Чому спрацювала саме рубрика All Things Butter:

— Великі кадри їжі. На початку — завжди миска з новим, яскравим маслом, яке фудпорново набирається в ложку: яскраво, близько, гладко, блискуче. Для звичайної людини, яка не працює на професійній кухні, це є справжнім WOW-ефектом. І що виходить? Томас Стракер узяв звичайну дію кожного кухаря та зробив її своєю фішкою у контенті.

— Ідеальна концепція, яка стоїть за всіма відео, — простота та чарівна пігулка (люди люблять, коли не треба докладати зусиль, а результат класний). Тобто кожен рецепт дає конкретне відчуття: тобі не треба напружуватися, і ти легко отримуєш їжу з глибоким та класним смаком.

— Назва, яка ідеально розкриває концепцію з попереднього пункту та чітко передає цей меседж: масло — це все, що тобі потрібно на кухні. Додай його куди завгодно, і буде смачно.

— У відео не було складних технік або довгих пояснень — лише короткі, динамічні та прості ролики (орієнтовані на масовість).

Але це не все. Рік потому, коли рубрика була на своєму піку, Томас Стракер запускає власний однойменний бренд масла. Тобто він узяв і конвертував хайп у продукт:

— Використав назву та впізнаваність серії для створення бренду масла (All Things Butter).

— Аудиторія вже була готова купувати — не потрібно було пояснювати, що це таке й чому воно круте.

— Запуск відбувся не через масовий ринок, а через лімітовані партії, що ще більше підігріло інтерес (ефект FOMO).

Ідеальний кейс, коли людина вибрала лише одну річ, яка спрацювала найкраще, та масштабувала її. Прогорніть його стрічку, і ви побачите, як він роками не розпилявся та робив лише All Things Butter — сотні рецептів.

Чому це спрацювало?

— Контент → Продукт, а не навпаки. Більшість брендів спершу роблять продукт, а потім витрачають ресурси на його промо. Тут усе навпаки: спочатку створили популярність і попит, а вже потім вивели продукт на ринок.

— Готова аудиторія. До моменту запуску бренду масло вже мало фанатів, що знизило витрати на рекламу та прискорило розповсюдження.

— Довіра до шефа як експерта. Він не просто продавав масло, а пояснив його унікальність через контент, тож люди купували не тільки продукт, а й ідею.

— Масло саме собою — знайомий і зрозумілий продукт, але Стракер зробив його «новим» через креативні смаки та подачу.

— Він заповнив нішу, яка ще не була зайнята — преміальні масла з різними смаками.

— Важливо: після запуску свого продукту шеф продовжив вести рубрику. Просто вже інтегрував у контент своє масло (якби все було навпаки, і спершу зʼявився продукт, а потім контент, такого ефекту не було б через наявність реклами на першому етапі та відсутність знання про продукт).

Тож кейс All Things Butter — це не просто історія про запуск продукту, а приклад сучасного маркетингу для шефів.

— Стракер використав свою популярність не для відкриття ще одного ресторану, а для створення FMCG-продукту.

— Бренд масла = стабільний дохід поза кухнею.

— Шефи можуть монетизувати свою популярність не тільки через ресторани, а й через продукти, онлайн-курси або колаборації.

Який урок шефи можуть отримати через цей кейс:

📌 Будуй аудиторію через контент
📌 Створюй продукт, що логічно випливає з контенту
📌 Роби подачу максимально візуальною та віральною
📌 Використовуй обмежені випуски для підвищення попиту
📌 Не бійся виходити за межі ресторанного бізнесу

З вас ❤️, якщо було цікаво, і ви знайшли нову для себе інформацію.

Свинина — це не просто м’ясо, а комплексний інгредієнт, що поєднує білок, жир і шкірку, кожен із яких можна трансформувати різними техніками:

Білок → сухе визрівання, маринування в кислотах, повільне готування (low & slow), гриль, ферментація, копчення.

Жир → конфі, витоплювання, використання для глибокого смаку (жир як носій смаку — Fat Carrying Flavor).

Шкірка → хрустка текстура або желатинізація для насичених бульйонів.

Ключове правило — знати, як правильно використовувати кожен елемент для досягнення ідеального балансу смаку та текстур.

Ставте ❤️, якщо вам потрібен допис із докладним описом технік, які можна застосувати до свинини + приклади на основі досвіду різних країн.

У METRO ви якраз знайдете різні частини свинини, кожна з яких буде ідеальною для певної техніки.

