"Уже зараз російська окупація деяких східноукраїнських міст нагадує радянську окупацію центральної Європи наприкінці Другої світової війни. Державні службовці та громадські діячі – мери, поліція, депутати, журналісти, музейні куратори – були арештовані і відтоді їх не бачили.

Цивільне населення тероризують вибірково. Влада Маріуполя повідомляє, що місцевих мешканців насильно вивозять в Росію, точно так як радянська секретна поліція депортувала балтів, поляків та інших до Росії після вторгнення у 1939-1945 роках. У разі перемоги Росії ця тактика буде застосована по всій Україні, створюючи масовий терор, насилля та нестабільність на роки. І так, якщо ми приймемо такий результат, автократії від Мінська до Каракаса і Пекіна візьмуть на замітку: геноцид тепер дозволено"

Енн Епплбом – авторитетна дослідниця історії Східної Європи, терору та репресій в СРСР. Пропонуємо переклад її колонки про російсько-українську війну, яка вийшла у виданні The Atlantic 22 березня.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/enn-eplbom-ukrayina-musit-peremogti/

Російські окупанти на захоплених українських територіях знищують книжки та шкільні підручники з історії! За інформацією української розвідки, вони склали список заборонених історичних постатей.

Здогадаєтесь, хто серед них? Степан Бандера, Роман Шухевич, Симон Петлюра, В'ячеслав Чорновіл…

А також Іван Мазепа. Чому Росія боїться українського гетьмана? Пропонуємо дізнатися з цього великого біографічного інтерв’ю, яке вийшло у номері Локальної історії, цілком присвяченому постаті Мазепи.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/tetiana-tayirova-pro-ivana-mazepu/

Ще одне місто, яке показало сміливий спротив російській окупації.

Росіяни зайшли до Славутича 26 березня. Захопили в заручники мера. Близько 5 тисяч людей вийшли на центральну площу і розгорнули величезний прапор України. Загарбники почали стрілянину. Двоє людей отримали поранення. Але ввечері того дня російські військові вийшли з міста.

Захоплюємось хоробрістю усіх українців, які чинять опір русскому міру!

І пропонуємо репортаж про історію Славутича та його мешканців, який вийшов в одному з випусків Локальної історії.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/misto-iake-ominuli-devianosti/

"Останні десятиліття ми жили у неймовірний час миру. Це була певною мірою фантазія гіпі. Середній оборонний бюджет країни ЄС становив близько 3% від загального бюджету. І це історичне чудо, бо раніше 50-80% бюджету йшли на війну та армію.

Тепер бачимо, що лише за один день Німеччина подвоїла витрати на військову сферу. Інші країни світу роблять те саме. Але це дорога до дна. Гроші, що мають іти на охорону здоров’я, на освіту, на боротьбу із кліматичними змінами, тепер йдуть на танки, снаряди і війни. Наслідки цього відчують і Австралія, і Бразилія.

Із 1945-го не було жодної ескалації між великими силами, на відміну від попередньої історії. З 1945-го жодна міжнародно визнана країна не була стерта з карти через зовнішнє вторгнення. Це неймовірне досягнення, а також основа всього, що ми маємо – для медичної системи, освітньої. Все це тепер під загрозою".

Історик Ювал Ной Гарарі про те, як російсько-українська війна позначиться на ері миру у світі.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/iuval-noi-garari-viina-v-ukrayini-mozhe-zminiti-vse/

“Ми жартували, хай би вбило одразу, бо всі дуже боялися покалічитись. Все частіше від друзів дізнавалися, що в когось рідні травмовані. Одній дівчинці ампутували ногу після одного з обстрілів, під який вона потрапила. Цей страх ставав сильнішим”.

“Спершу це була руїна суто міська, ландшафтна. А потім ти бачиш, як виглядають люди. Що вони змучені, що вони не можуть знайти воду, що черги в магазини стали безсенсовими. Це просто черга за нічим, за надією щось отримати”.

“Є дуже великий страх, що від міста не залишиться нічого. І від людей, які не виїхали теж нічого не залишиться. Це найбільший мій страх, що повертатися буде нікуди. Поки я щоранку прокидаюся, і дивлюсь новини – може, за ніч вже відбили?”.

