#AVML
День 0
Все як завжди розпочалось із Київського аеропорту, де вода по 2Є за 0.5л. Багаж заважив 18кг, що дуже мене порадувало. На даний момент то мій власний рекорд, вся їжа та спорядження на 24 дні.
Далі все швидко відносно: реєстрація, крутий логотип авіакомпанії (Ernest), ну і сам політ. Поки в принципі без особливих пригод, все йде за планом, навіть дивно.
Аеропорт Христофора Колумба в м. Генуя невеликий, ви легко знайдете вихід до зупинки автобусів, котрі ведуть в місто. Далі вам треба зачекати саме той автобус, їхати на вокзал і там вже чекати останню частину на сьогодні, потяг.
Між цим всім ділом, треба було купити газ, бо на жаль, із собою в літак його брати не можна.
Головна, і найнадійніша ідея була це Salewa shop, і я не знаю чому, але вони не продають його, це був початок пригод. Правда працівник магазину порадив піти в Декатлон і глянути там, але в мене була підозра, що там балони цангові, а не гвинтові. Варіантів було небагато, перший потяг ми вже пропустили, тому пішли туди.
Тепер ви будете знати, там є балони і різьбові і цангові, але різьбові тільки середні (230г) та малі (100г).
Вже трохи більш щасливі, що однією проблемою менше, ми пішли назад до вокзалу.
Вирішивши другу проблему, (ми поїли!), стали чекати на наступний потяг, стоячи на платформі, і якимось дивним чином, можливо ми сліпі, або це мала бути платформа 9 і 3/4, потяга не було. І ми чекали вже наступного, як ви розумієте. Нерви, втома, невиспаність не додавали настрою. Але він приїхав, все окей.
Вже зараз ми в кемпінгу, засинаємо під приємний звук хвиль, які розбиваються об берег. Завтра буде перший день, важкий та мокрий, бо жарко тут не на жарт.
День 0
Все як завжди розпочалось із Київського аеропорту, де вода по 2Є за 0.5л. Багаж заважив 18кг, що дуже мене порадувало. На даний момент то мій власний рекорд, вся їжа та спорядження на 24 дні.
Далі все швидко відносно: реєстрація, крутий логотип авіакомпанії (Ernest), ну і сам політ. Поки в принципі без особливих пригод, все йде за планом, навіть дивно.
Аеропорт Христофора Колумба в м. Генуя невеликий, ви легко знайдете вихід до зупинки автобусів, котрі ведуть в місто. Далі вам треба зачекати саме той автобус, їхати на вокзал і там вже чекати останню частину на сьогодні, потяг.
Між цим всім ділом, треба було купити газ, бо на жаль, із собою в літак його брати не можна.
Головна, і найнадійніша ідея була це Salewa shop, і я не знаю чому, але вони не продають його, це був початок пригод. Правда працівник магазину порадив піти в Декатлон і глянути там, але в мене була підозра, що там балони цангові, а не гвинтові. Варіантів було небагато, перший потяг ми вже пропустили, тому пішли туди.
Тепер ви будете знати, там є балони і різьбові і цангові, але різьбові тільки середні (230г) та малі (100г).
Вже трохи більш щасливі, що однією проблемою менше, ми пішли назад до вокзалу.
Вирішивши другу проблему, (ми поїли!), стали чекати на наступний потяг, стоячи на платформі, і якимось дивним чином, можливо ми сліпі, або це мала бути платформа 9 і 3/4, потяга не було. І ми чекали вже наступного, як ви розумієте. Нерви, втома, невиспаність не додавали настрою. Але він приїхав, все окей.
Вже зараз ми в кемпінгу, засинаємо під приємний звук хвиль, які розбиваються об берег. Завтра буде перший день, важкий та мокрий, бо жарко тут не на жарт.
#AVML
День перший.
Не зважаючи на пізній приїзд, доволі таки не погано виспались. Пройшлись до моря, сфотографували його, та рушили на початок маршруту.
