Впродовж століть після занепаду Русі кілька народів претендували на її спадщину, сконструювавши образи так званого “руського проєкту”. Дослідники говорять про руський світ у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій. У 1620-х роках козацька еліта за допомогою київського духовенства намагалася віднайти своє князівське походження. З XIV–XV століть на руську спадщину почали зазіхати московські правителі.

Якими були уявлення цих різних середовищ про руську ідентичність? Як спадщина Русі вплинула на державотворення на українських землях? Та яку роль у цій справі відведено Церкві?

Про це в інтерв’ю з професором кафедри української історії імені Михайла Грушевського та директором Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергієм Плохієм у програмі "Без брому".

Читайте текст ⟶ bit.ly/41A6n0u
Дивіться відео ⟶ bit.ly/41V9yQ2

Сім текстів про Чорнобиль

⚫️ Історія подружжя Василя та Людмили Ігнатенків, яка лягла в основу серіалу HBO ⟶ bit.ly/3Lxt93M

⚫️ Репортаж із зони відчуження. Що туристи могли побачити там до великої війни ⟶ bit.ly/3V75qKF

⚫️ “Казали на три дні”. Як евакуйовували Прип’ять ⟶ bit.ly/41LF9V2

⚫️ Аварія на ЧАЕС як вирок Радянському Союзу. Інтерв’ю із Сергієм Плохієм, автором книжки про ядерну катастрофу ⟶ bit.ly/3HaH6lx

⚫️ 10 фільмів про Чорнобиль, окрім серіалу HBO ⟶ bit.ly/3V9Imv5

⚫️ Що ми втратили: села зони відчуження на фото 1930 року ⟶
bit.ly/3XN1Aaf

⚫️ Останній шанс врятувати: Як відчайдухи-етнографи проводили експедиції виселеними поліськими селами ⟶ bit.ly/3LuSqvb

Точна дата виходу першого "Кобзаря" у 1840 році оповита міфами. У ЗМІ можна натрапити на 26 квітня, але це не так. Також недостовірною є інформація про тираж у тисячу примірників. Загадкою залишаються і фінансові умови друку.

"Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі і що при розрахунках з видавцем він одержав непомірно малу винагороду", – згадував друг поета Михайло Лазаревський.

Цікаво, що не всі примірники "Кобзаря" мали однаковий обсяг. Залежно від меншої чи більшої кількості купюр, тобто забракованих цензором місць, були видання на 115 сторінок та 114 сторінок. Примірники з меншими цензурними втручаннями — справжня рідкість.

Коли ж насправді побачило світ видання, яке ще за життя автора стало справжнім раритетом?
https://localhistory.org.ua/rubrics/artifact/pershe-vidannia-kobzaria-tarasa-shevchenka-fakti-i-mifi/

Галичина, 1890-ті роки. Фото чеського етнографа Франтішека Ржегоржа. Оригінальний підпис: "Холостяцькі ігри хлопців в традиційному одязі". Такі "вежі" зводили на третій день Великодня на завершення гаївкових розваг біля храмів.

На плечі чотирьом хлопцям ставали три, трьом – два, а зверху цієї піраміди – один. “Вежа” мала обійти навкруги церкви, не розвалившись. Колись така конструкція із живих тіл уособлювала єдність світобудови. Хлопець нагорі “вежі” уособлював сонце.

Більше про гаївки та великодні ігри читайте у матеріалі на нашому сайті ⟶ bit.ly/3LfVeLD

В історії Києва була одна спроба побудувати імперію, вона була нетривалою і не мала суттєвого впливу на український менталітет.

Натомість Москва майже завжди була імперією, причому збудувала її самостійно, а не отримала у спадок від Русі.

Детальніше свої аргументи про імперську природу Русі історик Сергій Громенко виклав у колонці на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/chi-bula-rus-imperiieiu-tak-bula-ni-ne-zavzhdi/

Олександр Богомазов не лише був одним із перших абстракціоністів світу, він також обґрунтував засади авангардного мистецтва у трактаті "Живопис і елементи" ще до того, як у мистецтвознавстві виник термін "авангард". Роботи Богомазова є у нью-йоркських музеях Ґуґґенгайма і MoMA. А на аукціоні Sotheby’s за його картини викладають сотні тисяч доларів.

Єдина закордонна мандрівка художника — поїздка до Фінляндії. У 1911 році газета "Киевская мысль" відрядила Богомазова у мистецьку подорож цією країною, результатом став "Фінський цикл" робіт та кілька публікацій у пресі.

