#ЗТШ. День шостий. Ранок після пробіжки Вододільним хребтом не пройшов безслідно.
Кілометрів пройдено багато, а часу на відпочинок мало, тіло не встигає за темпом, але ми більше так робити не будемо, бо Пікуй тільки один)
Сам я взагалі був перший раз на цьому хребті, можу сказати що це дуже крутий варіант для початківців, не багато набору, гарні краєвиди та в принципі нескладна ділянка.
Сьогоднішній день був не особливо складний, але теж довгий, йшли до села Воловець. Останні декілька кілометрів асфальтованою дорогою під сонцем стали найнеприємнішими за весь день, особисто для мене.
В селі поселились у крутій садибі, чисто випадково. (Подарунок одного із членів групи)
На території є декілька басейнів, де власник самостійно розводить райдужну форель. 27 грн/100гр!
Як ви розумієте, це була моя перша форель в Карпатах, і вона була божественна. Кому буде цікаво, питайте детальніше, місце чудове із адекватними цінами. Це не реклама, нам дійсно там сподобалось.
Вечір закінчився смачною та ситною вечерею, інколи для щастя треба зовсім мало.
👣Складність: 4 з 10. Це довгий відрізок, але йдеться доволі легко та просто.
🌊Вода: 1 з 10, або нам не щастить, але за 25 км жодного джерела, всю воду несли із початку, і ще 2л нам подарував один молодий чоловік.
🛑Маркування: 7 з 10. В деяких місцях розмітка зникає, але в основному все добре, радує що двохметрових зарослів немає.#ЗКТШ
Кілометрів пройдено багато, а часу на відпочинок мало, тіло не встигає за темпом, але ми більше так робити не будемо, бо Пікуй тільки один)
Сам я взагалі був перший раз на цьому хребті, можу сказати що це дуже крутий варіант для початківців, не багато набору, гарні краєвиди та в принципі нескладна ділянка.
Сьогоднішній день був не особливо складний, але теж довгий, йшли до села Воловець. Останні декілька кілометрів асфальтованою дорогою під сонцем стали найнеприємнішими за весь день, особисто для мене.
В селі поселились у крутій садибі, чисто випадково. (Подарунок одного із членів групи)
На території є декілька басейнів, де власник самостійно розводить райдужну форель. 27 грн/100гр!
Як ви розумієте, це була моя перша форель в Карпатах, і вона була божественна. Кому буде цікаво, питайте детальніше, місце чудове із адекватними цінами. Це не реклама, нам дійсно там сподобалось.
Вечір закінчився смачною та ситною вечерею, інколи для щастя треба зовсім мало.
👣Складність: 4 з 10. Це довгий відрізок, але йдеться доволі легко та просто.
🌊Вода: 1 з 10, або нам не щастить, але за 25 км жодного джерела, всю воду несли із початку, і ще 2л нам подарував один молодий чоловік.
🛑Маркування: 7 з 10. В деяких місцях розмітка зникає, але в основному все добре, радує що двохметрових зарослів немає.#ЗКТШ
#ЗТШ. День сьомий.
Ранок в Воловці після шикарного відпочинку був трохи сумний, один член нашої команди їде додому, тому далі маршрут продовжуємо йти двоє. Дякую Андрію за компанію, до скорої зустрічі. А нас чекає Боржава..
На цьому хребті я теж вперше.
Плавний і нескладний підйом на Цицьку, і ви розпочинаєте рух по хребту доріг і сухості.
Спочатку все гарно та красиво, але з кожним пройденим кілометром око звикає до навколишніх пейзажів, хоча вони все одно чудові. Йдеться теж нескладно, у вас постійно невеликий набір висоти, трохи вниз, і так до кінця дня.
Єдина проблема, це вода. Не буду довго писати, всі напевно знають що Боржава сухий район. Ми сьогодні знайшли воду на траверсі гори Жид-Магура, не знаю чи завжди це джерело там б'є, але можливо комусь стане в нагоді. Зараз стоїмо на кемпі біля г.Кичера. Теж є вода, та непогане місце для ночівлі, доволі хороший варіант, щоб закінчити ходовий день тут, або почати.
Завтра нас чекає Межигір'я, та наш перший вихідний!)
👣Складність: 6 з 10, дуже схоже на Вододільний хребет, тільки висоти трохи більші.
🌊Вода: 3 з 10. Тут складно сказати, три через те що, нам пощастило з Жидом.
🛑Маркування: 10 з 10. Всі вказівники є, все інтуїтивно просто та зрозуміло.
Дякую, що читаєте!
#ЗТШ
Ранок в Воловці після шикарного відпочинку був трохи сумний, один член нашої команди їде додому, тому далі маршрут продовжуємо йти двоє. Дякую Андрію за компанію, до скорої зустрічі. А нас чекає Боржава..
На цьому хребті я теж вперше.
Плавний і нескладний підйом на Цицьку, і ви розпочинаєте рух по хребту доріг і сухості.