Він розпочинається в місті, і бажано мати трек або паперову карту.
В принципі знайти не важко, сам
маршрут маркований дуже добре, багато міток, і крім них більше ніяких немає. Не заблудитесь.
Далі сам маршрут веде вас оливковими та виноградними полями, за спиною море, яке від вас віддаляється.
Підйом особливо не складний, йдеться не важко. Єдине, що піт заливає обличчя, і в мене вперше від солі так пекли очі, не дуже приємне відчуття.
Найбільше враження на даний момент, це відсутність води.
Беріть, пийте, води скільки зможете. Сьогодні в нас вечір з водою, чому ми дуже раділи. А завтра, секція без води взагалі. Приблизно 40км, на сонці, якось будемо викручуватись, хоча поки не знаємо як. Ну, але пригоди самі себе не знайдуть.
День перший.
Не зважаючи на пізній приїзд, доволі таки не погано виспались. Пройшлись до моря, сфотографували його, та рушили на початок маршруту.
Він розпочинається в місті, і бажано мати трек або паперову карту.
В принципі знайти не важко, сам
маршрут маркований дуже добре, багато міток, і крім них більше ніяких немає. Не заблудитесь.
Далі сам маршрут веде вас оливковими та виноградними полями, за спиною море, яке від вас віддаляється.
Підйом особливо не складний, йдеться не важко. Єдине, що піт заливає обличчя, і в мене вперше від солі так пекли очі, не дуже приємне відчуття.
Найбільше враження на даний момент, це відсутність води.
Беріть, пийте, води скільки зможете. Сьогодні в нас вечір з водою, чому ми дуже раділи. А завтра, секція без води взагалі. Приблизно 40км, на сонці, якось будемо викручуватись, хоча поки не знаємо як. Ну, але пригоди самі себе не знайдуть.
#AVML
День 2
Ранок з водою, як і вечір просто чудові. Ніщо не може їх затьмарити. Напившись води максимально багато, так щоб вже тошніло, рушили в перед без знання, коли вона буде ще. Чесно скажу, це трохи лякало.
Перші десять кілометрів дались дуже легко та впевнено, проходили по дорозі, через хвойний ліс, який дуже приємно пахнув. Не зважаючи на 20кг наплічник, я отримав задоволення.
Перша зупинка була біля будиночоку/кафе, де продавали воду. Я докупив ще пляшку води, бо треба була тара, і ми рушили далі.
Далі розпочалось найцікавіше, набір. Ще вчора ми заночувати на 900м, зважаючи що набір розпочався з 0, вважаю це не погано.
Сьогодні ж, гори почали показувати свої справжню велич. Зона лісу закінчилась, більше каміння та Альп. Я був зачарований, дуже вже звик до Карпат, але тут все було по іншому, по новому цікаво.
Далі ми йшли не маючи особливо конкретного плану, де ставати на ніч. Бо води не було ніде, ми не бачили жодного джерела чи річки, навіть калюжі рідкість.
Мета було дійти до рефюджа, біля якого як ми сподівались буде вода, але за 3 км до нього, ми знайшли місце, де тримають корів чи коней, там стояла велика цистерна з водою..щастю не було меж, 25км за день, дали свої плоди.
Зараз лягаємо спати, та готуємося до завтра. Далі вже по ідеї і наявній інформації, з водою краще, але ми ще поки не схильні довіряти цьому.
P.s. моя перша ночівля, на 2000тис. метрів.
День 2
Ранок з водою, як і вечір просто чудові. Ніщо не може їх затьмарити. Напившись води максимально багато, так щоб вже тошніло, рушили в перед без знання, коли вона буде ще. Чесно скажу, це трохи лякало.
Перші десять кілометрів дались дуже легко та впевнено, проходили по дорозі, через хвойний ліс, який дуже приємно пахнув. Не зважаючи на 20кг наплічник, я отримав задоволення.
Перша зупинка була біля будиночоку/кафе, де продавали воду. Я докупив ще пляшку води, бо треба була тара, і ми рушили далі.
