Приблизно так виглядають рандомні ментальні мапи для персонажів: мені цей формат подобається більше, навіть якщо просто писати на клавіатурі зручніше. Коли від руки пишеш, то воно більш живе. А ще мені дуже подобається вписувати самих персонажів до цих записів. Не в перший раз приходить ідея оформити все не тільки як анімації, а ще й у книжковому форматі. Було б класно 👀

As usual, в мене накопичились деякі думки 🙈

Багато думала сьогодні. Про проєкт, а саме про достовірність підходу, котрий я обрала.

Мене бісить, що навіть при готовому робочому варіанті оповідання я продовжую морочити собі мізки. Оповідання, де персонажі виступають захисними механізмами у травматичних обставинах — чудово підходить для сторітелінгу, дає логічний ланцюжок і емоційне фарбування.

Весь прикол в тому, що я шукаю остаточної відповіді, коли її немає. Дискурс зв'язку травматизації і розвитку розладів особистості все ще триває. Я знайшла пару кваліфікованих авторів-дослідників, на котрих я могла би спиратись, і поки що бачу підтвердження того, що я розумію все правильно.

Мене слово "генетика" завжди спантеличувало. Типу що, рандомно деяка група людей отримала цей генетичний букетик і все? Шукатиму відповідь у епігенетиці, соціології і еволюції як такової походу 🫩

Якщо б я була впевнена у собі і своїх силах, зі стабільним відчуттям самовартості — весь процес розробки проєкту не був би таким довгим і ментально важким. Я би просто робила, як відчуваю, і мені би було цього достатньо, і не думала би, хто що скаже про мій підхід.
А так звісно — я себе зай*бую страшно, тому що намагаюсь передбачити кожну реакцію, кожну дірку, котру я не помітила у своєму погляді на речі.

Поки я не розберусь з тим, як я позиціоную проєкт (це якась сконфужена суміш мого художнього сприйняття, історій людей і наукової бази, котру я опрацювала): спокою не буде. За неправильне позиціонування як раз таки можна зачіпитись і пред'явити щось.

Бляха, ніхто так не задавбується над подібним. Абсолютна більшість навіть не помітить того, через які пекельні ментальні викрутаси мені прийшлось пройти, щоб зробити це так, як я хочу. Моя дотошність може гарно підвищити якість результату, але в мене вже у котрий раз мізки плавляться. Це арт-проєкт, а я себе задавбую так, начебто захищаю наукову дисертацію. Я просто хочу ділиться з людьми тим, в якому цікавому світі ми живемо, твою ж мать!! 😫

This must be heaven 🥹
Це канон, він дуже любить котиків. Тому що вони теж егоїстичні, а значить, схожі на нього 😭

Це взагалі повинно було бути терапевтичне завдання "намалювати щось неідеально і не виправляти", але я почала виправляти по ходу процесу 😫💥. В мене рука не повертається щось недосконале запостити 🫠. Перфомативність у всіх художників є, коли є глядачі. Дуже складно просто дати собі бути, коли на твою творчість дивляться.

Я би тут ще пласт тексту впихнула, але просто звітую, що зараз робота в мене більш інтелектуальна. Стільки всього намішано в голові і з приводу проекту, і з.. всього 😵‍💫. Але дуже хочеться малювати.

#кластерб

Методом від плями помалювала :D
Зайняло півтори години, holy shit.
Я би це хрен знає скільки малювала звичайним способом, але метод плями все-таки вимагає точного уявлення, що ти хочеш намалювати. Бо без скетчу реально важко. У коменти таймлапс скину :3
#кластерб

Бонус :'D
EYE BLEACH, НРО З ДОВГИМ ВОЛОССЯМ 🥹💥💥💥

Я зараз у процесі відновлення своєї продуктивності, відбувається щось дивне вже місяць. Я наче на автопілоті з апатією, нульовою енергією і бажанням щось робити ಠ⁠_⁠ಠ. Вже здала аналіз крові (З ВЕНИ АААА 😭) і потім розбиратимусь, чи потрібен мені хімічний поштовх в мозок з дофаміновими антидепресантами.

Артик на день велосипеда (так-так, свято ЛСД) вже буде з жорстким запізненням як раз через ці проблеми 😔. Зате я в процесі, а не тільки починаю.

Але все-таки в мене є стадіки, котрі я планувала виставити. Наскріншотила собі сцен з Breaking Bad, один стадік недавній, а інший аж рік тому малювала. Рівно рік тому 😳

АЛІЛУЯ Я ЗАКІНЧИЛА
Уявіть, що зараз 19 квітня 😭🙏

Мене охопив жахливий страх збожеволіти. Мене перенесло в інший світ, інше місце, інший час.

19 квітня 1943 року швейцарський хімік Альберт Гофманн навмисно тестує на собі 0.25 міліграм речовини, отриманої зі споринії. Зараз ця психоделічна поїздка на велосипеді святкується у психонавтів як день велосипеда ✨

Поступово я почав насолоджуватися небувалими кольорами та грою форм, що витали за моїми заплющеними очима. Калейдоскопічні, фантастичні образи нахлинули на мене, чергуючись, різнокольорові, розкриваючись, а потім закриваючись колами та спіралями, вибухаючи кольоровими фонтанами, перебудовуючи та гібридизуючи себе в постійному потоці. Особливо вражало, як кожне акустичне сприйняття, таке як звук дверної ручки чи проїжджаючого автомобіля, перетворювалося на оптичне сприйняття. Кожен звук породжував яскраво мінливе зображення з власною послідовною формою та кольором.

