🔎Чатботи, які допоможуть подолати окупанта й допомогти собі та близьким

❗️Зберігайте, користуйтеся, діліться зі знайомими

1️⃣ Готовий до всього. Тут можна дізнатися, як вступити в територіальну оборону, вижити цивільному та як діяти в кризовій ситуації ▶️ @Hotovyi_do_vsioho_bot

2️⃣ Джгут 2.0. Перша допомога. Розкаже, що робити, якщо ви не знаєте / не пам’ятаєте алгоритмів дій при інфаркті, інсульті, зупинці серця, а також інші поради першої медичної допомоги ▶️ @FastAid_bot

3️⃣ SaveUA. Бот допоможе знайти у своїй області як волонтерів, так і запропонувати власну допомогу. Продукти харчування, транспорт, паливо, прихисток тощо ▶️ @saveua_bot

4️⃣ STOP Russian War. Завдяки боту треба повідомляти про пересування ворожої техніки ▶️ @stop_russian_war_bot

5️⃣ StopRussia. За допомогою боту можна заблокувати Telegram-канали, YouTube-канали, Facebook-групи, Instagram-профілі, які поширюють дезінформацію, а також інформацію щодо місць дислокацій ЗСУ ▶️ @stopdrugsbot

6️⃣ Народний месник. Спеціальний чатбот, куди українці зможуть надсилати інформацію про ворожі мітки на дорогах країни та пересування загарбницьких сил РФ ▶️ @ukraine_avanger_bot

7️⃣ Нам по дорозі. Бот допоможе українцям з автівками та українцям, яким немає чим їхати, знайти одне одного▶️ @nampodorozi_bot

8️⃣ Прихисти українців. Щоб ті, хто потребують притулку, і ті, хто можуть його надати, знайшли одне одного ▶️ @shelter_for_ukrainians_bot

9️⃣ Турботник. Допомагає 24/7 українським переселенцям отримати тимчасову домівку та необхідні речі у ЦНАПах, що працюють як пункти турботи ▶️ @turbotnyk_bot

Сила в єдності. Українці незламні!🇺🇦
Дані: Мінцифри

Міноборони оприлюднило орієнтовні втрати російської армії з 24 лютого до 6 березня:

♦️втрати особового складу — понад 11 тисяч людей;
♦️танки — 285;
♦️бойові броньовані машини (бронетехніка) — 985;
♦️артилерійські системи — 109;
♦️реактивні системи залпового вогню — 50;
♦️засоби протиповітряної оборони — 21;
♦️літаки — 44;
♦️гелікоптери — 48;
♦️автомобільна техніка — 447;
♦️легкі швидкісні катери — 2;
♦️цистерни з паливом — 60;
♦️дрони оперативно-тактичного рівня — 4.

Оперативні дані Генштабу станом на 24:00:

📌 Противник продовжує наступальну операцію проти України. Основні зусилля росіяни зосередили на оточенні Києва, Харкова, Чернігова, Сум і Миколаєва, виході на адміністративні кордони в Луганській та Донецькій областях, створенні сухопутного коридору з Криму в напрямку Маріуполь — Новоазовськ.

📌 Росія почала накопичувати ресурси для штурму Києва.

📌 Окупанти не полишають спроб підготуватися до наступу на Поліському, Сіверському, Донецькому та Таврійському напрямках.

📌 Противник намагається встановити повний контроль над містами Буча та Ірпінь і наблизитися до столиці України.

📌 З території Білорусі через Чорнобильську зону продовжують постачати паливо та інші матеріальні засоби для окупаційних військ.

📌 На Сіверському напрямку окупанти намагаються забезпечити тактичну перевагу, щоб вийти до східних околиць Києва через Броварський і Бориспільський райони та встановити контроль над Черніговом та Сумами.

📌 У районах населених пунктів Нова Басань і Скрипалі противник зазнав значних втрат, тому передислоковується.

📌 На Таврійському напрямку окупанти силами до трьох БТГр ведуть наступ у напрямку Запоріжжя. Ворогу вдалось відновити рух потягів по Антонівському залізничному мосту через річку Дніпро.

