На Гуцульщині здавна використовували бисаги — торбу через плече. Такі сакви притаманні гірським народам. Адже вантаж значно легше нести на плечах, аніж у руках. Особливо в горах і з гір.
Гуцули в бисагах на Великдень несли до церкви святити великі паски. Тоді їх пекли такими великими, що деколи доводилося розпорювати краї однієї бисажки. У бисагах ґаздині виносили в царину косарям їсти.
Коли князь із дружбами їхали в село просити гостей на весілля, то везли бисаги з калачами й дарували їх найближчій родині. Коли йшли до шлюбу, то староста ніс в одній руці деревце, а на плечах — сакви, у яких був коровай, щоб почастувати людей коло церкви. Деякі гості також приносили в бисагах стру́цні на прині́с. Такі ж торби використовували на Меланку — вони були атрибутами в Діда, Баби або Гуцулки.
https://localhistory.org.ua/rubrics/word/bisagi-u-iaki-vlizav-uves-svit/
Гуцули в бисагах на Великдень несли до церкви святити великі паски. Тоді їх пекли такими великими, що деколи доводилося розпорювати краї однієї бисажки. У бисагах ґаздині виносили в царину косарям їсти.
Коли князь із дружбами їхали в село просити гостей на весілля, то везли бисаги з калачами й дарували їх найближчій родині. Коли йшли до шлюбу, то староста ніс в одній руці деревце, а на плечах — сакви, у яких був коровай, щоб почастувати людей коло церкви. Деякі гості також приносили в бисагах стру́цні на прині́с. Такі ж торби використовували на Меланку — вони були атрибутами в Діда, Баби або Гуцулки.
https://localhistory.org.ua/rubrics/word/bisagi-u-iaki-vlizav-uves-svit/
localhistory.org.ua
Бисаги, у які влізав увесь світ
Торба через плече — невід'ємний аксесуар на Гуцульщині.
Назва “Бахмут” походить від річки Бахмутки, відомої принаймні з 1571 року. Основних версій походження топоніма є кілька. Найвірогідніша пов’язана з трансформацією тюркського імені Махмут. Певне, назву річки ототожнювали з Махмутським шляхом, про який є згадки у XVI—XVII століттях.
Наприкінці 1600-х через залюднення великих просторів прикордоння і пожвавлення торгівлі зросли потреби в солі. Новими теренами для колонізації стали місця на південь від Тора понад річкою Бахмуткою, де відкрили багаті поклади солі. Це змінило промисел у краї.
Потребували солі і донські козаки. Від 1683 року вони наїздами промишляли виварюванням на річці Бахмутці. Ропа тут була кращою, ніж поблизу Тора, але сил опанувати й заселити простір донське козацтво не мало. Під час перерви в сезонних промислах донців у 1700—1701 роках ці території зайняли ізюмські козаки. Через рік під проводом підприємливого ізюмського полковника Федора Шидловського збудували й фортецю Бахмут.
Продовження історії міста читайте у матеріалі на нашому сайті ⟶ bit.ly/3ZlkbKi
Наприкінці 1600-х через залюднення великих просторів прикордоння і пожвавлення торгівлі зросли потреби в солі. Новими теренами для колонізації стали місця на південь від Тора понад річкою Бахмуткою, де відкрили багаті поклади солі. Це змінило промисел у краї.
Потребували солі і донські козаки. Від 1683 року вони наїздами промишляли виварюванням на річці Бахмутці. Ропа тут була кращою, ніж поблизу Тора, але сил опанувати й заселити простір донське козацтво не мало. Під час перерви в сезонних промислах донців у 1700—1701 роках ці території зайняли ізюмські козаки. Через рік під проводом підприємливого ізюмського полковника Федора Шидловського збудували й фортецю Бахмут.
Продовження історії міста читайте у матеріалі на нашому сайті ⟶ bit.ly/3ZlkbKi
Локальна історія
Лінія солі. Тор — Бахмут — Соледар
Історія появи та розвитку цих міст.
150 років тому народився Микола Міхновський. Саме він першим із наддніпрянських політиків висунув ідею самостійної соборної України, у той час як для більшості українських діячів вершиною прагнень був статус автономії. Саме він у 1917 році найбільш послідовно відстоював ідею створення українського війська, хоча для інших членів Української Центральної Ради ця потреба була далеко не очевидною.
Чимало колег не розуміли Міхновського, ба навіть відверто недолюблювали за авторитарний характер і надмірний радикалізм, якщо не екстремізм. Як на ті часи, його справді можна було назвати екстремістом. Достатньо згадати, що він організував підрив пам’ятника Пушкіну (1904 року в Харкові) задовго до того, як це стало мейнстрімом. Пам’ятник, незважаючи на вибух, встояв, проте Міхновський мав підстави говорити, випереджаючи героя “Польоту над гніздом зозулі”: “Я хоча би спробував”.
Микола Міхновський занадто мало часу провів на авансцені української політики і рано пішов з життя , залишивши по собі відчуття недосказаності. Низка ідей Міхновського залишалася актуальною задовго після його смерті, та й сучасники подекуди визнавали, що він випередив свій час.
