Локальна історія
3.98K subscribers
3.02K photos
310 videos
4 files
3.57K links
Дайджести кращих історичних статей тижня, а також давні світлини, архівні матеріали, відеоінтерв'ю зі світовими істориками, підбірка кращих репортажних фото та багато іншого цікавого
Download Telegram
"Можливо, ви вже чули, що держави під назвою Київська Русь ніколи не існувало? Та й більшість з колись почутого про неї теж мало відповідає дійсності. Однак, на наше щастя, Джордж Мартін вигадав Вестерос, і вдивляючись у це дзеркало, ми зможемо краще зрозуміти наше власне минуле".

Сергій Громенко склав короткий путівник історією Русі для фанатів серіалу "Гра престолів". Що спільного у княгині Ольги та Серсеї? Чим схожі Сім Королівств Вестеросу та рання Русь? Читайте у його колонці.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/riurikovichi-gediminovichi-i-targariieni-v-istoriyi-rusi/
Пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ в Одесі демонтували. Монумент зберігатимуть в Одеському художньому музеї. Заразом позбулися одеського Суворова.

Сподіваємося, невдовзі така ж доля спіткатиме пам'ятник борця з армією УНР, більшовика Щорса у Києві.
https://localhistory.org.ua/rubrics/building/proshchavai-katerino-istoriia-skandalnogo-pamiatnika-v-odesi/
Територія України археологічно обстежена не більше ніж на 5-7%. У той час як сусідньої Польщі – на близько 90%.

Як врятувати археологію України? Чи відбудуться у нас масштбані розкопки вздовж автошляхів? Що ми втрачаємо внаслідок дій "чорних" копачів? Чи потрібні музеям археологічні знахідки та що з ними робити?

Про виклики української археології розповів історик, директор "Рятівної археологічної служби" Олег Осаульчук у новому випуску "Без брому з Віталієм Ляскою".
https://m.youtube.com/watch?v=utWJ4uWZpWI&t
💥 Ексклюзивно до уродин Провідника!

Купуйте тематичні футболки, шопери, горня та стікерпаки у нашій оновленій онлайн-крамниці!

Поспішайте, кількість товарів обмежена.

Шукайте ексклюзивні товари на сайті - https://shop.localhistory.org.ua/shop/
Українська історія у 2022 році для багатьох стала відкриттям. Ми радіємо, що спільнота Локальної історії цьогоріч зросла. Ось наші підсумки у цифрах.

Дякуємо, що ви з нами, наші любі читачі, слухачі та глядачі! Із вірою та працею на перемогу рухаємося далі 💙💛
Про Степана Бандеру поза політикою пишуть мало. А провідник ОУН мав багато захоплень. Він напам’ять цитував Святе Письмо і "Слово о полку Ігоревім", попри невисокий зріст, грав у баскетбол і перемагав на змаганнях зі стрибків у висоту.

Багато навичок здобув, перебуваючи у Пласті. Влітку плавав, взимку катався на лижах, фотографував і кермував автомобілем, який йому подарували побратими. Одного разу за ніч, потай від влади, облаштував сільську читальню.

З нагоди дня народження Бандери розповідаємо, яким він був поза політикою.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/do-vsogo-zdatnii-stepan-bandera-i-iogo-khobi/
Ці пісні — золотий фонд українського Різдва. Мелодію колядки "Нова радість стала" записали майже 300 років тому. А "Добрий вечір тобі" здолала радянську цензуру.

Чи знали ви, що у деяких регіонах України колядки виконували влітку?

Цікаві факти про найпопулярніші українські колядки читайте у матеріалі. А більше про традиційну різдвяну музику слухайте у подкасті "Українські історичні пісні" (посилання на подкаст у тексті).
https://localhistory.org.ua/texts/statti/nova-radist-stala-i-dobrii-vechir-tobi-pane-gospodariu-5-faktiv-pro-naipopuliarnishi-koliadki/
Традиційна прикраса української хати на Різдво – солом'яний "павук". Його підвішували до балки під стелею або на вікно. "Павук" символізував добробут.

Тримали прикрасу у хаті увесь рік. На Великдень – обвішували писанками.

Українці повертають цей звичай із забуття. Нагадаємо наш матеріал, у якому майстриня Марія Іванишин розповіла історію цієї оздоби та поділилася порадами для виготовлення.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/rizdvianii-tkach/
"У 1991 році ми вирвалися з тоталітарної печери, але в баченні нашого минулого так і залишилися в’язнями. Щоправда, наше невільництво тепер добровільне й відверто глупе, якщо говорити про сучасність.