Віра Курико – репортерка українських медіа. Мешкає у Чернігові. У перший день війни виїхала до Львова. Але за кілька днів повернулася до рідного міста. Її чоловік став до лав ЗСУ. Віра залишилася з подругою, її трьома дітьми і собаками у приватному будинку на околиці. Вони залишалися у місті, яке нещадно обстрілювали російські війська, 10 днів.
Допоки не почали зникати світло, вода та газ.

Її свідчення про злочини росії у відео – https://youtu.be/3bHCc-ZxIok

Впродовж останніх тижнів чимало західних академічних інституцій запустили програми для жертв російсько-української війни. І запрошують до участі крім українських науковців, ще й російських і білоруських. Таким чином урівнюючи жертв війни і “жертв режиму”, вважаючи усі сторони постраждалими. Чому так відбувається? Що з цим можна робити?

Поспілкувалися про це з Юлією Юрчук, докторкою історичних наук, викладачкою Університету Умео, яка вже понад десять років живе й працює у Швеції.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/u-ievropi-bagato-khto-prodovzhuie-divitisia-na-ukrayinu-kriz-prizmu-rosiyi-istorikinia-zi-shvetsiyi-iuliia-iurchuk/?fbclid=IwAR2RHd4Bs05P0EinOJI34jErO9FAVJsZ1dgaWSWWV8W7Yi80XKv15p4IhPo

Історію Ніжина можна вивчати по храмах. В одному складав присягу новобраний гетьман Іван Брюховецький, доки чернь руйнувала місто. Подвір’ям іншого бігав Федір Лисянський, учасник першої навколосвітньої подорожі. У третьому хрестили першу дружину Пабло Пікассо. Тут же сталася пригода, яка надихнула Миколу Гоголя на написання повісті "Вій".

Колись у Ніжині діяла потужна грецька громада, від якої містові залишилися кава і знаменитий ніжинський огірок. А вчора Ніжин знову обстріляли російські військові.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/nizhin-misto-de-kozhen-piatii-kozatskogo-rodu/?fbclid=IwAR0LJTPgI2h_f89B0PKvqZj7UdWhM1eaVust9Pz8IoeKs870HN-msd9lQBQ

"Релігійність Путіна є малопомітною, але сильною частиною його особистості. Російський президент, як здається, є віруючим російським православним християнином, але з ідеологією, ближчою до фашизму Беніто Муссоліні, ніж до комунізму Володимира Леніна. Яким же чином це може вплинути та вже впливає на сучасну світову геополітику та війну росії проти України?".

Про це – у статті американського журналіста та письменника Девіда Ігнатіуса для The Washington Post.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/cherez-misiats-viini-dumki-putina-zaplutani-ta-nebezpechni/

Чому світ має сентименти до “великої російської культури”? Які наші успіхи в поверненні культурних діячів в український простір? Як скоро світ втомиться від нас?

А також про розслідування Українського інституту, яке скоро оприявить мережу культурних інституцій у Європі, яку приховано фінансує уряд Росії.

Як бореться наш культурний фронт і чому він такий важливий для України – в інтерв'ю з директором Українського інституту Володимиром Шейком.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/volodimir-sheiko-ukrayina-maie-pravo-skazati-vse-shcho-vona-zaraz-khoche-skazati/

Московська держава є майстернею із фальсифікацій та дезінформації упродовж століть. Перше достовірне свідчення “редагування” історії походить з XIV століття – жертвою історичної цензури став найдавніший новгородський літопис.

Він дійшов до нас у трьох рукописах-копіях. Два документи датують XV століттям, а інший – першою половиною XIV-го. Відомий за умовною назвою “Синодальний список”. За збігом, цей твір є найдавнішим зі збережених рукописів, котрі містять руський літописний текст. Саме ця рання копія і зазнала втручання “руки Москви”. Це легко вичислити, адже дві інші версії новгородського літопису зберегли незіпсутий виклад.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/moskva-redaguie-istoriiu-pochatok-traditsiyi-brekhni/

Степан Бандера, "Перспективи Української Революції"

"Якщо б большевики справді могли прищепити українському народові відношення до російського народу, як до «старшого брата», теорію про спільне історичне коріння, про споріднену духовість, віру в доброзичливість, щирість російського народу супроти України, захоплення російською культурою, переконання у її вищість, досконалість, бажання переймати все від Росії, уподібнюватися, та й інші того роду слабості, то це прикувало б Україну до Росії певніше й тривкіше, ніж найсильніший політичний зв'язок, сильніше від усякого терору".