📌 Підрозділи противника просуваються в північно-східному напрямку вздовж річкі Інгул. БТГр форсувала річку та зайняла Кашперо-Миколаївку.

📌 У Харківській області ЗСУ звільнили Чугуїв і завдали великих втрат особовому складу та техніці ворога. Знищено командира 61 окремої бригади морської піхоти ЗС РФ підполковника Дмитра Сафронова та заступника командира 11 окремої десантно-штурмової бригади ПДВ ЗС РФ підполковника Дениса Глєбова

"Зібгавшись у незручній позі на сидінні вантажного мікроавтобуса, який вивозив нас із Києва, моя донька сказала: “Бомбосховища навчили мене скручуватись і спати”.

Першого дня ми з нею і собакою Златою ховалися на станції метро Мінська. Весь простір перону щільно займали люди. Ми знайшли шпаринку поруч із великою родиною з дітьми і хворим дідусем, якому ставало все гірше. Їхня киця від страху обпісялась і її запах став всюдисюдним.

Деякі люди виявились підготовлені краще: взяли з собою розкладні стільці і ковдри, термоси з теплим чаєм. Ми прийшли без нічого, хоча я й почала складати валізу, щойно прокинулась від перших вибухів. Мені ніяк не вдавалось вирішити цю головоломку: що саме ти з собою візьмеш, якщо більше, можливо, ніколи не повернешся до свого дому, якщо, можливо, от-от загинеш? Поки ми залишались у Києві, я кілька разів (під вибухи, гуркіт танків біля нашого дому і стрілянину) намагалась складати речі, але врешті ми покинули дім фактично з порожніми руками.

До війни я була письменницею. Я написала роман про Другу світову війну, про Голокост, про сталінський терор 1930-х років і про війну, яку Росія почала проти України в 2014 році. Сьогодні, на дев’ятий день повномасштабної війни Росії проти України, я почуваюсь відокремленою від здатності складати докупи слова і видобувати рефлексію. Досвід, у який зараз виявилися насильно занурені українці, особливо ті з них, на чиї голови і будинки летять ракети і бомби, – це досвід невблаганності смерті. Ми зараз в ядрі смерті, в її основі. І тому ми знаємо зараз найкраще, що таке життя..."

Пронизливий текст Софії Андрухович, перший від початку цієї війни.

Прочитайте його повністю – https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/robliachi-bilshe-nizh-mozhlivo/

"Київ не зазнав бомбардувань у Першій світовій війні. Зате містяни навчилися впізнавати звуки снарядів на початку 1918 року, коли російсько-більшовицькі загони з трьох боків підійшли до столиці. Вони почали обстрілювати Київ з артилерійського полігону у Дарниці та з бронепоїзда.

Оскільки водогін не працював, не було змоги гасити пожежі. Згорів прибутковий дім Грушевського на Паньківській – цінна пам’ятка українського архітектурного модернізму; на Бібіковському бульварі (тепер – бульвар Шевченка) снаряд потрапив на горище шестиповерхового будинку Баксанта і пожежа охоплювала один поверх за іншим згори донизу, аж поки будинок не згорів вщент.

Як і теперішні окупанти, більшовики продовжували свої атаки та бомбардування навіть під час перемовин на лівому березі з делегацією членів колишньої міської думи, яка просила не руйнувати місто. Ті чотири дні інтенсивного обстрілу трьохдюймовими та шестидюймовими снарядами надовго стали для киян символом варварського знищення міста та його населення".

Сергій Єкельчик, історик, професор Університету Вікторії у Канаді

Продовження тексту –
https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/kiyiv-pislia-peremogi/

У Львові волонтери з перших днів війни активно виготовляють маскувальні сітки для потреб фронту. Кількість осередків збільшується щодня. Сьогодні їх 40, кожен можна знайти на карті.

