Після кількаденної облоги 2 листопада 1708 року російське військо увірвалося до Батурина. Гетьманську столицю зруйнували безпрецедентно жорстоко. Європейські газети писали, що “всі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів”.

Археологічні розкопки Батуринської фортеці у 2000-х роках розкрили вражаючу картину. Поховання обгорілих кістяків із перерубаними кінцівками та пробитими черепами, і дитячими також.

Попри відчайдушний опір гарнізону, все воїнство, а разом із ним і деяких мешканців, які ховалися в замку, вбили, а саму фортецю спалили. Гетьманський архів та клейноди украли. Решту цінного майна знищили.

Ліквідація столиці та її оборонців розпочала кривавий ланцюг занапащення населення козацької України.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/popil-baturina-chomu-moskoviti-virishili-spaliti-getmansku-stolitsiu/

"Український спротив російській агресії є деколонізаційною війною. Ця теза не є новою. В тій чи іншій формі її повторюють від 24 лютого 2022 року.

Загалом, вона точно описує ті процеси, які відбуваються в українському суспільстві: розривання культурної та світоглядної залежности від Москви. Але ця ж теза мимохіть веде до спрощеного розуміння суті деколонізації, зводячи її виключно до опору колонізаторам".

Соціолог Данило Судин спробував проаналізувати досвід країн Латинської Америки, Африки та Азії. У них були різні траєкторії деколонізації. Але одна спільна риса – яка читайте у колонці.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/iak-dekolonizuvati-krayinu-dosvid-iz-trokh-kontinentiv/

150 років тому народився Богдан Лепкий. Є версії, що 4 або 9 листопада. На фото Лепкий – вояк австрійської армії під час Першої світової війни. Світлина 1916 року.

З нагоди уродин письменника, казкаря, історика літератури, художника, громадського активіста та видатного українського інтелектуала пропонуємо прочитати уривок із трилогії його спогадів "Казка мого життя" – https://bit.ly/3sPnJaa

Як працювала російська пропаганда на заході України 150 років тому? Скільки росіяни платили греко-католицьким священникам, щоб ті переходили у православ'я?

Все про москвофільський рух на Галичині розповів Олексій Сухий, доктор історичних наук, професор Львівського університету у новому випуску Без брому з Віталієм Ляскою.

https://localhistory.org.ua/videos/bez-bromu/koli-ukrayintsi-zrozumili-khto-voni-oleksii-sukhii/?fbclid=IwAR3XUwUxn0xBm1_u8gtADkVXLU-gcBd4hNjRcn5lxf8TjH4xumeNSpnc0vU

Собор Святої Софії у Києві — один із небагатьох вцілілих храмів часів Руси. На його стінах є тисячі графіті — написів і малюнків, які лишали священники, учні церковної школи чи звичайні парафіяни.

Наприклад, один із учнів школи при храмі поверх фрески вишкрябав песика з гострою мордочкою і піднятим закрученим хвостом. Поряд хтось дописав акуратними літерами: "Грамоті навчаючись, Фома-євнух писав це".

Ці коротенькі послання допомагають нам дізнатися про подробиці життя предків кілька сотень років тому. Головне — правильно їх відчитати.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/liudski-doli-na-stinakh-sviatoyi-sofiyi/

"Ще 1671 року король Міхал Корибут Вишневецький надав Стратину, знаному ще з 1445-го, маґдебурґію. Але не тим славне місто увійшло в українську історію.

На межі XVI—XVII століть тут знаходилася знаменита Стрятинська друкарня, в якій видавали духовну літературу. Тут працювали славетні Гедеон Балабан та Памво Беринда. За їх участи побачили світ "Харитонія то ест поповская наука" (1603), "Служебник" (1604) і "Молитвеник или Требник" (1606).

Цікаво, що 1618 року Стрятинську друкарню викупив Єлисей Плетенецький, перевіз до Києва і вона стала основою друкарні Києво-Печерської лаври".

З мандрів публіциста Богдана Волошина золотою галицькою провінцією.
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/stratin-i-iogo-drukarnia-zolota-galitska-provintsiia/

Року 1908 український фотограф та етнограф Анатолій Павлович вирушив у свою першу експедицію на Чернігівщину. Дослідження зініціював відомий антрополог, археолог та етнограф Федір Вовк.

Павлович займався фотозйомкою, а Вовк шукав цікаві артефакти для музейної колекції. Результатом експедиції стали дві збірки: фотографій та одягу і прикрас.

На знімках можна побачити деталі житла, інтер'єру, вбрання та моменти з повсякдення українців.

https://localhistory.org.ua/rubrics/strii/chernigivske-polissia-u-1908-rotsi-unikalni-svitlini-anatoliia-pavlovicha/?fbclid=IwAR0DzaxjZaRawml3KzmLlKeZBfoKbsVlNG-uPZ6XY-GaeWErLGh2pot_XkI

Як тікали з СРСР? Які методички видавали агентам перед Олімпіадою у Москві? Коли спецслужби масово почали використовувати жучки та приховані камери? Історія львів'янина, якого стратили за махінації у кафе, та одеситки, відомої в Австралії як "дівчина у червоному бікіні".