Актуальні ціни, що діятимуть до наступної середи:

• Корейка свиняча — від 215.91 грн/кг у разі купівлі від 10 кг
• Вирізка свиняча — від 222.90 грн/кг у разі купівлі від 6 кг
• Грудинка свиняча — від 143.91 грн/кг у разі купівлі від 10 кг
• Лопаткова частина свиняча — від 154.90 грн/кг у разі купівлі від 10 кг
• Шийна частина свиняча — від 213.90 грн/кг у разі купівлі від 10 кг
• Корейка свиняча без кістки — від 213.90 грн/кг у разі купівлі від 6 кг
• Тазостегнова частина свиняча — від 159.90 грн/кг у разі купівлі від 10 кг

Що зробив Ґрант Ашац:

— Зрозумів, що під час подорожей його найулюбленішими трапезами ставали ті, де вогонь використовують максимально сфокусовано. Тож вирішив реалізувати такий підхід у власному закладі​.

— Взяв як основну ідею Fire — показ трансформаційної сили вогню в гастрономії​.

— Вибрав натхненням максимально рустикальне явище — первісне вогнище: «Немає нічого більш заворожливого, ніж палаюче вогнище… Саме із цієї стихії — найдавнішого кулінарного інструменту — ми й черпаємо натхнення».

— Вивчив разом із командою ресторану стародавні методи приготування, кулінарні традиції різних народів і поєднав їх із сучасними техніками, щоб повністю розкрити потенціал полум’я​.

— Для реалізації цієї ідеї використав широкий спектр прийомів роботи з вогнем — від запікання в жаринах та ash-salt crusting (обкопчування в солі з попелом) до патагонського гриля «на хресті» й розпечених залізних пресів​.

— Так утворилася концепція Fire — «вишукана рустикальність»: сміливі, приземлені страви, пронизані енергією вогню, але подані витончено й сучасно​.

Тож кожна страва в Fire так чи інакше «торкнулася» відкритого полум’я, а сам ресторан покликаний дати гостям відчути первозданну магію вогню зблизька​.

Як це все відобразилося в меню:

— Меню Fire пропонується тільки у форматі багатостравового дегустаційного сету — жодних страв à la carte​ (а-ля карт — практика замовлення окремих страв із меню).

— Наразі сет складається з приблизно 9 курсів​ і коштує орієнтовно 115 доларів з особи.

— Усі страви об’єднує тема вогню: кожен курс готується на живому жарі або з його використанням.

— Багато компонентів доготовляють просто на очах у відвідувачів.

— Жоден компонент (навіть дим чи спеції) не перебиває інші​.

— Інтерактивність та театральність подачі: гостям цікаво фотографувати кожну страву, слухати історії про способи копчення і спостерігати за маніпуляціями з вогнем просто на столі​.

Які страви є в сеті:

— Галібут, продимлений на гарячих водоростях комбу, политий ароматним бульйоном із молюсків​.

— Домашня паста-саккетті з начинкою з каштанів та порею, спеченого протягом ночі. Подають із насиченим бульйоном-чаєм із чорного трюфеля із димним ароматом​ + олія зі шкаралупи смаженого каштана.

— Креветки carabineros сервірують на розпеченому камінні з тліючими трісками, що додають легкого аромату диму​.

— Домашнє копчене морозиво під назвою «Ember» («Жар») + крихта з темного шоколаду, ваніль та підсмажений фундук.

Як заклад відповідає поточним трендам:

— Тренд на приготування на відкритому вогні (live-fire cooking). Провідні кулінари, від Елліс Вотерс та Френсіса Маллманна (бос у питаннях первісного приготування на вогні) до нового покоління, усе активніше впроваджують дров’яні печі, грилі та мангали у свої ресторани.

— Імерсивність (декілька разів розповідали та пояснювали цей тренд — дивіться тут і тут є): і «театр» під час подачі страв + в атмосферу заглиблює відкритий кухонний гриль, що є центральним елементом інтер’єру (гості можуть сидіти поруч із відкритим вогнем, спостерігати за роботою кухарів, відчувати тепло та аромати​).

— Сталий розвиток та локальні продукти: максимальне використання продукту (скажімо, запікання цілої тушки на вогнищі, використання різних частин) та сезонність інгредієнтів — адже меню диктувалося тим, що доступне в конкретну пору року біля вогню.

Ну що, як вам розбір? Нам важливо бачити ваші реакції на дописи, адже так ми розуміємо, яка тема цікава та варта продовження, а яку рубрику варто закрити.

🔥 Якщо цей допис назбирає 20 вогників, ми продовжимо розбирати для вас успішні концепції закладів.

А якщо прибрати лосося з меню? Вже бачимо, як ви панікуєте, бо лосось продає — це факт. І для тих, хто слідкує за харчуванням. І для тих, хто любить лакшері-вайб.

🐟 Проте ось що зараз відбувається за межами закладів, на домашніх тарілках людей. Подейкують, що інші види солоної (і не тільки) риби набирають популярності. Усе завдяки нутриціологам, які почали розповідати правду про рибу. І що улюблений лосось не найкорисніший серед усіх. Тож люди почали більше поважати оселедця, маленьку локальну рибу та скумбрію.

