"Сфера культури полишена сама на себе. Досвід показує, що ми повторили уже пережите 2014 року: музеї, наприклад, були кинуті самі на себе. Про бібліотеки та архіви навіть не говорять, ми не розуміємо, в якому вони стані".

"Нас підтримало чимало різних країн. Але не такі знакові музеї світу, як Центр Помпіду, Лувр, д’Орсе. Вони дотепер розглядають нас як пострадянську республіку, що не є достатньо цікавою навіть перед загрозою повного зникнення та знищення".

"Нам потрібно оцифрувати все, що можна – колекції музеїв, архіви. Наприклад, у Харкові вже прилетіло в архів СБУ: втрачено безліч документів, ці справи, пов’язані з історією держави більше ніхто не побачить, вони вже пропали. Все інше може бути так само втрачено. Чому ця історія нікому не цікава?"

"Люди, звісно, мають право на помилку – помилятися нормально, це частина спільного досвіду. Але нічого не змінювати в культурі, щоб не помилитися – злочинно".
Інтерв'ю з Іриною Подоляк про те, як війна впливає на українську культуру і що робити зараз.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/ne-maie-buti-mistsia-dlia-neviznachenosti-ni-u-derzhavi-ni-u-zriloyi-osobistosti-irina-podoliak/?fbclid=IwAR0RiVjHptwLWSrBrJXI6m5eZDCic9tsQkxu_YJnPEkWqYIOxl6IVX0uRsE

Гастролі “Щедрика” почалися трохи більше ніж 100 років тому, коли уряд УНР відрядив у Європу та Америку капелу під орудою диригента Олександра Кошиця. Тоді турне стало тріумфальним, але радянська пропаганда зробила все, щоб про нього забули.

Цими вихідними легендарна колядка повернулася у нью-йоркський Карнеґі-Гол. Концерт вели світові зірки – акторка Віра Фарміга, українка з походження, та режисер Мартін Скорсезе.

Говорили про Миколу Леонтовича, якого убив радянський агент, та Олександра Довженка, який подарував світу "надзвичайний фільм "Земля". Дякували українцям за приклад людяності.

Цей концерт історична подія для української культурної дипломатії. Як це було – читайте у репортажі (відео трансляцію концерту наприкінці матеріалу).
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/povernennia-shchedrika-100-rokiv-po-tomu/

Що зробило нас, українців, такими, якими ми є? Історія та психологія у новому подкасті "Ми і Воно" із психоаналітиком Юрком Прохаськом.

Неспішні та вдумливі розмови про українську ментальність, історичні травми, національні архетипи, міфи та українське світовідчуття. Чому ми такі і якими ми станемо після перемоги?

Вмикайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/my_i_vono_1
Бесіду веде журналіст Володимир Семків.

"Хто ворожить, той душею наложить", — говорили наші предки. Попри це, спокуса дізнатися свою долю брала гору над релігійними упередженнями.

Ритуали влаштовували тільки затемна, "до перших півнів", бо "далі нічого не вгадується", а робити це при сонці — великий гріх.

Особливо популярними були ворожіння напередодні свята Андрія Первозванного — в ніч на 13 грудня.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/pobachiti-sudzhenogo/

У передчутті війни 1938 року американський журнал LIFE відрядив двох кореспондентів до Чехословаччини, до складу якої тоді входило Закарпаття.

Півроку вони мандрували краєм, фіксуючи настрої людей та їхній укорінений спосіб життя. Репортаж видали книжкою "На північ від Дунаю". Дивовижні світлини Марґарет Бурк-Вайт його ілюстрували.

Саме Марґарет згодом зробила перші знимки в німецькому концтаборі Бухенвальд після звільнення. Вона також зафіксувала на плівці кадри з Магатмою Ґанді незадовго перед його вбивством в Індії. Більше про візит Бурк-Вайт на Закарпаття – https://bit.ly/3Fn8L0H

Як нам бути з нашими історичними травмами? Тема першого епізоду подкасту “Ми і Воно”, у якому психоаналітик Юрко Прохасько пояснює, що сформувало українців такими, якими ми є.