Одні з нас закликають неухильно сповідувати інтегральний націоналізм Донцова, не гребують кинути зігу на смолоскипному марші і, сховавшись за синьо-жовтими аватарками в соцмережах, закликають організувати ледь не Коліївщину, щоб прогнати з влади жидомасонів та "соросят".

Десь поміж ними сидять пани та пані, які свої кайданки сховали в білих рукавичках, а на очі почепили модні окуляри. Вони взоруються на Захід, хоч і відвідують конференції за участі Наришкіна, надимають губи й поважно споглядають на плебс. Оті, кажуть вони, — печерні націоналісти, а оті — ватники. Навіщо на них зважати. Ну ж бо засудимо декомунізацію, скажемо, що без УРСР не було б України. А від слова "націоналізм" сахаються, як від лютого чорта.

Є й інші, які вчора плакали за Ратушним, а нині — як Діоген — шукають хороших росіян і начебто знаходять їх, а потім із невинним виразом обличчя скаржаться на суцільний хейт".
З колонки головного редактора журналу "Локальна історія" Віталія Ляски.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/pechera-sontse-ukrayina/?fbclid=IwAR0jSH6R2e3HA54gJGjV0u9ymRMlHlDjxrexJ8VNSPwB9Hpj8OsxKVZC3wU
Українські колядки у найкращих виконаннях: від записів початку ХХ століття до сучасних обробок. Вмикайте на свята – різдвяний цикл подкасту “Українські історичні пісні”.

Історія колядки “Нова радість стала”
https://li.sten.to/rizdvo_1

Як “Добрий вечір тобі” стала популярною
https://li.sten.to/rizdvo_2

Народні колядки VS церковні
https://li.sten.to/rizdvo_3

"Дайте дядько п’ятака" та інші колядки київських під’їздів
https://li.sten.to/rizdvo_4

Бджолиній матці чи бабі-повитусі? Давні колядки на адресата
https://li.sten.to/rizdvo_5

Колядки про створення світу
https://li.sten.to/rizdvo_fin
Сьогодні виповнюється 100 років останній живій легенді УПА – сотенному Мирославу Симчичу “Кривоносу”.

В історії визвольного руху було небагато осіб, які проявили себе так, як Симчич: спершу на полі бою, а згодом – у таборах ГУЛАГу. Він відбув в ув’язненні 32,5 роки, а звання Героя України дочекався лише минулоріч.

Цим матеріалом започатковуємо цикл статей про героїчний чин українських повстанців. Рубрика "Боротьба" виходить за підтримки ресторану "Криївка".
https://localhistory.org.ua/texts/statti/100-richnii-geroi/?fbclid=IwAR2EbiKxIDkzpH8ZN20qSX3CEAWAEus1WRH4pHIJ5JbpJ6WGFGAUrwiftcU
“О, незабутнє, далеке, рідне сільське Різдво! Не одну дитину України привернуло ти до лона рідної неньки”, – писав 109 років тому на шпальтах київського щоденника “Рада” такий собі Юрій Стрижавський (псевдонім письменника та священика Леоніда Юркевича).

Автор згадував, яким було “старозавітнє” Різдво на Наддніпрянському Правобережжі – "на межі Волині, Київщини й Поділля". Ці слова і сьогодні звучать актуально, тим паче на тлі дискусії щодо дати святкування Різдва.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/rizdvo-sviatochne-rozvazhannia-leonida-iurkevicha-z-gazeti-rada-za-1913-rik/
Звідки походять символи різдвяних обрядів? Упродовж століть християни намагалися пояснити їх відповідно до історії Церкви.

Приміром, сіно стелять на стіл, бо воно було в Ісусикових яслах. А яблука кладуть по кутах столу, бо вони нагадують про помилку Адама і Єви. Готують 12 страв, бо було 12 апостолів. Подають на вечерю рибу, бо то символ Христа.

Утім не на всі питання знайшли відповіді. Спробуймо пошукати їх у спільному минулому народів європейського континенту.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/iakim-bulo-rizdvo-pered-rizdvom/
За декілька днів після Різдва 1933-го в Музеї Наукового товариства імені Шевченка у Львові зібрався мистецький бомонд і їхній натхненник Олекса Новаківський. На виставку також приїхав журналіст британської газети The Manchester Guardian (у майбутньому просто The Guardian).