Микола Міхновський не вів щоденник і не залишив спогадів, а власні правила життя лаконічно окреслив у “Десятьох заповідях Української народної партії”. Щоб зрозуміти постать Міхновського зібрали у матеріалі фрагменти його публіцистики та спогади сучасників.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/potreba-borotbi-viplivaie-z-faktu-nashogo-natsionalnogo-isnuvannia-7-pravil-zhittia-mikoli-mikhnovskogo/
Чимало колег не розуміли Міхновського, ба навіть відверто недолюблювали за авторитарний характер і надмірний радикалізм, якщо не екстремізм. Як на ті часи, його справді можна було назвати екстремістом. Достатньо згадати, що він організував підрив пам’ятника Пушкіну (1904 року в Харкові) задовго до того, як це стало мейнстрімом. Пам’ятник, незважаючи на вибух, встояв, проте Міхновський мав підстави говорити, випереджаючи героя “Польоту над гніздом зозулі”: “Я хоча би спробував”.
Микола Міхновський занадто мало часу провів на авансцені української політики і рано пішов з життя , залишивши по собі відчуття недосказаності. Низка ідей Міхновського залишалася актуальною задовго після його смерті, та й сучасники подекуди визнавали, що він випередив свій час.
Микола Міхновський не вів щоденник і не залишив спогадів, а власні правила життя лаконічно окреслив у “Десятьох заповідях Української народної партії”. Щоб зрозуміти постать Міхновського зібрали у матеріалі фрагменти його публіцистики та спогади сучасників.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/potreba-borotbi-viplivaie-z-faktu-nashogo-natsionalnogo-isnuvannia-7-pravil-zhittia-mikoli-mikhnovskogo/
Локальна історія
Перший ідеолог самостійної України: 7 правил життя Миколи Міхновського
Цитати українського мислителя, які не втратили актуальності дотепер.
Невеликий загін бійців УПА пробирався поліським лісом. Був ранок четверга 13 травня 1943 року. Вів виправу командир ОУН на північно-східних землях на псевдо "Йосип Сонар", який кілька місяців тому зорганізував перші сотні українських повстанців на Волині.
Коли упівці проходили повз закинутий кар’єр, тихе шелестіння дерев раптово порушили постріли мавзера: загін "Йосипа Сонара" потрапив у німецьку засідку. У бою командир, разом із дев’ятьма побратимами, загинув.
Ця смерть стала дуже важкою втратою для УПА. Справжнє ім’я "Йосипа Сонара" — Василь Івахів. Він був одним із найхаризматичніших лідерів українського повстанського руху. Сучасники дуже цінували його за видатні організаторські здібності та вміння захоплювати ідеєю. "Локальна історія" відвідала батьківщину Василя Івахіва.
[ Цим матеріалом продовжуємо цикл статей про героїчний чин українських повстанців. Рубрика "Боротьба" виходить за підтримки ресторану Криївка ]
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/vtrati-i-zdobutki-podusilnoyi/?fbclid=IwAR09KSyfWFV_Z4F3zXzNkB6evKoMDIlk5gc7xw6OYixssQkeU-5ANYoMppE
Коли упівці проходили повз закинутий кар’єр, тихе шелестіння дерев раптово порушили постріли мавзера: загін "Йосипа Сонара" потрапив у німецьку засідку. У бою командир, разом із дев’ятьма побратимами, загинув.
Ця смерть стала дуже важкою втратою для УПА. Справжнє ім’я "Йосипа Сонара" — Василь Івахів. Він був одним із найхаризматичніших лідерів українського повстанського руху. Сучасники дуже цінували його за видатні організаторські здібності та вміння захоплювати ідеєю. "Локальна історія" відвідала батьківщину Василя Івахіва.
[ Цим матеріалом продовжуємо цикл статей про героїчний чин українських повстанців. Рубрика "Боротьба" виходить за підтримки ресторану Криївка ]
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/vtrati-i-zdobutki-podusilnoyi/?fbclid=IwAR09KSyfWFV_Z4F3zXzNkB6evKoMDIlk5gc7xw6OYixssQkeU-5ANYoMppE
Локальна історія
Втрати і здобутки Подусільної
Репортаж із батьківщини Василя Івахіва — одного з лідерів повстанського руху.
Лише 10 хвилин триває обряд Маланки у 1,5-годинному фільмі "Памфір". Та підготовку до цього дійства демонструють впродовж усієї стрічки — з першого кадру.
Дебютний повнометражний фільм режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука вийшов у широкий прокат минулого тижня. Виставку з артефактами, які використали у стрічці, відкрили у Львівський муніципальний мистецький центр
Там побачите традиційні маски, які на маланківський карнавал здавна і дотепер виготовляють у прикарпатських та буковинських селах.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/aktoriv-odiagali-17-godin-pospil-u-lvovi-vidkrili-vistavku-pro-film-pamfir/
Дебютний повнометражний фільм режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука вийшов у широкий прокат минулого тижня. Виставку з артефактами, які використали у стрічці, відкрили у Львівський муніципальний мистецький центр
Там побачите традиційні маски, які на маланківський карнавал здавна і дотепер виготовляють у прикарпатських та буковинських селах.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/aktoriv-odiagali-17-godin-pospil-u-lvovi-vidkrili-vistavku-pro-film-pamfir/
Локальна історія
"Акторів одягали 17 годин поспіль". У Львові відкрили виставку про фільм "Памфір"
Яким був процес виготовлення кінострічки та що залишилося за кадром?
