Наприкінці 1870-х на шпальтах галицької преси з’явилась новина про відкриття у містечку Моршин, що неподалік Стрия, кліматичного та водолікувального курорту.

Вже 1878-го розпочався перший офіційний лікувальний сезон з відкриттям "Закладу для лікування грудних захворювань". Однак історія самого Моршина сягає давнішого часу.

Цьому й присвячена стаття "Живець Моршин", що побачила світ на шпальтах газети "Львівські вісті" 79 років тому.

https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/zhivets-morshin-stattia-z-gazeti-lvivski-visti/

Матюкалися українці чи ні? Прикметно, що й сьогодні на півночі Чернігівщини на такі слова говорять “загнути моc...ля” або “покрити моска...ми”, пише дослідниця фольклору Олена Чебанюк.

Натомість вдавалися до творчо закручених побажань та прокльонів: “Щоб ти не знав, який сьогодні день”, “А щоб ти боявся своєї сорочки”, “Бодай тебе пси цілували, а мене молодиці” та дуже багато інших варіацій залежно від випадку.

Підготували про це етнографічну розвідку.


https://localhistory.org.ua/texts/statti/khai-tebe-zamuchit-srachka-i-boliachka-iak-laialisia-nashi-predki/

"Тут колись було село Поляни. Але за совітів усіх мешканців вивезли – щоб не допомагали повстанцям. І село зникло... Залишилась лиш старезна липа із давнім хрестом, та ще весною помітно як цвітуть фруктові дерева на колишніх сільських обійстях"

Про свою мандрівку Розточчям розповів Богдан Марциняк Волошин

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/poliani-kviti-nad-zniklim-selom-zolota-galitska-provintsiia/?fbclid=IwAR3Kay5W-HvxXHL8-HRqsDDpRsC5k6p0vY7XA6LpMiM4Nt_wxuutrGbNJIY

"Є українська казка, де герой, що вбив змія, завбачливо, вирізав у нього язики, щоб його перемогою не скористався якийсь спритник. А потім показав ті язики на суді як доказ, що переміг він, а не той, хто ховався у кущах, поки він бився зі змієм не на життя, а на смерть. Тож зберігаймо ті язики як доказ того, хто насправді проливав кров за Україну.

Мало перемогти, треба ще закріпити цю перемогу в свідомості, захистити її від зневіри й розчарувань, які безперечно будуть. І передати пам’ять про неї всьому людству. У цьому полягає місія національної еліти на довгі роки. Не лише української, будь-якої. Тривога, що цього може не відбутися, не безпідставна".

Колонка письменниці Галини Пагутяк.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/ukrayinska-kultura-postril-u-potilitsiu-galina-pagutiak/?fbclid=IwAR2G8yaaXpCK-zmv758l4H5mPlEIJW3TOy2kVYNCv87W2U6sGo3M6BGkiIc

Запрошуємо на подію!

7 червня о 17:00 в Артцентрі "Дзиґа" відбудеться презентація стилізованої барокової драми "Житіє Яна Щасного Гербурта з Добромиля" авторства Галини Пагутяк та Лани Перлулайнен.

Вхід вільний.

Михайло Грушевський називав перехід українських земель під владу Великого князівства Литовського й Польщі окупацією. Чи так було насправді? Легендарна битва під Синіми водами – правда чи міф?

Суперечливі сторінки в історії ВКЛ аналізує доктор історичних наук Віталій Михайловський у новому випуску програми “Ґранднаратив. Як деколонізувати історію України” на нашому YouTube-каналі – https://www.youtube.com/watch?v=ChEZ_ITEEDw

113 років тому народився Юліан Дорош, якого називають зачинателем професійного національного кіно на західноукраїнських землях.

Та найкраще Дорош проявився в етнографічній фотографії. Автор фільмів, етнограф, документаліст, репортер зробив ці знімки у 30-х роках минулого ХХ століття, саме перед початком війни.