Спочатку все гарно та красиво, але з кожним пройденим кілометром око звикає до навколишніх пейзажів, хоча вони все одно чудові. Йдеться теж нескладно, у вас постійно невеликий набір висоти, трохи вниз, і так до кінця дня.
Єдина проблема, це вода. Не буду довго писати, всі напевно знають що Боржава сухий район. Ми сьогодні знайшли воду на траверсі гори Жид-Магура, не знаю чи завжди це джерело там б'є, але можливо комусь стане в нагоді. Зараз стоїмо на кемпі біля г.Кичера. Теж є вода, та непогане місце для ночівлі, доволі хороший варіант, щоб закінчити ходовий день тут, або почати.
Завтра нас чекає Межигір'я, та наш перший вихідний!)
👣Складність: 6 з 10, дуже схоже на Вододільний хребет, тільки висоти трохи більші.
🌊Вода: 3 з 10. Тут складно сказати, три через те що, нам пощастило з Жидом.
🛑Маркування: 10 з 10. Всі вказівники є, все інтуїтивно просто та зрозуміло.
Дякую, що читаєте!
#ЗТШ
#ЗТШ. День восьмий.
Під Кичерою всю ніч дув сильний вітер, лягали спати в очікуванні дощу, але ні, пощастило.
Зранку вперше, прийшла думка про те, що сухе взуття та шкарпетки то просто страх як зручно та приємно.
.. чим довший похід, тим більша кількість дрібниць має вагу, яку ви готові нести.
Так як дорога майже постійно вниз, ви підсвідомо розумієте, що скоро село та відпочинок, але від цього не легше, спуск вниз завжди важче (особисто мені), в кінці ваші коліна як наковальня, можна готувати їсти)
Прийшли в Міжгір'я раніше ніж планували, швидко знайшли магазин, та пішли поселятись. З приємних співпадінь, місце, де живемо на паралельній вулиці де проходить маршрут. Тут ми робимо вихідний.
Для чого треба цей вихідний?
На восьмий день походу якби ви не старались, втома наздоганяє у будь-якому випадку, хочеться попрати речі, полікувати мозолі.
В нашому випадку, ми ще будучи в Луцьку, спакували частинку їжі і відправили її сюди, щоб все не нести та трохи полегшити рюкзаки.
👣Складність: 7 з 10, в самому кінці спуск доволі таки крутий.
🌊Вода: 10 з 10. Вам вистачить набраної на початку, і до кінця, також біля полонини Куків багато джерел.
🛑Маркування: 9 з 10. Перед от тим крутим спуском мітка ховається далеко в лісі, легко не помітити. В описі маршруту прикріплю фото.
#ЗТШ
Під Кичерою всю ніч дув сильний вітер, лягали спати в очікуванні дощу, але ні, пощастило.
Зранку вперше, прийшла думка про те, що сухе взуття та шкарпетки то просто страх як зручно та приємно.
.. чим довший похід, тим більша кількість дрібниць має вагу, яку ви готові нести.
Так як дорога майже постійно вниз, ви підсвідомо розумієте, що скоро село та відпочинок, але від цього не легше, спуск вниз завжди важче (особисто мені), в кінці ваші коліна як наковальня, можна готувати їсти)
Прийшли в Міжгір'я раніше ніж планували, швидко знайшли магазин, та пішли поселятись. З приємних співпадінь, місце, де живемо на паралельній вулиці де проходить маршрут. Тут ми робимо вихідний.
Для чого треба цей вихідний?
На восьмий день походу якби ви не старались, втома наздоганяє у будь-якому випадку, хочеться попрати речі, полікувати мозолі.
В нашому випадку, ми ще будучи в Луцьку, спакували частинку їжі і відправили її сюди, щоб все не нести та трохи полегшити рюкзаки.
👣Складність: 7 з 10, в самому кінці спуск доволі таки крутий.
🌊Вода: 10 з 10. Вам вистачить набраної на початку, і до кінця, також біля полонини Куків багато джерел.
🛑Маркування: 9 з 10. Перед от тим крутим спуском мітка ховається далеко в лісі, легко не помітити. В описі маршруту прикріплю фото.
#ЗТШ
ЗТШ. День десятий.
Сьогодні маленьке свято, десять днів як ми в поході. За цей час вже багато що сталось: мокрі ноги, голодні люди та комарі, біль та ріки поту. Але це ще не кінець, хоч інколи хочеться, щоб він настав. На ранок то все проходить і ви йдете далі.
Отож, після вихідного дня, поївши та відпочивши ми з новими силами рушили далі. Стартували не дуже рано, бо були готові ще з вечора, та і намет не треба збирати. Погода на диво була хмарна, що дозволяло ховатись від сонця.
Вага наплічників збільшилась, зараз десь 21 кг із їжею та 3.5л води, це доволі відчутно, зважаючи на те, що коли ми прийшли в Міжгір'я, то вони важили 15) але менше з тим, треба звикати та йти.