Фредерік Фойт для західних українців був бажаним гостем і його у Львові радо вітали українські інтелектуали. Раніше він писав репортажі про “пацифікаційну” політику уряду Польщі щодо місцевого населення. У 1933 році найімовірніше готувався написати матеріал про Голодомор у підрадянській Україні.
https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/zhurnalist-the-manchester-guardian-z-oleksoiu-novakivskim-na-vistavtsi-u-lvovi/
Радянська влада використовувала Церкву як інструмент пропаганди. І не мала наміру терпіти жодної іншої, крім Російської Православної.

Утім радянці зламали зуби об греко-католиків, розповідає дослідниця історії Церкви Наталія Шліхта.

Після Другої світової війни парафії Західної України стали головним болем для радянської влади. Українці у Другій Речі Посполитій мали понад три тисячі парафій – вдесятеро більше, ніж було у 1939 році на весь Радянський Союз. Як релігійна ідентичність вберегла ідентичність національну, читайте в інтерв'ю.
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/radianska-pravoslavna-greko-katolitska-tserkva/
Історичні міфи, які зашкодили українській нації: про братні народи, меншовартість українців та велич росіян. Коли та за яких обставин виникли ці наративи? Які міфи керують цією війною?

Психоаналітик Юрко Прохасько розмірковує про це у новому випуску подкасту "МИ І ВОНО". Слухайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/my_i_vono3
Північно-східну частину Слобожанщини, що нині входить до складу Росії, з XVII століття заселяли українці. Їхнє повсякденне життя зафіксував на світлинах науковець Микола Лебєдєв.

На прохання відомого антрополога Федора Вовка він відвідав українські села Воронежчини у 1910 році. Звідти привіз майже дві сотні артефактів та світлин.

Найцікавіші ті, де місцеві мешканці за роботою – ловлять рибу, тіпають коноплі, фарбують тканини, майструють сіті для вилову птахів і багато іншого. Унікальні світлини – у матеріалі.
https://localhistory.org.ua/rubrics/strii/ukrayintsi-voronezhchini-ponad-100-rokiv-tomu/
Львів та його місце в історії сучасної Європи. Художник Володимир Костирко розмірковує, що таке львівський стиль за допомогою сучасного мистецтва, історії та предметів минулого.

Старе помешкання у сецесійному будинку 1906 року, яке сьогодні перетворено на мистецький простір “Я Галерея”, наблизили до первинного призначення. У чотирьох залах митець створив окремі інсталяції: “Їдальня імені Франца Йосифа”, “Львівський фриз”, “Салон пам’яті”, “Студія художника”.

Більше у матеріалі ⟶ https://bit.ly/3IFiy5N
Це Рудольф Гулка – чеський економіст, художник, перекладач та великий друг України. На світлині він у гуцульському вбранні на Закарпатті 1921–1922 року.

Гулка приїхав у Підкарпатську Русь спершу як турист, згодом на роботу у Товариство сільськогосподарських кооперативів в Ужгороді. Він мав здійснювати аудит підприємств у краї.

У листах Гулка писав, що закохався в Україну. Під час поїздок він багато фотографував. Окремим його захопленням стала українська література. Гулка почав перекладати наших класиків: Франка, Кобилянську, Стефаника, Хоткевича, Мартовича, Черемшину, Коцюбинського…

Олександр Довженко так відгукувався про його працю: “Коли б серед перекладацької когорти світу знайшлося бодай десять подібних Гулці, то українська література здобула б не меншу популярність, ніж, приміром, англійська чи французька”.

Понад 40 світлин із колекції Слов’янської бібліотеки у Празі та Національного музею українського народного декоративного мистецтва в Києві ми опублікували у матеріалі ⟶ https://bit.ly/3Xap2xN
👍1
"Цю тему не порушували ні радянські історики, ні теперішні українські. Немає жодних вітчизняних досліджень на тему психічних розладів під час Другої світової війни, а згодом комуністичного терору. Не збирали цільово свідчення, не перевіряли історії хвороб, не досліджували статистику.

Тим часом серйозні психічні розлади є неминучим наслідком війни чи терору. Доведення людей до них – злочин, як і тортури чи зґвалтування. Розлади психіки призводять до суїциду, або розпаду особистості чи її деградації. Нацисти, як відомо, знищували цілі психлікарні. Комуністи на них перетворили цілу країну".

Міркування письменниці Галини Пагутяк про божевілля під час війни у колонці.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/viina-i-bozhevillia-galina-pagutiak/