ЗТШ. День десятий.
Сьогодні маленьке свято, десять днів як ми в поході. За цей час вже багато що сталось: мокрі ноги, голодні люди та комарі, біль та ріки поту. Але це ще не кінець, хоч інколи хочеться, щоб він настав. На ранок то все проходить і ви йдете далі.
Отож, після вихідного дня, поївши та відпочивши ми з новими силами рушили далі. Стартували не дуже рано, бо були готові ще з вечора, та і намет не треба збирати. Погода на диво була хмарна, що дозволяло ховатись від сонця.
Вага наплічників збільшилась, зараз десь 21 кг із їжею та 3.5л води, це доволі відчутно, зважаючи на те, що коли ми прийшли в Міжгір'я, то вони важили 15) але менше з тим, треба звикати та йти.
Сьогодні ночівля біля г. Пішконя, а завтра відразу на хребет. Майте на увазі, ніколи тут не ставайте в лісі, комарі не мають жалю, і по відчуттях їдять вони тільки людей.
Єдиний мінус: ми не знайшли воду, хоча на карті є декілька джерел, тому завтра треба буде трохи повернутись до неї (700 м), але відсутність комарів то все перекриває.
👣Складність: 9 з 10, нічого складного, плавний спуск до Синевира і дуже плавний набір до Пішконі.
🌊Вода: 7 з 10, до Синевира нічого немає, але там недалеко, 10 км. Далі по маршруту вода є, багато. Біля самої гори туго.
🛑Маркування: 9 з 10, всі мітки та вказівники є, єдиний мінус, при спуску до Синевира, можна піти старим маршрутом, але це не критично, все одно виходите туди куди треба.
#ЗТШ
Сьогодні маленьке свято, десять днів як ми в поході. За цей час вже багато що сталось: мокрі ноги, голодні люди та комарі, біль та ріки поту. Але це ще не кінець, хоч інколи хочеться, щоб він настав. На ранок то все проходить і ви йдете далі.
Отож, після вихідного дня, поївши та відпочивши ми з новими силами рушили далі. Стартували не дуже рано, бо були готові ще з вечора, та і намет не треба збирати. Погода на диво була хмарна, що дозволяло ховатись від сонця.
Вага наплічників збільшилась, зараз десь 21 кг із їжею та 3.5л води, це доволі відчутно, зважаючи на те, що коли ми прийшли в Міжгір'я, то вони важили 15) але менше з тим, треба звикати та йти.
Сьогодні ночівля біля г. Пішконя, а завтра відразу на хребет. Майте на увазі, ніколи тут не ставайте в лісі, комарі не мають жалю, і по відчуттях їдять вони тільки людей.
Єдиний мінус: ми не знайшли воду, хоча на карті є декілька джерел, тому завтра треба буде трохи повернутись до неї (700 м), але відсутність комарів то все перекриває.
👣Складність: 9 з 10, нічого складного, плавний спуск до Синевира і дуже плавний набір до Пішконі.
🌊Вода: 7 з 10, до Синевира нічого немає, але там недалеко, 10 км. Далі по маршруту вода є, багато. Біля самої гори туго.
🛑Маркування: 9 з 10, всі мітки та вказівники є, єдиний мінус, при спуску до Синевира, можна піти старим маршрутом, але це не критично, все одно виходите туди куди треба.
#ЗТШ
ЗТШ. День одинадцятий.
Ранком напарник пішов по воду, чим дав мені більше часу на сон, за що дякую йому.
Вийшли трохи пізніше ніж зазвичай, але нічого критичного, просто в кінцевому результаті часу на сон менше.
Так як ми ночували під вершиною, то відразу були на хребті, що зручно тому що не треба витрачати час на підйом на верх.
Шлях від Пішконі до Колочави довгий та гарний, особливо частина хребтом. Спуск через Барвінок нагадає вашим колінам про їх існування.
Далі ви спускаєтеся в село, де в першому магазині ви відновлюєте сили світлим 0.5, та йдете далі.
По плану, сьогодні як найвище вибратись, щоб завтра зранку вийти до Усть - Чорної. В принципі, ми це зробили і вже о 8 вечора, я пишу цей текст, і практично готовий до сну. Вода тут далеко, треба по крутому схилу спуститись 70м вниз, і потім відповідно назад, завтра зранку перевіримо ще одне джерело, тоді інформації для вас буде більше. Але кемпитись тут варто, вся Колочава на долоні, дуже гарно.
👣Складність: 8 з 10, спуск в село активний такий.
🌊Вода: 3 з 10, під Пішконею складно, треба повертатися щоб набрати, в селі відповідно можна набрати, і вже тут зверху, можна рахувати що є.
🛑Маркування: 9 з 10, мітки, вказівники на місці, єдине що багато дерев на яких мітки позрізали (по дорозі до Пішконі)
П.с. стандарто, на початку дня в мене завжди 3.5л води, завжди по можливості добираю, і п'ю так, що болить живіт)
#ЗТШ
Ранком напарник пішов по воду, чим дав мені більше часу на сон, за що дякую йому.
Вийшли трохи пізніше ніж зазвичай, але нічого критичного, просто в кінцевому результаті часу на сон менше.
Так як ми ночували під вершиною, то відразу були на хребті, що зручно тому що не треба витрачати час на підйом на верх.
Шлях від Пішконі до Колочави довгий та гарний, особливо частина хребтом. Спуск через Барвінок нагадає вашим колінам про їх існування.
Далі ви спускаєтеся в село, де в першому магазині ви відновлюєте сили світлим 0.5, та йдете далі.
По плану, сьогодні як найвище вибратись, щоб завтра зранку вийти до Усть - Чорної. В принципі, ми це зробили і вже о 8 вечора, я пишу цей текст, і практично готовий до сну. Вода тут далеко, треба по крутому схилу спуститись 70м вниз, і потім відповідно назад, завтра зранку перевіримо ще одне джерело, тоді інформації для вас буде більше. Але кемпитись тут варто, вся Колочава на долоні, дуже гарно.
👣Складність: 8 з 10, спуск в село активний такий.
🌊Вода: 3 з 10, під Пішконею складно, треба повертатися щоб набрати, в селі відповідно можна набрати, і вже тут зверху, можна рахувати що є.
🛑Маркування: 9 з 10, мітки, вказівники на місці, єдине що багато дерев на яких мітки позрізали (по дорозі до Пішконі)
П.с. стандарто, на початку дня в мене завжди 3.5л води, завжди по можливості добираю, і п'ю так, що болить живіт)
#ЗТШ
ЗТШ. День дванадцятий.
Сон під шум води та звуки моторів проїжаючих машин, то круто. Направду, спав як вбитий.
На вечір було багато хмар, і небо сильно затягнуло, але нам поки щастить і дощу не було. Взагалі, ми ні разу не ставили і не збирали намет в дощ, я цьому факту невимовно радий, бо це речі, які я найбільше не люблю. Після одягання мокрих шкарпеток.
Першою зранку, на підйомі на хребет, вас чекає гора Кохання. До неї дорога легка. Далі лісом та маленькими траверсами підбираєтесь до самого хребта. Вихід на нього неважкий, але затяжний, ви відразу зрозумієте що ви там, де треба.
На даний момент можу сказати що це найгарніше місце де я був в Карпатах, Свидовець просто неймовірний. Він схожий і на інші, де ми були, але по особовому величний. Коротше, я в захваті, сюди повернусь точно. Сьогодні ніч біля озера Геришаска. Тут значно чистіше, ніж на Несамовитому, в рази. А як відомо, чисто там де не гадять.
Завтра нас чекає дорога до Квасів, а то вже маленька фінішна пряма! Ура)
👣Складність: 9 з 10, 27 км з Усть до Геришаски, на одному подиху.
🌊Вода: 5 з 10, вона є, але до неї треба спускатись, ми щоб набрати води витратили трохи більше як пів години.
🛑Маркування: 10 з 10.
#ЗКТШ
Сон під шум води та звуки моторів проїжаючих машин, то круто. Направду, спав як вбитий.