Сьогодні ночівля біля г. Пішконя, а завтра відразу на хребет. Майте на увазі, ніколи тут не ставайте в лісі, комарі не мають жалю, і по відчуттях їдять вони тільки людей.
Єдиний мінус: ми не знайшли воду, хоча на карті є декілька джерел, тому завтра треба буде трохи повернутись до неї (700 м), але відсутність комарів то все перекриває.
👣Складність: 9 з 10, нічого складного, плавний спуск до Синевира і дуже плавний набір до Пішконі.
🌊Вода: 7 з 10, до Синевира нічого немає, але там недалеко, 10 км. Далі по маршруту вода є, багато. Біля самої гори туго.
🛑Маркування: 9 з 10, всі мітки та вказівники є, єдиний мінус, при спуску до Синевира, можна піти старим маршрутом, але це не критично, все одно виходите туди куди треба.
#ЗТШ
Сьогодні маленьке свято, десять днів як ми в поході. За цей час вже багато що сталось: мокрі ноги, голодні люди та комарі, біль та ріки поту. Але це ще не кінець, хоч інколи хочеться, щоб він настав. На ранок то все проходить і ви йдете далі.
Отож, після вихідного дня, поївши та відпочивши ми з новими силами рушили далі. Стартували не дуже рано, бо були готові ще з вечора, та і намет не треба збирати. Погода на диво була хмарна, що дозволяло ховатись від сонця.
Вага наплічників збільшилась, зараз десь 21 кг із їжею та 3.5л води, це доволі відчутно, зважаючи на те, що коли ми прийшли в Міжгір'я, то вони важили 15) але менше з тим, треба звикати та йти.
Сьогодні ночівля біля г. Пішконя, а завтра відразу на хребет. Майте на увазі, ніколи тут не ставайте в лісі, комарі не мають жалю, і по відчуттях їдять вони тільки людей.
Єдиний мінус: ми не знайшли воду, хоча на карті є декілька джерел, тому завтра треба буде трохи повернутись до неї (700 м), але відсутність комарів то все перекриває.
👣Складність: 9 з 10, нічого складного, плавний спуск до Синевира і дуже плавний набір до Пішконі.
🌊Вода: 7 з 10, до Синевира нічого немає, але там недалеко, 10 км. Далі по маршруту вода є, багато. Біля самої гори туго.
🛑Маркування: 9 з 10, всі мітки та вказівники є, єдиний мінус, при спуску до Синевира, можна піти старим маршрутом, але це не критично, все одно виходите туди куди треба.
#ЗТШ
ЗТШ. День одинадцятий.
Ранком напарник пішов по воду, чим дав мені більше часу на сон, за що дякую йому.
Вийшли трохи пізніше ніж зазвичай, але нічого критичного, просто в кінцевому результаті часу на сон менше.
Так як ми ночували під вершиною, то відразу були на хребті, що зручно тому що не треба витрачати час на підйом на верх.
Шлях від Пішконі до Колочави довгий та гарний, особливо частина хребтом. Спуск через Барвінок нагадає вашим колінам про їх існування.
Далі ви спускаєтеся в село, де в першому магазині ви відновлюєте сили світлим 0.5, та йдете далі.
По плану, сьогодні як найвище вибратись, щоб завтра зранку вийти до Усть - Чорної. В принципі, ми це зробили і вже о 8 вечора, я пишу цей текст, і практично готовий до сну. Вода тут далеко, треба по крутому схилу спуститись 70м вниз, і потім відповідно назад, завтра зранку перевіримо ще одне джерело, тоді інформації для вас буде більше. Але кемпитись тут варто, вся Колочава на долоні, дуже гарно.
👣Складність: 8 з 10, спуск в село активний такий.
🌊Вода: 3 з 10, під Пішконею складно, треба повертатися щоб набрати, в селі відповідно можна набрати, і вже тут зверху, можна рахувати що є.
🛑Маркування: 9 з 10, мітки, вказівники на місці, єдине що багато дерев на яких мітки позрізали (по дорозі до Пішконі)
П.с. стандарто, на початку дня в мене завжди 3.5л води, завжди по можливості добираю, і п'ю так, що болить живіт)
#ЗТШ
Ранком напарник пішов по воду, чим дав мені більше часу на сон, за що дякую йому.
Вийшли трохи пізніше ніж зазвичай, але нічого критичного, просто в кінцевому результаті часу на сон менше.
Так як ми ночували під вершиною, то відразу були на хребті, що зручно тому що не треба витрачати час на підйом на верх.
Шлях від Пішконі до Колочави довгий та гарний, особливо частина хребтом. Спуск через Барвінок нагадає вашим колінам про їх існування.
Далі ви спускаєтеся в село, де в першому магазині ви відновлюєте сили світлим 0.5, та йдете далі.