Хто такі ногайці, яким був їхній побут в степах Причорномор'я та як імперія вчинила над ними геноцид? Як російським військам вдалося ліквідувати найпотужніший військовий осередок українських земель – Запорізьку Січ?
Проєкт “Новоросія” – навіщо він був потрібен імперії? Чи відбувалося масове заселення росіян на південь України після загарбання імперією? У п'ятому епізоді подкасту "Битва за Південь" про події 18 століття розповідає історик Владислав Грибовський.
Cлухайте подкаст на різних платформах ⟶ li.sten.to/bytva4
[ Цей подкаст створено у партнерстві з DW Akademie та за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie/ Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу ]
Проєкт “Новоросія” – навіщо він був потрібен імперії? Чи відбувалося масове заселення росіян на південь України після загарбання імперією? У п'ятому епізоді подкасту "Битва за Південь" про події 18 століття розповідає історик Владислав Грибовський.
Cлухайте подкаст на різних платформах ⟶ li.sten.to/bytva4
[ Цей подкаст створено у партнерстві з DW Akademie та за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie/ Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу ]
li.sten.to
Степ перед російським загарбанням: Новоросія, якої не існувало | Битва за Південь
Степ перед російським загарбанням: Новоросія, якої не існувало | Битва за Південь Links. Available on all popular platforms.
Медсестра та громадська діячка Марія Скубова, закінчивши курси акушерства у Тернополі, 1904 року переїхала до США. В Америці вступила до "Ladies Aid Society", де допомагала українським дівчатам у пошуку житла та роботи. У 1907 році Марія організувала "Український клуб", сама оплачувала оренду приміщення для нього, опікувалась його бібліотекою, театральним аматорським гуртком та хором.
Року 1914 повернулася до рідного села Іванівка на Тернопільщині, де її застала Велика війна. Скубова зголосилася як медична сестра до австрійського війська. Працюючи в Карпатах, потрапила в російський полон. Її визволили під час обміну полоненими, який організував Червоний Хрест.
До 1920 року Марія працювала у тернопільській лікарні, звідти ж разом з українським та польським військом рушила на Київ. Проте незабаром знову опинилась в полоні, цього разу більшовицькому, з якого втекла та повернулася до Галичини. За свою працю була нагороджена Хрестом Симона Петлюри та Пропам’ятною воєнною відзнакою Української Галицької армії.
Публікуємо фрагмент зі спогадів відважної жінки, які вийшли друком у Торонто 1951 року.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/iak-vizhiti-u-rosiiskomu-poloni-spogadi-medsestri-z-ternopilshchini-pro-podiyi-19101920-kh-rokiv/
Року 1914 повернулася до рідного села Іванівка на Тернопільщині, де її застала Велика війна. Скубова зголосилася як медична сестра до австрійського війська. Працюючи в Карпатах, потрапила в російський полон. Її визволили під час обміну полоненими, який організував Червоний Хрест.
До 1920 року Марія працювала у тернопільській лікарні, звідти ж разом з українським та польським військом рушила на Київ. Проте незабаром знову опинилась в полоні, цього разу більшовицькому, з якого втекла та повернулася до Галичини. За свою працю була нагороджена Хрестом Симона Петлюри та Пропам’ятною воєнною відзнакою Української Галицької армії.
Публікуємо фрагмент зі спогадів відважної жінки, які вийшли друком у Торонто 1951 року.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/iak-vizhiti-u-rosiiskomu-poloni-spogadi-medsestri-z-ternopilshchini-pro-podiyi-19101920-kh-rokiv/
Локальна історія
Як вижити у російському полоні. Спогади медсестри з Тернопільщини про події 1910—1920-х років
Фрагмент зі спогадів Марії Скубової, які вийшли друком у Торонто 1951 року.
Дев’ятнадцяте століття принесло у регіон разючі зміни. Бахмут опинився у межах Донецького басейну з великими покладами корисних копалин, особливо кам’яного вугілля. Гірський інженер, виходець із слобідської шляхетської родини, українофіл Євграф Ковалевський у 1820-х роках провів ретельне геологічне обстеження регіону.
Власне Ковалевському й завдячуємо появою словосполуки “Донецький басейн”. Він описував величезні поклади корисних копалин, що залягли у глибинах, і особливу увагу звернув на бахмутські солі, котрі потребували шахтарського видобутку.
Нові розробки видобутку доводили, що сіль резонніше отримувати не через випарювання ропи, а в шахтах, адже на глибині залягали багатометрові пласти мінералу. Геологічні розвідки у 1870-х роках виявили, що найбільші поклади сховані саме поблизу Брянцівки (тепер частина Соледара).
Генерал Микола Летуновський, який добре розумівся на цій місцевості, скористався нагодою і за безцінь викупив у місцевих жителів землі. У 1879 році він заклав шахту, залучивши німецьких інженерів, і від 1881-го почався постійний виробіток.
Перші роки принесли великий успіх. Російська імперія вже не імпортувала соли, адже новий солевидобуток та відновлене солевиварювання у самому Бахмуті покривали всі потреби. Втім імперія не була спроможна опанувати цих просторів технічно й потребувала суттєвих іноземних інвестицій. Приватні капіталовкладення Летуновського, його компаньйонів та конкурентів не могли замістити потреб повноцінного видобутку.