Далі розпочалось найцікавіше, набір. Ще вчора ми заночувати на 900м, зважаючи що набір розпочався з 0, вважаю це не погано.
Сьогодні ж, гори почали показувати свої справжню велич. Зона лісу закінчилась, більше каміння та Альп. Я був зачарований, дуже вже звик до Карпат, але тут все було по іншому, по новому цікаво.
Далі ми йшли не маючи особливо конкретного плану, де ставати на ніч. Бо води не було ніде, ми не бачили жодного джерела чи річки, навіть калюжі рідкість.
Мета було дійти до рефюджа, біля якого як ми сподівались буде вода, але за 3 км до нього, ми знайшли місце, де тримають корів чи коней, там стояла велика цистерна з водою..щастю не було меж, 25км за день, дали свої плоди.
Зараз лягаємо спати, та готуємося до завтра. Далі вже по ідеї і наявній інформації, з водою краще, але ми ще поки не схильні довіряти цьому.
P.s. моя перша ночівля, на 2000тис. метрів.
#AVML
День 3
Ночівля на висоті, як і очікувалося трохи холодніша, навіть не зважаючи на те, що на вулиці літо.
Радість від того, що в нас є вода додає сил зранку. Я так часто говорю про це, тому що це дуже важлива річ. Ми кожен день несемо по 5л води, зараз по ідеї вже буде простіше, вода відносно частіше, але все ж.
Маршрут далі розпочався легко і просто. Ми скинули трохи висоти, і почали підходити до нашого набору сьогодні, 600 метрів, в деяких місцях майже вертикально, під сонцем, це було доволі сильно.
Як і до цього, гори виглядають масивно та гостро, всі вершини як голки, через це підйом на них часто йде довгим серпантином, але так легше, ніж просто дертись в лоб.
Єдиний мінус: поки ми підіймались, гори затягнуло хмарою, і ми нічого не змогли сфотографувати.
Після набору відповідно почався плавний спуск, з елементами підйому до невеличкого села.
Все в принципі пройшло гладко, якщо не вважати зливу, яка накрила нас вже в селі, і продовжується далі.
З максимально крутих новин: ми знайшли стійло для коней, де поставили намети, та готуємось до сну. Тут є невеличкий бар/готель, де можна зарядити телефон, випити каву (1Є) та пиво (4Є), із їжі морозиво (2.5Є) і шоколадки ріттер спорт (2Є).
Вода є, кемпінг шикарний, не знаю чи могло щось піти краще. Поки маршрут йде не погано, навіть трошки швидше ніж треба, це радує. Завтра знову довгий день, та нові пригоди.
Залишайтесь на зв'язку, бо для кого ж я це пишу.
День 3
Ночівля на висоті, як і очікувалося трохи холодніша, навіть не зважаючи на те, що на вулиці літо.
Радість від того, що в нас є вода додає сил зранку. Я так часто говорю про це, тому що це дуже важлива річ. Ми кожен день несемо по 5л води, зараз по ідеї вже буде простіше, вода відносно частіше, але все ж.
Маршрут далі розпочався легко і просто. Ми скинули трохи висоти, і почали підходити до нашого набору сьогодні, 600 метрів, в деяких місцях майже вертикально, під сонцем, це було доволі сильно.
Як і до цього, гори виглядають масивно та гостро, всі вершини як голки, через це підйом на них часто йде довгим серпантином, але так легше, ніж просто дертись в лоб.
Єдиний мінус: поки ми підіймались, гори затягнуло хмарою, і ми нічого не змогли сфотографувати.
Після набору відповідно почався плавний спуск, з елементами підйому до невеличкого села.
Все в принципі пройшло гладко, якщо не вважати зливу, яка накрила нас вже в селі, і продовжується далі.
З максимально крутих новин: ми знайшли стійло для коней, де поставили намети, та готуємось до сну. Тут є невеличкий бар/готель, де можна зарядити телефон, випити каву (1Є) та пиво (4Є), із їжі морозиво (2.5Є) і шоколадки ріттер спорт (2Є).
