"Вони мене заштовхнули в автомобіль. Розвернулися і повезли в сторону цвинтаря. Поки їхали в автомібілі, один з них, бурят, взяв ножа здорового, приставив до горла і почав кричати що цей ніж 9 людей зарізав, ти будеш 10-й. Я ці слова пам’ятаю й досі. Каже, у тебе є 10 секунд подумати, а ні – тебе завезем і прикончим. Чесно кажучи, я тоді [подумки] попращався зі своїми дітьми… трьома. Зі своєю дружиною, з усіма. І коли ми їхали, він казав водію "завезеш його, прикопаєш".

Коли приїхали до цвинтаря, мене витягнули з автомобіля, чоловік 50 стояли навколо мене, почали штовхати мене, матюкати. Потім один каже: "Роздягайся". Після того він мені дав лопату, їхній командир, сказав: "копай собі яму".

Свої спогади для проєкту "Жива історія: свідки та жертви російських злочинів" розповів Андрій Купраш, староста села Бабинці Бучанського району Київської области.

https://m.youtube.com/watch?v=ahwoB4f7ROg

Його історія сягає понад 2500 років. Давні греки називали цей острів Білим, через велику кількість птахів на берегах.

Вважали, що після смерті там поселився Ахілл і збудували храм його імені у VI ст. до нашої ери. На його руїнах вже у столітті XIX звели маяк.

У 2022 році острів став символом нескореності українців, завдяки фразі промовленій прикордонником до російського воєнного корабля.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/zmiyinii-ostriv-na-iakomu-nemaie-zmii/?fbclid=IwAR1DMh7bk2PVWDi4KSALDQTRZqdhJ_VUAxzY7PufK1p0jad3cMpuwBrptec

Ми впевнені, що ви чекали цього разом з нами! Локальна історія відновлює друк журналів! 🤓

💥 Презентуємо одразу два (!) випуски журналу: #2/2022 на 96 сторінок з темою "ворог" і спарений #3-4/2022 на 160 сторінок з темою "війна".

🧠 Як завжди - топовий контент та найкращі автори. Детальніше про номери - у перших двох коментарях під дописом.

При замовленні комплекту з #2 та #3-4/22 (вартість 300 грн); #1, 2, 3-4/22 (400 грн) або будь-яких трьох журналів з попередніх випусків - доставка Новою поштою за наш рахунок.

Замовити номери 👉 https://forms.gle/4UbpjStArHsLzd3j6

Тема номера - війна за Незалежність. Новий етап:

- "Ми приречені на Перемогу": колонка з фронту нашого колеги Антона Петрівського

- Хустка на місці вбивства чоловіка: як живе Буча після деокупації

- Андрій Боголюбський - невдаха? Звідки постав міт про нібито "першого московита, який розгромив Київ"

- Як гетьман Сагайдачний ходив бити Москву: розповідає Олексій Сокирко

- Що досвід попередніх зустрічей із радянськими солдатами може розповісти нам сьогодні? Аналізуємо щоденник "Жінка в Берліні"

- Як комуністи нищили українську церкву: історія Михайлівського Золотоверхого монастиря

- Насильство без табу: як нам сьогодні осмислювати російські злочини проти людяності? Роздумує Галина Пагутяк

- Вижити у Маріуполі. Спогади Євгена Сосновського

- Чому дії Росії в Україні можна розцінювати як геноцид?

А також інтерв'ю з Френсісом Фукуямою, Юрієм Андруховичем та режисером стрічки "Атлантида" Валентином Васяновичем

Тема номера – Ворог, "той, кого мусимо знати"

– як українське духовенство вигадувало Росію і чому "Росія"

– це не про московську державу

– "русскій мір" як історичний міт, успішно проґавлений світом

– смердючі варвари, хитруни, пияки: як бачили московитів іноземці в різні часи

– чому "маленька переможна війна" завжди закінчується для Росії поразкою? Аналізуємо на прикладі російсько-японської війни 1904–1905 років

– інцести та снохацтво: якими були звичаї росіян

– диктатори минулого: Іван Жахливий

– з чого складається і що живить російський імперський націоналізм

– неєдина і подільна: чи може розпастися Росія?

А також розмови з Енн Еплбом та Ярославом Грицаком, можливі шляхи до денацифікації Росії і насильство як "цивілізаційний поступ" Російської імперії.

Його історія сягає понад 2500 років. Давні греки називали цей острів Білим, через велику кількість птахів на берегах.

Вважали, що після смерті там поселився Ахілл і збудували храм його імені у VI ст. до нашої ери. На його руїнах вже у столітті XIX звели маяк.

У 2022 році острів став символом нескореності українців, завдяки фразі промовленій прикордонником до російського воєнного корабля.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/zmiyinii-ostriv-na-iakomu-nemaie-zmii/?fbclid=IwAR1JRANyhDvYiodEKWyIqnH9ZqSUnEFm8jRotaNLxJze9AJa2T0K1rOXrtI

Армія мародерів: звідки в російських солдатів взялася звичка грабувати. Повний текст – bit.ly/3Qm63x5

Донедавна ця картина в Домініканському соборі Любліна не викликала особливих запитань. Однак після реставрації оприявнилися важливі деталі.

Фахівці з’ясували, що на ній зображені невідомі козацькі прапори і, ймовірно, булава Богдана Хмельницького.

https://localhistory.org.ua/rubrics/artifact/kozatski-trofeyi-na-polotni-v-liublini/

"Попри мальовничі руїни сюди вабить зажурена тиша і нагадування, що все минуще в цьому світі. Недавно знову побував у Приозерному (колишні Псари) на Рогатинщині.