Фоторепортаж з волонтерського штабу.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/zamaskuvati-ta-obiednati/

"В історії маємо приклади, коли зволікання європейців у схожих ситуаціях вилазило боком. У 1938 році Західна Європа прийняла рішення про розподіл Чехословаччини, щоб уникнути війни. Знаємо, що потім сталося. Це було не так давно, навіть сто років не минуло з того часу. Тому я сподіваюся, що навіть якщо рішення захистити українське небо не приймуть, то натомість вигадають якусь альтернативу. Що вже сьогодні чи завтра Західний світ матиме рішення, яке остаточно зіпсує плани Путіну".

Іза Хруслінська, польська публіцистка та інтелектуалка, завжди була другом України. Тепер допомогає українцям, які виїхали до Польщі.

Про настрої польського суспільства у короткому інтерв'ю з пані Хруслінською – https://localhistory.org.ua/texts/interviu/te-shcho-zaraz-vidbuvaietsia-v-ukrayini-tse-kinets-rosiyi-iza-khruslinska/

Про реальний стан російської авіації. Частина ІІ

Хід бойових дій переконливо показує, що перевага російської зброї, промованої под гаслом "аналоховнєт", значною мірою є дутою.

Військовий історик Андрій Харук розвінчує міф про "велику армію" на прикладі штурмової авіації ворога – гвинтокрила Ка-52 та штурмовика Су-25.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/pro-realnii-stan-rosiiskoyi-aviatsiyi/

– Ми збиралися залишатися до кінця, але психологічно стало важко. Почався дефіцит медикаментів, продуктів, хліб ми вже пекли самі. Стало страшно за дитину, – зі сльозами говорить Вікторія з Києва.

– Ми взяли лише документи, один комплект змінного одягу, навіть білизну вдома забули, тому що зрозуміли, що у валізу треба вмістити все життя. Перепаковували доти, доки не залишилася легка сумка і наплічник, – пригадує.

Вдома у Києві залишились чоловік та батько. Тато пройшов Афганістан – тепер нічого не боїться. Він вирішив боронити свій дім, своє місто і свою країну.

Донька Крістіна ніжно обіймає маму, коли на її очах виступають сльози.

– У тебе було повноцінне життя, і раптом ти поневіряєшся, як жебрак… Дуже сподіваюсь, що зможу повернутися додому.

Історії переселенців, які зупинилися у Львові –
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/doroga-zi-shchastia/

Фото і текст Катерина Москалюк

Сьогодні – 208-а річниця від дня народження Тараса Шевченка.

Як писав Кобзар:
"І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі…"

Разом переможемо! Слава Україні!🇺🇦

Росія презентує себе тисячолітнім проектом, називає себе історичною Русью ні хвилини не будучи нею. Справжнє ім'я монстра якого ви знаєте як Russia – Московія. Russia – усього лише грецька форма нашого середньовічного імені Русь, під прикриттям якого московити вийшли на європейську історичну арену на початку 18 століття одразу у вигляді Російської Імперії. Вийшли з таким нахабним виглядом, ніби завжди на цій арені перебували.

Знайте наступне. Ruthenia – латинське написання імені середньовічної європейської держави Русь, саме під цим іменем, і саме наша країна була одним з важливих, а у певний час й найбільших, найпотужніших суб'єктів європейського історичного процесу.

Нині ж в Москві стоїть пафосний, встановлений з подачі Путіна пам'ятник нашому князю Володимиру (вони називають його Владімір), який хрестив першу державу української традиції – Русь, столицею якої є Київ. Місто, яке ці удавані спадкоємці вважають своїм, але водночас обстрілюють реактивною артилерією і закидують авіаційними бомбами. Так не вчиняють з власною історичною пам'яттю, і це розставляє усі крапки над ї.

Продовження тут – https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/stolen-by-russia-vkradeno-rosiieiu/

5 текстів про Тараса Шевченка

“В Європі тоді ще ніхто так не писав”: Забужко про ТГШ
https://bit.ly/34uQ1y4

Шевченко як творець української ідентичності
https://bit.ly/3KtzV73

Проти імперії. ТГШ і Кирило-Мефодіївське братство
https://bit.ly/3pM66Xu

Що у Шевченка під кожухом? Суперечливі та міфологізовані моменти біографії
https://bit.ly/3IYPB1Z

Жінки у житті ТГШ
https://bit.ly/365lGXm

"Борітеся – поборете. Вам Бог помагає!". Ілюстрація – Олена Павлова.