У цьому випуску почуєте:
◼️ Як довго на нас впливає історична травма?
◼️ Які події у минулому спричинили травми українцям?
◼️ Що є наслідками впливу Голодомору?
◼️ Чому жертви відчувають більше сорому, ніж кати?
◼️ Як суспільствам правильно долати травму?

Вмикайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/my_i_vono_1 Розмову веде Володимир Семків.

Українська історична колія не раз і не два проходила паралельно російській, але жодного разу не злилася з нею остаточно.

З одного боку, саме децентралізація і демократизація, властива українцям, дозволили всьому суспільству мобілізуватися для опору. З іншого, нам пощастило мати 30 років для розвитку державних інститутів, які не дали провалитися в анархію та отаманщину.

Сума відмінностей дала змогу Україні не лише від’єднатися від Росії, але й збудувати альтернативну і цілком життєздатну модель, яка продемонструвала у 2022 році потрібний запас міцності.

Вперше за все минуле століття провідні країни світу не залишилися байдужими і зробили ставку не на Росію, а на Україну. І питання, чому Захід нарешті прозрів, теж вимагає ґрунтовної відповіді. Найімовірніше ліміт поступок агресивним автократіям – конечна величина, і рано чи пізно чемберленів змінюють черчиллі.

Чому Росія програла, а Україна вже виграла у своїй колонці розмріковує історик Сергій Громенко .
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/kontseptualni-pitannia-rosiisko-ukrayinskoyi-viini-sergii-gromenko/

"Я люблю чисті, яскраві кольори мого дитинства, України. Пам’ятаю селянські весілля моєї країни, де червоні та зелені сукні, прикрашені численними бантиками, літали у танці... Пам’ятаю, як ростуть кавуни та дині; помідори оперізують червоним хати, великі соняшники — жовті з чорною серцевиною — сяють у легкому, дуже високому блакитному небі".

Це слова Соні Делоне, всесвітньо відомої художниці та дизайнерки, засновниці художнього напрямку симультанізм, викладачки Сорбонни. Вона стала першою мисткинею, яка мала прижиттєву виставку у Луврі.

Сукня за її ескізом прикрасила обкладинку британського Vogue 1925 року. Одяг, який вона створювала став символом анвангардної моди. Її ескізи використовували навіть для автомобілів. Сучасні бренди, такі як Chloé, Celine, Hermes, Miu Miu, Missoni створюють свої колекції за симультанними мотивами мисткині. Більше про неї – читайте у матеріалі.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/sonia-delone-zakonodavitsia-svitovoyi-modi-rodom-z-ukrayini/?fbclid=IwAR1FrEf1qobOr9kJsWCTZnRbw-W9mGg10j4qp3ONMWENnSqi8U7ZZW5pFV4

Часто можна почути порівняння Львова із Ватиканом. Бо у місті Лева справді дуже багато церков, особливо в центральній історичній частині. А ось бабця Степана Шаха, майбутнього українського педагога та діяча “Просвіти”, говорила, що Львів – то ще й “Содома Гомора”.

Принаймні про це сам Шах пригадував у своїх мемуарах-тритомнику “Львів – місто моєї молодости”, що побачили світ у 1950-х роках в Мюнхені. Він також писав про такого собі “ученика III кляси філії академічної гімназії Ромка Шухевича”.

Колоритні спогади про Львів початку ХХ століття і те, як передавали історію міста з покоління у покоління – у фрагменті спогадів Степана Шаха.
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/lviv-tse-ne-lishe-vavilon-ale-i-sodoma-gomora-zi-spogadiv-stepana-shakha/

"Те, що Львів заснував Данило – нонсенс". Вважає доктор історичних наук, професор Леонтій Войтович.

Він один із найкращих фахівців історії княжої доби. У новому випуску "Без брому" розповів про Королівство Русі. Якою була держава Романовичів після смерті Данила? Чи був князь Лев гідним наступником свого батька? Чи грабував Львів польський король Казимир?

Текст ⟶ https://bit.ly/3VW2a4x
Відео ⟶ https://bit.ly/3WsjRsp

Іще сто років тому хатня ікона Чудотворця стояла майже в кожній українській домівці. У різних народів святого-доброчинця називають по-різному. Нідерландці кажуть — Nicolaas, німці — Nikolaus, угорці — Miklós, поляки — Mikołaj. Залежить від того, у якій транскрипції передається грецьке ім’я Nicolaos, або — "переможець народів".