Більше про зародження соляних промислів довкола Бахмута читайте у матеріалі "Лінія солі. Тор–Бахмут–Соледар" ⟶ bit.ly/3ZlkbKi
Власне Ковалевському й завдячуємо появою словосполуки “Донецький басейн”. Він описував величезні поклади корисних копалин, що залягли у глибинах, і особливу увагу звернув на бахмутські солі, котрі потребували шахтарського видобутку.
Нові розробки видобутку доводили, що сіль резонніше отримувати не через випарювання ропи, а в шахтах, адже на глибині залягали багатометрові пласти мінералу. Геологічні розвідки у 1870-х роках виявили, що найбільші поклади сховані саме поблизу Брянцівки (тепер частина Соледара).
Генерал Микола Летуновський, який добре розумівся на цій місцевості, скористався нагодою і за безцінь викупив у місцевих жителів землі. У 1879 році він заклав шахту, залучивши німецьких інженерів, і від 1881-го почався постійний виробіток.
Перші роки принесли великий успіх. Російська імперія вже не імпортувала соли, адже новий солевидобуток та відновлене солевиварювання у самому Бахмуті покривали всі потреби. Втім імперія не була спроможна опанувати цих просторів технічно й потребувала суттєвих іноземних інвестицій. Приватні капіталовкладення Летуновського, його компаньйонів та конкурентів не могли замістити потреб повноцінного видобутку.
Більше про зародження соляних промислів довкола Бахмута читайте у матеріалі "Лінія солі. Тор–Бахмут–Соледар" ⟶ bit.ly/3ZlkbKi
Локальна історія
Лінія солі. Тор — Бахмут — Соледар
Історія появи та розвитку цих міст.
"Року 1068 в Києві відбулося віче, яке по праву можна вважати першим Майданом, і яке ознаменувало постання на Русі нового порядку. Три сини Ярослава — Ізяслав, Всеволод і Святослав — зазнали нищівної поразки від половців у битві на Альті.
Перші двоє разом із залишками міського ополчення повернулися до Києва, і "люди київські прибігли до Києва, і сотворили віче на торговищі, і вирішили, пославши до князя: "Се половці розсипалися по землі, то дай, княже, зброю і коней, і ще битимемося з ними". Однак Ізяслав відмовився роздавати людям зброю.
Тоді вони випустили із в’язниці Всеслава Полоцького, який сидів там з минулого року, і зробили його київським князем, а старого правителя змусили тікати. І хоча за рік Ізяслав повернув собі владу, віче зробилося невіддільним елементом державного управління на Русі. Хоч і не регулярним, а радше кризовим.
Хоч у підсумку прямого народоправства міських вічей було недостатньо, щоб говорити про Русь чи окремі землі як про демократичні країни. Втім віче ніде не дало встановити постійну князівську деспотію. Окрім одного куточка, де правителі уже тоді розсмакували самовладдя — Суздальщина. І саме туди ведуть пошуки коріння російського авторитаризму".
З колонки історика Сергій Громенко. Продовження читайте у колонці на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/tisiacholittia-maidanu/
Перші двоє разом із залишками міського ополчення повернулися до Києва, і "люди київські прибігли до Києва, і сотворили віче на торговищі, і вирішили, пославши до князя: "Се половці розсипалися по землі, то дай, княже, зброю і коней, і ще битимемося з ними". Однак Ізяслав відмовився роздавати людям зброю.
Тоді вони випустили із в’язниці Всеслава Полоцького, який сидів там з минулого року, і зробили його київським князем, а старого правителя змусили тікати. І хоча за рік Ізяслав повернув собі владу, віче зробилося невіддільним елементом державного управління на Русі. Хоч і не регулярним, а радше кризовим.
Хоч у підсумку прямого народоправства міських вічей було недостатньо, щоб говорити про Русь чи окремі землі як про демократичні країни. Втім віче ніде не дало встановити постійну князівську деспотію. Окрім одного куточка, де правителі уже тоді розсмакували самовладдя — Суздальщина. І саме туди ведуть пошуки коріння російського авторитаризму".
З колонки історика Сергій Громенко. Продовження читайте у колонці на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/tisiacholittia-maidanu/
Локальна історія
Тисячоліття Майдану. Сергій Громенко
Сергій Громенко про феномен віча на українських землях.
70 років тому народилася Квітка Цісик – українська співачка, про яку без перебільшень і домислів можна сказати: вона підкорила Голлівуд. Пісня You Light Up My Life, яку у кінострічці виконала Квітка, 1977 року отримала “Оскар” як найкращий саунд-трек до фільму.
Цісик працювала з Майклом Джексоном, Вітні Г’юстон та багатьма іншими зірками. Її голос залучали до реклами великі компанії – від Coca-Cola до Ford Motor.
І хоча Квітка народилася і все життя прожила у США, вона вважала себе українкою, завжди згадувала про своє українське коріння. Її предки брали активну участь у громадському житті Галичини: Василь Нагірний був будівничим церков, Микола Цісик належав до УНДО (його розстріляли), Володимир Цісик виховав численних музикантів.
