– Ми збиралися залишатися до кінця, але психологічно стало важко. Почався дефіцит медикаментів, продуктів, хліб ми вже пекли самі. Стало страшно за дитину, – зі сльозами говорить Вікторія з Києва.

– Ми взяли лише документи, один комплект змінного одягу, навіть білизну вдома забули, тому що зрозуміли, що у валізу треба вмістити все життя. Перепаковували доти, доки не залишилася легка сумка і наплічник, – пригадує.

Вдома у Києві залишились чоловік та батько. Тато пройшов Афганістан – тепер нічого не боїться. Він вирішив боронити свій дім, своє місто і свою країну.

Донька Крістіна ніжно обіймає маму, коли на її очах виступають сльози.

– У тебе було повноцінне життя, і раптом ти поневіряєшся, як жебрак… Дуже сподіваюсь, що зможу повернутися додому.

Історії переселенців, які зупинилися у Львові –
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/doroga-zi-shchastia/

Фото і текст Катерина Москалюк

Сьогодні – 208-а річниця від дня народження Тараса Шевченка.

Як писав Кобзар:
"І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі…"

Разом переможемо! Слава Україні!🇺🇦

Росія презентує себе тисячолітнім проектом, називає себе історичною Русью ні хвилини не будучи нею. Справжнє ім'я монстра якого ви знаєте як Russia – Московія. Russia – усього лише грецька форма нашого середньовічного імені Русь, під прикриттям якого московити вийшли на європейську історичну арену на початку 18 століття одразу у вигляді Російської Імперії. Вийшли з таким нахабним виглядом, ніби завжди на цій арені перебували.

Знайте наступне. Ruthenia – латинське написання імені середньовічної європейської держави Русь, саме під цим іменем, і саме наша країна була одним з важливих, а у певний час й найбільших, найпотужніших суб'єктів європейського історичного процесу.

Нині ж в Москві стоїть пафосний, встановлений з подачі Путіна пам'ятник нашому князю Володимиру (вони називають його Владімір), який хрестив першу державу української традиції – Русь, столицею якої є Київ. Місто, яке ці удавані спадкоємці вважають своїм, але водночас обстрілюють реактивною артилерією і закидують авіаційними бомбами. Так не вчиняють з власною історичною пам'яттю, і це розставляє усі крапки над ї.

Продовження тут – https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/stolen-by-russia-vkradeno-rosiieiu/

5 текстів про Тараса Шевченка

“В Європі тоді ще ніхто так не писав”: Забужко про ТГШ
https://bit.ly/34uQ1y4

Шевченко як творець української ідентичності
https://bit.ly/3KtzV73

Проти імперії. ТГШ і Кирило-Мефодіївське братство
https://bit.ly/3pM66Xu

Що у Шевченка під кожухом? Суперечливі та міфологізовані моменти біографії
https://bit.ly/3IYPB1Z

Жінки у житті ТГШ
https://bit.ly/365lGXm

"Борітеся – поборете. Вам Бог помагає!". Ілюстрація – Олена Павлова.

Площа біля Вавилонської вежі. Востаннє на залізничному вокзалі Львова таке було під час Другої світової війни.

За два тижні місто прихистило понад 200 тисяч переселенців. Головний вокзал для багатьох не пункт призначення, а місце перепочинку та пересадки на інші потяги.

Тут сльози, тиснява, обійми та ... музика із фортепіано, яке тепер стоїть біля головного входу. Фоторепортаж Катя Москалюк.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/uiavi-shcho-vsi-liudi-zhivut-v-miri/

Рашизм як форма неофашизму

Про Росію можна сказати те ж саме, що губернатор Луїзіани Г’юї Лонґ колись сказав про США: “Коли фашизм прийде в Америку, він називатиме себе антифашизмом” (подібну фразу хибно приписують Вінстону Черчиллю). Це пророцтво стало дійсністю, але не в Америці.

Вже два десятиліття путінська Росія еволюціонує в бік фашизму. Сьогодні збулися найчорніші прогнози про те, що “швидка маленька війна” може стати для божевільного диктатора спокусливим засобом згуртувати населення навколо імперських символів, провчити непокірних сусідів і відвернути увагу від економічних бід.

24 лютого 2022 року путінська Росія скинула всі маски і заходилася діяти, як гітлерівська Німеччина у 1939 році, поєднуючи терористичну агресію проти України та аналогічні до ґеббельсівських методи пропагандистського супроводу.

Путінський режим має усі ознаки фашизму! Історики Олександр Зайцев та Андрій Павлишин описали їх у тексті – https://localhistory.org.ua/texts/statti/rashizm-iak-forma-neofashizmu

Ілюстрація Анни Данчишин.

Битва за Україну сьогодні – це війна за історію.

І в 2014, і тепер Путін керувався тим самим бажанням повернути Україну в “законну” сферу російського впливу, обґрунтовуючи його фальшивими тезами про те, що Україна не є нацією, що українці та росіяни – “один народ”, і що “великоросійська” (тобто імперська) ідентичність не є повною й довершеною без українського (“малоросійського”) компоненту.

Постколоніальна амбівалетність України підживлювала ці марення. Проте їхнє головне джерело – міфологізований образ себе, що розвинувся у Росії протягом XVIII та XIX століть, і був некритично засвоєний у західному академічному світі, засобах масової інформації та поп-культурі.