Миколая поважають однаково і католики, православні й протестанти, оскільки культ святого розвинувся ще до поділу християнської Церкви. У європейських культурах його образ переплівся з віруваннями у хатнього духа та прапредка. Так створилися легенди про Сінтерклааса, Пер-Ноеля і Йоулупукі.

Образ Святого Миколая в українській культурі подолав власний шлях, і пов'язаний із Володимиром Великим, мазепинським бароко, козацтвом та чумацтвом, зі спробою знищення у радянський період і відродженням після відновлення Незалежності.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/zvidki-priishov-sviatii-mikolai/

Однією з восьми особистих речей Богдана Хмельницького, які збереглися до наших днів, є срібна водосвятна чаша, оздоблена позолотою.

На зламі XIX — XX століть водосвятна чаша, що належала українському гетьманові, стала "перлиною" київських антикварних торговців та московських приватних колекціонерів.

Нині артефакт зберігають у Державному історичному музеї в Москві.
https://localhistory.org.ua/rubrics/artifact/vodosviatna-chasha-bogdana-khmelnitskogo/

Друзі, маємо чудову новину! Відтепер наші журнали можна купити та оплатити через інтернет-магазин у два кліки!
Крім того, готуємо для вас ще декілька приємних сюрпризів.

Звідки бере коріння наша незламність? Шукаємо відповідей в історії Української повстанської армії:

👉 Хто такі бійці УПА? Ким вони були і за що боролися? Розповідає дослідник історії українського націоналізму, лейтенант ЗСУ Іван Патриляк
👉 Чого досягнули вояки УПА протягом її діяльності у 1940-60-х роках?
👉 Чому історія спротиву УПА настільки важлива у наш час і які досвіди повстанців ми використовуємо досі? Колонка Володимира В’ятровича.
👉 Пам’ять, яку намагалися знищити: репортаж з села Колки, де у 1943-му існувала Колківська республіка під командуванням командира УПА Клима Савура
👉 “Вогнем, окропом, кулями, косами, сокирами, вилами”: як нацистська влада намагалася придушити діяльність українських повстанців
👉 Чому УПА часом називають “армією безіменних” та якими були основні правила повстанської конспірації
Долі, схожі на сюжети пригодницьких романів: вояки з Наддніпрянщини у складі УПА
👉 Як радянські спецслужби намагалось знищити українське підпілля: історія перевербованих членів ОУН

При замовленні від 2-х будь-яких журналів до 30 грудня - доставка за кошт редакції.

Журнали вже доступні до замовлення: https://shop.localhistory.org.ua/product/upa-10-11-2022/

Те, що виявили археологи, у крипті Собору Юра восени 1991 року стало справжнім науковим відкриттям, і не лише українського, а й світового масштабу. У шарі піску лежала фанерна скринька.

"Всередині були загорнуті кістки людського скелета. Кожна кістка була замотана у видерті сторінки щоденника українсько-німецької граматики і театральні афіші передвоєнного Львова. Той, хто вкладав кістки до скриньки, намагався надати їм анатомічного порядку: біля черепа були ключиці, потім кістки рук, тазу, ребер. А сама скринька була закопана по осі схід-захід, череп лежав у західній частині. Це означає, що той, хто ховав останки, добре знався на християнських канонах".

Біля лівої ключиці виявили скляну капсулу – всередині видніла складена записка. Вже у лабораторії резервуар розкорували і витягнули документ. На бланку було зазначено: "Музей НТШ, вулиця Чарнецького, 24". Трохи нижче стояла дата від руки: "31 серпня 1939 року". Що було у скриньці і хто сховав її у переддень Другої світової війни – читайте у матеріалі.
https://localhistory.org.ua/rubrics/video/ostanki-kniazia-osmomisla-istoriia-sensatsiinoyi-znakhidki/

Якою є ментальність та ідентичність українців? Тема другого епізоду подкасту "МИ І ВОНО", у якому психоаналітик Юрко Прохасько розповідає, що зробило нас такими, якими ми є сьогодні.