Нам вдалося зібрати інформацію про рідних Квітки Цісик до четвертого покоління.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/ukrayinski-koreni-amerikanskoyi-kvitki/?fbclid=IwAR10R9UtDVLHrLO3lDGH187Xfg4nl1pqAiZJ-ru6Y2MmdkyF_zIAwoYnyMY
Цісик працювала з Майклом Джексоном, Вітні Г’юстон та багатьма іншими зірками. Її голос залучали до реклами великі компанії – від Coca-Cola до Ford Motor.
І хоча Квітка народилася і все життя прожила у США, вона вважала себе українкою, завжди згадувала про своє українське коріння. Її предки брали активну участь у громадському житті Галичини: Василь Нагірний був будівничим церков, Микола Цісик належав до УНДО (його розстріляли), Володимир Цісик виховав численних музикантів.
Нам вдалося зібрати інформацію про рідних Квітки Цісик до четвертого покоління.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/ukrayinski-koreni-amerikanskoyi-kvitki/?fbclid=IwAR10R9UtDVLHrLO3lDGH187Xfg4nl1pqAiZJ-ru6Y2MmdkyF_zIAwoYnyMY
Локальна історія
Українські корені американської Квітки
Ким були родичі відомої співачки?
Яких тварин трипільці вшановували і чому саме їх? Чи бачили вони представників фауни, які не дожили до нашого часу? Чи зображали трипільці драконів? Яких екзотичних тварин вони одомашнили?
У третьому випуску подкасту "Магія, ікла та шерсть" про зооморфні фігурки трипільської культури розкажуть кандидат історичних наук, завідувач відділом археології у Національному заповіднику "Давній Галич" Тарас Ткачук та археозоолог, кандидат історичних наук Михайло Кублій.
Вмикайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/mahiia3
У третьому випуску подкасту "Магія, ікла та шерсть" про зооморфні фігурки трипільської культури розкажуть кандидат історичних наук, завідувач відділом археології у Національному заповіднику "Давній Галич" Тарас Ткачук та археозоолог, кандидат історичних наук Михайло Кублій.
Вмикайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/mahiia3
li.sten.to
Летючі собаки, священні бики та дракони Трипілля | Магія, ікла і шерсть
Летючі собаки, священні бики та дракони Трипілля | Магія, ікла і шерсть Links. Available on all popular platforms.
Влітку жителі Бахмута покидали місто, вирушаючи за двадцять кілометрів, щоб виварювати сіль. Займатися цим промислом на сковородах чи в казанах було важким і затратним процесом.
Територія Бахмутського повіту поволі залюднювалася не лише завдяки солеварінню. Прикордонність потребувала службового населення козаків та нащадків російських служилих (однодворців), і навіть переселенців із Балкан (можна згадати про творення Слов’яносербії поблизу Бахмута після 1764 року).
Німецький академік Йоганн Гільденштедт після наукової подорожі 1774 року згадував про буйну рослинність та родючі ґрунти, наявність численних мінералів та глин, описував українські села поряд із поселеннями російських однодворців.
Приватний видобуток солі сприяв відкриттю інших родовищ. Так поблизу Бахмута виникло кілька сіл — Брянцівка (Білоуспенівка) у місці, де в Бахмутку впадає річка Мокра Плітка, та поміщицьке село Михайлівка. У цих поселеннях переважало українське населення. Річки пожвавлювали соляний промисел та обробіток землі.
Наприкінці XVIII і все ХІХ століття на українському півдні селилися німецькі селяни. Нові колоністи приносили й нові методи ведення сільського господарства, протестантську культуру поведінки. На ці терени переселялися і католики з півдня Німеччини — саме вони замешкали в Михайлівці, яка від 1889 року називалась Деконським. Колоністи доклали чимало зусиль, щоб створити багатокультурні взаємини, а також заклали підвалини нової соляної промисловости.
Більше про зародження соляних промислів на сході України читайте у матеріалі "Лінія солі. Тор–Бахмут–Соледар" на нашому сайті ⟶ bit.ly/3ZlkbKi
Територія Бахмутського повіту поволі залюднювалася не лише завдяки солеварінню. Прикордонність потребувала службового населення козаків та нащадків російських служилих (однодворців), і навіть переселенців із Балкан (можна згадати про творення Слов’яносербії поблизу Бахмута після 1764 року).
Німецький академік Йоганн Гільденштедт після наукової подорожі 1774 року згадував про буйну рослинність та родючі ґрунти, наявність численних мінералів та глин, описував українські села поряд із поселеннями російських однодворців.
Приватний видобуток солі сприяв відкриттю інших родовищ. Так поблизу Бахмута виникло кілька сіл — Брянцівка (Білоуспенівка) у місці, де в Бахмутку впадає річка Мокра Плітка, та поміщицьке село Михайлівка. У цих поселеннях переважало українське населення. Річки пожвавлювали соляний промисел та обробіток землі.
Наприкінці XVIII і все ХІХ століття на українському півдні селилися німецькі селяни. Нові колоністи приносили й нові методи ведення сільського господарства, протестантську культуру поведінки. На ці терени переселялися і католики з півдня Німеччини — саме вони замешкали в Михайлівці, яка від 1889 року називалась Деконським. Колоністи доклали чимало зусиль, щоб створити багатокультурні взаємини, а також заклали підвалини нової соляної промисловости.