Авторка та редакторка "Локальної історії" Наталя Терамае відвідала усі місця Фінляндії, де бував український митець, і видала книжку про фінську подорож Богомазова.
https://localhistory.org.ua/rubrics/book/bogomazov-u-finliandiyi-podorozh-mistsiami-iaki-vidtvoriv-ukrayinskii-avangardist/

Лише 7,5 місяців проіснувала Українська Держава під проводом гетьмана Павла Скоропадського. Її проголосили на Хліборобському конгресі в Києві 29 квітня 1918 року.

Протягом цього короткого терміну вдалося провести низку значущих реформ. Уряд заснував два українські університети й Українську Академію наук. Гетьман висунув завдання поширити геополітичний вплив України на широкому просторі так званої козацької території від Кавказького Причорномор’я до Каспію. Ця територія включала потужні анклави українських колоністів, які простяглися довгою смугою аж до Тихоокеанського узбережжя.

На відкритті університету у Києві Скоропадський покликався на "імена гетьманів Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Виговського, Дорошенка, а особливо Мазепи, як поборників і заступників народної освіти на Україні", які "повинні завжди лишитись на сторінках історії українського національного самопізнання".
https://localhistory.org.ua/texts/statti/stvoriti-derzhavu-za-licheni-misiatsi/

Це українка Марія Любас, на світлині їй 18 років. Вона щойно здобула перемогу на конкурсі краси Всесвітньої виставки у Чикаго 1933 року.

Це була одна із найатракційніших подій “Українського тижня” – прототип майбутніх змагань вродливиць на кшталт “Міс Всесвіт”. Дівчину коронували як принцесу української діаспори.

Скульптор Олександр Архипенко, який готував головну експозицію в українському павільйоні Виставки, кілька днів працював над портретом Марії Любас. Його талант захоплював публіку – відомо, що міс від Японії теж хотіла позувати для митця й отримати картину.

На Всесвітній виставці у Чикаго українці здійснили справжній подвиг. Чому – читайте у матеріалі на нашому сайті ⟶ bit.ly/3NooFO3

Фото із сайту Українського національного музею Чикаго.

У березні 1939 року в Америці почали друкувати анонси про показ документального фільму "Україна в огні". На афішах був графік і короткий переказ трьох частин стрічки.

Перша називалася "Західня Україна". Друга частина фільму — "Роттердамська трагедія" — відтворювала вбивство Євгена Коновальця. Третя частина трилогії називалася "Карпатська Україна".

Її на плівку зняв Волтер Бльондин. Син емігрантів з Тернопільщини, що при народженні отримав ім'я Володимир Папуга. Для зйомок на Закарпаття у 1938 році його найімовірніше відрядила загадкова кінокомпанія "Українське фільмове мистецтво", серед засновників якої — Микола Чирський, Олег Ольжич, Улас Самчук і Юрій Горліс-Горський.
Завданням спілки було виготовлення фільмів про сучасне та минуле життя української нації.

Подробиць про цю кінематографічну організацію немає. А сам фільм "Україна в огні" зник. Втім нам вдалося відтворити обставини подорожі Вольтера Блондина в Україну зі США напередодні Другої світової війни завдяки його доньці Патрисії Блондин-Сенборн.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/misiia-voltera-blondina/?fbclid=IwAR3CTVaiH5M_22njx73uXctKjiYURooBM6ZfeuA2sb-Lq-IiXFN5I2HRRao

Історія Русі сповнена загадками, легендами і навіть пропагандою. У новому випуску "Локальної історії" ми показуємо, коли та як постала Русь як держава, хто були її творці та куди сягали її кордони.

У №3/23 читайте:
- Русь - попередниця незалежної України? Чи можемо ми сьогодні ділити давньоруську спадщину? Відповіді шукав Сергій Громенко
- Як і чому ворог намагається вкрасти у нас історію Русі і як ми можемо цьому протистояти? Розповідає Олександр Алфьоров
- "Залізна леді" українського Середньовіччя чи Свята месниця? Ким насправді була княгиня Ольга? Шукаємо відповідей в джерелах
- Давні графіті, княжі чаші та курганні поховання. Які таємниці руського часу досі приховує Чернігів?
- Археолог, що став воїном. Інтерв'ю з дослідником київської старовини руського часу Андрієм Оленичем
- Яким був харчовий раціон середньовічних киян? Які наїдки та напої були на княжому столі? Чи були голодні роки та чим давньоруська кухня відрізнялася від слов'янської?

А також ексклюзив! Скандинавська гра нефатафль, в яку грали у середньовічному Києві.

Замовити свіжий номер - https://shop.localhistory.org.ua/product/rus-3-2023/
При замовленні двох будь-яких журналів до 10 травня - доставка за кошт редакції!

Зверніть увагу! Цей номер журналу доступний до передпродажу, оскільки ще є в друці. Орієнтований термін відправлення замовлення з цим номером журналу - від 5 робочих днів!

— Зробили западло за 20 хвилин. Вікна позамальовували. Нахера таке робить? — обурюється Олександр.