Вода є, кемпінг шикарний, не знаю чи могло щось піти краще. Поки маршрут йде не погано, навіть трошки швидше ніж треба, це радує. Завтра знову довгий день, та нові пригоди.
Залишайтесь на зв'язку, бо для кого ж я це пишу.
#AVML
День 4
На ранок після зливи не залишилося і сліду. Вода вся кудись зникла, воно в принципі і не дивно, постійне сонце палить не на жарт.
Наша дорога в першій половині дня лежала до першого великого села на маршруті (велике, бо там є магазин). Частина йшла дорогою, частина лісом, кожен день зустрічаємо дуже багато закинутих будівель різного характеру, сьогодні, наприклад, якусь стару військову.
Спустились в село, тут дуже гарно та приємно. З цікавої інформації: є безкоштовний кемпінг, і не далеко магазин, воду можна набрати біля посту швидкої допомоги.
Купивши в селі місцевого песто (ну ми ж в Італії!) і різних дрібних смаколиків, рушили далі.
Маршрут із села непрочищений, не довго, але малина встигає вам подерти ноги до крові. Далі маршрут лежить до перевалу, на якому стоять величезні вітряки, які добувають енергію, вперше бачив їх так близько, масивні штуки.
Після цього підйом на вершину трохи вибиває вас з колії, бо не так що легкий, і вчорашні навантаження нікуди не ділись, але менше з тим йдемо на верх.
З вершини відкривається шикарний вид на море та прилеглі села, робимо декілька фото, та йдемо в низ на кемп.
В от, це мало статись, вечір без води. Її тут немає, хоча мала б бути. 1:0 на користь османда. Радує що завтра наступна вода в принципі не далеко, тому якось дотягнемо.
P.s. так як з магазину була їжа, то воду не довелося гріти на вечерю. Їли бутерброди з песто, помідорами, сиром та ковбасою, було просто надзвичайно смачно, все ж таки італійці знають щось в їжі.
День 4
На ранок після зливи не залишилося і сліду. Вода вся кудись зникла, воно в принципі і не дивно, постійне сонце палить не на жарт.
Наша дорога в першій половині дня лежала до першого великого села на маршруті (велике, бо там є магазин). Частина йшла дорогою, частина лісом, кожен день зустрічаємо дуже багато закинутих будівель різного характеру, сьогодні, наприклад, якусь стару військову.
Спустились в село, тут дуже гарно та приємно. З цікавої інформації: є безкоштовний кемпінг, і не далеко магазин, воду можна набрати біля посту швидкої допомоги.
Купивши в селі місцевого песто (ну ми ж в Італії!) і різних дрібних смаколиків, рушили далі.
Маршрут із села непрочищений, не довго, але малина встигає вам подерти ноги до крові. Далі маршрут лежить до перевалу, на якому стоять величезні вітряки, які добувають енергію, вперше бачив їх так близько, масивні штуки.
Після цього підйом на вершину трохи вибиває вас з колії, бо не так що легкий, і вчорашні навантаження нікуди не ділись, але менше з тим йдемо на верх.
З вершини відкривається шикарний вид на море та прилеглі села, робимо декілька фото, та йдемо в низ на кемп.
В от, це мало статись, вечір без води. Її тут немає, хоча мала б бути. 1:0 на користь османда. Радує що завтра наступна вода в принципі не далеко, тому якось дотягнемо.
P.s. так як з магазину була їжа, то воду не довелося гріти на вечерю. Їли бутерброди з песто, помідорами, сиром та ковбасою, було просто надзвичайно смачно, все ж таки італійці знають щось в їжі.
#AVML
День 5
Ранок розпочався із не організованої атаки корів та трьох баків, які просто прийшли до кемпу, і стали в радіусі 5 метрів, особливо нічого не робили, але якось було не по собі.
Дякуючи їм, ми зібрались швидше ніж зазвичай, та рушили.