На вечір було багато хмар, і небо сильно затягнуло, але нам поки щастить і дощу не було. Взагалі, ми ні разу не ставили і не збирали намет в дощ, я цьому факту невимовно радий, бо це речі, які я найбільше не люблю. Після одягання мокрих шкарпеток.
Першою зранку, на підйомі на хребет, вас чекає гора Кохання. До неї дорога легка. Далі лісом та маленькими траверсами підбираєтесь до самого хребта. Вихід на нього неважкий, але затяжний, ви відразу зрозумієте що ви там, де треба.
На даний момент можу сказати що це найгарніше місце де я був в Карпатах, Свидовець просто неймовірний. Він схожий і на інші, де ми були, але по особовому величний. Коротше, я в захваті, сюди повернусь точно. Сьогодні ніч біля озера Геришаска. Тут значно чистіше, ніж на Несамовитому, в рази. А як відомо, чисто там де не гадять.
Завтра нас чекає дорога до Квасів, а то вже маленька фінішна пряма! Ура)
👣Складність: 9 з 10, 27 км з Усть до Геришаски, на одному подиху.
🌊Вода: 5 з 10, вона є, але до неї треба спускатись, ми щоб набрати води витратили трохи більше як пів години.
🛑Маркування: 10 з 10.
#ЗКТШ
ЗТШ. День тринадцятий. Ювілей.
Ми вже другий тиждень в поході. Чи сильно це відбивається на нас? Трохи схудли, стали витриваліші та сильніші, звикли до запаху поту та сонця, котре палить нещадно.
Сьогоднішній ранок на озері був трохи прохолодний, я вперше застебнув спальний мішок повністю.
Швидко поснідали, та рушили в дорогу. Тепер ці ранкові ритуали стали звичним та буденним. Ми не задумуємось, є тільки новий крок в перед.
Дорога до Свидовця дуже легка, перші 10 км ми подолали дуже швидко, і вже о 12 годинні пообідали.
Далі був довгий спуск в Кваси, в наші рідні та знані місця. Прибули ми туди о 3 дня, тому можна рахувати що сьогодні напів вихідний. Ситно повечерявши, чекаємо поки сонце заховається, бо в наметі можна померти.
Сьогодні перша думка про те, щоб зійти з маршруту. Я не особливо люблю нити, але десь на другий - третій день, потягнув м'яз на правій нозі, і так він мене і мучив до сьогодні. А сьогодні, ще й на лівій, через те, що я постійно спускаюсь тільки на ній. Ех. Побачу, що буде завтра, можливо треба буде їхати в лікарню. Але менше слів, більше діла, гори нікуди не дінуться, а я в разі чого повернусь.
👣Складність: 9 з 10, йти не складно, єдине, якщо доведеться довго спускатись до Близниці.
🌊Вода: 10 з 10, і на озері є, і на траверсі г.Стіг теж. Вистачає щоб дійти до Квасів.
🛑Маркування: 10 з 10. Все є. Все видно. #ЗТШ
Ми вже другий тиждень в поході. Чи сильно це відбивається на нас? Трохи схудли, стали витриваліші та сильніші, звикли до запаху поту та сонця, котре палить нещадно.
Сьогоднішній ранок на озері був трохи прохолодний, я вперше застебнув спальний мішок повністю.
Швидко поснідали, та рушили в дорогу. Тепер ці ранкові ритуали стали звичним та буденним. Ми не задумуємось, є тільки новий крок в перед.
Дорога до Свидовця дуже легка, перші 10 км ми подолали дуже швидко, і вже о 12 годинні пообідали.
Далі був довгий спуск в Кваси, в наші рідні та знані місця. Прибули ми туди о 3 дня, тому можна рахувати що сьогодні напів вихідний. Ситно повечерявши, чекаємо поки сонце заховається, бо в наметі можна померти.
Сьогодні перша думка про те, щоб зійти з маршруту. Я не особливо люблю нити, але десь на другий - третій день, потягнув м'яз на правій нозі, і так він мене і мучив до сьогодні. А сьогодні, ще й на лівій, через те, що я постійно спускаюсь тільки на ній. Ех. Побачу, що буде завтра, можливо треба буде їхати в лікарню. Але менше слів, більше діла, гори нікуди не дінуться, а я в разі чого повернусь.
👣Складність: 9 з 10, йти не складно, єдине, якщо доведеться довго спускатись до Близниці.
🌊Вода: 10 з 10, і на озері є, і на траверсі г.Стіг теж. Вистачає щоб дійти до Квасів.
🛑Маркування: 10 з 10. Все є. Все видно. #ЗТШ
ЗТШ. День чотирнадцятий.
Як і передбачалось, на ранок нозі не стало краще, а може і навпаки стало ще гірше.
А це означає, що треба зійти із маршруту, та їхати додому.
Огидне відчуття. Не хочеться здаватись.
Напевно одне із найскладніших рішень, яке доводилось приймати.
Мій колега йде далі, тому пости будуть з'являтись, та актуальна інформація по маршруту також.
Маю надію, ви розумієте що я зійшов, не просто "бо втомився"
👣Складність: максимальна.
#ЗКТШ
Як і передбачалось, на ранок нозі не стало краще, а може і навпаки стало ще гірше.
А це означає, що треба зійти із маршруту, та їхати додому.
Огидне відчуття. Не хочеться здаватись.
Напевно одне із найскладніших рішень, яке доводилось приймати.
Мій колега йде далі, тому пости будуть з'являтись, та актуальна інформація по маршруту також.
Маю надію, ви розумієте що я зійшов, не просто "бо втомився"
👣Складність: максимальна.
#ЗКТШ
Вибачаюсь за відсутність постів. Продовжимо далі!
Кінець маршруту доходив мій колега вже без мене, тому далі текст його, за що йому і дякую!
День п'ятнадцятий
Мета мінімум на день: зайти на перемичку, такий був план якщо б йшли обоє. Але Роман сказав спробувати зайти на Несамовите, щоб “знайому” частину пройти більше. З самого початку дня - хмарилось, була ймовірність дощу по прогнозу на обід). Підійшовши до Петроса, треба було прийняти рішення чи підніматись чи траверсувати через ймовірність дощу, під час якого було б невесело спускатися з вершини. Хмари швидко пройшли, за виглядом не були грозовими. Я вирішив вийти на Петрос, при можливості перекусити і рухатись далі. Підйом на Петрос (від роздоріжжя до вершини) зайняв 45 хвилин. Дощу не було. Перекусив, сховавшись від вітру за капличкою, яка була забита.
Далі перемичка, яка зустріла весільною музикою і великою кількістю автівок. Далі стало зрозуміло чому - з говерли спускалась велика кількість туристів з Чехії - “Ахой” кожні 100 метрів. Йдучи з перемички до Говерли, була впевненість, що Говерла буде траверсуватися, ну бо для чого на неї йти вкотре. Але підійшовши до перехрестя, початку підйому і траверсу, вирішив, все таки, забігти на Говерлу: погода було ок, та і настрій після Петроса був “штурмовий”. Купа людей, чайок-медальки-сувеніри - звідти хотілося швидше піти, тому за 30 хв після початку підйому я вже спускався з Говерли. Погода різко почала псуватися, і я вже почав думати, що ці незаплановані “штурми” Петроса і Говерли зараз вилізуть бококом. Почав ледь-ледь накрапати дощ, який ще більше підганяв мене. Так вже по 17ій під легенький дощ з сонцем я ставив намет на о.Несамовите. Трошки рано, бо в принципі енергії було пройти трохи далі, десь під гору Піп Іван Чорногірський, і там стати, але варіант ночівлі на озері був очевидно краще. На озері було наметів з десять, але відчувалося ніби мало людей. Дежерело є, і місця для намету багато. Але проблема таких місць - навколо туалет з папірчиками і лайном.
Висота ночівлі 1784 м - найвища за весь маршрут.
🌊Вода: По дорозі з Квасів до траверсу Петросу води дуже багато, особливо на траверсі Шешула. Далі після Петроса по дорозі на Перемичку(і на самій ній) є вода. Варто до Перемички набрати воду, бо далі до о. Несамовитого я води не бачив, хоча по мапі показувало джерело перед Говерлою, але воно було сухе.