Площа біля Вавилонської вежі. Востаннє на залізничному вокзалі Львова таке було під час Другої світової війни.

За два тижні місто прихистило понад 200 тисяч переселенців. Головний вокзал для багатьох не пункт призначення, а місце перепочинку та пересадки на інші потяги.

Тут сльози, тиснява, обійми та ... музика із фортепіано, яке тепер стоїть біля головного входу. Фоторепортаж Катя Москалюк.

https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/uiavi-shcho-vsi-liudi-zhivut-v-miri/

Рашизм як форма неофашизму

Про Росію можна сказати те ж саме, що губернатор Луїзіани Г’юї Лонґ колись сказав про США: “Коли фашизм прийде в Америку, він називатиме себе антифашизмом” (подібну фразу хибно приписують Вінстону Черчиллю). Це пророцтво стало дійсністю, але не в Америці.

Вже два десятиліття путінська Росія еволюціонує в бік фашизму. Сьогодні збулися найчорніші прогнози про те, що “швидка маленька війна” може стати для божевільного диктатора спокусливим засобом згуртувати населення навколо імперських символів, провчити непокірних сусідів і відвернути увагу від економічних бід.

24 лютого 2022 року путінська Росія скинула всі маски і заходилася діяти, як гітлерівська Німеччина у 1939 році, поєднуючи терористичну агресію проти України та аналогічні до ґеббельсівських методи пропагандистського супроводу.

Путінський режим має усі ознаки фашизму! Історики Олександр Зайцев та Андрій Павлишин описали їх у тексті – https://localhistory.org.ua/texts/statti/rashizm-iak-forma-neofashizmu

Ілюстрація Анни Данчишин.

Битва за Україну сьогодні – це війна за історію.

І в 2014, і тепер Путін керувався тим самим бажанням повернути Україну в “законну” сферу російського впливу, обґрунтовуючи його фальшивими тезами про те, що Україна не є нацією, що українці та росіяни – “один народ”, і що “великоросійська” (тобто імперська) ідентичність не є повною й довершеною без українського (“малоросійського”) компоненту.

Постколоніальна амбівалетність України підживлювала ці марення. Проте їхнє головне джерело – міфологізований образ себе, що розвинувся у Росії протягом XVIII та XIX століть, і був некритично засвоєний у західному академічному світі, засобах масової інформації та поп-культурі.

Микола Рябчук, кандидат політологічних наук, почесний президент Українського ПЕН та відучора лауреат Шевченківської премії описав шість історичних міфів про Україну, які Росія намагається нав'язати світу.

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/ukrayina-v-rosiiskii-istorichnii-mifologiyi-mikola-riabchuk/

"Ми з товаришами на днях обговорювали те, що маємо усунути в нашому суспільстві після перемоги. Цю розмову можна підсумувати так – тотальна дерусифікація.

Але на тому рівні, на якому її ще ніколи не проводили. Коли дуже різко рвуться всі зв’язки і нове покоління вже не відчуває потреби у них. Я найбільше знаю про досвід Литви. В цій країні знайти любителів Цоя дуже важко.

Не знаю, наскільки коректним буде порівняння з латиною, бо це інтелектуальна мова, мова медицини, науки, та я б хотів, щоб російська стала мертвою. Щоб нею було соромно розмовляти і соромно її знати. Так, як коли ми зустрічаємося з поляками чи латвійцями, і вони кажуть – ну, можемо по-російськи, – і нам обом соромно, що ми знаємо цю мову".

Як остаточно розірвати будь-який зв'язок з окупантом? Поспілкувалися про це з Іллею Стронґовським, дизайнером, перекладачем, засновником "Видавництва".

https://localhistory.org.ua/texts/interviu/strongovskii-rosiiska-mova-v-ukrayini-maie-stati-mertvoiu/