Так як вчора не було води, на ранок її відсутність, особисто в мене не додавала якихось приємних відчуттів.
Йшли до першого можливого джерела, і ура, вода там була, правда щоб набрати її, вас треба буде витратити трохи часу, бо вона ледве тече, а потім майже в лоб підійматись на гору, ну за все приходиться платити.
Далі особливого нічого не відбувалось, окрім підйомів вверх на спусків в низ.
Сьогодні пройшли 10 кілометрів, і вирішили зробити половинку. Чому б ні, вода безлімітна.
На цих радісних нотах, ми попрали речі (як це зробити буде окремий пост) в перше за п'ять днів прийняли який не який душ, щоб підняло наш моральний дух.
Вже скоро розпочнеться частина, де з водою набагато краще, це не може не радувати.
На вечерю додавали в страви, песто.. як я вже казав вчора, це божественно. Навіть задумався, шоб носити невеличку баночку з собою (пластикову звичайно)
Бо хто добре їсть, той добре йде.
День 5
Ранок розпочався із не організованої атаки корів та трьох баків, які просто прийшли до кемпу, і стали в радіусі 5 метрів, особливо нічого не робили, але якось було не по собі.
Дякуючи їм, ми зібрались швидше ніж зазвичай, та рушили.
Так як вчора не було води, на ранок її відсутність, особисто в мене не додавала якихось приємних відчуттів.
Йшли до першого можливого джерела, і ура, вода там була, правда щоб набрати її, вас треба буде витратити трохи часу, бо вона ледве тече, а потім майже в лоб підійматись на гору, ну за все приходиться платити.
Далі особливого нічого не відбувалось, окрім підйомів вверх на спусків в низ.
Сьогодні пройшли 10 кілометрів, і вирішили зробити половинку. Чому б ні, вода безлімітна.
На цих радісних нотах, ми попрали речі (як це зробити буде окремий пост) в перше за п'ять днів прийняли який не який душ, щоб підняло наш моральний дух.
Вже скоро розпочнеться частина, де з водою набагато краще, це не може не радувати.
На вечерю додавали в страви, песто.. як я вже казав вчора, це божественно. Навіть задумався, шоб носити невеличку баночку з собою (пластикову звичайно)
Бо хто добре їсть, той добре йде.
#AVML
День 6
Нова страва в меню, куспесто) і свіжий жарт в нашому лексиконі.
Ранок після дня половинки, дуже бадьорий, добре виспались і в принципі цього достатньо щоб відчувати себе в тонусі.
Набрали вдосталь води та рушили вперед. Сьогодні за день небагато набору, майже все вниз, з однієї сторони це легше, з іншої ваші коліна вам потім про це згадають.
Поки ми скинули висоту, гір мало, але за те ходимо гарними лісами, майже як ліси латлоріен.
Також сталась важлива подія, далі ми маршрут йдемо двоє, не буду вдаватись в подробиці, бо як то кажуть в народі, все що було в лас вегасі, залишається в лас вегасі.
Вже скоро дійдемо до найбільшого міста на цій ділянці, Altare. Хочемо зробити невеличку перерву на гастро тур, похід і їсти, це одні із найулюбленіших моїх речей, і коли їх можна поєднати це кайф.
Сьогодні стали на кемп біля каплички, яка на карті позначена як шелтер, нічого собі такий шелтер я вам скажу, вода є, дах над головою теж (окрім намету), чого ще можна хотіти, після 30км за день. Напевно знаю, торт)
День 6
Нова страва в меню, куспесто) і свіжий жарт в нашому лексиконі.
Ранок після дня половинки, дуже бадьорий, добре виспались і в принципі цього достатньо щоб відчувати себе в тонусі.
Набрали вдосталь води та рушили вперед. Сьогодні за день небагато набору, майже все вниз, з однієї сторони це легше, з іншої ваші коліна вам потім про це згадають.
Поки ми скинули висоту, гір мало, але за те ходимо гарними лісами, майже як ліси латлоріен.
