zIcEqwjSHEOgVDkhKqXgT_RGa4IjCj6v1N5-pmqExiZ7ZfkkQAfJZHew

У листопаді 1912 року в Києві помер засновник української національної музики Микола Лисенко. В пресі одразу з’явилися спогади сучасників про видатного українця.

Свої враження від знайомства з Лисенком висловив і прозаїк, публіцист, уродженець Харківщини Григорій Коваленко-Коломацький. Саме завдяки Лисенку він перейшов на українську мову та утвердив свою українську ідентичність.

Автор спогадів пише, що композитора запалив "першу іскорку, з якої повстав полумінь національної свідомости моєї — свідомости своєї окремішности від московської нації".
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/pershim-vizvolivsia-mikola-lisenko-spogad-pro-kompozitora/?fbclid=IwAR2Vy5CPNN5wLPWsWOIN-vhjXW1n320lfAgQ6H6PVNWzJb-pZcocp7V3k6E

Що обов’язково мусить бути на українське Різдво? Страви, обереги з колосся й соломи, колядки із зіркою, вертеп… Але що це все означає і чому саме 25 грудня?

У новому спецпроєкті розповімо про вісім явищ української культури, пов’язаних із Різдвом. Як українці колядували, звідки до нас прийшов вертеп, що готували на Святвечір, які обряди проводили із тваринами, як здавна у ці дні вшановували предків?

Перший текст про різдвяну зірку – символ перемоги світла над темрявою. А ще – обов’язковий атрибут колядників, які розносять вістку про народження Спасителя домівками українців.

[ Проєкт створено у співпраці з KredoBank ]
https://rizdvo.localhistory.org.ua/?fbclid=IwAR05s7aICQ56Qco3hagY5yJ70uIlLUpxh_TNw-YzL09c8m_58OFHb5wlSbA

Запрошуємо послухати новий подкаст Локальної історії “Крафтове Різдво з Надійкою Гербіш”. Ви почуєте розповіді п’яти відомих українців про Різдво їхнього дитинства, родинні традиції та святкування попри радянські заборони.

Гості подкасту – історик Ярослав Грицак, художниця Іванка Димид, дослідниця галицької кухні Маріанна Душар, психоаналітик Юрко Прохасько, письменниця та співзасновниця "Видавництва Старого Лева" Мар’яна Савка.

Це будуть теплі розмови, щоб ділитися радістю та множити відчуття переможної надії. Проєкт створено спільно з KredoBank

Перший епізод з Ярославом Грицаком вмикайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/christmas1