У ХVІІІ столітті Псарами володів Юзеф Яблоновський, який мав тут маєток. А вже в ХІХ садиба стала власністю родини Реїв – однієї з гілок могутнього і заможного роду Потоцьких.

Власне Реї і збудували наприкінці ХІХ століття величний палац, трохи схожий за обрисом на баварський замок Нойшванштайн".

З мандрів публіциста Богдана Волошина.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/palats-reyiv-malovnichi-ruyini-zolota-galitska-provintsiia/?fbclid=IwAR0Ojmew7P9AV1UvFBDJCD6itOqKUdxj30ZcquRq8f637qHZCn5LpMII0gs

Перша жінка, яка фотографувала Карпати. Амалія Кожмінова, чеська вчителька, популяризаторка народної вишивки та ремесел приїхала на Закарпаття у 1919 році.

Вона фотографувала весілля та свята, людей біля церков та у їхніх помешканнях, показувала як українки вишивають, заколисують дітей, прядуть конопляні нитки, як мелять зерно. Кожмінова об’їздила та обходила віддалені райони й гірські села вивчала культуру закарпатських гуцулів, бойків та лемків.

Її фото скарби ми віднайшли у чеських архівах! 35 унікальних світлин у матеріалі.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/koli-liudi-boialis-fotoaparata-iak-na-zakarpatti-pratsiuvala-persha-fotografka-amaliia-kozhminova/

Росія вважає, що "русскій мір" панує там, де розмовляють російською мовою. Ґрунт для цього імперія готувала цілеспрямовано і довго, незалежно від влади, яка панувала за порєбріком.

Наприклад, у 1930-х та 1970-х до журналів та видавництв надійшли списки "шкідливих" слів, заборонених до вжитку. Серед них філіжанка, слоїк, суходіл, робітня, позаяк, достоту....

Мовознавиця Лариса Масенко, авторка книги "Мова радянського тоталітаризму" розповіла детально, як в СРСР намагалися відівчити нас розмовляти українською.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/iak-srsr-represuvav-ukrayinsku-movu/

Хто дав копняка цареві Миколі І у Криму і може це повторити?

Наші британські друзі мають неабиякий досвід у протистоянні росіянам. Передовсім через Кримську війну 1853–1856 років. Під час однієї з величних битв нечисельний загін шотландських піхотинців – пращурів Воллеса – зупинив наступ кількох сотень російських казаків на Балаклаву.

Тоді й виникла героїчна легенда про тонку червону лінію.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/tonka-chervona-liniia-iaka-zupinila-rosiian/

У третю неділю червня в Україні відзначають День батька.

Цю традицію ми перейняли у 2019 році. В країнах Заходу свято започаткували ще понад 100 років тому: у США – 1910-го, у Німеччині – 1934–го.

Пропонуємо до перегляду підбірку давніх українських світлин із щасливими батьками, дружинами та дітьми.

Ще на початку XIX століття греко-католицький митрополит Антоній Ангелович згадував, що в горганському урочищі Підлюте (неподалік села Осмолода на Рожнятівщині) виявили цілющі мінеральні джерела.

Будучи власністю митрополії у Львові, до початку XX століття Підлюте із місця відпочинку церковних ієрархів переросло в ще один улюблений живець галичан. Цьому зрештою посприяли й очільники Греко-католицької церкви. Насамперед Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький.

У роки Першої світової війни курорт зруйнувала російська армія, але у міжвоєнний час його відбудували зусиллями все того ж владики Андрея.

Стаття “Живець Підлюте” побачила світ на шпальтах газети “Діло” 10 серпня 1932 року – за сім років до Другої світової війни, після якої на курорт головним чином пополювати на ведмедя та оленя приїжджала вже радянська партійна номенклатура.

https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/zhivets-pidliute-stattia-z-gazeti-dilo-za-1932-rik/

Зв'язкова УПА Ганна Годик про 1940-ві роки: "Я хотіла замінити батькові сина. А всі кращі сини України зібралися тоді разом. Там були студенти Київського і Львівського інститутів, вся молодь яка мала мужність і палке серце, яка хотіла бачити Україну вільною від всіх окупантів".

Її коханий, теж підпільник, загинув у бою: "Такого щастя як кохання ми не мали права собі дозволяти, хоча нам всім тоді було від 16 до 30".

Ганну чекав арешт, побиття у Дрогобицькій тюрмі, засудження до 15 років Воркути. На засланні вона познайомилася з майбутнім чоловіком, народила у таборі двійню. Після звільнення у 1955-му поселилася з сім'єю на Донбасі. Через багато років повернулася на захід України.

"Доля не обминула мене і радісними днями. Але минуле все ще болить, як ніколи незаживаюча рана. Скільки їх покалічених і знищених? Моє життя не є винятком, бо така доля спіткала мільйони людей. І ми не повинні забувати про це , щоб ніколи такого не було на землі".

80 років потому продовжуємо боротьбу.

На початку 1920-х емігрант з Наддніпрянщини, який оселився в Косові, заснував спілку “Гуцульське Мистецтво”. Вона стала зразком успішного національного бізнесу в умовах бездержавності.

Займалися килимарством, ткацтвом, а також – керамікою, вишивкою, різьбленням. Уже за кілька років “Гуцульське Мистецтво” почало проводити власні виставки, а вироби отримали попит далеко за межами заходу України.

Напередодні 10-річчя створення спілки кореспондент газети “Неділя” підготував репортаж про виробництво. Цікаво, що це число часопису конфіскували (звісно, не через репортаж з Косова, а через небажані, на думку цензури, коментарі до судових процесів над ОУНівцями), тому до масового читача стаття, ймовірно, не дійшла.

Надолужуємо :)

https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/gutsulske-mistetstvo-kilimarstvo-stattia-z-gazeti-nedilia-za-1932-rik/