🛑Маркування: Все було без проблем від початку до Несамовитого. Єдине якщо треба траверсувати, то я підглядав в Османд (додаток-оффлайн карта на телефоні). Бо мітка через вершини вела.
#ЗТШ
Кінець маршруту доходив мій колега вже без мене, тому далі текст його, за що йому і дякую!
День п'ятнадцятий
Мета мінімум на день: зайти на перемичку, такий був план якщо б йшли обоє. Але Роман сказав спробувати зайти на Несамовите, щоб “знайому” частину пройти більше. З самого початку дня - хмарилось, була ймовірність дощу по прогнозу на обід). Підійшовши до Петроса, треба було прийняти рішення чи підніматись чи траверсувати через ймовірність дощу, під час якого було б невесело спускатися з вершини. Хмари швидко пройшли, за виглядом не були грозовими. Я вирішив вийти на Петрос, при можливості перекусити і рухатись далі. Підйом на Петрос (від роздоріжжя до вершини) зайняв 45 хвилин. Дощу не було. Перекусив, сховавшись від вітру за капличкою, яка була забита.
Далі перемичка, яка зустріла весільною музикою і великою кількістю автівок. Далі стало зрозуміло чому - з говерли спускалась велика кількість туристів з Чехії - “Ахой” кожні 100 метрів. Йдучи з перемички до Говерли, була впевненість, що Говерла буде траверсуватися, ну бо для чого на неї йти вкотре. Але підійшовши до перехрестя, початку підйому і траверсу, вирішив, все таки, забігти на Говерлу: погода було ок, та і настрій після Петроса був “штурмовий”. Купа людей, чайок-медальки-сувеніри - звідти хотілося швидше піти, тому за 30 хв після початку підйому я вже спускався з Говерли. Погода різко почала псуватися, і я вже почав думати, що ці незаплановані “штурми” Петроса і Говерли зараз вилізуть бококом. Почав ледь-ледь накрапати дощ, який ще більше підганяв мене. Так вже по 17ій під легенький дощ з сонцем я ставив намет на о.Несамовите. Трошки рано, бо в принципі енергії було пройти трохи далі, десь під гору Піп Іван Чорногірський, і там стати, але варіант ночівлі на озері був очевидно краще. На озері було наметів з десять, але відчувалося ніби мало людей. Дежерело є, і місця для намету багато. Але проблема таких місць - навколо туалет з папірчиками і лайном.
Висота ночівлі 1784 м - найвища за весь маршрут.
🌊Вода: По дорозі з Квасів до траверсу Петросу води дуже багато, особливо на траверсі Шешула. Далі після Петроса по дорозі на Перемичку(і на самій ній) є вода. Варто до Перемички набрати воду, бо далі до о. Несамовитого я води не бачив, хоча по мапі показувало джерело перед Говерлою, але воно було сухе.
🛑Маркування: Все було без проблем від початку до Несамовитого. Єдине якщо треба траверсувати, то я підглядав в Османд (додаток-оффлайн карта на телефоні). Бо мітка через вершини вела.
#ЗТШ
День шістнадцятий.
Вночі на озері була гроза, проте ранок без дощовий. Ходовий день почався орієнтовно о 8:30. Хвилин 30 йшов в гарну ясну погоду, але потім зайшов в хмару і так йшов до ПІЧ. На Попі був о 12ій. Був сам, правда потім рятувальники вийшли на огляд, бо обходили всю територію. Добре, що вийшло так, що не потрібно кемпитись на тут, бо місця особливо немає. Бачив декілька наметів перед підйомом. Але там немає води, що є величезним мінусом в умовах кемпінгу.
Пообідавши, почав спуск. І одразу відчулися “інші” Карпати: стрімкий кам'янистий спуск, альпійська сосна вище голови - через неї треба продиратися годину мабуть. А далі переважно ліс з чередуванням полонин, але гарно. На полонинах відкривалися гарні краєвиди “лісових” Карпат- схоже на зображення на пляшці Моршинської))
Закемпився в класному затишному місці - мабуть поки найкраще. Зійшовши зі стежки метрів 300, під лісом, біля джерела, рівно, є місце для багаття з імпровізованими лавочками. Був сам так як прийшов десь по 4ій. Ввечері смажив сало і хліб, пив каву біля вогню - шкода, що не було Роми. Happiness is only real when shared. Поки все ок, навіть дуже. Спішити немає куди, погода класна. Аби так було далі.
🌊 Вода: По-дорозі до ПІЧ останній шанс набрати води. Далі тільки на полонині де є ферма (підписана на карті) з г. Вихід. Там же і молока і пива купити можна, є баня, місця для відпочинку, я думаю і заночувати можна.
🛑Маркування:
В принципі норм. Тільки на полонинах інколи неясно було. Часто бачив повалені
дерева з мітками.
👣Складність: 8 з 10.
#ЗТШ
Вночі на озері була гроза, проте ранок без дощовий. Ходовий день почався орієнтовно о 8:30. Хвилин 30 йшов в гарну ясну погоду, але потім зайшов в хмару і так йшов до ПІЧ. На Попі був о 12ій. Був сам, правда потім рятувальники вийшли на огляд, бо обходили всю територію. Добре, що вийшло так, що не потрібно кемпитись на тут, бо місця особливо немає. Бачив декілька наметів перед підйомом. Але там немає води, що є величезним мінусом в умовах кемпінгу.
Пообідавши, почав спуск. І одразу відчулися “інші” Карпати: стрімкий кам'янистий спуск, альпійська сосна вище голови - через неї треба продиратися годину мабуть. А далі переважно ліс з чередуванням полонин, але гарно. На полонинах відкривалися гарні краєвиди “лісових” Карпат- схоже на зображення на пляшці Моршинської))
Закемпився в класному затишному місці - мабуть поки найкраще. Зійшовши зі стежки метрів 300, під лісом, біля джерела, рівно, є місце для багаття з імпровізованими лавочками. Був сам так як прийшов десь по 4ій. Ввечері смажив сало і хліб, пив каву біля вогню - шкода, що не було Роми. Happiness is only real when shared. Поки все ок, навіть дуже. Спішити немає куди, погода класна. Аби так було далі.
🌊 Вода: По-дорозі до ПІЧ останній шанс набрати води. Далі тільки на полонині де є ферма (підписана на карті) з г. Вихід. Там же і молока і пива купити можна, є баня, місця для відпочинку, я думаю і заночувати можна.
🛑Маркування:
В принципі норм. Тільки на полонинах інколи неясно було. Часто бачив повалені
дерева з мітками.
👣Складність: 8 з 10.
#ЗТШ
День сімнадцять.
За ніч в палатці утворилось багато конденсату, який накапав з-під тенту всередину на спальник і речі. Скоріше за все, це результат перепаду вологості. В результаті такого явища збори речей затягуються так як потрібно чекати поки все хоч трохи посохне.
Перше на маршруті сьогодні
КП прикордонник, яке на вигляд як хатка вівчарів. Було ще рано, година 7:30 і нікого чутно не було. Я не знав що це за хатка, але видно що там хтось є. Спершу думав йти далі, але вирішив погукати чи є хто. Проснулись два молодих погранца, записали мене я, розпитав як зручніше іти.
25 км я пройшов до 14ої години. Десь о цій годині я приблизно ставив намет. Мабуть все через місцевість якою йдеш (хоча тут просто темп мабуть) або через те що рано встав. Здається, що йдеш дорогою в якомусь кар'єрі (так як багато каміння виступає пластами) і інколи заходиш в ліс. По кордону часто зустрічаються старі радянські стовбці повалені з колючим дротом.
Тут не помічаєш вершин, так як їх видає лише набір а не якась видима позначка. Тому не дуже зайшла мені ця ділянка - не знаю що там хвалять в тих Марморосах. Але все рівно відрізняється відчутно ця частина Карпат. Але, щоб прямо красиво, то не дуже. Весь час був гарний краєвид на Чорногору. Але головне, потім показався він - Піп Іван Мармароський. Мабуть тепер найгарніша і наймогутніша вершина в Карпатах для мене, бо я аж офігів як спершу побачив - такого в Карпатах не було зі мною. І завтра буде знайомство. Погода гарна весь день - хмарно з проясненнями. Кемп.