Також сталась важлива подія, далі ми маршрут йдемо двоє, не буду вдаватись в подробиці, бо як то кажуть в народі, все що було в лас вегасі, залишається в лас вегасі.
Вже скоро дійдемо до найбільшого міста на цій ділянці, Altare. Хочемо зробити невеличку перерву на гастро тур, похід і їсти, це одні із найулюбленіших моїх речей, і коли їх можна поєднати це кайф.
Сьогодні стали на кемп біля каплички, яка на карті позначена як шелтер, нічого собі такий шелтер я вам скажу, вода є, дах над головою теж (окрім намету), чого ще можна хотіти, після 30км за день. Напевно знаю, торт)
#AVML
День 7
Ранок зустрів нас туманом. Обід зустрів нас туманом. Короче, дуже туманний день.
Йдучи зараз лісами, які затягнула густа хмара, чесно кажучи не дуже цікаво, нічого не видно, вологість 💯, пітнієш швидше ніж в бані, хорошого мало.
Мета на сьогодні як я вже казав, дійти до Altare, тому впевнено рухаємось до нього.
Починаючи від учора, трек дуже часто перетинається із велосипедними маршрутами, часто звіряйтесь із треком щоб не загубитись, або випадково піти не туди, ну думаю це ясно.
Пройшли 20 км до міста, із мрією про єдиний Кебаб що там продається, а він по вівторках не працює, ну за що він так з нами?!
В кінцеву результаті витратили півтори години на очікування, коли завершиться сієста, бо під час неї нічого не працює.
Докупили трохи калорій, у вигляді хліба, анчоусів, моцарели, салату та песто, щоб зробити найбільший у світі бутерброд.
На сьомий день, ви хочете їсти все більше і більше, таке відчуття ніби я завагітнів і кормлю когось іще.
День закінчився чудовими місцем для кемпінгу, водою та рівним місцем для намету.
Поки все йде дуже не погано, в графік вкладаємось, травм немає.
P.s. людина яка довго в поході, мріє про дві речі, їжу та душ, все інше то вже розкіш.
Наше чудове місце для кемпінгу)
День 7
Ранок зустрів нас туманом. Обід зустрів нас туманом. Короче, дуже туманний день.
Йдучи зараз лісами, які затягнула густа хмара, чесно кажучи не дуже цікаво, нічого не видно, вологість 💯, пітнієш швидше ніж в бані, хорошого мало.
Мета на сьогодні як я вже казав, дійти до Altare, тому впевнено рухаємось до нього.
Починаючи від учора, трек дуже часто перетинається із велосипедними маршрутами, часто звіряйтесь із треком щоб не загубитись, або випадково піти не туди, ну думаю це ясно.
Пройшли 20 км до міста, із мрією про єдиний Кебаб що там продається, а він по вівторках не працює, ну за що він так з нами?!
В кінцеву результаті витратили півтори години на очікування, коли завершиться сієста, бо під час неї нічого не працює.
Докупили трохи калорій, у вигляді хліба, анчоусів, моцарели, салату та песто, щоб зробити найбільший у світі бутерброд.
На сьомий день, ви хочете їсти все більше і більше, таке відчуття ніби я завагітнів і кормлю когось іще.
День закінчився чудовими місцем для кемпінгу, водою та рівним місцем для намету.
Поки все йде дуже не погано, в графік вкладаємось, травм немає.
P.s. людина яка довго в поході, мріє про дві речі, їжу та душ, все інше то вже розкіш.
Наше чудове місце для кемпінгу)
#AVML
День 8
Вранці ми вирішили, що сьогодні вихідний. Така собі приємна несподіванка.
Спали на годину довше ніж зазвичай, і це здалось забагато, не думав що колись таке скажу.
Як і в будь-який вихідний, ми нічого не робили, я намагався писати пости в тг, і паралельно споживав еспрессо, і всі можливі калорії до яких дотягувалась рука.