По плану, сьогодні як найвище вибратись, щоб завтра зранку вийти до Усть - Чорної. В принципі, ми це зробили і вже о 8 вечора, я пишу цей текст, і практично готовий до сну. Вода тут далеко, треба по крутому схилу спуститись 70м вниз, і потім відповідно назад, завтра зранку перевіримо ще одне джерело, тоді інформації для вас буде більше. Але кемпитись тут варто, вся Колочава на долоні, дуже гарно.
👣Складність: 8 з 10, спуск в село активний такий.
🌊Вода: 3 з 10, під Пішконею складно, треба повертатися щоб набрати, в селі відповідно можна набрати, і вже тут зверху, можна рахувати що є.
🛑Маркування: 9 з 10, мітки, вказівники на місці, єдине що багато дерев на яких мітки позрізали (по дорозі до Пішконі)
П.с. стандарто, на початку дня в мене завжди 3.5л води, завжди по можливості добираю, і п'ю так, що болить живіт)
#ЗТШ
ЗТШ. День тринадцятий. Ювілей.
Ми вже другий тиждень в поході. Чи сильно це відбивається на нас? Трохи схудли, стали витриваліші та сильніші, звикли до запаху поту та сонця, котре палить нещадно.
Сьогоднішній ранок на озері був трохи прохолодний, я вперше застебнув спальний мішок повністю.
Швидко поснідали, та рушили в дорогу. Тепер ці ранкові ритуали стали звичним та буденним. Ми не задумуємось, є тільки новий крок в перед.
Дорога до Свидовця дуже легка, перші 10 км ми подолали дуже швидко, і вже о 12 годинні пообідали.
Далі був довгий спуск в Кваси, в наші рідні та знані місця. Прибули ми туди о 3 дня, тому можна рахувати що сьогодні напів вихідний. Ситно повечерявши, чекаємо поки сонце заховається, бо в наметі можна померти.
Сьогодні перша думка про те, щоб зійти з маршруту. Я не особливо люблю нити, але десь на другий - третій день, потягнув м'яз на правій нозі, і так він мене і мучив до сьогодні. А сьогодні, ще й на лівій, через те, що я постійно спускаюсь тільки на ній. Ех. Побачу, що буде завтра, можливо треба буде їхати в лікарню. Але менше слів, більше діла, гори нікуди не дінуться, а я в разі чого повернусь.
👣Складність: 9 з 10, йти не складно, єдине, якщо доведеться довго спускатись до Близниці.
🌊Вода: 10 з 10, і на озері є, і на траверсі г.Стіг теж. Вистачає щоб дійти до Квасів.
🛑Маркування: 10 з 10. Все є. Все видно. #ЗТШ
Ми вже другий тиждень в поході. Чи сильно це відбивається на нас? Трохи схудли, стали витриваліші та сильніші, звикли до запаху поту та сонця, котре палить нещадно.
Сьогоднішній ранок на озері був трохи прохолодний, я вперше застебнув спальний мішок повністю.
Швидко поснідали, та рушили в дорогу. Тепер ці ранкові ритуали стали звичним та буденним. Ми не задумуємось, є тільки новий крок в перед.
Дорога до Свидовця дуже легка, перші 10 км ми подолали дуже швидко, і вже о 12 годинні пообідали.
Далі був довгий спуск в Кваси, в наші рідні та знані місця. Прибули ми туди о 3 дня, тому можна рахувати що сьогодні напів вихідний. Ситно повечерявши, чекаємо поки сонце заховається, бо в наметі можна померти.
Сьогодні перша думка про те, щоб зійти з маршруту. Я не особливо люблю нити, але десь на другий - третій день, потягнув м'яз на правій нозі, і так він мене і мучив до сьогодні. А сьогодні, ще й на лівій, через те, що я постійно спускаюсь тільки на ній. Ех. Побачу, що буде завтра, можливо треба буде їхати в лікарню. Але менше слів, більше діла, гори нікуди не дінуться, а я в разі чого повернусь.
👣Складність: 9 з 10, йти не складно, єдине, якщо доведеться довго спускатись до Близниці.
🌊Вода: 10 з 10, і на озері є, і на траверсі г.Стіг теж. Вистачає щоб дійти до Квасів.
🛑Маркування: 10 з 10. Все є. Все видно. #ЗТШ
Вибачаюсь за відсутність постів. Продовжимо далі!
Кінець маршруту доходив мій колега вже без мене, тому далі текст його, за що йому і дякую!
День п'ятнадцятий
Мета мінімум на день: зайти на перемичку, такий був план якщо б йшли обоє. Але Роман сказав спробувати зайти на Несамовите, щоб “знайому” частину пройти більше. З самого початку дня - хмарилось, була ймовірність дощу по прогнозу на обід). Підійшовши до Петроса, треба було прийняти рішення чи підніматись чи траверсувати через ймовірність дощу, під час якого було б невесело спускатися з вершини. Хмари швидко пройшли, за виглядом не були грозовими. Я вирішив вийти на Петрос, при можливості перекусити і рухатись далі. Підйом на Петрос (від роздоріжжя до вершини) зайняв 45 хвилин. Дощу не було. Перекусив, сховавшись від вітру за капличкою, яка була забита.