Чи будуть страви з такою рибою успішними в закладах? Тож не будемо гадати, а розглянемо на конкретних прикладах.

Одеський заклад Dizyngoff має в меню «тюлька-тост» замість тостів із лососем чи авокадо. Вийшов певний кулінарний бунт, який підкреслив автентичність та колорит закладу.

А от у Києві, наприклад, заклад Good Girl одразу пішов по трендах на свідоме здорове харчування, усвідомив роль нутриціологів як лідерів думок та заколабився з Анастасією Голобородько. Тепер у них серед меню — тост із сардинами.

Тож радимо починати думати, як стильно інтегрувати у ваше меню іншу солону рибу. Для старту пропонуємо почати з тієї, що є в METRO. Адже там постачальник, який майже 20 років на ринку займається солоною рибою та постійно отримує за це нагороди.

👩‍🎤 Що треба знати про зумерів, щоб вони ходили до вашого закладу?

На вибір закладу впливають: ціна, цінності та digital-присутність

— Зумери усвідомлені та вимогливі, тому зважають на бюджет і шукають вигідні пропозиції (самі в шоку). Опитування Mastercard в Україні показало, що 66 % молоді завжди порівнюють ціни та шукають знижки перед купівлею.

— Частина зумерів готова платити більше за кращі інгредієнти чи здоровіші опції, якщо відчувають відповідну цінність.

— Прагнуть підтримувати бренди, що відповідають їхнім принципам. Для них важлива екологічність та соціальна відповідальність бізнесу. Наприклад, багато зумерів уникають закладів, де досі використовують пластикові соломинки чи пакети.

— Цінують інклюзивність: зумери не люблять «елітарні» бренди, натомість усіляко підтримують доступність і різноманіття​.

— Якщо компанія потрапила в скандал або її репутація заплямована, зумери легко закенселять її. У виборі закладу зумери хочуть бути впевненими, що їхні гроші підтримують бізнес зі співзвучними цінностями.

— Люблять заклади, які мають свій характер: цікавий концепт, фотогенічні страви, незвичну подачу. У конкурентному середовищі, де молодь шукає новизни, інстаграмність та унікальність можуть стати вирішальним чинником.

— Для закладу вкрай важливо мати активну digital-присутність: актуальні соцмережі та відгуки. Відсутність інформації онлайн або незручний сайт можуть відлякати молодь.

Які формати закладів подобаються?

— Не зациклюються на одному типі закладів, а прагнуть різноманіття і нових вражень.

— Цінують можливість вибору та кастомізації (привіт, страви-конструктори). Зумери хочуть отримати страву «під себе». Дослідження показують, що з усіх поколінь зумери найбільше наполягають на можливості налаштувати замовлення під свій смак​.

— Потяг до здоровішої та етичнішої їжі (ні, мода на вегетаріанське нікуди не пішла). Часто зумери або вибирають рослинні альтернативи на постійній основі, або влаштовують собі дні без мʼяса.

— Спокійно, пристрасть до комфортної їжі теж нікуди не зникла. Не поспішайте перетворювати свій заклад на світ смузі та бананового молока. Зумери люблять comfort food та фастфуд, просто хочуть, щоб ця їжа була більш якіснішою.

— Останні роки спостерігається зростання споживання саме стрітфуду та comfort food серед молоді​. Але водночас вони очікують певного рівня якості та сучасності навіть від фастфуду — наприклад, щоб були здоровіші інгредієнти або екопаковання без пластику​.

— У світі зростає популярність fast-casual концепцій і закладів, що пропонують трендову їжу (боули, авокадо-тости, бабл ті тощо) у неформальній атмосфері.

Вплив соцмереж

— Шукають інформацію про заклади на YouTube (в Україні це поки під сумнівом), Instagram та TikTok.

— Величезне значення має «сарафанне радіо» в цифровому форматі. 93 % зумерів заявили, що рекомендації друзів і родини вони цінують більше, ніж поради будь-яких соцмедійних знаменитостей.

— Особливо впливовим є TikTok: короткі вірусні відео страв чи інтер’єру можуть миттєво зробити заклад популярним серед молоді. За одним з опитувань (Британія), 70 % зумерів назвали TikTok найціннішою платформою для пошуку рекомендацій щодо їжі​. На Instagram спираються 65 %.

— Схильні довіряти колективному досвіду: якщо заклад має багато високих оцінок, це плюс. Проте остаточне рішення зумери часто приймають після комплексного ознайомлення: переглянуть і фото від звичайних відвідувачів, і сториз інфлюенсерів, і відповіді закладу на відгуки.

❤️ Зберігайте, перечитуйте, але ставтеся до інформації критично, бо ми брали до уваги і український, і світовий досвід.