Через багато десятиліть – майже випадково – фотокартки Дороша знайшлися у місті Клівленд у США, у приватному архіві.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/gutsulshchina-vidnaidena-u-klivlendi-istoriia-fotokartok-iuliana-dorosha/

"Вони мене заштовхнули в автомобіль. Розвернулися і повезли в сторону цвинтаря. Поки їхали в автомібілі, один з них, бурят, взяв ножа здорового, приставив до горла і почав кричати що цей ніж 9 людей зарізав, ти будеш 10-й. Я ці слова пам’ятаю й досі. Каже, у тебе є 10 секунд подумати, а ні – тебе завезем і прикончим. Чесно кажучи, я тоді [подумки] попращався зі своїми дітьми… трьома. Зі своєю дружиною, з усіма. І коли ми їхали, він казав водію "завезеш його, прикопаєш".

Коли приїхали до цвинтаря, мене витягнули з автомобіля, чоловік 50 стояли навколо мене, почали штовхати мене, матюкати. Потім один каже: "Роздягайся". Після того він мені дав лопату, їхній командир, сказав: "копай собі яму".

Свої спогади для проєкту "Жива історія: свідки та жертви російських злочинів" розповів Андрій Купраш, староста села Бабинці Бучанського району Київської области.

https://m.youtube.com/watch?v=ahwoB4f7ROg

Його історія сягає понад 2500 років. Давні греки називали цей острів Білим, через велику кількість птахів на берегах.

Вважали, що після смерті там поселився Ахілл і збудували храм його імені у VI ст. до нашої ери. На його руїнах вже у столітті XIX звели маяк.

У 2022 році острів став символом нескореності українців, завдяки фразі промовленій прикордонником до російського воєнного корабля.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/zmiyinii-ostriv-na-iakomu-nemaie-zmii/?fbclid=IwAR1DMh7bk2PVWDi4KSALDQTRZqdhJ_VUAxzY7PufK1p0jad3cMpuwBrptec

Ми впевнені, що ви чекали цього разом з нами! Локальна історія відновлює друк журналів! 🤓

💥 Презентуємо одразу два (!) випуски журналу: #2/2022 на 96 сторінок з темою "ворог" і спарений #3-4/2022 на 160 сторінок з темою "війна".

🧠 Як завжди - топовий контент та найкращі автори. Детальніше про номери - у перших двох коментарях під дописом.

При замовленні комплекту з #2 та #3-4/22 (вартість 300 грн); #1, 2, 3-4/22 (400 грн) або будь-яких трьох журналів з попередніх випусків - доставка Новою поштою за наш рахунок.

Замовити номери 👉 https://forms.gle/4UbpjStArHsLzd3j6

Тема номера - війна за Незалежність. Новий етап:

- "Ми приречені на Перемогу": колонка з фронту нашого колеги Антона Петрівського

- Хустка на місці вбивства чоловіка: як живе Буча після деокупації

- Андрій Боголюбський - невдаха? Звідки постав міт про нібито "першого московита, який розгромив Київ"

- Як гетьман Сагайдачний ходив бити Москву: розповідає Олексій Сокирко

- Що досвід попередніх зустрічей із радянськими солдатами може розповісти нам сьогодні? Аналізуємо щоденник "Жінка в Берліні"

- Як комуністи нищили українську церкву: історія Михайлівського Золотоверхого монастиря

- Насильство без табу: як нам сьогодні осмислювати російські злочини проти людяності? Роздумує Галина Пагутяк

- Вижити у Маріуполі. Спогади Євгена Сосновського

- Чому дії Росії в Україні можна розцінювати як геноцид?

А також інтерв'ю з Френсісом Фукуямою, Юрієм Андруховичем та режисером стрічки "Атлантида" Валентином Васяновичем

Тема номера – Ворог, "той, кого мусимо знати"

– як українське духовенство вигадувало Росію і чому "Росія"

– це не про московську державу

– "русскій мір" як історичний міт, успішно проґавлений світом

– смердючі варвари, хитруни, пияки: як бачили московитів іноземці в різні часи

– чому "маленька переможна війна" завжди закінчується для Росії поразкою? Аналізуємо на прикладі російсько-японської війни 1904–1905 років

– інцести та снохацтво: якими були звичаї росіян

– диктатори минулого: Іван Жахливий

– з чого складається і що живить російський імперський націоналізм

– неєдина і подільна: чи може розпастися Росія?

А також розмови з Енн Еплбом та Ярославом Грицаком, можливі шляхи до денацифікації Росії і насильство як "цивілізаційний поступ" Російської імперії.