Далі перемичка, яка зустріла весільною музикою і великою кількістю автівок. Далі стало зрозуміло чому - з говерли спускалась велика кількість туристів з Чехії - “Ахой” кожні 100 метрів. Йдучи з перемички до Говерли, була впевненість, що Говерла буде траверсуватися, ну бо для чого на неї йти вкотре. Але підійшовши до перехрестя, початку підйому і траверсу, вирішив, все таки, забігти на Говерлу: погода було ок, та і настрій після Петроса був “штурмовий”. Купа людей, чайок-медальки-сувеніри - звідти хотілося швидше піти, тому за 30 хв після початку підйому я вже спускався з Говерли. Погода різко почала псуватися, і я вже почав думати, що ці незаплановані “штурми” Петроса і Говерли зараз вилізуть бококом. Почав ледь-ледь накрапати дощ, який ще більше підганяв мене. Так вже по 17ій під легенький дощ з сонцем я ставив намет на о.Несамовите. Трошки рано, бо в принципі енергії було пройти трохи далі, десь під гору Піп Іван Чорногірський, і там стати, але варіант ночівлі на озері був очевидно краще. На озері було наметів з десять, але відчувалося ніби мало людей. Дежерело є, і місця для намету багато. Але проблема таких місць - навколо туалет з папірчиками і лайном.
Висота ночівлі 1784 м - найвища за весь маршрут.
🌊Вода: По дорозі з Квасів до траверсу Петросу води дуже багато, особливо на траверсі Шешула. Далі після Петроса по дорозі на Перемичку(і на самій ній) є вода. Варто до Перемички набрати воду, бо далі до о. Несамовитого я води не бачив, хоча по мапі показувало джерело перед Говерлою, але воно було сухе.
🛑Маркування: Все було без проблем від початку до Несамовитого. Єдине якщо треба траверсувати, то я підглядав в Османд (додаток-оффлайн карта на телефоні). Бо мітка через вершини вела.
#ЗТШ
Кінець маршруту доходив мій колега вже без мене, тому далі текст його, за що йому і дякую!
День п'ятнадцятий
Мета мінімум на день: зайти на перемичку, такий був план якщо б йшли обоє. Але Роман сказав спробувати зайти на Несамовите, щоб “знайому” частину пройти більше. З самого початку дня - хмарилось, була ймовірність дощу по прогнозу на обід). Підійшовши до Петроса, треба було прийняти рішення чи підніматись чи траверсувати через ймовірність дощу, під час якого було б невесело спускатися з вершини. Хмари швидко пройшли, за виглядом не були грозовими. Я вирішив вийти на Петрос, при можливості перекусити і рухатись далі. Підйом на Петрос (від роздоріжжя до вершини) зайняв 45 хвилин. Дощу не було. Перекусив, сховавшись від вітру за капличкою, яка була забита.
Далі перемичка, яка зустріла весільною музикою і великою кількістю автівок. Далі стало зрозуміло чому - з говерли спускалась велика кількість туристів з Чехії - “Ахой” кожні 100 метрів. Йдучи з перемички до Говерли, була впевненість, що Говерла буде траверсуватися, ну бо для чого на неї йти вкотре. Але підійшовши до перехрестя, початку підйому і траверсу, вирішив, все таки, забігти на Говерлу: погода було ок, та і настрій після Петроса був “штурмовий”. Купа людей, чайок-медальки-сувеніри - звідти хотілося швидше піти, тому за 30 хв після початку підйому я вже спускався з Говерли. Погода різко почала псуватися, і я вже почав думати, що ці незаплановані “штурми” Петроса і Говерли зараз вилізуть бококом. Почав ледь-ледь накрапати дощ, який ще більше підганяв мене. Так вже по 17ій під легенький дощ з сонцем я ставив намет на о.Несамовите. Трошки рано, бо в принципі енергії було пройти трохи далі, десь під гору Піп Іван Чорногірський, і там стати, але варіант ночівлі на озері був очевидно краще. На озері було наметів з десять, але відчувалося ніби мало людей. Дежерело є, і місця для намету багато. Але проблема таких місць - навколо туалет з папірчиками і лайном.
Висота ночівлі 1784 м - найвища за весь маршрут.
🌊Вода: По дорозі з Квасів до траверсу Петросу води дуже багато, особливо на траверсі Шешула. Далі після Петроса по дорозі на Перемичку(і на самій ній) є вода. Варто до Перемички набрати воду, бо далі до о. Несамовитого я води не бачив, хоча по мапі показувало джерело перед Говерлою, але воно було сухе.
🛑Маркування: Все було без проблем від початку до Несамовитого. Єдине якщо треба траверсувати, то я підглядав в Османд (додаток-оффлайн карта на телефоні). Бо мітка через вершини вела.
