До 24 лютого, коли українці виступали на міжнародних телеканалах, то поруч садили росіянина і вважали це об’єктивністю. З початком повномасштабного вторгнення світові ЗМІ по-іншому подивилися на події в Україні.

Однак кліше російської пропаганди часом відлунюють навіть у таких медіа-гігантах як CNN International, France 24 чи BBC. Що вже й казати, про національне телебачення країн, які традиційно зазнають російського впливу.

Про картинку на світових телеканалах, відповідальність Заходу та повідомлення, які можуть змінити ставлення до Росії розповів Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду “Демократичні ініціативи”.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/tochno-po-gebbelsu-iak-rosiiska-propaganda-pronikaie-na-svitovi-telekanali/?fbclid=IwAR04tdknEjcqiG19PnSyObKr6K1rTZrp9um_C-dRdQd2LDH3vFR7oxJFTPw

Злочини росії. 81 рік тому і сьогодні. УВАГА! У відео кадри, які можуть шокувати.

Тімоті Снайдер питає себе і західний світ: Путін вже багато років наводив докази на користь геноциду українців. Ми дослухалися?

На думку британського історика, десять років тому він запропонував, слідом за нацистським мислителем-юристом Карлом Шміттом і російським фашистським філософом Іваном Ільїним, якого Путін вважає вчителем, починати політику з розрізнення друга і ворога.

Україна була вимушеним другом, ворогом був той, хто не розумів, що українці – частина російської цивілізації. Для Путіна “єдність душ” росіян і українців була волею Бога, захищеною актом насильства, що очищує.

Переклад колонки для The Washington Post.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/timoti-snaider-putin-davno-mriiav-pro-svit-bez-ukrayintsiv-teper-mi-bachimo-shcho-tse-oznachaie/

Ніл Ферґюсон розглянув сім найгірших сценаріїв війни в Україні.

Один із висновків, до яких дійшов британський історик: епоха непоширення ядерної зброї закінчилася.

"Відверте називання путіна воєннимм злочинцем і його відсторонення від влади значно збільшує ризик застосування хімічної або ядерної зброї в Україні. І якщо ядерна зброя буде використана раз у ХХІ столітті, то боюся, що її використають знову.

Очевидним наслідком війни в Україні є те, що численні держави в усьому світу активізовують свої прагнення до ядерної зброї. Бо ніщо так чітко не ілюструє її цінність, як доля України, яка відмовилася від неї 1994 року в обмін на нікчемні запевнення. Епоха непоширення закінчилася".

https://localhistory.org.ua/texts/statti/nil-fergiuson-sim-naigirshikh-stsenariyiv-viini-v-ukrayini/?fbclid=IwAR3QdlAXUGYxgC1FimRh2Po-sWVo-_kBjutpIqRhNPF4n8MSN-0qpZ3aBiI

Це дуже важливий текст і я прошу вас дочитати його до кінця.

Сьогодні ми з подругою йшли по Площі Ринок і над нами дуже низько пролетів літак з характерним для нього гулом. В цей момент, здавалося, час зупинився, бо усі люди завмерли від жаху і не рухалися декілька секунд.

Коли літак пролетів, ми помітили під стіною одного із закладів дівчину, яка присіла, закрила обличчя руками. Вона ридала, тіло її трусило. Я одразу зрозуміла, що її накрила потужна панічна атака, тож пішла до неї, присіла поруч, почала обіймати і змушувала називати кольори мого одягу.
- З вами все добре, ви не помираєте, я поруч, а значить це скоро минеться, - казала їй я. Це панічна атака, у мене також вони бувають, я вам допоможу. Подивіться на моє пальто, який це колір?
- Червоний, - задихаючись відповідала вона.
- А мій светр?
- Бордовий.
- Мої джинси?
- Чорні.
- Сумочка?
- Теж чорна
- Шарф?
- Сірий, - вже трохи спокійніше відповіла вона
Потім із сумочки я витягнула свій паспорт:
- якого кольору обкладинка?
- Жовто-блакитна, - сказала вона ще спокійніше і посміхнулася, втираючи сльози.
- Це був наш літак. Ми переможемо, ми вже перемагаємо! Ні ви, ні я не помремо.

Але її все так само трясло.
Я витягла «Корвалмент» (він у мене ЗАВЖДИ з собою) і дала їй одне драже під язик. «Корвалмент» урегульовує серцебиття. При сильній панічній атаці серце б‘ється десь 170 ударів в хвилину, а то і більше.
Мені вдалося її заспокоїти десь за 5-7 хвилин і стабілізувати її емоційний стан.