Кандидат історичних наук, редактор was.media Едуард Андрющенко про архіви КДБ та неймовірні історії, що допоможуть краще зрозуміти складне й повне протиріч життя українців в умовах радянського тоталітаризму.

У новому випуску "Без брому з Віталієм Ляскою". Як завжди у відео та текстовій версії. Невдовзі у форматі подкасту на Apple, Google та SoundCloud

https://localhistory.org.ua/videos/bez-bromu/shcho-prikhovuvali-arkhivi-kdb-eduard-andriushchenko/?fbclid=IwAR1rdkh6-F9SUmFDafcSzFFTbtiY7TtXa6eVs1FD_paW2javcqw4MkylPlU

На тлі заквітчаної веранди – двоє. Він має стильного капелюха та краватку-метелика, вона тримає гілку бузку. Він – письменник Улас Самчук, вона – акторка та асистентка монтажу кінострічок Тетяна Прахова-Чорна.

Обидвоє жили разом трохи більше року й кохали одне одного до нестями. Маючи страх опинитися в радянській окупації в Рівному, у листопаді 1943 року переїхали до Городка на Львівщині, де оселились у місцевого пароха.

Саме там Улас Самчук закінчив свій роман “Юність Василя Шеремети”. Розповідаємо історію маловідомого фото письменника.
https://localhistory.org.ua/rubrics/photo/gorodotskii-prikhistok-ulasa-samchuka/

Під час Першої світової війни Закарпаття стало ареною бойових дій. Року 1914 у край прибули тисячі вояків австро-угорської армії. З ними – німецькі та австрійські фотокореспонденти, які знимкували життя і смерть своїх піхотних полків.

Зазвичай на карпатських фото того часу – військові позиції, лінії захисту з мережею окопів, солдати, що позують біля великих гармат. Світлини військових фотографів, які подекуди брали участь у боях, є цінним, але малодослідженим матеріалом.

По війні деякі фото видали у листівках. Частину з них ми зібрали у тексті.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/z-karabinom-i-fotoaparatom-iak-soldati-tvorili-voienni-listivki-zi-sribnoyi-zemli/

Біла полярна ніч допомагала йому долати колючий дріт табору Інти й несла до берегів Рейну, що оспівав Ґете. У ГУЛАГу перекладач Григорій Кочур надавав геніям світової літератури українського голосу.

А заодно звільняв себе. Бо ув’язнити в зеківську робу можна тіло — але не думку. Завдяки його таланту Софокл, Горацій, Овідій, Ґете, Шекспір, Петрарка, Едгар По, Тувім, Міцкевич, Дікінсон, Верлен, Рембо, Гюго та багато інших "заговорили" українською.

— У ті часи, коли не було інтернету, не було пошукових систем, був прекрасний спосіб про все довідатися — подзвонити Кочуру. Близькі називали його "Людина, яка знає все".
https://localhistory.org.ua/texts/statti/grigorii-kochur-liudina-iaka-znala-vse/

Галичина, 1890-ті роки. Фото чеського етнографа Франтішека Ржегоржа, який відвідав українські землі з експедицією. Дослідник зафіксував цікаві моменти із повсякдення місцевих мешканців.

На одній зі світлин жінки несуть на головах складене полотно (місце фотографування невідоме), на іншому – штовхають двоколісний візок з торфом у селі Бережниця, що на Львівщині.

Велику колекцію артефактів та світлин Ржегоржа зберігають у Народному музеї Праги. Частину із них можете побачити у матеріалі "Локальної історії" – https://tinyurl.com/2w2nz289

Збруцький ідол — один з найвпізнаваніших візуальних образів слов’янського язичництва. Понад півтора століття він привертає увагу спеціалістів і бентежить уяву любителів історії.

Артефакт знайшли двоє пастушків на дні річки Збруч біля села Личківці під час посухи 1848 року. Тоді по річці пролягав кордон між Російською та Австрійською імперіями (сьогодні це межа між Тернопільською та Хмельницькою областями).

Однак є аргументи, які змушують сумніватися в давньому походженні Збруцького ідола.
https://localhistory.org.ua/rubrics/artifact/iazichnitskii-artefakt-chi-falshivka/?fbclid=IwAR3osqAoXbfRDbUZOJEcwyXfslh1IhIF-kNQJ1_06ZSPyu43jpmNKk9VDmk

"Для України це справжня Війна за незалежність. І за виживання. Для Росії – це війна на знищення України й, водночас, символічна війна проти колективного Заходу”, – каже в інтерв'ю “Локальній історії” Андрій Портнов.

Пан Портнов – професор історії України в Європейському університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері, директор мережі дослідників Східної Європи PRISMA UKRAЇNA, автор та співредактор девʼяти книжок і понад двохсот наукових статей з історії української історіографії, польсько-українських та російсько-українських взаємин і культур пам'яті.

