Перше - у мене Short attention span. мені важко сконцентруватись. На занятті ми читали текст, і я просто не могла сфокусуватись, мені доводилось перечитувати кілька разів, +мене постійно відволікати смс, на які мені вже терміново треба відповісти, бо я зараз менеджеру не лише своїх учнів, а й учнів своєї школи

Друге - я також можу робити помилки. З останнього, я неправильно вимовило слово determined, та сказала inhesitant замість unhesitant. Я часто ловлю себе на тому, що я ці помилки роблю через те, що коли я виражаю свою думку у групі вчителів, я слухаю не себе і що я кажу, а думаю одночасно , що вони думають про мою англійську, і я просто роблю помилки, які насправді дріб’язкові. Мої думки просто випереджають мою мову.

Третє - домашки, я той викладач, яка задає багато домашки, але сама я їх роблю в останній момент, хоча там всього 1-2 завдання може бути 😂 або забуваю зробити , бо відклала на потім , а потім вже нема часу

Четверте - завжди буде хтось розумніший чи кмітливіший за мене. Коли я прийшла в групу, де є ше 5 студентів окрім мене, я відчула себе тупим равликом на першому занятті 😂 чому равликом ? Бо група вже пройшла майже всю програму, а я тільки прийшла і ще набирала свій темп. І я відчувала себе так, ніби в мене рівень А2, а не С1. Всі якісь такі швидкі, будуть складні речення , використовують супер сленг, а я просто навіть соромилась показати свої знання. Наша впевненість напряму впливає на мову.

П’яте - за цей час я зрозуміла, який темп мені комфортний, і більше подобається все-таки парний формат, саме там я більше розмовляю, у мене там більш достатньо часу на подумати, щоб висловити свою думку.