Микола Рябчук, кандидат політологічних наук, почесний президент Українського ПЕН та відучора лауреат Шевченківської премії описав шість історичних міфів про Україну, які Росія намагається нав'язати світу.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/ukrayina-v-rosiiskii-istorichnii-mifologiyi-mikola-riabchuk/

"Ми з товаришами на днях обговорювали те, що маємо усунути в нашому суспільстві після перемоги. Цю розмову можна підсумувати так – тотальна дерусифікація.

Але на тому рівні, на якому її ще ніколи не проводили. Коли дуже різко рвуться всі зв’язки і нове покоління вже не відчуває потреби у них. Я найбільше знаю про досвід Литви. В цій країні знайти любителів Цоя дуже важко.

Не знаю, наскільки коректним буде порівняння з латиною, бо це інтелектуальна мова, мова медицини, науки, та я б хотів, щоб російська стала мертвою. Щоб нею було соромно розмовляти і соромно її знати. Так, як коли ми зустрічаємося з поляками чи латвійцями, і вони кажуть – ну, можемо по-російськи, – і нам обом соромно, що ми знаємо цю мову".

Як остаточно розірвати будь-який зв'язок з окупантом? Поспілкувалися про це з Іллею Стронґовським, дизайнером, перекладачем, засновником "Видавництва".

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/strongovskii-rosiiska-mova-v-ukrayini-maie-stati-mertvoiu/

Путінізм – це найвища і завершальна стадія бандитського капіталізму в Росії. Та стадія, на якій, як казав один напівзабутий класик [Сталін], буржуазія викидає за борт прапор демократичних свобод та прав людини. Путінізм – це війна, це “консолідація” нації на ґрунті ненависті до якоїсь етнічної групи, це – наступ на свободу слова та інформаційне зомбування, це ізоляція від зовнішнього світу та подальша економічна деградація.

Сьогодні можна лише подивуватися точності цього прогнозу, який збувається вже 22 роки. Змінилася лише етнічна група, на ґрунті ненависті до якої путіністи “консолідують” російську націю. Колись це були чеченці, тепер – українці.

Що таке путінізм, і довгий перелік – спільних із гітлеризмом рис у тексті істориків Олександра Зайцева та Андрія Павлишина

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/putinizm-kontrolnii-postril-u-golovu-rosiyi/

Чи вдасться росіянам взяти Київ за два, три, чотири тижні або ніколи? Чи викликають санкції такий серйозний економічний спад в Росії, що Путін не зможе досягти перемоги? Чи прискорює поєднання військової та економічної кризи палацовий переворот проти Путіна?

Британський історик Ніл Ферґюсон вважає, що минуле дає підказки у пошуках відповіді на ці питання. Його колонка про російсько-українську війну з видання Bloomberg.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/nil-fergiuson-doli-ukrayini-i-putina-zalezhat-vid-7-istorichnikh-sil/

Росіянам властива виплекана століттями та ідеологією риса: коли вороги тиснуть – вони біднішають, затягують паски, і водночас об’єднуються навколо лідера. Вони так виховані.

Крім того, затягування пасків – це зручне перекладання відповідальності на вождя. А це властиво росіянам історично. І це добре демонструє різницю між ними і українцями.

Втім в російській історії траплялися й інші варіанти. Невдала війна часто призводила до суспільних і політичних змін. Наприклад, після Кримської війни почалися відносно демократичні реформи Олександра ІІ. Після поразки у російсько-японській війні 1904-1905 років почалася революція, масові безлади, що призвели до прийняття конституції. Росія стала конституційною монархією. А коли програли Холодну війну – Радянський Союз завалився.

Кирило Галушко, історик, соціолог, дослідник політичної історії ХХ століття. Обговорили з ним також, якою може бути кончина Путіна і що далі буде з Росією

https://localhistory.org.ua/texts/statti/diktatori-pomiraiut-navesni-iakoiu-mozhe-buti-konchina-putina/

Львів рятує свої культурні цінності

У місті триває масштабна операція з порятунку цінних артефактів. На площі Ринок скульптури грецьких богів та богинь, яким понад 200 років, обгорнули вогнетривкою плівкою та звели довкола металевий каркас.

З музеїв міста у таємні підземні сховища винесли більшість артефактів.

Вітражі у давніх храмах закрили металевими пластинами, вікна затулили мішками з піском. З Вірменського собору вперше з часів Другої світової війни вивезли і сховали дерев’яну скульптуру Христа XV століття.

Російські окупанти уже знищили низку цінних об’єктів в Україні – Музей українських старожитностей Василя Тарновського у Чернігові, дерев’яну церкву 1862 року у селі В’язівка біля Житомира.

Внаслідок обстрілів на Київщині згорів музей, де зберігали картини Марії Приймаченко. Постраждали вітражі та неф Успенського собору у Харкові, будівля якого зведена у 1777 році.

Ушкоджень зазнала Успенська Святогірська лавра на Донеччині, перші згадки про яку датовані 16 століттям.

Мінкультури закликало збирати інформацію про зруйновані російськими окупантами об'єкти культурної спадщини в Україні. Фото- і відеодокази просять надсилати через сайт culturecrimes.mkip.gov.ua.

Фото – Катерина Москалюк