Нещодавно в рекомендаціях знову з'явилося відео від Mark Tilbury, цього разу про інвестиції.

Long story short про що відео:
- Автор розглядає основні типи інвестицій.
- Аналізує їх за чотирма ключовими параметрами.
- Показує результати інвестицій у $100 за 4 роки.

Цікаво, що відео побудоване на основі попереднього ролика, знятого 4 роки тому, де Марк інвестував у конкретні інструменти по 100$. Такий підхід додає реалістичності та наочно демонструє, як працює довгострокове інвестування.

Автор завжди нагадує, що це не фінансова порада та рекомендує проводити власні ресьорчі — а це дуже важливо.

🎯 Відео буде корисним для тих, хто лише починає цікавитися інвестиціями та хоче зрозуміти, як це працює.

Я вже обрав спосіб для інвестицій — crypto — і маю невеликі результати.

А ви займаєтесь інвестуванням? Якщо так, у які інструменти інвестуєте?

https://www.youtube.com/watch?v=Ay4fmZdZqJE

Конкуренція vs. монополія: як ринок реагує на ризики та чому не завжди вчасно?

З моменту запуску Starlink став безальтернативним рішенням у своїй ніші. Інші супутникові оператори відставали за технологіями та покриттям, а доки ключових користувачів все влаштовувало, ніхто не поспішав шукати альтернативи.

Але сьогодні ситуація змінилася. Репутаційні ризики Ілона Маска, його непередбачувані заяви та політична нестабільність у США змусили Європу задуматися про власні рішення. У відповідь ЄС анонсував запуск IRIS² — європейської мережі супутникового зв’язку, яка має запрацювати до 2027 року і стати конкурентом Starlink.

Ця ситуація чудово ілюструє класичну проблему монополізації: доки все працює, ринок не шукає альтернатив, а коли ризики стають очевидними — зміни вже запізнюються.

Європі знадобилося майже 10 років, щоб зрозуміти небезпеку технологічної залежності від однієї компанії та почати працювати над конкурентним рішенням.

❓ Головне питання — чи встигне IRIS² стати справжньою альтернативою, чи Starlink ще більше зміцнить своє домінування?

Цей кейс вкотре доводить: здорове конкурентне середовище — не примха, а необхідність для будь-якого стратегічного ринку, чи то супутниковий зв’язок, чи освітні технології.

Далі буде ще одна публікація про ризики монополоії освітної сфери в Україні та стагнацію розвитку цієї сфери, яка вже почалася років 5 назад.

Чому сфера вступу та вищої освіти в Україні потребує змін?

Щороку сотні тисяч вступників шукають інформацію про університети, конкурсні пропозиції та намагаються зрозуміти свої можливості щодо вступу до закладів вищої освіти. Але більшість платформ, які надають ці дані, працюють за старими підходами, що створює кілька проблем:

- Застарілі рішення — платформи не враховують потреби сучасних вступників і не пропонують актуальних підходів.
- Брак інновацій — більшість сервісів обмежуються простим відображенням відкритих даних, без зрозумілої аналітики (що важливо для вступників).
- Обмежений вибір — коли немає конкуренції, ринок розвивається повільніше, а користувачі не отримують справді зручні та ефективні інструменти.

📌 Освіта — це не просто сфера послуг, а стратегічна основа розвитку країни.
Якщо вступники отримують лише базову інформацію, без сучасних технологій і аналітики, це впливає на якість вибору і, зрештою, на розвиток економіки країни.

❓ Чи можуть сучасні технології зробити процес вибору університету більш прозорим і ефективним?
Це питання, яке варто обговорювати як на рівні держави, так і в суспільстві. Інформація, доступність і якість освітніх сервісів впливають не лише на вступників, а й на майбутнє всієї країни.

Як співзасновник продукту, що прагне змінити цю сферу, я добре розумію, наскільки важливо впроваджувати якісні рішення, які реально допомагають вступникам. Час змін настав уже давно, але не всі це помічають. Проте ті, хто сьогодні працює над інноваціями в освіті, формують майбутнє покоління фахівців та розвиток країни.

Що значить йти до своєї цілі?

У червні 2021 року я запустив свій перший Telegram-канал “Щоденник абітурієнта”. Це була ідея, яку я вирішив протестувати за порадою нинішнього партнера (велика подяка Роману – він з’являвся у моєму житті саме тоді, коли потрібно).

Але до 2023 року я то активно займався цією ідеєю, то на якийсь час забував про неї. Війна також внесла свої корективи. Бувало важко працювати, не бачачи швидких результатів, але щоразу я повертався. Зараз це перетворилося в щоденну працю та розуміння побудови наступних кроків.

📈 Пройшло 4 роки:
- Канал виріс із 0 підписників у 2021 році до 23 000+ у 2024-му.
- Зараз аудиторія мого каналу ~17 500, бо вступ - сезонна ніша.
- Загальна кількість підписників у моїх проєктах – 48 000+.

Це не просто цифри – це доказ того, що наполегливість працює. Завжди доводиться гризти граніт, щоб чогось досягти. Розвиток – це важко, але коли отримуєш результати, розумієш: воно того варте.

Тому важливо фіксувати свої успіхи, аналізувати помилки й рухатися вперед із новими силами.

Якщо ти зараз працюєш над своєю ідеєю і не бачиш швидкого результату – не зупиняйся! Маленькі кроки ведуть до великих змін.

19 березня — 78-й день року. До кінця року залишається 287 днів.

Сьогодні день народження Ліни Костенко, Максима Рильського та моє.