Знову це скажу, мабуть самий крутий - саме під цією “массою” - реально ніби в Альпах, саме біля ПІМ це відчувається. Місця вибрати багато: і зверху на стежці і знизу біля джерела (і там і там воно тече - Івор називається). Правда поверхня кам’яниста - вперше переймався за каремат, ретельно чистив, де-не-де підкладав навіть листя. Так як часу багато було - сходив пару радіалок. Хавки з запасом було, тому був обід і вечеря (друге тільки). Коли прийшов на кемп мене зустрів олень. Кричав трохи - сподіваюсь вітався.
🌊Вода: В принципі ок. Мабуть останній раз перед кемпом можна на брати на КП “Богдан”.
🛑Розмітка: Маркування часто не було, а те що є дуже бліде і багато поваленого. Але тут весь час йдеш по дорозі - дуууже важко блуканути. Є вказівки, навіть з вказуванням кемпу і води - вперше таке бачив.
👣 Складність: 7 з 10.
#ЗТШ
За ніч в палатці утворилось багато конденсату, який накапав з-під тенту всередину на спальник і речі. Скоріше за все, це результат перепаду вологості. В результаті такого явища збори речей затягуються так як потрібно чекати поки все хоч трохи посохне.
Перше на маршруті сьогодні
КП прикордонник, яке на вигляд як хатка вівчарів. Було ще рано, година 7:30 і нікого чутно не було. Я не знав що це за хатка, але видно що там хтось є. Спершу думав йти далі, але вирішив погукати чи є хто. Проснулись два молодих погранца, записали мене я, розпитав як зручніше іти.
25 км я пройшов до 14ої години. Десь о цій годині я приблизно ставив намет. Мабуть все через місцевість якою йдеш (хоча тут просто темп мабуть) або через те що рано встав. Здається, що йдеш дорогою в якомусь кар'єрі (так як багато каміння виступає пластами) і інколи заходиш в ліс. По кордону часто зустрічаються старі радянські стовбці повалені з колючим дротом.
Тут не помічаєш вершин, так як їх видає лише набір а не якась видима позначка. Тому не дуже зайшла мені ця ділянка - не знаю що там хвалять в тих Марморосах. Але все рівно відрізняється відчутно ця частина Карпат. Але, щоб прямо красиво, то не дуже. Весь час був гарний краєвид на Чорногору. Але головне, потім показався він - Піп Іван Мармароський. Мабуть тепер найгарніша і наймогутніша вершина в Карпатах для мене, бо я аж офігів як спершу побачив - такого в Карпатах не було зі мною. І завтра буде знайомство. Погода гарна весь день - хмарно з проясненнями. Кемп.
Знову це скажу, мабуть самий крутий - саме під цією “массою” - реально ніби в Альпах, саме біля ПІМ це відчувається. Місця вибрати багато: і зверху на стежці і знизу біля джерела (і там і там воно тече - Івор називається). Правда поверхня кам’яниста - вперше переймався за каремат, ретельно чистив, де-не-де підкладав навіть листя. Так як часу багато було - сходив пару радіалок. Хавки з запасом було, тому був обід і вечеря (друге тільки). Коли прийшов на кемп мене зустрів олень. Кричав трохи - сподіваюсь вітався.
🌊Вода: В принципі ок. Мабуть останній раз перед кемпом можна на брати на КП “Богдан”.
🛑Розмітка: Маркування часто не було, а те що є дуже бліде і багато поваленого. Але тут весь час йдеш по дорозі - дуууже важко блуканути. Є вказівки, навіть з вказуванням кемпу і води - вперше таке бачив.
👣 Складність: 7 з 10.
#ЗТШ
День вісімнадцять.
Встав рано. Як завжди в принципі - по годині 6ій.
Знову купа конденсату в наметі, хоча пробував спати з відкритим тамбуром. Стало холодно, тому трохи прикрив. Як видно, не допомогло. Вночі дивився на супер чисте небо з падаючими метеоритами, що переросло в найкращий ранок за весь похід - ясне небо, яскраво світило сонце і збоку величезна гірська маса. Просто кайф. Цього ранку я в першу чергу поїв, знову. І тут я би радив це всім - з самого початку треба було нічогісінько так ввалювати вгору на ПІМ, тому не дуже класно робити це на повний шлунок і коли він “працює”.
На Попа зайшов за півтори години десь. Ще раз переконуюсь, що це точно найулюбленіша гора в Карпатах: підйом, підхід і сама вершина суцільне задоволення. Навіть GoPro вперше вийняв познімати. Ну і краєвиди звичайно. Правда таблички на самій вершині немає.
Ну а далі почався спуск на кілометрів так 15. Весь час вниз. Ще по хребту навіть в кайф - враження ніби справді в Альпах. Але далі почалася дорога, потім річка з дорогою. І все вниз і вниз. І проблема не в тому що вниз, а в самій дорозі, її стані і відсутності хоч чогось цікавого. Словом - це були мабуть найдовші 15 км за весь маршрут. До речі, можна було промаркувати стежку від полонини Лисичої до дороги - так коротше і не треба йти дорогою. Зустрічав багато людей, які тільки починали. Сьогодні п'ятниця - стандартні "3-днівки".
Дуже довго гадав як виглядатиме кемп, чи треба буде платити, чи будуть люди. А виявилось, що це звичайне місце для відпочинку, з альтанками і колибою з лежаками. Але я вирішив ставити намет, адже місця просто вагон. А ще річка близько. Тому весь день купався і лежав на сонці. За ці всі дні прямо справді відчувається відпустка - суцільний релакс.
Коли прийшов на місце були 3 туристи, яким я дав на пробу кука, так як вони їли Харчі. Вони ж пригостили чаєм і гарячим шоколадом - те чого я так хотів, бо всю каву вже випив. А ще я віддав їм смалець(там трохи лишилось його), в замін чого вони хотіли дати мені шишок)) Зазначу, що туристи типу “прошарені” - на спорядженні, рюкзаки як в Роми, намети МСРи і все таке. Але все рівно видно були все “купили”, а ходити в гори “не купили” .
Шикував, доїдаючи всю їжу, якої насправді не було. Єдине під вечір напрягають якихось два хлопці, які приїхали і просто сидять, а я вже хочу спати - це великий мінус ходити самому.
Завтра пройти 3 км і все. Правда от небо затягнуло так не хіло, то думаю чи може треба було мені все-таки в колибі спати. Мабуть буде дощ.
🌊Вода: ДОФІГА! Весь час в річці йдеш. Але джерел теж норм.
#ЗТШ
Встав рано. Як завжди в принципі - по годині 6ій.
Знову купа конденсату в наметі, хоча пробував спати з відкритим тамбуром. Стало холодно, тому трохи прикрив. Як видно, не допомогло. Вночі дивився на супер чисте небо з падаючими метеоритами, що переросло в найкращий ранок за весь похід - ясне небо, яскраво світило сонце і збоку величезна гірська маса. Просто кайф. Цього ранку я в першу чергу поїв, знову. І тут я би радив це всім - з самого початку треба було нічогісінько так ввалювати вгору на ПІМ, тому не дуже класно робити це на повний шлунок і коли він “працює”.
На Попа зайшов за півтори години десь. Ще раз переконуюсь, що це точно найулюбленіша гора в Карпатах: підйом, підхід і сама вершина суцільне задоволення. Навіть GoPro вперше вийняв познімати. Ну і краєвиди звичайно. Правда таблички на самій вершині немає.