Його історія сягає понад 2500 років. Давні греки називали цей острів Білим, через велику кількість птахів на берегах.

Вважали, що після смерті там поселився Ахілл і збудували храм його імені у VI ст. до нашої ери. На його руїнах вже у столітті XIX звели маяк.

У 2022 році острів став символом нескореності українців, завдяки фразі промовленій прикордонником до російського воєнного корабля.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/zmiyinii-ostriv-na-iakomu-nemaie-zmii/?fbclid=IwAR1JRANyhDvYiodEKWyIqnH9ZqSUnEFm8jRotaNLxJze9AJa2T0K1rOXrtI

Армія мародерів: звідки в російських солдатів взялася звичка грабувати. Повний текст – bit.ly/3Qm63x5

Донедавна ця картина в Домініканському соборі Любліна не викликала особливих запитань. Однак після реставрації оприявнилися важливі деталі.

Фахівці з’ясували, що на ній зображені невідомі козацькі прапори і, ймовірно, булава Богдана Хмельницького.

https://localhistory.org.ua/rubrics/artifact/kozatski-trofeyi-na-polotni-v-liublini/

"Попри мальовничі руїни сюди вабить зажурена тиша і нагадування, що все минуще в цьому світі. Недавно знову побував у Приозерному (колишні Псари) на Рогатинщині.

У ХVІІІ столітті Псарами володів Юзеф Яблоновський, який мав тут маєток. А вже в ХІХ садиба стала власністю родини Реїв – однієї з гілок могутнього і заможного роду Потоцьких.

Власне Реї і збудували наприкінці ХІХ століття величний палац, трохи схожий за обрисом на баварський замок Нойшванштайн".

З мандрів публіциста Богдана Волошина.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/palats-reyiv-malovnichi-ruyini-zolota-galitska-provintsiia/?fbclid=IwAR0Ojmew7P9AV1UvFBDJCD6itOqKUdxj30ZcquRq8f637qHZCn5LpMII0gs

Перша жінка, яка фотографувала Карпати. Амалія Кожмінова, чеська вчителька, популяризаторка народної вишивки та ремесел приїхала на Закарпаття у 1919 році.

Вона фотографувала весілля та свята, людей біля церков та у їхніх помешканнях, показувала як українки вишивають, заколисують дітей, прядуть конопляні нитки, як мелять зерно. Кожмінова об’їздила та обходила віддалені райони й гірські села вивчала культуру закарпатських гуцулів, бойків та лемків.

Її фото скарби ми віднайшли у чеських архівах! 35 унікальних світлин у матеріалі.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/koli-liudi-boialis-fotoaparata-iak-na-zakarpatti-pratsiuvala-persha-fotografka-amaliia-kozhminova/

Росія вважає, що "русскій мір" панує там, де розмовляють російською мовою. Ґрунт для цього імперія готувала цілеспрямовано і довго, незалежно від влади, яка панувала за порєбріком.

Наприклад, у 1930-х та 1970-х до журналів та видавництв надійшли списки "шкідливих" слів, заборонених до вжитку. Серед них філіжанка, слоїк, суходіл, робітня, позаяк, достоту....

Мовознавиця Лариса Масенко, авторка книги "Мова радянського тоталітаризму" розповіла детально, як в СРСР намагалися відівчити нас розмовляти українською.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/iak-srsr-represuvav-ukrayinsku-movu/

Хто дав копняка цареві Миколі І у Криму і може це повторити?

Наші британські друзі мають неабиякий досвід у протистоянні росіянам. Передовсім через Кримську війну 1853–1856 років. Під час однієї з величних битв нечисельний загін шотландських піхотинців – пращурів Воллеса – зупинив наступ кількох сотень російських казаків на Балаклаву.

Тоді й виникла героїчна легенда про тонку червону лінію.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/tonka-chervona-liniia-iaka-zupinila-rosiian/

У третю неділю червня в Україні відзначають День батька.

Цю традицію ми перейняли у 2019 році. В країнах Заходу свято започаткували ще понад 100 років тому: у США – 1910-го, у Німеччині – 1934–го.

Пропонуємо до перегляду підбірку давніх українських світлин із щасливими батьками, дружинами та дітьми.