Сьогодні мені 27.

рубрика "тікток інсайт" 😁

ти не заслуговуєш? - так бери незаслужено.

ось це правило, що для того, щоб отримати щось нам треба зробити щось хороше і заслужити зараз вже не працює.
критеріїв для того, щоб "заслужити" часто немає, це відчуття "заслужити" ірраціональне. вас ніхто не насварить за те, що ви візьмете те, що хочете: нову роботу, вищу оплату, класного партнера.

беріть те, що хочеться. незаслужено.

📖 Коли твій посібник починають друкувати – значить, він дійсно потрібен!

Один з найцінніших моментів у проєкті – це бачити реальні результати.

Вчора у фейсбук-спільноті "Математика з Наталією Венгрин" (посилання) авторка опублікувала пост про підготовку її учнів до НМТ. На одному з фото був помітний електронний посібник, який розробив наш автор Микита Боднар. Викладачка роздрукувала його для занять, і це привернуло увагу інших педагогів. Вони зацікавилися, що це за матеріал, і почали шукати його автора.

Микита – один із авторів нашого освітнього проєкту "ЩА", який допомагає учням готуватися до НМТ. Він створив тисячі завдань і розробив методичні матеріали, які тепер реально використовують у навчанні.

Для нас це ще один доказ, що ми рухаємося в правильному напрямку. І це лише початок! 🚀

Трішки особистого.

Для мене існує людина яку я завжди називаю тренер або Сенсей, навіть вже через майже 9 років після того як перестав займатися цим видом спорту.

От прямо як імʼя. Це так, бо третину свого життя я віддав цьому виду спорту під викладанням одного тренера. Він заклав в мені жагу до змагання та дисципліни, саме заняттями з карате🥋

Сьогодні тренер опублікував одну з старих фоток, це ще одні з найперших змагань в м. Луганськ.

Ото був час, ніколи не забуду цей вайб ❤️

Я тут стою поруч з тренером, ще мав тоді жовтий пояс :)

Повертаючись до теми навичок — на прикладі спорту.

Майже 10 років, присвячених тренуванням і змаганням, дали мені більше, ніж просто медалі. Вони дали фундамент.

Ми часто не замислюємось, що саме формує наш характер і бачення світу. Але варто озирнутися — і багато стає зрозумілим.

Саме карате дало мені:
- Відчуття часу. Постійно треба було встигати — на тренування, на автобус о 4-й ранку до іншого міста, на татамі.

- Дисципліну. Без неї в спорті не досягнеш нічого. Фокус, повторення, тренування навіть тоді, коли зовсім не хочеться.

- Перші управлінські навички. Я був одним із Семпаїв — проводив тренування та допомагав тренеру з молодшими.

- Розуміння, що великі результати — це завжди наслідок важкої, часом нудної, але системної праці.

- Вміння програвати. Програш — це не поразка. Це аналіз, робота над помилками й шанс стати кращим.

- Вміння вигравати. Бо перемога — тимчасова. Її треба підтверджувати стабільністю й розвитком.

- Відповідальність. Чим далі ти йдеш — тим більше відповідальності. Перед собою, командою, результатом.

І найважливіше — будь-яке заняття, яке було у твоєму житті, формує тебе.
Навіть якщо тоді ти цього не помічав.

Саме завдяки таким досвідам ми і є тими, ким стали.
І саме тому кожен з нас — унікальний.

У гонитві за щастям або зламане уявлення про “заслужені” результати

Багато хто дивився фільм "The Pursuit of Happyness" де головного героя грає Вілл Сміт. Дуже класна художня картина - демонструє героїчний шлях героя, який втратив все, пройшов купу складних викликів, але отримав те, на що він заслуговує.

А чи заслуговував він на це, до всіх викликів, які виникли у його житті? Чи, можливо, вже заслуговував до них?

Ми звикли до моделі поведінки: щоб отримати щось цінне, треба обов’язково пройти довгий і тернистий шлях. Лише так - «чесно».

Ось приклад. Ви в поході з групою людей. На вершині вас чекає гід, готовий провести екскурсію. 70% маршруту можна проїхати на авто. Ви в звичайному взутті, без спеціального спорядження. Але більшість вирішує: йдемо пішки, бо «це ж похід».

Результат: на вершині ви змучені, сил на екскурсію майже немає. І хоч ви таки «заслужили» цей момент, задоволення від нього - вже не те.

Ми часто відмовляємось від своїх сильних сторін та можливостей (у цьому випадку - авто), бо десь глибоко сидить установка: спершу має бути страждання, потім винагорода. Інакше - неправильно.

І так ми зростаємо з дитинства. Це проникає в повсякденне життя, стосунки, бізнес. Ми програмуємо себе так, що отримати щось легко - здається підозрілим і «незаслуженим».

Я теж так робив. Довго. Але починаю виправлятись. Я зрозумів, що це пастка. Треба цінувати себе, свої ресурси й навички.

В березні я репостив цікавий пост, який виглядає дивно. Ось вся його суть: "ти не заслуговуєш? - так бери незаслужено.".

Вчора відкрив для себе застосунок Strava

Раніше відслідковував заняття спортом в різних апках.

Чим мене підкупила страва? Класний формат фоток, які вона пропонує пошерити після занять. Це на рівні з тим, як айфон підкупає дизайном хардверу та софту.

Дивно, але дрібнесенькі деталі часто стають вирішальними під час вибору. Завантажив тільки заради цієї фотки 👆.

Але застосунок все таки цікавий. Буду тестувати далі.