Щорічно 6 липня в Литві 🇱🇹 відзначається національне свято - День державності, присвячений до дня коронації князя Міндаугаса (Mindaugas) в 1253 році. З цієї події, як вважають сучасні литовські історики, Литва веде відлік своєї державності.

Дню коронації князя Міндовга зараз надають особливого значення, як першому самовизначенню Литви та інтеграції в західний світ. Міндаугасу відводиться видатна роль в об'єднанні Литви.

Вітаємо наших друзів і читачів з Литви!

На тлі новин, що Польща розкрила кількість та обʼєми військової допомоги Україні, буде не зайвим нагадати що у польських оборонних підприємств також існували і свої фінансові стосунки з ВПК РФ, попри агресивну війну, яку вела Росія. Ми це нагадуємо в тому числі, бо про це торік писали і самі польські ЗМІ, з посиланням на документи:
https://t.me/informnapalm/25635

Будь-яка інформація має свою цільову аудиторію. Погано, коли українські експерти чи офіційні особи плутають українську та міжнародну аудиторії та джерела для донесення меседжів. Плутають коли треба тиснути на партнерів, щоб просити засоби ППО із транслюванням публічних меседжів, які ворог може сприймати як заохочення до посилення тактик терору. Навіть якщо розвідка ворога і не керується тим, що чує з екранів українських медіа, але російська пропаганда точно використовує наратив про "слабкі місця". Когнітивна складова цієї війни має велике значення і вміння не давати ворогу шансу використати публічні та медійні заяви на свою користь - це теж базова функція, якою не варто нехтувати.

Чи має Україна брак ракет для ППО? Це загальновідомий факт. Чи потрібно про це казати, як про "слабке місце, яке намацав ворог"? Певно, що ні. Потрібно показувати, що попри те, що є проблеми збивання "стріл", Україна фокусується на пошуку асиметричних рішень і готова бити по "лучнику". І якщо Європейські партнери не можуть забезпечити достатню кількість ракет для збиття "стріл", то може прийшов час надати засоби далекобійного ураження, щоб знищити більше "лучників" чи місць виробництва "стріл".
Але не варто давати пас ворогу, навіть на рівні медійної риторики, та підкріплювати його переконання, що його тактика є перспективною.

У ніч на 7 липня 2026 року підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ уразили в Азовському морі вісім російських танкерів «тіньового флоту», які перевозили паливо до окупованого Криму.

Командувач СБС Роберт Бровді («Мадяр») повідомив назви семи ідентифікованих суден:

«Венера-3»
«Санар-1»
«Санар-17»
«Климена»
«Теті»
«Алексей Саврасов»
«Пенелопа»
Назва ще одного танкера наразі встановлюється.

Усі 7 назв ідентифікованих суден є об'єктами моніторингу розвідувальних структур як частина логістичної мережі постачання пального та обходу міжнародних санкцій.

Частина з них уже перебуває у відкритих публічних реєстрах порталу War&Sanctions у розділі санкцій проти «тіньового флоту»

Додатково база даних ГУР фіксує їхні незаконні заходи в порти окупованого Криму (зокрема Севастополя та Керчі) та факти вимкнення транспондерів АІS для приховування маршрутів.

Цікавий факт: Назва «Алексей Саврасов» зустрічається на порталі ГУР двічі в абсолютно різних категоріях: як ідентифікований танкер «тіньового флоту» та у розділі «Викрадена спадщина» (Stolen Heritage), де під цим іменем зафіксовано картину видатного художника-пейзажиста Олексія Саврасова («Захід сонця»), яку російські окупанти викрали з Херсонського художнього музею.