Більше про зародження соляних промислів на сході України читайте у матеріалі "Лінія солі. Тор–Бахмут–Соледар" на нашому сайті ⟶ bit.ly/3ZlkbKi
Локальна історія
Лінія солі. Тор — Бахмут — Соледар
Історія появи та розвитку цих міст.
Поки Московський патріархат доживає останні дні в Україні нагадуємо, що Росія використовувала релігію, щоб загарбати території і ширити пропаганду в усіх формах своєї імперії — від Московського царства до СРСР.
Як попи стали "збирачами русскіх земель", як церкву перетворили на інструмент деспотії та коли саме російська традиція стала такою зловісною (засвіт: від моменту створення)?
Розповідаємо у матеріалі на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/koli-moskovske-pravoslavia-stalo-znariaddiam-rosiiskoyi-imperiyi/?fbclid=IwAR0gE8sSMiw7tVLEfaBihTp2C9Kvmcbj8PWucd4ItOsUuDqVYVP2uwOgSm8
Як попи стали "збирачами русскіх земель", як церкву перетворили на інструмент деспотії та коли саме російська традиція стала такою зловісною (засвіт: від моменту створення)?
Розповідаємо у матеріалі на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/koli-moskovske-pravoslavia-stalo-znariaddiam-rosiiskoyi-imperiyi/?fbclid=IwAR0gE8sSMiw7tVLEfaBihTp2C9Kvmcbj8PWucd4ItOsUuDqVYVP2uwOgSm8
Локальна історія
Коли московське православ’я стало знаряддям Російської імперії
Як Росія використовувала релігію, щоб загарбати території і ширити пропаганду.
На 39-й день народження у в’язниці Михайло Горинь поцілував свою дружину Ольгу. Тим поцілунком він передав заяву для ООН про важкі умови перебування в радянських тюрмах.
Цидулку написав Іван Кандиба на малесенькому клаптику паперу й загорнув у цукеркову обгортку. Побачення відбувалося у Владимирському централі.
За історіями життя українських дисидентів можна знімати касові пригодницькі фільми. Зокрема про боротьбу цілих родів за громадянські права й незалежність Української держави. Що може бути романтичнішим і прагматичнішим водночас?
https://localhistory.org.ua/texts/statti/golovne-shchob-ne-zaginula-nasha-ideia-istoriia-trokh-disidentskikh-podruzhzhiv/
Цидулку написав Іван Кандиба на малесенькому клаптику паперу й загорнув у цукеркову обгортку. Побачення відбувалося у Владимирському централі.
За історіями життя українських дисидентів можна знімати касові пригодницькі фільми. Зокрема про боротьбу цілих родів за громадянські права й незалежність Української держави. Що може бути романтичнішим і прагматичнішим водночас?
https://localhistory.org.ua/texts/statti/golovne-shchob-ne-zaginula-nasha-ideia-istoriia-trokh-disidentskikh-podruzhzhiv/
Локальна історія
“Головне, щоб не загинула наша ідея”. Історія трьох дисидентських подружжів
Як цілі роди боролися за громадянські права й незалежність Української держави.
На початку 1920-х років поляки у союзі з армією УНР протистояли більшовицькій навалі. Щоб спонукати населення до збройного опору, створили серію агітаційних плакатів. На них Троцький постає в образі диявола, більшовики як живі мертвяки сунуть через зруйновану стіну, яку ледь стримують солдати.
Митці-плакатники порушували проблему і зґвалтування жінок, що коїли радянські солдати. Цій темі зокрема присвячений плакат "Беззбройні жінки". На ньому солдат-більшовик у зеленій уніформі та кашкеті з червоною зіркою з ножем нападає на польських жінок різного віку (від малої дівчинки до старшої пані). Вочевидь, це не перші його жертви: його руки та одяг уже закривавлені.
На жаль, образи із плакатів сторічної давнини перегукуються із українським сьогоденням. Яким бачили більшовицький апокаліпсис польські художники читайте у матеріалі – http://bit.ly/43j2sXo
Митці-плакатники порушували проблему і зґвалтування жінок, що коїли радянські солдати. Цій темі зокрема присвячений плакат "Беззбройні жінки". На ньому солдат-більшовик у зеленій уніформі та кашкеті з червоною зіркою з ножем нападає на польських жінок різного віку (від малої дівчинки до старшої пані). Вочевидь, це не перші його жертви: його руки та одяг уже закривавлені.
На жаль, образи із плакатів сторічної давнини перегукуються із українським сьогоденням. Яким бачили більшовицький апокаліпсис польські художники читайте у матеріалі – http://bit.ly/43j2sXo
Наталя Іваничук — відома перекладачка, дочка знаного письменника. Це означення гріє плинністю в українській літературній традиції. Але з іншого боку: як далася родині Іваничуків ця успішність? Роман Іваничук — радянський партійний письменник, якого критикували й цензурували, але все ж друкували. Наталя — його дочка, від якої вимагали довести, що природа не відпочиває на дітях великих.
Звідти її життєвий вибір — займатися літературою, а саме перекладами. Наталя Іваничук перекладає для нас хорошу нордичну й німецьку прозу: Юстейна Ґордера, Туве Янссон, Захера Мазоха, Торґні Ліндґрена, Ґустава Майрінка, Бйорнст'єрне Бйорнсона, Черстін Екман. А ще готує нові перекладацькі кадри.