Вже потім виявилося, що ця дівчина із Харкова, не так давно приїхала до Львова. Над її домом постійно літали винищувачі! Салтовку, в якій вона жила зруйновано, стерто з лиця землі. Вона безліч днів жила ховаючись від авіаударів, обстрілів і того всього жаху, про який ви і так знаєте, тож коли над Площею Ринок низько пролетів літак, їі психіка не витримала.

Я це все до чого. Ми з вами тепер постійно, чуєте, постійно будемо бачити людей, у яких ставатимуться панічні атаки просто посеред вулиці. У когось тригеритиме на голосні звуки, у когось на сирену, в когось на шум від пролітаючого літака. Не всі знають, що робити в таких ситуаціях. Я розкажу елементарне, що знаю, бо сама є заручницею панічних атак, але навчилася себе з них витягувати, а ви маєте знати, що робити, якщо опинетеся в такій ситуації, як я сьогодні:

1. Обійміть людину, або просто гладьте її, завдяки цьому вона буде відчувати межі свого тіла (але перед цим запитайте чи можна).
2. Скажіть їй, що вона точно-точно не помре, що це панічна атака, від них ще ніхто не помер, що ви поруч і навіть якщо їй стане гірше, ви не дозволите аби з нею трапилося щось лихе.
3. Змушуйте її перераховувати предмети навколо, кольори. Наприклад, якщо це сталося на вулиці, де їздять автомобілі, просіть її казати якого кольору вона бачить машини. Якщо це сталося в приміщені просіть перераховувати об‘єкти, які є навколо: шафа (з чого зроблена?), стілець, книга (назва книги?), чашка (якої форми?). Таким чином мозок переключається на іншу діяльність і стрес відпускає.
4. Просіть людину дихати. Спробуйте пояснити. Дихайте разом з нею. Дихання заспокоює. Дихайте від хвилини до трьох.
5. Якщо є можливість, дайте води.
6. Зайдіть от прям зараз в аптеку і купіть «Корвалмент» в драже, він коштує копійки. Розпихайте його по всіх свої кишенях, сумках, рюкзаках. Завдяки тому, що я в свій час так зробила, сьогодні мені вдалося заспокоїти серце незнайомої мені людини.
7. І головне: не бійтеся підійти, увімкнути емпатію, людяність і стати опорою в цій складній ситуації чужій вам людині. Повірте, при панічній атаці людині потрібна людина.

Пам‘ятайте, ми з тепер з вами усі одне одному рідні.

@Oksana Shavarska

У СРСР діяло ціле трофейне управління, тобто мародерство поставили на "промислові рейки".

Лише офіційно з радянської зони окупації Німеччини вивезли:
60 000 роялей,
190 000 килимів,
460 000 радіоприймачів,
265 000 настінних і настільних годинників,
940 000 елементів меблів,
1,2 мільйона чоловічих і жіночих пальто,
1 мільйон головних уборів,
186 вагонів спиртного.

Дорж Бату – український письменник бурятського походження, автор бестселлера "Франческа" зробив невелику історичну розвідку про мародерство як частину кодекса російського офіцера.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/dorzh-batu-maroderstvo-iak-istorichnii-kodeks-rosiiskogo-ofitsera/

Письменник Андрій Кокотюха показує, що сталося з Будинком творчості в Ірпіні після російської окупації. Це місце – літературна резиденція, письменницька Атлантида.

"Для втаємничених: тут минали наші 1990-ті. Він і до війни був занедбаний. Проте не згвалтований кацапами. Так, вони тут були. Корпуси збереглися - це добре. Прилетіло, але трошки. Всередині - те, що лишає після себе всякий росіянин: воніща, погром".

Ці ірпінські гектари можна назвати літературно намоленими. Тут жили і творили Гончар, Сосюра, Рильський, Тичина, Загребельний, Яновський, Мушкетик, Костенко, Драч, Забужко.

Ще 30 років тому територія Ірпінського будинку творчості письменників була закритою. Пускали лише за перепустками.

Минулоріч у журналі вийшов чудовий репортаж Христина Коціра із місця, де творили українську класику.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/pismennitska-atlantida-pid-kiievom/

Продовжуємо боротьбу попередніх поколінь! Мирослав Симчич. Легендарний повстанець, довів до перемоги бій під Космачем у 1943-му. Його не зламали 32 роки радянського ув'язнення. У жовтні 2021 року Верховна Рада України проголосувала за надання йому звання Героя України. Пан Мирослав надихає багатьох наших нинішніх оборонців. Цьогоріч йому виповнилося 99 років.