Ну а далі почався спуск на кілометрів так 15. Весь час вниз. Ще по хребту навіть в кайф - враження ніби справді в Альпах. Але далі почалася дорога, потім річка з дорогою. І все вниз і вниз. І проблема не в тому що вниз, а в самій дорозі, її стані і відсутності хоч чогось цікавого. Словом - це були мабуть найдовші 15 км за весь маршрут. До речі, можна було промаркувати стежку від полонини Лисичої до дороги - так коротше і не треба йти дорогою. Зустрічав багато людей, які тільки починали. Сьогодні п'ятниця - стандартні "3-днівки".
Дуже довго гадав як виглядатиме кемп, чи треба буде платити, чи будуть люди. А виявилось, що це звичайне місце для відпочинку, з альтанками і колибою з лежаками. Але я вирішив ставити намет, адже місця просто вагон. А ще річка близько. Тому весь день купався і лежав на сонці. За ці всі дні прямо справді відчувається відпустка - суцільний релакс.
Коли прийшов на місце були 3 туристи, яким я дав на пробу кука, так як вони їли Харчі. Вони ж пригостили чаєм і гарячим шоколадом - те чого я так хотів, бо всю каву вже випив. А ще я віддав їм смалець(там трохи лишилось його), в замін чого вони хотіли дати мені шишок)) Зазначу, що туристи типу “прошарені” - на спорядженні, рюкзаки як в Роми, намети МСРи і все таке. Але все рівно видно були все “купили”, а ходити в гори “не купили” .
Шикував, доїдаючи всю їжу, якої насправді не було. Єдине під вечір напрягають якихось два хлопці, які приїхали і просто сидять, а я вже хочу спати - це великий мінус ходити самому.
Завтра пройти 3 км і все. Правда от небо затягнуло так не хіло, то думаю чи може треба було мені все-таки в колибі спати. Мабуть буде дощ.
🌊Вода: ДОФІГА! Весь час в річці йдеш. Але джерел теж норм.
#ЗТШ
День дев'ятнадцять.
Цей день можна було не робити, а дійти попередній спокійно, але до ІФ я би мабуть тільки під вечір добрався і то не факт. Квитків на потяг не було (Чернівецький знову через день).
Щоб щось відчути під кінець.... Можливо трохи. Але щоб такого відчуття що підходиш до кінця маршруту - не було. Не вистачає якогось знаку завершення. Написав про це Роману. Особистих підсумків за весь пройдений трек писати не буду, хоча останні км тільки про те і думалось, що й дало те відчуття завершення.
Одразу сів на маршрутку до ІФ (десь в околі 9ої ранку)
Зупинка одразу після моста. Маршрутка - єдиний варіант виїзду.
P.S. Велике дякую всім, хто читав, натискав на ті жовті пальці до гори, та просто був тут.
Ви зараз читаєте це повідомлення, а я лягаю спати в кемпінгу в Італії, звідки завтра з ранку, розпочнеться наш маршрут (Alta Via dei Monti Liguri)
Тримайте кулаки, буде як буде, а буде круто!)
І ще, не соромтесь, @DoubleE7presso, пишіть сюди, і висловлюйте думки/побажання, якої інформації вам би хотілось бачити по цьому маршруту, і не тільки.
Про фото вже коментар був, щоб їх було більше. Думаю, буде інтернет, буде більше фото)
Цей день можна було не робити, а дійти попередній спокійно, але до ІФ я би мабуть тільки під вечір добрався і то не факт. Квитків на потяг не було (Чернівецький знову через день).
Щоб щось відчути під кінець.... Можливо трохи. Але щоб такого відчуття що підходиш до кінця маршруту - не було. Не вистачає якогось знаку завершення. Написав про це Роману. Особистих підсумків за весь пройдений трек писати не буду, хоча останні км тільки про те і думалось, що й дало те відчуття завершення.
Одразу сів на маршрутку до ІФ (десь в околі 9ої ранку)
Зупинка одразу після моста. Маршрутка - єдиний варіант виїзду.
P.S. Велике дякую всім, хто читав, натискав на ті жовті пальці до гори, та просто був тут.
Ви зараз читаєте це повідомлення, а я лягаю спати в кемпінгу в Італії, звідки завтра з ранку, розпочнеться наш маршрут (Alta Via dei Monti Liguri)
Тримайте кулаки, буде як буде, а буде круто!)
І ще, не соромтесь, @DoubleE7presso, пишіть сюди, і висловлюйте думки/побажання, якої інформації вам би хотілось бачити по цьому маршруту, і не тільки.
Про фото вже коментар був, щоб їх було більше. Думаю, буде інтернет, буде більше фото)
#AVML
День 0
Все як завжди розпочалось із Київського аеропорту, де вода по 2Є за 0.5л. Багаж заважив 18кг, що дуже мене порадувало. На даний момент то мій власний рекорд, вся їжа та спорядження на 24 дні.
Далі все швидко відносно: реєстрація, крутий логотип авіакомпанії (Ernest), ну і сам політ. Поки в принципі без особливих пригод, все йде за планом, навіть дивно.
Аеропорт Христофора Колумба в м. Генуя невеликий, ви легко знайдете вихід до зупинки автобусів, котрі ведуть в місто. Далі вам треба зачекати саме той автобус, їхати на вокзал і там вже чекати останню частину на сьогодні, потяг.
Між цим всім ділом, треба було купити газ, бо на жаль, із собою в літак його брати не можна.
Головна, і найнадійніша ідея була це Salewa shop, і я не знаю чому, але вони не продають його, це був початок пригод. Правда працівник магазину порадив піти в Декатлон і глянути там, але в мене була підозра, що там балони цангові, а не гвинтові. Варіантів було небагато, перший потяг ми вже пропустили, тому пішли туди.
Тепер ви будете знати, там є балони і різьбові і цангові, але різьбові тільки середні (230г) та малі (100г).
Вже трохи більш щасливі, що однією проблемою менше, ми пішли назад до вокзалу.
Вирішивши другу проблему, (ми поїли!), стали чекати на наступний потяг, стоячи на платформі, і якимось дивним чином, можливо ми сліпі, або це мала бути платформа 9 і 3/4, потяга не було. І ми чекали вже наступного, як ви розумієте. Нерви, втома, невиспаність не додавали настрою. Але він приїхав, все окей.
Вже зараз ми в кемпінгу, засинаємо під приємний звук хвиль, які розбиваються об берег. Завтра буде перший день, важкий та мокрий, бо жарко тут не на жарт.
День 0
Все як завжди розпочалось із Київського аеропорту, де вода по 2Є за 0.5л. Багаж заважив 18кг, що дуже мене порадувало. На даний момент то мій власний рекорд, вся їжа та спорядження на 24 дні.
Далі все швидко відносно: реєстрація, крутий логотип авіакомпанії (Ernest), ну і сам політ. Поки в принципі без особливих пригод, все йде за планом, навіть дивно.
Аеропорт Христофора Колумба в м. Генуя невеликий, ви легко знайдете вихід до зупинки автобусів, котрі ведуть в місто. Далі вам треба зачекати саме той автобус, їхати на вокзал і там вже чекати останню частину на сьогодні, потяг.
Між цим всім ділом, треба було купити газ, бо на жаль, із собою в літак його брати не можна.
Головна, і найнадійніша ідея була це Salewa shop, і я не знаю чому, але вони не продають його, це був початок пригод. Правда працівник магазину порадив піти в Декатлон і глянути там, але в мене була підозра, що там балони цангові, а не гвинтові. Варіантів було небагато, перший потяг ми вже пропустили, тому пішли туди.
Тепер ви будете знати, там є балони і різьбові і цангові, але різьбові тільки середні (230г) та малі (100г).
Вже трохи більш щасливі, що однією проблемою менше, ми пішли назад до вокзалу.
Вирішивши другу проблему, (ми поїли!), стали чекати на наступний потяг, стоячи на платформі, і якимось дивним чином, можливо ми сліпі, або це мала бути платформа 9 і 3/4, потяга не було. І ми чекали вже наступного, як ви розумієте. Нерви, втома, невиспаність не додавали настрою. Але він приїхав, все окей.
Вже зараз ми в кемпінгу, засинаємо під приємний звук хвиль, які розбиваються об берег. Завтра буде перший день, важкий та мокрий, бо жарко тут не на жарт.
#AVML
День перший.