Якщо б я могла, я би вставила кожну цитату Альберта Гофманна, але місця не вистачить. На wikiquote є багато інших ✨

(Таймлапс в коментах)

ЛСД пройшло складну історію. Сам «батько ЛСД» називає його "проблемною дитиною".

Відкриття
⬇️
Дослідження у психіатричних клініках (під ім'ям Delysid) (і вже тоді знали, що потенціал лікування психічних розладів великий)
⬇️
Негуманні експерименти MK Ultra (у пошуках речовини для контролю розуму) (спойлер: ЛСД занадто непередбачуване, в них нічого не вийшло; там взагалі солдати пацифістами ставали після ЛСД і були неслухняними 😌)
⬇️
Розповсюдження ЛСД для рекреаційного використання непідготовленими людьми
⬇️
Клініки наповнилися людьми у стані психозу
⬇️
Заборона ЛСД і інших психоделіків (псилоцибін, мескалін, ДМТ)

Це якщо коротко, там ще стільки деталей 💀..

Історія ЛСД до сьогоднішнього дня переконливо демонструє катастрофічні наслідки, які можуть виникнути, якщо його глибокий ефект неправильно оцінити, і речовину помилково прийняти за наркотик задоволення.

Зараз же ЛСД і його альтернативи досліджують з псилоцибіном і іншими психоделіками. Вони вже в процесі затвердження як ліки проти ряду ментальних розладів. З чим вони тільки не допомогають: резистентна(!) депресія, нервова анорексія, тяжкі залежності...
Так сюрреалістично бачити, як дослідження прикрили через нелегальність аж на 50 років. І зараз вчені отримують ті же знання, що отримували психіатри в своїх дослідженнях і практиках ще у 1940-ві роки. Crazyyyy.

Але це речовина, котру слід приймати тільки під наглядом професіоналів для повної безпеки. "Погані тріпи" ніхто не скасовував, а вони можуть навіть нанести психотравму. Тому зараз розвивається напрямок терапії з психоделіками — трансперсональна терапія.
Альберт Гофманн би пишався розвитком, він цього і хотів. Rest in piece king 🥹. 102 роки прожив, між іншим!

Щодо арту: нарешті пробую вкластись в композицію!! Baby steps. А ЛСД такий красень, в нього є всі шанси стати одним з моїх улюблених персонажів; шкода, що я про нього іноді забуваю. Загалом дизайнити психоделіки буде весело, можна буде розігнатись з цікавими узорами і текстурками :D ✨

Злюка 😌
Перерви від довгих постів треба робити, звісно. На парі з права намалювала, гріх не запостити :D

#кластерб

Мене змушують йому пірсинг додати. І не абихто, а мій партнер з АСРО 😭. Так що це точно треба враховувати. Ну ладно, не змушує, але наполягає)). Та і чесно кажучи, я сама дуже хочу ці ікла додати йому, фантастично на ньому виглядають.

Єдина проблема в тому, що в нього вже є на зубах металеві ікла, і воно може конфліктувати по вигляду. Забагато деталей на одній ділянці, це маю на увазі.

Але! Оскільки вони не можуть отримати пірсинг (модифікація тіла за бажанням), я вже казала, що в нього металеві кістки всередині. І вони, може, будуть випирати назовні. Ну, подивимось..

Мені сьогодні 21, а мій мозок обрав бомбезний таймінг, щоб лишити мене без дофаміну 🙄 хепі бьоздей ту мі

На референсі НРО залишилась фаза рендеру, сама довга і більш нудна, механічна промальовка. Тут тільки вдачі почати можна побажати, коли в тебе низький дофамін 💀. Тому вибачай НРО, на день народження не можна займатись виснажливими справами 😌

Взагалі дуже фруструюче відчуття, ти хочеш, але не можеш. А потім взагалі перестаєш хотіти. Відчуваєш себе якимось зламаним. Але полікуюся, прорвусь, shit happens 🤧

Нарешті в мене вийшло намалювати чібіка 🥹🌿 Кока в чібі стилі виглядає дуже мило)

Захотіла перевірити, як його дизайн виглядає зараз. Над балансуванням кольорів ще треба працювати, додам більше чорного. Та і над одягом загалом, особливо над топом і шортами.

В нього в історії є арка імперії інків, де в нього буде інший, більш природній одяг.
Після того, як у 1859 видобули сам алколоїд з листів коки (кокаїну гідрохлорид), він змінив імідж, почав носити більше білого. Порошкова форма кокаїну мені своїми "змійками" нагадує пушок, тому він весь такий пухнастий усюди.
Тобто інковський дизайн буде містити більше природніх (може і культурних) елементів, а теперішній більше базується з самих ефектів кокаїну.

Зараз в мене адаптація до сертраліну, мене атакують побочки. Нудить та серце болить. Що не зробиш задля повернення до нормального функціонування 😔

Ще ось такий скетчік побачила, чомусь не виклала. Мені він трохи здається зависоким (він 163 см ростом), хоча пропорційно все добре 😭