У цьому випуску ви почуєте:
🟣 Як ми усвідомлюємо себе та інших?
🟣 Що різнить давніх та нинішніх українців?
🟣 Чи псує сучасне місто життя людини?
🟣 Як війни впливають на нації?

Вмикайте на зручній для вас платформі ⟶ li.sten.to/mu_i_vono_2 Розмову веде журналіст Володимир Семків.

Національний архівний фонд України — це 86 мільйонів одиниць зберігання. Порівнюючи із 2014 роком, 2022-го Україна значно більше зробила, щоб зберегти архіви і щоб вони не дісталися ворогу.

— Чи є куди евакуйовувати архіви?
— Якщо зовсім відверто, то ні, нам нікуди евакуювати архіви.

Анатолій Хромов розповів про найскладніші виклики, які постали перед Державною архівною службою під час війни і не лише.

Яка доля українських архівів на територіях, що були або залишаються під окупацією? Які документи насамперед цікавлять країну-агресорку? Що із оцифруванням архівів?
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/dokumenti-iaki-buli-naitsikavishimi-dlia-voroga-znishchili-v-pershii-den-viini-golova-derzharkhivu-anatolii-khromov/?fbclid=IwAR0lF-MHmBqG52QI0V_qX8-oypamt9GPW6LGibJR-qepjXgV6QQa2AX1Hsk

Ця жінка мала дуже яскраве життя і порушила таку кількість непереступних заборон, що іноді її біографія переважувала творчість.

Усталилося переконання, що життєпис письменниці – цікавіший за всі її книжки. А інтерпретатори більше зважали на моральність її вчинків, аніж на художні тексти.

189 років тому, 22 грудня 1833 року, народилася Марія Вілінська, знана як Марко Вовчок. На чому ґрунтується її неймовірна слава, яку здобула ще за життя – у матеріалі Віри Агеєвої.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/zhinka-v-chornii-oksamitovii-sukni/

🔥 Перший номер цього року, присвячений постаті Степана Бандери, знову у продажу 🔥
‼ Замовити журнал вже можна у два кліки 👉 https://shop.localhistory.org.ua/.../stepan-bandera-1-2022/
Читайте у номері:
✅ "Батько наш Бандера", але й не тільки - яким є образ Провідника ОУН в пісенному фольклорі
✅ Чому боротьба Степана Бандери досі триває? Розмислює Володимир В'ятрович
✅ Покарання за незалежність: 2 роки і 8 місяців ув'язнення Бандери у концтаборі Заксенгаузен
✅ Як і чому росіяни створили культ Степана Бандери
📨 Журнал ще чекаємо з друку, доставимо замовлення, щойно отримаємо тираж 💪💪💪

— Який відсоток архівних документів оцифровано в Україні?

— Мало. Проблема в тому, що держава цим цілеспрямовано не займалася. Не існувало державної програми з оцифрування. На це не виділяли коштів.

У 2019 році, коли я прийшов на посаду голови Архівної служби України, темпи з оцифровування були такі, що аби оцифрувати весь національний архівний фонд (себто оті 86 мільйонів одиниць), нам би треба було 1000 років. За неповні два роки темпи оцифрування зросли на 500 %.

— Тобто тепер треба десь 200 років.

— Так, звучить краще. Ми велика “архівна” країна.

Інтерв'ю з Анатолієм Хромовим, головою Державної архівної служби України про виклики у часі війни і не лише ⟶ https://bit.ly/3HXa3T8

"Можливо, ви вже чули, що держави під назвою Київська Русь ніколи не існувало? Та й більшість з колись почутого про неї теж мало відповідає дійсності. Однак, на наше щастя, Джордж Мартін вигадав Вестерос, і вдивляючись у це дзеркало, ми зможемо краще зрозуміти наше власне минуле".

Сергій Громенко склав короткий путівник історією Русі для фанатів серіалу "Гра престолів". Що спільного у княгині Ольги та Серсеї? Чим схожі Сім Королівств Вестеросу та рання Русь? Читайте у його колонці.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/riurikovichi-gediminovichi-i-targariieni-v-istoriyi-rusi/