Свій затишний світ пані Наталя облаштувала в Королівстві Наварському, де живе разом із чоловіком Андрієм Соссою. Туди ми й вирушили, щоб дослідити сімейні письменницькі таємниці
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/natalia-ivanichuk-iz-korolivstva-navarskogo/
Звідти її життєвий вибір — займатися літературою, а саме перекладами. Наталя Іваничук перекладає для нас хорошу нордичну й німецьку прозу: Юстейна Ґордера, Туве Янссон, Захера Мазоха, Торґні Ліндґрена, Ґустава Майрінка, Бйорнст'єрне Бйорнсона, Черстін Екман. А ще готує нові перекладацькі кадри.
Свій затишний світ пані Наталя облаштувала в Королівстві Наварському, де живе разом із чоловіком Андрієм Соссою. Туди ми й вирушили, щоб дослідити сімейні письменницькі таємниці
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/natalia-ivanichuk-iz-korolivstva-navarskogo/
Локальна історія
Наталя Іваничук із Королівства Наварського
Інтерв'ю з відомою перекладачкою, донькою письменника Романа Іваничука.
"Коливання українського ґранднаративу навдивовижу схоже на рух маятника Фуко. Цей пристрій винайшли ще в середині ХІХ століття, щоб демонструвати обертання Землі навколо своєї осі. Його рух — постійний і послідовний — зачаровує та видається нескінченним.
Але орієнтовно за 32 години маятник, повернувшись до первинного стану, усе починає спочатку. Видається, що так самовідбувається і з фізикою української історіографії. Спершу ми руками народників щосили хапаємось за селянство — живильну міць ще не здобутої України, а згодом крізь скельця державницьких окулярів напружено роздивляємося, намагаючись віднайти власну еліту. Біда лиш у тому, що, на відміну від маятника Фуко, ми не знаємо, де наша вісь.
Або ж, надто уподібнюючись йому, шукаємо лише одну вісь. Селяни чи козаки? Козаки чи шляхта? Соціалісти чи націоналісти? 73 % чи 25 %? Прагнення віднайти єдино правильний компонент у таких дихотоміях, не враховуючи реалій доби, то зіштовхує нас на "американські гірки", то заколисує ледь не до мертвого сну".
З колонки Віталія Ляски, головного редактора журналу "Локальна історія". Продовження читайте на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/rekonkista-grechkosiyiv-vitalii-liaska/?fbclid=IwAR2A21pAu4KumNw9K56-g8a755Bt7qVzxJpECo1ESnSAN7zkyfOhAF72c7U
Але орієнтовно за 32 години маятник, повернувшись до первинного стану, усе починає спочатку. Видається, що так самовідбувається і з фізикою української історіографії. Спершу ми руками народників щосили хапаємось за селянство — живильну міць ще не здобутої України, а згодом крізь скельця державницьких окулярів напружено роздивляємося, намагаючись віднайти власну еліту. Біда лиш у тому, що, на відміну від маятника Фуко, ми не знаємо, де наша вісь.
Або ж, надто уподібнюючись йому, шукаємо лише одну вісь. Селяни чи козаки? Козаки чи шляхта? Соціалісти чи націоналісти? 73 % чи 25 %? Прагнення віднайти єдино правильний компонент у таких дихотоміях, не враховуючи реалій доби, то зіштовхує нас на "американські гірки", то заколисує ледь не до мертвого сну".
З колонки Віталія Ляски, головного редактора журналу "Локальна історія". Продовження читайте на нашому сайті.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/rekonkista-grechkosiyiv-vitalii-liaska/?fbclid=IwAR2A21pAu4KumNw9K56-g8a755Bt7qVzxJpECo1ESnSAN7zkyfOhAF72c7U
Локальна історія
(Ре)Конкіста гречкосіїв. Віталій Ляска
Коливання українського ґранднаративу схоже на рух маятника Фуко.
Дипломат ЗУНР прибув зі спецзавданням до Латинської Америки і планував пробути там щонайбільше рік, але прожив понад дев’ять – країна, яку він представляв, перестала існувати.
Петро Карманський спершу організовував культурне життя для української діаспори. А потім подався у тропічні ліси, збудував хату та почав вирощувати каву. "Зливаю потом землю, гартую старі руки, п’ю з потока воду і годую себе рижом та макароном, ждучи своїх курят, щоби хоч у неділю попоїсти м’яса. Важко воно приходиться наприкінці 50-го року життя та психічно це справжній рай".
Через кілька років після повернення додому зазнав справжнього пекла. Почалася Друга світова війна, одні окупанти змінювали інших. Врешті радянська влада влаштувала від його імені кампанію проти Греко-католицької церкви, хоч сам Карманський вже був прикутий до ліжка хворобою.
https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/braziliana-petra-karmanskogo/
Петро Карманський спершу організовував культурне життя для української діаспори. А потім подався у тропічні ліси, збудував хату та почав вирощувати каву. "Зливаю потом землю, гартую старі руки, п’ю з потока воду і годую себе рижом та макароном, ждучи своїх курят, щоби хоч у неділю попоїсти м’яса. Важко воно приходиться наприкінці 50-го року життя та психічно це справжній рай".