Не зважаючи на пізній приїзд, доволі таки не погано виспались. Пройшлись до моря, сфотографували його, та рушили на початок маршруту.
Він розпочинається в місті, і бажано мати трек або паперову карту.
В принципі знайти не важко, сам
маршрут маркований дуже добре, багато міток, і крім них більше ніяких немає. Не заблудитесь.
Далі сам маршрут веде вас оливковими та виноградними полями, за спиною море, яке від вас віддаляється.
Підйом особливо не складний, йдеться не важко. Єдине, що піт заливає обличчя, і в мене вперше від солі так пекли очі, не дуже приємне відчуття.
Найбільше враження на даний момент, це відсутність води.
Беріть, пийте, води скільки зможете. Сьогодні в нас вечір з водою, чому ми дуже раділи. А завтра, секція без води взагалі. Приблизно 40км, на сонці, якось будемо викручуватись, хоча поки не знаємо як. Ну, але пригоди самі себе не знайдуть.
День перший.
Не зважаючи на пізній приїзд, доволі таки не погано виспались. Пройшлись до моря, сфотографували його, та рушили на початок маршруту.
Він розпочинається в місті, і бажано мати трек або паперову карту.
В принципі знайти не важко, сам
маршрут маркований дуже добре, багато міток, і крім них більше ніяких немає. Не заблудитесь.
Далі сам маршрут веде вас оливковими та виноградними полями, за спиною море, яке від вас віддаляється.
Підйом особливо не складний, йдеться не важко. Єдине, що піт заливає обличчя, і в мене вперше від солі так пекли очі, не дуже приємне відчуття.
Найбільше враження на даний момент, це відсутність води.
Беріть, пийте, води скільки зможете. Сьогодні в нас вечір з водою, чому ми дуже раділи. А завтра, секція без води взагалі. Приблизно 40км, на сонці, якось будемо викручуватись, хоча поки не знаємо як. Ну, але пригоди самі себе не знайдуть.
#AVML
День 2
Ранок з водою, як і вечір просто чудові. Ніщо не може їх затьмарити. Напившись води максимально багато, так щоб вже тошніло, рушили в перед без знання, коли вона буде ще. Чесно скажу, це трохи лякало.
Перші десять кілометрів дались дуже легко та впевнено, проходили по дорозі, через хвойний ліс, який дуже приємно пахнув. Не зважаючи на 20кг наплічник, я отримав задоволення.
Перша зупинка була біля будиночоку/кафе, де продавали воду. Я докупив ще пляшку води, бо треба була тара, і ми рушили далі.
Далі розпочалось найцікавіше, набір. Ще вчора ми заночувати на 900м, зважаючи що набір розпочався з 0, вважаю це не погано.
Сьогодні ж, гори почали показувати свої справжню велич. Зона лісу закінчилась, більше каміння та Альп. Я був зачарований, дуже вже звик до Карпат, але тут все було по іншому, по новому цікаво.
Далі ми йшли не маючи особливо конкретного плану, де ставати на ніч. Бо води не було ніде, ми не бачили жодного джерела чи річки, навіть калюжі рідкість.
Мета було дійти до рефюджа, біля якого як ми сподівались буде вода, але за 3 км до нього, ми знайшли місце, де тримають корів чи коней, там стояла велика цистерна з водою..щастю не було меж, 25км за день, дали свої плоди.
Зараз лягаємо спати, та готуємося до завтра. Далі вже по ідеї і наявній інформації, з водою краще, але ми ще поки не схильні довіряти цьому.
P.s. моя перша ночівля, на 2000тис. метрів.
День 2
Ранок з водою, як і вечір просто чудові. Ніщо не може їх затьмарити. Напившись води максимально багато, так щоб вже тошніло, рушили в перед без знання, коли вона буде ще. Чесно скажу, це трохи лякало.
Перші десять кілометрів дались дуже легко та впевнено, проходили по дорозі, через хвойний ліс, який дуже приємно пахнув. Не зважаючи на 20кг наплічник, я отримав задоволення.
Перша зупинка була біля будиночоку/кафе, де продавали воду. Я докупив ще пляшку води, бо треба була тара, і ми рушили далі.
Далі розпочалось найцікавіше, набір. Ще вчора ми заночувати на 900м, зважаючи що набір розпочався з 0, вважаю це не погано.
Сьогодні ж, гори почали показувати свої справжню велич. Зона лісу закінчилась, більше каміння та Альп. Я був зачарований, дуже вже звик до Карпат, але тут все було по іншому, по новому цікаво.
Далі ми йшли не маючи особливо конкретного плану, де ставати на ніч. Бо води не було ніде, ми не бачили жодного джерела чи річки, навіть калюжі рідкість.
Мета було дійти до рефюджа, біля якого як ми сподівались буде вода, але за 3 км до нього, ми знайшли місце, де тримають корів чи коней, там стояла велика цистерна з водою..щастю не було меж, 25км за день, дали свої плоди.
Зараз лягаємо спати, та готуємося до завтра. Далі вже по ідеї і наявній інформації, з водою краще, але ми ще поки не схильні довіряти цьому.
P.s. моя перша ночівля, на 2000тис. метрів.
#AVML
День 3
Ночівля на висоті, як і очікувалося трохи холодніша, навіть не зважаючи на те, що на вулиці літо.
Радість від того, що в нас є вода додає сил зранку. Я так часто говорю про це, тому що це дуже важлива річ. Ми кожен день несемо по 5л води, зараз по ідеї вже буде простіше, вода відносно частіше, але все ж.
Маршрут далі розпочався легко і просто. Ми скинули трохи висоти, і почали підходити до нашого набору сьогодні, 600 метрів, в деяких місцях майже вертикально, під сонцем, це було доволі сильно.
Як і до цього, гори виглядають масивно та гостро, всі вершини як голки, через це підйом на них часто йде довгим серпантином, але так легше, ніж просто дертись в лоб.
Єдиний мінус: поки ми підіймались, гори затягнуло хмарою, і ми нічого не змогли сфотографувати.
Після набору відповідно почався плавний спуск, з елементами підйому до невеличкого села.
Все в принципі пройшло гладко, якщо не вважати зливу, яка накрила нас вже в селі, і продовжується далі.
З максимально крутих новин: ми знайшли стійло для коней, де поставили намети, та готуємось до сну. Тут є невеличкий бар/готель, де можна зарядити телефон, випити каву (1Є) та пиво (4Є), із їжі морозиво (2.5Є) і шоколадки ріттер спорт (2Є).
Вода є, кемпінг шикарний, не знаю чи могло щось піти краще. Поки маршрут йде не погано, навіть трошки швидше ніж треба, це радує. Завтра знову довгий день, та нові пригоди.
Залишайтесь на зв'язку, бо для кого ж я це пишу.
День 3
Ночівля на висоті, як і очікувалося трохи холодніша, навіть не зважаючи на те, що на вулиці літо.
Радість від того, що в нас є вода додає сил зранку. Я так часто говорю про це, тому що це дуже важлива річ. Ми кожен день несемо по 5л води, зараз по ідеї вже буде простіше, вода відносно частіше, але все ж.
Маршрут далі розпочався легко і просто. Ми скинули трохи висоти, і почали підходити до нашого набору сьогодні, 600 метрів, в деяких місцях майже вертикально, під сонцем, це було доволі сильно.
Як і до цього, гори виглядають масивно та гостро, всі вершини як голки, через це підйом на них часто йде довгим серпантином, але так легше, ніж просто дертись в лоб.
Єдиний мінус: поки ми підіймались, гори затягнуло хмарою, і ми нічого не змогли сфотографувати.
Після набору відповідно почався плавний спуск, з елементами підйому до невеличкого села.
Все в принципі пройшло гладко, якщо не вважати зливу, яка накрила нас вже в селі, і продовжується далі.
З максимально крутих новин: ми знайшли стійло для коней, де поставили намети, та готуємось до сну. Тут є невеличкий бар/готель, де можна зарядити телефон, випити каву (1Є) та пиво (4Є), із їжі морозиво (2.5Є) і шоколадки ріттер спорт (2Є).