Саме містечко особливо не відрізняється від інших таких же. Люди практично не розуміють і не спілкуються англійською. Ми так і не змогли знайти де законектитись в інтернет, його або просто немає, або як сказали місцеві, хмари заважають сигналу до нас дістатись.
Продуктових магазинів немає, ледве знайшли один в якому край обмежений вибір, ну але це вже краще ніж нічого. Треба не забувати про сієсту, дві години вилітає, треба просто чекати.
Кебаб про який я згадував, так і не відчинився. Якщо не брати до уваги магазини та інтернет, то вихідний тут робити це непогана ідея. Ми залишили намети на весь день, і їх ніхто не чіпав, всі речі на місці.
Завтра новий день, та продовження маршруту, залишилось не багато)
День 8
Вранці ми вирішили, що сьогодні вихідний. Така собі приємна несподіванка.
Спали на годину довше ніж зазвичай, і це здалось забагато, не думав що колись таке скажу.
Як і в будь-який вихідний, ми нічого не робили, я намагався писати пости в тг, і паралельно споживав еспрессо, і всі можливі калорії до яких дотягувалась рука.
Саме містечко особливо не відрізняється від інших таких же. Люди практично не розуміють і не спілкуються англійською. Ми так і не змогли знайти де законектитись в інтернет, його або просто немає, або як сказали місцеві, хмари заважають сигналу до нас дістатись.
Продуктових магазинів немає, ледве знайшли один в якому край обмежений вибір, ну але це вже краще ніж нічого. Треба не забувати про сієсту, дві години вилітає, треба просто чекати.
Кебаб про який я згадував, так і не відчинився. Якщо не брати до уваги магазини та інтернет, то вихідний тут робити це непогана ідея. Ми залишили намети на весь день, і їх ніхто не чіпав, всі речі на місці.
Завтра новий день, та продовження маршруту, залишилось не багато)
#AVML
День 9
Навіть один день вихідного, дуже розслабляє.
В ранці швидко зібрались та рушили в перед. Маршрут йшов через дорогу, тому ми дуже швидко його подолали. В принципі, перші 15 кілометрів дались дуже легко та впевнено. Взагалі, за цей день пройшли 30, і інші п'ятнадцять вибивали із нас всі сили, які ми акумулювали вчора.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди, останні дні мені набридли. Маршрут йде постійно лісом, ви нічого не бачите крім власних ніг, та стежки якій кінця краю. Я не нию, але оку дуже важко за щось зачепитись, щоб відволіктись від монотонної зміни лівої ноги на праву.
Завтра в нас ювілей, десятий день на маршруті, буде велике свято, ми їстимемо одну пачку treakandeat яку мені задарили на день народження. Відчуття того, що вже десять днів ми худнемо та постійно йдемо, немає. Це вже більше ніж хоббі, навіть не зважаючи на скучність стежки (конкретно на цій ділянці) ви вживаєтесь в роль хайкера, дуже швидко, і з кожним кроком вчитесь отримувати задоволення, навіть від дуже дрібних речей, таких як добрий ранок, почутий від напарника.
Короче, хватить лірики, треба йти далі, мозолі самі себе не зароблять.
P.s. тут фото немає, бо не було що фотографувати.
День 9
Навіть один день вихідного, дуже розслабляє.
В ранці швидко зібрались та рушили в перед. Маршрут йшов через дорогу, тому ми дуже швидко його подолали. В принципі, перші 15 кілометрів дались дуже легко та впевнено. Взагалі, за цей день пройшли 30, і інші п'ятнадцять вибивали із нас всі сили, які ми акумулювали вчора.
Скажу чесно, як і намагаюсь робити завжди, останні дні мені набридли. Маршрут йде постійно лісом, ви нічого не бачите крім власних ніг, та стежки якій кінця краю. Я не нию, але оку дуже важко за щось зачепитись, щоб відволіктись від монотонної зміни лівої ноги на праву.