До війни Михайло Будейчук вів відео-блог про культуру Гуцульщини. Сьогодні він фіксує злочини росіян на українських теренах, зокрема - у звільнених містечках Київської области.

https://www.youtube.com/watch?v=WflqOGi1yzQ

"Зродились ми великої години з пожеж війни і з полум'я вогнів, плекав нас біль по втраті України, кормив нас гнів і злість на ворогів", – автором гімну ОУН був український письменник Олесь Бабій. Він написав ці рядки, коли перебував під арештом за участь у націоналістичному підпіллі.

У 2018-му його вірш став офіційним гімном Збройних сил незалежної України.

Кого та чому називав "трагічними оптимістами" ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов - читайте в матеріалі 👇

https://localhistory.org.ua/texts/statti/tragichni-optimisti-poeti-z-oun-ta-upa/

Пісня, яка вже понад століття веде українців на боротьбу проти російської навали.

“Ой у лузі червона калина” – гімн Легіону українських січових стрільців, заборонений у радянський час. Його заспівали у Верховній раді після відновлення Незалежності України 24 серпня 1991 року.

Після того як "Ой у лузі..." заспівав Андрій Хливнюк, культовий гурт Pink Floyd та десятки інших виконавців, вона стала справжнім славнем української боротьби.

110 років тому, 12 квітня 1912 року в Академічній гімназії у Львові відбулась присяга гуртка "Пласт". Цей день вважається офіційним початком Пласту.

У 1930-х польська влада заборонила Пласт, організація діяла підпільно. З приходом СРСР Пласт розрісся за межами України: сьогодні осередки є у дев’яти країнах.

Багато пластунів були учасниками національно-визвольного руху впродовж ХХ століття і продовжують захищати кордони України в наш час.

Про пластові табори в Карпатах розповідає Лукія Лукомська, а оригінальні світлини пластунів можна переглянути за посиланням - https://bit.ly/366gump

Національна спілка журналістів України опублікувала список вбитих медійників з часу повномасштабного збройного вторгнення росії. Вічна пам'ять колегам!

Росія готує наступ на Донбасі. Що нам розповідає історія про російські наступи минулого? Прослідкуємо на прикладі Балаклавської битви, де російська армія бігла з поля бою з криком “Ура”. Усього за 20 хвилин невелика британська кавалерійська бригада розтрощила та змусила тікати доволі чисельну російську армію.

Про те, як англійці побили росіян в Криму у жовтні 1854-го читайте вже у нашому матеріалі ⬇

https://localhistory.org.ua/texts/statti/vidstupali-z-krikom-ura-iak-angliitsi-v-krimu-rosiian-bili/?fbclid=IwAR0B8TB9opSOFhxITz1b3esTG8aP0bBcisF9PUlp6gm2sL1cfA3yk-q00zA

13 квітня 2022 року під час авіабомбардування Маріуполя російські війська зруйнували пам’ятку архітектури XIX століття – будинок Ґампера. Про це повідомляє сайт міста Маріуполя 0629.com.ua.

Будинок у готичному стилі був зведений у середині ХІХ століття судово-медичним експертом Фрідріхом Ґампером. У 1880-х роках старший син Фрідріха Сергій закінчив Харківський медичний університет та відкрив в будинку приватну докторську практику, для потреб якої було добудовано невеличкий флігель. Відтоді узвіз, де був розташований будинок, отримав народну назву "Докторський".

1894 року міська управа Маріуполя передала Фрідріху Ґамперу дозвіл на будівництво фабрики на території ділянки Докторського узвозу. Вочевидь розкішна будівля у формі готичного палацу з баштою з червоної цегли і була тією самою будівлею промислового призначення. Після смерті Ґампера-старшого родичам довелося продати будівлю і будівництво завершував вже наступний власник (за різними версіями маєток придбав Лейба Аронович Шнейдерович або ж Ісая Єлихеєвич Матецький).

Після захоплення влади в Маріуполі більшовиками будинок був переобладнаний на квартири. Є відомості, що під час НЕПу один з власників квартир на короткий час облаштував тут навіть ковбасний цех.

За часів Другої світової війни будинок майже не був ушкоджений, тому тут облаштували комунальні квартири.

До сьогодні будинок Ґампера був окрасою Маріуполя, однак його знищили рашисти.