Вода є, кемпінг шикарний, не знаю чи могло щось піти краще. Поки маршрут йде не погано, навіть трошки швидше ніж треба, це радує. Завтра знову довгий день, та нові пригоди.
Залишайтесь на зв'язку, бо для кого ж я це пишу.
#AVML
День 4
На ранок після зливи не залишилося і сліду. Вода вся кудись зникла, воно в принципі і не дивно, постійне сонце палить не на жарт.
Наша дорога в першій половині дня лежала до першого великого села на маршруті (велике, бо там є магазин). Частина йшла дорогою, частина лісом, кожен день зустрічаємо дуже багато закинутих будівель різного характеру, сьогодні, наприклад, якусь стару військову.
Спустились в село, тут дуже гарно та приємно. З цікавої інформації: є безкоштовний кемпінг, і не далеко магазин, воду можна набрати біля посту швидкої допомоги.
Купивши в селі місцевого песто (ну ми ж в Італії!) і різних дрібних смаколиків, рушили далі.
Маршрут із села непрочищений, не довго, але малина встигає вам подерти ноги до крові. Далі маршрут лежить до перевалу, на якому стоять величезні вітряки, які добувають енергію, вперше бачив їх так близько, масивні штуки.
Після цього підйом на вершину трохи вибиває вас з колії, бо не так що легкий, і вчорашні навантаження нікуди не ділись, але менше з тим йдемо на верх.
З вершини відкривається шикарний вид на море та прилеглі села, робимо декілька фото, та йдемо в низ на кемп.
В от, це мало статись, вечір без води. Її тут немає, хоча мала б бути. 1:0 на користь османда. Радує що завтра наступна вода в принципі не далеко, тому якось дотягнемо.
P.s. так як з магазину була їжа, то воду не довелося гріти на вечерю. Їли бутерброди з песто, помідорами, сиром та ковбасою, було просто надзвичайно смачно, все ж таки італійці знають щось в їжі.
День 4
На ранок після зливи не залишилося і сліду. Вода вся кудись зникла, воно в принципі і не дивно, постійне сонце палить не на жарт.
Наша дорога в першій половині дня лежала до першого великого села на маршруті (велике, бо там є магазин). Частина йшла дорогою, частина лісом, кожен день зустрічаємо дуже багато закинутих будівель різного характеру, сьогодні, наприклад, якусь стару військову.
Спустились в село, тут дуже гарно та приємно. З цікавої інформації: є безкоштовний кемпінг, і не далеко магазин, воду можна набрати біля посту швидкої допомоги.
Купивши в селі місцевого песто (ну ми ж в Італії!) і різних дрібних смаколиків, рушили далі.
Маршрут із села непрочищений, не довго, але малина встигає вам подерти ноги до крові. Далі маршрут лежить до перевалу, на якому стоять величезні вітряки, які добувають енергію, вперше бачив їх так близько, масивні штуки.
Після цього підйом на вершину трохи вибиває вас з колії, бо не так що легкий, і вчорашні навантаження нікуди не ділись, але менше з тим йдемо на верх.
З вершини відкривається шикарний вид на море та прилеглі села, робимо декілька фото, та йдемо в низ на кемп.
В от, це мало статись, вечір без води. Її тут немає, хоча мала б бути. 1:0 на користь османда. Радує що завтра наступна вода в принципі не далеко, тому якось дотягнемо.
P.s. так як з магазину була їжа, то воду не довелося гріти на вечерю. Їли бутерброди з песто, помідорами, сиром та ковбасою, було просто надзвичайно смачно, все ж таки італійці знають щось в їжі.
#AVML
День 5
Ранок розпочався із не організованої атаки корів та трьох баків, які просто прийшли до кемпу, і стали в радіусі 5 метрів, особливо нічого не робили, але якось було не по собі.
Дякуючи їм, ми зібрались швидше ніж зазвичай, та рушили.
Так як вчора не було води, на ранок її відсутність, особисто в мене не додавала якихось приємних відчуттів.
Йшли до першого можливого джерела, і ура, вода там була, правда щоб набрати її, вас треба буде витратити трохи часу, бо вона ледве тече, а потім майже в лоб підійматись на гору, ну за все приходиться платити.
Далі особливого нічого не відбувалось, окрім підйомів вверх на спусків в низ.
Сьогодні пройшли 10 кілометрів, і вирішили зробити половинку. Чому б ні, вода безлімітна.
На цих радісних нотах, ми попрали речі (як це зробити буде окремий пост) в перше за п'ять днів прийняли який не який душ, щоб підняло наш моральний дух.
Вже скоро розпочнеться частина, де з водою набагато краще, це не може не радувати.
На вечерю додавали в страви, песто.. як я вже казав вчора, це божественно. Навіть задумався, шоб носити невеличку баночку з собою (пластикову звичайно)
Бо хто добре їсть, той добре йде.
День 5
Ранок розпочався із не організованої атаки корів та трьох баків, які просто прийшли до кемпу, і стали в радіусі 5 метрів, особливо нічого не робили, але якось було не по собі.
Дякуючи їм, ми зібрались швидше ніж зазвичай, та рушили.
Так як вчора не було води, на ранок її відсутність, особисто в мене не додавала якихось приємних відчуттів.
Йшли до першого можливого джерела, і ура, вода там була, правда щоб набрати її, вас треба буде витратити трохи часу, бо вона ледве тече, а потім майже в лоб підійматись на гору, ну за все приходиться платити.
Далі особливого нічого не відбувалось, окрім підйомів вверх на спусків в низ.
Сьогодні пройшли 10 кілометрів, і вирішили зробити половинку. Чому б ні, вода безлімітна.
На цих радісних нотах, ми попрали речі (як це зробити буде окремий пост) в перше за п'ять днів прийняли який не який душ, щоб підняло наш моральний дух.
Вже скоро розпочнеться частина, де з водою набагато краще, це не може не радувати.
На вечерю додавали в страви, песто.. як я вже казав вчора, це божественно. Навіть задумався, шоб носити невеличку баночку з собою (пластикову звичайно)
Бо хто добре їсть, той добре йде.
#AVML
День 6
Нова страва в меню, куспесто) і свіжий жарт в нашому лексиконі.
Ранок після дня половинки, дуже бадьорий, добре виспались і в принципі цього достатньо щоб відчувати себе в тонусі.
Набрали вдосталь води та рушили вперед. Сьогодні за день небагато набору, майже все вниз, з однієї сторони це легше, з іншої ваші коліна вам потім про це згадають.
Поки ми скинули висоту, гір мало, але за те ходимо гарними лісами, майже як ліси латлоріен.
Також сталась важлива подія, далі ми маршрут йдемо двоє, не буду вдаватись в подробиці, бо як то кажуть в народі, все що було в лас вегасі, залишається в лас вегасі.
Вже скоро дійдемо до найбільшого міста на цій ділянці, Altare. Хочемо зробити невеличку перерву на гастро тур, похід і їсти, це одні із найулюбленіших моїх речей, і коли їх можна поєднати це кайф.
Сьогодні стали на кемп біля каплички, яка на карті позначена як шелтер, нічого собі такий шелтер я вам скажу, вода є, дах над головою теж (окрім намету), чого ще можна хотіти, після 30км за день. Напевно знаю, торт)
День 6
Нова страва в меню, куспесто) і свіжий жарт в нашому лексиконі.
Ранок після дня половинки, дуже бадьорий, добре виспались і в принципі цього достатньо щоб відчувати себе в тонусі.
Набрали вдосталь води та рушили вперед. Сьогодні за день небагато набору, майже все вниз, з однієї сторони це легше, з іншої ваші коліна вам потім про це згадають.
Поки ми скинули висоту, гір мало, але за те ходимо гарними лісами, майже як ліси латлоріен.
Також сталась важлива подія, далі ми маршрут йдемо двоє, не буду вдаватись в подробиці, бо як то кажуть в народі, все що було в лас вегасі, залишається в лас вегасі.