Завтра в нас ювілей, десятий день на маршруті, буде велике свято, ми їстимемо одну пачку treakandeat яку мені задарили на день народження. Відчуття того, що вже десять днів ми худнемо та постійно йдемо, немає. Це вже більше ніж хоббі, навіть не зважаючи на скучність стежки (конкретно на цій ділянці) ви вживаєтесь в роль хайкера, дуже швидко, і з кожним кроком вчитесь отримувати задоволення, навіть від дуже дрібних речей, таких як добрий ранок, почутий від напарника.
Короче, хватить лірики, треба йти далі, мозолі самі себе не зароблять.
P.s. тут фото немає, бо не було що фотографувати.
#AVML
День 10
Швидко поснідали та зібрались, або це так здається, або просто це вже відточено до автоматики. Кожен день одні й самі речі, дії йдуть одна за іншою, ви просто їх вдосконалюєте.
Вже десятий день я снідаю та вечеряю тільки кус-кусом, і поки цей експеримент мені дуже подобається.
Сам маршрут майже спочатку йде вверх, спочатку набір не здається великими, але потім цифра у 700м забирає у вас сім кілометрів шляху.
Вже зараз можна сказати, ми набрали чудову трекінгову форму, ми йдемо вверх тільки зрідка зупиняючись, по причині того що піт заливає обличчя, вважаю це крутим надбанням.
Нарешті піднялись вище тисячі метрів, але чогось гарного поки не бачили, бо (катаракта) так ми називаємо хмару яка затягує все видиме і не видиме. Тільки зрідка нам відкриваються якісь гарні краєвиди, які ми намагаємося сфотографувати.
Сам маршрут став трохи легший в плані води, джерела є частіше, і не так страшно залишитись без води. Але все одно, про запас маємо з собою в рюкзаку. На даний момент, він би мав поменшати на 3 кг, але якось цього не помічається, нажаль.
Почала турбувати п'ятка, яку пошкодив при спуску в Кваси. Тепер думки тільки про те, аби не стало гірше, бо тут зійти я не дуже хочу, як в принципі і минулий раз.
На свято їли treakandeat, смачно, але ми очікували трохи більшого. Майже 300 грн за пачку як не як.
Завтра складний день, багато спусків та підйомів, не особливо великих, але в сумі дадуть про себе знати.
Тепер всі дні, йдуть в сторону фінішу, разом із нами.
День 10
Швидко поснідали та зібрались, або це так здається, або просто це вже відточено до автоматики. Кожен день одні й самі речі, дії йдуть одна за іншою, ви просто їх вдосконалюєте.
Вже десятий день я снідаю та вечеряю тільки кус-кусом, і поки цей експеримент мені дуже подобається.
Сам маршрут майже спочатку йде вверх, спочатку набір не здається великими, але потім цифра у 700м забирає у вас сім кілометрів шляху.
Вже зараз можна сказати, ми набрали чудову трекінгову форму, ми йдемо вверх тільки зрідка зупиняючись, по причині того що піт заливає обличчя, вважаю це крутим надбанням.
Нарешті піднялись вище тисячі метрів, але чогось гарного поки не бачили, бо (катаракта) так ми називаємо хмару яка затягує все видиме і не видиме. Тільки зрідка нам відкриваються якісь гарні краєвиди, які ми намагаємося сфотографувати.
Сам маршрут став трохи легший в плані води, джерела є частіше, і не так страшно залишитись без води. Але все одно, про запас маємо з собою в рюкзаку. На даний момент, він би мав поменшати на 3 кг, але якось цього не помічається, нажаль.
Почала турбувати п'ятка, яку пошкодив при спуску в Кваси. Тепер думки тільки про те, аби не стало гірше, бо тут зійти я не дуже хочу, як в принципі і минулий раз.
На свято їли treakandeat, смачно, але ми очікували трохи більшого. Майже 300 грн за пачку як не як.
Завтра складний день, багато спусків та підйомів, не особливо великих, але в сумі дадуть про себе знати.
Тепер всі дні, йдуть в сторону фінішу, разом із нами.