Він — майстер у депо в селі Антонівка на Рівненщині. Доглядає за майже зниклим видом української залізниці — поїздом вузькоколійки. Потяг не виїжджав зі станції понад рік: рух призупинили під час першого карантину. А доки вагони простоювали, негідники розмалювали їх фарбою.

Місцеві пестливо цей потяг називають "Поїздóк". Або "Кукушкою" — через характерний гудок тепловоза. Маршрут Антонівка — Зарічне — найдовша чинна вузькоколійна залізниця в Європі. Для когось — це туристична атракція, для когось — робота, але для багатьох — єдиний спосіб дістатися "до цивілізації". Поки "Кукушка" стоїть, ми спробували подолати цей незвичний маршрут автомобілем.

"Локальна історія" відвідала вузькоколійку на Рівненщині навесні 2021 року. Відтоді "кукушка" вийшла в рейс лише на один день. А з початком повномасштабної війни рухомий склад поїзда та обладнання евакуювали на Закарпаття.
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/vuzka-poyizdok-kukushka-naidovsha-v-ievropi-vuzkokoliika/

1933 рік. Україна окупована більшовиками. Ілюзія якоїсь самостійности у складі СРСР згасла. Новітня держава – це Йосип Сталін, Розстріляне відродження і Голодомор. Через репресії тоталітарного режиму загинули мільйони українців.

Новини з України ширилися за кордоном. Українська діаспора Америки жахалась від цих фрагментарних повідомлень. Проте коли США отримали право провести Всесвітню виставку 1933-го в Чикаго, в українців з'явилась амбітна мрія: виставити на головній технологічній події планети власний павільйон – від країни, якої на політичній мапі не існувало. Їм йшлося про те, щоб показати світові, що Україна існує.

Як їм це вдалося і що українці експонували на виставці – читайте у матеріалі на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/zaochnii-viklik-stalinu-podvig-ukrayintsiv-na-vistavtsi-1933-go-v-chikago/?fbclid=IwAR1288MtEn4uX7e-hbbKeZmwWjVvsKha-F2pYibm6hvdzIAFjJtZx32PWUw

У Страсну п’ятницю відійшов у засвіти Сергій Білокінь – видатний історик і джерелознавець культури, бібліограф, мистецтвознавець. Його особу варто ставити поряд з іншими найвищого рівня гуманітаріями: Ярославом Дашкевичем, Михайлом Брайчевським, Ярославом Дзирою.

Він встиг надрукувати таку кількість джерел, яку не під силу видати й цілому інститутові. Його праці – це видатна енциклопедія української культурології.

Сергій Білокінь повернув в українську культуру постаті Георгія Нарбута, Федора Ернста, Михайла Бойчука та його учнів. Він був одним із перших грушевськознавців у ще підсовєтській Україні. Головним же внеском Білоконя в історіографію стала книжка “Масовий терор як засіб державного управління в СРСР”, за яку він одержав Шевченківську премію у 2002 році.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/sergii-bilokin-in-memoriam/

Як степові землі України перетворилися на житницю Європи та світу? Які промисли були поширеними у цьому краї? Чи мала Російська імперія план на освоєння Півдня України?Як СРСР намагався змінити традиційні природні ландшафти України?

Розповідаємо про економічну історію степової України у випуску подкасту "Битва за Південь" з кандидатом географічних наук Іваном Савчуком.

Слухайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/bytva6

Протягом 1687—1709 років Іван Мазепа пожертвував на храми та монастирі понад мільйон золотих дукатів. Кожен такий "червоний злотий" — це 3,4 грама чистого золота.

Коштом гетьмана збудовано, реставровано або оздоблено 48 культових споруд. Багато тих пам’яток було втрачено. Але деякі дотепер тішать око.

Пропонуємо ознайомитися з сімома найцікавішими.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/arkhitektura-iaka-maie-imia/

Переписувати історію України в сучасній Росії почали відразу після анексії Криму 2014 року. Тепер їхні автори намагаються сформувати новий російський "канон" — вже не окремих регіонів (Крим, Донбас), а Української держави в цілому.

Минулого місяця у Росії вийшла пропагандистська монографія "Історія України". 650 сторінок із передмовою Лаврова. Книга заперечує українську суб’єктність від найдавніших часів до ХХ століття, а якщо і змушена визнати її існування — то лише у зв’язці з радянською Росією, яка "подарувала" Україні вже не тільки Крим, але й Закарпаття, а також "подарувала" статус в ООН.

В "історіографічному огляді" критикують праці Михайла Грушевського, Ореста Субтельного та Сергія Плохія, а також 26 сучасних українських авторів шкільних підручників. Окремо на горіхи дісталося посту Володимира В’ятровича про Висоцького. Зате максимально компліментарну оцінку надали Петру Толочку.