#ЗТШ
День шістнадцятий.
Вночі на озері була гроза, проте ранок без дощовий. Ходовий день почався орієнтовно о 8:30. Хвилин 30 йшов в гарну ясну погоду, але потім зайшов в хмару і так йшов до ПІЧ. На Попі був о 12ій. Був сам, правда потім рятувальники вийшли на огляд, бо обходили всю територію. Добре, що вийшло так, що не потрібно кемпитись на тут, бо місця особливо немає. Бачив декілька наметів перед підйомом. Але там немає води, що є величезним мінусом в умовах кемпінгу.
Пообідавши, почав спуск. І одразу відчулися “інші” Карпати: стрімкий кам'янистий спуск, альпійська сосна вище голови - через неї треба продиратися годину мабуть. А далі переважно ліс з чередуванням полонин, але гарно. На полонинах відкривалися гарні краєвиди “лісових” Карпат- схоже на зображення на пляшці Моршинської))
Закемпився в класному затишному місці - мабуть поки найкраще. Зійшовши зі стежки метрів 300, під лісом, біля джерела, рівно, є місце для багаття з імпровізованими лавочками. Був сам так як прийшов десь по 4ій. Ввечері смажив сало і хліб, пив каву біля вогню - шкода, що не було Роми. Happiness is only real when shared. Поки все ок, навіть дуже. Спішити немає куди, погода класна. Аби так було далі.
🌊 Вода: По-дорозі до ПІЧ останній шанс набрати води. Далі тільки на полонині де є ферма (підписана на карті) з г. Вихід. Там же і молока і пива купити можна, є баня, місця для відпочинку, я думаю і заночувати можна.
🛑Маркування:
В принципі норм. Тільки на полонинах інколи неясно було. Часто бачив повалені
дерева з мітками.
👣Складність: 8 з 10.
#ЗТШ
Вночі на озері була гроза, проте ранок без дощовий. Ходовий день почався орієнтовно о 8:30. Хвилин 30 йшов в гарну ясну погоду, але потім зайшов в хмару і так йшов до ПІЧ. На Попі був о 12ій. Був сам, правда потім рятувальники вийшли на огляд, бо обходили всю територію. Добре, що вийшло так, що не потрібно кемпитись на тут, бо місця особливо немає. Бачив декілька наметів перед підйомом. Але там немає води, що є величезним мінусом в умовах кемпінгу.
Пообідавши, почав спуск. І одразу відчулися “інші” Карпати: стрімкий кам'янистий спуск, альпійська сосна вище голови - через неї треба продиратися годину мабуть. А далі переважно ліс з чередуванням полонин, але гарно. На полонинах відкривалися гарні краєвиди “лісових” Карпат- схоже на зображення на пляшці Моршинської))
Закемпився в класному затишному місці - мабуть поки найкраще. Зійшовши зі стежки метрів 300, під лісом, біля джерела, рівно, є місце для багаття з імпровізованими лавочками. Був сам так як прийшов десь по 4ій. Ввечері смажив сало і хліб, пив каву біля вогню - шкода, що не було Роми. Happiness is only real when shared. Поки все ок, навіть дуже. Спішити немає куди, погода класна. Аби так було далі.
🌊 Вода: По-дорозі до ПІЧ останній шанс набрати води. Далі тільки на полонині де є ферма (підписана на карті) з г. Вихід. Там же і молока і пива купити можна, є баня, місця для відпочинку, я думаю і заночувати можна.
🛑Маркування:
В принципі норм. Тільки на полонинах інколи неясно було. Часто бачив повалені
дерева з мітками.
👣Складність: 8 з 10.
#ЗТШ
День сімнадцять.
За ніч в палатці утворилось багато конденсату, який накапав з-під тенту всередину на спальник і речі. Скоріше за все, це результат перепаду вологості. В результаті такого явища збори речей затягуються так як потрібно чекати поки все хоч трохи посохне.
Перше на маршруті сьогодні
КП прикордонник, яке на вигляд як хатка вівчарів. Було ще рано, година 7:30 і нікого чутно не було. Я не знав що це за хатка, але видно що там хтось є. Спершу думав йти далі, але вирішив погукати чи є хто. Проснулись два молодих погранца, записали мене я, розпитав як зручніше іти.
25 км я пройшов до 14ої години. Десь о цій годині я приблизно ставив намет. Мабуть все через місцевість якою йдеш (хоча тут просто темп мабуть) або через те що рано встав. Здається, що йдеш дорогою в якомусь кар'єрі (так як багато каміння виступає пластами) і інколи заходиш в ліс. По кордону часто зустрічаються старі радянські стовбці повалені з колючим дротом.