колаж від Olena Smetana

Чому ми ненавидимо цю імперію зла? Послухайте лише короткий фрагмент спогадів бранки сталінських концтаборів Надії Байдали-Богдан. Як її та інших незаконно ув’язнених молодих дівчат зустрічали упирі у ГУЛАГу.

У таборі вона мусила будувати тюрми. Копала промерзлу землю, рила траншеї. 10 годин на добу, навіть при -50 градусах. Раз на місяць вихідний – банний день.

Нагадаємо лише, що з 1940-х до 1950-х у багатьох таборах найчисельнішою групою в’язнів були саме українці.

https://fb.watch/c75Pr0587F/

Як змінилася московська дипломатія за 400 років? Спойлер -- ніяк.

Тиждень після початку війни історик Олексій Вінниченко почав перекладати щоденник переговорів між річпосполитськими дипломатами та московськими представниками навесні 1634 року (рукописна книга з ним доступна в інтернеті).

Ці перемовини підсумували розпочату Москвою і тим не менше програну нею Смоленську війну 1632–1634 року. Як в минулому поводилися московські дипломати у програшній для них ситуації? Чим більше гортати сторінки щоденника, тим сильніше переконання, що за майже 400 років мало що змінилося.

Так, тоді йшлося про інші міста й території, на які претендувала Москва, але тодішня риторика та маніпулювання історичними фактами задля обґрунтування свого експансіонізму залишилися незмінними й дотепер. Нинішня війна не просто плід теперішнього кремлівського керівництва, не притаманна Росії, російському народові чи російській історико-культурній традиції, а є закономірним продовженням давньої й усталеної агресивної російської зовнішньої політики, коріння й традиція якої сягають ледь не Середньовіччя.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/z-istoriyi-diplomatiyi-moskvi-shcho-zminilosia-za-400-rokiv/

Після кадрів зі звільнених від орків Бучі, Ірпіня та інших міст та сіл Київщини згадався червень 1941. Коли енкаведисти, відступаючи із заходу України, за кілька днів розстріляли понад 20 тисяч людей. Залишивши після себе гори трупів.

За межею розуміння. Тоді населення теж не могло повірити, що люди здатні на таке. Минуло 80 років, їхні діти та внуки не змінилися. Прийшло нове покоління російських убивць.

Тільки сьогодні українці мають вже достатньо сили, щоб відплатити їм за усе горе, яке вони впродовж десятиліть несли на нашу землю.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/krivavii-cherven-1941-go-radianski-rozstrili-u-zakhidnii-ukrayini

До 24 лютого, коли українці виступали на міжнародних телеканалах, то поруч садили росіянина і вважали це об’єктивністю. З початком повномасштабного вторгнення світові ЗМІ по-іншому подивилися на події в Україні.

Однак кліше російської пропаганди часом відлунюють навіть у таких медіа-гігантах як CNN International, France 24 чи BBC. Що вже й казати, про національне телебачення країн, які традиційно зазнають російського впливу.

Про картинку на світових телеканалах, відповідальність Заходу та повідомлення, які можуть змінити ставлення до Росії розповів Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду “Демократичні ініціативи”.

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/tochno-po-gebbelsu-iak-rosiiska-propaganda-pronikaie-na-svitovi-telekanali/?fbclid=IwAR04tdknEjcqiG19PnSyObKr6K1rTZrp9um_C-dRdQd2LDH3vFR7oxJFTPw

Злочини росії. 81 рік тому і сьогодні. УВАГА! У відео кадри, які можуть шокувати.

Тімоті Снайдер питає себе і західний світ: Путін вже багато років наводив докази на користь геноциду українців. Ми дослухалися?

На думку британського історика, десять років тому він запропонував, слідом за нацистським мислителем-юристом Карлом Шміттом і російським фашистським філософом Іваном Ільїним, якого Путін вважає вчителем, починати політику з розрізнення друга і ворога.

Україна була вимушеним другом, ворогом був той, хто не розумів, що українці – частина російської цивілізації. Для Путіна “єдність душ” росіян і українців була волею Бога, захищеною актом насильства, що очищує.

Переклад колонки для The Washington Post.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/timoti-snaider-putin-davno-mriiav-pro-svit-bez-ukrayintsiv-teper-mi-bachimo-shcho-tse-oznachaie/