Це творіння російської пропаганди проаналізував Сергій Громенко.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/korotkii-kurs-istoriyi-ukrayini-v-rosiyi/

Гео Шкурупій автор першого в українській літературі детективного оповідання (“Провокатор”), першогго репортажу (“Старим Дніпром в останній раз”), першого експериментального роману (“Двері в день"). Він творив у 1920-х. Хай комусь страшно було читати такі книжки, проза Шкурупія користувалася популярністю. А він користувався популярністю своєї прози.

Оголошував небачене полювання на російських поетів. “Я дуже спритний команч у преріях футуризму і в мене безкінечне ласó дотепности, яким я виловлю вас, як буйволів”, — погрожував він. Зі скальпа Володьки Маяковського він збирався зробити смичок, із хребта Васьки Камєнського — флейту, а шкуру Ігугу Єсєніна натягнути на барабан у звукестрі свого кінематографу.

Йому було лише 34 роки, коли "особлива трійка" засудила його до смертної кари. Цьогоріч у квітні минуло 120 років від його народження.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/korol-na-choli-revoliutsiyi-geo-shkurupii-u-futuropreriiakh/?fbclid=IwAR0ZVVaolMe0eiEDnjuFfgaE5ABNVaQzIAip1X_LEQ-YbLBTI-XqSmsXAZY

Український католицький університет UCuniversity та Ноттінгемський університет планують запустити нову магістерську програму про історію, культуру та літературу. Раді сповістити, що серед партнерів цієї програми є Локальна історія.

Навчання розпочнеться восени 2023 року, триватиме 2 роки і передбачатиме багато практичних проєктів. Презентація програми Майбутнє спадщини: історія, культура, література - Магістерська програма відбудеться 9 травня о 17:00 в конференц-залі Центру Шептицького за участі керівника програми Богдана Чуми, професора Крістофера Вударда з Ноттінгемського університету і головного редактора журналу Локальна історія Віталія Ляски.

Більше про програму читайте на нашому сайті ⬇
https://localhistory.org.ua/news/maibutnie-spadshchini-istoriia-kultura-literatura-uku-ogoloshuie-nabir-na-magistersku-programu/

1938 рік. Статечний молодий чоловік у чорному капелюсі ступив у купе потяга Берлін–Варшава. Привітно кивнув пасажирам і зігнувся, щоб обережно покласти в куток велику шкіряну валізу. Вже на польській території, на станції у Збоншилі, до купе зайшло двоє поліціянтів і потребували у присутніх паспорти.

Мандрівник простягнув документ у червоній обкладинці з гербом США. Присутні перезирнулися. "Ласкаво просимо в Республіку Польща, пане Волтер", — сказав один зі стражів, не змінюючи, однак, похмурого погляду.

Кількома днями раніше Волтер Бльондин прибув кораблем із Нью-Йорка до французького порту Гавр. У дорозі неодноразово чув, що пасажири бурхливо обговорювали заворушення у Судетах, загрозу початку військових конфліктів. Затримався на кілька днів у Парижі, звідти поїхав nach Berlin, а відтак — до Варшави.

Волтерові вистачило кілька годин спостережень, щоб зробити висновок: "Польща в дуже подервованому стані". Страх в очах поляків нагадав йому панічні настрої в поглядах французів, які він спостерігав у Парижі. Їхня тривога контрастувала із задоволеним ентузіазмом німців у Берліні. Бльондин накупив європейських газет — їхні заголовки все пояснювали: "Гітлер рішає, чи Франція буде кинена у війну".

Однак настрої парижан і варшав’ян мало цікавили Волтера Бльондина. Фінальна точка подорожі була східніше. Він купив кілька газет, щоб дізнатися про події на Східній Галичині та Закарпатті. Польська преса обережно описувала повсюдні демонстрації. Передчував: починалося щось особливе. Напруга між пасажирами у потязі Люблін–Львів лише це підтверджувала.

Ким був цей Волтер і якою була мета його поїздки зі США в Україну, коли Європа опинилася за крок до війни? Читайте у матеріалі Володимира Молодія "Місія Волтера Бльондина" ⟶ bit.ly/3Lddk0M

На початку XVII століття Московська держава була близькою до зникнення з політичної мапи тогочасної Європи. У 1610 році польсько-литовська армія взяла Москву.

Після цього переможці домоглися, що новим царем стане син польського короля Сигізмунда ІІІ 15-річний Владислав. Однак зрадлива московська верхівка возвела на престол сина патріарха Філарета 16-річного Михайла Романова.

Відтак Річ Посполита почала готуватися до нової війни. І тут великою підмогою стала козацька армія на чолі із гетьманом Сагайдачним.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/kozatska-shablia-i-shapka-monomakha/