Через кілька років після повернення додому зазнав справжнього пекла. Почалася Друга світова війна, одні окупанти змінювали інших. Врешті радянська влада влаштувала від його імені кампанію проти Греко-католицької церкви, хоч сам Карманський вже був прикутий до ліжка хворобою.
https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/braziliana-petra-karmanskogo/
localhistory.org.ua
"Бразиліана" Петра Карманського
Що змусило дипломата ЗУНР усамітнитися у бразильських джунглях та яким було життя українських переселенців у Бразилії.
Християни східного обряду сьогодні відзначають Вербну неділю. Часто її називають Квітною, зрідка – Пальмовою або Шутковою.
Про те, яких традицій 80 років тому дотримувалися українці в останню перед Великоднем неділю, йдеться у статті “За тиждень Великдень” невідомого автора, що побачила світ 9 квітня 1944 року на шпальтах газети “Холмська земля”.
Вже через півроку, у жовтні, на цих теренах, як загалом по всьому українському Закерзонні, розпочнуться депортації місцевих українців на територію УРСР.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/za-tizhden-velikden-stattia-z-gazeti-kholmska-zemlia-za-1944-rik/
Про те, яких традицій 80 років тому дотримувалися українці в останню перед Великоднем неділю, йдеться у статті “За тиждень Великдень” невідомого автора, що побачила світ 9 квітня 1944 року на шпальтах газети “Холмська земля”.
Вже через півроку, у жовтні, на цих теренах, як загалом по всьому українському Закерзонні, розпочнуться депортації місцевих українців на територію УРСР.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/za-tizhden-velikden-stattia-z-gazeti-kholmska-zemlia-za-1944-rik/
Локальна історія
“За тиждень Великдень…”. Стаття з газети “Холмська земля” за 1944 рік
Якими були українські традиції, що були неодмінним атрибутом останньої перед Великоднем неділі ще якихось 80 років тому?
До 1772 року будинки у Львові не мали номерів, а назви вулиць були цілком умовними. Вважали, що в цьому немає потреби: місто невелике, трохи понад 20 тисяч жителів, зорієнтуватися нескладно.
Скрупульозні австріяки взялися виправляти ситуацію. Вони поділили місто на п’ять дільниць: центр, або ж Місто, частина 1/4, частина 2/4, частина 3/4, частина 4/4. Усі забудовані й вільні ділянки отримали так звані конскрипційні номери, окремі для кожної дільниці. № 1 дістався ратуші.
Тож якщо бачите на кам’яниці табличку з номером (часто тризначним) і дробом, можете бути певні — вона зведена до 1871 року. Розвідку львівськими вулицями зробив Денис Мандзюк
https://localhistory.org.ua/texts/statti/perefarbovana-istoriia-lvivskikh-vulits/
Скрупульозні австріяки взялися виправляти ситуацію. Вони поділили місто на п’ять дільниць: центр, або ж Місто, частина 1/4, частина 2/4, частина 3/4, частина 4/4. Усі забудовані й вільні ділянки отримали так звані конскрипційні номери, окремі для кожної дільниці. № 1 дістався ратуші.
Тож якщо бачите на кам’яниці табличку з номером (часто тризначним) і дробом, можете бути певні — вона зведена до 1871 року. Розвідку львівськими вулицями зробив Денис Мандзюк
https://localhistory.org.ua/texts/statti/perefarbovana-istoriia-lvivskikh-vulits/
Локальна історія
Перефарбована історія львівських вулиць
Про що можуть розповісти старі адресні таблички на фасадах львівських кам’яниць?
"Вважати, що Володимир мав широкий вибір віри, безглуздо. Навернення хозарської верхівки в юдаїзм так і залишилося казусом без реальних шансів на повторення. Іслам міг би стати панівною релігією, якби Русь була розташована на Волзі.
Питання полягало лише в тому, звідки приймати хрещення — зі Сходу чи зі Заходу. Географічна, а відтак економічна близькість вирішила справу на користь Візантії. І якщо на той момент це був цілком прийнятний варіант, то вже за два-три століття він перетворився на головну перешкоду для європейської інтеграції, а також на потужний каталізатор східноєвропейського авторитаризму.
Наслідки вибору 988 року ми відчуваємо досі". Історик Сергій Громенко продовжує пошуки джерел української демократії та російської автократії. У цій колонці розмріковує про роль Церкви.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/vlada-chi-tserkva-zakon-chi-blagodat-pochatki-rosiiskoyi-avtokratiyi-ta-ukrayinskoyi-demokratiyi/
Питання полягало лише в тому, звідки приймати хрещення — зі Сходу чи зі Заходу. Географічна, а відтак економічна близькість вирішила справу на користь Візантії. І якщо на той момент це був цілком прийнятний варіант, то вже за два-три століття він перетворився на головну перешкоду для європейської інтеграції, а також на потужний каталізатор східноєвропейського авторитаризму.
Наслідки вибору 988 року ми відчуваємо досі". Історик Сергій Громенко продовжує пошуки джерел української демократії та російської автократії. У цій колонці розмріковує про роль Церкви.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/vlada-chi-tserkva-zakon-chi-blagodat-pochatki-rosiiskoyi-avtokratiyi-ta-ukrayinskoyi-demokratiyi/
Локальна історія
Влада чи Церква, закон чи благодать? Початки російської автократії та української демократії
Охрестившись за східним обрядом, Володимир Великий дав майбутнім поколінням правителів потужний інструмент авторитаризму.