Вже скоро дійдемо до найбільшого міста на цій ділянці, Altare. Хочемо зробити невеличку перерву на гастро тур, похід і їсти, це одні із найулюбленіших моїх речей, і коли їх можна поєднати це кайф.
Сьогодні стали на кемп біля каплички, яка на карті позначена як шелтер, нічого собі такий шелтер я вам скажу, вода є, дах над головою теж (окрім намету), чого ще можна хотіти, після 30км за день. Напевно знаю, торт)
#AVML
День 7
Ранок зустрів нас туманом. Обід зустрів нас туманом. Короче, дуже туманний день.
Йдучи зараз лісами, які затягнула густа хмара, чесно кажучи не дуже цікаво, нічого не видно, вологість 💯, пітнієш швидше ніж в бані, хорошого мало.
Мета на сьогодні як я вже казав, дійти до Altare, тому впевнено рухаємось до нього.
Починаючи від учора, трек дуже часто перетинається із велосипедними маршрутами, часто звіряйтесь із треком щоб не загубитись, або випадково піти не туди, ну думаю це ясно.
Пройшли 20 км до міста, із мрією про єдиний Кебаб що там продається, а він по вівторках не працює, ну за що він так з нами?!
В кінцеву результаті витратили півтори години на очікування, коли завершиться сієста, бо під час неї нічого не працює.
Докупили трохи калорій, у вигляді хліба, анчоусів, моцарели, салату та песто, щоб зробити найбільший у світі бутерброд.
На сьомий день, ви хочете їсти все більше і більше, таке відчуття ніби я завагітнів і кормлю когось іще.
День закінчився чудовими місцем для кемпінгу, водою та рівним місцем для намету.
Поки все йде дуже не погано, в графік вкладаємось, травм немає.
P.s. людина яка довго в поході, мріє про дві речі, їжу та душ, все інше то вже розкіш.
Наше чудове місце для кемпінгу)
День 7
Ранок зустрів нас туманом. Обід зустрів нас туманом. Короче, дуже туманний день.
Йдучи зараз лісами, які затягнула густа хмара, чесно кажучи не дуже цікаво, нічого не видно, вологість 💯, пітнієш швидше ніж в бані, хорошого мало.
Мета на сьогодні як я вже казав, дійти до Altare, тому впевнено рухаємось до нього.
Починаючи від учора, трек дуже часто перетинається із велосипедними маршрутами, часто звіряйтесь із треком щоб не загубитись, або випадково піти не туди, ну думаю це ясно.
Пройшли 20 км до міста, із мрією про єдиний Кебаб що там продається, а він по вівторках не працює, ну за що він так з нами?!
В кінцеву результаті витратили півтори години на очікування, коли завершиться сієста, бо під час неї нічого не працює.
Докупили трохи калорій, у вигляді хліба, анчоусів, моцарели, салату та песто, щоб зробити найбільший у світі бутерброд.
На сьомий день, ви хочете їсти все більше і більше, таке відчуття ніби я завагітнів і кормлю когось іще.
День закінчився чудовими місцем для кемпінгу, водою та рівним місцем для намету.
Поки все йде дуже не погано, в графік вкладаємось, травм немає.
P.s. людина яка довго в поході, мріє про дві речі, їжу та душ, все інше то вже розкіш.
Наше чудове місце для кемпінгу)
#AVML
День 8
Вранці ми вирішили, що сьогодні вихідний. Така собі приємна несподіванка.
Спали на годину довше ніж зазвичай, і це здалось забагато, не думав що колись таке скажу.
Як і в будь-який вихідний, ми нічого не робили, я намагався писати пости в тг, і паралельно споживав еспрессо, і всі можливі калорії до яких дотягувалась рука.
Саме містечко особливо не відрізняється від інших таких же. Люди практично не розуміють і не спілкуються англійською. Ми так і не змогли знайти де законектитись в інтернет, його або просто немає, або як сказали місцеві, хмари заважають сигналу до нас дістатись.
Продуктових магазинів немає, ледве знайшли один в якому край обмежений вибір, ну але це вже краще ніж нічого. Треба не забувати про сієсту, дві години вилітає, треба просто чекати.
Кебаб про який я згадував, так і не відчинився. Якщо не брати до уваги магазини та інтернет, то вихідний тут робити це непогана ідея. Ми залишили намети на весь день, і їх ніхто не чіпав, всі речі на місці.
Завтра новий день, та продовження маршруту, залишилось не багато)
День 8
Вранці ми вирішили, що сьогодні вихідний. Така собі приємна несподіванка.
Спали на годину довше ніж зазвичай, і це здалось забагато, не думав що колись таке скажу.
Як і в будь-який вихідний, ми нічого не робили, я намагався писати пости в тг, і паралельно споживав еспрессо, і всі можливі калорії до яких дотягувалась рука.
Саме містечко особливо не відрізняється від інших таких же. Люди практично не розуміють і не спілкуються англійською. Ми так і не змогли знайти де законектитись в інтернет, його або просто немає, або як сказали місцеві, хмари заважають сигналу до нас дістатись.
Продуктових магазинів немає, ледве знайшли один в якому край обмежений вибір, ну але це вже краще ніж нічого. Треба не забувати про сієсту, дві години вилітає, треба просто чекати.
Кебаб про який я згадував, так і не відчинився. Якщо не брати до уваги магазини та інтернет, то вихідний тут робити це непогана ідея. Ми залишили намети на весь день, і їх ніхто не чіпав, всі речі на місці.
Завтра новий день, та продовження маршруту, залишилось не багато)
#AVML
День 9
Навіть один день вихідного, дуже розслабляє.
В ранці швидко зібрались та рушили в перед. Маршрут йшов через дорогу, тому ми дуже швидко його подолали. В принципі, перші 15 кілометрів дались дуже легко та впевнено. Взагалі, за цей день пройшли 30, і інші п'ятнадцять вибивали із нас всі сили, які ми акумулювали вчора.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди, останні дні мені набридли. Маршрут йде постійно лісом, ви нічого не бачите крім власних ніг, та стежки якій кінця краю. Я не нию, але оку дуже важко за щось зачепитись, щоб відволіктись від монотонної зміни лівої ноги на праву.
Завтра в нас ювілей, десятий день на маршруті, буде велике свято, ми їстимемо одну пачку treakandeat яку мені задарили на день народження. Відчуття того, що вже десять днів ми худнемо та постійно йдемо, немає. Це вже більше ніж хоббі, навіть не зважаючи на скучність стежки (конкретно на цій ділянці) ви вживаєтесь в роль хайкера, дуже швидко, і з кожним кроком вчитесь отримувати задоволення, навіть від дуже дрібних речей, таких як добрий ранок, почутий від напарника.
Короче, хватить лірики, треба йти далі, мозолі самі себе не зароблять.
P.s. тут фото немає, бо не було що фотографувати.
День 9
Навіть один день вихідного, дуже розслабляє.
В ранці швидко зібрались та рушили в перед. Маршрут йшов через дорогу, тому ми дуже швидко його подолали. В принципі, перші 15 кілометрів дались дуже легко та впевнено. Взагалі, за цей день пройшли 30, і інші п'ятнадцять вибивали із нас всі сили, які ми акумулювали вчора.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди, останні дні мені набридли. Маршрут йде постійно лісом, ви нічого не бачите крім власних ніг, та стежки якій кінця краю. Я не нию, але оку дуже важко за щось зачепитись, щоб відволіктись від монотонної зміни лівої ноги на праву.
Завтра в нас ювілей, десятий день на маршруті, буде велике свято, ми їстимемо одну пачку treakandeat яку мені задарили на день народження. Відчуття того, що вже десять днів ми худнемо та постійно йдемо, немає. Це вже більше ніж хоббі, навіть не зважаючи на скучність стежки (конкретно на цій ділянці) ви вживаєтесь в роль хайкера, дуже швидко, і з кожним кроком вчитесь отримувати задоволення, навіть від дуже дрібних речей, таких як добрий ранок, почутий від напарника.
Короче, хватить лірики, треба йти далі, мозолі самі себе не зароблять.
P.s. тут фото немає, бо не було що фотографувати.