Вже 20 років він викладає історію на Заході (переважно в Німеччині) й намагається підтримувати науковий інтерес до України та поглиблювати знання про неї. Як змінилося сприйняття української історії на Заході з початком великої війни?
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/istoriia-zhiva-i-nikoli-ne-zakinchuietsia-istorik-andrii-portnov/

Ошатно вбрані дівчата та хлопці, матері у вишиванках із дітьми на руках усміхаються в камеру, велика родина козака Шаруди, на ринку продають очіпки, а поряд печуть "сластьони".

Такою закарбував на світлинах Полтавщину 1900-х років українець Іван Зарецький. Він займався археологією, був першим, хто описав Малоперещепинський скарб, найдорожчий у Східній Європі, знайдений 1912 року.

Також захоплювався етнографією. Зібрав велику колекцію керамічних виробів з Полтавщини, багато предметів традиційного одягу, килимів, рушників, взірців вишивок, ремісничих інструментів, дерев’яних виробів, предметів культу, писанок, музичних інструментів та навіть іграшок.
https://localhistory.org.ua/rubrics/strii/odiag-prikrasi-ta-vulichna-yizha-poltavshchini-na-pochatku-khkh-stolittia/

Підбірка ретро-детективів, у яких сюжет розгортається на тлі історичних подій.

Локальна історія поспілкувалася з українськими письменниками, які працюють у цьому жанрі.

Вони розповіли, скільки часу присвячують роботі над текстами, звідки черпають ідеї для сюжетів і наскільки скрупульозно вивчають епоху, про яку пишуть.
https://localhistory.org.ua/texts/statti/na-plechakh-ukrayinskogo-pismennika-vazhliva-misiia-vidvoiuvati-vlasnu-istoriiu/

19 листопада 1997 року о 19:46 за Всесвітнім часом із космодрому на мисі Канаверал у штаті Флорида розпочався зворотній відлік для американського космічного корабля "Колумбія". На його борту — шість членів екіпажу, серед яких українець Леонід Каденюк.

Він став першим і поки єдиним космонавтом незалежної України. 25 років тому вперше у космос вирушили тризуб і синьо-жовтий прапор та пролунав державний гімн.
https://localhistory.org.ua/rubrics/video/polit-u-kosmos-pershogo-astronavta-nezalezhnoyi-ukrayini/

"Чи можемо ми собі дозволити, щоб наша втома відібрала (вкотре) подарований шанс на своє майбутнє? Саме своє, наше, сплановане і побудоване нами. Без чужих цінностей, чужих вказівок, чужої національної пам'яті, чужого всього. Чи можемо ми собі зараз, в цей переломний переможний момент дозволити слабкість і зневіру?".

До Дня Гідності та Свободи міркування нашого колеги Антона Петрівського, ветерана АТО та військовослужбовця 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, який зараз захищає Україну на фронті.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/gidnist-i-svoboda-tse-stisnuti-zubi-i-bazhannia-iti-do-kintsia-anton-petrivskii/?fbclid=IwAR1kNS6rmsX_WkcUE3d9SQiqkjx9ACgXyTN5991BjTzbPioR_gXnFo0taWw

Чому в українських музеях немає кісток динозавра, як виник фейк про те, що трипільці одомашнили курку, та чи їли козаки кальмарів?

Леонід Горобець – палеорнітолог. Він опікується відділом викопних птахів Національного природничого музею у Києві, де зберігають десятки тисяч решток пернатих.

У розмові з "Локальною історією" науковець розкрив таємницю, ким насправді був рахівський крижень із кінокомедії "Мої думки тихі".
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/shche-u-xii-stolitti-zhuravliv-trimali-iak-domashnikh-ptakhiv-paleornitolog-leonid-gorobets/

Юрій Шухевич 31 рік провів у в’язницях і таборах, ще п’ять – на засланні. Терміни сипалися на нього один за одним. Але найгіршою була заборона повертатися в Україну.

Року 1946 у 12-ть його розлучили із матір’ю і влаштували в дитбудинок для дітей “ворогів народу” на Донбасі. У 14-ть – заарештували. У 16-ть – виголосили перший серйозний вирок.

1988-го 55-річний Юрій Шухевич нарешті вийшов на волю, цілковито незрячим. Він повернувся додому, де продовжив виконувати батьків заповіт: боротися за Україну, нехай вона уже й стала формально незалежною.

Це інтерв’ю ми записали наприкінці жовтня. 22 листопада Юрій Шухевич відійшов у засвіти.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/ostannie-interviu-iuriia-shukhevicha-in-memoriam/

"Сталося! Україна стала Антарктичною державою. Результат 2 років роботи, нервів і здоров’я завершений успішно", — занотував керівник Першої української антарктичної експедиції Геннадій Міліневський у журналі 6 лютого 1996 року.

Того дня над колишньою британською науково-дослідною станцією "Фарадей" на острові Ґаліндез замайорів синьо-жовтий прапор. Сама станція перейшла у підпорядкування України та змінила назву на "Академік Вернадський".

2019-го письменник Маркіян Прохасько відвідав Антарктиду. Він ділиться враженнями про українську станцію з читачами "Локальної історії".
https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/naividdalenishii-kutochok-ukrayini/