Split Fiction
Вчасна зміна гейм модів

Дуже подобається як сміливо, безумно та активно дизайнери Split Fiction / It Takes Two змінюють гейм моди протягом гри. Як тільки один набридає, одразу дають щось інше. У самих проектів є одна спільна база по 3С зі стрибками, дешами та усілякими грепл хук механіками, проте кількість різноманітних гейм модів б'є будь-які сміливі естімейти в стандартних продакшенах.

Якщо подивитись на гру трішки з гори, дещо сухо і взяти окремо усі гейм моди, то більшість з них знаходяться на рівні прототипної реалізації і вони доволі паршиві по якості і з жодної з них не вийде створити окрему гру, АЛЕ... за рахунок їх кількості, фактору коопа (це завжди веселіше), дуже вмілої режисури та фокусу рівнів на конкретних ідеях - низька якість просто нівелюється і в це дуже фаново грати. Усі гейм моди прості, усі спроектовані таким чином, щоб давати гравцю і зони навчання, і зони reinforcement (коли ускладнюють існуючу механіку) і skill check на босі. Усе максимально просто. Це дуже проста формула в основі: є одне ядро і є його мутації. Ось і все. Нічого більше і не потрібно. Це системне рішення. В Split Fiction доволі багато гейм модів, які обігрують одні й ті ж самі ситуації: плавати, стрибати, чіплятись, літати і так далі. Просто кожен раз інша форма. І вони взагалі не бояться використовувати клішові рішення в дизайні. Мені здається, що єдине питання, яке стоїть після того, як ви вирішуєте все на системному рівні: "А що круто?".

Подібний продакшен можливий тоді, коли ваші дизайнери вміють не тільки в простір, лендмарки та використовувати існуючи механіки, але ще й добре вміють в технічну складову і можуть самостійно клепати механіки та системи, нехай криво-косо.

Assassin's Creed: Valhalla
Візуальна мова веж для огляду та птахи

Помітив одну цікаву особливість в візуальній мові оглядових веж. Над ними є VFX з птахами, які рухом привертають увагу гравця. АЛЕ це не найцікавіше в них. Найцікавіше це те, що вони скейляться від більшого розміру до меншого із наближенням до веж. Я в цьому впевнений на 99%. На скріншотах це не сильно видно, а ось на відео побачити можна, що ті пташки однозначно більші за тих, які на першому скріншоті.

Assassin’s Creed: Valhalla
Проблематика side quest-дизайну

Кожен сайд квест закінчується рівно там, де закінчується. У них немає продовження. Жоден квест не "киває" (англ. nod) гравцю в майбутньому, не нагадує про себе, немає таких моментів, коли ви зустрічаєте сайд персонажа в іншому місці і він вам говорить: "Це ти? ТИ тоді допоміг мені відбитись від шаленого оленя, пам'ятаєш?! Ти врятував мені життя, друже! А я думав, що всі дани це породження пекла". Чи щось на кшталт того. Що цікаво, подібні "кивки" були в Assassin's Creed: Origins.

Квести в RDR2, на відміну від Вальгали, доволі часто нагадують про себе після їх проходження. Ви зустрічаєте персонажів з різних сайд квестів, з простих "рандомних" івентів, які нагадують вам про те, що ви колись зробили. Особливе значення має квест про родину, з якої Артур вибиває гроші на самому початку. Їх батько хворіє на туберкульоз і випадковим чином інфікує Артура. І десь за 40-50 годин геймплею ви зустрічаєте їх в іншому регіоні, батько помер, мати стала хвойдою, а син намагається знайти роботу. І ви їм можете допомогти і дати навіть гроші. Ось це ВАУ-дизайн. Ось це відповідає головній сюжетній арці протагоніста - Redemption. Ось це правильний приклад наслідків дій гравця. Квест не закінчився. Він має розвиток.

p.s. Поставити десь персонажа з сайд-квеста, який по скріпту відреагує на появу гравця характерною реплікою, не є чимось дорогим чи складним. А уявіть собі сайд квест в Вальгаллі, де ви комусь допомагаєте чи рятуєте, квест типу як закінчується, а потім ви з'ясовуєте, що це тамплієр і він увесь цей час був у вашому списку. Такого там немає, окрім одного сюжетного (мейн квестового) персонажа. Але зате сайд квестів з тваринами та дітьми хоч відбавляй. Кивки - це дешевий та ефективний дизайн. Не обов'язково робити як в RDR2. Але хоча б якось...