Тут не помічаєш вершин, так як їх видає лише набір а не якась видима позначка. Тому не дуже зайшла мені ця ділянка - не знаю що там хвалять в тих Марморосах. Але все рівно відрізняється відчутно ця частина Карпат. Але, щоб прямо красиво, то не дуже. Весь час був гарний краєвид на Чорногору. Але головне, потім показався він - Піп Іван Мармароський. Мабуть тепер найгарніша і наймогутніша вершина в Карпатах для мене, бо я аж офігів як спершу побачив - такого в Карпатах не було зі мною. І завтра буде знайомство. Погода гарна весь день - хмарно з проясненнями. Кемп.
Знову це скажу, мабуть самий крутий - саме під цією “массою” - реально ніби в Альпах, саме біля ПІМ це відчувається. Місця вибрати багато: і зверху на стежці і знизу біля джерела (і там і там воно тече - Івор називається). Правда поверхня кам’яниста - вперше переймався за каремат, ретельно чистив, де-не-де підкладав навіть листя. Так як часу багато було - сходив пару радіалок. Хавки з запасом було, тому був обід і вечеря (друге тільки). Коли прийшов на кемп мене зустрів олень. Кричав трохи - сподіваюсь вітався.
🌊Вода: В принципі ок. Мабуть останній раз перед кемпом можна на брати на КП “Богдан”.
🛑Розмітка: Маркування часто не було, а те що є дуже бліде і багато поваленого. Але тут весь час йдеш по дорозі - дуууже важко блуканути. Є вказівки, навіть з вказуванням кемпу і води - вперше таке бачив.
👣 Складність: 7 з 10.
#ЗТШ
За ніч в палатці утворилось багато конденсату, який накапав з-під тенту всередину на спальник і речі. Скоріше за все, це результат перепаду вологості. В результаті такого явища збори речей затягуються так як потрібно чекати поки все хоч трохи посохне.
Перше на маршруті сьогодні
КП прикордонник, яке на вигляд як хатка вівчарів. Було ще рано, година 7:30 і нікого чутно не було. Я не знав що це за хатка, але видно що там хтось є. Спершу думав йти далі, але вирішив погукати чи є хто. Проснулись два молодих погранца, записали мене я, розпитав як зручніше іти.
25 км я пройшов до 14ої години. Десь о цій годині я приблизно ставив намет. Мабуть все через місцевість якою йдеш (хоча тут просто темп мабуть) або через те що рано встав. Здається, що йдеш дорогою в якомусь кар'єрі (так як багато каміння виступає пластами) і інколи заходиш в ліс. По кордону часто зустрічаються старі радянські стовбці повалені з колючим дротом.
Тут не помічаєш вершин, так як їх видає лише набір а не якась видима позначка. Тому не дуже зайшла мені ця ділянка - не знаю що там хвалять в тих Марморосах. Але все рівно відрізняється відчутно ця частина Карпат. Але, щоб прямо красиво, то не дуже. Весь час був гарний краєвид на Чорногору. Але головне, потім показався він - Піп Іван Мармароський. Мабуть тепер найгарніша і наймогутніша вершина в Карпатах для мене, бо я аж офігів як спершу побачив - такого в Карпатах не було зі мною. І завтра буде знайомство. Погода гарна весь день - хмарно з проясненнями. Кемп.
Знову це скажу, мабуть самий крутий - саме під цією “массою” - реально ніби в Альпах, саме біля ПІМ це відчувається. Місця вибрати багато: і зверху на стежці і знизу біля джерела (і там і там воно тече - Івор називається). Правда поверхня кам’яниста - вперше переймався за каремат, ретельно чистив, де-не-де підкладав навіть листя. Так як часу багато було - сходив пару радіалок. Хавки з запасом було, тому був обід і вечеря (друге тільки). Коли прийшов на кемп мене зустрів олень. Кричав трохи - сподіваюсь вітався.
🌊Вода: В принципі ок. Мабуть останній раз перед кемпом можна на брати на КП “Богдан”.
🛑Розмітка: Маркування часто не було, а те що є дуже бліде і багато поваленого. Але тут весь час йдеш по дорозі - дуууже важко блуканути. Є вказівки, навіть з вказуванням кемпу і води - вперше таке бачив.
👣 Складність: 7 з 10.
#ЗТШ
День вісімнадцять.
Встав рано. Як завжди в принципі - по годині 6ій.
Знову купа конденсату в наметі, хоча пробував спати з відкритим тамбуром. Стало холодно, тому трохи прикрив. Як видно, не допомогло. Вночі дивився на супер чисте небо з падаючими метеоритами, що переросло в найкращий ранок за весь похід - ясне небо, яскраво світило сонце і збоку величезна гірська маса. Просто кайф. Цього ранку я в першу чергу поїв, знову. І тут я би радив це всім - з самого початку треба було нічогісінько так ввалювати вгору на ПІМ, тому не дуже класно робити це на повний шлунок і коли він “працює”.
На Попа зайшов за півтори години десь. Ще раз переконуюсь, що це точно найулюбленіша гора в Карпатах: підйом, підхід і сама вершина суцільне задоволення. Навіть GoPro вперше вийняв познімати. Ну і краєвиди звичайно. Правда таблички на самій вершині немає.
Ну а далі почався спуск на кілометрів так 15. Весь час вниз. Ще по хребту навіть в кайф - враження ніби справді в Альпах. Але далі почалася дорога, потім річка з дорогою. І все вниз і вниз. І проблема не в тому що вниз, а в самій дорозі, її стані і відсутності хоч чогось цікавого. Словом - це були мабуть найдовші 15 км за весь маршрут. До речі, можна було промаркувати стежку від полонини Лисичої до дороги - так коротше і не треба йти дорогою. Зустрічав багато людей, які тільки починали. Сьогодні п'ятниця - стандартні "3-днівки".
Дуже довго гадав як виглядатиме кемп, чи треба буде платити, чи будуть люди. А виявилось, що це звичайне місце для відпочинку, з альтанками і колибою з лежаками. Але я вирішив ставити намет, адже місця просто вагон. А ще річка близько. Тому весь день купався і лежав на сонці. За ці всі дні прямо справді відчувається відпустка - суцільний релакс.
Коли прийшов на місце були 3 туристи, яким я дав на пробу кука, так як вони їли Харчі. Вони ж пригостили чаєм і гарячим шоколадом - те чого я так хотів, бо всю каву вже випив. А ще я віддав їм смалець(там трохи лишилось його), в замін чого вони хотіли дати мені шишок)) Зазначу, що туристи типу “прошарені” - на спорядженні, рюкзаки як в Роми, намети МСРи і все таке. Але все рівно видно були все “купили”, а ходити в гори “не купили” .
Шикував, доїдаючи всю їжу, якої насправді не було. Єдине під вечір напрягають якихось два хлопці, які приїхали і просто сидять, а я вже хочу спати - це великий мінус ходити самому.
Завтра пройти 3 км і все. Правда от небо затягнуло так не хіло, то думаю чи може треба було мені все-таки в колибі спати. Мабуть буде дощ.
🌊Вода: ДОФІГА! Весь час в річці йдеш. Але джерел теж норм.
#ЗТШ
Встав рано. Як завжди в принципі - по годині 6ій.
Знову купа конденсату в наметі, хоча пробував спати з відкритим тамбуром. Стало холодно, тому трохи прикрив. Як видно, не допомогло. Вночі дивився на супер чисте небо з падаючими метеоритами, що переросло в найкращий ранок за весь похід - ясне небо, яскраво світило сонце і збоку величезна гірська маса. Просто кайф. Цього ранку я в першу чергу поїв, знову. І тут я би радив це всім - з самого початку треба було нічогісінько так ввалювати вгору на ПІМ, тому не дуже класно робити це на повний шлунок і коли він “працює”.
На Попа зайшов за півтори години десь. Ще раз переконуюсь, що це точно найулюбленіша гора в Карпатах: підйом, підхід і сама вершина суцільне задоволення. Навіть GoPro вперше вийняв познімати. Ну і краєвиди звичайно. Правда таблички на самій вершині немає.
Ну а далі почався спуск на кілометрів так 15. Весь час вниз. Ще по хребту навіть в кайф - враження ніби справді в Альпах. Але далі почалася дорога, потім річка з дорогою. І все вниз і вниз. І проблема не в тому що вниз, а в самій дорозі, її стані і відсутності хоч чогось цікавого. Словом - це були мабуть найдовші 15 км за весь маршрут. До речі, можна було промаркувати стежку від полонини Лисичої до дороги - так коротше і не треба йти дорогою. Зустрічав багато людей, які тільки починали. Сьогодні п'ятниця - стандартні "3-днівки".
Дуже довго гадав як виглядатиме кемп, чи треба буде платити, чи будуть люди. А виявилось, що це звичайне місце для відпочинку, з альтанками і колибою з лежаками. Але я вирішив ставити намет, адже місця просто вагон. А ще річка близько. Тому весь день купався і лежав на сонці. За ці всі дні прямо справді відчувається відпустка - суцільний релакс.
Коли прийшов на місце були 3 туристи, яким я дав на пробу кука, так як вони їли Харчі. Вони ж пригостили чаєм і гарячим шоколадом - те чого я так хотів, бо всю каву вже випив. А ще я віддав їм смалець(там трохи лишилось його), в замін чого вони хотіли дати мені шишок)) Зазначу, що туристи типу “прошарені” - на спорядженні, рюкзаки як в Роми, намети МСРи і все таке. Але все рівно видно були все “купили”, а ходити в гори “не купили” .
Шикував, доїдаючи всю їжу, якої насправді не було. Єдине під вечір напрягають якихось два хлопці, які приїхали і просто сидять, а я вже хочу спати - це великий мінус ходити самому.
Завтра пройти 3 км і все. Правда от небо затягнуло так не хіло, то думаю чи може треба було мені все-таки в колибі спати. Мабуть буде дощ.
🌊Вода: ДОФІГА! Весь час в річці йдеш. Але джерел теж норм.
#ЗТШ
